Вбрання української еліти ХVІІ-ХVІІІ ст.

Про кількість кунтушів, які мав один власник, та їх різноманітність свідчать тестаменти ХУІІ-ХУШ ст. У тестаменті Пантелеймона Радича, датованому 1701 р., згадуються 10 чоловічих та жіночих кунтушів: «Кунтуш сталевий з шнурком золотим, кунтош кармазиновий, кунтуш белий сукна доброго, чорними баранами подшитий, кунтуш лудановий помаранчовий з строкою пстро злоцис- тою, себерками подшитий, кунтуш табиновий бураковий з шнурком золотим, подшитий сибирками, кунтуш желтий лудановий, подшитий з строкою золотою сибирками, кунтуш сукна доброго гвоздиковий з строкою сребною жовтие катайчат, кунтуш сукна французского, кунтуш вишневий шлямами гарлами заложений, кунтуш зелений лудановий, подшитий брушками з пестро стро- кою» Тестамент Пантелеймона Радича // Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / Упор. С.О. Павленко. - К., 2007. - С. 987..

Найчастіше кунтуш згадується в описах посагу. Так в одному з таких списків перераховуються 8 кунтушів, різноманітних як за характером оздоблення, так і за тканинами. Крім того, обов'язковим було зазначення ціни виробу: «Кунтушъ суконній, шаферовій, съ золот. пузаментомъ, на лисичому завойковому хутре, 43 р. 60 к.; кунтушъ суконній, оливковій, легкій, з золот. позументомъ, ц. 18 р. 50 к.; кунтушъ штофовій, блакитній, разноцветній, з золотою широкою карун- кою, ц. 43 р.; кунтушъ красній штофній, разпоцветній, з золотою сеткою, ц. 39 р. 80 к.; кунтушъ едамашковій, сломястій (палевый) на чорнихъ себеркахъ, з широ- кимъ сребранимъ позументомъ, ц. 58 р. 70 к.; кунтушъ блакитній, едамашковій, на шлямахъ, з широк. золот. позументомъ, ц. 70 р.; кунтушъ златоглавній, красній, з золотою сеткою, ц. 71 р.; кунтушъ среблоглавній, на чорнихъ себеркахъ, з сребною сеткою, ц. 84 р. 80 к.» Список приданого, полученного дочерью Иваницкого сотника Павла Миницкого, Меланьей, при выходе в 1748 г. замуж за в. канц. Петра Стороженка // КС. - 1901. - Т. 73, № 6.- Документы и заметки. - С. 146-147.. В описі посагу Марфи Степанівни Ширай, яка одружувалася з Яковом Черничем, значилось 12 кунтушів: «...един парчевій, сутій, локоть тринадцять, а локоть парчи по 8 р., пузументом широким обложеній, ценою у 10 р., подшитій хутром куничним, ценою у 50 р., итого цена оному 154 р.; другій кунтуш парчевій, блакитній, лікоть парчи по 5 р., пузу- ментом корунчастим обложеній, ценою у 12 р., подшитій хутром сибирковимь, чорним, ценоу у 20 р., итого цена оному кунтушу девятдесят сем рублей; третій кунтуш парчевій, зеленій, локоть парчи по 5 р., пузументом корунчастим обложеній, ценою у 80 р., итого цена оному кунтушу 157 р.; четвертій третій кунтуш парчевій, красній, локоть парчи по 2 р., пузументом корунчастим обложеній, ценою у 10 р., подшитий хутром сибирвовим белтм, ценоу у 16 р., итого цена оному кунтушу 52 р.; пятій кунтуш штофовий красній, легкій, лікоть по рублю, шырокую сеткою обложеній, ценою у 15 р., итого цена оному кунтушу 28 р.; шестій кунтуш штофовій желтий, легкий, лікоть по рублю и по 20 коп., з карункою сребною, цена 8 р., итого цена оному контушу 23 р 60 коп.; семій кунтуш штофовій блакитній, разноцветній, легкий, лікоть по осьми золотих с позументом корунчастим, у 10 р., з лиштвами парчевіми у 5 р., итого цена оному кунтушу 35 р. 80 к.; осьмій кунтуш штофовій, зеленій, разноцветній, легкий, лікоть по семи золотих с позументом золотим у 10 р., з лиштвами бархатними у 2 р., итого цена оному кунтушу 30 р. 20 к.; девятій кунтуш штофовій, жовтій, разноцветній, локоть по шести золотих с карункою пестрозолотою ценою 8 р, подшитий хутром се бирковим белим, ценою 12 р., итого цена оному кунтушу 35 р. 60 к.; десятий кунтуш конавацовий, зеленій, лікоть по 80 к., з карункою пестрозолотою, ценою у 8 р., подшитий хутром песковим, белим ценою у 20 р., итого цена оному кунтушу 38 р. 40 к.; одинадцятий кунтуш гранетуровій зеленій, лікоть по 60 к., подшитий хутром рисьим хрибтовим, ценою у 27 р. 80 к.; дванадцятій кунтуш голевий, жовтий, легкий, лікоть девять, а лікоть по рублю, лиштви бархатніе ценою у 2 р., итого цена оному кунтушу 11 р.» Любецкий архив графа Милорадовича. - Вып. 1. - К., 1898. - С. 12.. На відміну від інших описів, тут подаються ціни як на тканину, так і окремо на оздоблення, а також кількість витраченого матеріалу. Цей документ дає нам можливість побачити діапазон цін: від 157 до 11 карб. за кунтуш.

Розповсюдженою практикою у ХУІІІ ст. була оплата служби не лише грошима, а й цінними речами. Однією з таких речей був кунтуш. Наприклад, запорозькі козаки, посланці до Петербурга Білицький, Іван Бурак, Петро Башта та Юсько Вовк були жалувані грошима «да сверх того первому посланнику кафтан сутой парчи богатой, кунтуш красный; другим кафтаны изрядного штофу и кунтуши красные же» Маркович Я. Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Марковича. - С. 438.. У листі писаря Лубенського полку Савицького до Якова Марковича від 5 червня 1718 р. серед іншого повідомляється, що той отримав плату не грошима, а хутром, тканиною і «кунтуш аксамытный зеленый, соболями дорогими подшитый» Там само. - С. 461.. Крій одного з таких кафтанів-кунтушів, який був подарований козаку Брешці за військові заслуги на початку ХУІІІ ст., подає польська дослідниця історії костюму Марія Гутковська-Рихлевська Оиґкомяка-ЯуеНІемякаМ. Н^їогіа иЬїоги. - Б. 556.. Кунтуш як подарунок (фактично - хабар) фігурує в бюджеті Києва середини ХУІІІ ст. Окрім витрат на пошту, ремонт доріг і мостів, зазначено, що значна сума витрат пішла на презенти чиновникам військової канцелярії і зокрема Петру Горленку і Якову Давидовському. Значні витрати були здійснені у вигляді тканин для одягу, зокрема «на кафтан штофу (21 р. 60 к.), да грезеты на кунтуш (17 р. 50 к), да для кунтуша оберы (9 р. 40 к), да на петлицы (5 р.)» Молчановский Н. Бюджеты г. Киева в средине ХУІІІ в. // КС. - 1898. - Т. 60. - С. 80..

Кунтуш використовувався і як поховальний одяг. Про це свідчить опис домашніх речей померлого у 20-х роках ХУІІІ ст. бунчукового товариша Григорія Фридрикевича: «А на покойного положено: шапку шитую, кунтушъ тонкій перцовый, кафтан жолтій штопов, пояс зеленій з засновами золотими, фуста матеріальная, т.е. шелковый платок носовой» Опись домашних вещей бунч. тов. Григория Фридрикевича // КС. - 1901. - Т. 72, № 2.- Документы, известия и заметки. - С. 82-83..

Загалом мода на кунтуш у вищих верствах суспільства згасає на кінець ХУІІІ ст., і його місце займає європейське плаття французького фасону. Це особливо чітко простежується на портретному живописі ХУІІ-ХУІІІ ст. Кунтуш як вбрання шляхти був привабливим і для інших верст суспільства. Існували навіть приписи, де зазначалося, що ясновельможні пани могли носити кармазинові кунтуші і жупани, дрібна шляхта лише сірого кольору, а міщанам взагалі заборонялось носити кунтуш, лише жупан Головацкий Я. О костюмах или народном убранстве Русинов или руських в Галичине и северо-восточной Венгрии // Отечественные записки. - Отдельный оттиск. - С. 474.. У ХУІІІ-ХІХ ст. кунтуші з металевими чеканними або шовковими поясами та шаблею могли носити лише бургомістри та урядники магістратів Варшави, Кракова і Львова Опікомяка-КуеМемякаМ. Н^їогіа иЬїоги. - Б. 763-764..

Жупан є одним з варіантів каптаноподібного вбрання і відомий вже з ХІУ- ХУІ ст. Словник Ренхарта Дозі дає нам відомості про те, що термін _)иЬЬа8 означає широкополий розпашний жіночий одяг з довгими рукавами. Автор словника говорить про запозичення з арабської мови ()иЬЬа8) в іспанську (аІ)иЬа, jupa, chupa, jubon), в португальську (giuppa, giuppone), французьку (jupe, jupon) DozyR.P. Dictionnaire dйtaillй des noms des vкtements chez les arabes. - Beirut, 1845. - P. 117.. Відповідно і термін «жупан», який зустрічається в наших джерелах, є похідним від jubbas, очевидно запозиченим з романських мов через польську. До цього ж синонімічного ряду можна додати і «юпку». Цей вид вбрання документований вже з першої половини XVII ст. Войтів Г.В. Назви одягу в пам'ятках української мови XIV-XVIII ст. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. - Львів, 1995. - С. 96-97.. Так у реєстрі пограбованих речей, датованому 1746 р., серед іншого фігурує «юпка кармазиновая, золотым позументом обложеная; юпка китайчатая зеленая, подшита овчинамі и обложена серебряным позументом; китайчатая юпка гранатовая, серебрянім позументом обложена и овчинамі подшита» Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. 1734-1775. - К., 1998. - Т. 1. -

С. 286.. У словнику Катерини Матейко жупан - це суконний каптан Матейко К. Український народний одяг. Етнографічний словник. - С. 81., тобто можна говорити про синонімічність цих двох понять в тогочасній українській термінології.

Жупани для повсякденного вжитку шились переважно з сукна і застібалися на ґудзики: «Жупан чирвоныи фалендишовыи з кгузиками сребными» БілоусН. Тестаменти киян ... - С. 131., «Жу- панъ суконный родзинковый 1; Жупанъ суконный, шарый, ношеный и кгузековъ сребныхъ 13.» Бытовая малорусская обстановка в документах ХХП-ХХШ ст. - С. 344., а для пошиття святкових використовували більш коштовні тканини - оксамит, лудан, атлас, парчу: «жупан аксамитний зелений музскый; жупан лудоновий цеглястий» Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. - С. 329., «жупанъ зеленый, атласовый, зъ кгузами сребными позлоцистыми» Архив ЮЗР. - Ч. VI. - Т. 1. - С. 554-555., «жупан злотоглавний, з гузикамы злоцестими; жупан червоний атласовий, китайкою подшитий» Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. - С. 971., «жупан табиновий приношений зелений; жупан мамусовий синий; жупан старий зелений, мамусовий» Там само. - С. 989..

Ще одним синонімом каптана та жупана є доломан, який походить від турецького dolaman і є турецьким варіантом каптану Dozy R.P. Dictionnaire dйtaillй... - Р.164.. Доломан - це верхній одяг, прикрашений ґудзиками і шнурами. Доломан більш відомий у XVIII- XIX ст. як короткий гусарський мундир, оздоблений шнурами і ґудзиками, але в джерелах кінця XVI - початку XVII ст. Войтів Г.В. Назви одягу в пам'ятках української мови XIV-XVIII ст. - С. 78. це одяг вищих верств: «доломанъ оксамиту червоного кармазину, златоглавомъ червонымъ подшитый; кгузиковъ золотых пул тора тузина и зъ рубинками; доломан белый, атласовый, китайкою червоною дуплею подшитый, увесь шнурокъ золотый, кгузиковъ сребрныхъ позлотистыхъ пултора тузина» АЮЗР. - Т. 1. - Ч. VI. - С. 428-430..

Важливим елементом чоловічого вбрання були пояси. Як вже згадувалось вище, ними підперізували жупани, кунтуші, свити. В джерелах фіксуються вовняні («поясов три, един черний каламайковий, другій камлотній, тертий мухояровій» Пам'ятки української мови XVIII ст. Серія актових документів і грамот. Ділова і народнорозмовна мова XVIII ст. (матеріали сотенних канцелярій і ратуш Лівобережної України). - К., 1976. - С. 343.), шовкові («поясь старений шовковый; поясь другій шовковый зъ паристыми ножами» Бытовая малорусская обстановка в документах XVII-XVIII ст. - С. 347., «пояс шовковий» Пам'ятки української мови XVIII ст. Серія актових документів і грамот. - С. 101.) та золототканні («пояс сребний, позолота стертая на поясу была» Там само. - С. 148., «пояс зеленій з засновами золотими» Опись домашних вещей бунч. тов. Григорія Фридрикевича // КС, 1901, Т. 72, № 2 Документы, известия и заметки. - С. 83.) пояси. Також відомі шалеві пояси, які виготовляли з шовкових хусток («пояс единь полушаліовьій» Бытовая малорусская обстановка в документах XVII-XVIII ст. - С. 353.; «поясов полушалевих два» Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. 1734-1775. - К., 2003. - Т. 3. - С. 651. Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. 1734-1775. - К., 2000. - Т. 2. - С. 580. Там само. - С. 593.; «пояс шалевий стери- ной» ; «пояс красной шалевой» , «поясов шалевих великой руки и золотом концы» Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. 1734-1775. - К., 1998. - Т. 1. - С. 369.). Окрім матеріалу, джерела фіксують місце походження поясів: «персидский с серебром пояс» Маркович Я. Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Марковича. - С. 211., «кушакь персицкой» Бытовая малорусская обстанаовка въ документах XVII-XVIII ст. - С. 341., «поясовь перскихь тро-

колотних»Миколайчик Ф. Цены на сукна, материи, сафьян, жемчуг и проч. в г. Стародубе. - С. 452..

Традиція носити текстильні пояси з дорогих тканин виникла набагато раніше першої половині XVIII ст., коли на західних землях України, зокрема у Станіславі, були створені «персіярні» - майстерні з виготовлення золототканих шовкових поясів Mankowski T. Polskie tkaniny i gafty w XVI-XvIII w. - Wroclaw, 1959. - S. 123.. Можна також припустити, що ці пояси привозились на вітчизняний ринок у XVI ст. разом з килимами, шовковими ковдрами та покривалами з Персії та Туреччини. Торгівля велася вірменами, її головними центрами були Львів та Стамбул. Торговий дім Нікоровичей у Львові став великим підприємством, яке ввозило пояси зі Сходу. У книзі розрахунків Ніко- ровичів містяться відомості про торгівельні контакти Львова та Стамбула. За рахунками, які наводились у цій книзі, можна побачити, звідки конкретно привозились пояси. Такими центрами були: в Малій Азії - Ангора (пояси ангорські), Брусса (пояси брускі), Марцифун (пояси марципанівські), в Сирії - Алеппо (пояси алепські), в Персії - Ісфаган (пояси іспоганські). Привозились також пояси з Китаю Якуніна Л.І. Слуцкія паясы. - Мінск, 1960. - С. 68.. Очевидно, мода та попит на привозні шовкові пояси та їх висока вартість спонукали гетьмана Юзефа Потоцького створити низку власних майстерень - «персіярень» на Галичині (Станіславі, Бродах, Бучачі). Особливо відомою була персіярня у Станісліві (суч. Івано-Франківськ). Початок виробництва шовкових поясів, яке почалось у Станіславі у 40-х роках XVIII ст., належить вірменину Мессіоровичу. Починаючи з 1755 р., найбільшої значущості набула діяльність Яна Маджарського. Інший можновладець Казимир Радзивил організував аналогічні персіярні у Слуцьку та Несвіжі (суч. Білорусь). Звідки власне і закріпилась у науковій літературі назва «слуцькі пояси». Відома також назва «польські пояси» - тобто такі, які привозились зі Сходу через Польщу або ж виготовлялися на теренах Речі Посполитої.

Першопочатково для ткання таких поясів використовували персидські та турецькі взірці. Місцеві майстри поступово трансформували іранські мотиви - від рухливості та плинності в східних зразках до статичного орнаменту в місцевих виробах Цимбала Л. Західноукраїнське золототкацтво Х^ІІ-ХІХ ст. (до питання приналежності мистецької спадщини) // Народознавчі зошити. - 2000. - № 4. - С. 695.. Золототканні пояси були завдовжки близько 3 м та шириною приблизно 30 см і складалися з середньої частини з широким берегом, з двох вужчих сторін та кайми, яка обрамляля пояс по всій довжині. Середня частина декорувалась поперечними смугами: або монохромними, або з ритмічним чергуванням гладких смуг з орнаментальними мотивами у вигляді маленьких квітів, стріловидних мотивів, ромбів. Широкі береги мали назву «голови», від чого самі пояси часто називають золотоголовими Там само. - С. 695.. Декор на кінцях являє собою переважно два великі рослинні мотиви вазонного типу, дерева, квітучої гілки або рослинного мотиву в овальній формі. Кайма поясів була досить однотипною - хвиляста неперервна лінія з квіткою або невеликеми букетами. До кінців пояса завжди пришивали бахрому. Пояси були дво- або чотирьохсторонні. Двосторонні пояси можна було носити на різні сторони, які відрізнялись по кольору. Найулюбленішим поєднанням кольорів були помаранчевий чи ясночер- воний з синім та золотом Новодережкіна О. Шовкові пояси 17 ст. з колекції Музею українського народного декоративного мистецтва. Каталог виставки. - К., 2003..

При виготовленні золототканних шовкових поясів використовувались як шовкові нитки, так і металеві (срібні та золоті). За комбінацією ниток в одному виробі виділяють так звані «прості пояси», «напівлиті» та «литі». Прості пояси ткалися лише з шовкових ниток, напівлиті - з шовкових з додатком металевих (лише до орнаменту), а литі мали металеві нитки і в орнаменті, і у фоні Каранеуская І. М. Аналіз кунтушовых паясоу слуцкай мануфактуры // Весці Нацыянальнай акадэми навук Беларусі. Серыя гуманітарньїх навук. - 2000. - № 1. - С. 89-90.. Подібні пояси згадуються в документах: «пояс лазаревой персидской, золотом обложен; пояс лазаревой персидской, сребними обшлаги» Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. - Т. 1. - С. 302.. Побутували також монохромні шовкові пояси без орнаментики - так звані «козацькі». Колір таких поясів міг бути зелений («пояс зеленій з засновами золотими» Опись домашних вещей бунч. тов. Григория Фридрикевича // КС. - 1901. - Т. 72. - № 2. - Документы, известия и заметки. - С. 82-83. ) або помаранчевий («жовтих поясов шесдесять» Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. - Т. 1. - С. 369. ), але найчастіше - червоний: «пояс шелковой красной» Там само. - С. 217.; «пояс червоной беломорской концы золотыя» Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. - Т. 3. - С. 661., «верб- лужих поясов червоних сто» Там само. - Т. 1. - С. 369. .

Характерною особливістю жіночого вбрання ХУТТ-ХУТТТ ст. були різноманітні шнурівки, корсети, які одягали на сорочку в комлексі зі спідницею та запаскою (фартухом). Жіночі шнурівки та корсети шились із коштовних тканин і оздоблювались гаптуваням. У заповіті Григорія Ґалаґана, датованого 1771 р., детально зазначається тканина та оздобленння корсетів, які він заповідав своїм дочкам: «корсеть алій сребраній грезетовій; корсеть посовій парчевій з золотою газовою сеткою; корсеть кривавій грезетовій; корсеть зеленій грезетовій» Галагановский фамильный архив ... - С. 465-466.. На відміну від корсетів, для пошиття яких використовували переважно парчу, шнурівки шились із оксамиту та окрім мережива оздоблювались вишивкою: «Шнуровка бархатная, красная, гаптованая золотом» Там само. - С. 466.; «Шнуровка красная, аксамитная, з широк. сребнимь шлякомь, ц. 5 р; шнуровка аксамитная, чорная, з сребною сеткою, ц. 1 р, 90 к.; шнуровка аксамитная, з золот. карункою, ц. 2 руб.» Список приданаго, полученного дочерью Иваницкаго сотника Павла Миницкого, Меланьей, при выходе в 1748 г. замуж за в. канц. Петра Стороженка // КС. - 1901. - Т. 73. - № 6. Документы и заметки. - С. 146-147.; «шнуровку шитую красную аксамитную»; «шнуровка по собери желтой, шитая серебромъ» Маркович Я. Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Марковича. - С. 249., «шнуровка штофная, темная, з сеткою серебреною; шнуровка штофна красная, з сеткою золотою» В-ый Н.К. Платье и белье малорусской паніи ХУІІІ ст. - С. 44., «шнуровка зелена гри- зетна з каруною золотою» Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. - Т. 1. - С. 233..

У джерелах згадується ще один різновид керсета або шнурівки - кабат: «Кабат аксамитний червоний з побребами золотими з гафтками сребними; кабатов два луданових» Тестамент Пантелеймона Радича // Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. - С. 989.. Як виглядали такі керсетки та шнурівки можна побачити на портретному живописі цього періоду. Найбільш яскраво цей елемент вбрання демонструють портрети Анни Гойської (ХУТТ ст.), Олени Антонівни Ґалаґан (1740 р.), Наталії Дем'янівни Розумовської (1746 р.), Параски Василівни Сулими, Єви Домашевської (з групового портрету родини Домашев- ських, ХУТТ-ХУТТТ ст.) та портрет невідомої (т.зв. Марини Мазепиної) (третя чверть ХУТТТ ст.) Український портрет ХУІ-ХУІІІ ст. Каталог-альбом. - С. 117, 212, 213, 231, 246, 282..

Поясне вбрання

До керсеток і шнурівок одягали спідниці та запаски. Виготовлялись спідниці з різноманітних парчевих та шовкових тканин і оздоблювались, як і кунтуші, срібним або золотим мереживом. Колір спідниці гармоніював із кольором керсетки та запаски. Він міг бути як більш насиченим і слугувати своєрідним фоном для запаски, так і навпаки. В описах майна ми знаходимо багато свідчень про різноманітність жіночих спідниць: «Парчевая белая сподница з золотим газом; сподница парчевая понсовя з пестрою корункою; сподница грезетовая кривавая з сребраною сеткою; сподница штофу французького зеленая; сподница понсовая; сподница матеріи бруссель; сподница черная грезетовая» Галагановский фамильный архив. - С. 465., «сподница атласная красная з сеткою сребреною» В-ый Н.К. Платье и белье малорусской пани XVIII ст. - С. 44., «сподниця новая, белокосу доброго, у пять брить, локоть десять вкругь, золотимъ галономъ обложена въ три ряди, шнуровка другого белокосу, якь водится, галономъ золотимъ обложена и вся сподница крашеніною подбитая. 16 р. 50 к. Бытовая малорусская обстановка в документах ХУП-ХУШ ст. // КС. - 1887. - Т. XIX, октябрь. - С. 352..

Часто в тестаментах, де згадується жіноче вбрання, йде перелік елементів одягу покомлектно: «Сподница китайчатая чирвоная приношеная з кабатом гафтованим; сподница попелястая новая з кабатом з золотими потребами» Тестамент Пантелеймона Радича ... - С. 989.. Тобто разом зі спідницею зазначається в даному документі «кабат» як різновид корсетки або шнурівки.

Окрім узгодження спідниці та корсету в колористичному плані, також маємо відомості і про використання в обох виробах однакових оздоблювальних прийомів: «Сподница новая блакитного лудану великой руки, у чтири брити, локоть восемь вь доле, кругомь вь три ряда борщевими басаманами обложена, шнуровка червоного лудану корунками золотыми, якь ведется, обложена; сподниця крашеншою вся подшита 12 р.; сподниця темнозеленои венецкои дукле, новая, локоть семь, басаманами червоними кругомь вь три ряди обложена, которіи басамани купуются локоть по осмь копіекь, шнуровка рецети гранатовой, такими-жь басаманами обложена, крашеншою подшитая. 10р.» Бытовая малорусская обстановка в документах ХУП-ХУШ ст. - С. 352.. У першому комплекті «спідниця-шнурівка» - це використання однієї і тієї ж тканини (лудану), а в другому - використання однакових басаманів (смуг) як на спідниці, так і на шнурівці.

Запаски як корсети та спідниці шили також із коштовних тканин: «Запаска красная суто парчевая золотая; запаска белая парчевая; запаска грезетова понсовая» Галагановский фамильный архив. - С. 466., «запаска парчевая по белой земле з золотыми кветами разными цветами; запаска штофовая по белой земле з разными цветами з сеткою золотою; запаска темного штофу з цветами разными з сеткою золотою; запаска штофовая по желтой земле, разными цветами з сеткою золотою; запаска оберная желтая; запаска красна оберна, приношена» В-ый Н.К. Платье и белье малорусской пани ХУШ ст. - С. 43., «Запаска французского ж штофу, поле кофейное, цвет разной с карункою сребною» Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. - Т. 1. - С. 233.. Запаски оздоблювались аналогічно корсетам і спідницям. Таким чином формувався колористично і текстурно гармонійний ансамбль жіночого вбрання. Розмаїття запасок за якістю та кольором тканин була досить великою, що дозволяло урізноманітнювати ансамбль жіночого вбрання: «Запаска штофная, блакитная, разноцветная, ц. 6 р. 60 к.; запаска разноцветная, штофная, белая, ц. 5р. 60 к.; запаска табиновая, алая, ц. 2 р. 60 к.; запаска полутабиновая, блакитная, ц. 2 р. 20 к.; запаска разноцветная, полосатая, штофная, ц. 6 р. 60 к.; запаска златоглавная, белая ц. 2 р. 40 к.; запаска красная, златоглавная, ц. 9 р. 60 к.; запаска сутопарчевая, золотая, ц. 25 р. 50 к.» КС. - 1901. - Т. 73. - № 6. Документы и заметки. - С. 146.. Запаски шили з однотонних тканин і оздоблювали мереживом: коштовним (золотим або срібним) або ж із кольорових шовкових тканин: «запаска по чорном отласе квет золотій» Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. - Т. 1. - С. 233.. До поясного жіночого вбрання відносились також шовкові плахти: «плахта, шовкомъ перетиканая» Бытовая малорусская обстановка в документах XVII-XVIII ст. - С. 350.; «плахта шовкова грушкова нова» Пам'ятки української мови ХУЛІ ст. Серія актових документів і грамот. - С. 341..

Чоловічим поясним вбранням були штани і шаровари. Обидва вони мають східне походження - термін «штани» запозичений з тюркського Шоп «підштан- ники» ФасмерМ. Этимологический словарь русского языка. - Т. 4. - С. 477., а термін «шаровари» запозичений через тюркське посередництво з іранського $агауага - «штани» Там само. - С. 410.. В документах штани фіксуються з XVIII ст. Вони шилися як із полотна, так і з сукна різного кольору: «штани кармазние» Архив ЮЗР. - Т. ІІІ. - Ч. 3. - К.,1876. - С. 646., «суконные штаны; старые красные кумачные штаны» Оглоблин Н. Богатый кіевлянин конца XVII в. // КС. - 1889. - № 5-6. - С. 584., «трои штаны суконніе красные, четвертые камчатые красные ж, поношеные» Опись движимого имущества, принадлежавшего малороссийскому гетману Ивану Самой- ловичу и его сыновьям, Григорию и Якову // Русская историческая библиотека, издаваемая Археографической коммиссией. - СПб., 1884. - Т. VIII. - Стлб. 1140.. Також маємо джерельні свідчення про шовкові штани: «штаны красные отласные» Там само. - Стлб. 1199.. Щодо шаровар, то тут треба зазначити, що вони фіксуються у джерелах переважно з 30-х років XVIII ст. І тут мова йде не про широкі шовкові шаровари турецького покрою, а про штани із завуженими до низу штанинами і достатньо розширеним верхом. Усі покликання на нібито першу письмову згадку про шаровари сер. XVII ст. у Боплана - безпідставні. Якщо читати текст Боплана в оригіналі, а не в перекладі, то там мова йде не про шаровари, а про кальсони Боплан Г.Л. де. Опис України / Description d'Vkranie, Par le Sieur de Beavplan. - Пер. з фр. Я.І. Кравця, З.П. Борисюк. - К., 1990 (Факсиміле видання 1651 р. - С. 57; переклад - с. 72)., які в очах француза є вузькими полотняними спідніми штанами. В документах XVIII ст. згадуються шаровари, які виготовлені з полотна, сукна переважно синього або гранатового кольору Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. - Т. 3. - С. 635., «шаровары голубыя суконныя» Полонська-Василенко Н. Майно запорізької старшини, як джерело для соціально-економічного дослідження історії Запоріжжя // Нариси з соціально-економічної історії України. - Т. І. - К., 1932. - С. 137., «шароварів гранатових троє» Архив ЮЗР. - Т. ІІІ. - Ч. 3. - К., 1876. - С. 681. та купованої тканини «шаравары зеленые матерьянние» Полонська-Василенко Н. Майно запорізької старшини... - С. 143..

Сорочки

Білі сорочки шились із тонкого лляного полотна: «Рубашокъ ильнянихъ тонкихъ додельнихъ двадцать восемъ; рубашокъ московских десять; рубашокъ ровнейшихъ десять с подточками»^{195 196 197} В-ый Н.К. Платье и белье малорусской пани XVIII ст. - С. 44.. В документах XVII - першої половини XVIII ст., коли мова йде про сорочки, часто зустрічаєто термін хуста - мається на увазі спідня білизна Неселовський О. Наймити та наймички на Поділлю в XVIII ст. // Записки Кам'янець- Подільського Інституту народної освіти. - Т. 2. Кам'янець на Поділлю, 1927. - С. 16.. Сорочки могли бути як чисто білими, так і прикрашені гаптуванням або вишивкою шовком. Так у писемних пам'ятках XVII ст. зустрічаємо: «хусты белые, хусты гафтованые золотомъ, шитые едвабемъ» Архив ЮЗР. - Т. 1. - Ч. VI. - С. 428-430.; «хусты белые, розмаитые, едвабемъ чырвонымъ и былю шитые» Там само. - С. 458-459.. Також на означення сорочки вживалися терміни кошуля та рубашка. «Кошуля» є запозиченням з латинської casula («хатина, намет», пізніше «плащ з каптуром») Війтів Г.В. Назви одягу в пам'ятках української мови XIV-XVII ст. Автореф. дис. ... - Львів, 1995. - С. 8. через польську Горяев Н.В. Сравнительный этимологический словарь русского языка. - Тифлис, 1896. - С. 164.. Терміни «сорочка» і «кошуля» існували очевидно не як синоніми, а позначали різні види натільного вбрання: на сорочку, яка використовувалась як нижня білизна, одягалася ошатніша, прикрашена вишивкою або гаптуваням кошуля. Зазвичай, коли в описах майна згадується кошуля, то вка- зуєтья також її оздоблення: «кошуля з золотом» Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. - С. 967.; «три кошули белоголовских зь едвабом шитых» Пам'ятки: археографічний щорічник. - К., 2001. - Вип. 1. - Т. 3. - С. 383.. Синонімом до сорочки та кошулі є також «рубашка», яку, як і кошулю, прикрашали вишивкою: «рубашекь золотомъ шитыхъ пять; да пять рубахъ золотомъ и соребромъ шитыхъ, да разной еще работы две рубашки» Востоков А. Приданое П.И. Шереметьевой // КС. - 1888. - Т. 22, август, документы и известия. - С. 44.; «шовком шитіе рубашки» Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. - Т. 3. - С. 183.. Іноді вказувались місця розташування вишивки: «лиштва шовком шита и рукава белью шитие» Пам'ятки української мови ХХПІ ст. Серія актових документів і грамот. - С. 118.. Практично немає відомостей про оздоблення чоловічих сорочок. Але за окремими документами можна припустити, що, як і жіночі сорочки, чоловічі також вишивались: «две рубашки - една шитая по краям на колнере, пазухе и рукавах шелком зеленимь, другая - простого полотна» Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. - Т. 4. - С. 732..

Головні убори

Окрім сорочки, вишивкою оздоблювались жіночі головні убори (чепці, хустки), панчохи, взуття, рукавички. Особливу увагу щодо оздоблення приділяли саме чепцям: «Чепець на атласе, гаптованый злотомъ; чепець на киндяку московскій; чепець на чорномь атласе, гаптованый злотомъ; чепцовь три, на полотне вьішиваніе злотомъ» Бытовая малорусская обстановка в документах ХУП-ХУШ ст. - С. 347.; «чепець злотомъ и шовкомъ чорнимь шитий» Там само. - С. 348.; «чепцовь пять, едень на аксамете венецкомь, золотомь гаптованій, другій на табине золотомь гаптованій, а три шовкомь на луданахь шитіе» Там само. - С. 353.. Також маємо деяку інформацію про мотиви вишивок на чепцях: «чипець аксамиту зеленого, гаптований сребром квет и посередине орел» Пам'ятки української мови ХУЛІ ст. Серія актових документів і грамот. - С. 265.. Хустки, які пов'язували поверх чепців, також прикрашали вишивкою: «хустокь золотомь и сребромь шитихь», «хустокь серпанковыхь заполочнихь» Бытовая малорусская обстановка в документах ХУП-ХУШ ст. - С. 354., «хустка, чорнымь шовкомь шытая» Там само. - С. 346., «платок жолтій тяфтяной, на оном квет серебром шитой» Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. - Т. 1. - С. 232.. Старші жінки поверх чепця (очіпка) вив'язували намітку (серпанок), яку виготовляли з тонкої шовкової або лляної тканини Бытовая малорусская обстановка в документах ХУП-ХУШ ст. - С. 351-353.. Уявлення про те, як виглядав такий головний убір, нам дає іконопис та портретний живопис. Так на іконі «Богоматір та сцени раю з Агафією» (XVII ст.) дружина замовника ікони- епітафії Агафія зображена у намітці, на кінцях якої проглядаються ткані смуги Український портрет ХУІ-ХУШ ст. Каталог-альбом. - С. 89.. Жінка в намітці зображена живописцем Марком Шестаковичем на іконі «Розп'яття з Андрієм і Ганною», датований 1720-30 рр.; на іконі «Розп'яття з групою дрогобицьких міщан»(1754 р.), «Портреті подружжя донаторів» (друга половина XVIII ст.), «Портреті Теодора і Магдалини Жемелків» (1747 р.) «Портреті невідомої з сином» (XVII ст.), «Портреті Олени Богданівни Вигов- ської» (сер. XVIIct.) та ін. Там само. - С. 102,103,104, 144, 254, 282..

Судячи з описів майна, більш заможні жінки мали намітки з золототканними кінцями та прикрашені дорогоцінним камінням та перлами: «наметка низаная, на ней восемь канаковь вь золоте сь яхонтами и сь изумрудами, низано круп- нымь жемчугомь, кругомь каначковь обнизано среднимь жемчугомь; а та наметка кисейная, концы золотомь тканы» Востоков А. Приданое П.И. Шереметьевой // КС. - 1888. - Т. 22, август, документы и известия. - С. 41.. Якщо намітка та чепець були суто жіночими головними уборами, то шапку носили як чоловіки, так і жінки.

Термін «шапка» запозичений слов'янськими мовами через свн. (середньоверхньонімецьку) schspлl від сфр. (старофранцузська) chapel, куди вона потрапила з латинської мови (лат. cappa - Фасм. IV, 406). Вперше в джерелах слово «шапка» фіксується з І пол. XIII ст. в берестяних грамотах: «...А Гришки кожухе, свита, сороцица, шапка»221. Більш детальну інформацію про шапки дають нам вже джерела ХУІ-ХУІІІ ст. Вони виготовлялися з різноманітних матеріалів: хутра (соболь , куниця , лисиця , кіт , баран , бобер , горностаи ) та тканин (парча , оксамит , люстрин , атлас, кармазин , кана- вац , сукно , пліс , алтабас, доля ): «шапка оксамитна кунами пошита»; «шапка оксамиту чорного, собольми подшитая, зъ бобром чорным...» Арциховский В.А., Борховский В.И. Новгородские грамоты на бересте из раскопок 1955 г. - Вып. IV. - М., 1958. - С. 17. Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. - С. 971. Пам'ятки української мови. Серія актових документів і грамот. Лохвицька ратушна книга другої половини Х'УП ст. - С. 71. Архив ЮЗР. - Т. 1. - Ч. ІІІ. - К., 1863. - С. 112. Архив ЮЗР. - Т. 3. - Ч. ІІІ. - К.,1876. - С. 767. Там само. - С. 516, 581, 703; Пам'ятки української мови Х'УІІІ ст. Серія актових документів і грамот. Ділова і народно-розмовна мова Х'УІІІ ст. - С. 310. Архив ЮЗР. - Т. 6. - Ч. 1. - К., 1883. - С. 240; Реєстр майна Василя Рогозинського // Автограф української історії: ІХ-ХХІ ст. Матеріали до Каталога виставки документів Національного архівного фонду України // Архіви України. - 2005. - № 5-6. - С. 123-124. Опись движимого имущества, принадлежавшего малороссийскому гетману Ивану Самой- ловичу и его сыновьям, Григорию и Якову // Русская историческая библиотека, издаваемая Археографической коммиссией. - СПб., 1884. - Т.'УШ. - Стлб. 1189. Галагановский фамильный архив. - С. 466. Ресєтр майна Настасії Гулевичової Серницької // Автограф української історії: ІХ-ХХІ ст. - С. 124. Архив ЮЗР. - Т. 3. - Ч. ІІІ. - С. 767. Там само. - С. 581. Архив ЮЗР. - Т. 6. - Ч. І. - С. 240. Опись движимого имущества, принадлежавшего малороссийскому гетману Ивану Самой- ловичу и его сыновьям, Григорию и Якову. - Стлб. 1168. Києво-Могилянська академія, кін. XVII - поч. ХІХ ст.: Повсякденна історія. - С. 245. Архив ЮЗР. - Т. 3. - Ч. ІІІ. - К., 1876. - С. 768. Жизнь Князя Андрея Михайловича Курбского в Литве и на Волыни. Акты, издаваемые Временною Коммиссиею, Высочайше учрежденною при Киевском Военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. -Т. 1. - К., 1849. Архив ЮЗР. - Т. 6. - Ч. І. - К., 1883. - С. 240..

Хутром підшивали шапку або обшивали її околишек. Як правило, верх шапки шили з тканини. Верх шапки та опушок досить часто були контрасними за кольором: «шапка з чорним баранем болгарським, а верх білий» Архив ЮЗР. - Т. 3. - Ч. ІІІ. - К., 1876. - С. 516., «шапка кармазынова чирвона, баранок сивы крымски» Там само. - С. 581., «шапки суконнои вишневои с сивою баранковою околицею» Там само. - С. 703. Опись движимого имущества, принадлежавшего малороссийскому гетману Ивану Самой- ловичу и его сыновьям, Григорию и Якову. - Стлб. 1051. Там само. - Стлб. 1168. Полонська-Василенко Н. Майно запорізької старшини ... - С. 169., «шапка лисья черная, вершок бархатной жол- той» , «шапка красного сукна, опушена черною овчиною, исподь черевялисе» , «шапка красного бархату з серым околышем» , «шапка лисяя, хутро блакитное, подбитое баранками белими» Пам'ятки української мови ХУЛІ ст. Серія актових документів і грамот. Ділова і народнорозмовна мова ХУІІІ ст. - С. 316. Архив ЮЗР. - Т. 3. - Ч. ІІІ. - К., 1876. - С. 767. Любецкий архив графа Милорадовича. - Вып.1. - К., 1898. - С. 14. Києво-Могилянська академія, кін. ХУІІ - поч. ХІХ ст. - С. 217.. Окрім матеріалу виготовлення шапки розрізняли за статевою і віковою ознакою їхніх власників (чоловічі, жіночі, дитячі ), за сезоном використння (літня , зимова ), за місцем виготовлення або зразком, за яким пошита (польська Архив ЮЗР. - Т. 3. - Ч. ІІІ. - К., 1876. - С. 652., московська Книга пожитков бывшего черниговского полковника Павла Полуботка и детей его, Андрея и Якова Полуботков, составленная по указу 1724 году майором Михайлом Раевским и лейб- гвардии сержантом Львовым // Чтения в императорском обществе истории и древностей российских при московском университете. - М., 1862, кн. 3. - С. 36., вірменська Войтів Г.В. Назви одягу в пам'ятках української мови ХІУ-ХУІІІ ст. Дисертація ... - Львів, 1995. - С. 127.), за соціальним станом власника («шапка мужицкая» Бытовая малорусская обстановка въ документахъ ХУІІ-ХУШ ст. - С. 349.).

Згідно з описами особливої різниці між жіночими та чоловічими шапками не було: «шапка женская соболья, вершок золотной алтабасной, трави серебреные; шапка соболья мужская, вершок суконной черной, тулья белья хребтовая» Опись движимого имущества, принадлежавшего малороссийскому гетману Ивану Самой- ловичу и его сыновьям, Григорию и Якову. - Стлб. 1039.. Хіба що верх жіночих шапок додатково декорувався гаптуванням: «шапка соболя женская, вершок шит по зеленому атласу золотом и серебром» Там само. - Стлб. 1189., мереживом: «шапка горностаевая женская, вершок обяринной золотной, на том же вершку нашита кружево золотное» Там само. - Стлб. 1195., «шапка аксамиту венецкого червового, соболяя, широкими корунками золотими обложена; шапка куняя суконная, карунками золотими широкими обложена» Бытовая малорусская обстановка в документах ХУІІ-ХУІІІ ст. - С. 353. і розшивався перлами та паєтками: «шапка соболя женская, вершок низан по зеленому атласу женчугом, и шит золотом и серебром з блестки» Опись движимого имущества, принадлежавшего малороссийскому гетману Ивану Самой- ловичу и его сыновьям, Григорию и Якову. - Стлб. 1189.. Жіночі шапки шились переважно з дорогих шовкових та парчевих тканин: «шапку жоноцкую аксамитную» Архив ЮЗР. - Т. 1. - Ч. ІІІ. - К., 1863. - С. 215; Архив ЮЗР. - Т. 3. - Ч. УІІІ. - К., 1909. - С. 493.. За даними писемних джерел та портретного живопису, особливу увагу приділяли денцям шапок. Дорогі тканини, які використовували для їх пошиття, вишивали або декорували плетеним мереживом: «шапок 3, една соболевая, зъ золот. верш- комъ, другая белая, третяя, шитая золотом» КС. - 1901. - Т. 73. - № 6. Документы и заметки. - С. 146.; «вершок на шапку, по золотой денце шитой сребром» В-ый Н.К. Платье и белье малорусской пани ХУІІІ ст. - С. 44.; «шапочній вершок золотом з серебром плетеній» Галагановский фамильный архив. - С. 466.. Крім вишивки, вершок шапки розшивали перлами та дорогоцінним камінням:«вершокъ шапочной, низанный жемчугомъ, сплошь репейки, въ репейкахъ каменья изумруды малые, въ репейкахъ большія и малыя жемчужины, кругомъ вершка низано крупнымъ жемчугомъ»; «вершокъ атласный осиновый, средпимъ жемчугомъ низанъ въ шахматъ» Востоков А. Приданое П.И. Шереметьевой. - С. 41..

Літні жіночі шапки виготовляли з дорогих шовкових тканин без хутра: «шапку женскую летную, парчевую ... шапку женскую люстровую, летную, жены слуги Маляра» Архив ЮЗР. - Т. 3. - Ч. ПІ. - С. 767. Пам'ятки української мови ХУЛІ ст. Серія актових документів і грамот. Ділова і народнорозмовна мова ХУЛІ ст. - С. 343. Опись движимого имущества, принадлежавшего малороссийскому гетману Ивану Самой- ловичу и его сыновьям, Григорию и Якову. - Стлб. 1068., а чоловічі, як правило, з кольорового сукна: «шапку сукна красного», «шапка суконная белая», рідше з оксамиту: «шапка легкая аксамитная» Сулимовский архив. Фамильные бумаги Сулим, Скоруп и Войцеховичей. Х^І-Х^П в. - К., 1884. - С. 218.. Також маємо скупі свідчення про фасон шапок: «шапка чорная столбоватая, куницами подшитая» Архив ЮЗР. - Т. 3. - Ч. VIII. - К., 1909. - С. 164., «макгерок две» Жизнь Князя Андрея Михайловича Курбского в Литве и на Волыни. - С. 312., «шапка. армянская с рожками баранкова» Войтів Г.В. Назви одягу в пам'ятках української мови XIV-XVIII ст. Дисертація ... - С. 127.. Готові шапки або верх до них привозились в значній кількості з Польщі або Туреччини, про що свідчать записи в торгових книгах: «шапок женских 2540» Дубровський В. До питання про міжнародню торгівлю України. - С. 386..

Взуття

Так само пишно декорувались панчохи і жіноче взуття. Повсякденне взуття шили зі шкіри, замші, а святкове - з парчі, бархату, шовку, репса. Декорувалось таке взуття золотим або срібним шиттям: «черевики бархатные, шитые золо- томъ» Бытовая малорусская обстановка в документах Х'УП-Х'УШ ст. - С. 340., «черевики зеленіе штофніе, блакитніе, гафтованніе; черевиков пара гафтованихъ» КС. - 1901. - Т. 73. - № 6, Документы и заметки. - С. 147.. У XVIII ст. були модними черевики з шовку, парчі, бархату на високих підборах з гострими носами. На кінець століття висота підборів поступово зменшувалась до повного їх зникнення Ефимова Л.В., Алешина Т.С., Самонин С.Ю. Костюм в России XV - начало XX в. - С. 108,

112.. На щодень одягали вовняні або бавовняні панчохи, а на свята - шовкові. Найбільш дорогими та модними вважались кольорові панчохи з вишивкою. В документах згадуються «чулки шолкови синеи, с стрелками белими», що відповідало тогочасній моді, коли ажурні панчохи зі складним малюнком оздоблювали вишитою стрілкою.

Прикраси

Ансамбль вбрання української еліти ХУІІ-ХУІП ст. доповнювали різноманітні прикраси: персні, сережки, намисто, ланцюжки, кулони, хрестики. Персні носили і чоловіки, і жінки. Їх виготовляли з коштовних металів («перстней два - один золотій, а другій сребній» Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. - Т. 4. - С. 209.) та дорогоцінного каміння: «18 перстней самихъ золотыхъ, съ алмазы, яхонты красными и лазоревыми» Востоков А. Приданое П.И. Шереметьевой. - С. 41., «перстень серебрянной и в середине камень червоной» Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. - Т. 3. - С. 661., «перснювъ два злоцестихъ, у пятъ червонихъ, единъ зъ яхонтомъ, а друпй съ кривавцемъ» Бытовая малорусская обстановка въ документахъ ХУІІ-ХУШ ст. - С. 353., «перстеньковь п'ять золотих: 1 з паленимь шафиром, 2 з алмазами, 3 з алмазами, 4 рубиновій з алмазами, 5 з каменем желтим и вокруг алмазами» Галагановский фамильный архив. - С. 465., «перстенки съ палъца: один зъ диаментомъ, другий изъ шафиром» Архив ЮЗР. - Т. 1. - Ч. УІ. - С. 428-430., «перстней добрих дорогих дия- ментових три». Персні прикрашались рубінами, яхонтами, смарагдами, але найбільше цінувалися діаманти. Іноді в документах фіксується лише колір каміння: «перстень золотой зъ каменьцем червоним» Пам'ятки української мови XVIII ст. Серія актових документів і грамот. Ділова і народнорозмовна мова ХУЛІ ст. - С. 90..

Обов'язковою прикрасою шляхтянок та жінок козацької старшини були сережки. Форма сережок була орієнтована на ювелірні вироби Західної Європи. Найбільш популярними були сережки з підвісками краплевидної форми перлів або каміння з дужкою, яка продягалася у вухо і оформлювалась у вигляді банта або квітки. Підвіски могли бути і у формі медальйона, який називався каначком: «серьги съ конячками съ алмазцами, въ чистомъ золоте; серьги съ коначками съ красными яхонты и съ изумруды, въ золоте; серьги съ коначкомъ съ яхонты красными и лазоревыми, въ золоте, съ зернами: жемчужины бурминскія на подвескахь, два каменя изумруды; серьги съ коначками въ золоте на подвескахь, да шесть изумрудовъ» Востоков А. Приданое П.И. Шереметьевой. - С. 42..

В одному ювелірному виробі поєднувалися декілька видів дорогоцінного каміння: діаманти, смарагди, перли: «серег пар три: одни шмарагдовие з дия- ментами, другие рубиновие з перликами, третіе рубиновіе» Галагановский фамильный архив. - С. 465.. В разі, якщо не зазначалось, яке конкретне дорогоцінне каміння вправлено, вживали термін добре: «серег сребних две пари с камушками добрими» Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. - Т. 1. - С. 232.. Окрім форми сережок з підвісками були сережки і кільцеподібної форми: «серьги двойныя на кольцахъ съ каменьемъ простымь серебряныя, на нихъ восемь зернь кафимскихъ» Востоков А. Приданое П.И. Шереметьевой. - С. 42..

До жіночих шийних прикрас відносилось намисто з коралів та перл. Намисто цінувалося за кількістю та розміром бусин: «каралювъ червонихъ, въ низце

одной двадцять шесть, большиною въ орехъ лесковій зерно» Бытовая малорусская обстановка въ документахъ ХУП-ХУШ ст. - С. 353., «перель великих 12 лотов в 10 шнурках, перел менших 7 лотов в 27 шнурках» Галагановский фамильный архив. - С. 465.. Намисто з коралів («монистечко коралевое» Пам'ятки української мови XVHI ст. Серія актових документів і грамот. Ділова і народнорозмовна мова XVIII ст. - С. 32. Там само. - С. 351.) перенизувалось монетами або перлами: «маниста з шестма червонцами шнур 1, манисто червонаго перенизками белими шнур 1».

Судячи з портретного живопису, у XVII-XVIII ст. особливо модним було намисто з перл. Найбільше цінувалися перлини великого розміру. В документах згадуються перли «бурминські» або «гурмижнські», назва яких свідчить про місце видобування - Гурмиське море, тобто Перська затока Савваитов П. Описание старинных царских утварей, одежд, оружия ... - С. 170.. Такі перлини відрізнялися не тільки величиною, а й правильною формою і чистотою. Вони нанизувались поодинці або по дві-три перлини в намисті. Тому, коли мова йде про дрібне намисто з перл, воно, як правило, описується низками, а великі перлини поштучно: «перла дробного десять низок, большого перла не низаного как би с ложку большую» Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. - Т. 1. - С. 232., «25 жемчужинъ среднихъ на нитке, 82 жемчужины бурминскія» Востоков А. Приданое П.И. Шереметьевой. - С. 41.. Перлини нанизувалися на одну або декілька ниток, іноді різними способами - у вигляді решітки, сітки і т. п. Окрім намиста, шийними жіночими прикрасами були: золоті та срібні ланцюжки («ланцюжков золотих два, ланцюжок сребний 1) Пам'ятки української мови XVIII ст. Серія актових документів і грамот. Ділова і народнорозмовна мова XVIII ст. - С. 95, 351., часто з різноманітними підвісками (хрестами та кулонами). Прикрасою ланцюжків могло бути як дорогоцінне каміння («ланцюжок золотій с камушками алмазними») Архів Коша Нової Запорозької Січі: Корпус документів. - Т. 1. - С. 232., так і каначки - кулони: «каначокъ большой съ, изумруды и яхонты красними» Востоков А. Приданое П.И. Шереметьевой. - С. 41., «коначок алмазній в 10 алмазахь и 1 рубинь. коначокь рубиновій з великим шафіром и около дияменти» Галагановский фамильный архив. - С. 465., «конапь золотій под финифтом с алмазами большими насажованій» Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. - Т. 1. - С. 232.. Термін «канак» походить від турецького kanak «нашийник» Bruckner A. Slownik etymologiczny j^zyka polkiego. - Warszawa: Wiedza Powszechna, 1957. - С. 215; Лінде... Т. 1. - Ч. 2. - С. 946.. За українськими джерелами відомий з XVII ст. Горбачевский Н. Словарь древнего актового языка Северо-Западного края и Царства польского. - Вильна, 1874. - С. 175. - XVIII ст., де він найчастіше згадується в переліку коштовних речей: «сумы готовое было до сороку тисечеи золотих польских при тым ... ланцюхи клеиноти канаки», «з другой сторони положил канаки, манели» ВойтівГ.В. Назви одягу в пам'ятках української мови ХІУ-ХУІІІ ст. Дисертація ... - С. 116. Галагановский фамильный архив. - С. 461. Маркович Я. Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Марковича. - С. 225.; «перстенков 12, кончаков 4, табакерок золотых 2», «приданое покойной дочери, клейноды, канаки, перстни».

Канаки прикрашалися різноманітним коштовним камінням (діамантами, рубінами, смарагдами) або перлами: «коначок алмазній в 10 алмазахь и 1 ру- бинь; коначокь рубиновій з великим шафіром и около дияменти» Галагановский фамильный архив. - С. 465. Востоков А. Приданое П.И. Шереметьевой. - С. 41., «каначокъ большой съ, изумруды и яхонты красними; каначок маленький съ яхонты съ красними в съ жемчугом, въ золото вставлено где три репейки испорчено» , «два канаки, еден перловій под финъкфом, а другий о двох каменъцяхъ» Пам'ятки української мови ХУІІІ ст. Серія актових документів і грамот. Ділова і народнорозмовна мова ХУЛІ ст. - С. 90., «каначек з перлами до строю білоголовського» Керик М. Інвентар та акт оцінення майна бродівського ливарника ХУІІІ ст. Іллі Дублян- ського // www.lnu.edu.ua/Subdivisions/um/um6/Dokumenty/2-KERYK; «конап золотій под финифтом съ алмазами болшими насажованній; канап золотій с камушками зеленими добрими насажованній з перлами» Автограф української історії: ІХ-ХХІ ст. Матеріали до Каталога ... - С. 127; Архів Коша Нової Запорожської Січі: Корпус документів. - Т. 1. - С. 232. Востоков А. Приданое П.И. Шереметьевой. - С. 41.. Канаками могли також прикрашатися головні убори заможних жінок: «наметка низаная, на ней восемь канаковъ въ золоте съ яхонтами и съ изумрудами, низано крупнымъ жемчугомъ, кругомъ каначковъ обнизано среднимъ жемчугомъ; а та наметка кисейная, концы золотомъ тканы».