Маріуполь: грецьке забарвлення українського Надазов'я (кінець XVIII - початок XX ст.)

Митрополит наглянув собі обійстям шанцеві підмурки паланкового центру, підім'ятого Маріуполем, де 1781 р. були 2 церкви, 55 кам'яниць, багато землянок і мешкали "1506 душ чоловічої статі" Скальковский А.А. Хронологическое обозрение.-- С. 257; Мариуполь и его окрестности... -- С. 69, 96.. Ігнатій (у миру з роду "Газадинових", Тозадіні", "Газединових" чи "Гозадинових") помер 16 лютого 1786 р., "маючи понад 70 літ". Заповіт склав "турецькою та грецькою мовами". Влітку 1998 р. на міському пагорбі йому споруджено монумент Гавриил [Розанов В.Ф.] Переселение греков. -- С. 197, 201-203; Серафимов С. Заметки из архива Готфийской епархии в Крыму // Записки Одесского общества истории. Т. 6. -- С. 594; Браун Ф. Указ. соч. -- С. 89; Гедьо А.В. Митрополит. -- С. 98-105; Греки России. -- С. 116-117, 140..

Напрошуеться висновок, що паства цього архієрея перетерпіла ошуканство, адже принадна обіцянка їй роздолля степів-ланів орільсько-дніпровсько-самарського межиріччя несподівано розвіялась. Але зате піднеслись інші обрії, які годилося по-справжньому впорати.

Прирість нової батьківщини

Маріупольців, позбавлених "державних податків та служб... на десять літ" (од липня 1783 р.), було поділено всеросійською ревізією 1782 р. за станами: ремісничого -- 1149 чоловіків і 1090 жінок, купецького -- 144 чоловіка та 99 жінок, міщан -- відповідно 213 та 191, в родинах духовенства -- 63 чоловіки і 43 жінки (всього -- 2992 особи) Саенко Р.И. Ревизские сказки г. Мариуполя и Мариупольского уезда как исторический источник (по материалам Мариупольского краеведческого музея) // Україна-Греція: історія... -- С. 130.. 1785 р. у місті зареєстровано 1555 чоловіків і 1413 жінок, у слободі Сартана -- 354 і 322, у Чермалику -- 226 і 287, Карані -- 326 і 298, Ласпі -- 189 і 180, Ігнатівці -- 298 і 227, Стилі -- 241 і 243, Каракубі -- 685 і 633, Бешевому -- 291 і 267, Улакли -- 157 і 157, Чердакли -- 270 і 223, Костянтинополі -- 283 і 240, Богатирі -- 298 і 262, Камарі -- 237 і 231, Великій Янісолі -- 326 і 297, Малій Янісолі (куди 1781 р. додався зімкнутий нерозривним сусідством Чемрек) -- 496 і 421, Керменчику -- 373 і 313, Ялті -- 422 і 371, Гурзуфі -- 97 і 85, Старому Криму -- 217 і 187, Мангуші -- 399 і 289. Окрім цього, Маріупольський повіт обіймав чимало таких важливих населених пунктів як Таганріг (Таганрог), Азов, Нахічевань, великі села Ні- кольське, Покровське, Троїцьке, Кагальницьке, фортеці святого Димитрія, Кирилівську, Петровську тощо Джерела до історії населених пунктів Донеччини ХУІ-ХУІІІ ст.. / Укладач Пірко В.О. -- Донецьк, 2001. -- С. 44-46; Калоеров С.А., Геде А.В. Указ. соч. -- С. 56-58..

За даними 1787 р. по Маріупольському повіту "казенними поселянами" вважалися 15723 душі чоловічої статі. Ця кількість охопила мешканців і "грецьких поселень" (6088), і "військових малоросійських" (3847 чоловіків), і "вірменських" (4066 чоловіків), а також 315 "поселених солдатів" і 330 однодворців. "При місті Маріуполі" назбиралося 1003 чоловіки ("бурлаки та поселенці"). Із навколишніх "грецьких" слобід найчисленнішими залишалися Каракуба (Велика Каракуба) та Мала Янісоль ("Янісам") -- відповідно 681 і 489 чоловіків Полное собрание законов... -- Т. 22. -- Ведомость І; там же. -- Т. 23. -- № 17010.. Отоді ж, через рік по смерті митрополита Ігнатія, "паству всіх греків у м. Маріуполі та в області Таврійській" було "довірено" вікарію -- епіскопові феодосійському і маріупольському Дорофею (з ігуменів ніжинського Благовіщенського монастиря, викладав Потьомкіну грецьку мову) Полное собрание законов...-- Т. 22. -- № 16512; Гавриил [Розанов В.Ф.] Продолжение очерка... -- С. 450..

Зрозуміло, суворовський маневр «ліпшого та щонайскорішого випровадження християн до Росії» Суворов А.В. Указ. Соч. -- С. 45. вибухово детонував стрімким знекровленням Кримського ханства, яке схитрувала привласнити Катерина II, не спіткавши відчутного опору. Проте в 90-х рр. XVIII ст. її пріоритети відчутно переінакшилися: українець із солідними придворними навичками, фактичний орудар дипломатичного відомства граф (потім найясніший князь) О. Безбородько нишком надумав оддерти Правобережжя Дніпра від Речі Посполитої, за чим оту, розхитувану, прудко розтяли російська, австрійська та прусська корони. До того ж маріупольські греки опинились у глибокому тилу через висадку 1792 р. на Тамані вихватних українських козаків- чорноморців, яких пригорнув агломераційний шмат колишнього кримського провінційного анклаву поруч півострова -- ейсько-ку- банське узбережжя з островом Фанагорія Полное собрание законов.-- Т. 21. -- № 15708; там же. -- Т. 23. -- №№ 17055, 17056, 17058; Памятные записки... -- С. 292.. Азовське море обернулося на внутрішне для хижого двоглавого орла.

Від Маріуполя (Маріополя) та його околиць Кефе (Кафа), Гьозеле (Гьозлеве), Карасубазар (Карасу, Карасівка, Карасівськ), Ма- ріам (Мар'їне, Мар'їнськ), Бахчисарай за чотирма своєрідними радіусами -- західним, північно-західним, північним і північно-східним -- локалізувалася специфічна конгломерація (від 1807 р. -- "грецька округа", до 1859 р. підвідомчаТаганрозькому градоначальству) із двома десятками сіл, іменованими, як правило, на спомин про Тавриду: Старий Крим (Ескі-Крим, Єскі-Хирим, нині -- частина Маріуполя), Ялта (Яліта), Урзуф (Гурзув, Гурзуф, Мажар, Кизил- таш, Приморське, Зелене), Бешеве (Бешуй, Старобешеве), Ласпа (Стара Ласпа, Староласпа, Ласпі), Стила (Стиля), Камар (Комар, Камара), Каракуба Каракуби (Аргин, Стара Каракуба, Велика Караку- ба, Роздольне), Улакли (Улла-Хилли, Жиндеєнь, Демрек, Жемрек, Джемрек, Чемрек), Сартана (Приморське), Мангуш (Першотравне- ве), Чердакли (Чердахли, Чардакли, тепер -- Кременівка), Богатир, Карань (нині -- Гранітне), Чермалик (Черманли, Чермандли, Чурма- лих, Чермаїлі, Заможне), Костянтинополь (Костянтинопіль, Константинополь, Фуна, Демерджі, Маджар, Маджари), Керменчик (Ескі- Кермен, Старий Керменчик, Старомлинівка), Новий Керменчик, Малий Керменчик, Великий Янісоль (Салгир-Янісоль, Велика Янісоль, Більше-Янісель, Кзебаш, Велика Новосілка), Мала Янісоль (Малий Янісоль, Малоянісоль, Янисала, Мала Єні-сала, Харахла, Куйбише- ве), Нова Каракуба (Красна Поляна), Карань, Нова Карань...

Віншуючи митрополита Ігнатія, під пам'ятним прихистом зросла Ігнатіївка (Георгіївка, Гюрджі, Дубівка, Дубрівка, Ігнатівка, Гнатівка, Стара Гнатівка, Староігнатівка, Старогнатівка), де концентрувалися щойно визволені з рабської залежності грузини, а також волохи, затим вирізнені до Новогнатівки (Новоігнатіївки) Мариуполь и его окрестности... -- С. 38, 73, 75; Бертье-Делагард А.Л. Исследование некоторых недоуменных вопросов средневековья в Тавриде. -- Одесса, 1914. -- С. 8-9; Греки России... -- С. 122-124; Захарченко Н.А., Киселева Н.Н. К вопросу о генезисе греческих топонимов в Приазовье // Україна -- Греція: історія. -- С. 55-56; Наулко В.И. Грузинское население на Украине по статистическим и историко-этнографическим источникам // Из истории украино-грузинских связей. -- Тбилиси, 1968. -- С. 230; Дружинина Е.И. Южная Украина в период кризиса феодализма 1825-1860 гг. -- Москва, 1981. -- С. 38.. Існувало ще Митрополиче чи Газединовкадванадцять тисяч десятин" (Присоединение... -- Т. 3. -- С. 371), решта поселень теж мала перевищення встановленої норми, приточивши собі по 13-14 тисяч десятин. Ще 1620 десятин було під Гозединовкою. Крім того, маріупольські греки користувалися 11238 десятинами лісу (Джерела до історії... -- С. 78-84)..

Вкоріненню новаків сприяли даровані їм преференції, низка податкових пільг, підтверджених як Павлом I, так і Олександром I, котрий відвідував Маріуполь. Глухий закутень із міською думою та "грецьким судом" Полное собрание законов...-- Т. 21. -- № 15700. видавався автономним. Відси, за примхою Г. По- тьомкіна, протягом 1789-92 рр. до причорноморської Аутки повернулась артіль ловців устриць Араджиони М.А. К вопросу о переселении... -- С. 117. Пор.: Когонашви- ли К.К. Указ. соч. -- С. 148; Абдуллаева М.А. Духовно-релігійне життя греків Криму наприкінці XVIII -- на початку XX ст. -- К., 2000. -- С. 23-24., але від несанкціонованої репатріації "застерігали" мілітарні підрозділи, ладні враз утихомирити не згідних на розлуку з отчиною. Немарно фольклор маріупольських греків виопуклив негатив мандрівної місії. На противагу оспівувався Крим із начебто закопаними в ньому скарбами Мариуполь и его окрестности... -- С. 40; Россия: Полное географическое описание... -- С. 215. Пор.: Браун Ф. Указ. соч. -- С. 88; Кузьминков Л.Н., Хачхар- джи К.А. К переселению крымских греков в Россию // Греки Украины... -- С. 43-53..

1795 р. у Маріуполі (за джерелами його музею) було серед "ревізьких" ремісників -- 785 чоловіків і 703 жінки, міщан -- 469 чоловіків і 400 жінок, купецтва -- 125 чоловіків і 108 жінок, духовенства -- 15 чоловіків (із 17-ма жінками), а 1090 душ (559 чоловіків і 531 жінка) позначались як відсутні "невідомо де" Саенко Р.И. Ревизские сказки.. 1804 р. різкий емоційний спалах невдоволення скоєним чверть століття тому спричинив зіткнення з царськими карателями мешканців Мангуша, Карані, Сар- тани, Чердакли, Малої Янісолі Наседкина Л.Д. К вопросу о зарождении национального движения греков Приазовья // Проблеми історії національно-визвольного руху на Україні в період феодалізму та капіталізму. -- К.-Запоріжжя, 1991. -- С. 81..

Абсолютна ізоляція цього динамічного люду унеможливилася з огляду на зв'язки з чумацтвом, традиційне ярмаркування, водні та грунтові комунікації, підприємства суднобудування й судноремонту. Тим паче таку корпорацію не захопило напнуте на Україну кріпацтво. 2634760 десятин "зручних земель" Маріупольського повіту на родючому просторі по басейнах Кальміуса, Кальчика (Кальця), Малого Кальчика, Зеленої, Вовчої, Мокрих Ял, Сухих Ял, Кашла- гача, Комишеватки. Шайтанки, Каратиша, Берди, Дубівки, Мокрої Білосарайки, Мокрої Волновахи, Сухої Волновахи, Осикової та дрібніших місцевих річок у XVIII ст. припадало на менш як 39 тисяч населення (21410 чоловіків і 17494 жінки), тож у середньому на старого чи дитину -- понад 67 з половиною десятин Мариуполь и его окрестности... -- С. 107-110, 306-317; Лаврів П.І. Історія... -- С. 102; його ж. Колонізація українських і суміжних степів. -- К., 1994. -- С. 22; Семенов П.П. Указ. соч. -- 1863. -- Т. 1. -- С. 21; там же. -- 1867. -- Т. 3. -- С. 179; Внешняя политика России XIX и начала XX века: Документы российского министерства иностранных дел. -- Москва, 1982. -- Сер. 2. -- Т. 5 (13). -- С. 214-215; Дружинина Е.И. Южная Украина 1800-1825 гг. -- М., 1970. -- С. 83-86; Ее же. Северное Причерноморье...-- С. 151..

1811 р. маріупольські греки мали обробити весь приписаний їм обшир, проте таганрозьке начальство виявило у них 370000 десятин неосвоєних земель. Царат вирішив обмежити їхні володіння трьома десятками десятин на кожного, відвівши для вигону ще 12000 десятин і для рибальських потреб -- 6000 десятин, а решту території передати іншим господарям. 1816 р. незайманими зоставалися 319716 десятин, й, аби зберегти їх за своєю спільнотою, депутати маріупольців Фотій Матвеєв і Христофор Петров звернулися по допомогу до авторитетного поборника незалежності Греції (прийдешнього її президента), статс-секретаря із закордонних справ Росії графа Іоанна Каподістрії. За його участі в порушеному питанні державна скарбниця повернула тільки приблизно половину "зайвини", і грекам поталанило зберегти півтораста тисяч десятин під щорічний податок 7500 карбованців (по 5 копійок за десятину, що було визначено збором із "повітових поселян" по завершенні безоплатного для них десятиліття) Полное собрание законов... -- Т. 30. -- № 23074; там же. -- Т. 33. -- № 26319; там же. -- Т. 20. -- № 14879; Мариуполь и его окрестности... -- С. 41; Еедьо А.В. Іоанн Каподістрія // Подвижники... -- С. 244-245..

Створена 1817 р. комісія встановила, що не мільйону 237 тисячам десятин, як попередньо вважалось, а 744384 десятинам 1225 сажням дорівнювала площа, приналежна маріупольським грекам. Та ж комісія "нарізала заснованим останніми 23-м поселенням усього 350080 десятин 2181 сажень, а місту Маріуполю всього 14991 десятин 145 з половиною сажнів і для рибного промислу 6000 десятин зручної та 2332 десятин 755 сажнів незручної землі". Ще 139 тисяч квадратних десятин резервовано було "для майбутнього заселення". Наділ на загал сягав 518421 десятини 2209 сажнів у квадраті, коли у Малій Янісолі мешкало 842 "душі чоловічої статі", у Сартані -- 664, Мангуші -- 655, Карані -- 652, Керменчику -- 650, Ігнатіївці -- 630, Бешевому -- 620, Великій Янісолі -- 613, Камарі -- 588, Богатирі -- 571, Ялті -- 570, Стилі -- 489, Костянтинополі -- 487, Каракубі -- 435, Чермалику -- 425, Новій Каракубі -- 417, Чердакли -- 407, Ласпі -- 396, Улакли -- 309, Старому Кримові -- 214, Урзуфі -- 202, Новому Керменчику -- 169. Поруч була слобода Бугас (Фугасу, Волноваха, Максимівка), чиї 207 чоловіків походили з Туреччини, а не Криму Браун Ф. Указ. соч. -- С. 80-82..

"Військово-топографо-статистичний опис Катеринославської губернії" за першу чверть XIX ст. в "заштатному місті Маріуполі", де головні заняття населення полягали "в хліборобстві та торгівлі", ретельно зареєстрував 1516 чоловіків і 1342 жінки. Та узагальнив, що "у Маріупольській окрузі грецьких поселень, котрі перебувають у віданні Таганрозького начальства, всього 24, у них чоловічої статі 11183, жіночої 9675, коней 17694, рогатої худоби 58414" Военно-топографо-статистическое описание Екатеринославской губернии // Південна Україна ХУІІІ-ХІХ століття: Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ. -- Вип. 2. -- Запоріжжя, 1996. -- С. 47-48..

Додалися поміщицькі латифундії, німецькі та єврейські колонії, невеличке військо задунайських перекинчиків-запорожців, укрупнене за рахунок українських приазовців. Супліку про дозвіл осісти "при Маріуполі" отаман Окремого запорозького війська Йосип Гладкий виклав наприкінці 1831 р. й уже 27 травня наступного року цар Микола I, третій онук Катерини II, виділив таку територію, що на сході та півночі межувала з грецькими поселеннями, -- в екс-ареалі Кальміуської паланки Маленко Л.М. Азовське козацьке військо (1828-1866). -- Запоріжжя, 2000. -- С. 44-48..

маріуполь козацтво суднобудування український

Размещено на Allbest.ru