Кирило-Мефодіївське товариство в українській духовній культурі

«Любов до України, до її історії в «Законі Божому», як і в інших програмних документах товариства, стала центром усього ідейного навантаження цього твору. Трактат можна умовно поділити на три логічні частини: 1. Про Бога, всесвітню історію, віру Христову. 2. Про слов'ян, Литву, Польщу, Росію та віру Христову. 3. Про Україну, козацтво та віру Христову. Віруюча людина, за схемою твору, - то серцевина історичного процесу. Віра Христова веде її до свободи. Тільки свобода забезпечує рівність, а отже, й щастя країн, народів, кожної людини зокрема. Визнаючи, що людське життя та існування всякого суспільства підкоряється законам Божим, М. Костомаров тим самим високо піднімав планку розуміння духовності й у житті, й у пізнанні історичного процесу. За схемою молодого історика, повного осмислення, визнання та розуміння Бога не осягнув жоден народ, але найближче підійшла до цього мила йому Україна» [17, с.7].

Вже на початку твору М. Костомаров показує своє бачення всесвітньої історії. Народи, пише він, забувши справжнього Бога, «....повидумували собі богів і стали за тих богів биться, і почала земля поливатися кров'ю і усіватися попелом і костями, а на всім світі сталось горе, і біднота, і хвороба, і несчастя, і незгода...». Людство від давна потрапляє у безкінечні біди, бо видумує панів, які роблять других людей невільниками.

Кілька разів у «Законі Божому» наголошується біблійне: «Всяка власть од Бога». Але автор підкреслює, що влада повинна підлягати закону і сонмищу, тобто народному зібранню. А представники законної влади, такі ненависні за царату як урядник і правитель, насправді мають бути слугами, «жити просто і працювати для общества пильно, бо власть од Бога, а самі вони грішні люди і самі послідніші, бо усім слуги».

М. Костомаров був істориком народних рухів, вивчав і розумів народну душу. Минувшина України відкривалась йому, як забута історія його народу. Як і всі інші народи й держави, пише він, «не любила Україна ні царя, ні пана, а зкомпоновала собі козацтво, єсть то істеє товариство... і були козака між собою всі рівні...». Козацький приклад у визвольних змаганнях за часів Хмельниччини - ось та героїчна, повчальна сторінка історії, яку так боялися відкривати українському народові його поневолювачі. М. Костомаров і його однодумці внесли до «Закону Божого» цілу розповідь про козацтво, чим переступили цензорське табу, накладене на цю тему. Від параграфа 76 й до кінця (всього 109 параграфів) трактат розкриває роль козацтва і його вільного духу в історії України. Стрижневим є параграф 86, в якому говориться, що «козацтво піднялось, а за їм увесь простий народ, вибили і прогнали панів, і стала Україна, земля козацька вольна, бо всі були рівні і вільні, але не надовго». Справді, недовго мали ми свою державність.

Автор торкається й інших сторін історії: відносин України з Литвою, Польщею, Росією. По-різному складалися ці відносини, але історик відзначає спільне: сусіди не хотіли жити з Україною «по-братерськи - нерозділимо і несмісимо». М. Костомаров прямо й однозначно заявляє: «Але цього не второпали ні ляхи, ні москалі», тому вони вчинили «найпоганіше діло» - розділили Україну між собою [17, с. 8].

Окрім ідей месіанізму, до своєрідних джерел «Книг буття українського народу» можна віднести також і ряд інших документів російських та польських об'єднань. Незважаючи на всю неоднозначність трактування української проблеми учасниками декабристського руху їх вплив на формування ідеології товариства був незаперечним. Особливо це стосується такої декабристської організації, як Товариство об'єднаних слов'ян, засадничі програмні ідеї якого, в значній мірі, знайшли своє відображення в головних документах Кирило-Мефодіївського товариства. О. Павелко з цього приводу, зокрема, зазначає: «Кирило-мефодіївці були спадкоємцями ідей декабристів і, у першу чергу, Товариства об'єднаних слов'ян. Це яскраво підтверджує програмний документ Кирило-мефодіївців "Книги буття українського народу, де прямо вказується на Товариство об'єднаних слов'ян як на свого ідейного попередника, бо воно теж мало на меті повалення самодержавства, ліквідувати кріпосництво й об'єднати всі слов'янські народи в одну федерацію» [23, с. 51].

На цей факт звертає увагу такий відомий дослідник ідейно-теоретичної спадщини Товариства як Г. Сергієнко. Він, зокрема, зазначає, що «... "Книгу буття українського народу" слід вважати твором, що виник на Україні під впливом повстання декабристів та польської революційної думки і зазнав певної переробки і доповнення уже в 40-х роках з боку М. Костомарова (і, можливо, Гулака), який певну частку ідей запозичив у Шевченка. На це вказують частково й чорновий текст твору українською мовою, що зберігається у слідчій справі М. Костомарова, а також окремі місця з творів Шевченка» [28, с. 214].

Програмні положення костомарівського «Закону Божого» знайшли практичне втілення у відозвах Кирило-Мефодіївського товариства «Брати українці!» та «Братья великороссияне и поляки!» В них звучить пристрасний заклик до народів об'єднатися в Союз слов'янських республік, які мають обрати Раду слов'янську для вирішення загальних справ.

Важливим програмним документом товариства був і «Статут Слов'янського товариства св. Кирила і Мефодія» та пояснення до нього, які склав В. Білозерський. Серцевинна ідея цих документів - знову ж таки духовне й політичне об'єднання слов'ян. Згідно з головними правилами Статуту, до товариства приймалися слов'яни всіх племен і всіх звань, що свідчить про демократичний характер організації, яка відкидала єзуїтський принцип «мета виправдовує засоби її досягнення». На засадах християнської моралі, вміло послуговуючись релігійною фразою, кирило-мефодіївці пропагували свободу, рівність і братерство - такі популярні й зрозумілі нам сьогодні гасла. В цих документах, як і в «Законі Божому», засуджуються згубні наслідки поневолення України.

Отже, як один з провідних теоретиків народництва в Україні М. Костомаров відіграв визначальну роль у формуванні народницького напряму в українській історіографії, сповна використовуючи здобутки національного романтизму та фольклорно-етнографічних досліджень народного життя, а також ідеї вітчизняного месіанізму, федералізму та егалітаризму. Він першим у вітчизняній історіографії звернув увагу на народ як найважливіший об'єкт історичного дослідження. Утверджував ідеї народництва, федеративного союзу вільних слов'янських народів. У народному житті бачив вплив єдиного духу як першооснови буття.

Він надавав пріоритет народу, народним масам як вирішальному чиннику історичного процесу та приділяв увагу переважно висвітленню громадських рухів, повстань, інших явищ народної історії, хоча часто подавав останні в ідеалізованому та романтизованому вигляді. Для його народницької концепції характерне негативне ставлення до ролі централістично-бюрократичної абсолютистської держави в історичному процесі. Проте обстоювати українські інтереси М. Костомаров змушений був саме в політичному кліматі абсолютистської Росії, будучи переконаним прихильником еволюційного шляху поступу людського суспільства.

ВИСНОВКИ

Кирило-Мефодіївське товариство відіграє значну роль в українській духовній культурі. Незважаючи на те, що товариство проіснувало недовго, його діяльність та переконання справили значний вплив на подальший розвиток українського національного руху. У програмних документах товариства вперше було здійснено спробу поєднання української національної ідеї із загальнолюдськими християнськими ідеалами та ідеєю слов'янської єдності. Діяльність товариства відповідала нагальній потребі українського народу - усвідомлення власної ідентичності - та була пов'язана із національним відродженням України. Кирило-Мефодіївське товариство поєднувало ідею національного визволення зі здійсненням загальнодемократичних перетворень, сприяло усвідомленню людини як особистості, прагнуло до збереженні слов'янської мови й традиції культури, спонукало до формування ідеї народності, нації, що є основою культурної ідентичності й самоствердження народу, категорично відкидало насильство як засіб досягнення мети.

Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства припадає на середину ХІХ ст., основними діячами Кирило-Мефодіївського товариства були В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров, П. Куліш, О. Маркевич, Т. Шевченко. Всього нараховувалось 12 активних членів, близько 100 чоловік брало участь. Товариство названо на честь відомих слов'янських просвітителів, православних святих Кирила й Мефодія, форма організації була запозичена в українських церковних братств. Кирило-Мефодіївське товариство фактично не встигло розпочати активної роботи, лише підготувало ряд програмних документів і визначило основні цілі і завдання своєї роботи. Воно проіснувало приблизно 14 місяців, і було викрите владою. Суворе покарання братчиків не відштовхнуло їх наступників від боротьби за українську справу. Навпаки, ореол мучеництва, який закріпився за ними, зробив цю боротьбу привабливішою для українських патріотів. Наступні покоління борців за визволення українського народу продовжили справу кирило-мефодіївців.

Проаналізувавши провідні ідеї Кирило-Мефодіївського товариства, можна зробити висновок, що в цілому концепція кирило-мефодіївців передбачала: створення демократичної федерації християнських слов'янських республік; знищення царизму та скасування кріпосного права та станів; утвердження в суспільстві демократичних прав і свобод для громадян; досягнення рівності у правах на розвиток національної мови, культури та освіти всіма слов'янськими народами; поступове поширення християнського ладу на весь світ. В програмних документах кирило-мефодіївців домінують соціальні ідеали первісного християнства, їх пронизує глибока релігійність, чітко простежується ідея обстоювання загальнолюдських цінностей - справедливості, свободи, рівності й братерства.

В створенні та діяльності товариства значна роль відводиться М. Костомарову. Всі погляди Кирило-Мефодіївського товариства знайшли відображення у «Книзі буття українського народу» і «Статуті слов'янського товариства св. Кирила і Мефодія». Автором цих книг був лідер братчиків Микола Костомаров. М. Костомаров відіграв роль ідейного провідника Кирило-Мефодіївського товариства, за це його було ув'язненно та заслано на сім років. В документах товариства М. Костомаровим було викладено програму перебудови суспільного життя, яка являла собою спробу поєднати національну, християнську і соціальні ідеї.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бойко О.Д. Історія України. Посібник / О.Д.Бойко. - К.: Академія, 2002. - 656 с. - (серія Альма-матер).

2. Возняк М. Кирило-Мефодіївське товариство [Електронний ресурс] / М. Возняк. - Львів : Друкарня Ставропігійського інституту, 1921. - 248 с. - Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/426016/

3. Воспоминания о Тарасе Шевченко / Составл. и примеч. В.С. Бородина и Н.Н. Павлюка. - К.: Дніпро, 1988. - 608 c.

4. Вчені харківського краю. Біобібліографічний посібник [Електронний ресурс]. - Харків. - Вип. 5: Історія. Етнографія. Археологія. - 2012. - Режим доступу: http://ua.convdocs.org/docs/index-205575.html

5. Гринів О. Українська націологія: ХІХ - початок ХХ століття. Історичні нариси / О. Гринів. - Львів: Світ, 2005. - 288 с.

6. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. / Я. Грицак. - К. : Либідь, 1996. - 360 с.

7. Грушевський М. Історія України-Русі: У 10 т. Електронний ресурс / М. Грушевський. - Режим доступу: http://litopys.org.ua/hrushrus/iur.htm

8. Грушевский М.С. З публіцистичних писань Костомарова / М.С. Грушевский // Науково-публіцистичні і полемічні писання Костомарова. - К.: Держвидав України, 1928. - 315 с.

9. Державні, політичні та громадські діячі України: політичні портрети. навч. посіб. / В.І. Астахова, К.В. Астахова, Є.О. Бахдарєв та ін.: За заг. ред. М.І. Панова. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2002. - С. 185-189.

10. Дорошенко Д. Нарис історії України : У 2-х т. / Д. Дорошенко. - К. : Глобус, 1991. - Т.1. - 238 с.

11. Ісаєвич Я.Д. Товариства та їхня роль в розвитку української культури XVI-XVIII ст. / Я.Д. Ісаєвич. - К. : Наукова думка, 1966. - 251 с.

12. Історія України. Частина 2. ХІХ - поч. ХХ століття / Автор-упорядник О.І.Путро. - Хрестоматія. - К.: ДАКККіМ, 2003. - 194 с.

13. Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник / М.Ф. Тарасенко, М.Ю. Русин, А.К. Бичко та ін. - К.: Либідь, 1993. - C. 315-322.

14. Каденюк О.С. Історія України : навч. посіб. для студ. неіст. спец. вищ. навч. закл. освіти / О.С.Каденюк. - Кам'янець-Поділ. : Сисин О.В. : Абетка, 2010. - 395 с.

15. Кирило-Мефодієвське товариство: Зб. документів і матеріалів: У 3-т. / Редкол. П.С.Сохань та ін. - К. : Наукова думка, 1990. - Т. 1. - 544 с.

16. Кононенко П.П. Українознавство : Підручник / П.П. Кононенко - К.: Міленіум, 2006. - 414 с.

17. Костомаров М.І. «Закон Божий» (Книга буття українського народу) / М. Костомаров. - К.: Либідь, 1991. - 40 с.

18. Костомаров Н.И. Исторические произведения. Автобиография / Н.И. Костомаров. - К. : Дніпро, 1990. - 721 с.

19. Костомаров Н.И. Литературное наследие: Автобиография. Стихотворения. Малороссийская народная поэзия и др. [Электронный ресурс] / Николай Костомаров. - СПб. : Типография М.М. Стасюлевича, 1890. - 523 с. - Режим доступа: http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/5465

20. Кузик П. Слов'янофільство: двобій націоналістичної та шовіністичної ідеологій (український, російський і польський досвід) / П. Кузик // Визвольний шлях. - 2000. - Кн. 6. - С. 19-29.

21. Лановик Б.Д. Історія України: Навчальний посібник / Б.Д.Лановик, М.В. Лазарович. - К. : Знания-Прес, 2006. - 598 с.

22. Огородник І.В. Історія філософської думки в Україні. Курс лекцій: Навч. посіб. / І.В. Огородник, В.В. Огородник. - К.: Вища шк.: Т-во "Знання", КОО, 1999. - 543 с.

23. Павелко О.П. З історії суспільно-політичної і філософської думки на Україні / О.П. Павелко. - К. : Наук. думка, 1972. - 124 с.

24. Пинчук Ю.А. Исторические взгляды Н.И. Костомарова: (Критич. очерк) / Ю.А. Пинчук. - К. : Наук. думка, 1984. - 190 с.

25. Пінчук Ю. Вибрані студії з костомаровознавства / Юрій Пінчук. - К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, 2012. - 608 с.

26. Політологія для вчителя : навч. посібн. для студ. педагогічних ВНЗ / за заг. ред.: К.О. Ващенка, В.О. Корнієнка. - К.: Вид-во імені М.П. Драгоманова, 2011. - 406 с.

27. Салтовський О. Концепції української державності в історії вітчизняної політичної думки (від витоків до початку XX сторіччя) Електронний ресурс / Олександр Салтовський. - Режим доступу: http://litopys.org.ua/salto/salt06.htm

28. Сергієнко Г.Я. Суспільно-політичний рух на Україні після повстання декабристів. 1826-1850 / Сергієнко Г.Я. - К. : Наукова думка, 1971. - 300 с.

29. Сініціна А.В. Історико-філософські ідеї українського романтизму (П.Куліш, М.М. Костомаров) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: 09.00.05 / Львів. нац. ун-т ім. І.Франка / А.В. Сініцина. - Л., 2001. - 20 с.

30. Скуратівський В. Микола Костомаров (1817-1885) / В.Скуратівський // Сучасність. - 1992. - №9. - С.152-156.

31. Украинский народ в его прошлом и настоящем / под. ред. О. Волкова, М. Грушевского, М. Ковалевского и др. [Электронный ресурс]. - СПб. : Общественная Польза, 1914. - Т 1. - 380 с. - Режим доступа: http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=3538314

32. Шейко В.М. Історія української культури : навч. посіб. / В.М. Шейко. - К.: Знання, 2010. - 271 с.

33. Шевчук В.П. Історія української державності: Курс лекцій / В.П. Шевчук, М.Г. Тараненко. - К. : Либідь, 1999. - 480 с.

34. Яценко М. Т. М.І. Костомаров - фольклорист і літературознавець / М.Т. Яценко // Костомаров М.І. Слов'янська міфологія. Вибрані праці з фольклористики й літературознавства. - К. : Либідь, 1994. - С. 5-43.

Размещено на Allbest.ru