Діалектна лексика у творчості письменників Сумщини

3.2 Аналіз стану досліджуваної проблеми в загальноосвітній школі

Дослідження проблеми діалектної лексики у творчості письменників Сумщини передбачає аналіз зазначеного питання (проблеми) в сучасній загальноосвітній школі.

Для з'ясування стану досліджуваної проблеми необхідно було з'ясувати рівень обізнаності вчителів із досліджуваною проблемою. З цією метою була розроблена і розповсюджена серед вчителів анкета (див. Додаток Б).

В анкетуванні взяли участь учителі міських шкіл Сумської та Чернігівської області.

З метою з'ясування поглядів педагогів на проблему ми запропонували вчителям дати відповіді на питання анкети. Досвід опитаних в цій галузі становить від 8 до 27 років.

Щоб визначити, скільки часу відводиться на вивчення діалектної лексики в школі, ми запропонували дати відповіді на це запитання. Деякі відповіді на питання були короткими, а інші - розкривали більш широко.

Всі вчителі чітко визначили, що на вивчення діалектної лексики відводиться (за новою програмою 5-12 класи) у 6 класі - 1 година, але разом з професійними словами та термінами, та в 10 класі - 1 година під час повторення розділу «Стилістичні засоби лексикології та фразеології».

На питання «Скільки часу відводиться на вивчення діалектизмів на ваших уроках?» 12,5% респондентів відповіли, що лише на уроці, де узагальнюються знання з лексикології; 25% опитаних зазначили, що вивченню діалектній лексиці приділяється більше уваги на уроках літератури, особливо при вивченні творчості письменників західних регіонів України.

Діаграма 3.2.1.Вивчення діалектної лексики на уроках

Відповідаючи на наступне питання, 100% опитаних зазначають, що звертають увагу на місцевий діалект під час вивчення літератури рідного краю, особливо при вивченні творчості Остапа Вишні, Івана Багряного, Пантелеймона Куліша, Олександра Олеся, Олександра Довженка, Олекси Десняка. 25% респондентів зазначають, що звертають увагу на місцевий діалект під час аналізу художнього твору чи мовлення персонажів як один із засобів їх характеристики; досліджують мовний колорит своєї місцевості, яку роль відіграє ця лексика в даному творі, знаходять літературні відповідники.

Щоб дізнатися, чи пов'язують вчителі українську мову та літературу в плані розгляду діалектних слів, ми запропонували відповісти на це запитання. 100% респондентів відповіли, що так. 37,5% опитаних відповіли коротко - пов'язують українську мову та літературу, 37,5% - зазначили, що приділяють увагу діалектній лексиці при вивченні творчості Івана Франка, Василя Стефаника та інших представників літератури Західної України. 12,5% вчителів відповіли, що розглядають діалектну лексику під час вивчення творів І.П.Котляревського у 9 класі. У художній літературі діалектні слова вживаються для мовленнєвої характеристики героїв твору і відображення місцевого побуту. В українській мові їх можна використати під час уроків розвитку зв'язного мовлення (опису, розповіді). 12,5% опитаних підкреслюють, що у мові треба прагнути позбутися діалектних слів, оволодіти нормами української літературної мови, а в літературі їх можна розглядати як один із засобів створення місцевого колориту, переконливості художнього образу.

Діаграма 3.2.2. Зв'язок української мови та літератури

Одним із запитанням нашої анкети було таке: «Чи використовуєте Ви на уроках тексти, в яких вживаються діалектизми?» Всі респонденти зазначили, що використовують тексти, в яких є такий шар лексики. Але 62,5% опитаних відповіли лише коротко -- так. 12,5% - використовують рідко, 12,5% - за мету не ставили підібрати текст із діалектизмами, проте від такого мовного матеріалу не відмовлялися. Ще 12,5% вчителів беруть уривки з творів І.Франка («Захар Беркут»), Л. Українки, М. Стельмаха («Гуси-лебеді летять»).

Діаграма 3.2.3.Використання текстів з діалектизмами

Аналізуючи відповіді на запитання «В який спосіб Ви пояснюєте значення діалектизмів?», ми з'ясували, що більшість вчителів (75%), щоб пояснити значення діалектного слова, використовують тлумачні словники та словники діалектизмів. 50% опитаних співставляють речення з діалектизмами і відредаговані, а також слова-діалектизми замінюють дібраними загальновживаними або літературними словами. Деякі респонденти зазначають, щоб пояснити значення діалектного слова, вони застосовують власні знання, запрошують працівників бібліотек, пояснюють в контексті речення, спираються на досвід учнів.

Діаграма 3.2.4.Пояснення діалектизмів

Останнім запитанням нашої анкети було: «Діалектизми - засіб збагачення мови чи засмічення?» 87,5% респондентів відповіли, що діалекти - це засіб збагачення мови, бо вони вносять і характеризують колорит певних регіонів країни, використовувати їх потрібно тоді, коли це насправді стилістично виправдано, щоб не робили мову твору незрозумілою для читачів. Але ці ж опитані вказують, що діалектизми є і засобом засмічення, тому зловживати ними не потрібно. І лише 12,5 % вчителів відповіли, що такий шар лексики є засобом засмічення.



Діаграма 3.2.5. Діалекти - засіб засмічення чи збагачення мови

Детальний аналіз відповідей анкетованих дозволяє зробити висновок, що вчителі в школі приділяють значну увагу вивченню діалектної лексики не лише на уроках української мови, де відводиться лише дві години на вивчення цієї теми у середній та старшій школі, а й на уроках української літератури, зокрема під час уроків літератури рідного краю та вивченні творчості письменників Західної України. Оскільки на вивчення діалектизмів відводиться недостатньо часу, тексти з діалектизмами вчителі використовують рідко, тому це призводить до того, що у мовлення учнів залишаються слова-діалектизми і їм дуже важко замінити їх літературними словами.

3.3 Система роботи вчителя-словесника під час вивчення діалектної лексики

Труднощі вивчення української літературної мови в основній та старшій школах вносить діалектне оточення. Дуже часто учні вживають слова, які не притаманні літературній мові або взагалі не мають відповідників у ній. Діти використовують так званий «суржик» - запозичення слів з інших мов із вимовою наближеною до української. Наприклад: У кажного є свої проблєми. Замість: У кожного свої проблеми. Або ось такий приклад: Отвєти нам не допоможуть, замість: Відповіді нам не допоможуть. Цій проблемі слід приділяти більше уваги, тому слід на кожному уроці давати учням завдання, вправи на добір паралелей з рідної мови, редагування текстів з діалектизмами, творчі зв'язні розповіді тощо. Добре знаючи місцеву говірку, вчитель добирає відповідні вправи на усунення діалектизмів з мови учнів.

Вважаємо за доцільне запропонувати такі види роботи з діалектним матеріалом. Ці та інші види вправ ми подаємо в уроках. (Див. додаток В)

Диктанти - вид тренувальних вправ, у процесі виконання яких учні відтворюють письмово сприйнятий на слух текст. Варто запропонувати п'ятикласникам або шестикласникам таку вправу:

Розподільний диктант

Записати слова у дві колонки: у першу - слова, які відповідають літературним нормам, у другу - їхні діалектні відповідники. (Слова взяті з творів письменників Сумщини).

Говорить, помирати, ладно, оставте, вмірать, відповідь, добре, ловкий, балака, матеріал, завжди, не зручно, понаравилась, всігда, полєзно, не вдобно, дійствітєльно, літак, корисно, дійсно, понятно, самольот, отвєт, споминає, зрозуміло, залиште, спритний, сподобалась, матер'ял, згадує.

Говорить Балака

Помирати Вмірать

Добре Ладно

Залиште Оставте

Відповідь Отвєт

Матеріал Матер'ял

Завжди Всігда

Не зручно Не вдобно

Сподобалась Понаравилась

Корисно Полєзно

Дійсно Дійствітєльно

Літак Самольот

Згадує Споминає

Зрозуміло Понятно

Спритний Ловкий

Можна запропонувати й інший варіант цієї вправи. Наприклад, учитель називає діалектизми, а учні добирають їхні літературні відповідники, або прослуховують магнітофонний запис наведеної вище вправи, занотовують лише ті слова, які відповідають літературній нормі. Цей вид роботи зручний тим, що запис можна прослухати у разі необхідності декілька разів, розвиває словниковий запас учнів, вміння швидко знаходити літературні відповідники, сприяє узагальненню матеріалу.

Велику роль в усуненні діалектизмів відіграють також завдання на переклад, наприклад:

Диктант-переклад.

Перекласти слова з російської на українську мову.

Быстро, больной, умирать, война, вообще, вусемдесят, всегда, должны, доктор, каждого, кончили, иначе, оставьте, письма, понравиться, обязательно, понятно, лучше, настроение, нельзя, первым, полезно, самолёт, свадьба, спасибо, уважение.

Коли під час перекладу виникають певні труднощі або сумніви, учні звертаються до відповідних словників. Щоб навчити дітей правильно наголошувати слова, можна складати словнички наголосів.

Щоб уникнути помилки у вимові, учням доцільно пропонувати складати таблиці правильного наголошування слів в українській та російській мовах.

Наприклад:

Таблиця 3.3.1.1. Правила наголошування

Українська мова	Російська мова
Вісімдеся·т	Во·семдесят
Ди·хальний	Дыха·тельный
Одина·дцятий	Оди·ннадцатый

Диктант-завдання

Перепишіть текст. Підкресліть діалектизми. З'ясуйте їх значення, користуючись довідкою. Прочитайте кожне речення, замінивши діалектизм загальновживаним словом. Як від цього зміниться зміст тексту? (Для 5-6 класів -- пропонуємо використовувати слова для довідок; для 7-9 класів -- використовувати словник діалектизмів, для 10-12 класів -- дібрати слова ссамостійно)

І варіант

Дранки! Баби, дранки! Всю цидулку знав уже він напам'ять. Якраз у час попала: сидить дочка коло столу заплакана, марна. Чуманію від такої краси. Халяви маю од старих чобіт, переда дядько Микита Маломуж подарував, як я читав псалтиря. Не закінчивши, хлопець заридав - зарів, не стримуючись, на увесь голос.

Слова для довідок: Дранка - драна білизна, цидулка - записка, марна - сумна, переда - попередньо, зарів - заревів.

ІІ варіант

По чарці випиймо та й уся рахуба. Оце так бадеда! Треба було наново хвируватися хазяйствечком. Із таким лобурем, таким харцизякою! А дозвольте, - говорю, - спитати вас, як вас атитолувать?

Рахуба - рахунок, бадеда - дівчина, хвируватися - займатися, харцизяка - забіяка, атитолувать - величати.

Ще одним видом роботи є вибірковий диктант, який можна використовувати для закріплення вивченого матеріалу. Він виховує увагу учнів, привчає їх до швидкої орієнтації і реакції на почутий текст. Пропонуємо таку вправу.

Прочитайте текст. Випишіть парами загальновживані і діалектні слова. Допишіть до них одну-дві пари подібних слів, що їх чуєте у вашому селі (місті).

Чудесні барви

…А ще є риси мови, що звуться діалекти:

Це говори місцеві на дещо інший лад.

На Київщині (в Літках) взуття зовуть обувка,

А огірок звичайний в Чернігові - гурок,

А кошик на Поліссі (в Іванкові) - кошівка,

І назви, і вимова різняться що не крок.

Раз якось на базарі професор із столиці

Заговорив із дідом, що ягоди привіз:

- То, значить, на Поліссі вродили полуниці?

Я бачу, ви з-над Снові, із хутора Рогіз.

Дід витріщає очі - і як це може бути?

- То ви з Рогозу родом? Мо, інженер? Поет?

- Та ні, я просто знаю, як де говорять люди:

Прислухаюсь до мови - у цьому весь секрет.

Часто зустрічаються слова типу «лучче», «бурякі», «война», на позначення «краще», «буряки», «війна» відповідно. Тому вчителям потрібно добирати відповідні вправи на засвоєння правильного написання слів відповідно до літературних норм.

Наводимо зразки ситуативних вправ:

- Скласти діалог із жителем Східного Полісся на тему «Зимові звичаї та обряди».

- Уявіть, що ви кореспондент місцевої газети і вам запропонували взяти інтерв'ю у жителів вашого села (міста) з приводу святкування Різдва. Запишіть своє інтерв'ю.

- Пригадайте історію з вашого життя, до якої можна було б додати діалектні слова.

Пропонуємо такі види репродуктивних вправ. Щоб запобігти вживанню учнями діалектизмів, особливу увагу варто приділяти добору синонімів та антонімів. Часто, добираючи синоніми до слів, учні під впливом місцевих говірок вносять до того чи іншого синонімічного ряду діалектизми:

Завжди - всігда;

Шкода - жалько;

Літак - самольот.

У таких мовних ситуаціях вчитель повинен і має навчити дітей диференціювати літературні слова із діалектизмами. Цьому сприятимуть і нижче наведені вправи.

1. До поданих слів дібрати синоніми і утворити з кількома з них антонімічні пари.

Глянути - поглянути, подивитися, зиркнути, споглянути, лупнути, блимнути, блиснути.

Розумний - недурний, хитромудрий, толковий, головатий, мислячий, премудрий, мудрий.

Терміновий - спішний, негайний, нагальний, невідкладний, першочерговий, пильний.

Розумний - дурний.

2. Переписуючи речення, вставте дібране із синонімічного ряду слово, яке відповідає змісту речення (речення взято з творів письменників Сумщини):

1) То одна, то друга пари раптово зупинялись, мов прислухаючись до своїх «суперниць» - в кого ( краще, «лучче» , гарно, ліпше) получається і «перегодя» продовжували ще з більшим запалом.

2) І то вже зранку до вечора ( вітає, поздоровляє, віншує, «витає» мати дорогих гостей.

3) Відімкне величезного нового замка, що явно ( не пасує, не підходив, був не до лиця, «не лічів», не личив) цій розвалюсі.

4) Бо Барабошка зна, що таке на Самарі «почьот» і ( шаноба, повага, пошана, признання, уваженіє) і як ( швидко, «бистро», прудко, хутко, жваво, невпинно) його можна потерять.

5) Привіз оце Йван мій з Ромна такого ( гарного, «ловкого», гожого, красивого, чудового, розкішного) патрета, із блискучого матер'ялу зробленого.

А потім прочитати так, як у автора.

Одним із видів вправ, які розвивають творче мислення учнів є творчо-пошукові вправи.

ВПРАВА. Підкресліть слова, які не входять до синонімічного ряду. Знайдіть у цих рядах слова-діалектизми.

1) Балакучий, говіркий, балакливий, цвенькало, язикатий, довгожданий, щебетливий, цокотливий.

2) Дівчина, дівуля, бадеда, дівзуня, панна, дивна, дівка, дівча.

3) Добре, гарно, ладно, хороше, гаразд, погано, славно, вдало.

ВПРАВА. Скласти твір-мініатюру на тему «Зимові свята», використовуючи слова-антоніми, синоніми, слова-діалектизми.

ВПРАВА. 5-6 кл.: до діалектизмів дібрати літературні слова-синоніми із слів для довідки.

7-9 кл.: до діалектизмів дібрати літературні слова-синоніми, використовуючи словник.

10-12 кл.: до діалектизмів дібрати літературні слова-синоніми самостійно.

Ловкий - спритний, гарний, вродливий, миловидний, красивий, хороший, гожий, милолиций.

Дустувать - доставати, витягувати, виволікати, витаскувати.

Вошем - доречі, взагалі, справді, воістину.

Гайкати - кричати, кликати, галасувати, репетувати, гукати.

Цидулка - записка, писулька, нотатки.

Збагатить учнівський словник і така вправа:

До кожного літературного відповідника доберіть діалектний, який зустрічається у вашій місцевості. Проведіть паралелі і зробіть висновок про нормативні і діалектні слова.

Швидко - бистро, лікар - доктор, повинні - должні, впізнав - узнав, шкода, жаль - жалько, кожного - каждого, добре - ладно, гарний - ловкий, краще - лучче, настрій - настроєніє і т.д.

ВПРАВА. Серед поданих нижче слів знайти діалектизми і замінити їх літературними відповідниками.

Пильний, кліпати, жінка, дівзуня, помирати, бадеда, вікно, обща, понаравилась, машина, авдиторія, колючка, швидко, паганий, актьор, козак, безпремінно, робити, насмішка.

Звичайно, вивчення рідної мови в умовах діалектного оточення можна організувати і в позаурочний час: на факультативних заняттях, в гуртковій роботі, інших позакласних заходах. Наприклад, учитель пропонує записати діалектизми місцевої говірки і дібрати до них літературні відповідники. Матеріал оформити у вигляді словничка. Зібраний матеріал можна використовувати під час написання рефератів, повідомлень або доповідей, з якими учні виступатимуть на факультативних заняттях.

У позакласній роботі бажано використовувати магнітофонні записи про історію населеного пункту або легенд про походження назви села чи міста з уст старих людей, у мові яких трапляються діалектизми. Слухаючи записи, учні занотовують слова, що не відповідають літературній нормі, а потім колективно редагують прослухане.

Висновки

І. Розвиток української діалектології характеризується інтенсивним розвитком нових аспектів дослідження і широкою розробкою тих, які привернули увагу дослідників лише останнім часом.

На основі методів, які відіграли провідну роль у діалектологічних дослідженнях, чітко виділяють три етапи розвитку української діалектології.

1. Початковий (підготовчий) період, коли говори вивчалися на основі окремих спостережень (80-ті рр. ХVІІІ ст. - 60-ті рр. ХІХ ст.).

2. Описовий етап. Вивчення говорів відбувалося описовим шляхом із деяким застосуванням порівняльно-історичного методу (від праць О. Потебні, К. Михальчука до 20-30-х років ХХ ст.).

3. Етап вивчення говорів не тільки описовим шляхом, а й на основі лінгвістичної географії (від 20-30-х років ХХ ст. - до нашого часу).

Кожен етап відрізняється своїми особливостями підходів до розв'язання проблем діалектологічної науки. Початковий етап став стартовим для української діалектології. Описовий етап дав наукове підґрунтя, яке залишається базовим для сучасних діалектологів. Значно розширились рамки діалектології як науки у період від 20-х рр. до 80-х рр. ХХ ст. (тертій етап).

Класифікація українських діалектів (говорів) є однією з найважливіших проблем у мовознавстві. Вона включає в себе насамперед питання основного діалектного членування території української мови та встановлення окремих діалектів (говіркових груп) і зв'язків між ними.

Слід відзначити, що до середини 30-х років офіційно за основу була прийнята класифікація О. Соболевського. В середині 30-х років схема класифікації говорів О.Соболевського була замінена класифікацією, що походила від спроби К. Михальчука поділити говори української мови на три діалектні групи - наріччя: північне, південно-західне, південно-східне. Ця класифікація як робоча схема прийнята і в наш час.

Вперше питання ґрунтовного вивчення та класифікації українських говорів було поставлено О. Шафонським, який розглядав українські говори лише Лівобережної України. Він поділяв їх на 3 зони: 1) північна; 2) середня; 3) південно-східна.

До того ж, значний внесок у розвиток діалектології зробили М.Михальчук, І. Вагилевич, Я. Головацький, О. Шахматов, В. Ганцов, Ф.Жилко, А. Кримський та інші. Вони були першими дослідниками діалектів української мови, які в основу своїх класифікацій клали переважно лексичні, фонетичні, морфологічні особливості.

ІІ. Східнополіський говір - архаїчний діалект північного наріччя, який межує з середньонаддніпрянським говором. Цей говір не становить однотипного утворення, а за рядом діалектних явищ членується на окремі групи говірок, які межують з говірками південно-східного наріччя. Осібно стоять крайні східні говірки східнополіського говору, специфіка яких зумовлена не лише географічним положенням, а й міграційними процесами, що відбувалися на цій території.

Дослідники виділяють такі основні особливості східнополіських говірок:

Ш східнополіські говори зберігають дифтонги на місці етимологічних [о], [е] та [e]: [вуол], [діед];

Ш для значної частини характерне акання [галавб], [вадб];

Ш у більшості говірок диференціація фонем [е], [и] не залежна від наголосу;

Ш наявність реліктів етимологічного [і] в північно-західній частині східнополіського говору;

Ш втрата [?????j] на стику префіксальної й кореневої морфем [виґшла];

Ш релікти давньої м'якості губних приголосних та ч' в частині східнополіського говору;

Ш ослаблення фонеми ф і заступлення її х чи хв [футбол], [хвбра];

Ш збереження дзвінкості кінцевих приголосних (зуб, кров);

Ш наявність аферези [доднуйі];

Ш закінчення у в давальному відмінку іменників чоловічого і середнього родів однини ( д бд'к^о у, се^илу?);

Ш паралелізм іменних форм в орудному відмінку [рукуйу] - рукой);

Ш займенники ІІІ особи однини в непрямих відмінках виступає без початкового н (до її);

Ш наявність усічених форм [дубри], [стариґ];

Ш інфінітивний суфікс -ть при дієслівних основах на голосний [бит'];

Ш складена форма майбутнього часу [буду робит'];

Ш вживання сполучника да, дак у єднальній та протиставній функціях.

ІІІ. Усі сучасні українські наріччя (діалекти) визначаються сукупністю фонетичних, граматичних і лексичних рис. Специфіка фонетичних і граматичних особливостей зумовлена не лише географічним положенням, а й міграційними процесами, що відбулися на цій території. Як відомо, східнополіський діалект української мови на півночі межує з білоруською мовою, на сході - з російською. Тому можемо сказати, що у місцевих говірках східнополіського говору наявні різноманітні варіанти тих чи інших слів. Це ми чітко прослідкували у творчості письменників Сумщини, а також визначили фонетичні і граматичні особливості даної говірки:

- характерне акання;

- ослаблення вимови фонеми [ф] і заступання її [х] чи [хв];

- релікти давньої м'якості губних приголосних та [ч'];

- збереження дзвінкості кінцевих приголосних;

- паралелізм іменних форм в орудному відмінку;

- займенники ІІІ особи однини в непрямих відмінках виступають без початкового [н];

- наявність усічених форм (сьодні, загубе);

- наявність інфінітивного суфікса -ть при дієслівній основі на голосний;

- пом'якшена вимова [л'];

- поява звука у середині слова для полегшення вимови;

- форми І особи однини теперішнього часу дієслів ІІ дієвідміни з основою на [д],[с].

Можемо сказати, що говіркам Сумщини властиві також лексеми, які невідомі українській літературній мові. Таке явище чітко прослідковується у творчості письменників Сумщини. Це можна побачити на прикладах при порівнянні функціонування у мовленні загальновживаних лексем і аналізованих діалектних.

ІV. Зробивши аналіз підручників та навчальних програм з рідної мови, ми визначили, що на вивчення діалектизмів відводиться 2 години в основній школі та 1 година - в старшій школі. Підручники містять багато репродуктивних вправ, але вони всі одноманітні і не вимагають багато зусиль на виконання. Тому слід на уроці вводити більше творчих, пошукових завдань, аби сприяти всебічному розвитку школярів.

Список використаних джерел

1. Атлас української мови: у 3-х т. - Т.1-2. - К.: Наукова думка, 1984-1988.

2. Бевзенко С.П, Українська діалектологія. - К.: Вища школа, 1980. - 248с.

3. Бондаренко Н. Лексикологія (5 кл.)// Дивослово. - 2003. - №9. С. 51-55.

4. Бузук П.О. Діалектологічний нарис Полтавщини. - Історико-філологічний відділ Української академії наук. Збірник №64. Праці діалектологічної комісії. Український діалектологічний збірник. Книжка ІІ. - К., 1929. - С.159-195.

5. Булаховський Л.А. Питання про походження української мови // Булаховський Л.А. Вибрані праці в 5-ти томах. - Т.2. - К.: Наукова думка, 1977. - С. 9-216.

6. Бучко Д.Г. та ін. Українська лексика в історичному та ареальному аспектах. - К.: Наукова думка, 1991. - 184с.

7. Васильченко С. Чайка: Повісті та оповідання. Для серед. шкіл. в. - К.: Веселка, 1981. - 279с., іл.

8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладник і головний редактор В.Т. Бусел. - К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001.- 1440с.

9. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. К.: Вища шк., 1980. - 234с.

10. Ганцов В.М. Діалектичні межі на Чернігівщині // Чернігів і північне Лівобережжя. Огляди, розвідки, матеріали. - К., 1928. - С. 262 - 280.

11. Ганцов В.М. Діалектологічна класифікація українських говорів // ВУАН. Записки історично-філологічного відділу. - Кн. ІV. (1924). - К., 1924. - С. 80-142.

12. Ганцов В.М. До історії звуків в українській мові // Українська академія наук. Записки історично-філологічного відділу. - Кн. VІІ-VІІІ (1926). - К., 1926. С. 74-85.

13. Ганцов В.М. Характеристика поліських дифтонгів і шляхи їх фонетичного розвитку // ВУАН. Записки історично-філологічного відділу. - Кн. ІІ-ІІІ (1920-22). - К., 1923. - С. 116-143.

14. Глазова О.П., Кузнецов Ю.Б. Рідна мова: Підруч. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл. - К.: Педагогічна преса, 2006. - 288с.:іл.

15. Глазова О.П., Кузнецов Ю.Б. Рідна мова: Підруч. для 6 кл. загальноосвіт. навч. закл. - К.: Педагогічна преса, 2006. - 288с.:іл.

16. Гримашевич Г.І., Мойсієнко В.М. та ін. Українська діалектологія: Практичний курс (Методичні рекомендації). - Житомир, 2001. - 32с.

17. Гриценко М.С. Самар: повісті, новели, публіцистика. - Суми: Собор, 1998. - 183с.

18. Грищенко П.Ю. Ареальне варіювання лексики. - К.: Наукова думка, 1990. - 267с.

19. Грищенко П.Ю. Моделювання системи діалектної лексики. - К.: Наукова думка, 1984. - 226с.

20. Гуйванюк Н., Руснак Н. Діалектний текст як лінгво-когнітивна одиниця // Українська мова. - 2003. - №2. - С. 102-110.

21. Дейниченко Н. Зовнішні ізголоси зоологічної лексики східнополіського говору. - Волинь-Житомирщина, 2001. №6. - С. 358-363.

22. Державна національна програма «Освіта. Україна ХХІ століття». - К.: Райдуга, 1994. - 64с.

23. Дзендзелівський Й.О. Спостереження над народною етимологією в українські мові // Дослідження з української діалектології. - К.: Наукова думка, 1991. - С.6-46.

24. Дорошенко Л.І. Історіографія діалектного членування східнополіського говору. - Волинь-Житомирщина, 2001. №6. - С. 238-248.

25. Дорошенко С.І. Діалектний словник Сумщини// Праці Х Республіканської діалектологічної наради. - К.: Вид-во АН УРСР, 1961. - С. 126-131.

26. Дорошенко С.І. Матеріали до словника діалектної лексики Сумщини // Діалектологічний Бюлетень. - Вип.. ІХ . - К., 1962. - С. 101-122.

27. Дослідження з української діалектології. Збірник наукових праць. - К.: Наукова думка, 1991. - 260с.

28. Етнографія України. - Навч. посібник / за ред.. С.А. Макарчика. - Львів: Світ, 1994. - 520с.

29. Євтушок О.М. Актуальні питання сучасної діалектної лексики // Дивослово. - 1996.- №9. - С. 17.

30. Євтушок О.М. Про стан і деякі аспекти вивчення діалектної лексики // Українська мова та література в школі. - 1992. - №2. - С.3.

31. Єрмоленко С.Я. Бибик С.П., Тодор О.Г. українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів// за ред. С.Я. Єрмоленко. - К.: Либідь, 2001, - 224с.

32. Жилко Ф.Т. Ареальні системи української мови // Мовознавство, 1990. №4. С. 18-27.

33. Жилко Ф.Т. Говори української мови. - К.: Рад. шк., 1958. - 172с.

34. Жилко Ф.Т. Нариси з діалектології української мови. - К.: Рад. шк., 1966. - 232с.

35. Жовтобрюх М.А. Взаємодія української літературної мови і діалектів // Мовознавство. - 1973. - №1. - С. 10-23.

36. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. - К.: Вища шк., 1972. - С. 68-70.

37. Збереження історико-культурних надбань Сіверщини (Матеріал четвертої науково-практичної конференції). - Глухів: РВВ ГДПУ, 2005. - 236с.

38. Зілінський І. Проба упорядкування українських говорів. - Записки наукового товариства імені Шевченка. Рік 1913. Том 117/118. Львів, 1914. - С. 333-375.

39. Кобцев Д.А. Українська мова. 5-7 класи: критерії оцінювання, тестові завдання, дидактичний матеріал, методичний коментар, соціокультурний принцип систематизації текстів. - Х.: Вид. група «основа», 2007. - 256с.

40. Кононенко П.П. та ін. Українська мова: Навч. Посібник. - 3-тє вид., перероб. -К.: Либідь, 1992. - 224с.

41. Куриленко В.М. Атлас лексики тваринництва у поліських діалектах. - Глухів: РВВ ГДПУ, 2004. - 260с.

42. Куриленко В.М. Діалектні зони в системі українськопольського макроареалу // Українське мовознавство. - Вип. 16. -С. 89-91.

43. Куриленко В.М. До проблем південної межі північного (поліського) наріччя // Філологічні науки. Збірник наукових праць. - Суми, 1999. - С. 66-71.

44. Куриленко В.М. Лексика тваринництва поліських говорів. - Суми. 1991. - 124с.

45. Куриленко В.М. Полісся: діалектна ареалогія та стратиграфія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Глухів: РВВ ГДПУ, 2004. - 182с.

46. Куриленко В.М., Приймак В.В. Східне Полісся (лінгвістичний та історико-археологічний аспект). - Полтава - Глухів: ГАПУ, 2006. 76с., карти.

47. Курило О. Спроба пояснити процес зміни о, е в нових закритих складах у південній групі українських діалектів // ВУАН. Записки історично-філологічного відділу. - Кн.. ХІХ (1928). - К., 1928. - С. 167-183.

48. Ларин Б. Диалектизмы в языке советских писателей // Литературный критик. - 1935. - №11. - 314с.

49. Литвин І.В. Українська мова. Тести, вправи, творчі завдання: 5-11 кл.: Навч. посібник. - К.: А.С.К., 2005. - 272с.

50. Лисенко П.С. Словник поліських говорів. - К.: Наукова думка, 1974. - 159с.

51. Лисенко П.С. Словник діалектної лексики середнього і східного Полісся. - К., 1961. - 72с.

52. Лосінець С. Лексикологія. Лексика. Лексичне значення слова. Урок-рольова гра у 5-му класі // Українська мова і література. - 2001. №37. - С.6-7.

53. Мартинова Г.І. Середньонаддніпрянський діалект. Фонологія і фонетика: Автореф. дисертація докт. філол. наук. - К., 2004.

54. Мартинова Г.І. Середньонаддніпрянсько-поліські лексичні ізголоси. - Волинь-Житомирщина, 2001. - №6. - С. 364-370.

55. Матвіяс І.Г. Діалектна основа української літературної мови в першій половині ХІХ століття // Українська мова. - 2003. - №2. - С. 35-48.

56. Матвіяс І.Г. Групування говорів української мови // Структура українських говорів. - К.: Наукова думка, 1982. - С.123-140.

57. Матвіяс І.Г. Засади української діалектології // Мовознавство. - 2000. - №1.- С.3-4.

58. Матвіяс І.Г. Українська мова і її говори. - К.: Наукова думка, 1990. - 168с.

59. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах/Колектив авторів за ред. М.І. Пентилюк: М.І. Пентилюк, С.О. Караман, О.В. Караман, О.М. Горюшкіна, З.П. Бакум, М.М. Барахтян, І.В. Гайдаєнко, А.Г. Галетова, Т.В. Коршун, А.В. Нікітіна, Т.Г. Окуневич, О.М. Решетилова. - К.: Ленвіт, 2004. - 400с.

60. Михайленко В. До вивчення динаміки ізофон на території середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя. - Волинь-Житомирщина, 2005. - №14. - С. 11-20.

61. Михайленко В. Розмежування північного і південно-східного наріч за даними фонетичного розділу «Атласу української мови». - Волинь-Житомирщина, 21001. - №6. - С. 371-380.

62. Михайловська Н. Матеріали для узагальнення та систематизації відомостей про групи лексики за значенням // Українська мова та література. - 2004.- №8.-С. 17-21.

63. Мойсієнко В.М. Контитуанти давнього к у поліських говорах // Українська мова. - 2005. - №2. - С. 71-81.

64. Нагребельна Л. Літературна мова і місцевий діалект // Дивослово. - 1996. - №9. - С. 57-58.

65. Нетрадиційні уроки з рідної мови. 5-11 класи// Укладачі С.С. Скляр, Л.І. Нечволод. - Харків: Торсінг, 2004. - 160с.

66. Новосьолова В. Вивчення слова і його лексичного значення у школі // Українська мова та література в школі. - 2001. - №6. - С.8-100.

67. Олійник О. Українська мова: Підруч. для 10-11 кл. середньої школи. Вид 5-те. - К.: Вікторія, 2004. - 448с.

68. Остап Вишня. Вишневі усмішки: Усмішки, фейлетони, нариси/ Вступ. Стаття та впорядкування І.М. Дузя; Худож. Г.В. Гармидер. - Одеса: Маяк, 1983. - 271с.: іл.

69. Плющ М.Я., Грипас Н.Я. Українська мова: Довідник. - К.: Рад. шк., 1990. - С. 27-28.

70. Поліські зворини: Збірник пам'яті професора Миколи Васильовича Никончука. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. - 248с.

71. Програма загальноосвітніх навчальних закладів. Рідна (українська) мова для шкіл з українською мовою навчання. 5-12 класи 12-річної школи // Українська мова і література в школі. - 2005. - №5. - С. 36-46.

72. Програма загальноосвітніх навчальних закладів. Рідна мова 5-11 класи / В.Новосьолова, Л.Скуратівський, Г. Шелехова // Українська мова та література. - 2001. - Число 36 (244), вересень.

73. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова. 5-12 класи/за ред. Скуратівського Л.В. - К.: Ірпінь, 2005.

74. Рідна мова: Підруч. для 5-го класу / Г.Р. Передрій, Л.В. Скуратівський, Г.Т. Шелехова, Я.І. Остаф. - 5-те вид. - К.: Освіта, 1996. - 287с.

75. Рідна мова: Підруч. для 6 класу / Г.Р. Передрій, Л.В. Скуратівський, Г.Т. Шелехова, Я.І. Остаф. - 5-те вид. - К.: Освіта, 1996. - 286с.

76. Словник синонімів української мови: В 2 т./ А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та інші. - К.: Наук. Думка, 2001.

77. Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. - Суми: Рекламно-видавниче об??'єднання «АС-Медіа», Сумський державний університет, 2003. - 608с.

78. «Українська мова». Енциклопедія. Редколегія: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), М.П. Зябяюк та ін. - К.: «Укр. енциклопедія», 2000. - 752с.: іл.

79. Українська мова й література. Програми факультативних та соціальних курсів: 7-11 класи. - К.: Ред. Журн. „Дивослово”, 2007.

80. Українська мова: Підруч. для 10-11 кл. шк. з укр. та рос. Мовами викладання / О.М. Бєляєв, Л.М. Симоненкова, Л.В. Скуратівський, Г.Т. Шелехова. - К.: Освіта. - 240с.

81. Урок української мови. 5-6 класи. Учитель року/ Упоряд. Є.І. Науменко, О.М. Чхайло. - Х.: Вид. група «Основа: ПП «Тріада+», 2007. - 160 с. - (Б-ка журналу «Вивчаємо українську мову та літературу»; Вип..10 (47)).

82. Усі види диктантів/ Автори-укладачі Л.Б.Чаговець, Н.Д. Павлова. - Х.: Торсінг плюс, 2008. - 448 с.

83. Шабельник Т.М. Рідна мова. 6 клас: Плани-конспекти уроків. - Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2008. - 320с.

84. Шахматов А.А. К вопросу об образовании русских наречий и русских народностей // Журнал Министерства народного просвещения, 1999. - №4. - С.324-384.

85. Шевелєва Л.А. Новий збірник диктантів з української мови для учнів 5-11 класів та абітурієнтів. - Х.: Веста: Видавництво „Ранок”, 2007. - 288с.

86. Шевченко Л.Ю. та ін. Сучасна українська мова: Довідник/ Л.Ю. Шевченко, В.В. Різун, Ю.В. Лисенко; За ред. О.Д. Понамаріва. - К.: Либідь, 1993. - 336с.

87. Шкільний словник української мови: синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, фразеологізми / Уклад. Т.К. Співак. - Х.: Весна, 2008. - 432с.

Размещено на Allbest.ru

...