Походження історичних повідомлень "Пам’яті та похвали князю Володимиру" Якова Мніха

Пов'язуючи дату 11 червня з розповіддю про жертв язичників, Шахматов міг тільки припускати, що автор ПП знав дату вбивства варягів-мучеників з якогось «нелітописного джерела» (оскільки відносив ПП до часу, коли ще не було укладено проложні житія). Тепер можна сказати впевнено: він знав її з Прологу, яким у ХІІІ ст. точно міг користуватися (і власне користувався).

Іншим поштовхом визначити день вокняжіння Володимира могла бути дата особливого житія Ольги, яка підозріло з ним збігається. Авторові ПП були відомі дві дати смерті Ольги: 11 липня й 11 червня. У тексті смерть Ольги в Києві він датував 11 липня. Натомість 11 червня задіяв в інший спосіб.

Незгода Якова Мніха з «корсунською версією» хрещення Володимира спричинила зміни у викладі історії після 988 р. Утім три події, які припадають на 991, 992 і 996 рр. (заснування церкви Богородиці, заснування Переяславля й надання церкві Богородиці десятини) відповідають змісту і хронології ПВЛ. Унікальні повідомлення стосуються 989 і 990 рр. (за ПП -- другого і третього літа після хрещення, тобто після 988 р.). Це похід Володимира до порогів і похід на Корсунь. Мета Якова Мніха полягала в тому, щоб відділити хрещення князя від корсунського походу. Але чому він розніс ці події на два роки? Чому датував похід 990-м, а не, скажімо, 989-м роком?

Яким видом ПВЛ -- Іпатіївським чи Лаврентіївським -- користувався Яків Мніх, однозначно сказати важко, але можна гадати, що автору ПП був відомий Іпат. вид. Цікава тенденція: Яків Мніх фактично заповнює «порожні роки» ПВЛ. 978 і 979 рр., якими він датує вступ Володимира до Києва і загибель Ярополка, у літопису не мають подій. Так само -- і власне в тексті типу Іпат. -- «порожніми» є роки 989 і 990. Знов-таки, у ПП вони заповнюються подіями.

Найзагадковішим повідомленням із життя Володимира у творі Якова Мніха є похід до порогів на наступний рік (друге літо) після хрещення. Як правило, його наводять серед найвагоміших доказів оригінальності й первинності історичних повідомлень ПП. Достеменно сказати складно, звідки взялося це повідомлення. Але це не привід убачати в ньому запозичення з якогось давнього джерела. У рамках концепції пізнього походження всього тексту ПП і його залежності від ПВЛ повідомлення про похід до порогів слід уважати конструктом, так чи інакше заснованим на переосмисленні літопису.

Підозрюю, що саме з наведеного літописного фрагменту народився цей загадковий похід Володимира «кь порогомь». У літопису до порогів ходили тільки Володимирові отроки, «проводжаючи» Перуна. Але Яків Мніх, як ми вже могли пересвідчитися, вільно переінакшував своє головне джерело. Тому не було б нічого дивного в тому, якби він відправив до порогів ще й Володимира.

Проблема розшифровки унікальних повідомлень і датувань ПП полягає в тому, що автор не мав на меті написання суто історичного твору (як літописець). До його тексту впліталися окремі елементи історії. Для дослідника вони є лише слідами уявлень Якова Мніха, які можна тільки здогадно реконструювати. Звісно, на відміну від сучасного історика, автор ПП не оприлюднював хід своїх думок, відкрито не пояснював логіку своїх історичних уявлень. Отже дослідник має справу з уривчастими, «вкинутими» в текст, повідомленнями, позбавленими «інтелектуального контексту». Саме тому доводиться докладати чималих зусиль, щоб зрозуміти, відображеннями якої картини минулого могли бути ці повідомлення. Власне, звістка про похід до порогів -- найкращий тому приклад.

Хрещення Русі, включно з хрещенням самого князя, у хронології ПП займає 988-990 рр. Перший рік -- 988 -- позначений початковим актом цього процесу -- особистим хрещенням Володимира. Третій рік -- 990 -- відведений для походу на Корсунь, під час якого Володимир здобуває кліриків, книги, святині й усе необхідне для загального хрещення людей. Оскільки 991 р. вже була закладена церква, варто вважати, що в уявленнях Якова Мніха хрещення населення відбулося одразу по поверненні князя з Корсуня (власне, так і в літопису). До 988 р. ситуація була такою: князь-язичник, у Києві стоять ідоли, населення поганське. Після 990 р. -- князь-християнин, ідоли скинуті, люди охрещені. Грубо кажучи, зміна ситуації вимагала трьох актів, два з яких відбулися в 988 і 990 рр. (хрещення князя і хрещення людей). За цією, структурною, логікою, 989 р. мав статися інший значущий акт -- скидання ідолів. Володимир ніби «розчищав» простір для широкого впровадження нової віри. Схоже на те, що «відблиском» цього акту в тексті ПП стало сухе повідомлення про похід до порогів. Таким чином, реконструйоване уявлення Якова Мніха про хрещення Русі включало три головних події, що утворювали послідовність: особисте хрещення Володимира -- повалення ідолів -- похід на Корсунь і хрещення Руської землі.

Сумнівні першоджерела чи проблиски критичної думки? Розібравши історичні повідомлення ПП, можна припустити, що за «унікальними» звістками із життя князя стояли своєрідні уявлення про його діяння. Ці уявлення, судячи з усього, були результатом критичного осмислення літописної історії. Зводячи разом зроблені у цьому дослідженні спостереження і припущення, спробую реконструювати загальний порядок подій, як його міг уявляти Яків Мніх.

У 971 р. гине Святослав. Ярополк княжить у Києві. Його брат Олег помирає, затиснутий під мостом, що провалився, унаслідок нещасного випадку. На восьме літо по смерті Святослава, 11 червня 978 р., Володимир іде походом до Києва і сідає в місті з варязьким військом (Ярополк тікає). Упродовж місяця варяги перебувають у Києві. Після від'їзду варягів Володимир споруджує капище, язичники вбивають варягів-християн 12 липня. На наступний рік (за 8 років до хрещення), після облоги Родня, у Києві «мужі Володимира» вбивають Ярополка. Володимир поступово підкорює навколишні поганські народи. У988р. Володимир хреститься під впливом Божого натхнення й невдовзі розпочинає викорінення поганства та впровадження християнства по всій Руській землі. На другий рік після особистого хрещення, у 989 р., він нащить капища, скидає Перуна та «проводжає» цього ідола до порогів. На третій рік, у 990р., він іде походом на Корсунь із метою здобуття «людей християнських», священиків, ікон, мощів, книг та всього необхідного для утвердження нової віри в Руській землі. На прохання князя грецькі «царі» люб'язно віддають йому за дружину свою сестру Анну. 991 р. Володимир закладає церкву Богородиці, 992р. -- засновує Переяславль, а 996р. відбувається освячення церкви Богородиці (Десятинної).

Книжники, які зверталися до руської історії кінця Х ст., упродовж кількох століть копіювали текст ПВЛ, вносили невеликі правки, скорочували його, доповнювали, викривляли. Але не було такого, щоб хтось переглянув не тільки хронологію цього ключового відтинку історії, а й саму логіку та зв'язок подій. Єдиним, хто на це наважився, був Яків Мніх, автор ПП.

Унікальні повідомлення довгий час в історіографії сприймали за рештки найдавнішого історичного твору кінця Х -- середини ХІ ст. Увага переміщувалася на гіпотетичне втрачене джерело, а власне ПП найчастіше уявлялася літературно недбалою компіляцією. Найбільша заслуга її автора була, відповідно, у тому, що він використав цінне і правдиве (на відміну від ПВЛ) джерело. Натомість аналіз принципів побудови пам'ятки та ідеології, встановлення її джерел і способів роботи книжника з ними дають змогу стверджувати, що унікальні повідомлення ПП є результатом осмислення ПВЛ і переробки її свідчень автором ХІІІ ст. Замість доволі примітивного компілятора сумнівних першоджерел ми одержуємо чи не першого з відомих критичних читачів ПВЛ.

Размещено на Allbest.ru