Договори (інструменти) війська Запорозького Низового з Кримським ханством у добу Нової Січі як історичне джерело

Доволі розлогою є описова клаузула (паггайо). Саме у ній відображено такі елементи формуляру як вказівка на депутатів, які перебували в Слідчій комісії, апробовували і підписували цей договір; апеляція на верховну владу; місце підписання договору-інструменту; домовленість про укладання цього документу на рівні вищих державних сановників Російської імперії, Порти та Кримського ханства. Дещо відрізняється описова частина інструменту 1749 р. Як вже вище відзначалося, у ньому немає вказівки на місце проведення Слідчої комісії та складання інструменту, а також на домовленість щодо його укладання вищими державними урядниками, а присутня інша складова, якої не спостерігаємо у пізніших російських інструментах - неможливість вирішити слідство між запорожцями і татарамиАрхів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 371-372. .

На відміну від описової частини, де представлені складові формуляру мають сталий характер (документ 1749 р. до уваги не береться), у розпорядчій ^Є8ро8І1іо) кожен збережений до нашого часу російський інструмент має певні відмінності. Так, спільним для них є наявність таких елементів формуляру як фіксація примирення кримських татар і запорожців, публікація інструменту з метою в подальшому запобігти непорозумінь між козаками і татарами та вказівка на наявність атрибутивних елементів, які надавали інструментам юридичної сили. Як виняток можна вважати знову ж таки інструмент 1749 р. У ньому хоч і зафіксовано примирення суб'єктів договору, однак присутня індивідуальна складова, якої немає у інших інструментах - вказівка на заміну скарги на скаргу із подальшим їх забуттямТам само. - С. 372. . Свою індивідуальну "родзинку" у розпорядчій частині має також інструмент 1763 р. Зокрема у ньому відзначено зобов'язання повернути полонених захоплених татарамиЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 176 зв. .

Кінцевий протокол, який традиційно закінчував документ, представлений двома клаузулами: датою (datum) та підписом (у нашому випадку - підписами) - subscriptio. Вказівка дати традиційно у всіх козацьких інструментах представлена у кінці основної частини:". Июня пятого на десять дня тисяча семъсот четиредесятъ девятого года. "Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 372. ,".1754 году августа 3 дня. "ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 90, арк. 49. ,".1763 году июля 8 дня. "ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 176 зв. . В інструменті за 1754 р. крім дати вказано також місце підписання документа:". на границе при урочище Камянки. "ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 90, арк. 49. .

Subscriptio договорів російської сторони загалом також мають сталий вигляд. Ця клаузула представлена як підписами запорозьких депутатів, які брали участь у Слідчій комісії, так і російських комісарів та гетьманських представників. Така чисельна кількість "автографів" очевидно пояснювалася як небажанням імперської адміністрації засвідчення Війська Запорозького Низового як самостійного суб'єкта такого міжнародного договору, так і необхідністю відзначити власну присутність у роботі комісії. На основі послідовності підписів у інструментах неважко прослідкувати яку насправді роль відігравало Запорожжя як у роботі Слідчої комісії загалом, так і підписанні інструменту зокрема.

Так, в російському інструменті за 1749 р. першими стоять підписи саме козацької депутації:". На подлиномъ подписались: Василій Сичъ, Максим Калниболотскій, Никита Халабуда, Иванъ Передерий, Иванъ Биланъ, Григорій Рижко, Иванъ Горкуша, Алексий Вербицкий. "Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 372. . Лише після них і то у якості свідків, що відзначено у відповідній преамбулі, стоять імена російських комісарів:". При сей миролюбителной и доброволной сторонни Войска Запорожского Низового депутатовъ, а з другой - висшеупоминаемихъ в сих инструменте его ханского височества депутатовъ же зделке, то есть претензія на претензію ими учинена, были и во свидителство того подписуемся Александръ Никифоровъ, секундь-маіор, капитан Илія Кривцовъ, гредировалъ Войска Запорожского Низового войсковой подписарій Михайло Афанасшвъ Гранълевъ. "Там само. - С. 372. . Те, що підписи козаків знаходяться попереду підписів російських комісарів може свідчити про те, що на той час ще хоч частково враховувалися інтереси Коша. Це підтверджують, зокрема, дозвіл російських представників на апробацію інструмента на Військовій радіТам само. - С. 369-370. , а також додаткове зобов'язання татарських депутатів (чого також не можна було зробити за спинами комісарів з Києва) на пошук і повернення полоненого запорозького козака Т. Марченка і його сина ГригоріяТам само. - С. 376. .

Зміна політики по відношенню участі низовиків у Слідчих комісіях з Кримом, що було відзначено вище, припала на середину 50-х рр. XVIII ст. Це видно з небажання надавати Кошеві копію договору підписаного татарською стороною або у заздалегідь підготовленому тексті мирової угоди без можливості подальшої її апробації козацтвом. Недаремно саме у цей час відбувається зміна послідовності підписів під текстом договору. Так, спочатку документ підписувався російськими комісарами, які представляли Київську губернську канцелярію, потім договір засвідчували гетьманські представники і лише тоді інструмент підписували запорозькі депутати. Саме в такій послідовності стоять підписи на інструментах 1754 і 1763 рр.:". В подлинном подписались: секунд - маэор Матвей Ефремов, сотник полковой миргородский Васил Зарудний, депутаты запорожские Радион Филиппов, Леонтий Чорний, Григорий Якимов, Степан Савелиев, Корний Шкуропатский. А вместо их и себе депутат же Иванъ Чугуевец подписался и печать приложил. "ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 90, арк. 49. ,". На подлинном подписались: примъер-майор и пограничный комиссар Матвей Ефремов, коллежский асессор и пограничный комиссар Иван Чугуевец. Депутаты: от Малороссии сотник Яков Гаврилов. Войска Запорожского старшины: Алексей Билицкий, Никита Самбок, Онисим Кривецкий. "ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 176 зв. . Це зайвий раз засвідчує яке місце насправді займало запорозьке козацтво як суб'єкт договору з Кримським ханством.

Аналогічну структуру клаузул мають інструменти підписані татарськими депутатами і перекладений на російську мову. Як і російські аналоги, дані документи не мають початкового протоколу, а представлені основною і заключною частинами.

Традиційно основна частина дублює такі клаузули як іпуосаїіо, патгайо та despositio. Так само як і російський інструмент 1749 р. його татарський відповідник містить присвяту Богу: "Во имя милосеръдного Бога, которой небом і землею, і живущими по нихъ владеетъ і об нихъ милосеръдствуетъ, сей інструменть, заключениемъ нижеимянованныхъ насъ подписомъ рукъ учинень, которого действия написано внизу сего"Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 370. . Як можна побачити, саме тут присутня вказівка на різновид цього документу (пошіпаїіо), у той час як у російському документі вона розташована у розпорядчій частині. Коли у імперському тексті договору слово "інструмент" з часом замінюється на "договорное письмо", то у татарських версіях відповідних документів подальші роки ці слова вживаються рівнозначно. Так, у інструменті за 1763 р. для означення nominatio вжито термін "договорное письмо"ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 177 зв. , а в 1766 р. "инструмент"АндриевскийА.А. Материалы... - С. 152. . Але, на відміну від документу за 1749 р. вказівка на його різновид присутня крім despositio (інструмент від 8 липня 1763 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 177 зв. ) ще у описовій частині (інструмент за 1766 р. Андриевский А.А. Материалы. - С. 152. ).

Схожі складові описової клаузули російських договорів присутні у татарських інструментах. Так же само тут представлені такі елементи як вказівка на депутатів, які перебували в Слідчій комісії, апробовували і підписували цей договір; апеляція на верховну владу; місце підписання договору-інструменту; домовленість про укладання цього документу на рівні вищих державних сановників Російської імперії, Порти та Кримського ханства. Знову ж таки у окремих татарських документах у їхній описові частині були свої певні формулярні відмінності. У той час, коли перелік депутатів і апеляція до верховної влади присутня у narratio всіх трьох збережених на сьогодні татарських інструментах, вказівка на місце підписання фігурує лише у двох останніх ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 177; АндриевскийА.А. Материалы... - С. 152. . Складову про домовленість укладання цього документу на рівні вищих державних сановників Російської імперії, Порти та Кримського ханства спостерігаємо лише у інструментах 1749 і 1766 рр. Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 370-371; Андриевский А.А. Материалы. - С. 152.

Така ж структура розпорядчої частини як у російських договорах присутня також і в їхніх татарських версіях. У цій клаузулі зафіксовано примирення кримських татар і запорожців, публікація інструменту з метою в подальшому запобігти непорозумінь між козаками і татарами та вказівка на наявність атрибутивних елементів, які надавали інструментам юридичної сили. Знову варто зазначити, що як і у випадку з російськими інструментами татарські договори у розпорядчій частині документа мали свою специфіку. Зокрема, лише у одному випадку зустрічаємо зобов'язання опублікувати даний документ (інструмент від 8 липня 1763 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 177 зв. ). Так само як і російському договорі 1749 р. його татарський варіант містить вказівку стосовно заміни скарги на скаргуАрхів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 370-371. .

Аналогічно кінцевий протокол представлений двома клаузулами: datum та subscriptio. Однак ця складова має деякі відмінності від завершальної частини російських інструментів. По-перше, дата у татарських договорах розташована у довільному порядку. Вона могла проставлятися наприкінці основної частини, як це відображено у російських версіях (інструмент від 8 липня 1763 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 177 зв. ), або бути окремо від неї (інструмент від 14 червня 1749 р. Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 371. та 1766 р. Андриевский А.А. Материалы. - С. 152. ). По-друге, особливістю datum татарських інструментів була варіативність у відображенні хронології. Так, зокрема, місяць, число та рік могли бути проставлені як згідно російського датування:".1763 году июля 8 дня. "ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 177 зв. , так і за татарським літочисленням:". Тысяча сто шездесятъ втораго года, мсца реджепа девятого дня." (інструмент від 14 червня 1749 р. Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 371. ),". Писань месяца сефера тысяча сто восьмидесятого года." (інструмент за 1766 р. Андриевский А.А. Материалы. - С. 152. ). Очевидно, датування в перекладах татарських договорів-інструментів залежало від того, наскільки буквально перекладався текст договору перекладачем.

Особливістю subscriptio татарських інструментів була їхня відсутність у кінцевому протоколі. Зокрема, коли у інструментах 1763 і 1766 рр. присутні підписи татарських депутатів:". Салих Ага, диздар крепости перекпопской. Осман Ага командир крепости перекопской. "ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 139, арк. 177 зв. ,". Сераскерь салтанской Ага Пирь Мехмедь. Хамзе, Мехмедь, Чабаги, Али, Мусса. "Андриевский А.А. Материалы. - С. 152. , то у договорі 1749 р., який залишився у віданні козаків, підписи відсутні взагаліАрхів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 2. - С. 371. . Це можна пояснити тим фактом, що Кіш отримав копію перекладеного татарського документу з Києва, у якому канцеляристом були упущенні татарські підписи. До того ж, як можна було побачити вище, легітимний інструмент з татарського боку забирався до Києва, натомість запорожцям надсилалася (як можна було побачити, не завжди) його копія у якій акцент робився на змісті договору, а не на його легітимності.

Останній аспект, до речі, не завжди дотримувався кримською стороною. Показова ситуація, яка підривала татарами легітимність інструменту 1763 р., утворилася на момент скликання чергової Слідчої комісії у 1764 р. Як видно з листа Коша запорозьким депутатам П. Калнишевському, М. Косапу та В. Пишмичу від 6 липня 1764 р. татарські представники відмовлялися брати участь у комісії до того часу, поки запорожці не віддадуть вісімсот вісімдесят рублів за відігнані ще у минулому році вівці. Враховуючи, що дане питання було предметом розгляду Слідчої комісії 1763 р. в результаті діяльності якої був оприлюднений інструмент, який фіксував факт примирення козаків і татар, а також "предание забвению" взаємних кривд, Кіш наказував своїм посланцям нагадати про це татарським колегам і не повертатися до розгляду старих справ ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 163, арк. 15. .

Як стверджувала С. Андрєєва, продукування "розмінних документів" - інструментів, сприяло стабільності у відносинах на прикордонні Андрєєва С. До питання про міжнародний статус Запорозької (Нової) Січі. - С. 79. . З таким твердженням дослідниці можна погодитися лише частково. Справді, юридичне оформлення примирення зменшувало градус напруги у відносинах Коша з південним сусідом. Але така розрядка була короткостроковою. Наявність Слідчих комісій між Запорожжям і Кримом у 1749, 1752, 1753-54, 1760, 1762-1766, 1768 рр. засвідчують, що з часом взаємні образи знову ставали на порядок денний у зносинах запорожців і татар.

Не випадково, що скептичні нотки про мирне майбутнє співіснування низовиків і кримців відчувалися на момент підписання інструментів. Як приклад можна навести слова кошової старшини до гетьмана К. Розумовського, почутих ними від татарських депутатів, про недовге дотримання перемир'я між Військом Запорозьким Низовим і Кримським ханством після завершення Слідчої комісії 1760 р. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 97, арк. 20-20 зв. Як можна побачити з кількості з'їздів з приводу мирного урегулювання конфліктів після зазначеного року, ці слова виявилися пророчими.

Підбиваючи підсумки нашого дослідження можемо констатувати наступні моменти. По-перше, договори-інструменти між Військом Запорозьким Низовим і Кримським ханством укладалися лише після завершення Слідчих комісій між ними і офіційно закріплювали примирення двох суб'єктів. У стосунках між Росією і Оттоманською Портою вже існувала традиція укладання інструментів, однак вони фіксували кордони обох імперій. У нашому ж випадку, інструмент між двома державами укладався на локальному рівні їх васалів (Запорозька Січ та Крим) і примирював їх. По-друге, у продукуванні і підписуванні цього документу ключову роль із козацької сторони грали зовсім не запорожці, а їхні зверхники - російські комісари і гетьманські представники, які, власне, були головними на цих Слідчих комісіях. І хоча козацтво по завершенні першого з'їзду татарських, козацьких і російських депутатів у 1749 р. і апробувало інструмент на Військовій раді і навіть вносило свої корективи, у подальші роки все сильніше затискаючись у імперських лещатах роль козацького чинника у обговоренні договору з південних сусідом ставала номінальною і зводилась по - суті лише до підпису цього документу. Тому нами в тексті публікації вживається саме слово "російські" а не "козацькі" інструменти, оскільки за походженням вони були не запорозькими. По-третє, інструменти за своїм формуляром були подібними, особливо ті, які були укладені у 50-60-х рр. XVIII ст. Відмінність у формулярі інструменту 1749 р. від його аналогів у подальші роки можна пояснити базовістю цього документа, який з часом був вдосконалений. Не дивно, що у цьому сенсі простежується подібність у клаузулах інструменту, як це добре видно із формулярно-клаузульного аналізу цього різновиду документації. По - четверте, скликання Слідчих комісій між Запорожжям та Кримом мало не щороку, засвідчує наскільки серйозно ставилися до цих договорів-інструментів козаки і татари і наскільки вони змогли зберегти мир на південному прикордонні.

Размещено на Allbest.ru