Договори (інструменти) війська Запорозького Низового з Кримським ханством у добу Нової Січі як історичне джерело

27

Размещено на http://www.allbest.ru/

Договори (інструменти) війська запорозького низового з Кримським ханством у добу нової січі як історичне джерело

Іван Синяк

У статті розглянуті договори (інструменти) між Військом Запорозьким Низовим і Кримським ханством у добу Нової Січі (1734-1775 рр.), які укладалися по завершенні Слідчих комісій між ними. Аналізується роль запорозького козацтва в ході їх укладання, особливості продукування цих документів та їхній формуляр.

Ключові слова: запорозьке козацтво, Кримське ханство, Російська імперія, Слідчі комісії, Київська губернська канцелярія, гетьман, інструмент.

Проблематика дослідження договорів-інструментів між Військом Запорозьким Низовим і Кримським ханством на завершальному етапі існування запорозького козацтва не набула належної уваги в історичних студіях. По-суті, даної проблематики в контексті діяльності прикордонних Слідчих комісій торкнулася лише С. Андрєєва, яка зачепила питання апробації інструменту 1749 р. на Військовій раді Андрєєва С.С. Проблема запорозько-татарських прикордонних конфліктів у зовнішній політиці Російської Імперії (1739-1768 рр.) // Запорізький державний університет. Бердянський інститут підприємництва. Наукові праці історичного факультету. - В. III. - Бердянськ - Запоріжжя, 1998. - С. 10-18. та відмітила роль цього різновиду документації для встановлення миру на південному прикордонніАндрєєва С.С. До питання про міжнародний статус Запорозької (Нової) Січі // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: "Тандем У", 1999. - В. VII. - С. 73-81. . Натомість особливості продукування інструментів, їх інформативного потенціалу, формуляру залишається до цього часу "білою плямою" в історії запорозько-татарських стосунків доби Нової Січі. Тому метою даної публікації є спроба всебічного розгляду інструментів як історичного джерела: їх інформативного наповнення, мети та особливості їх продукування, формуляр документа та його складові клаузули.

Договори (інструменти) між Військом Запорозьким Низовим і Кримським ханством у добу Нової Січі (1734-1775), є складовою засвідчувальної документації КошаДетально про класифікацію документів запорозького козацтва див. Синяк І. Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі // Український

археографічний щорічник. Нова серія. - В. 13/14. - К.: Український письменник, 2009. - С. 73-89. . Особливістю вироблення цього різновиду документів є те, що вони складалися по завершенню роботи Слідчих комісій, які, починаючи з кінця 40-х рр. XVIII ст., розглядали взаємні протиріччя між запорожцями і кримськими татарами.

Інструменти у діловодній сфері Російської імперії мали місце ще до початку діяльності згаданих комісій між Запорожжям і Кримом. Дані документи визначали кордони Росії та Порти і укладалися офіційними особами на міждержавному рівні. Такими, зокрема, слід вважати інструменти від 22 жовтня 1705 р. про розмежування південних кордонів імперії і ПортиПолное собрание законов Российской империи. - СПб., 1830. - Т. 4. - № 2077. - С. 324 - 326; Цей же документ див. Кордони Війська Запорозького та діяльність російсько-турецької межової комісії 1705 р. / Упорядник В. Мільчев. - Запоріжжя: Видавництво ВАТ "Мотор Січ", 2004. - С. 76-78. , 4 листопада 1740 р., укладеного на р. Великий Інгул про межі російських і турецьких володінь між річками Бугом і ДніпромПолное собрание законов Российской империи. - СПб., 1830. - Т. 11. - № 8276. - С. 291-292. , або такий же документ, що визначав східні кордони держав у 1742 р. Инструмент разграничения земель между Россией и Портою в 1742 г. // Записки Одесского общества истории и древностей - Одесса, 1850. - Т. 2. - С. 834-835. .

У нашому випадку інструменти також представлені як договори, але не з офіційними Санкт-Петербургом і Константинополем, а на локальному рівні, з підпорядкованими ним Запорозькою Січчю і Кримським ханством. Крім того, документи, які є предметом даного дослідження, у своєму інформативному наповненні не відображають територіальні аспекти, а фіксують примирення за взаємні образи козаків і татар. Спільним для укладання інструментів на міждержавному і локальному рівнях є діяльність комісій, у яких брали участь депутати від різних сторін.

Як слушно відмітила С. Андрєєва, Запорозька Січ до кінця свого існування певною мірою зберегла статус суб'єкта міжнародного права - володіла правом офіційного листування з урядниками сусідніх держав (у чому була обмежена Гетьманщина) Андрєєва С.С. До питання про запорозько-татарські взаємини періоду Нової Січі // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: "Просвіта", 1998. - В. IV. - С. 101. . Інша справа стояла із укладанням договорів міжнародного характеру. Такого роду нормативні акти, як свідчать джерела, укладалися лише в присутності російської, а з часом і гетьманської адміністрацій. Цьому було декілька причин. По-перше, повернувшись під російську протекцію у 1734 р., Військо Запорозьке Низове за посередництва київського генерал-губернатора було підпорядковане Колегії закордонних справ, а з відновленням гетьманства на початку 50-х рр. ще й гетьману та Сенату. По-друге, запорозько-кримські стосунки завжди перебували у сфері підвищеної уваги з боку російської адміністрації. Стереотип, що запорожці були людьми ненадійними, які одного разу зрадили імперію і перейшли у підданство Криму, культивувався серед цивільної і військової імперської еліти до знищення Запорозької Січі. По-третє, саме російська держава, яка на період 40-х - початку 60-х рр. XVIII ст. не була готова до військових дій з Портою, виступала ініціатором подібних Слідчих комісій між сусідами - запорозьким козацтвом і кримськими татарами. До того ж, як зазначала С. Андрєєва, прикордонні конфлікти порушували Бєлградський трактат 1739 р., який фіксував завершення російсько-турецької війни 17361739 рр., а це могло спричинити виток нового конфлікту між Росією та Портою Там само - С. 103.; Андрєєва С.С. Проблема запорозько-татарських прикордонних конфліктів у зовнішній політиці Російської Імперії (1739-1768 рр.) // Запорізький державний університет. Бердянський інститут підприємництва. Наукові праці історичного факультету. - В. III. - Бердянськ-Запоріжжя, 1998. - С. 10-11. . Тому укладання таких міжнародних угод, як, власне, і організація Слідчих комісій між Кримом і Запорожжям, було чотирьохсторонньою ініціативою: Кримського ханства, запорожців та їх зверхників - київського генерал-губернатора та гетьмана. Представники двох останніх поряд із сторонами конфлікту також брали активну участь у роботі Слідчих комісій, про хід і результати яких докладали своїм очільникам.

Вперше інструмент було складено по завершенню діяльності Слідчої комісії між Запорожжям та Кримом в середині червня 1749 р. В інструкції російському комісару секунд-майору О. Нікіфорову наказувалося по завершенні комісії "в том во всем с обе стороны найкрипчайше учинить письменное утверждение, дабы все те претензии вечному преданы были молчанию"Андриевский А.А. Материалы по истории Запорожья и пограничных сношений (1743-1767). - Одесса, 1893. - С. 35. Архів Коша Нової Запорозької Січі: корпус документів 1734-1775. - К., 2000. - Т. 2. - С. 370-372. . Прикметно, щоб у майбутньому позбутися непорозумінь, даний документ засвідчувався на двох мовах, які в загальному повторюють один і той самий зміст. У цих договорах, сторони офіційно відмовлялися від своїх претензій та зобов'язувалися забути взаємні образи і в майбутньому не чинити жодних кривд. Інструмент для набуття чинності скріплювався підписамиТам само. - С. 370-372. .

Не можна виключати той факт, що зміст інструменту вироблявся не вході діяльності згаданих комісій, а ще до їх початку. Причому провідну роль у формуванні цього важливого документа, грали не запорожці і татари, а вищі органи влади Російської імперії. На такі висновки, зокрема, наштовхує інструкція Київської губернської канцелярії російському комісару І. Расловлєву про його обов'язки у Слідчій комісії між Запорожжям і Кримом, від 2 грудня 1753 р. Зокрема, в четвертому пункті цього документу російському представнику наказувалося по досягненні консенсусу обома сторонами "сочинить по сообщенной при сем форме разменной на российском диалекте инструмент", а від кримських депутатів у свою чергу вимагати такий же на татарській мові. При цьому київський віце-губернатор І. Костюрін закликав прослідкувати, щоб обидва акти про примирення на різних мовах були ідентичними за змістом. Перед підписуванням інструментів на російській і татарській мовах, даний документ повинен був пройти апробацію козацькими і кримськими депутатамиАрхів Коша Нової Запорозької Січі: корпус документів 1734-1775. - К., 2003. - Т. 3. - С. 408. .

Ключову роль саме Київської губернської канцелярії в складанні і підписанні інструментів доводить директивно-розпорядча документація, яка надсилалася з Києва до Січі до початку і під час роботи Слідчих комісій між Запорожжям і Кримом. Так, наприклад, на початок роботи подібної комісії у 1760 р. Кіш просив резолюції у київського генерал-губернатора стосовно підготовки документу про примирення ("зделки") який вимагали ханські представники. У відповідь кошова старшина отримала ордер від 20 червня 1760 р., за яким козакам заборонялося самостійно проводити комісію з татарами, а тим паче укладати інструмент без російських комісарів з Києва Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі - ЦДІАК України), ф. 229, оп. 1, спр. 87, арк. 113-113 зв. . Подібні застереження військова старшина отримала також у ордері від 28 червня цього ж рокуТам само. - Арк. 103. . З огляду на це Кіш був змушений листом від 7 липня 1760 р. повідомити кримського хана про неможливість проведення Слідчої комісії та укладання інструменту без російських представниківТам само. - Арк. 114-114 зв. .

Незважаючи на контроль з боку імперських та гетьманських делегатів, запорожці намагалися самостійно впливати на роботу Слідчих комісій. Показовим прикладом цього є остаточне ухвалення договорів-інструментів між представниками ханства і запорозькими депутатами після апробації їх на Військовій раді Коша. На такі висновки наштовхує вірчий лист ради кошової старшини і курінних отаманів, датований 10 червня 1749 р., який дозволяв представникам російської влади секунд-майору О. Нікіфорову, капітану Кривцову та депутатам від Запорожжя підписати мирну угоду з кримськими "колегами" Архів Коша Нової Запорозької Січі... - Т. 2. - С. 369-370; Андрєєва С.С. Проблема запорозько-татарських прикордонних конфліктів. - С. 15. .

Завершувалася Слідча комісія між Кримом і Військом Запорозьким Низовим обміном інструментами. Цього вимагали грамоти російських монархів адресовані київському генерал-губернатору і гетьманові у віданнях яких перебувало Запорожжя. Так, зокрема, К. Розумовський у своєму ордері на Січ від 5 липня 1760 р. наказував низовикам завершити роботу Слідчої комісії забути взаємні образи через юридичне оформлення акту про примирення - інструменту, яким необхідно було обмінятися ним з ханськими депутатами ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 90, арк. 3 зв. . Така позиція гетьмана відображала бажання імператриці Єлизавети Петрівни позбутися напруги між Російською імперією та Портою на південному прикордонні. Як видно з її грамоти до К. Розумовського (без дати) останньому наказувалося примирити запорожців і татар і ухвалити з цього приводу документ (інструмент) Там само. - Арк. 6. .

Подібні візії висловлювала і Київська губернська канцелярія. На час завершення Слідчої комісії між козаками і татарами у 1760 р. з Києва було відправлено ордер кошовому отаману і військовій старшині від 11 серпня цього року, в якому наказувалося обов'язково ухвалити інструмент про примирення між Запорожжям і Кримом "дабы оная комиссия указная на обе стороны зделка безплодною быть не могла"Там само. - Арк. 15 зв. . Тобто, без підписання інструменту робота Слідчої комісії вважалася такою, яка не відбулася.

Обмін інструментів мав на увазі прийом від татарської сторони документу їхньою мовою, взамін віддавався однаковий за змістом акт на російській мові. Тобто запорожці, які укладали договір про примирення як одна із його сторін по ідеї повинні були отримати його татарсько-мовний варіант. Але, як видно із наявної джерельної бази вся процедура обміну інструментами проходила по зовсім іншій схемі. Так, оригінал документу на татарській мові отримували не запорозькі козаки, а російські комісари з Києва, які, у свою чергу віддавали кримським депутатам його російськомовний варіант. Запорожці ж, як видно з результатів діяльності першої Слідчої комісії у 1749 р., задовольнялися лише копіями російськомовного і перекладеного на російську татарського варіанту інструменту. Незважаючи на те, що Військо Запорозьке Низове фігурувало у документі як один з суб'єктів договору про примирення, реальний стан справ був таким, що січовики лише номінально такими вважалися і контролювалися з боку імперської влади.В. Брехуненко, який уважно дослідив потуги Петербурга уніфікувати Запорожжя в імперське тло за зразком інших козацьких анклавів (Військо Донське, Військо Яїцьке та Військо Терське), слушно відмітив фобію російських урядників, які завше вбачали у стосунках Коша з Кримом можливість повернення козаків під ханську протекціюБрехуненко В. Східна брама Європи. Козацька Україна в середині ХУІІ-ХУІІІ ст. - К.: Темпора, 2014. - С. 430. .

Незважаючи на намагання запорозького козацтва впливати на роботу Слідчих комісій загалом і на підписання інструментів зокрема, із кожним новим з' їздом російський уряд намагався максимально обмежити роль козацької складової у їхній роботі. Коли на час роботи першої Слідчої комісії у 1749 р., як вже вище зазначалося, апробація інструмента проходила на Військовій раді, то у наступні роки подібної участі запорожців у продукуванні інструментів не спостерігаємо. Більше того, імперська влада у подальших роботах Слідчих комісій позбавила низове козацтво в участі над складанням інструменту. Це видно з того, що під час роботи наступної комісії 1754 р. формуляр інструменту був заздалегідь заготовлений російською стороною, а мова про його апробацію січовиками взагалі не йшла. До того ж, на середину 50-х рр. зросла кількість некозацьких резидентів у роботі Слідчої комісії. З відновленням гетьманства і підпорядкуванням Запорозької Січі крім Києва ще й К. Розумовському, участувати в комісіях почав ще й представник останнього. Такий крок ще більше посилював контроль над Військом Запорозьким Низовим і мінімізував роль запорожців у цих заходах.

Проте Слідча комісія між запорозькими козаками 1754 р. увійшла в історію не лише усуненням козаків від підготовки цього важливого документу. У цей час імперська влада послідовно намагається нівелювати діяльність запорожців у переговорах з татарськими депутатами, що знайшло відображення, наприклад, у забороні київським віце-губернатором переписуватися з ханом без його дозволу з приводу діяльності зазначених комісій Андрєєва С.С. До питання про запорозько-татарські взаємини періоду Нової Січі... - С. 105; Андрєєва С.С. До питання про міжнародний статус Запорозької (Нової) Січі... - С. 76; Андрєєва С.С. Проблема запорозько-татарських прикордонних конфліктів. - С. 15. . Але найбільшим кроком російської влади, який відобразив справжнє ставлення її до запорожців і їхньої ролі в діяльності Слідчої комісії було повне ігнорування у наданні військовій старшині та запорозьким депутатам навіть копій російськомовних і татарсько-мовних інструментів. Як видно з рапорту Коша до Київської губернської канцелярії від 6 серпня 1754 р. представник імперської влади у цій Слідчій комісії секунд - майор М. Єфремов просто забрав екземпляр інструменту на татарській мові до КиєваАрхів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 3. - С. 466. . Таким чином, склалася насправді парадоксальна ситуація, коли одна із ключових сторін договору залишилася, по-суті, без офіційного документа, який його фіксував. Потрібно зауважити, що відсутність "на руках" хоча б копії будь - якого варіанту інструменту, у змісті якого прощалися і забувалися козацькі огріхи, створював доволі небезпечний прецедент для того, щоб кримська сторона у майбутньому повернулася до тих вимог, які вона висувала козакам у Слідчій комісії 1753-1754 рр. і вимагала по них сатисфакції. Тому недаремно кошовий отамана Я. Малий (Ігнатович) у зазначеному рапорті на адресу Київської губернської канцелярії, прохав надіслати переклад інструменту на татарській мові в КішТам само. - С. 466. .

Випросити російську копію інструмента від 3 серпня 1754 р. запорожцям вдалося геть через шість років, а саме на час підготовки нової Слідчої комісії між Запорожжям і КримомЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 90, арк. 48-49. . Очевидно, готуючись до нового переговорного процесу з кримськими депутатами російська влада згадала, що хоча б номінально Військо Запорозьке Низове все ж таки є одним із об'єктів договору і тому надіслало в Кіш копію одного з варіантів інструменту.

Зволікання київських урядників з відправкою татарської копії інструменту запорожцям відбувалося всупереч постановам урядових актів. Листом у Кіш від 6 серпня 1763 р. київський генерал-губернатор І. Глєбов підтверджував право Війська Запорозького Низового на отримання копії інструменту від татарських представників та наказував зберігати відповідний документ. Виявляється, ще в 1754 р. Колегія іноземних справ (в юрисдикції якої перебували запорожці) видала спеціальний указ від 27 вересня про зобов'язання Київської губернської канцелярії відправляти копії ханських інструментів на Січ ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 175. . Отож, київські зверхники козаків відверто ігнорували офіційні державні укази щодо виконання вимог завершення Слідчих комісій між Запорожжям та Кримом відмовляючись надсилати військовій старшині копій так званих "зделок" - договорів-інст - рументів про примирення. Зважаючи на риторику, яку сповідували по відношенню до запорозьких козаків київський генерал-губернатор М. Леонтьєв та його наступник віце-губернатор І. Костюрін такого кроку з Києва слід було очікувати.

Викликає подив чому саме у 1763 р. про необхідність обов'язкової пересилки в Кіш копій кримських інструментів згадав київський генерал-губернатор. Адже ще до цього з початку 60-х рр. XVIII т. мінімум двічі (в 1760 і 1762 рр.) проходили Слідчі комісії, котрі примирювали запорожців і татар. Проте, що завершення цих заходів традиційно відбувалося підписанням інструментів годі й говорити. Але в матеріалах Коша з приводу діяльності Слідчих комісій у зазначених роках "сделочные письма" (як іноді називали інструменти) відсутні. Про підписання інструментів, наприклад, у 1762 р. видно з листа російських комісарів делегованих Києвом на участь у Слідчій комісії 1763 р. М. Єфремова і колишнього військового писаря, а на той час вже колезького асесора І. Чугуєвця до Коша від 17 травня 1763 р. де присутня згадка про цей документТам само, арк. 7. . Це свідчить, що і сам І. Глєбов, призначений на посаду київського генерал-губернатора на початку 60-х рр. не дослухався до урядових інструкцій з приводу оформлення договорів-інструментів і не відправляв копій татарських документів на Січ до 1763 р. Гіпотетично можна припустити, що саме частота створення Слідчих комісій на початку 60-х рр. (скликання Слідчих комісії мало не щороку до початку російсько-турецької війни - 1760, 1762-1766, 1768 рр.) спонукала київського очільника згадати про відповідну постанову Колегії закордонних справ і надіслати на Січ копію не лише татарського інструменту, а й його російського аналогуТам само, арк. 176-177 зв. .

Чи притримувалася Київська губернська канцелярія свого зобов'язання і надалі відправляти хоча б копії татарських інструментів на Січ після 1763 р. джерела замовчують. Єдиний договір після цього часу, що дійшов до нас датований 1766 р. і опублікований А. АндрієвськимАндриевскийА.А. Материалы... - С. 152. , ймовірно взятий із фондів Київської губернської канцелярії з якими працював історик. Натомість відсутність інструменту за цей рік у справах Архіву Коша Нової Запорозької Січі дозволяє припустити, що київські урядники і надалі ігнорували Військо Запорозьке Низове у його праві на отримання офіційного документу.

Номінальну роль участі запорозького козацтва у роботі Слідчих комісій між Запорожжям і Кримом можна простежити уважно проаналізувавши зміст інструментів, які російські комісари надали татарській стороні під час обміну актами про примирення. Так, у змісті російських інструментів наданих кримським депутатам відсутні імена та прізвища запорозьких депутатів. В інструменті за 1749 р. лише відзначена присутність січової депутації без ідентифікації їх у основній частині формуляру документа, у той час коли кримські представники представленні поіменноАрхів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 371-372. . Це ще раз доводить зазначену вище тезу про ігнорування російською владою Запорожжя як самостійного суб'єкту договору.

І хоча кошова старшина в 60-х рр. XVIII ст. отримувала копії інструментів від російських комісарів і ханських депутатів (маємо точні згадки про отримання копій принаймні одного інструменту від росіян і татар по завершенні діяльності Слідчої комісії 1763 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1., спр. 139, арк. 176-176 зв., 177-177 зв. ), однак даних про участь козацтва у обговоренні цих документів попри доволі репрезентативну джерельну базу не знаходимо. Натомість січовики змушені були підписати без них складений текст, формуляр якого, очевидно продукувався в Колегії іноземних справ і через Київську губернську канцелярію передавався до рук російських комісарів, які по-суті, головували у цих комісіях. Це дозволяє стверджувати, що хоча "de jure" Військо Запорозьке Низове фігурує як один із суб'єктів договорів-інструментів, проте "de facto" воно ним не було через контроль імперської адміністрації над підготовкою, ходом і завершенням роботи Слідчих комісій.

Судячи з кримських інструментів, по іншому сприймали запорозьку сторону татарські депутати. Наявність у змісті їхніх договорів імен і прізвищ козацьких депутатів поряд з іменами російських комісарів і гетьманських представників засвідчує той факт, що кримська сторона визнавала Військо Запорозьке Низове як один із суб'єктів, з яким укладала той чи інший інструмент. Тобто, Запорожжя у кримських договорах-інструментах представлено як самостійну складову, поряд Російською імперією, яку представляли делеговані комісари.

договір кримське ханство запорізьке козацтво

До сьогоднішнього дня до нас дійшло лише шість договорів-інструментів: три російських (за 1749, 1754 і 1763 рр.) і стільки ж татарських у перекладі (за 1749, 1763 і 1766 рр.). Незважаючи на те, що запорозьке козацтво у цих інструментах фігурує як один із суб'єктів, на нашу думку варто використовувати термін не "козацькі", а "російські" інструменти. Саме це трактування найбільш правдиво відображає роль козацтва у підготовці і апробації цього документу у ході діяльності Слідчих комісій в 50-60-х рр. XVIII ст. Усі зазначені договори - інструменти, які збереглися до нашого часу, з незначними варіаціями мають сталий формуляр.

Не вдаючись у формулярно-клаузульний аналіз цього документу, можемо визначити складові формуляру інструменту, який укладався з боку російських комісарів, гетьманських представників та номінально запорозьких депутатів. Перше, що зазначалося у документі, це вказівка на депутатів у Слідчій комісії, які виступали від імені вищої влади (імператриці та турецького султана) та своїх безпосередніх очільників (київського генерал, віце чи обер губернатора та кримського хана):". тою милостию всеприсветлейшая, всемогутнейшая, дер - жавнийшая великия государини императрицы Елисаветъ Петровны, самодержицы всеросийския, всемилостивейшей государини повелителницы и обладательницы и прочая и прочая и прочая вибрании и опредиленния от Войска Запорожского депутати, с вибранними жъ и опредиленними от сторонни его высочества хана Арсланъ Гирея, сина хана Девлет Гирея, над всеми кримскими, джимбулукъ и едисанъ-нагайскими, и протчими татарами учрежденного повелителя пребывающими в Сичи депутатами жъ почтенными господами Ширинъ Хази Мурзою, Мустафою Агою и перекопскимъ каймакамомъ Фете Ефен - диемъ." (інструмент від 15 червня 1749 р. Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 371-372. );". По высочайшему указу ея императорскаго величества всемилостивийшей нашей гсдрни данных высокородному и превосходителнейшему гсдину генералумаэору и Киевской губернии вице-губернатору Костюрину, мы нижеподписавшияся определение и уполномоченные российские комиссары с одной, також де определенные по указам его салтанова величества турецкого от его светлости хана крымского полномочные комиссары почтенные господа Капечий Ага, крымской Али Ага, перекопский Казитман Ферте Эфенди да перекопской же Бешли Агаси Сеидъ Ага с другой стороны." (інструмент від 3 серпня 1754 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 90, арк. 48. );". По высочайшему ея императорского величества всемилостивейшей государыни нашей указу господину генерал-майору и киевскому обер-коменданту Чичерину данному, мы ниже подписавшиеся и уполномоченные от него российские комиссары с одной, також де определенные по указу его султанова величества турского от его светлости хана крымского почтенные господа перекопские первой Диздар Салим Ага, второй Осман Ага с другой стороны." (інструмент від 8 липня 1763 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 176. ).

Другим елементом формуляру інструмента була вказівка місця проведення Слідчої комісії і укладання договору. Тут варто відзначити, що ідентифиікація місцевості відсутня у першому інструменті 1749 р., а присутня лише у наявних договорах 50-60-х рр. XVIII ст.:". будучи при съезде на границе в урочище Камянском." (інструмент від 3 серпня 1754 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 90, арк. 48. );". будучи при съезде на границе при Никитинском войсковом запорожском перевозе в урочище Каменном." (інструмент від 8 липня 1763 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 176. ).

Третьою складовою договору-інструменту була вказівка на домовленість про укладання цього документу на рівні вищих державних сановників Російської імперії, Порти та Кримського ханства. Знову ж таки, як і у попередньому випадку, це стосувалося інструментів 50-60 рр.:". в силе соглашения от блистательной Порты, от татар и с рассийским императорским резедентом благородным господином надворным советником Обресковым согласно договорились и подписались." (інструмент від 3 серпня 1754 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 90, арк. 48. );". в силе соглашения его светлости хана крымского с реченным российским императорским генерал-майором согласно договорились и постановили." (інструмент від 8 липня 1763 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 176. ).

Як вже зазначалося, вказівки на місце проведення Слідчої комісії та складання інструменту, а також на домовленість щодо його укладання вищими державними урядниками не присутні у першому договорі 1749 р. Натомість у цьому інструменті наявні такі складові, яких не зустрічаємо у пізніших його версіях. Мова йде про неможливість вирішити слідство між запорожцями і татарами:". жалоби съ одной сторони Войска Запорожского Низового коза - ковъ, а з другой кримскихъ, джембулукъ и едисанъ-нагайскихъ татар, оча - ковскихъ и перекопскихъ, и протчихъ в Криму живущихъ турокъ, грековъ и армянъ, последующія в прошлихъ 1747, 1748 и в нинишномъ 1749-мъ годихъ, кої в сочиненихъ реестрахъ написании и которіе еще не написании, следствшмъ разобрат было невозможно.". Тому задля виходу із такого становища депутатами було постановлено замінити скаргу на скаргу:". И того ради съ вишеписанними его, хана, депутатами доброволно согласясь, положили и все онія жалоби, последующія в вишеписаннихъ годехъ, по число сего подписанія, которія в сочиненихъ реестрахъ написани или еще не написани, жалоба на жалобу точно заменили. "Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 371-372. .

Основною складовою формуляру інструмента, яка власне відображала мету створення цього документу, була фіксація примирення кримських татар і запорожців. Наслідком цього мало стати забуття тих образ, які виносилися через реєстри на розгляд Слідчих комісій:". И впредь о томъ никому из написан - нихъ в томъ регистре жаловатся не всъчинатъ и не затевать, а предать вичному молчанію, такожъ денежной заплати и другого чего ни под какимъ видомъ не требовать." (інструмент від 15 червня 1749 р. Там само. - С. 371-372. );". что всим произшедшим между подданными ея и. в. запорожскими казаками и подданными его салтанова величества татарами и иных нацей людьми с крымскими, ачаковскими, буд - жацкими обывательми и протчих пропажами взаимными обидам бывшей прежде въ 1749-м году зделке во оном и потом въ 1750-м, 1751-м, 1752-м и въ 1753-м и в нинешнем 1754-м годехъ по ниже писанное число от одной, другой стороны в собственных границах и вне оных случившися кражах и насилственным грабежем лошадей, скота, денег и разных вещей в чем бы оные не состоялись и о чем жалобы были или хотя еще и не были с обоих сторон быть забвенным и не вспоминаемым впред исков за [.] никаких ни с котрой стороны не вичнать." (інструмент від 3 серпня 1754 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 90, арк. 48-48 зв. );". чтоб всем происшедшим между подданными ея императорского величества запорожскими козаками и подданными ж его султанова величества татарами пропажам и взаимным обидам после бывшей в 762-м году июня 6 дня по ниже писаное число сделки от одной, другой сторон в собственных границах и вне оных случившимся кражею и насильственным грабежом лошадей, скота, денег и разных вещей, что из того явно доказано, заимственно во удовольствие обоюдных просителей возвращением конфермовано следственно неизвестные и сомнительные претензии в чем бы оные не состояли и о чем жалобы были или хотя еще и небыли, с обоих сторон быть забвенным и не споминаемым впредь [.] никаких ни с которой стороны не вчинять." (інструмент від 8 липня 1763 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 176-176 зв. ).

В останньому на сьогоднішній день наявному інструменті, який був переданий російською стороною татарам, вказаний пункт, який "не придавался забвению". Мова йшла про тих підданих Російської імперії, які перебували в полоні і яких потрібно було звільнити:". едино токмо исключаются находящиеся и захваченные пленом запорожские казаки и другие ея императорского величества подданные, которым без изъятия сыскав всех возвратить в Россию. "ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 176-176 зв. . Зобов'язання повернути жителів Російської імперії не вперше було предметом обговорення на Слідчих комісіях між Запорожжям та Кримом. Ще під час роботи першого такого з'їзду у 1749 р., коли апробація інструменту проходила на Військовій раді Коша, військова сходка постановила повернути з татарського полону сина і служителя козака Титарівського куреня Т. Мар - ченкаАрхів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 370. . Незрозуміло наразі чому цей пункт не увійшов до інструменту, який був підписаний татарською делегацією. Натомість кримські депутати окремим листом, надісланим до Січі у червні 1749 р. обіцяли розшукати і повернути вказаних осіб запорожцямТам само. - С. 373-374. . Згадки на звільнення полонених відсутня також і в інструменті 1754 р.

Ще одним пунктом, який оговорювався в інструменті і видавався російськими комісарами, була його публікація. Про це, зокрема зазначено в інструментах від 3 серпня 1754 р. та 8 липня 1763 р.:". и о сей полюбовной зделке въ обоих сторонах при границах публиковат. "ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 90, арк. 48 зв. ;". И о сей полюбовной сделке с обоих сторон при границах публиковать. "ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 176 зв. .

Такі кроки робилися для того, щоб ознайомити населення прикордоння про підписання договору, а також для утримання від взаємних убивств та грабунків мешканців Вольностей та Криму. Тобто, інструмент застерігав у майбутньому уникнути непорозумінь між Кримським ханством і Військом Запорозьким Низовим:". а впредь к воздержанию своеволников взаимно лутче способы изыскивать старание употреблено будеть. "ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 90, арк. 48 зв. ;". что к содержанию своевольников взаимно лучшие способы изыскивать старание употреблено будет. "ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 176 зв. . І хоча в інструменті 1749 р. відсутня вказівка про його публікацію, але пункт про застереження від свавільств на прикордонні в документі присутній:". И по заключенії сего болие запорожскимъ козакамъ в противностъ блаженного вечного мира обидъ, набеговъ, грабителствъ от всихъ татаръ чинено б да не било. "Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 372. .

Про необхідність публікації інструменту російські депутати додатково наголошували військовій старшині. Наприклад, після завершення Слідчої комісії у 1763 р. імперські посланці прохали кошових урядників ознайомити населення Вольностей про закінчення чергового козацько-татарського з'їзду і про підписання інструментів у яких "предавались забвению" взаємні скаргиЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 172. . Крім цього, військова старшина такою публікацією повинна була застерегти козаків від подальшої ескалації конфліктів із південними сусідами і закликати жити в мирі. Про це листом до Коша від 5 серпня 1754 р. козацьку адміністрацію прохав російський комісар М. ЄфремовАрхів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 3. - С. 465. .

Останнім моментом, який фіксувався в інструментах, було відзначення тих атрибутивних елементів, які надавали їм юридичної сили. Мається на увазі підписання інструментів представниками Запорожжя, Гетьманщини, Київської губернської канцелярії та Криму, засвідчення їх печатками та обмін цими документами:". И во вирностъ сего доброволно учиненного инструмента подписуемся своими руками съ приложениемъ нашихъ печатей в Сечи Запорожской." (інструмент від 15 червня 1749 р. Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 372. );". в засвидетельствование чего от обоих сторон камисаров сочинены, подписаны и припечатаны и один против другого розменены договорные письма равного содержания, из которых сие от нас ниже подписавшихся за нашими подписами и печатьми вручена выше упомянутым другой стороны камисарам на границе при урочище Камянки." (інструмент від 3 серпня 1754 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 90, арк. 49. );". в засвидетельствование чего от обоих сторон комиссаров сочинены, подписаны и припечатаны и один против другого договоренные письма равного содержания разменены из которых сие от нас ниже подписавшихся за нашими подписями и печатями вручено." (інструмент від 8 липня 1763 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 176 зв. ).

Київська губернська канцелярія та гетьман Кирило Розумовський перед початком роботи Слідчої комісії 1754 р. закликали запорожців обмінятися інструментами, які мали бути складені за зразком документа 1749 р. Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 3. - С. 442-443, 447. Проте, як можна побачити формуляр інструменту від 3 серпня 1754 р. доволі відрізнявся від свого "попередника" п'ятирічної давнини. Набагато більше спільного має цей документ з формуляром інструменту від 8 липня 1763 р. Гіпотетично таке розходження в формулярах договорів 1754 і 1763 рр. з їхнім аналогом кінця 40-х рр. можна пояснити тим фактом, що інструмент 1749 р. був першим документом, який фіксував примирення двох суб'єктів Російської імперії і Порти. І хоча між цими державами свого часу і укладалися інструменти, в яких погоджувалися розмежування прикордонних земель, подібних договорів про примирення між Росією і Туреччиною ще не було. Тому інструмент 1749 р. слід вважати "пробою пера", який повинен був врегулювати ситуацію на південному прикордонні. Не виключено, що під час складання другого інструменту 1754 р. були враховані ті недоліки та не доопрацювання, які були виявленні після апробації інструменту 1749 р. Подібність же інструментів 1754 і 1763 рр. з великою долею вірогідності дозволяє припустити, що саме документ середини 50-х рр. став базовим у продукуванні договорів-інструментів з російського боку у подальший період. Ймовірно, що в подальші роки формуляр інструменту вдосконалювався, що видно, зокрема, з пункту повернення полонених, який представлений в інструменті від 8 липня 1763 р.

Подібний формуляр був присутній також у татарських інструментах, які надавалися кримськими депутатами при обміні російським комісарам. Як і в російських інструментах, у татарських також перераховано депутатів з обох сторін та присутня апеляція на верховну владу:". Что по соизволению его высочества, владеющаго крымскими, джамбулукъ і едисанъ-нагайскими татарами, і другими народами Аръслан Гирея, хана, сына хана Девлетъ Гирея, мы із штатскихъ Ширинъ Хазы Мурза і с крымъскихъ обывателей Мустафа Ага, і перекопской каймаканъ Фете Ефенъдш учреждены і уполъномочены в томъ." (інструмент від 14 червня 1749 р. Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 370. );". По указу его султанского величества мы определенные и уполномоченные от его светлости крымского хана комиссары, також с другой стороны определенные от господина генерала-майора и киевского обер-коменданта Чичерина полномочные комиссары майор Ефремов и коллежский асессор Иван Чугуевец депутаты от Малороссии сотник Яков Гаврилов, Войска Запорожского войсковые старшины Алексей Белицкий, Никита Самбок, Анисим Кривецкий." (інструмент від 8 липня 1763 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 177. );". Причина сего порядочного инстумента состоитъ въ томъ, что въ силу указа и повеления светлейшого хана Селимъ Гирея, по притензиямъ ногайского, едичкульского, крымскаго и джумбуйлуцкого народовъ съ соседственными российской империи народами, въ прошедшихъ между оными и запорожскими козаками грабежахъ и обидахъ, опредиленными въ коммисию для изследования и разобрания того дела, а сос стороны Российской Империи, по указу ея импе - раторскаго величества, отъ киевскаго генерала и кавалера, въ коммисию определены почтенные коммисары, надворный советникъ Матвей Ефремовъ и ассе - соръ Иванъ Чугуевецъ съ запорожскими старшинами, съ ихъ товариствомъ, кошевой Филипъ Федоровъ, судья Николай Тимофеевъи есаулъ Алексей Рома - новъ." (інструмент від 1766 р. Андриевский А.А. Материалы. - С. 152. ).

Традиційно місце укладання договору присутнє лише у двох останніх інструментах:". будучи при съезде на границе при Никитинской перевозе в урочище Каменном." (інструменті від 8 липня 1763 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 177. );". по исполнению чего мы вообще съехавшись въ Каменку." (інструмент від 1766 р. Андриевский А.А. Материалы. - С. 152. ).

У той час, коли в російських інструментах вказівка на домовленість про укладання цього документу на рівні вищих державних сановників Російської імперії, Порти та Кримського ханства присутня в документах 1754 і 1763 рр., в татарських варіантах ця складова відобразилася у документах 1749 і 1766 рр. і відсутня в інструменті 1763 р.:". чтобъ намъ представъленыя от высокоупомянутого нашего млстивого гсдря киевъскому гсдину генералу Леонтьеву." (інструмент від 14 червня 1749 р. Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 370. );". по повелению светлейшого хана и киевского генерала." (інструмент від 1766 р. Андриевский А.А. Материалы. - С. 152. ). Причину відсутності такої вказівки в інструменті 1763 р. важко назвати. Не виключено, що під час перекладу інструменту на російську мову перекладачем було пропущено зазначену частину формуляру.

Як і в російській версії, татарський інструмент 1749 р. містить формулярні елементи, яких немає у подальших договорах. Мається на увазі заміна скарги на скаргу через неможливість розслідування позовів зазначених у реєстрі скарг:". о посъледующихъ от козаков запорожскихъ в тысяча сто шездесятомъ, в тысяча сто шездесятъ первомъ і в тысяча сто шездесятъ втором годехъ крым - скимъ, джамъбулукъ-нагайскимъ татаромъ, едисанскимъ і другимъ всемъ пре - бывающимъ в деръжаве того нашего млстивого гсдря народамъ обидамъ, такожъ і сераскеръ-султана буждацкого регистеры, особливо же і предложенныя от запорожскихъ козаковъ о таковых же шъ в показанныхъ годехъ последу - ющихъ от стороны нашей обидахъ регистеръ же обще с почтенными запорожскими депутатами Васильемъ Сычемъ, Максимомъ Калъниболоцкимъ, Гри - горъемъ Рыжкомъ, 1ваномъ Беляномъ, 1ваномъ Предерием, Никитою Холобу - дою, 1ваномъ Горъкушею да Алексеемъ Веръбицким следствиемъ разобрать не могли і хотя наши показанные регистеры в претензиі своей весъма многимъ числомъ пред запорожскими превышают, токмо для соседъственной дружбы і пресечения таких следуемых обидъ мы доброю волею, дружески согласилисъ і всю по темъ нашимъ регистеромъ, також і не написанныя в нихъ претенъзш на запорожския точно заменили. "Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 370-371. .

Дублюють татарські інструменти їх російськомовні аналоги також фактом примирення кримців та запорожців, що передбачав відмову від претензій та обіцянку в подальшому до них не повертатись:". с такимъ основаниемъ, дабы отныне впредъ никто, яко то крымские, джамъбулуцкия, нагайския і протъчия татары, очаковские і перекопские туръки, едисанские і все другия народы, такожъ греки і аръмяня за последующия от запорожскихъ козаковъ в тысяча сто шездесятомъ, в тысяча сто шездесятъ первомъ і в семъ тысяча сто шездесятъ второмъ годех разные обиды, какие ни были, от оныхъ запорожцовъ не искали і не требовали, понеже оныя по силе полъной нашей мочи предали вечному забвению і об нихъ уже более не въсчинат, і никакой заплаты не требоватъ." (інструмент від 14 червня 1749 р. Там само. - С. 371. );". согласно договорились и постановили, чтоб всем происшедшим между подданными Российской империи запорожскими казаками и крымскими, джамбулуцкими, едичкулскими, буджацкими и едисанскими татарами пропажам и взаимным обидам после бывшей в 1175 году месяца зисгижея щт 6, то есть 1762-м году июня 6 дня по ниже писанное число сделки от одной, другой стороне в собственных границах и вне оных случившимся кражею и насильственным грабежом лошадей, скота, денег, разных вещей, что явно доказано, заимственно во удовольствие обоюдных просителей возвращением конфирмовано, следственно неизвестные и сумнительные пропажи в чем бы оные не состояли и о чем жалобы были или хотя еще и не были со обоих сторон быть забвенным с неспоминыемым впредь исков за них ни с которой стороны не всчинять." (інструмент від 8 липня 1763 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 177-177 зв. );". согласно въ коммисии договаривались о всехъ между запорожскими козаками и крымскими народами происшедшихъ грабежахъ, съ прошлаго тысяча сто семьдесятъ седьмого года по первое число сего тысяча сто восьмидесятого года и при - стойнымъ образомъ изследовавъ постановили о техъ грабительствахъ, которыя точно доказаны, съ обеихъ сторонъ надлежащия податъ требования и для сходственного съ прибывающей дружбою удовольствия, въ чемъ усерднымъ ста - раниемъ и тщательнымъ содействованиемъ российскихъ коммисаровъ обеихъ сторонъ истцы действительно удоволствованы, а некоторые безъ известныя претензии, которыя подлежали многимъ затруднениямъ, съ обеихъ сторонъ отставлены и преданы вечному забвению съ такою кондициею." (інструмент від 1766 р. Андриевский А.А. Материалы. - С. 152. ).

На відміну від російських інструментів кримськотатарські лише у одному випадку мають зобов'язання опублікувати даний документ. Вона присутня в інструменті від 8 липня 1763 р.:". и о сей полюбовной сделки при границах публиковать с тем. " ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 177 зв. . У договорах за 1749 і 1766 рр. ця складова не відображена.

У кримських варіантах інструментів, як і в їх російськомовних версіях відбито прагнення в майбутньому не чинити кривд запорозьким козакам:". І запорожскимъ козакамъ более от нашей стороны никакой обиды следоватъ да не будеть." (інструмент від 14 червня 1749 р. Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 371. );". чтобъ впредь отъ народовъ обеихъ сторонъ, въ противность дружбы, обиды и наглости происходить не могли, о чемъ въ обеихъ сторонахъ подкомандующимъ найжесточайшое учинить подтверждение." (інструмент за 1766 р. Андриевский А.А. Материалы. - С. 152. ). У свою чергу, в інструменті від 8 липня 1763 р. вказівка на примирення присутня після зобов'язання його опублікувати:". что к содержанию своевольников взаимно лучшие способы изыскивать старание употреблено публиковать. " ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 177 зв. .

Вже традиційно завершував основну частину формуляру документа вказівкою на наявність атрибутики (підписи і печатки), яка надавала йому юридичної сили:". А въ оной, такожъ і во всехъ написанныхъ в семъ інструменте словахъ, для потребной веръности и, что такое следъствие со обоихъ сторонъ оставлено і забвению предано, нашими руками сие подписуем с приложениемъ нашихъ же обыкновенныхъ печатей." (інструмент від 14 червня 1749 р. Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 371. );". В засвидетельствование чего от обоих сторон комиссаров сочинены, подписаны и припечатаны и один против другого договорные письма равного содержания разминены ис которых сие от нас за нашими подписями и печятьми вручено." (інструмент від 8 липня 1763 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 177 зв. );". На семъ основания мы отъ российскихъ коммисаровъ инструментъ приняли, а въ заимностъ тому сей, за нашими печатями и подписаниями, реченнымъ коммисарамъ, нашимъ приятелямъ, инстру - ментъ же дань." (інструмент за 1766 р. Андриевский А.А. Материалы. - С. 152.

Таким чином, не зважаючи на незначні варіювання російські та кримські інструменти були доволі подібними за своїм формуляром. У них присутні такі складові, як:

1) вказівка на депутатів, які перебували в Слідчій комісії, апробовували і підписували цей договір;

2) апеляція на верховну владу;

3) місце підписання договору-інструменту;

4) домовленість про укладання цього документу на рівні вищих державних сановників Російської імперії, Порти та Кримського ханства;

5) фіксація примирення кримських татар і запорожців;

6) публікація інструменту з метою в подальшому запобігти непорозумінь між козаками і татарами;

7) вказівка на наявність атрибутивних елементів, які надавали інструментам юридичної сили.

Така подібність у формулярах козацького і татарського інструментів була не випадковою. Наявна джерельна база свідчить, що саме російська версія документу була базовою для татарського аналогу. У матеріалах Слідчої комісії 1754 р. зберігся лист представників у ній Києва і Глухова секунд-майора М. Єфремова та В. Зарудного до запорожців від 31 липня цього ж року про скоре завершення з'їзду. Цікаво, що у ньому побіжно відображено процес апробації цього документу російсько-татарською сторонами. Як видно, остання не особливо любила займатися складанням інструменту і тому у цьому сенсі вона довіряла російським колегам. Саме вони повинні були написати "договорное письмо" і не підписуючи його разом з перекладачем відправити до татар на апробацію. Ті ж у свою чергу обіцяли розглянути текст договору і за ідентичним змістом написати його на татарській мовіАрхів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 3. - С. 457-458. . Думка запорожців з цього приводу, як бачимо, до уваги не бралася.

За допомогою формулярно-клаузульного аналізу можемо дати характеристику клаузулам такого різновиду документації як інструмент. При цьому для порівняння проаналізуємо як російськомовний оригінальний варіант, так і його татарську копію перекладену на російську мову.

На відміну від інших документів у інструменті відсутній початковий протокол. Тобто, в ньому немає клаузул, де вказані адресат і адресант. Формуляр інструменту представлений лише двома складовими із трьох: основною частиною і кінцевим протоколом.

Основна частина формуляру інструментів включає в себе такі клаузули, як іпуосайо - присвята Богу, паггаїіо - описова частина (виклад обставин) та despositio - розпорядження по суті. Вказівка на видову належність документу (потіпайо) відсутня. Про відповідний різновид цього документу дізнаємося з розпорядчої складової клаузули основної частини:". И во вирностъ сего доброволно учиненного инструмента." (інструмент від 15 червня 1749 р. Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 372. ). У подальші роки в російських інструментах вказівка документа у тексті була змінена на "договорное письмо":". в засвидетельствование чего от обоих сторон камисаров сочинены, подписаны и припечатаны и один против другого розменены договорные письма равного содержания." (інструмент від 3 серпня 1754 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 90, арк. 49. );". в засвидетельствование чего от обоих сторон комиссаров сочинены, подписаны и припечатаны и один против другого договоренные письма равного содержания разменены." (інструмент від 8 липня 1763 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 176 зв. ).

Іпуосайо або присвята Богу зустрічається лише у інструменті 1749 р.:". Во имя Господа Бога всемогущаго въ Тройци Святой единого. "Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 371. . У інших двох російських інструментах 1754 і 1763 рр. дана клаузула відсутня. Можна припустити, що вона була взята з інструментів про розмежування земель між Російською імперією та Туреччиною. Саме цей елемент, зокрема присутній у інструменті за 22 жовтня 1705 р., який встановлював кордони обох імперій Полное собрание законов Российской империи. - СПб., 1830. - Т. 4. - № 2077. - С. 324. Враховуючи, що інструмент 1749 р. був першим подібним документом, який примирював васалів Росії та Порти, не виключено, що базою для його створення були інструменти про розмежування земель. Пізніше, коли вже виробився чіткий формуляр цього документу, дана клаузула була прибрана.