Джерела статті новгородського першого літопису 6428 р. та "Повісті временних літ" 6449 р. про похід Русі на Константинополь

створиша миръ. отстоупища

въ Ј3°ясЧ.

30.1--2Л греци замкоша Соуд. а град затвориша 45.25,28Л посла к Игорю. такоже и къ печенНюмъ посла. паволоки и злато много 30.23-26Л почаша греци мира просит. Олегъ же мало отстоу- пи от град. нача миръ творити

и греци замкоша Судъ, а град затвориша.

самъ же взя злато и паволокы, и возложи дань, юже дають и доселі княземь рускымъ

Продовжувач Амартола закінчується заточенням та смертю імператора Романа, остання точна дата -- 6454/946 р. На цьому завершуються також хронографічні палеї.

Див.: Творогов О.В. Древнерусские хронографы... -- С.274, це фр.278--279. Троїцький №728, арк.392сЛ.

Шахматов А.А. Начальный Киевский летописный свод. -- С.180--183.

Крім того, на початок оповіді Троїцького, вірогідно, вплинула форма повідомлення ранішо- го 6428 р. («придоша роурь /тобто -- роусь/ на Црьградъ . въ лодияхь»), див. табл.1.

Можливо, зіпсоване, з «корабли» (?): «покрыли соуть море корабли». Вірогідність цього припущення збільшується, враховуючи кілька помилкових читань у повідомленнях про русь. Власне в найменуванні «русь» -- у цьому фрагменті «сусь», під 6428 -- «рурь», «туси» зам. «руси».

Троїцький №728 Для другої статті паралельні тексти не вказую, оскільки вона надто сильно скорочена й переказана.: по малі же літь придоша на стоє крщніє . съ княземъ своимъ Володимеромъ . быс же по строю бжию . сліпоу быти князю ихъ Володимероу в Коурсоуни . яко възложи роу на нь єпспъ . въ стіи коупіли . и абиє прозрі . и оттолі приятъ земля Роусьская стоє крщеніє . въ літ 6496 от створенія мироу аминь .

Як бачимо, текст «Троїцького хронографа» ближчий до «ПВЛ» Що цікаво, один із варіантів -- «пароусы» -- ближчий до редакції РАТ (вірогідно, до всієї суздальської групи, але в Л тут випущено великий фрагмент)., з НПЛ мл його єднає лише слово «князь» та ще два дрібних різночитання, які могли бути зроблені незалежно. Тим паче, що починаються обидві приписки, як уже зазначалося, симетрично: «придоша со княземь своимь Олгомь / ...съ княземъ своимъ Володимеромъ». В цілому, тут у хронографі перекомпоновка й переказ, оповідь такого характеру могла бути створеною за пригадуванням. Книжника, вочевидь, настільки цікавили походи русі, що він залучив не одне, а два повідомлення, і сконтамінував уривки літописних статей. Як і автор НПЛ мл, укладач Троїцького зіставив інформацію про Олега та Ігоря, проте ідеєю «Олега-воєводи Ігоря» не користувався. Творячи «попурі» із засвоєних читань, він прийняв протилежне НПЛ мл рішення: приписати все Олегові.

На підставі хронологічної недоречності (6415/907 р. вписаний після 946 р., смерті імператора Романа О.О.Шахматов зауважив лише одне джерело, статтю 6415 р., доповнення зі статті 6452 р. з його поля зору випали.) О.О.Шахматов вивів використання у «Троїцькому хронографі» літописного зводу, давнішого за Початковий звід -- без хронологічної сітки Шахматов А.А. Начальный Киевский летописный свод. -- С.177.. Що виглядає доволі дивно, зважаючи на те, що в другій приписці Троїцького рік вказаний, 6496/988, а також те, що заміну «Олега-воєводи Ігоря» «Олегом-князем» учений уважав справою рук уже укладача «ПВЛ». Відсутність позначки року в описі походу Олега може пояснюватися різними обставинами, в тому числі, комбінуванням різних відомостей «ПВЛ» і навіть механічною похибкою. Між іншим, пізньосередньовічні книжники далеко не завжди виставляли роки й далеко не завжди вважали за необхідне узгоджувати хронологію Згадати хоча б хронологічні невідповідності у «Короткій палеї» у сюжеті «6448--6428 рр.».. Найбільше значення тут має те, що Олега у Троїцькому репрезентовано як самостійного князя, а не воєводу Ігоря, причому текст виявляє залежність від «ПВЛ».

Що стосується природи приписок, варто враховувати, що їх збережено в одному кодексі. Повноцінних списків Троїцького хронографа два, в другому стикаємось з механічною втратою закінчення У другому повноцінному -- НСРК F15 -- бракує закінчення «Троїцького хронографа» (напри-кінці вміщена інша, пізніша компіляція, з Окремою редакцією «Історії Іудейської війни» Иосифа Флавія тощо).. Тому можливі два варіанти вирішення проблеми. Перший: укладач найранішої версії «ХВІ», що дійшла до нас («2-ї редакції ХВІ» XIV? ст.), був обізнаний із «ПВЛ» і приписки справа його рук. Оскільки він не проявив знайомства з текстом та ідеями НПЛ мл, отже, на час створення цієї компіляції вони ще не набули розповсюдження. Другий варіант: приписки зроблені власне в кодексі Троїцький №728. Це ще «гірше» для прихильників шахматовської теорії, бо тоді виявляється, що навіть на початку XV ст. схема НПЛ мл не стала загальнопоширеною і книжники спиралися на «ПВЛ».

Отже, підходимо до завершення розшуків навколо статті 6248 р. НПЛ мл, 6449 р. «ПВЛ» та паралельних літописам хронографічних джерел. Зіставлення текстів продемонструвало деталі, що дозволяють систематизувати співвідношення низки пам'яток інакше, ніж у традиційній концепції, заснованій О.О.Шахматовим.

1) У версії НПЛ мл 6428 р. дійсно використаний текст зразка «ХВІ», він складає основне тіло повідомлення. Разом з тим наявні чужородні включення. Ретельний розгляд усіх дотичних текстів виявляє, що доповнення походять з «ПВЛ». Одне з них -- зі статті 6415 р., де в «ПВЛ» відозмінений фрагмент «Хроніки» Амартола (Ам.567.28-30, що стосується походу 6449 р.). У пам'ятках кола «ХВІ» версія ближча до повного перекладу «Хроніки», що робить неможливим запозичення з «ХВІ» чи якесь посередництво через «ХВІ». Відтак, композиція НПЛ мл пояснюється контамінацією текстів зразка «ХВІ» та «ПВЛ».

Початково у серії повідомлень «ХВІ» про вінчання на царство Романа та напад на Константинополь, що потрапив помилково під 6428 рік, ішлося тільки про «похід русі», ім'я Ігоря не згадувалося. Воно відсутнє у двох пам'ятках «родини» «ХВІ» «2-ї» та «3-ї» редакцій - «Троїцькому хронографі» й «Повній палеї». У двох інших творах, «ЕЛ-2» та «Короткій палеї», поява імені князя пов'язана з комбінуванням чи заміною «ХВІ» літописними записами. Прикметно, що в «ЕЛ-2» безпосередньо, а у «Короткій палеї» опосередковано через «ЕЛ-2», використаний близький до Софійського І літопису звід разом із НПЛ мл, що свідчить про доволі пізню стадію формування версії.

На противагу тому, що пропонував О.В.Творогов, у «ПВЛ» під 6449 р. не простежуються сліди користування «ХВІ». В тому числі, хронограф не впливав тут через посередництво Початкового зводу - у «ПВЛ» бачимо лише повний переклад Амартола.

Цікаво також те, що в прикінцевих приписках старшого представника «ХВІ» Троїцького хронографа про походи русі, використано не якісь загадкові древні джерела, а скомбіновано два повідомлення звичайної «ПВЛ», 6415 та 6452 рр. Результат творчої переробки суттєво відрізняється від НПЛ мл, але демонструє ту саму методу роботи: скорочення, переказ, комбінації наявних відомих джерел.

Давні твори хронографії дають ключ до розуміння процесу укладення раннього літописання. З точки зору хронографічних запозичень вимальовується картина, діаметрально протилежна традиційній концепції складного характеру включень із «Хроніки» Амартола у «ПВЛ» («з Хронографа» та «з повного перекладу») і простого -- в НПЛ мл. У «ПВЛ» маємо цитати тільки з повного перекладу Амартола. Навпаки, НПЛ мл являє собою складну комбінацію джерел, де включення з «ХВІ» сусідять зі спільними з «ПВЛ» запозиченнями з повного перекладу.

Отже, у новгородській статті про похід русі 6428 р. за основу взято «ХВІ», а також у невеличкому обсязі використано літопис зразка «ПВЛ» та власні домисли книжника. Чому новгородський літописець віддав перевагу версії «ХВІ»? Судячи з усього, тексти «родини» «ХВІ» набули в пізньосередньовіч- ному Новгороді значної популярності. Про це свідчить як саме по собі створення за порівняно короткий час кількох пам'яток на одній основі (створення двох текстів «3-ї редакції», «ЕЛ-2» та «Короткої палеї», нині пов'язується з Новгородом), так і зворотні зв'язки між компіляціями, адже якийсь із новгородсько-софійських зводів разом із НПЛ мл вплинули на «ЕЛ-2». Вірогідно, у НПЛ мл відбився ранній етап чи самий початок популярності творів «ХВІ» у новгородському середовищі. Звичайно, той, хто наважиться відкинути традиційні шахматовські концепції, мусить змиритися з розчаруванням. Не маємо жодних загадкових древніх текстів, простежуються лише комбінаторні вміння книжників працювати з добре відомими сучасним історикам джерелами. Але, з іншого боку, вченим гарантовано строгий відбір справді ранніх джерел, а для дослідників пізнього середньовіччя -- вивчення творчих можливостей літописців та укладачів хронографічних пам'яток.

Размещено на Allbest.ru