Зміни в системі військової освіти та комплектуванні військ у другій чверті ХІХ століття

Перший набір з козаків Чернігівської та Полтавської губерній планувалось провести з 15 січня 1833 р. Але, враховуючи послаблення напруженості в Європі, уряд 8 листопада 1832 р. скасував набір до січня 1834 року127.

Таким чином, за рахунок розширення кола осіб, які зобов'язані були нести рекрутську повинність, тобто однодворців Західних губерній, козаків, пахотних солдатів, військових поселян, а також поширення натуральної повинності на євреїв, згідно із Законом від 1827 р., з'явилась можливість зменшити тягар рекрутської повинності для інших станів.

Значну роль у полегшенні тягаря рекрутських наборів як для населення, так і для державного апарату, відіграла зміна системи наборів. Маніфестом від 1 серпня 1834 р. запроваджувались часткові набори на зміну загальних. Тепер для проведення наборів у мирний час Російська імперія поділялась на дві смуги - Північну і Південну, приблизно рівні за чисельністю населення128. Відповідно до того, скільки щорічно вибувало особового складу в армії та на флоті, було визначено, що до закінчення 8-ї ревізії, яка проводилась, з кожної смуги набирати по п'ять рекрутів з 1000.

Проведення наборів по смугах поруч з перспективою зменшення кількості рекрутів, що поставлялись з дільниці, слугувало також підставою для зменшення витрат на супроводження рекрутів до рекрутських депо та до військових частин, що полегшувало громадам і рекрутським присутствіям виконання цієї операції. Відповідно скорочувалась протяжність маршрутів рекрутських партій, вони поповнювали війська, які були ближче до смуги, що, в свою чергу, зменшувало кількість тих, хто захворів по дорозі.

Іменним Указом від того ж 1 серпня 1834 р. були визначені строки і порядок проведення рекрутського набору. Перший частковий набір з Південної смуги повинен був розпочатися 1 листопада 1934 р. і закінчитись до 1 січня 1835 р.129.

Однак, уже 8 червня 1839 р. Маніфестом вводиться зміна в розподілі імперії на смуги. Пояснювалось це тим, що основні війська були розташовані вздовж західного кордону і під час наборів рекрути із Східних губерній повинні щорічно долати тисячі верст не лише зі Сходу на Захід, але й з Півдня на Північ і навпаки. Тому було визнано доречним поділити Російську імперію на смуги Західну і Східну. Так, згідно з Маніфестом, до Західної смуги відносились такі губернії: Архангельська, Олонецька, Санкт-Петербурзька, Новгородська, Тверська, Смоленська, Псковська, Естляндська, Ліфляндська, Курляндська, Віденська, Гродненська, Мінська, Вітебська, Могилівська, Волинська, Київська, Подільська, Херсонська, Таврійська, Катеринославська, Полтавська, Чернігівська, Орловська, Курська й Харківська губернії та Білостоцька область. До Східної смуги відносились Вологодська, Костромська, Ярославська, Володимирська, Московська, Калузька, Тульська, Рязанська, Тамбовська, Воронезька, Астраханська, Саратовська, Пензенська, Симбірська, Нижньогородська, Казанська, В'ятська, Пермська, Оренбурзька, Тобольська, Томська, Єнісейська й Іркутська губернії та області Війська Донського та Кавказька130. Часткові набори повинні були проходити згідно з Маніфестом 1 серпня 1834 р., в порядку черги, а 1839 р. з 1 листопада до кінця року призначався третій частковий набір з губерній Західної смуги.

Таким чином, у відповідності до програми, яка була окреслена ще Рекрутським уставом 1831 р., і внаслідок поділу Російської імперії на смуги, спочатку на Північну і Південну, а пізніше - на Західну і Східну, відбулося істотне зменшення тягаря рекрутської повинності. Перш за все, це видно з того, що в мирний час проводились лише часткові набори, тобто за один рік з однієї смуги, і лише під час ведення Російською імперією війни вдавались до загальних наборів. Також внаслідок постійного реформування системи комплектування військ армія отримала необхідний контингент. Слід підкреслити, що, всупереч досить стійкому переконанню, яке склалося в історіографії про масу людей середнього віку, які підлягали призову, переважній більшості рекрутів було від 18 до 25 років131.

З переходом до системи жеребкування, коли жеребок тягли 20-22-річні, їх кількість ще більше зросла. У цьому віці вступало на службу понад 90 % рекрутів. Упродовж усього правління Миколи І смертність і кількість втеч рекрутів неухильно знижувалась. Так, наприклад, 1842 р. з 45000 рекрутів втекло лише 34 чоловіки132. Незначним цей показник був і серед солдатів - менше одного відсотка.

У другій чверті XIX ст. спостерігається тенденція до поступового зменшення терміну несення дійсної військової служби нижніми чинами. Провівши значні перетворення в порядку комплектування армії нижніми чинами, уряд Миколи І зіткнувся з проблемою відсутності резерву армії. За часів Петра І було встановлено довічне несення військової служби, а 1793 р. термін служби був скорочений до 25 років. І лише 1834 р. уряд змушений був видати указ, який встановлював новий порядок звільнення нижніх чинів у так звану “безстрокову відпустку”133. Офіційно таке рішення пояснювалось кількома причинами: перш за все, це було “нагородою нижнім чинам, які гідно прослужили”, а також необхідністю зближення солдатів з сім'ями, “не послаблюючи сили війська у випадку необхідності”. Однак найбільш важливою причиною цього указу було створення “особливого запасного війська”. Так, з 1834 р. термін несення військової служби був скорочений до 20 років дійсної служби: перші 15 років служили в діючих військах, а останні 5 - у резервних батальйонах та ескадронах своїх полків. При цьому через 20 років нижні чини звільнялись не у відставку, а в безстрокову відпустку на 5 років, звідки, в разі необхідності, їх могли знову призвати на службу. І лише потім вони йшли у так звану “чисту” відставку. Введення такого порядку свідчило про початок формування навченого резерву армії134. Пізніше, після Східної війни 1853-1856 рр., термін служби рекрутів знову періодично скорочувався і до 1874 р., коли була запроваджена загальна військова повинність, фактично становив близько семи років135.

Таким чином, можна зробити висновок, що впорядкування системи підготовки військових кадрів та методів комплектування армії стали одним з першочергових завдань уряду Миколи І. Повстання декабристів стало індикатором негараздів у тогочасному суспільстві. Саме ця подія дала поштовх до реформ у військовому відомстві. Уряд прагнув бачити в офіцерському корпусі опору престолу і пішов по шляху перетворень системи військової освіти, що, в свою чергу, призвело до завершення процесу формування системи військових навчальних закладів, створення єдиних програм навчання, посилення контролю за навчанням та вихованням майбутніх офіцерів, а також до формування чіткої ідеології, що виражалась у тріаді “самодержавство, православ'я, народність”.

У другій чверті XIX ст. були проведені суттєві перетворення в галузі комплектування армії нижніми чинами. Розвиваючись поетапно, починаючи з прийняття рекрутського статуту 1831 р., система зазнала суттєвих змін, які призвели до створення загальної черги поставки рекрутів, введення жеребкового порядку відбору, наявності підставних, можливості заміщення, відбувалось поступове вирівнювання повинностей для різних станів шляхом розподілу повинності, спираючись на закон, прийняття якого було зумовлене часом. Паралельно приймались прозорі та жорстко контрольовані правила наборів, чітко визначались повинності усіх категорій населення. Було вжито ряд заходів, спрямованих на полегшення несення рекрутської повинності, а також на більш зручне та дешеве її відбування. При цьому проходило більш якісне комплектування збройних сил. Враховуючи особливості історичної ситуації в період правління Миколи І, принципи комплектування регулярної армії нижніми чинами мали як позитивні, так і негативні сторони. До позитивних можна віднести скорочення строків несення військової служби, створення навченого резерву армії, прийняття Рекрутського статуту, який регулював кількість робітників у сім'ях селян при рекрутських наборах. До недоліків необхідно віднести існування великої кількості пільг, користувачі яких звільнялись від несення військової повинності, а також те, що основний тягар несення військової служби був покладений виключно на податний стан, а також на слов'янську частину населення, незважаючи на багатонаціональний склад населення Російської імперії.

Размещено на Allbest.ru