Життєвий шлях та діяльність І. Богуна

Наступного дня прибув гетьман Хмельницький з основними силами. Він побачив, що у позиції ворогів є слабкі місця, і вирішив атакувати табір з усіх боків. Коли козаки змусили польську кінноту відступити, Калиновський наказав німецьким піхотинцям-найманцям, які засіли в редутах, стріляти по ній. Але й редути протримались тільки до заходу сонця. Розгром завершили козаки Івана Богуна.

За два дні військо Хмельницького вщент розбило польську армію. У бою загинули і Марцин Калиновський, і його син Самуель, і багато родової шляхти - полягло близько 8 тисяч. Тисячі потрапили у полон. Визначні пам'ятки Вінничини: Альбом / Вінницький обласний краєзнавчий музей. - Вінниця. - 2011. - С.91-92. Це була блискуче здійснена операція на оточення і цілковите знищення ворога. В ній яскраво проявилися бойова майстерність козацьких полків і стратегічний талант Богдана Хмельницького. Сучасники порівнювали перемогу під Батогом з розгромом римлян, здійсненим карфагенським військом на чолі з полководцем Ганнібалом під Каннами (216 р. до н. е.).

У цю перемогу доклав чимало сил й Іван Богун. А в березні 1653 р. польський король знову кинув на Україну відбірні війська на чолі зі Стефаном Чернецьким, відомим нелюдською жорстокістю. В. Коховський охарактеризував його так: "Чернецький був у воєнній умілості дуже досвідчений, а найбільше вславився невтомністю і швидкістю дій; він використовував усяку нагоду, мав через це щастя на війні і тому користувався народною любов'ю (в поляків), яка супроводить це щастя". Гуржій О. Іван Богун // Історія України. - 1999.- листопад . - №41.- С.4. Мета походу полягала в тому, щоб кривавими розправами та терором настрахати місцеве населення, ослабити й деморалізувати українське військо. На Брацлавщині, де проходив ворог, залишалися лиш руїни і згарища. Однак кмітливий Богун, маючи значно менші сили, ніж Чернецький, зумів заманити його під Монастирище на Поділлі, де дощенту розбив поляків. У березні 1653 р. Польща знову кинула на Правобережну Україну добірні війська під проводом С. Чернецького, який намагався ослабити і деморалізувати козацькі війська і не дати їм змоги з'єднатися. Польське військо розгорнутим фронтом пішло на козацькі укріплення. Богун розпочав контрнаступ. Одночасно він непомітно вивів з фортеці найкращі частини своєї кінноти і вдарив у тил ворога. Не витримавши подвійного удару, шляхетське військо кинулося врозтіч. Сам Чернецький був тяжко поранений. Ось як описував ці події Коховський: "Війська (поляків) вдерлися у міські пригороди, викликаючи жах брязкотом зброї, звуками труб і криками челяді. Від цього шуму, що розлягався кругом, страх подвоювався, і все свідчило про наступ великого війська. Уже захопили вал, уже сотник Дрозденко був убитий, уже повидирали кілля; всі сподівалися, що місто ось-ось буде захоплене, як раптом несподіваний випадок скував запал обложників. Чернецький, даючи накази, носився серед свистячих куль, без шапки й без шолома; стріла уразила його, пройшовши через обидві щоки, майже смертельно. Піднебіння струснулося від жорстокого удару, кров, що ринула в порожнину рота, перешкоджала не тільки говорити, а й дихати. Друзі зняли його напівживого з коня і підтримували. Закинувши голову назад, він,оскільки міг, випльовував кров, що душила його, і спитав присутніх, чи захопили наше місто. Коли йому відповіли, що місто ще стоїть, а війська стурбовані його лихом, то від душевного хвилювання кров ринула в нього ще дужче". Там само.

Отже, Іван Богун, який став найближчим помічником Б. Хмельницького по смерті Максима Кривоноса, не зважаючи на перевагу сил Чернецького - завдав шляхті відчутних ударів. Але в Польщі були ще чималі військові резерви, війна тривала.Кудрявцев Л. Вказана праця. - С. 12.

Завдяки перемозі в Батозькій битві, втратили чинність статті Білоцерківського миру. Українська держава відновила свою територію, а також зміцнила своє військове і політичне становище. Тепер не існувало жодного договору, який би ставив козацьку Україну в залежність іншої держави.

Розділ ІІІ. Останні роки життя Івана Богуна

Іван Богун - один з видатних керівників визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. Але так як склалися обставини, що у 60-х роках Правобережна Україна фактично перебувала під владою королівства Польського, козацтво, що було на цій території, було змушене у складі польського війська в 1663-1664 рр. узяти участь у його наступі на Лівобережну Україну. Івану Богуну довелося стати учасником цього походу. Король Ян Казимир віддав під його команду козацькі полки П. Тетері. Він розрахував використати воєнний талант Богуна і популярність у народі. Події, пов'язані з невдалим походом Яна Казимира на Русь у 1663-1664 рр., не привернули особливої уваги істориків. Вони виділили лише один факт - загибель Івана Богуна, героя визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. Але при цьому якось забували, що з ним польська шляхта розправилася саму тому, що його дії перекреслили її плани.

Російські, українські, польські джерела містять дуже скупі відомості про смерть Івана Богуна. У літописах - Самовидця, Величка, Граб'янки, тощо - про це не згадується, хоча сам похід Яна Казимира описується. Самовидець розповідає, що Богун у той час був наказним гетьманом. Про його загибель, як про факт, що вже мав місце, без зазначення часу, говорить лише Брюховецький у своєму універсалі від 23 березня 1664 р. Що ж до російських джерел, то ці матеріали базуються на показаннях недостатньо поінформованих "язиків". Так, твердження одного з них, що Богун сидів під арештом чотири дні, суперечить фактам: тоді польське військо під командуванням короля стало у відкритому полі, кожну хвилину чекаючи початку битви із загонами Брюховецькогота Ромадановського,що підходили. Таким чином, для з'ясування обставин загибелі Івана Богуна доводиться звернутися і до польських джерел. Яковлєва Т.Г. загибель Івана Богуна // Український історичний журнал. - 1991. - №5. - С. 139.

У 1653 р. І. Богун знову опинився у вирі бойових дій. Вже в березні 1653 р. його загони виступили проти армії коронного обозного С. Чарнецького, який захопив і зруйнував Прилуки, Погребище, Ілинці, рухався вглиб України. Потім поляки облягли Монастирище. Але тут був сам Богун. Зайнявши оборону в Монастирищі, він тривалий час відбивав атаки значно переважаючих сил коронної армії та робив дошкульні вилазки з міста. Про один з них розповідає в своєму літописі Г. Граб'янка: "Богун, відібравши кілька сот добрих козаків, нарядив їх у татарську одежу і намазав і наказав напасти з боку поля. Накинулися вони на поляків з гуком татарським, а ті подумали, що це татари прийшли козакам на підмогу і не тільки від Монастирищ відступили, а й з України повтікали, полишивши козакам обоз і все майно".15

Того ж 1653 р. І. Богун разом із Тимошем Хмельницьким водив козацькі полки в похід на Молдавію, де було розгромлено армію Георгіци та його союзників. Після загибелі в Сучаві Т.Хмельницького (5.11.1653 р.) І. Богун "змушений був поступитися перед поляками, але вийшов звідти достойно - з розгорнутими прапорами, барабанним боєм і почесною гвардією вивозив він тіло Тимоша".16 В кінці 1653 р. та протягом 1654 р. кальницький полковник практично безперервно вів бойові дії проти коронної польської армії та татарських загонів на Брацлавщині та Уманщині. Значний військовий талант та численні перемоги створили Богунові ім'я непереможного полководця, що навіювало страх на ворогів.

Восени 1654 р. поляки роблять ще одну спробу повернути Україну до складу Речі Посполитої. Богун активно виступає проти агресії. У грудні він відволікає на себе сили Чернецького і виводить військо з м. Брацлава в добре укріплену Умань. Поляки намагаються штурмувати місто, але безуспішно. У цей час до району Охматова надійшли об'єднані сили козаків і росіян під командуванням Б. Хмельницького і В. Шереметєва. Поляки напали на них і розпочався легендарний бій під Дрижиполем. У найвідповідальніший для Хмельницького момент Богун вийшов з Умані зі своїми козаками і спрямував удар в тил полякам, врятував становище.

Не встигнувши як слід відпочити після Охматова, Богун із загоном свіжих козацьких військ виступає проти кримських татар, що вторглися в українські землі і розбиває їх. А в серпні він бере вже участь у поході на Львів. Зокрема, за наказом Хмельницького, він захоплює Олику. Компанія ця, як відомо, закінчилась миром з ханом під Озерною. Поляки вже не могли чинити стійкого опору козакам - на них наступали шведи. Татари, скориставшись тим, що головні сили козаків були відтягнуті до Львова, проникли на українські землі. А шведи, на союз з якими розраховував Богдан Хмельницький, відчувши себе переможцями Речі Посполитої, втратили інтерес до козацького гетьмана.

В грудні 1656 р. І. Богун в якості одного із керівників козацького загону під командою наказного гетьмана А. Ждановича вирушив у похід проти війська Речі Посполитої. Пройшли Західною Україною та Польщею, здобувши при цьому Краків, Брест та Варшаву. Хоча, в кінцевому рахунку, й змушені були влітку 1657 р. відступити в Україну.

Характеризуючи військову і політичну діяльність полковника Війська Запорозького І. Богуна, відзначимо, що він палко любив свою Україну й досить боляче реагував на кроки українських гетьманів, що могли ущемити права останньої або козацькі вольності. Тому І. Богун в політичному спектрі Української козацької держави займав місце постійного опозиціонера. Зокрема, він досить рішуче виступив проти укладення Б. Хмельницьким Білоцерківського договору (28.10.1651 р.), засуджуючи при цьому політику поступок Польщі і зменшення козацького реєстру. У 1654 р. І. Богун був у числі противників курсу Б. Хмельницького на союз із Москвою, так і не склавши присяги московському цареві, згодом очолив антимосковську старшинську опозицію.

Після смерті Б.Хмельницького (27.7.1657 р.) І. Богун підтримував курс І. Виговського та Ю. Хмельницького на унезалежнення від Москви української зовнішньої та внутрішньої політики, але й крен в інший бік вказаних гетьманів - на зближення із Польщею чи Туреччиною теж викликав спротив кальницького полковника. Богун відмовився підписувати укладений І. Виговським Гадяцький договір (6.9.1658 р.). А в 1660 р. Богун виступив проти Слободищенського трактату, підписаного Ю. Хмельницьким.

У роки Руїни Богун послідовно шукає найкращий шлях для України. Далекоглядний і хитрий політик, як і полководець, він прагнув до мирного розв'язання ситуацій, але ніколи не йшов на компроміс. У січні 1660 р. Богун бере участь у операціях російсько-козацьких військ проти поляків і Виговського. Разом зі своїми соратниками останніх років - О. Гоголем, М. Ханенком - він зупиняє польський похід в Брацлавщину. В 1661 р. Богун значиться полковником семи хоругов війська князівства Литовського. Чому він потрапив у литовське військо? Можливо, поляки вирішили усунути з України небезпечного полковника; можливо, він сам не схотів залишатися вдома, де справи йшли не так як йому хотілося, всупереч його сподіванням. Або ж з самого початку це був наперед задуманий план.

У всякому разі, він служить у литовському війську і, очевидно, бере участь у конфедерації, одним із пунктів якої значилася вимога припинення війни з Московією.

Весною 1662 р. Богун на деякий час повертається в Україну і Ю. Хмельницький залучає його до воєнних дій на Лівобережжі. Але в цих боях славетний козак не виявляє активності й гетьман відправляє його до Польщі. Незабаром кальницький полковник І. Богун був ув'язнений поляками. Але він потрібен був Україні і це добре зрозумів П. Тетеря. Ще до отримання гетьманської булави П. Тетеря просить польського короля відпустити уславненого полковника. Ян Казимир в 1663 р. звільняє І. Богуна в обмін на участь в поході на Лівобережну Україну. Тетеря зумів зібрати довкола себе кращу старшину - полковників Г. Лісницького, М. Ханенка, І. Богуна, О. Гоголя та інших.

Король Ян Казимир мав намір пройти вогнем і мечем усе Лівобережжя - від Києва до Глухова і Новгород-Сіверська. "Взимку 1663- 1664 рр., - пише Д. Дорошенко, - велике польське військо на чолі з королем вступило на Лівобережжя. З поляками йшов і правобережний гетьман Павло Тетеря. Разом з ним були козацькі полковники Богун, Гуляницький, Гоголь, Ханенко та ін".17

Однак з перших днів походу І. Богун намагається завдати шкоди полякам, зриває їх воєнні плани. Лівобережні міста охоче здаються Богунові і завдяки цьому не були зруйновані. У деяких випадках козацькі гарнізони цих міст приєднувались до Богуна. Не маючи достатньо сил, поляки не залишали у містах своїх гарнізонів, і коли коронні війська в січні 1664 р. обложили Глухів - останнє місто перед московським кордоном, - то вся "підкорена територія" запалала вогнем повстання.

Під час облоги Глухова І. Богун діяв безстрашно. Як члену військової ради, йому були відомі всі замисли поляків. Пізніше про це з люттю писав поляк Єрлич, що Богун повідомляв захисників Глухова про час штурму, показував найзручніші місця для вилазок, передавав порох тощо.

Облога Глухова, хоча й тривала майже місяць, не зламала захисників. За цей час І. Брюховецький встиг зібрати військо і разом з російським воєводою Ромадановським наблизитися до позицій поляків. У І. Богуна виникає новий задум - він домовляється з Ромадановським, що під час битви з польським військом він ударить зі своїми козаками в тил полякам. Під Глуховим Ян Казимир дізнався, що І. Богун мав таємні зв'язки з Брюховецьким і Ромадановським. Король у своєму листі до дружини говорить, що його повідомили про "зраду" Богуна козацькі офіцери.

27 лютого 1664 р. "польовий військовий суд, - пише М. Костомаров, - що відбувся в Новгороді-Сіверському, виніс постанову про смертну кару й Iвана Богуна разом з кількома його прихильниками було розстріляно".18 Ян Казимир в листі до дружини про Богуна писав: "Я наказав його арештувати з наміром покарати рукою ката,... але Бог покарав його інакше."19 Як свідчать джерела, про причину та обставини смерті І. Богуна знала лише верхівка поляків і зберігала в таємниці. Тому досі достеменно невідомо, як загинув І. Богун. У літописах Єрлича і польських щоденниках, опублікованих наприкінці Х1Х ст., є лише натяки про смерть І. Богуна. Знаючи його характер, можемо лише припустити, що під час арешту на засіданні ради, він міг учинити серйозний опір і його убили навіть самі члени ради. Так трагічно закінчилось життя славного козацького полковника, героя Хмельниччини, який став жертвою складних політичних умов розірваної на дві частини України.

Висновки

Козацький полковник Іван Богун став легендою ще за життя. Улюбленець свого народу, ревний захисник його інтересів, він до останньої хвилини був непохитний у своїй боротьбі за незалежність України і помер як герой. Богун був блискучим майстром маневрування і застосування найрізноманітніших тактичних прийомів. Безмежної відваги воїн, талановитий полководець, блискучий майстер польових боїв і захисту міст, які він перетворював на неприступні фортеці.Жодному іншому діячеві ранньої Гетьманщини, крім нього, не вдавалося утримувати полковницький пірнач протягом 15 років і отримати стільки блискучих перемог. Його життя подібне до спалаху блискавки. Невідомо де і коли він народився, як загинув і де похований.

В біографії Івана Богуна є багато невідомого, неузгоджених між собою фактів. Усе це, безперечно, вимагає нових наукових пошуків, більш об'єктивних оцінок, ґрунтовних досліджень про визначного військового і політичного діяча періоду Визвольної війни. Але, попри всі затемнені колізії його життєвого шляху, із джерел і матеріалів, що нам відомі, вимальовується постать людини непересічної, яскравої. Це був мужній, безстрашний і відважний воїн-козак, талановитий полководець, безкомпромісний у своїй відданості ідеї служіння своєму народові. Воїн-стратег, далекоглядний політик, Іван Богун був християнином з вражаючою інтуїцією і пророчим даром.

Як бачимо, сьогодні постаті Івана Богуна належить провідне місце в історії України. Він був державним діячем та оборонцем рідного краю, патріотом своєї держави. Тому маючи таких героїв як Іван Богун ми повинні гідно продовжувати його справу та брати з нього приклад. Поставленої мети досягнуто, завдяки вирішенню таких завдань: на підставі першоджерел і напрацювань істориків показано найбільш виразні епізоди з життя Івана Богуна; розкрито роль українського полковника , його відданість служінню своєму народові під час Національно-визвольної війни; охарактеризовано військову і політичну діяльність оборонця рідного краю; показано його віддану любов до своєї неньки України та описано роль та місце вінницького полковника у битвах під Жовтими Водами, під Корсунем, під Вінницею, під Берестечком та на Батозькому полі.

Іван Богун через Переяслав ніколи не мав належної шани. В літературі його постать постійно спотворювалась через святу вірність Україні. Тільки є одна найвища рецензія серця - нашого Національного Генія Тараса Шевченка, який знаємо як висловлювався про гетьманів, а сам їздив під Берестечко на поклін тій землі "де полягли, а не здались...", де здійснив вражаючий подвиг Іван Богун.

Український народ зберіг світлу пам'ять про свого героя. Ім'я Івана Богуна звучить в українських народних піснях і думах (додаток 3). Про його подвиги складено багато легенд. Дума "Іван Богун" змальовує оборону богунцями Вінниці, де Богун чекав допомоги Хмельницького на річці Буг і особливо вславився хоробрістю і кмітливістю.

І хоча досі немає в Україні належного пам'ятника Богуну, та є один вічний пам'ятник: висока гора над Десною, де пролилася священна кров Героя. Народ назвав ту гору Івановою Горою. Там, на вершині, лежить камінь із написом: "Тут спочиває полковник, наказний Гетьман Іван Богун". Нині на місці страти славетного полководця зведена символічна могила - вмурована гранітна плита і тесаний дубовий хрест заввишки чотири метри. Кожного року в річницю смерті Івана Богуна сюди приходять на панихиду "по убієнному".

Видавництво "Каменяр" друкує листівки, календарі, буклети з зображенням славетного героя. У вересні 2007 року НБУ видав монету "Іван Богун". У нашому місті його ім'я носить вулиця . Отже, Іван Богун для нас є прикладом військового і державного діяча, оборонця рідного краю, який був послідовним прихильником української державності та справжнім еталоном української національної еліти.

Список використаних джерел

1. Визначні пам'ятки Вінничини: Альбом / Вінницький обласний краєзнавчий музей. - Вінниця. - 2011. - 400 с.

2. Гуржій О. І. Іван Богун: деякі міфи та реальність // УІЖ. - 1998. - № 1. - 159 с.

3. Замлинський В.О. Історія України в особах ІХ-XVII ст. Київ: А Доники. - 1993. - 398с.

4. Коломієць О. Національний герой Іван Богун // Історичний календар. - 2004. - 523 с.

5. Кудрявцев Л. Іван, син грому // Урядовий кур'єр. - 2007. - 17 квітня. - № 68. - 12 с.

6. Обухов В. В. Полковник Богун - Серия "НАШИ ВЕЛИКИЕ ПРЕДКИ". - 2006. - 136 с.

7. Отамановський В.Д. Вінниця в XIV-XVII століттях: ІсторичніДослідження.- Вінниця: Континент- ПРИМ. - 1993.- 166 с.

8. Сушинський Б. І. Іван Богун полковник вінницький, наказний гетьман Визвольної армії / Козацькі вожді України. - Одеса. - 2004. - Т.1. - 585 с.

9. Філонов Л. В. Із плину часу. Історико-документальні нариси, публіцистика. - Вінниця: Книга-Вега. - 2006. - 120 с.

10. Яковенко Н. М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст.-К.:Генеза,1997.-С.183

11. Яковлєва Т.Г. Загибель Івана Богуна // Український історичний журнал. - 1991. - №5. - 159 с.

 Додаток 1

Портрет Івана Федоровича Богуна

Додаток 2

Українська народна дума про Івана Богуна

У Вінниці на границі,

Під могилою над Бугом-рікою -

Там стояв Іван Богун вінницький

Під обителем -монастирем кальницьким.

Під кальницькою обителю

Богун стояв,

Із турками-пашами,

Крулевськими ляхами,

Кальмицькими князями

Богун воював!

Силу він ляхів-турків стріляв

І шабельками рубав,

На аркан забирав,

В річку Буг їх утопляв.

А ляський круль

І турецький коноїд-паша,

Нехрещена душа,

Силу війська збирали

Івана Богуна і його військо

Хмарою бусурманською обступали.

Веселились ляхи-турки,

Круль і князь раділи,

Що обложили Богуна

На довгі неділі.

Обступили ляхи-турки,

Кругом обложили,

Козаченьків Богунових голодом морили.

Три тяжкі неділі

Богун з військом

У тяжкій облозі бував…

Од свого ума білими руками

Хмельницькому листа писав,

Богун у Хмельницького батьківської поради питав

Та собі підмоги з Чигирина прохав:

“Просю бога й тебе,

Дай помочі, порадь і повесели нас!..

Бо вже нас ляхи й турки обступають,

Кругом знаменами своїми обкидають

І крутом нас облягають”.

Як Хмельницький (цеє) зачуває,

До Вінниці за штири доби прибуває.

Його військо гетьманськеє морем нахливає,

Турецько-польське крульське військо зничтожає,

Богуна з козаками з неволі визволяє.

А сам Хмельницький

До Богуна під'їжджає

І словами промовляє:

“Не сам бог вас спасав-

І я не менше помагав!”

Іван Богун відмовляє:

“Слава богу і хвала гетьману,

Що не дав нас у неволю, ляхам на поталу!”

Все козацтво

І вояцтво

І ряди ставало,

На всі голоси кричало,

Промовляло,

А кобзарі грали,

В струни дотинали

Та Богдана із Богуном

Піснями хваляло!

Размещено на Allbest.ru