Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля

Куліков Володимир

Анотації

Визначаються основні характерні риси корпоративних міст на основі прикладів із США та України кінця XIX- початку ХХ ст. Від середини XIX ст. корпоративні міста стали символом індустріальної епохи та основою економічного зростання в багатьох країнах світу. Політична й економічна монополія компанії в такому місті створювала унікальний простір для соціальних експериментів із робітничими спільнотами, до яких удавалися підприємці та наймані ними спеціалісти. Корпоративне місто розглядається як теоретична конструкція при вивченні взаємодії бізнесу і спільнот, що може бути ефективним дослідницьким інструментом. Аналізуються такі характерні риси корпоративних міст, як географічні ізоляція, домінування однієї галузі індустрії, корпоративні соціальні програми, плановість, сеґреґація та ін.

Ключові слова: корпоративне місто, монофункціональне місто, соціальна інженерія, патерналізм, індустріалізація.

У другій половині XIX ст. на території між Дніпром і Доном, далеко від великих населених пунктів підприємці заснували чимало промислових підприємств, поряд з якими з'являлися контрольовані ними робітничі поселення. Саме так виникли сучасні міста Алчевськ, Донецьк, Горлівка, Єнакієве, Кам'янське, Краматорськ. Робітництво, що мешкало в таких поселеннях, значною мірою послужило основою економічного успіху в індустріальну епоху в усьому світі. Згідно з підрахунками, тільки у США, Канаді та Австралії на початку ХХ ст. подібних поселень було декілька тисяч 1. У СРСР нараховувалося понад 460 міст, котрі виникли навколо індустріальних містоутворюючих підприємств White N. Company Towns: Corporate Order and Community. - Toronto, 2012. - Р.4. Crowley S. Monotowns and the political economy of industrial restructuring in Russia II PostSoviet Affairs 32. - 2016. - №5. - Р.400.. Такі міста були поширені майже в усіх країнах, що стали на шлях індустріалізації, вони символізували індустріальну епоху. У Латинській Америці, Середній Азії, країнах Океанії та Східній Європі заводські й шахтарські поселення можна також розглядати як нову хвилю європейської колонізації ХХ ст., тепер уже в індустріальній формі. корпоративний місто спільнота

Ритм життя, інфраструктура та навіть відносини між людьми в містах, заснованих навколо заводських чи шахтарських поселень, були тісно пов'язані з містоутворюючим підприємством. Тому в Іспанії їх називали "індустріальними колоніями" ("colonias industriales"), у Нідерландах та Німеччині - "фабричними" ("Fabrieksnederzetting") й "робітничими" ("arbeitersiedlung") поселеннями, у СРСР - "моноіндустріальними містами". В англомовній літературі, підкреслюючи залежність спільнот таких міст від містоутворюючого підприємства та його власника, їх прийнято називати "company towns" - буквально "міста, що належать компаніям".

Із другої половини ХХ ст. багато корпоративних міст у Північній Америці та Європі через вичерпання природних ресурсів або зміну економічної кон'юнктури проходять через болісний процес деіндустріалізації. Початок Четвертої індустріальної революціїSchwab K. The Fourth Industrial Revolution. - Crown Business, 2017., переміщення трудомістких виробництв у країни з низькими витратами на робочу силу, загроза масового безробіття в містах, орієнтованих на "традиційне" промислове виробництво, кидає виклик політикам, ученим і підприємцям: яким чином подолати економічні та соціальні проблеми корпоративних міст? Як знайти нове місце старому промисловому реґіону в економіці й культурі всієї країни? Як корпоративним і державним індустріальним підприємствам адаптуватися до Четвертої промислової революції, якщо вони не хочуть бути знищеними нею? Як подолати кризу ідентичності та знайти новий сенс і мету існування деґрадуючих корпоративних міст? Як зберегти їх культурну спадщину? Для того, щоб відповісти на всі ці запитання, необхідно розібратися з причинами виникнення та принципами розвитку корпоративних міст, а також вивчити їх зв'язок із соціальним, економічним, культурним історичним контекстом.

В український історіографічній традиції промислові міста на сході нашої країни здебільшого прийнято розглядати через концепцію моноіндустріальних міст, наголошуючи на економічній складовій їх становлення та розвиткуДив.: Ukraine - Urbanization review / K. Mcwilliams et al. - Washington, 2015.. Натомість погляд на їх історію крізь призму концепції корпоративного міста може бути корисним для кращого розуміння становлення місцевих спільнот, спроб маніпулювання ними з боку адміністрації підприємств, стратегій опору корпоративній гегемонії, становленню публічних інституцій, розвитку громадянського суспільства тощо. Мета цієї статті полягає у вивченні головних характерних рис корпоративного міста на основі прикладів зі Сполучених Штатів Америки й України кінця XIX - першої половини ХХ ст.

***

Одне з найперших визначень поселень, залежних від містоутворюючих підприємств, у 1930 р. дав Г.Девіс. На його думку, корпоративне місто - це поселення, "заселене винятково або переважно співробітниками однієї компанії чи групи компаній, яким також належить значна частка нерухомості та житлового фонду"Davis H.P. Company Towns // Encyclopedia of the Social Science. - New York, 1930.. Це визначення виключало з категорії корпоративних такі промислові міста, як Манчестер, Лодзь, Пітсбурґ, Детройт, де домінувала одна індустрія, але компанія чи компанії не контролювали житловий фонд. Згодом у спеціальній літературі з'явилося чимало інших дефініцій корпоративних міст, як-от "поселення, що побудоване та контролюється приватним або корпоративним підприємцем"Porteous J.D. The Nature of the Company Town // Transactions of the Institute of British Geographers. - 1970. - №51. - Р.127; Garner J.S. The Company Town: Architecture and Society in the Early Industrial Age. - Oxford, 1992. - Р.3., "селітебна зона, облаштована для індустріальних робітників, що, як правило, контролюється однією компанією для забезпечення її робочою силою"Courtney R.H. Company Town // The Encyclopedia Americana: International Edition. - Connecticut, 1994. - P.454., "планова спільнота, котра контролюється однією компанією"Company Towns in the Americas: Landscape, Power, and Working-Class Communities (Geographies of Justice and Social Transformation) / Ed. O.J. Dinius, A. Vergara. - University of Georgia Press, 2011. - P.1.. Оксфордський та Кембриджський словники (2016 р.) пропонують визначення: "Місто, залежне від певної компанії у працевлаштуванні, забезпеченості житлом тощо". Опрацювання фахової літератури демонструє ще ширший спектр використання терміна "корпоративне місто", аніж спроби його визначення. Дослідники називають корпоративними різні типи поселень, починаючи від таборів лісозаготівельників на західному узбережжі Північної Америки й закінчуючи закритими містами, збудованими урядом для реалізації секретних військових проектів або великими радянськими моноіндустріальними містамиSamuelson L. Tankograd: The Formation of a Soviet Company Town: Cheliabinsk, 1900s - 1950s. - Palgrave Macmillan UK, 2011; Green H. The Company Town: The Industrial Edens and Satanic Mills That Shaped the American Economy. - Basic Books, 2012; Barenberg A. Gulag Town, Company Town. - Yale University Press, 2014..

Фахівці найчастіше згадують такі характеристики корпоративних міст: географічна віддаленість від великих населених місць; використання переважно мі- ґраційної робочої сили; домінування однієї індустрії; виконання муніципальних функцій адміністрацією містоутворюючого підприємства; зведення та утримання більшості об'єктів економічної, соціальної, культурної інфраструктури коштом компанії; монополія фірмових магазинів; плановість забудови та географічна се- ґреґація; володіння або інша форма контролю компанією житлового фонду міста тощоAllen J.B. Company Town in the American West. - University of Oklahoma Press, 1966; Porteous J.D. The Nature of the Company Town. - P.28; Company Towns in the Americas: Landscape, Power, and Working-Class Communities (Geographies of Justice and Social Transformation); Garner J.S. The Company Town: Architecture and Society in the Early Industrial Age. - P.4--6.. Та, забігаючи наперед, скажемо, що жодне місто, назване дослідниками корпоративним, не мало всіх перелічених ознак, а деякі мали лише окремі з них.

Зрештою терміни, якими позначають "корпоративне місто", є результатом консенсусу. Дати універсальне визначення цьому поняттю навряд чи можливо. "Ідеальних" корпоративних міст не існувало. Як і будь-яке інше поняття, "корпоративне місто" - це конструкт, що виокремлює предмети певного класу за визначеними загальними й у сукупності специфічними для них ознаками. Залежно від того, які поселення розглядаються, визначатимуться й самі ознаки. Крім того, самі міста та контекст, в якому вони існували, із часом радикально змінювалися. Тому дискусія щодо "найбільш типових" і "справжніх" корпоративних міст видається малопродуктивною. Натомість ставлення до ідеї корпоративного міста як до теоретичної конструкції, що пропонує підхід до вивчення взаємодії бізнесу та спільнот крізь призму "контролю - залежності - спротиву", може бути ефективним дослідницьким інструментом. Зосередження на пропонованих дослідниками характерних рисах корпоративних міст може допомогти краще зрозуміти різноманіття форм контролю і спротиву в корпоративних містах.

Оскільки найкраще дослідженими є американські корпоративні міста, у цій статті переважна більшість прикладів ("case studies") використана з історії саме північноамериканських міст індустріальної епохи. Як українські приклади залучено поселення, побудовані двома найбільшими металургійними підприємствами кінця XIX ст., - Кам'янське та Юзівку, а також шахтарські містечка Донбасу 11.

Географічна ізоляція

Промисловий переворот і початок індустріалізації спричинили масштабні проекти освоєння природних ресурсів, передусім вугілля та залізної руди. Поклади корисних копалин часто фіксувалися в необжитих місцевостях. До того ж їх розробка була трудомісткою справою й потребувала значної кількості робочих рук, особливо в умовах низького рівня механізації. Крім виробничого обладнання управлінці мали забезпечити підприємство робочою силою, тому поставала нагальна необхідність створення робітничих поселень. Саме це спричинило виникнення більшості містечок, заснованих лісозаготівельними компаніями в Каліфорнії, шахтарських міст у Колорадо чи Пенсильванії або відповідних поселень у Донецькому басейні. За схожим принципом виникали солевидобувні, цементні, нафтові та інші подібні містечка у слабозаселених районах світу.

Ще однією причиною заснування корпоративних міст стало бажання власників бізнесу скоротити витрати на придбання територій під виробничі площі. Земля за межами великих міст коштувала дешевше, ніж усередині існуючих поселень. Незважаючи на те, що підприємцям на новому місці доводилося разом із самим підприємством повністю створювати соціальну інфраструктуру, це все-таки дозволяло зменшити загальні витрати.

Саме так виникло місто, яке дослідники визначають "чи не найбільш відомим" корпоративним містом в історії - Пульман (штат Іллінойс; нині - район Чикаґо)Ці поселення отримали статус міста не раніше 1917 р., проте в період, який розглядається у статті, вони мали основні ознаки міста. Дискусію з цього приводу див.: Константінова В.М. Урбанізація: південноукраїнський вимір (1861--1904 рр.). - Запоріжжя, 2010; Чорний Д.М. По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України (кінець XIX - початок XX ст. - Х., 2007. Porteous J.D. The Nature of the Company Town. - Р.1Д 9.. Ім'я підприємця Дж. Пульмана у другій половині ХІХ ст. асоціювалось із комфортною подорожжю, на його честь і досі називають розкішні залізничні пасажирські вагони та лімузини. Дж. Пульман став винахідником комфортабельного спального вагону, а заснована ним компанія "The Pullman Car Company" - одним із найбільших виробників вагонів у світі. Він розпочав своє виробництво у Чикаґо, але коли виникла потреба в розширенні, то надзвичайно високі ціни на землю в межах міста змусили Дж. Пульмана шукати інші варіантиBuder S. Pullman: An Experiment in Industrial Order and Community Planning, 1880-1930. - Oxford University Press, 1970. - Р.25.. У 1880 р. він придбав ділянку 16 кв. км неподалік від Чикаґо й побудував завод для будівництва залізничних вагонів, згодом створив ціле місто. Його соціальна інфраструктура: житло, церкви, театр, бібліотеки, магазини, парк, готель - усе належало й усе контролювалося компанією Дж. ПульманаBaxter J.E. The Paradox of a Capitalist Utopia: Visionary Ideals and Lived Experience in the Pullman Community 1880--1900 // International Journal of Historical Archaeology 16. - 2012. - №4..

Подібна ситуація спричинила виникнення корпоративного міста навколо найбільшогоЗа обсягами виробництва станом на початок ХХ ст. металургійного заводу Російської імперії в 1887 р. - Дніпровського заводу біля села Кам'янське (нині - однойменне місто у Дніпропетровській обл.). Переговори Південноросійського Дніпровського металургійного товариства з міською думою ґубернського міста Катеринослава (нині - Дніпро) про придбання земельної ділянки під будівництво заводу закінчилися безрезультатно, оскільки міська влада запросила надто високу ціну. Тому товариство вирішило купити землю у селянської громади села Кам'янського, розташованого за 35 км від Катеринослава, і звела тут завод разом із заводським поселеннямСлоневский А.Ю. Игнатий Ясюкович: Имя в истории (историко-краеведческое исследование. - Днепропетровск, 2009. - С.11.. Як Пульман, так і Кам'янське були відособленими, але не ізольованими містами, оскільки розміщувалися неподалік від інших великих населених пунктів. Дж. Пульман придбав ділянку прерії між Чикаґо та "своїм" містом, щоб створити візуальний кордон між цими поселеннями. Проте ця буферна зона мала радше символічний характер, адже відстань швидко долалася залізничним транспортом. Тому географічна ізольованість була характерна лише для частини корпоративних міст, переважно пов'язаних із видобувними галузями промисловості.

Намагання позбутися соціальних негараздів робітничого середовища, притаманного індустріальним містам XIX ст., а також відгородитися від профспілкового руху було ще однією причиною, що спонукала підприємців будувати міста в районах, віддалених від великих населених пунктів. Перед очима "людей справи" XIX ст. стояв образ Манчестера, який, з одного боку, став символом індустріалізації, а з іншого - уособлював усі неґативні явища, що супроводжували становлення промислових міст у тому столітті: важка праця, перенаселення, робітничі нетрі, пияцтво, проституція, злидні. Творці корпоративних міст сподівалися вберегти робітників своїх підприємств від згубного впливу великих індустріальних міст і заснувати робітничі спільноти на основі соціальної гармоніїІсторія знає декілька випадків заснування монофункціональних міст, що мали стати втіленням соціальних ідей на практиці. Один із таких прикладів - Нова Гармонія, промислова комуна, збудована реформатором Р.Оуеном у штаті Індіана в 1825--1827 рр., котра мала стати продуктивною громадою на принципах зрівняльного комунізму. Усе майно перебувало у суспільній власності членів громади, а не в корпоративній. Тож включення цього поселення до категорії корпоративних міст, що зустрічається в науковій літературі, некоректне.. На практиці це означало створення робітництва, позбавленого шкідливих звичок, а також лояльного щодо корпорації. Завдяки створенню контрольованих компанією міст підприємці сподівалися вбезпечити себе від робітничих рухів. Дж. Пульман, мріючи про "своє місто", неодноразово говорив про намір "позбутися шкідливого впливу" на робітників середовища великого індустріального міста. При цьому він керувався прагматичними міркуваннями, уважаючи, що соціально здорова робітнича спільнота призведе до "значного успіху з комерційного погляду"Buder S. Pullman: An Experiment in Industrial Order and Community Planning, 1880-1930. - Р.42.. Ураховуючи сумний досвід соціальних негараздів індустріальних поселень США, нафтовидобувні компанії у Венесуелі будували містечка для своїх робітників із метою виключення згубного впливу азартних ігор, проституції, пияцтваSalas M.T. The Enduring Legacy: Oil, Culture, and Society in Venezuela (American Encounters/ Global Interactions). - Durham, 2009. - Р.178.. Подібними мотивами керувалися підприємці й в інших країнах. Таким чином, в уяві підприємців соціальне покращення мало позитивно вплинути на виробничі та комерційні успіхи.

Корпоративні міста - міґраційні міста

Оскільки чимало корпоративних міст виникали на новому місці, на початку свого існування вони повністю покладалися на міґраційну робочу силу (до котрої згодом додалися місцеві уродженці). Допоки тривало економічне зростання містоутворюючого підприємства, у складі робітництва переважали саме міґранти. На поданому нижче графіку зображено динаміку населення у двох великих північноамериканських корпоративних містах - Ґері (штат Індіана) й Бреддок (Пенсильванія), та чи не найбільшому шахтарському місті Донбасу станом на початок ХХ ст. - Горлівці. Крива зростання населення цих корпоративних міст являє перевернуту параболу: швидке зростання населення на першому етапі, досягнення піку, за яким іде занепад. Ця модель була типовою для більшості корпоративних міст. Темпи зростання їх населення в періоди становлення та розростання часто були дуже швидкими. Наприклад, число мешканців Юзівки від 1870 до 1910 рр. збільшилося зі 164 до 48 тис. осіб, тобто у 296 разівKulikov V. Industrialization and Transformation of the Landscape in the Donbas Region (late 19th - early 20th century) // Migration and Landscape Transformation. Changes in Central and Eastern Europe in the 19th and 20th Century / Ed. H. Hein-Kircher, M. Zuckert. - Gцttingen, 2016. - Р.65. Алфьоров М.А. Демографічний розвиток міст Східної України в 1920-1939 рр. // Схід. -

2009. - №8 (99). - С.40-44. Щодо міст перепису населення

США: [Електронний ресурс]: https://census.gov.

Відносна чисельність населення в містах Ґері, Бреддок і Горлівка. 1960 р.=100%21

Швидкий приріст міського населення за рахунок міґрантів був важливою, але не унікальною характеристикою корпоративних міст початку ХХ ст. У період від 1880 до 1920 рр. населення Нью-Йорка подвоювалося кожні 25 років. Станом на 2013 р. близько 37% мешканців міста народилися за його межамиImmigration Remakes and Sustains City, a Report Concludes // The New York Times. - 2013. - December 18.. У Катеринославі від 1863 до 1897 рр. населення збільшилося у 6 разів і ще раз подвоїлося від 1897 до 1914 рр.Підрах. за: Рашин А.Г. Население России за 100 лет (1811--1913 гг.): Статистические очерки. - Москва, 1956. - С.89-90.

Якщо вуглевидобувні та металообробні підприємства Донбасу кінця XIX - початку ХХ ст. покладалися на робітників переважно з сусідніх ґуберній, тобто на території в радіусі до кількох сотень кілометрів, то на північноамериканські шахти й заводи працівники їхали тисячі кілометрів. Російський металург І.Бардін, котрий у 1910-1911 рр. працював у США, згадував про національне різноманіття робочої сили заводу ҐеріЗавод належав компанії "The U.S. Steel Corporation". Див.: O'Hara S.P. Gary, the most American of all American cities. - Bloomington, 2011. - найбільшого на той час металургійного підприємства у світі:

"Двічі на тиждень я їздив найматися на металургійний завод Ґері - тими днями, коли там ішов набір робочої сили. Рано-вранці я підходив до воріт заводу. Тут уже нудилися в очікуванні юрби людей. Італійці, болгари, євреї, поляки, неґри, французи, китайці, росіяни - тут можна було зустріти незаможних представників усіх народів і рас, що прийшли до цих воріт продавати капітал"Бардин И.П. Жизнь инженера. - Новосибирск, 1939. - С.13..

На практиці різноманіття націй на американських підприємствах створювало комунікаційні та культурні проблеми, оскільки міґранти погано, або й зовсім не говорили англійською. Тому компаніям доводилося витрачати додаткові кошти на навчання робітників і членів їхніх сімей. Окрім цього чимало фірм провадили ще додаткові програми вивчення американських цінностей, що отримало в літературі назву "американізації"Carlson L. Company towns of the Pacific Northwest. - Seattle, 2003. - Р.69; Alanen A.R. Morgan Park: Duluth, U.S. Steel, and the Forging of a Company Town. - Minneapolis, 2008. - Р.115..

Багато корпоративних міст, особливо заснованих навколо видобувних підприємств, характеризувалися високою плинністю робочої сили. Скорочення виробництва, конфлікт з адміністрацією чи просто втома від надзвичайно важкої фізичної праці спонукали робітників кидати роботу й шукати кращого місця. Оновлення понад половиниCrawford M. Earle S. Draper and the Company Towns in the American South // The Company Town: Architecture and Society in the Early Industrial Age. - Oxford University Press, 1992. - Р.143; Friedgut Th. Iuzovka and Revolution. - Vol.I: Life and Work in Russia's Donbass, 1869--1924. - Princeton, 1994. - Р.225. складу робітництва впродовж року як в американських, так і в українських корпоративних містах кінця XIX ст. було звичайним явищем, становлячи одну з найбільших проблем для підприємців, з якою вони намагалися боротися різними методами, але так і не змогли повністю подолатиТурубинер М. На борьбу с текучестью рабочей силы в Донбассе. - Х., 1931. - С.5--7..

Плановість і сеґреґація

Більшість корпоративних міст були створені в короткий термін та згідно із заздалегідь визначеним планом, тому їх іноді ще називають "планованими". Невеликі гірничодобувні компанії будували маленькі поселення, що складалися з однієї - двох головних вулиць із типовими будівлями, у той час як решта являла собою еклектично розташований навколо шахт самобуд. Великі компанії підходили до питання забудови більш ґрунтовно. Вони наймали архітекторів і розробляли план міста, що мав утілювати ідеї оптимального облаштування виробництва та залежної від нього спільноти.

Оскільки корпоративні міста виникали перш за все з огляду на виробничі інтереси, саме виробництво відігравало першорядну роль, якій мали підпорядковуватися потреби людей. Тут можна пригадати ювілейні альбоми підприємств або компаній, що набули популярності у другій половині ХІХ ст. Часто вони включали житловий сектор корпоративних міст (описи житла робітників, церков, училища, лікарні, театру тощо) до опису власне підприємства - тобто як частину виробництваДив., напр.: Описание Днепровского завода Южнорусского Днепровского металлургического общества. - Варшава, 1908.. Це символізувало ставлення компаній до робітничих спільнот та всього міста як до одного з ресурсів виробництва.

Однією з найяскравіших характеристик корпоративних міст була соціальна сеґреґація - поділ спільноти на категорії за ознакою соціальних статусів, що супроводжувалось обмеженням їх розселення на певній території. На практиці це означало, що технічна еліта - адміністрація заводу й вищий інженерний склад - проживали в найкраще облаштованих районах. Менш кваліфіковані працівники - у менш комфортних умовах. Натомість некваліфіковані та тимчасові робітники нерідко животіли, не маючи доступу до елементарних комунальних вигод.

Соціальна сеґреґація так чи інакше існувала й існує практично в усіх містах, не тільки корпоративних. Однак якщо у звичайних (публічних) містах вона була наслідком різних соціально-економічних чинників, то в більшості корпоративних - закладалася в міську структуру ще на стадії планування поселенняPorteous J.D. The Nature of the Company Town. - Р.128.. Таку сеґреґацію можна назвати конструйованою. Вона, по-перше, повинна була захистити простір з особливо комфортними умовами для місцевої еліти - адміністрації підприємства й найбільш кваліфікованих робітників. По-друге, вона відображала принцип устрою суспільства корпоративних міст, заснований на професіоналізмі та службовому ранзі, який ще називають "технократичним".

Сеґреґація за професійним принципом накладалася на расову в американських та африканських корпоративних містах, релігійну й кастову - в індійських, етнічну - в європейськихAllen J.B. Company Town in the American West. - Р.17.. Була вона характерна і для корпоративних міст ДонбасуПетерс В. Сталь у степу. - К., 2010.. Наприклад, в Юзівці серед заводської адміністрації було чимало вихідців із Великобританії, які проживали закритою колонією. Для їхніх послуг у місті працювали окремий клуб, школа, церква та інші елементи соціальної інфраструктуриHeather R. The Iron Tsar: The Life and Times of John Hughes. - Pen Press, 2010. - P.VIII.. Виходячи з описів єврейських погромів, які кілька разів траплялися в Юзівці, можна зробити висновок, що євреї проживали в північній частині міста, поряд зі своїми торговельними закладами. У середині окремих робітничих районів Юзівки домінувало східнослов'янське населення, національна сеґреґація серед якого була виражена не дуже яскраво.

Конструйована сеґреґація доповнювалася самосеґреґацією - намаганням людей мешкати поряд із земляками. Вона виникала внаслідок відмінності культурних традицій, адже більшість працівників були прийшлими. Проживання з близькими за культурою людьми допомагало долати труднощі в налагодженні побуту на новому місці, міґраційну травму й тугу за рідними місцями. Самосеґреґацію найяскравіше було виражено в районах проживання мобільного населення, перш за все безсімейних робітників і шахтарів, які групувалися за земляцьким принципом. Шахтарі та робітники нерідко організовувалися в артілі, що найчастіше складалися з колишніх односельців, котрі разом шукали роботу. Артільники жили разом в одному великому приміщенні й вели спільне господарствоFriedgut Th. Iuzovka and Revolution. - Vol.I. - P.114.. Кожне земляцтво або етнічна група мали свої традиції та особливості, яких легше було дотримуватися у групі, аніж поодинці.

І все ж, у корпоративних містах було безліч чинників, що об'єднували доти незнайомих людей із різних реґіонів та країн. Єдиний робочий ритм, потреба в підтримці на небезпечному виробництві, складності налагодження побуту єднали робітників різних культур і національностей.

Ставлення адміністрації підприємств до етнічної сеґреґації спільнот корпоративних міст було неоднозначним. З одного боку, керівники фірм використовували національні суперечності для запобігання об'єднанню робітників у боротьбі за свої права. З іншого, якщо міжнаціональні конфлікти виходили з-під контролю й переростали у соціальні заворушення, компанія зазнавала збитків. Тому адміністрації підприємств балансували між двома крайнощами, використовуючи соціальну сеґреґацію для маніпулювання спільнотами корпоративних міст.

Житловий фонд

Чимало дослідників, визначаючи термін "корпоративне місто", як найбільш важливу сутність такого типу поселень згадують володіння компанією житловим фондом міста. М. Борґес і С. Торез комбінацію місць роботи та проживання робітників, а також відповідний контроль компанії над робочим простором і простором дозвілля називають базовою характеристикою корпоративного міста. На їхню думку, "без хоча б деяких форм контролю житлового простору не було корпоративного міста"Borges M.J., Torres S.B. Company Towns: Concepts, Historiography, and Approaches // Company Towns: Labor, Space, and Power Relations across Time and Continents. - Palgrave Macmillan, 2012. - P.21..

Дійсно, у місті Пульмані, або в багатьох шахтарських містечках Пенсильванії, Вірджинії та Колорадо компанії були власниками житла й надавали його робітникам у тимчасове користування. У випадку втрати роботи колишній працівник та його сім'я мали звільнити помешкання й залишити місто, оскільки весь житловий фонд контролювався компанією. Це надавало надзвичайно потужні важелі управління робітничою спільнотою. Крім того, такий контроль дозволяв із легкістю позбуватися мешканців, які були прибічниками профспілкового руху. Виникала унікальна ситуація корпоративної гегемонії - фактично повного контролю компанії над жителями міста.

Намагання впливати на робітничу спільноту через наданий у користування житловий фонд були дуже поширеним явищем до початку ХХ ст. Проте навіть у цей час деякі компанії вважали за краще передати житло у власність сторонніх компаній або мешканців міста. Тут можна згадати "The Carnegie Steel Co." й місто Гомстед (штат Пенсильванія), "The American Bridge Co." та місто Амбридж (Пенсильванія), "U.S. Steel Co." і місто Ґері (Індіана) як приклад свідомої відмови компаній від претензій на володіння нерухомістю у селітебній зоніCrawford M. Building the Workingman's Paradise: The Design of American Company Towns. - London; New York, 1995. - Р.43, 68-69.. Дж. Д. Портеус називає міста, де житловий сектор мав автономію від компанії, "псевдокорпоративними"Porteous J.D. The Nature of the Company Town. - Р.130.. М. Крауфорд пропонує називати їх "новими корпоративними містами", наголошуючи на нових принципах взаємовідносин компанії й міської спільнотиCrawford M. The "New" Company Town // Perspecta 30. - 1999. - Р.49.. Дійсно, корпоративна стратегія щодо житлового фонду впродовж першої половини ХХ ст. зазнала змін. Якщо житло у власності компаній Північної Америки був типовим явищем до початку ХХ ст., то після 1910-х рр. це стало радше винятком із правил. У новітній час дедалі більше поселень, що фіґурували під визначенням "корпоративних міст", під тиском урядів чи з власної волі позбувалися житлового фонду, який переходив у власність робітниківBuilding the Workingman's Paradise: The Design of American Company Towns. - Р.52..

Домінування однієї галузі індустрії

Моноіндустріальними в буквальному розумінні були лише справді невеликі поселення навколо видобувних або лісозаготівельних підприємств. Міста з населенням понад 1 тис. жителів, як правило, мали підприємства, що надавали різні послуги: поштові, фінансові, транспортні, оптової й роздрібної торгівлі, страхування, медичні, освітні, розважальні. У деяких корпоративних містах могли діяти й інші промислові підприємства, якщо вони не становили конкуренції містоутворюючому. Наприклад, в Юзівці або в її околицях, окрім підприємств, що належали Новоросійському товариству, діяли машинобудівний завод Е. Боссе та Р. Ґеннефельда, декілька цегелень, друкарень, млинів, вуглевидобувних підприємствЭлькин Е.С. Фабрики, заводы и рудники Донецкого бассейна: Справочная книга 1909 г. - Х., 1909..

Щоб привабити кваліфікованих сімейних робітників, деякі компанії спеціально створювали виробництва для "жіночих" професій, аби надати дружинам робітників і шахтарів робочі міста. Проте на відміну від монофункціональних міст із переважанням одного сеґменту промисловості, таких, як Манчестер XIX ст., або Детройт, Челябінськ XX ст., де діяло декілька підприємств однієї галузі, у корпоративних містах більшість робітничих місць надавало містоутворююче підприємство. Усі інші були додатковими, і при закритті головного залишалися без споживачів своїх послуг. Таким чином, монофункціональне місто - ширше поняття, аніж корпоративне, оскільки включає також міста, де діяло декілька конкуруючих компаній однієї галузі.

Функції муніципальної влади виконує компанія

У повісті "Стара Юзівка" радянський письменник І. Ґонімов приписав Дж. Юзу слова, нібито сказані ним щодо статусу міста Юзівки: "Це - не Росія. Це - завод!"Гонимое И.А. Старая Юзовка: 1869-1905. - Сталино, 1955. - С.88. У виданні 1930-х рр. (див.: Гонимое И. Старая Юзовка, 1869-1905. Сталинский металлургический завод. - Москва; К., 1937) цього сюжету немає.. Попри те, що це цей сюжет - явна художня вигадка, він упевнено мандрує науковими текстами про ЮзівкуЛинднер Р. Предприниматели и город в Украине: 1860-1914 гг.: Индустриализация и социальная коммуникация на Юге Российской империи. - К.; Донецк, 2009. - С.79., настільки правдоподібна описана в повісті ситуація. Справді, адміністрація Юзівки та інших корпоративних міст XIX - початку ХХ ст. вирішувала різні питання економічної, соціальної та культурної інфраструктури міста, які у звичайних (публічних) містах перебували у віданні муніципалітету. У 1890-х рр. частина мешканців Юзівки спробувала переконати місцеву й центральну державну владу в тому, що поселенню слід надати статус міста з відповідними правами на самоврядування, що передбачав закон Російської імперії. У 1892 р. вони направили клопотання на ім'я міністра внутрішніх справ, в якому скаржилися щодо статусу поселення:

"Не маючи міського устрою й не входячи до складу будь-якого поселення або волості, населення селища Юзівки позбавлене прав самоврядування, наданих міським і сільським громадам у сфері господарських їх інтересів. Головні функції державної та громадської влади у цьому посаді зосереджено фактично в руках іноземної компанії, що розпоряджається безконтрольно як особою, так і майном численного місцевого населенняСтёпкин В.П., Гергель В.И. Полная история Донецка. - Донецк, 2008. - С.125.".

3 червня 1917 р. постановою Тимчасового уряду Юзівка разом із кількома іншими корпоративними містами Донбасу (Дебальцеве, Єнакієве, Дмитріївський / Макіївка) отримала статус міста. Проте нові органи міської влади ще тривалий час після появи муніципалітетів перебували під сильним впливом заводської адміністрації. Подібна ситуація спостерігалась і в історії північноамериканських корпоративних міст. Чимало з них еволюціонували від патерналістської моделі (у власності й під тотальним контролем компанії) до моделі модерного корпоративного міста, де існували муніципалітетиAllen J.B. Company Town in the American West. - P.75.. У багатьох із них, попри наявність органів міського самоврядування, компанії, як і раніше, мали великий вплив на ухвалення рішень щодо життя міста.

Монополія фірмових магазинів

Значні витрати на соціальну інфраструктуру, а також безпрецедентний контроль компанії над містом надихав підприємців на ідеї отримання прибутку, нав'язуючи додаткові послуги залежному населенню. Найвідомішим проявом такого нав'язування стали магазини, що належали компанії. В україномовній літературі їх прийнято називати "фабричними крамницями", проте такі магазини могли існувати не тільки у фабричних містах, але й у будь-яких інших корпоративних містах, тому можна запропонувати більш широке поняття для їх позначення - "фірмові магазини".

"Шістнадцять тон" - мабуть найвідоміша у світі пісня про шахтарів, яку в 1950-х рр. спопуляризував американський співак Теннессі Форд. У цій пісні згадується "company store" - "магазин, що належить компанії", якому шахтар "заборгував свою душу": "Ти видав шістнадцять тон вугілля, і що отримав за це? / Став старішим на один день та глибше загруз у борги! / Не клич мене, Святий Петро, я не можу піти, / Заборгував бо свою душу фірмовому магазину".

У робітничому фольклорі та художній літературі фірмові магазини стали справжнім символом несвободи й експлуатації компаніями жителів корпоративних міст. Вони стали характерним явищем переважно в ізольованих поселеннях, де не було торгівельної інфраструктури й компанія мала взяти на себе турботу про забезпечення своїх робітників продуктами харчування, одягом, побутовими товарами. У багатьох випадках такі крамниці відпускали товари у кредит або приймали спеціальні талони, що видавалися компанією замість частини заробітної плати й могли бути отовареними тільки у фірмових магазинах. В умовах монополії компанії в корпоративному місті в підприємців виникала спокуса продавати товари своїм робітникам за завищеними цінами. Це все поступово призводило до заборгованості робітника перед магазином, про що й ідеться у пісні "Шістнадцять тон".

Проте комплексні дослідження показали, що уявлення про монополію фірмових магазинів, які трапляються у джерелах, перебільшено. П. Фішбек, вивчивши ситуацію у США першої половини XX ст., дійшов висновку, що загалом ціни у крамницях корпоративних міст не дуже відрізнялися від цін поза межами таких міст. Трохи вищими вони були у справді віддалених та ізольованих місцевостях. Але в таких випадках, як правило, вищі ціни компенсувалися й більш високими зарплатамиFishback P.V. Soft Coal, Hard Choices: The Economic Welfare of Bituminous Coal Miners, 1890-1930. - Oxford University Press, 1992. - P.147..

Дж. Аллен відзначив, що всупереч дуже неґативному образу, фірмові магазини грали важливу роль у житті спільнот корпоративних містAllen J.B. Company Town in the American West. - P.128.. Він виділив декілька функцій таких крамниць, які називає "мабуть найбільш типовою характерною рисою корпоративних міст". По-перше, і найголовніше - вони були торговельним центром поселення. Часто єдиним у радіусі декількох кілометрів. По-друге, фірмові магазини ставали майданчиком для повсякденного спілкування, обміну новинами та чутками. Нерідко це було місце, де існувала можливість відправити листа й заплатити за комунальні послуги. Нарешті, у деяких корпоративних містах біля фірмового магазину відбувався найм на роботу, а отже це місце відігравало роль міні-біржі праці.

У корпоративних містах Донбасу фірмові магазини були поширеним явищем здебільшого на початковому етапі існування таких міст, особливо в невеликих ізольованих шахтарських містечкахФомин П.И. Горная и горнозаводская промышленность Юга России. - Т.1: История горной и горнозаводской промышленности Юга России со времени возникновения до восьмидесятых годов прошлого века. - Х., 1915. - С.115.. Гірничий інженер О. Терпиґорєв, який у 1890-х рр. працював на Сулінському металургійному заводі, що знаходився в Області Війська Донського, писав про фірмові магазини так:

"Спочатку всі продукти шахтарі наших гірничих підприємств повинні були брати тільки у крамницях, що належали ПастуховуБрати М. і Д. Пастухови - власники Сулінського заводу та кількох антрацитових копалень, про які писав О.Терпиґорєв.. Правда, через кілька років уряд заборонив заводчикам мати власні крамниці, в яких робітникам відпускалися продукти у кредит. Але й після цієї формальної заборони такі крамниці подекуди залишилися"Терпигорев А.М. Воспоминания горного инженера. - Москва, 1956. - С.76..

Середні та великі компанії, замість того, щоб наживатися на своїх співробітниках, воліли привабити кваліфікованих спеціалістів нормальними цінами на продовольство, а також широким асортиментом товарів. Тому вони дозволяли незалежним дрібним торговцям здійснювати роздрібну торгівлю у своїх містах. Так, у рекламному альбомі, виданому до промислової виставки 1896 р. в Нижньому Новгороді, Новоросійське товариство, засновник і розпорядник міста Юзівки, спеціально зазначало: "Заводоуправління не бере жодної участі, ані прямої, ані опосередкованої, у доставлянні робітникам провіанту та життєвих припасів, а зароблену платню видає кожному робітникові на руки"Альбом участников Всероссийской промышленной и художественной выставки в Нижнем Новгороде 1896 г. - Ч.2. - Санкт-Петербург, 1896. - С.2..

Як у США, так і в Україні випадки зловживання компаніями через надмірне завищення цін у крамницях були характерними для раннього етапу історії корпоративних міст. Потім фабричне законодавство та робітничий рух стримували бажання підприємців додатково нажитися на своїх робітниках. Крім того, розвиток транспорту й підвищення мобільності працівників призводили до зниження значущості монополії компанії в місті: якщо ціни у фірмових магазинах ставали надто високими, жителі поселення просто купували все необхідне в іншому місті.

Соціальні програми й патерналізм

Зворотним боком ізоляції та контролю компанії над корпоративним містом ставала необхідність брати на себе витрати зі створення соціальної інфраструктури. Компанії мали налагоджувати принаймні базові умови для тривалого проживання робітників у своїх поселеннях. Окрім житла це включало опалення, водопостачання, інші комунальні послуги, забезпечення харчуванням, транспорт, освітні й медичні заклади, пожежні команди, органи охорони порядку тощо. Траплялися випадки, коли компанії витрачали кошти на менш життєво необхідні проекти, як-от театри, парки, оркестри, бібліотеки. Ось, наприклад, опис Юзівки, який компанія-власник містечка подала до альбому, виданому з нагоди проведення Всеросійської промислової виставки 1896 р.:

"Юзівка - заводське містечко з церквою, школами, з поштово-телеграфною станцією (міжнародного сполучення), з відділенням Державного банку, готелями та крамницями. У громадському заводському парку влітку й у свята грає заводський оркестр, що складається з заводських робітників і службовців. Заводський ставок омиває одну сторону парку"Альбом участников Всероссийской промышленной и художественной выставки... - С.2..

Такі капітальні соціальні інвестиції були характерними, передусім, для компаній, що організовували високотехнологічне виробництво, оскільки їм треба було привабити й утримати кваліфіковану робочу силу. Створення пристойних умов життя та "маленькі радощі" у вигляді парків і театрів мали компенсувати життя технічної інтеліґенції в корпоративних містах, яке, за словами російського гірничого інженера О. Феніна, було сповненим "туги й нудьги"Фенин А.И. Воспоминания инженера: К истории общественного и хозяйственного развития России (1883-1906 гг. - Прага, 1938. - С.85.. Витрати на соціальні проекти зменшували чистий прибуток компаній, але власники бізнесу йшли на це, сподіваючись на комерційну вигоду в довготривалій перспективі. Вони вважали, що розвинена соціальна інфраструктура допоможе зменшити плинність кадрів, підвищити продуктивність праці та корпоративну лояльність робітників, тому є важливим засобом стимулювання праці. Додатковою причиною соціальних витрат було бажання підприємців створити позитивний образ компанії, що дбає про життя своїх робітників. Це мало сприяти поліпшенню позитивного образу бренду, підвищувати лояльність споживачів.

На практиці витрати компаній на соціальну інфраструктуру сильно варіювались і залежали від багатьох факторів. Серед найважливіших згадаємо виробничі успіхи та прибутки й, відповідно, можливість витрачати на соціальні програми; переважання коротко- або довготермінової стратегії розвитку; рівень дефіциту робочої сили в даному реґіоні та її мобільності; готовність власників утілювати у життя певні соціальні ідеї.

Важливу роль відігравав також тип виробництва і тривалість потенційного життєвого циклу підприємства в певній місцевості. Наприклад, містечка, що виникали навколо лісозаготівельних виробництв, доводили навколишню територію до виснаження переважно за два роки. Тому будувати капітальну соціальну інфраструктуру в таких поселеннях просто не було сенсуДж. Дріскол у своєму дослідженні історії міста Ґілкрист (штат Ореґон), побудованого лісозаготівельною компанією "Gilchrist Timber Co." в 1938 р., описував розвинену соціальну структуру, яка включала дешеве житло для робітників, торгівельний квартал, розважальні заклади, ресторан, перукарню, пошту, бібліотеку, школу тощо. Проте автор зазначав, що це радше виняток із правил, адже в менших містах нічого подібного не було (див.: Driscoll J. Gilchrist, Oregon, a Company Town // Oregon Historical Quarterly 85. - 1984. - №2. - Р.139).. Життєвий цикл вуглевидобувних виробництв у середньому становив від 10 до 30 років, тому там спостерігалася більш розвинена інфраструктураBorges M.J., Torres S.B. Company Towns: Concepts, Historiography, and Approaches. - Р.16.. Поселення, що виникали навколо підприємств обробної промисловості, могли змінювати постачальників ресурсів і пристосовуватися до мінливих умов ринку. Тож їх життєвий цикл міг бути безкінечно довгим. У таких випадках був сенс орієнтуватися на довготермінову стратегію розвитку, роблячи капітальні інвестиції у соціальний сектор.

Ранні корпоративні міста широко вдавалися до патерналістської моделі відносин зі своїми робітниками. Майже безмежна влада власника підприємства в такому місті надавала унікальну можливість для впровадження різного роду соціальних експериментів. Назви корпоративних міст, що часто утворювалися від імені бізнесмена-засновника, мали символізувати залежність від компанії і власника. Так, Вандерґріфт, Ґері, Єнакієве, Горлівка, Пульман, Герші, Юзівка та багато інших отримали свої назви саме за прізвищем підприємця чи управлінця-засновника.

Чимало підприємців ХІХ ст. вважали за свій релігійний обов'язок та моральну відповідальність опіку над життям робітників як на виробництві, так і поза ним. У таких випадках підприємець виступав у ролі батька, який переймається добробутом своїх підопічних, ніби вони були його власними дітьми. Патерналізм включав перш за все впровадження освіти, матеріального достатку, а також моральний контрольKulikov V. Escaping paternalism: transfer of managerial models by foreign industrialists to South Russia in the late 19th - early 20th century // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна: Серія "Історія". - Вип.49. - Х., 2014. - С.78-93.. "Турбота" підприємця могла сягати далеко за виробничі потреби, включаючи навіть контроль сімейних стосунків. Залежно від поглядів власника міста на "правильну" форму відповідної поведінки, в одних випадках наявність родини в робітника заохочувалася, в інших - навпаки, заборонялося навіть запрошувати до житла особу протилежної статі. Особливо завзято боролися підприємці з пияцтвом. Набір методів був широким: від радикальних, включаючи повну заборону продажу та вживання алкоголю в місті, до "м'яких", на кшталт пропаґанди здорового образу життя, культу спорту, організації товариств тверезості. Подеколи патерналізм міг набувати майже буквальних форм. Наприклад, у текстильних корпоративних містах в іспанській Каталонії та у Центральній Мексиці власник фірми часто ставав хрещеним батьком дітей своїх робітниківBorges M.J., Torres S.B. Company Towns: Concepts, Historiography, and Approaches. - Р.26..

Патерналістські відносини з робітниками були характерними й для корпоративних міст Донбасу, особливо невеликих, там, де встановлювались осо- бистісні відносини між підприємцем і робітниками. Наприклад, джерела подають доволі патерналістський образ Дж. Юза, який цікавився життям своїх співробітників, відвідував їхні помешкання, допомагав тим, хто цього потребував, зокрема сім'ям робітників, які загинули внаслідок нещасних випадків на виробництвіHeather R. The Iron Tsar: The Life and Times of John Hughes. - Р.102.. Патерналістська модель відносин із робітництвом знаходила прояви й на початку ХХ ст. Металург І.Бардін, який познайомився в 1912 р. з начальником доменного цеху Юзівського заводу М. Кураком, так описував його взаємовідносини з підлеглими: "Робітники любили Курако й жодне весілля, хрестини чи якесь інше сімейне торжество не обходилися без його участі. У гості до робітників Курако ходив запросто, як своя людина. Він пив із ними горілку, сміявся, жартував і бавив дітлахів"Бардин И.П. Жизнь инженера. - С.26..

Подібні випадки не були рідкістю й у Сполучених Шатах, де в невеликих корпоративних містах прояви патерналізму зустрічалися впродовж усього ХХ ст. Коли донька власника компанії "Gilchrist Timber Co." виходила заміж (наприкінці 1930-х рр.), у місті Ґілкрист (штат Ореґон) було встановлено намети, на врочисту вечерю до яких запросили всіх жителівDriscoll J. Gilchrist, Oregon, a Company Town. - Р.143..

Хрестоматійним прикладом патерналізму корпоративного міста стало місто Пульман, збудоване в 1880-х рр. Компанія забезпечувала своїх робітників житлом, а також усією іншою необхідною соціальною та культурною інфраструктурою. Натомість суворо контролювала життя мешканців та їхнє дозвілля. У місті було запроваджено "сухий закон". У 1894 р., скоротивши зарплату через економічну кризу, Дж. Пульман відмовився знизити високу платню за житло, яке компанія надавала робітникам в оренду. Оскільки підприємство було монопольним власником житлового фонду, робітники не могли навіть переїхати до простіших та дешевших помешкань. Містом прокотився страйк, який згодом перекинувся далеко за його межі. Урядова комісія, котра після завершення страйку розслідувала цю справу, дійшла висновку, що "надмірний патерналізм, який за своєю природою був антиамериканським", значною мірою й спричинив соціальну катастрофу в містіBuder S. Pullman: An Experiment in Industrial Order and Community Planning, 1880--1930. - Р.103..

Події в Пульмані призвели до перегляду концепції корпоративного міста. Щоб уникнути небезпеки патерналізму, із початку ХХ ст. дедалі більше компаній удавалися до послуг професійних найманих управлінців, архітекторів, дизайнерів, а також створювали інститути соціальних працівників, які мали фахово займатися облаштуванням побуту жителів корпоративних містCrawford M. Building the Workingman's Paradise: The Design of American Company Towns. - Р.48.. М. Крауфорд використовує поняття "нове корпоративне місто", яким позначає новий етап в історії таких міст, позначений залученням найманих професійних управлінців, радикальним поліпшенням умов життя та праці, а також переорієнтацією на "партнерську" модель відносин із робітниками, що включала продаж житла або дозвіл зводити власні будинкиIbid. - Р.3..

Пульманівський страйк став добрим уроком проти патерналізму, але повністю таке явище все ж не зникло. Соціальні теорії початку ХХ ст., передусім тейлоризмТейлоризм (або наукова організація праці) - система заходів для підвищення продуктивності праці, запропонована на початку ХХ ст. американським інженером Ф.Тейлором, котрий уважав, що детальне вивчення й оптимізація рухів робітників може значно допомогти підвищити їх продуктивність. Професійні адміністратори мають розробити норми витрат часу, рухів, зусиль, оптимальних методів здійснення виробничих і трудових операцій, яких треба неухильно дотримуватися. Звідси випливала ідея контролю всіх дій робітника та розподілу його часу., переконували в необхідності максимально пильного контролю адміністрації підприємства над діями співробітників заради підвищення ефективності виробництва та блага самого робітника. Виробничий простір мав відповідати цим ідеям, тому спостерігалася тенденція до зменшення місць, де працівник міг би сховатися від пильного ока менеджера. У знаменитому фільмі "Нові часи" (1936 р.) з Ч.Чапліном у ролі робітника на конвеєрі, адміністратор фабрики використовує відеоспостереження й таким чином контролює кожен рух працівників. Чимало соціальних ідеологів першої чверті ХХ ст., натхненні ідеями основоположника наукової організації праці Ф. Тейлора, розглядали завод як ідеальну модель, основні принципи якої мають бути перенесені на соціальну систему.