Створення "замовних" творів історичного змісту на початку XVI ст.: Велике князівство Литовське та Московське князівство

Причому, при викладі концепції розподілу світу між синами Ноя Спиридон-Сава спирається ще й на апокрифічне «Одкровення» Мефодія Патарського.

«Одкровення» Мефодія Патарського мало вплив на становлення ідеї «Третього Риму» Синицына Н.В. Третий Рим. Истоки и эволюция русской средневековой кон-цепции (ХУ-ХУ1 вв.). -- М., 2004. -- С. 263-268. Истрин В.М. Откровение Мефодия Патарского и апокрифические видения Дани-ила в византийской и славяно-русской литературах. Исследование и тексты. -- М., 1897. -- С. 240-242.. А Спиридон-Сава мусив його знати, оскільки пережив очікування кінця світу наприкінці XV ст., коли «Одкровення» було надзвичайно популярним .

«Одкровення» Мефодія Патарського (перекладний твір візантійського походження, що був відомий на Русі вже на початку ХІІ ст.) наприкінці XV ст. зазнає редагування Словарь книжников и книжности Древней Руси. -- Вып. 1: (Х1-Х1У в.). -- Л.,, що пов'язане із очікуванням кінця світу. Саме у цій пам'ятці ми зустрічаємося із апокрифічним четвертим сином Ноя, який згаданий і у Спиридона-Сави. От тільки в «Одкровенні» його ім'я Моунуть/ Моунть (перший давньоруський переклад)1987. -- С. 234. чи Монитонъ/Монит95 (другий переклад)96, а Спиридон-Сава змінює його на «Арфаксад». Така заміна може пояснюватися тим становищем, яке займає Мунт у тексті «Одкровення» (благословення Ноем осадження східних земель та пов' язання із Невродом). А також тим, можливо, що у «Одкровенні» саме Мунт пов'язується із астрономією («Ть же Моунть прик ф ба дарь ико не тьчию астрономиньи хытрость изшбрісти»), так само як Гандуварій, який був правнуком Ар- факсада. Якщо порівняти місцезнаходження Арфаксада хронографів (див. прим. 69 та 70) із Мунтом «Одкровення», то стає зрозумілим, що Спиридон- Сава поєднав обидві версії, замінивши ім'я Мунт на Арфаксад (представленого, очевидно, у більш авторитетному джерелі).

Отже, за версією «Одкровення» Мунт був сином Ноя, який народився по потопі (тобто четвертим сином). Він оселився спочатку у «полуночних землях» (за версією другого перекладу -- на сході97). Після смерті Ноя, його брати повернулися із сходу та почали будувати «стльпь на земли сівера. Тоу же и сметени быше кзыци и разділеник по всеи земли. Моунть же снь Нокв вьселисе вь вьсточнык земли до мори до нарицакмык слнче землк фноудоуже слнце вьсходить и жити наче тоу». Далі, після фрази, що Мунт «прик ф ба дарь ико не тьчию астрономиньи хытрость изшбрісти» вказується, що до нього прийшов «Невроть законоу наоучисе како кмоу црствовати людми. Невроть же сь брать ниршнь ф племене Ситова и ть црствова прьвок: на земли вь Вавулоні велицімь» Истрин В.М. Откровение Мефодия Патарского... -- С. 85-86: «з же літ Нотевьіи соущоу вь прьвоую р літ третите тисоущи родисе снь вь нтего и створи име темоу Моуноуть. Вь третитесьтьноте же літ створи блСть Ноте сноу свотемоу Моунтоу и йпоусти ю на полюнощните землте. По оумрьтвьіи же Нотеві в |.ное ти вь л третите тисоуще літ снови Нотевьіи й вьсточньїите страньїте придоше и створити начеше стльпь на земли сівера. Тоу же и сметени бьіше тезьіци и раз^ділените по всеи земли. Моунть же снь Нотев вьселисе вь вьсточньїте земли до морга до нарицатемьіте слнче землте йноудоуже слнце вьсходить и жити наче тоу. Ть же Моунть прите й ба дарь гако не тьчию астрономиньи хмтрость изwбрісти. И кь семоу прише^д Невроть законоу наоучисе како темоу цр^ствовати людми. Невроть же сь брать нирwнь й племене Ситова и ть цр^ствова прьвоте на земли вь Вавулоні велицімь. Створен же бь? Вавулонь вь сед- мьсьтноте ти ч. Ноте лі⁷ третите тисоуще и цр^ствова Невроть вь нтемь. И потомь поста- виша себі цра й своихь Хамовми снове моужа темоуже име ^ньпии».

Між тим, у Віленському хронографі бачимо наступну послідовність: у Сіма, Ноєвого сина, був син Арфаксад. Причому, ця інформація знаходиться на 25 аркуші рукопису Chronografas і§ 8иргаєііо уіепиоіупо. XVI а. 20 т., ЬіеШуоє Мокєіц Akademijos ЬіЬІіоІека. -- Капкгавсіц єкугіиє. -- Б 19 (81ауц knygos). -- Я. 109. -- 1 Ютає. -- Ь. 25. Приведена цитата приписана на верхньому полі із позначкою, що вона мусить стояти у тексті після «арфаксада» (див. прим. 66)., а текст, який ми розбираємо (про Гандуварія), відділений від цього шістьма аркушами і знаходиться на звороті 31 аркушу.

На 31 аркуші Віленського хронографу викладається наступна історія: «Въ літа ж та от племени Арфаксадова обретес моуж неки моуринъ моудр индїанинь астреном именам Ганд^варїй иж и списал прьвіе въ Индїох астрономію родижесд инь от коліна хамова. хоусь именем муринь иж родилъ неврода гиганта иж сотворил вавїлон. Его же глють пьрси бывша ба и с#ща вь звіздах нбсных его ж наричют кржжилїа тот прьвее настави ловити звірь даише всімь звірину ести и старіи прьсом от тогож племене симова обладавшаго соуриею и прьсидою и инніми странами вьсточными» Chronografas і§ 8иргаєііо уіепиоіупо... -- Арк. 31 зв..

Таким чином, якщо розглядати текст хронографу в цілому, отримаємо наступну схему:

Віленський хронограф

Ной

Спиридон-Сава поєднує дві версії осадження синів Ноя: версію «Одкровення» та хронографу: четвертий син Ноя з благословіння батька осаджується на сході, замінюючи собою Хама, який втратив благословення батька. Відтак, за версією Спиридона-Сави, східними землями володіли нащадки Арфаксада (четвертого сина Ноя): його сини Месрем та Хус.

Ми не знаємо, до якого точно тексту звертався Спиридон-Сава. Вілен- ський хронограф переписувався у першій третині XVI ст. у Великому князівстві Литовському Митрополит Спиридон помер на початку XVI ст. у Ферапонтовому монастирі.. Тобто, сам Віленський хронограф не міг бути відомим Спиридону-Саві. Архівський хронограф (ще один список Хронографу 1262 р. (Іудейського) не містить історії про Арфаксада та Ган- дуварія РДАДА. -- Ф. 181. -- Оп. 1. -- Спр. 279 (658)., а Варшавський список залежить від Архівського Lemeskin Ilja. Sovijaus sakme ir 1262 шеїц Chronografas. -- Vilnius, 2009. -- P. 95.. Можливо, митрополит Спиридон познайомився із текстом його протографу під час ув'язнення у Литві в 70-х роках XV ст. та виписав собі якісь фрагменти чи замовив копію хронографу.

Поза всяким сумнівом, приведені приклади тільки накреслюють перспективи до вивчення джерел «Послання» і не вичерпуються вказаними текстами. Однак вивчення цієї пам'ятки не є метою цього дослідження.

Для нас важливо було співставити методи, якими користувалися укладачі подібних творів, та знайти як спільні, так і відмінні риси.

Спільними рисами можна назвати досить вільне ставлення до текстів джерел, запозичення у свій текст тільки необхідного. Якщо є потреба зміни імені (яку б логіку не використовував автор), то персонажа перейменовують. Спільним також є використання цитат із різних джерел, хоча із дуже короткого погляду можна побачити разючу відмінність у використанні цих цитат. Якщо у Легендарній частині немає пам' яті контексту, використання цитати без відсилки до тексту першоджерела, то Спиридон-Сава пише традиційно, використовуючи цитати власне як відсилки до контексту для збагачення власного тексту. Зрозуміло, що різниця і в тому, що Спиридон-Сава писав про походження влади руських князів від Августа, і його цікавило походження тільки великокнязівської династії. Натомість, укладачів Легендарної частини цікавило також походження шляхетських родів. Крім того, незважаючи на те, що структура пам'яток подібна (тут мається на увазі також і «Слов'яно-молдавський літопис»), Легендарна частина побудована за іншим принципом, більше схожим на той, за яким побудований наратив у латинських хроніках.

Размещено на Allbest.ru