Кургани на території України: символіка та призначення

На жаль, А. В. Терещенко виявився непридатним для розкопок, вельми ними обияжувався і за кожної нагоди займався поїздками, результатом чого стала поява «Нарисів Новоросійського краю» та статті про кургани і кам'яних баб. Ведення щоденного журналу (нинішнього польового щоденника) звелося до формальних записів про проведені за тиждень роботи, що складалися заднім числом, мало змістовних і невиразних, з вкрай невизначеними, інколи прямо протилежними, координатами знахідок. В цілому досить непросто зорієнтуватися в послідовності. У результаті немає виразного уявлення про гігантську крепіду кургану, існування кам'яного панцира, який покривав поверхню кургану, ледве вгадується.

Вже у 2004 році вдалося відкрити залишки прикурганної тризни кургану, де вперше випала можливість її дослідження в повному обсязі, оскільки в наслідок унікальних обставин залишки тризни виявилися двічі законсервованими. Дослідження тривали 6 польових сезонів з2004 по 2009 роки.

Висота кургану становить 21 метр, діаметр 101 метр.

Поховання знатних осіб у двох камерах-катакомбах пограбовані ще в давнину. Збереглися: в насипу залишки колісниці; могила коня поблизу центральної камери. Тут виявлені золоті і срібні високохудожні прикраси, парадна зброя, рідкісне зображення шанованої скіфами змієногої богині, дочки Борисфена (Дніпра). У кургані знайдено останки поховання рабів, а також ще 14 коней у дорогоцінній збруї зі срібними і бронзовими прикрасами.

У кургані була знайдена пара срібних нащічників, що зображують молодого скіфа, який переслідує зайця. Деякі науковці вважають, що це зображення перетинається із текстамиГеродота про битву персів зі скіфами, що не відбулася, через те, що скіфи захопилися полюванням за зайцем, що пробігав перед їхнім бойовим ладом.

3.1.7 Солоха (могила)

«Солоха» -- одна з найбагатших скіфських т. зв. царських могил 4 в. до н. е., положена на південий захід від села Великої Знам'янкиКам'янсько -- Дніпровського району Запорізької області, відкрита й досліджена М.І. Веселовським.

Об'єм насипу - 52000 кубічних метри, висота - 18 метрів. Під насипом виявлено два поховання. У центральному, пограбованому, були знайдені кістки покійника, амфора, бронзові вістря до стріл, золоті бляшки, голка тощо. У пізнішому впускному похованні виявлений кістяк царя з золотими оздобами на шиї і руках і б. нього бронзовий шолом греко-скіфської роботи, бронзова булава, шедевр золотарського мистецтва -- золотий гребінь, срібний посуд грец. роботи тощо. У бічних нішах цієї другої комори знайдено кістяки слуг і б. них вістря до списів і стріл, меч і сагайдак з стрілами, оздоблений платівкою з сценою бою. З боку входової ями виявлені кістяки п'ятьох царських коней у збруї, оздобленій золотом, сріблом і бронзою, і б. них конюх з залізним мечем. В окремих нішах містилися казани з кістками, амфори, черпаки тощо.

Речі з «Солохи» зберігаються в Ермітажі (Ленінград).

3.1.8 Чортомлик (могила)

Чортомлик -- велика скіфська могила (висота 20 м, діаметр -- 350 м) кін. 4 ст. до н. е., розташована за 22 км на північний захід від Нікополя(Дніпропетровська область) біля села Чкалове.

Досліджувала курган експедиція Імператорської Археологічної комісії під керівництвом відомого археолога І.Є.Забєліна у 1862 -- 1863 роках.

Об'єм насипу кургану - близько 82000 метрів кубічних. Тут відкрито поховання скіфського царя і цариці та рабів чи воїнів, скелети коней, багатозолотих і срібних оздоб та зброї.

Найціннішою знахідкою є срібна ваза-амфора, на фризі якої зображено скіфів, що приборкують диких коней. Знайдені мистецькі об'єкти належать до найкращих творів давньогрецького ювелірного мистецтва; зберігаються в Ермітажі (Санкт-Петербург).

3.1.9 Товста могила

Товста могила, скіфський курган IV століття до н. е. біля міста Орджонікідзе Дніпропетровської обл.; досліджена 1971 р. Борисом Мозолевським.

Під насипом (висота 8,6 м, діаметр 70 м) виявлено два поховання (одне пограбоване) скіфських вельмож з слугами й кіньми, зброєю, металевий і глиняний посуд і понад 600 золотих прикрас. Особливо цінні -- меч у золотом окутих піхвах, золота пектораль, оздоблена майстерними скульптурними зображеннями сцен з життя скіфів та анімалістичними сценами. Товста могила -- важливе джерело з історії скіфського суспільства. Знахідки зберігаються в Музеї історичних коштовностей України (Київ).

Центральне, пограбоване поховання має розміри 4 мІ і 1.3 м висоти. Залишки кісток належали дорослому чоловіку. Тут знайдено залишки золотих бляшок, уламки лусок металевого панцира, бойовий бронзовий пояс, золота нагайка, два ножі, двозуба вилка, частина булави і уламки двох залізних наконечників дротиків, чотири сагайдаки зі стрілами, бронзові казани та глиняна амфора з трьома ручками. У короткому коридорі, що з'єднував поховальну яму із вхідною, виявили золоту пектораль та залізний меч у золотих піхвах [1]. Похованя супроводжувалося жертвами 6-ти коней у багато оздобленій золотом та сріблом збруї, та конюхами, старший з яких мав на шиї золоту гривну.

До бічного поховання, яке було зроблене пізніше за основне, вели два коридори-дромоси. У ньому знайдено 5 кістяків. Основний належав особі жіночої статі. Другий за значенням кістяк -- малолітній дитині. Обоє були покриті великою кількістю золотих прикрас. Три інші скелети, очевидно, належать слугам (інтерпретуються як куховарка, воїн та візник), які були насильно вбиті. Визначення приналежності слуг до певної професії базується на предметах, що були знайдені коло кістяків: бронзовий посуд коло куховарки; лук і сагайдак зі стрілами поряд з воїном; уламки ритуального візка коло візника. Тіло дитини (2-3 роки за віком) було покладене у дерев'яному прикрашеному алебастром саркофазі. Саркофаг містив золотий браслет і золотий перстень, масивну золоту гривну, золоті сережки. Одяг був повністю обшитий золотими бляшками. В головах дитини знаходилися святі для скіфів посудини із срібла: ритон у вигляді рогу, напівсферична чаша і невеличкий глечик з округлим дном за формою близький до знаменитих ваз з курганів Куль-Оба і Часті.

3.2 Кургани ямних і зрубних культур. кургани кіммерійців

3.2.1 Степанівський курганний комплекс

Степанівський курганний комплекс -- пам'ятник старовини, що включає обкладені плитами вапняку пагорби й споруджені на них чотири кургани, розташований за 4 км від села Степанівка Перевальського району Луганщини.

Комплекс було відкрито у 2004 р. історико-географічною експедицією Алчевського клубу любителів археології, а в 2005 р. під керівництвом д-ра іст. наук В.І. Клочка (НДІ пам'яткоохоронних досліджень, м. Київ) були проведені розкопки південно-східного кургану комплексу. Виявлено добре збережений кромлех, поховання зрубної та катакомбної культур, характерні для них глиняні посудини та кам'яні знаряддя праці, що дає підстави датувати поховання II тис. до н.е.

Цікавим явищем є "дорога" з плит правильної форми, що простяглася між курганами. Виявлено більше десятка плит із прорізями шириною 2-3 см і довжиною до 30 см. Знайдені при роскопі кургану пести з грубозернистого окварцованого пісковика, якого не має в околицях пам?ятника, свідчать про пошуки відповідних гірських порід на відстанях до 10-15 км. Червона охра, якою був покритий череп небіжчика в похованні кургану, доказує обізнанність населення з розробкою залізних руд з метою вироблення мінеральної фарби. Численні посудини, виявлені на похованні, свідчать про розробку місцевих глин, знання їх властивостей при термічній обробці виробів. Цікавою особливістю однієї з посудин із срубного поховання є клеймо у вигляді тризуба (можливо "автограф" майстра).

Складність структури Степанівських курганів, а також факт можливого застосування викладки поверхні пагорбів вапняковими плитами свідчать про культове призначення пам?ятника (ймовірно святилище), який за задумом творців, повинен був зберегтися протягом тисячоліть.

3.2.2 Висока могила

Висока могила -- великий курган 2-ї половини 3 -- початку 1-го тисячоліття до н. е. біля с. Балок Василівського району Запорізької області. Досліджений 1971. Курган вміщував 25 різночасних поховань ямної культури, катакомбної культури та кіммерійської культури.

Інтерес становить поховання землероба 1-ї пол. 2-го тис. до н. е. В ньому знайдено дерев'яне рало (найдавніше з досі відомих орних знарядь на території Європи), крем'яні пластини, кам'яні шліфовані сокири і дерев'яну посудину.

В похованнях військової знаті кіммерійських племен 8-7 ст. до н. е. знайдено бронзові та залізні кинджали, золоту бляху від пояса, золоте окуття піхов кинджала, дерев'яну чашу, оздоблену золотими платівками на вінцях, золоту литу сережку, глиняний посуд, точильні бруски, мідний ніж, колчани з бронзовими та кістяними наконечниками стріл.

3.3 Давньоруські кургани (могили)

Давньорумська могимла -- тип поховання, кургани-могильники давніх русичів.

Поховальний обряд слов'ян-язичників у ранньому середньовіччі передбачав трупоспалення, інколи курганні трупоспалення. Імовірно, побудова курганів-могильників для давньоруських князів запозичена у кочових народів, з якими праслов'яни перебували тривалий час у контакті.

Десятки давньоруських могил є на Київщині, Чернігівщині, Волині, в інших регіонах.

Найбільшою і найвідомішою є «Чорна могила» в Чернігові -- за переказами, місце поховання легендарного князя Чорного, засновника Чернігова. Могила датується серединою X ст. Її висота сьогодні становить 11 м, діаметр 40 м, обвід 125 м. В давнину вона була оточена ровом до 7 м завширшки.

3.3.1 Чорна могила

Чорна могила -- давньоруська могила в Чернігові з 10 ст.; за переказами, місце поховання леґендарного князя Чорного, засновника Чернігова. Висота 11 м, обвід 125 м. У давнину він був оточений ровом до 7 м завширшки. Поряд з Чорною могилою раніше був ще один подібний курган -- княжни Черни.

Чорну могилу досліджував археолог, уродженець Чернігова Дмитро Самоквасов у 1870-их роках. Поховання в могилі чоловіка і жінки здійснене за обрядом кремації. Похованих спалено на вогнищі в повному військовому обладунку. Знайдено поховальне кострище і кості двох знатних воїнів і рабині, зброю, знаряддя праці, побутові предмети, посуд, прикраси, монети та ін. Поруч зі зброєю знаходились залізна посудина з кістками барана та бронзова жаровня з вугіллям. Біля ніг похованого покладені двоє осідланих коней. Біля ніг жінки були покладені десять серпів. Західну частину кострища займали дванадцять відер півколом, від яких залишилось залізне окуття, та дві залізних посудини. На місці, де лежали небіжчики, знайдені численні прикраси, наконечники поясів, золоті та срібні злитки -- залишки розплавлених у вогні прикрас, бронзова посудина з бабками -- гральними кістками, ключі, замки, сокири та долота.

У верхній частині насипу, приблизно на 7 м висоти виявлено залишки тризни: шоломи, кольчуги, залізний котел з кістками. Після тризни могилу ще досипано.

Є припущення, що в могилі похований сучасник князя Святослава, згаданий у «Повісті временних літ» під 968 роком -- воєвода Претич з «іншого боку Дніпра».

3.3.2 Кургани «Безіменний» і «Гульбище»

Кургани «Безіменний» і «Гульбище» -- давньоруські кургани (датовані Х ст.) на Болдиних горах у Чернігові.

Курган «Гульбище» -- оточений ровом насип висотою 8,5 м та діаметром 22 м, який вперше був розкопаний експедицією археолога Д. Я. Самоквасова у 1872 році. На місці розкопок були виявлені поховання чоловіка, жінки і коня, а також різноманітні предмети, супутні язичницькому поховальному обряду кремації. Один із скелетів скоріш за все належав дружиннику. Серед різного військового спорядження найбільш вражаючою знахідкою був надзвичайно великий меч -- найбільший із знайдених давньоруських мечів. Його загальна довжина з ручкою -- 126 см. Клинок шириною 6,5 см мав довжину 105 см, масивну ручку прикрашали срібні насічки і три ряди каменів.

Для порівняння: у X столітті давньоруські мечі зазвичай мали довжину 85-90 см. Для вільного володіння мечем, знайденому в кургані «Гульбище», воїн повинен був мати зріст не менше 215 см. Про богатирську статуру невідомого дружинника свідчили й інші предмети військового спорядження, знайдені в кургані. Деякі історики, а також і фахівці по древньому озброєнню припускають, що тут був похований билинний Ілля Муромець. Треба, однак, сказати, що підстави для таких тверджень все ж таки є. У багатьох билинах ім'я цього казково сильного богатиря неодноразово згадується у зв'язку з тими або іншими подіями в Чернігові або біля нього.

У 1872 році Дмитро Самоквасов з експедицією розкопав другий за своєю величиною курган -- «Безіменний». Археологи виявили сокири, серпи, ножі, вудила, залізні обручі від дерев'яних відер, залишки одягу. За язичницькими віруваннями вважалося, що подібні речі необхідні в потойбічному житті. На думку відомого історика, професора Бориса Рибакова, курган «Безіменний» слід датувати першою половиною X століття.

Загалом, кургани Болдиних гір досліджувалися у 1872 і 1908 роках Д. Я. Самоквасовим, у 1965 році С. С. Ширинським.

Знахідки розкопок зберігаються в Державному історичному музеї у м. Москва.

Висновок

Кургани - це немов книги відвідувань, у яких збереглися відомості про представників близько 15 археологічних культур, що залишили свої підписи у вигляді поховань, досипок, магічних предметів і знаків на стінках гробниць. У прадавні віки місця поховань були священними і мовби переходили від представників однієї культури до іншої.

Нині стан курганів невтішний. Курганні пам'ятки вже давно втратили свій первісний вигляд. Вони швидко руйнуються внаслідок розорювання тракторами. Кожного року висота курганів зменшується в середньому на 10-20 сантиметрів. Це означає, що вже через 10-20 років насипи курганів можуть зникнути і на їхньому місці можуть залишитись ледь помітні підвищення.

Список літератури

1. Агбунов М. Путешествие в загадочную Скифию.- М.: Наука, 1989.

2. Геродот. Історії в дев'яти книгах.- К.: Наукова думка, 1993.

3. Чмихов М. Кургани як явище давньої культури.- К., 1993.

4. Чмихов М., Кравченко Н., Черняков І. Археологія та стародавня історія України.- К.: Либідь, 1992.

5. Алексеев А.Ю., Мурзин В.Ю., Ролле Р. Чертомлык (Скифский царский курган IV в. до н.э.). - Киев: Наукова думка, 1991

6. Тереножкин А.И., Мозолевский Б.Н., Мелитопольский курган. К.-Наукова думка. 1988.

7. Лєсков О. М. Скарби курганів Херсонщини. -- Київ Мистецтво, 1974, с. 124.

8. Болтрик Ю. В., Фіалко О. Є. Огуз -- курган скіфського царя кінця IV ст. до н. е. // Золото степу. Археологія України. -- Київ; Шлезвіг, 1991. -- С. 178.

9. Гайко Г. , Білецький В. , Мікось Т., Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). -- Донецьк: УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. -- 296 с.

10. Курганне будівництво скіфів у V-IV ст. до Н. Х. (за матеріалами поховальних комплексів Дніпро-Молочанського межиріччя) 2002 року. Автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.04 / Юрій Вікторович Болтрик; НАН України; Інститут археології. -- К., 2002.

Размещено на Allbest.ru