Описи Київського (1869 р.), Одеського (1871 р.) та Харківського (1871 р.) військових округів: історія створення та джерельна основа документів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Описи Київського (1869 р.), Одеського (1871 р.) та Харківського (1871 р.) військових округів: історія створення та джерельна основа документів

Одне з останніх у ХІХ ст. топографічне обстеження військових округів відбувалося на тлі проведення військової реформи у Російській імперії (18621874 рр.). Реформа передбачала запровадження загальностанової військової повинності для всіх чоловіків, які досягли 20-річного віку, скорочення особо - вого складу армії, а також служби (з цього часу вона становила шість років, на флоті - сім років), заборону тілесних покарань, реорганізацію профільного міністерства, реформування закладів військової освіти, переозброєння армії за новими технологіями (створення парового військового флоту та залізничних військ) тощо. У межах реалізації реформи було запроваджено єдиний військово - адміністративний устрій. За ініціативи Д. Мілютіна територія Російської імперії була поділена на 15 військово-адміністративних одиниць (округів): Варшав - ський, Віленський, Кавказький, Казанський, Київський, Московський, Оренбур - зький, Петербурзький, Ризький (ліквідований у 1870 р.), Східний Сибірський, Західний Сибірський (у 1882 р. реорганізований та перейменований в Омський), Туркестанський, Фінляндський (ліквідований у 1905 р.). Південні та Південно - західні губернії Російської імперії було включено до складу Київського вій - ськового округу (Київська, Подільська та Волинська губернії), Одеського вій - ськового округу (Херсонська, Таврійська, Катеринославська губернії та Бессарабська область) та Харківського військового округу (у 1888 р. ліквідований; Харківська, Полтавська, Чернігівська, Курська губернії передані до складу Київського військового округу; Воронезька, Орловська - до Московського). У 1869 р. Хотинський повіт Бессарабської губернії з Одеського військового округу було передано до складу КВО. Таким чином, упровадження нового адміністративно-територіального устрою, невдала спроба попереднього військово-топографічного обстеження, що відбувалось за програмою 1858 р., відсутність оновленої інформації про мобілізаційні ресурси російської армії та її військовий потенціал актуалізувало питання про створення нових зразків військово-топографічних описів (далі ВТО - І. П, О. П.).

Історія створення ВТО Київського (1869 р.), Одеського (1871 р.) та Харківського (1871 р.) військових округів, формування їхньої джерельної бази до сьогодні не були предметом цілісного комплексного дослідження. У спеціаль - ній літературі розглядалися лише окремі питання, пов'язані з функціонуванням Військово-топографічної служби Російської імперії (зокрема діяльності Військово-топографічного депо та Військово -вченого комітету), проведення астрономічних спостережень, тріангуляційних, картографічних та рекогносцирувальних робіт на теренах Російської імперії. Тож історіографічна ситуація представлена в працях М. Андреєва [1, 1-18], І. Боброва [2, 5-11], В. Глушкова [9, 12-53], В. Єсакова [10, 54-57], З. Новокшанової-Соколовської [14, 118141], П. Папковського [17, 6-15, 54-67], О. Постникова [19, 73-147], С. Ричко- ва [20, 35-39], Р. Сосси [22, 73-84], А. Лукашевича [13, 57-192] та ін. Відтак, відсутність спеціалізованих досліджень у цьому напрямі, поширення в історичній літературі усталених міфологем щодо інформаційних можливостей військово-топографічних описів привело до появи цієї розвідки. Таким чином, метою статті є відтворення історії упорядкування військово -топографічних описів Київського (1869 р.), Харківського (1871 р.) й Одеського (1871 р.) військових округів, реконструкція й аналіз їхньої джерельної бази, визначення рівня інформативної репрезентативності ВТО. Дослідження процесу продуку - вання військово-топографічних військових округів Російської імперії та особ - ливостей їхнього відкладення відбувалось із залученням: 1) діловодної документації (звіти про діяльність Військово -вченого комітету Головного штабу російської армії за 1869, 1870, 1871, 1872 рр.; звіти про діяльність Військового міністерства за 1865 та 1871 рр.); 2) законодавчих актів, наприклад, «...Положения о губернском и уездном управлении в губерниях Царства Польского»; 3) статистичних матеріалів (військово-топографічних описів Київського (1869 р.), Харківського (1871 р.), Одеського (1871 р.) військових округів).

Рішення про проведення чергового військово-топографічного обстеження окремих територій Російської імперії та затвердження його нової концепції було прийнято на засіданні Нарадчого комітету Генерального штабу в 1865 р. (Нарадчий комітет Генерального штабу з 31 грудня 1865 р. вже мав назву Нарадчий комітет Головного штабу, з березня 1867 р. - Військово-вчений комітет) [15, 52]. Відповідно до рішення Нарадчого комітету, новий ВТО територій Російської імперії мав складатися з трьох взаємопов'язаних описів: військово-топографічного опису губернії (описи губерній пізніше сформували інформаційну основу для опису військового округу, також планувалось укласти опис прикордонних ділянок); статистики військових підрозділів Росій - ської імперії; статистики іноземних держав та армій [11, 109-110]. З метою реалізації першої фази описування (упорядкування описів губернії, військових округів та прикордонних ділянок території Російської імперії), на вимогу Д. Мі- лютина, у 1865 р. було затверджено «Программу для составления сборников военно-статистических сведений по губерниям и областям» та Програму для військово-статистичних описів округів (за її основу було обрано «Программу для составления сборников военно-статистических сведений по губерниям и областям», додавався лише шостий розділ «Сведения по административной части»). Планувалося також розробити та затвердити додаткову «... програму для військово-топографічного опису усієї імперії зі стратегічним оглядом ділянок державного кордону» [8, 53]. До упорядкування останнього документа співробітники Військово-вченого комітету Головного штабу долучилися 28 квітня 1867 р. Спочатку була сформована комісія у складі професора Миколаїв - ської академії Генерального штабу, генерал-майора О. Макшеєва, полковника

О.Лаврентьєва та генерал-майора П. Менькова, на яких було покладено обов'язок розробити програмні документи для цього обстеження та затвердити особовий склад учасників експедицій. 17 вересня 1867 р. генерал-майор П. Мень - ков презентував «Проект программы для составления военных обозрений пограничных пространств». Відповідно до цього проекту спочатку планува - лося протягом 1867-1868 рр. завершити рекогносцирування Західного прикордонного простору, а потім учасникам експедиції рекомендувалося долучитися до упорядкування опису території. Для цього було визначено три напрямки проведення робіт, які в майбутньому планувалося використовувати як театри військових дій: Північно-Західний (Петербург-Паланген), Західний (Паланген- Новоселиця), Південно-Західний (Новоселиця-Керч). Спеціально для обстеження Південно-Західного прикордонного простору була розроблена додаткова програма «Военное обозрение Юго -Западного пространства в пределах от Новоселицы и Керчи, до Киева и Екатеринослава» [16, 186-187].

До реалізації першої фази описування (підготовка ВТО) військових округів за Програмами 1865 р. підрозділи Головного штабу та цивільні установи Російської імперії долучилися наприкінці лютого 1866 р. 22 лютого 1866 р. з Нарадчого комітету Головного штабу на адресу Начальника Головного управ - ління іррегулярних військ М. Карлгофа, міністрів: Фінансів М. Рейтерна, Пошти та телеграфів О. Тимашева, Державного майна О. Зеленоєва, Внутрішніх справ П. Валуєва, Шляхів сполучення П. Мельникова, Керуючого Морським міністерством М. Краббе, Міністра Імператорського двору та уділів В. Адлер - берга, Наказного отамана Війська Донського О. Потапова, Командуючого військами Ризького (П. Шувалов), Петербурзького (Великий князь Микола Миколайович Романов), Одеського (П. Коцебу), Київського (О. Безак), Вілен- ського (К. фон Кауфман), Московського (О. фон Гільденштубб), Казанського (К. Семякін), Оренбурзького (М. Крижанівський), Західно-Сибірського (О. Дю- гамель), Східно-Сибірського (М. Корсаков), Фінляндського (П. Рокасовський), Кавказького (Великий князь Михайло Миколайович Романов) військових округів надійшов наказ про упорядкування нових зразків описової продукції відповідно до «Программы для составления сборников военно -статистических сведений по губерниям и областям» (до наказу додавались 16 екземплярів програми 1865 р. та бланки статистичних таблиць) [16, 3-5 зв., 7-8 зв., 9, 1113 зв., 14-16 зв., 17-20 зв.]. На посадовців (керівників міністерств та відомств, командуючих військовими округами, цивільних губернаторів) покладався обо - в'язок забезпечити укладачів описів первинними матеріалами з профілю діяльності установи, створити належні умови для їхньої роботи, сприяти налагодженню сталих комунікаційних зв'язків із губернськими та повітовими уста - новами. На всі підготовчі роботи зі збору, систематизації, редагування й опри - люднення описових матеріалів відводилося два роки (до 1868 р. планувалося завершити всі картографічні та описові роботи в регіонах Російської імперії).

Для спрощення процедури впорядкування військово -топографічних описів Ф. Гейден та його підлеглі до кожного військового округу надіслали комп - лект документів, які сформували первинну джерельну базу ВТО. Наприклад, 9 березня 1866 р. на адресу Командуючого військами Київського військового округу О. Безака надійшли рукописи Матеріалів для географії та статистики Подільської (автор В. Пащенко), Волинської (О. Лещинський), Київської (К. Тімрот) губерній; друковані екземпляри військово -статистичних оглядів Київської (автор - підполковник П. Меньков, 1848 р.), Подільської (капітан Д. Тве- ретінов, 1849 р.), Волинської (штабс-капітан М. Фрітче, 1850 р.) губерній; «Сведения об удобствах квартирного размещения всех родов войск в пределах Российской империи» Волинської губернії (1843 р.), Подільської губернії (1843 р.), Київської губернії (1845 р.) [16, 21-21 зв.]. 18 березня 1866 р. на адресу Командуючого військами Віденського військового округу К. фон Кауфмана було спрямовано Матеріали для географії та статистики Вітебської (автор - С. Ваховський), Могильовської (А. Адамович), Мінської (І. Зеленський), Гродненської (П. Бобровський), Віленської (О. Корево), Ковенської (Д. Афа- насьєв) губерній; військово-статистичні огляди Могильовської (Д. Черниць- кий, 1848 р.), Мінської (А. Стренг, 1848 р.), Гродненської (Є. фон Грандідієр, 1848 р.), Віленської (С. Норденстренг, 1848 р.), Ковенської (Г. Калмберг, 1849 р.), Вітебської (М. Безкорнилович, 1852 р.) губерній та дві мапи Ковенської губернії [16, 30-30 зв.]. 20 березня 1866 р. описово-статистичні матеріали також було надіслано до Казанського військового округу. Командуючий Казанським військовим округом К. Семякін отримав Матеріали для географії та статистики Росії Казанської (автор - М. Лаптев), Пензенської (М. Сталь), Саратовської (Ю. Буйвід), Пермської (Х. Мозель) губерній, Генеральну карту Саратовської губернії, плани губернських міст [16, 32-33 зв.]. З метою завершення опису Казанського військового округу планувалося також надіслати Матеріали для географії та статистики В'ятської (О. Шульгін) і Симбірської (підполковник О. Липинський, останній опис було надруковано лише у 1868 р.) губерній; військово-статистичних оглядів Казанської (укладач - штабс-капітан В. Ромишев - ський, 1850 р.), Симбірської (укладач - штабс-капітан Ю. Буйвід, 1853 р.), Пензенської (укладач - штабс-капітан Г. Деконський, 1849 р.), Саратовської, Астраханської, Самарської (укладач - підполковник К. Безносиков, 1852-1853 р.) [16, 32-33 зв.]. 22 березня 1866 р. до командуючого Одеським військовим округом П. Коцебу надійшли військово-топографічні описи (Матеріали для географії та статистики) Катеринославської губернії (В. Павлович, 1862 р.), Херсонської губернії (О. Шмідт, 1863 р.), Бессарабської області (О. Защук, 1862 р.), військово-статистичні огляди Катеринославської (В. Драчевський, 1850 р.), Херсонської (О. Рогалєв, А. фон Вітте та Г. Пестов, 1849 р.), Таврійської (М. Герсе- ванов, 1849 р.) губерній та Бессарабської області (М. Дараган, 1849 р.), «Сведения об удобствах квартирного размещения всех родов войск в пределах Рос - сийской империи» в межах Таврійської (1844 р.), Катеринославської (1843 р.), Херсонської (1843 р.) губерній та Бессарабської області (1843 р.); картографічні матеріали (шість планів повітових міст Бессарабської області (наприклад, Хотина та Ізмаїла), Гідрографічна карта Європейської Росії (1846 р.), Атлас «час - тини р. Дніпро від м. Кременчука до Лиману» (1863 р.)) [16, 37-38 зв.].

Після формування первинної джерельної бази описів, затвердження кан - дидатур укладачів (редакційні роботи виконували офіцери Генерального штабу, що здебільшого перебували при штабах дивізій або військових округів), поширення серед учасників обстеження програмних документів, затвердження графіка виконання картографічних та описових робіт офіцери Генерального штабу розпочали роботу над створенням описів та картографічних матеріалів до них. Одним із перших до виконання урядових настанов долучилися поміч - ник Командувача Віленського військового округу генерал-майор О. Казимир - ський та підполковник С. Крохін (наказ від 26 квітня 1866 р. про призначення О. Казимирського відповідальним за упорядкування цього опису) [16, 54]. Ще раніше, 18 квітня 1866 р., до упорядкування військово-топографічного опису Одеського військового округу приєднався штабс -капітан П. Догановський [16, 58]. 9 травня 1866 р., за наказом керівника Московського військового округу О. фон Гільденштубба, офіцери В. Іванов, М. Головін, П. Казанський почали упорядковувати другий розділ («Сведения по комплектованию войск») опису Московського військового округу [16, 68]. З 2 червня 1866 р. над описом губерній Київського військового округу почала працювати група офіцерів під керівництвом начальника дивізійного штабу 12-ої піхотної дивізії підполковника І. Познанського (редактором опису Київського військового округу було затверджено штабс-капітана М. Левицького) [16, 71, 91-91 зв.]. 9 червня 1866 р. було оголошено наказ Командувача Ризького військового округу генерал-лейтенанта Е. Баранова про формування комісії у складі штабс -капітана 38-го Тобольського піхотного полку В. Стрельникова та підполковника Ф. Печори для створення опису цього округу (пізніше до складу укладачів опису приєднався капітан Л. Кладо) [16, 82-82 зв.]. З 22 червня 1866 р. до упорядкування військово-топографічного опису Землі Війська Донського долучилися М. Масло- ковець (про призначення останнього відповідальним за укладання опису повідомлялося ще в листі від 12 квітня 1866 р.) та військовий старшина Ф. Юга- нов [16, 52, 72-72 зв., 80]. 15 липня 1866 р. підготовку ВТО Казанського військового округу було доручено М. Гутовському [16, 109]. З 25 листопада 1866 р. підполковник В. Липинський очолив роботи зі створення військово -топографічного опису Іркутської губернії, що входила до складу Східно -Сибірського військового округу [16, 136].

Однак, під впливом об'єктивних причин у деяких регіонах Російської імперії упорядкування ВТО було перенесено на невизначений час. Наприклад, внаслідок проведення чергової адмінстративно -територіальної реформи в регіонах було прийнято рішення відтермінувати створення опису Варшавського військового округу. Так, ще 9 червня 1866 р. Командуючий військами Варшавського військового округу Ф. Берг доповідав, що на «сьогодні недо цільно відновлювати військово-топографічні роботи в регіоні, оскільки Царство Польське перебуває на шляху територіально -адміністративних змін, тому якщо зараз розпочати підготовку описів, то через рік їх вже необхідно буде переробляти» [16, 86]. Як надалі повідомляє Ф. Берг, відповідно до територіально-адміністративної реформи Царства Польського, засади якої було прого - лошено пізніше («Высочайше утвержденным Положением о губернском и уездном управлении в губерниях Царства Польского», 19-31 грудня 1866 р.), планувалося замість п'яти губерній (Варшавської, Августовської, Люблінської, Плоцької, Радомської) з 39 повітами створити 10 губерній (Варшавську,

Калишську, Петроковську, Радомську, Келецьку, Люблінську, Седлецьку, Плоцьку, Ломжинську та Сувалкську) з 85 повітовими центрами [8, 427]. Отже, Ф. Гейден прийняв рішення відтермінувати проведення описових робіт у Царстві Польському до 1867 р. Після попереднього узгодження строків об - стеження регіону 19 квітня 1867 р. Ф. Берг видав наказ про формування комісії для створення опису у складі генерал-майора М. Савіна (голова комісії), підполковників Генерального штабу В. фон-дер Лауніца та М. фон Цеймерна, капітанів М. фон Пфейфера, П. Грунта, Ф. Бранта, Г. фон Баха, О. Повало-Швей- ковського та М. Чайковського, штабс -капітана М. Федорова та зарахованого до Генерального штабу Лейб-гвардії кінно-гренадерського полку штабс-капітана В. Івашкіна [16, 196]. Відтермінування упорядкування описів спостерігалося також в інших регіонах Російської імперії. Так, оскільки Туркестанський військовий округ було сформовано лише у 1867 р., його обстеження було розпочато відповідно 25 липня 1870 р. (до цього вирішувались організаційно -адміністративні питання). З 19 жовтня 1870 р. роботи в регіоні очолили Х. Мозель (помічник, а згодом начальник штабу військового округу, член Туркестан - ського відділу Імператорського Московського товариства любителів природо - знавства, антропології та етнографії) та Й. Амінов (штаб-ротмістер Лейб-гвар - дії уланського Його Величності полку).

З усіх регіонів Російської імперії найбільш успішно робота над упоряд - куванням ВТО просувалась у Київському, Одеському та Харківському військових округах. Першим було завершено обстеження Київського військового округу (далі КВО - І. П., О. П.). Як було зазначено вище, роботу на цим описом І. Познанський та М. Левицький розпочали 2 червня 1866 р., а вже 1 травня 1868 р. вони рапортували про завершення чотирьох розділів ВТО. До 3 травня 1868 р. з них було надруковано «Сведения географические и топографические» (перший розділ опису), «Сведения по комплектованию войск» (другий розділ) і «Сведения по расположению войск» (третій розділ опису). Четвертий розділ опису Київського військового округу («Сведения по передвижению войск») перебував у друці. На 5 жовтня 1869 р., за повідомленням Командую - чого Київським військовим округом О. Безака, залишилося доопрацювати два розділи опису: «Сведения по довольствию и снабжению войск» (п'ятий роз - діл) та «Сведения по административной части» (шостий розділ) [23, 61]. У листі О. Безака від 23 грудня 1869 р. було оголошено, що «опис Київського військо - вого округу надруковано у повному обсязі в кількості 300 екземплярів, 250 з яких було спрямовано до Головного штабу» [23, 63].

Незважаючи на стислі строки, що були відведені на упорядкування опису КВО, укладачі намагалися залучити якнайбільшу кількість джерел. В описі

Київського військового округу автори статті зустріли посилання на такі доку - менти: військово-статистичні огляди Київської, Подільської та Волинської губерній (на рукописні варіанти Матеріалів для географії та статистики Росії, упорядковані полковниками К. Тімротом та О. Лещинським, підполковником В. Пащенком); статистичний опис Київської губернії І. Фундуклея, опис Київ - ської губернії М. Воєкова та О. Загоскіна, метеорологічні спостереження спів - робітника обсерваторії університету Св. Володимира М. Авенаріуса, метеоро - логічні спостереження місцевих лікарів Волинської губернії за 1844-1846 рр., дослідження Р. Вагнера («Технология по Вагнеру. Производство муки, хлеба и крахмала», 1862 р.), «Сборник статистических сведений по Киевской губер - нии за 1862 г.» видавництва Київського губернського статистичного ко мітету (1864 р.). Також укладачі активно використовували звітну документацію Волинської та Подільської казенних палат за 1866 р., Київського губернського рекрутського присутствія за 1866 р., Переліки населених пунктів Волинської губернії, надруковані місцевим статистичним комітетом за 1866 р., матеріали про стан розвитку промисловості у Волинській губернії за 1867 р. (ці відомості також було надано місцевим статистичним комітетом), матеріали інспекції Києво-Балтської залізниці (1868 р.), Волинського губернського землеміра, на - глядача Балтського провіантського магазину (1867 р.), щорічні звіти Подільського, Волинського губернаторів за 1866 р., місцевих губернських управлінь державної власності, окружного інженерного управління за аналогічний період, матеріали Х округу шляхів сполучення, накази Військового міністра: 1) № 183 про заснування військових виправних підрозділів, зокрема Київської військової виправної роти, 1867 р.; 2) № 244 про штатний розклад піхотного та стрілецького резервних батальйонів, 1868 р., 3) № 374 про склад вартових команд, управлінь фортифікаційної артилерії, артилерійські лабораторії округів, Київського арсеналу 1867 р.; 4) № 363 про склад готових товарів (4 жовтня 1865 р.) тощо. Однак, незважаючи на значну кількість джерел, про високий ступінь інформативної репрезентативності та достовірності окремих розділів опису говорити не можна. Оскільки ще на початку створення ВТО упорядни - ки КВО неодноразово ставили перед керівництвом Головного штабу та Вій - ськово-вченого комітету питання про сумнівність інформації, що була надана місцевим губернським статистичним комітетом для таблиці № 18 опису «Исчисление маршрутных путей». Однак, М. Обручев 5 січня 1868 р. зауважив, що якщо інших матеріалів не було систематизовано, то потрібно існуючі відомості оприлюднити з відповідними поясненнями до таблиці, у подальшому, як планував М. Обручев, під час чергового оновлення опису цей розділ буде доопрацьовано [16, 244].

Активна фаза упорядкування військово -топографічного опису Харківського військового округу тривала протягом 1866-1871 рр. На 24 березня 1867 р. було завершено упорядкування розділів («Сведения по комплектованию войск», «Сведения по расположению войск»; «Сведения по передвижению войск») за Харківською, Полтавською, Чернігівською, Курською, Орлов - ською та Воронезькою губерніями округу. На 14 травня 1868 р. учасники екс - педиції завершили укладання першого розділу «Сведения географические и топографические» та п'ятого розділу «Сведения по довольствию и снабжению войск» для ВТО Полтавської та Орловської губерній [23, 35-36 зв.]. Після завершення систематизації та редагування матеріалів для військово -топографічних описів губерній у 1870 р. офіцери долучилися до створення узагальнюючого опису військового округу: у 1870 р. вони завершили другий, третій, четвертий та п'ятий розділи опису Харківського військового округу. Увесь наявний матеріал було відредаговано та надруковано у 1871 р. [25, 61 зв.]. Проте під час формування джерельної основи укладачі виявили прогалини в документальній традиції регіону - у систематизованому вигляді була відсутня інформація щодо мобілізаційних резервів російської армії (Табл. № 6 «Состав населения мужского пола по возрастам»). Як стверджував О. Бреверн де Ла- гарді, як основне джерело для цієї таблиці планувалося використовувати спо - відальні відомості, що зберігалися в місцевих консисторіях. Однак, процес їх - ньої систематизації вимагав часу та великих зусиль (тільки за Харківською гу - бернією в місцевій консисторії сповідальні відомості були об'єднані в 50 книг). Упорядники опису для заповнення цієї таблиці повинні були ознайомитися зі сповідальними відомостями, зробити спочатку вибірку інформації щодо чоло - віків віком до 20 років, потім 21-30 років, 31-40, 41-50, більше 50 тощо. Такого обсягу роботи укладачі описів виконати не змогли. Отже, О. Бреверн де Лагарді запропонував Головному штабу звернутися до Синоду з проханням змінити формуляр сповідальної відомості та наблизити її до структури таблиці «Состав населения мужского пола по возрастам». Однак, військові інституції та церковні ієрархи залишили таку пропозицію поза увагою. Незважаючи на певні труднощі, що виникли з формуванням джерельної основи ВТО Харків - ського військового округу, автори залучили до опису праці К. Веселовського «О климате России» (1857 р.), В. Столярова «Опыт медицинской топографии и статистики Харьковского военного округа» (1870 р.), І. Штукенберга «Статистические труды» (1858-1860 рр.), О. Тарачкова «Отчет о путешествии по уездам Сосненского бассейна Орловской губернии для статистических и гео - гностических исследований в 1865 г.», «Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства Внутренних дел. По сведениям 1859 г. Харьковская губерния» (1869 р.). Також автори опису як історичні джерела згадують аналогічні списки населених пунктів Курської (1868 р.), Чернігівської (1866 р.), Воронезької (1865 р.), Полтавської (1862 р.) губерній. Досить активно укладачі вико - ристовували Матеріали для географії та статистики М. Домонтовича (Чернігівська губернія) та В. Михалевича (Воронезька губернія), топографічний опис Харківського намісництва І. Переверзєва (1788 р.), звітну документацію Харківської (за 1865-1868 рр.), Полтавської (1866-1868 рр.) та Орловської (1859-- 1866 р.) лікарських управ, матеріали інтендантства Харківського військового округу за 1865--1868 рр., місцевих губернських статистичних комітетів за 1866 р., накази Військового міністра за 1867 р. Неодноразово автори посилаються також на періодичну пресу та продовжувані видання: «Харьковские губернские ведомости» (за 1841 р.), «Военный сборник» (за 1863 р.), «Памятную книжку Харьковской губернии» за 1866--1868 рр. (укладач збірок -- в. о. секретаря Хар - ківського губернського статистичного комітету Я. Голяховський), «Памятную книжку и адрес-календарь Орловской губернии на 1867 г.» (упорядник збірки -- О. Тарачков), «Памятную книжку Курской губернии на 1867 г.», «Журнал коннозаводства» (1868 р.), «Ежегодник Министерства финансов» (1869 р.).

До 1871 р. також було завершено опрацювання необхідних матеріалів для ВТО Одеського військового округу (далі ОВО -- І. П., О. П.). Як довідуємося зі звіту Командуючого військами ОВО П. Коцебу, на 27 квітня 1868 р. було укладено перший розділ «Сведения географические и топографические», Табл. N° 4--5, № 8--9, № 11 для другого розділу «Сведения по комплектованию войск» (на жаль, матеріал для таблиць було систематизовано лише за двома повітами -- Херсонським і Тираспольським); Табл. № 13, № 15--16 для третього розділу «Сведения по расположению войск» ВТО Херсонської губернії. Для військово - топографічного опису Катеринославської губернії було підготовлено Табл. № 1--2 для першого розділу «Сведения географические и топографические»); Табл. № 4--5, № 8, № 9--11 та «Описание свойств местного населения по отношению к требованиям военной службы для другого розділу «Сведения по комплекто - ванию войск»); Табл. № 13--15 для третього розділу опису «Сведения по расположению войск»; Табл. № 23--38 та «Общий взгляд на направление и степень развития промышленной детяльности в губернии и ее частях, с военно - экономической точки зрения» для п'ятого розділу «Сведения по довольствию и снабжению войск». У межах упорядкування ВТО Таврійської губернії було підготовлено: Табл. № 1, № 2, «Краткий очерк границ, оро - и гидрографический очерк» для першого розділу «Сведения географические и топографические»; Табл. № 3--6, № 8--12 для другого розділу «Сведения по комплектованию войск»; Табл. № 13-17 та «Описание губернского, уездных и заштатных городов как пунктов для квартирования войск» для третього розділу «Сведения по расположению войск»; Табл. № 21 для четвертого розділу «Сведения по передвижению войск». На 27 квітня 1868 р. для опису Бессарабської області було упорядковано Табл. № 1, № 4-5, № 7-9, № 12, «Описание свойств местного населения по отношению к требованиям военной службы», «Сведения о казачьих поселениях в Бессарабской области», Табл. № 13-16, «Описание губернского, уездного и заштатных городов как пунктов для квартирных войск», Табл. № 18 (четвертий розділ «Сведения по передвижению войск»). У межах підготовки узагальнюючого опису Одеського військового округу було укладено Табл. № 1, «Описание административных границ округа», «Подробное опи - сание сухопутной пограничной черты», «Подробное описание приморской черты», Табл. № 3-4 (без даних щодо Херсонської губернії), № 5, № 7, № 10, «Описание физических, нравственных свойств местного населения, по отно - шению к требованиям военной службы»; Табл. № 11, № 13-14 [23, 2-2 зв].

На відміну від Київського, Одеського та Харківського військових округів, в інших регіонах Російської імперії описування просувалося досить повільно. Ще в перші місяці діяльності укладачів ВТО було виявлено коло проблем, по - долання яких потребувало особистого втручання начальника Головного штабу Ф. Гейдена, а саме: побутування різних концептуальних підходів до методики та методології упорядкування описів; відсутність належного державного фінансування військово-топографічних експедицій, активна ротація у складі їхніх учасників; недостатня кількість репрезентативних та достовірних джерел з історії заселення та господарського освоєння окремих регіонів російської держави; відмова місцевої влади від співпраці з керівниками та учасниками військово-топографічних експедицій; нестача необхідної кількості примірників програмних документів для упорядкування ВТО (наприклад, «Программы для составления сборников военно -статистических сведений по губерниям и областям» (1865 р.); перманентні територіально -адміністративні реформи, що призводили до інформаційного оновлення чернеток описів після чергової змі - ни внутрішніх кордонів Російської імперії; відсутність необхідної кількості перекладачів (або носіїв шведської, фінської, молдавської мов), які б працювали у складі військово-топографічних експедицій у національних районах Російської імперії; розробка програмних документів обстеження без урахування політичної та соціально-економічної ситуації в окремих районах російської держави (побутування в регіоні традиційного економічного устрою, по ширен - ня норм звичаєвого права, збереження традицій місцевого самоврядування (наприклад, системи станично-хутірського управління), загострення політичної ситуації в регіонах та подолання їхніх наслідків (наприклад, після польського повстання в Царстві Польському та на Правобережній Україні). Несво є- часне виявлення та усунення усіх цих проблем призводило до тимчасового призупинення описово-статистичних та картографічних робіт, а також перенесення кінцевих строків їхнього завершення.

Як зазначалося вище, однією з головних причин, що впливала на строки проведення ВТО, було побутування серед учасників та керівників військово - топографічного обстеження різних концептуальних підходів до методики та методології упорядкування описів. Найбільш жваве обговорення тривало що - до доцільності залучення до упорядкування описів нової «Программы для со - ставлення сборников военно-статистических сведений...» та « Соображений по исполнению военно-статистических работ». На початку діяльності Нарадчого комітету в 1865 р. військове керівництво країни відмовилося упорядковувати описи за попередніми програмами обстеження (за Приблизною про грамою статистичного та військово-статистичного обстеження Кутаїської губернії 1857 р. та Типовою докладною програмою статистичних описів та військових оглядів губерній та областей Російської імперії (1858 р.) - І. П., О. П.) [15, 52]. Таке рішення співробітники Нарадчого комітету пояснювали тим, що обстеження за програмою М. Голіцина мало комплексний характер. Описи областей та гу - берній Російської імперії складалися з двох взаємопов'язаних частин: Матеріалів для військової географії та військової статистики, які виконували роль до - відника під час планування наступальних та оборонних операцій, і Матеріалів для географії та статистики Росії, які сприяли популяризації серед місцевого населення енциклопедичних знань про історію, економічні ресурси та людський потенціал регіону. Збільшення обсягів роботи (необхідність упорядкувати два описи за кожною губернією) призвело до того, що військово -топографічне об - стеження не було доведено до логічного завершення. Отже, Нарадчий комітет ще в 1865 р. прийняв рішення упорядкувати нові описи, зорієнтовані на виконання лише військових завдань. Однак, уже під час реалізації нової «Программы для составления сборников военно-статистических сведений.» (1865 р.) у національних районах Російської імперії укладачі військово-топографічних експедицій зіштовхнулися з низкою проблем. Відсутність надійної джерельної бази та перекладачів для системної роботи експедицій унеможливлювала по - дальше опрацювання документальних матеріалів за новою програмою. Отож, деякі керівники військових округів (Командуючий Оренбурзьким військовим округом - М. Крижанівський, Кавказьким військовим округом - Великий князь Михайло Миколайович Романов) звернулися до генерал-майора М. Обручева (Голови Нарадчого комітету) з проханням дозволити доопрацювати описи, складені за Типовою докладною програмою статистичних описів та військових оглядів губерній та областей Російської імперії (1858 р.) та Приблизною програмою статистичного та військово -статистичного опису Кутаїської губернії (1857 р.). Вони рекомендували оновити вже зібрану попередніми експедиціями статистичну інформацію, скоротити кількість розділів відповідно до «Программы для составления сборников военно-статистических сведений...» (1865 р.). У межах просування цієї концепції 8 жовтня 1866 р. помічник Головнокомандуючого Кавказькою армією О. Карцев запропонував доопрацювати військово-топографічні описи цього регіону: «Военно -статистическое обозрение Российской империи. Кутаисского генерал-губернаторства, состоящего из Кутаисской губернии, владений: Мингрелии, Абхазии и Сванетии и приставств: Самуразаханского и Цебельдинского» (1858 р., автор - О. Лаврентьєв); «Военный обзор Рионского края» П. Краєвича; військово-статистичний огляд Закав - казького краю М. Столєтова; опис Кубанської області та двох повітів Ставро - польського краю В. Павловича. Після обговорення цієї проблеми на засіданні Нарадчого комітету Головного штабу 20 січня 1867 р. генерал-майор М. Обручев затвердив: «статистичні роботи на Кавказі дозволено робити за старими програми [Приблизною програмою статистичного та військово -статистичного опису Кутаїської губернії (1857 р.) та Типовою докладною програмою статистичних описів та військових оглядів губерній та областей Російської імперії (1858 р.)] за винятком тих розділів, що не мають відношення до загальних урядових рекомендацій» [16, 140].

Із часом було змінено характер проведення описових і картографічних робіт в інших військових округах Російської імперії. Так, 6 березня 1867 р. з пропозицією «змінити концепцію створення описів і впорядковувати лише їх оновлені варіанти» звернувся до Ф. Гейдена Командуючий військами Оренбурзького військового округу М. Крижанівський. У своєму листі він запропо - нував узагальнити всі друковані та архівні описово -статистичні матеріали, що зберігались у місцевому архіві, і переопрацювати лише три групи питань: «Природа, тобто топографія, геологічні утворення, опис ґрунтів та їх розподіл, опис вод (гідрографія), гірські хребти та височини (орографія), місцева кліма - тична зоологія, ботаніка та мінералогія», «Антропологічний, а особливо етно - графічний, побутовий опис різних племен краю та їх історія», «Статистика на - селения, його виробництво та торгівля, опис шляхів сполучення». З метою за - лучення місцевої інтелігенції, офіцерів Генерального штабу, що проходили службу в регіоні, до краєзнавчих досліджень та створення військово-топографічних описів М. Крижанівський запропнував заснувати Оренбурзьке відділення Імператорського географічного товариства (останнє надало згоду на функціонування такого відділення в Оренбурзі ще 23 жовтня 1865 р.). Міністерство фінансів в особі міністра М. Рейтерна запропонувало виділити на фінансування цієї структури 20 тис. руб.). 28 квітня 1867 р. також було прийнято рішення упорядкувати за Типовою докладною програмою статистичних описів та військових оглядів губерній та областей Російської імперії (1858 р.) опис Букеєвської орди (територія Оренбурзького військового округу) [16, 173-173 зв.].

Також серед упорядників описів та організаторів військово -топографічного обстеження тривала дискусія щодо доцільності використання експедиційного методу під час збору необхідних джерел, оскільки це вимагало залучення значних фінансових та людських ресурсів. Наприклад, в одному з програмних документів («Соображения по исполнению военно-статистических работ» (1865 р.) керівники обстеження спочатку рекомендували як історичні джерела використовувати документи, надіслані губернськими статистичними комітетами, місцевими казенними палатами, окружними управліннями, і лише після виявлення інформаційних прогалин у документальному фонді регіону звертатися до експедиційного методу накопичення матеріалів. Так, Командуючий військами Віденського військового округу К. фон Кауфман у листі до підлеглих від 26 квітня 1866 р. зобов'язав, «згідно з викладеним у «Міркуваннях ...» загальним планом, упорядковувати описи за наявними вже матеріалами та відомостями, які будуть надходити від різних відділів окружного управління. Якщо буде виявлено нестачу необхідних відомостей, то для їх оновлення о фі- цери Генерального штабу, що перебувають при штабах дивізій, повинні звернутися по допомогу до статистичних комітетів, казенних палат тощо. І, насамкінець, для оцінки або перевірки деяких фактів на місці і для збирання відо - мостей, що вимагають особистого огляду й особистої участі в систематизації точних даних під час упорядкування деяких описових статей, будуть відряджені офіцери Генерального штабу, які під час відрядження можуть дослідити різні питання за окремими розділами програми та поповнити, перевірити вже зібрані дані [16, 54]. З часом експедиційний метод все ж таки було визнано як найбільш надійний у плані збору та систематизації оро -, гідро- та етнографічної інформації (розділ «Сведения географические и топографические», «Сведения по комплектованию войск» та «Сведения по расположению войск»). Отож, експедиційний метод використовував під час дослідження Букеєвської орди (Оренбурзький військовий округ) капітан Л. Костенко. З метою вивчення побуту місцевого населення та системи управління Букеєвською ордою він протягом п'яти місяців 1867 р. перебував у Ханській Ставці. За цей час він ознайомився з архівом Тимчасової ради з управління Букеєвською ордою (Внутрішньою Киргизькою ордою) [16, 238]. До експедиційного методу упо - рядкування опису Східно-Сибірського військового округу звертався капітан М. Пржевальський. З 3 липня 1867 р. до 28 січня 1868 р. він перебував у відрядженні в Південно-Уссурійському краї, де збирав інформацію про «російські та іноземні поселення в економічному, адміністративному та побутовому відношенні» [24, 13]. Тривалий час у відрядженні перебував також капітан В. Філіпов, якого 1 травня 1867 р. було спрямовано до Тифліської та Єреванської губерній для збору та систематизації інформації для першого розділу опису («Сведения географические и топографические») регіону [23, 73-73 зв.].

До експедиційного методу опрацювання джерел звернулися також укладачі опису Одеського військового округу. Для злагодженої й ефективної роботи учасників польової експедиції старший ад'ютант Генерального штабу, полковник Л. Михайлов уклав програму з 27 питань. Відповідно до неї, необхідно було всю інформацію систематизувати за такими тематичними групами: 1) транс портні сухопутні маршрути (протяжність маршруту, населенні пункти, що знаходяться на шляху пересування колони, відстань між ними, кількість дворів та перелік закладів військової інфраструктури, що функціонують у кожному поселенні, через яке прокладено основний та резервний маршрути пересу - вання військ; технічний стан й устаткування переправ через водні перешкоди, що зустрічаються на шляху пересування війська); 2-3) технічні характеристики транспортних засобів, поширених у регіоні; середні ціни на перевезення вантажу в різні пори року з розрахунку транспортування 1 пуда вантажу на 100 верст; 4-5) проекти щодо поліпшення технічного стану Чорноморських портів (Євпаторія, Севастополь, Балаклава, Ялта, Феодосія, Керч) і судноплав - ства на Дніпрі та Дністрі (назви рукавів та русла річок, за якими відбувається судноплавство, перелік населених пунктів, де знаходяться річкові порти; тип та технічний стан суден); 6, 12, 16-25) кількість і прізвища власників тваринницьких господарств, підприємств харчової, деревообробної, легкої, шкіряної, металургійної, гірничодобувної, машинобудівної промисловості (основний асортимент товарів та середні ціни на їхню продукцію, аналіз господарської діяль - ності окремих підприємств й акціонерних товариств (наприклад, Російського товариства пароплавства й торгівлі, технічний стан елінгу в Севастополі); 7) середні ціни за кожним повітом на оренду земель для пасовищ та сінокосін - ня; 8-11) середні ціни з розрахунку за 1 пуд на основні види сільськогосподарської продукції: картоплю, горох, капусту, цибулю, м'ясо (баранина, свинина, яловичина), рибу, сіль; 13-15) площа земель лісогосподарського призначення (функціональний поділ лісів, основні сорти деревини та середні ціни на деревину залежно від сорту). З метою надання відповідей за пунктами № 26-27 (Демографія та Поселення Дунайського козацького війська (Бессарабська область)) планувалося звернутися до Бессарабського обласного статистичного комітету [23, 63-65 зв]. Для збору цієї інформації експедиційним шляхом були залучені поручик М. Стог (перебував у відрядженні з 21 червня по 4 серпня 1868 р.), штабс-капітан І. Бодаревський (перебував у відрядженні з 29 травня по 7 липня, з 30 липня по 18 серпня, з 22 вересня по 3 жовтня 1868 р.), капітани К. Хотовицький (з 13 липня по 10 серпня, з 14 по 20 жовтня, з 23 жовтня по 6 листопада1868 р., П. Баженов - з 25 травня по 7 серпня 1868 р.), А. Шебанов (з 6 липня по 21 серпня 1868 р.), Ю. Костенко (з 10 червня по 19 липня 1868 р.). Укладачі опису Одеського військового округу лише протягом травня-вересня 1868 р. витратили на фінансування експедиційних заходів понад 1 000 руб. [23, 69-69 зв]. Усі експедиційні заходи було реалізовано до 1 листопада 1868 р., зокрема рекогносцирування маршрутних шляхів Одеського військового округу.

Дискусія щодо залучення експедиційного методу для збору документів актуалізувала питання достовірності джерельної бази ВТО. Проблему формування репрезентативної джерельної бази ВТО (окрім уже надісланих зразків військово-топографічної продукції) планувалося здебільшого вирішити за рахунок співпраці з губернськими статистичними комітетами. Протягом 18341853 рр. на території Європейської частини Російської імперії було зареєстро - вано 33 губернські та обласні статистичні комітети. Діяльність губернських статистичних комітетів поділялася на обов'язкову (тобто таку, результати якої вимагав уряд) та необов'язкову (тобто власну, творчу діяльність комітетів). Обов'язкова діяльність їх полягала в збиранні матеріалів для всепідданійших звітів губернатора уряду та первинній обробці цього матеріалу, у створенні цих звітів і додатків до них («Огляди губерній»), у створенні особливих записок та відомостей зі статистичними даними, які надавалися в різні міністерства, відомства і Центральний Статистичний Комітет. Необов'язкову діяльність урядової статистики складали дослідження в історичному, географічному, етнографічному та подібних відношеннях [18, 98-99]. Однак в окремих районах російської держави співпраця учасників військово -топографічного обстеження з губернськими статистичними комітетами виявилася малоефективною, оскільки деякі з ГСК були відкриті лише напередодні проведення військово- топографічного обстеження або вже після його оголошення. Наприклад, з 1862 р. розпочали свою діяльність Тифліський та Єреванський губернські статистичні комітети; з 1863 р. - Бакинський та Кутаїський губернські статистичні комітети. Ще пізніше, 25 листопада 1872 р., відбулося перше засідання Тьор- ського обласного статистичного комітету, 22 липня 1879 р. - Кубанського губернського статистичного комітету. Схожа ситуація спостерігалась у Фінляндії, як повідомляв 8 червня 1866 р. Командуючий військами у Фінляндському військовому окрузі, генерал-майор М. Адлерберг, «статистичні бюро у Фінляндії [Статистичне бюро Фінляндії ] розпочнуть свою роботу лише з 1 січня 1868 р., і саме з цього періоду офіцери Генерального штабу матимуть повну можливість отримати перші відомості про край» [16, 89]. У той же час, якщо навіть місцеві органи влади сформували особовий склад губернського статистичного комітету, це не гарантувало, що комітет буде працювати злагоджено й ефективно. Наприклад, Єнісейський губернський статистичний комітет було відкрито в 1835 р., однак до початку 60-х рр. ХІХ ст. він фактично не функціо - нував. Лише в 1863 р. з'явилися перші зразки його документальної продукції, наприклад, «Памятная книжка Енисейской губернии на 1863 год». Після від'їз - ду колишнього цивільного губернатора, голови Єнісейського губернського статистичного комітету генерал-майора П. Замятніна та призначення на посаду цивільного губернатора А. Лохвицького діяльність комітету було призупи - нено на 10 років (тільки у 1879 р. було видано «Обзор Красноярского округа Енисейской губернии за 1878 год») [26, 32]. Схожа ситуація з функціонуванням губернського статистичного комітету спостерігалась у Томській губернії. За повідомленням Томського цивільного губернатора В. Бекмана, з 1845 до 1853 рр. «засідань в комітеті (Томський губернський статистичний комітет -

І.П., О. П.) не було, ніяких дій не відбувалось». Лише з березня 1854 р., після надходження з Головного управління Західного Сибіру місцевому губернаторові В. Бекману циркуляра № 381 про активізацію діяльності Томського губернського статистичного комітету, установа відновила свою роботу [21, 187]. Майже не виявляли своєї активної діяльності аж до затвердження у 1860 р. «Положения о губернских и областных статистических комитетах» Таврійський, Катеринославський, Херсонський губернський статистичні комітети, а також Бессарабський, Одеський та Ізмаїльський статистичні комітети (останній фактично не розпочав роботу). У 1836 р. було прийнято рішення поширити повно - важення Бессарабського статистичного комітету на Ізмаїльське градоначаль - ство. Єдиною дієвою установою на Півдні України був Головний статистичний комітет Новоросійського краю, заснований 9 листопада 1843 р. відповідним указом Сенату (ліквідований у 1874 р.). Після прийняття «Положения о губернских и областных статистических комитетах» було зреформовано на нових засадах діяльність Херсонського губернського статистичного комітету (від - крито 14 жовтня 1861 р.), Бессарабського статистичного комітету (5 лютого 1862 р.), Одеського міського статистичного комітету (1 червня 1863 р.), які надалі співпрацювали з учасниками військово-топографічних обстежень.

З проблемою формування джерельної бази стикнулися й укладачі описів із інших регіонів Російської імперії, наприклад М. Краснов (редактор «Военного обозрения Земли Войска Донского»). Місцевий, Новочеркаський статистичний комітет (пізніше Обласний Війська Донського статистичний комітет, відкритий у 1839 р.). Однак, як свідчать архівні матеріали, він не виявляв активності аж до 1861-1864 рр. (з 1866 р. почали друкувати «Памятные книжки Области Войска Донского»). Редактор «Военного обозрения земли Войска Донского» М. Краснов так розповідав про співпрацю з місцевим статистичним комітетом та якість наданої цією установою інформації: «Статистичний комітет, що розпочав свою діяльність у 1864 р., вперше звернув увагу на статистику народонаселення шляхом проведення у 1867 р. поголовного, майже одноденного перепису, у результаті чого одержав більш достовірні відомості про роз - поділ населення за статтю та місцевістю, і потім, хоча Статистичний комітет і займався збиранням даних про розподіл населення за віросповіданням, станом та віковими категоріями, проте отримані ним з цих предметів відомості нав - ряд чи можна вважати приблизними, оскільки кількість розкольників слід вважати завеликою; розподіл за станами, на нашу думку, відбувся не зовсім правильно, тому що в Міуському окрузі, де скоцентровані поміщицькі маєтки, по - казано дуже мало дворян, це відбулося внаслідок того, що ці дворяни були записані за іншими округами, за станичними списками; нарешті, розподіл населення за віком, за підрахунками комітету, надто віддаляється від загально - прийнятих таблиць такого розподілу. Під час уважного розгляду показників врожайності хліба було зазначено, що цифрові матеріали відносяться лише до сівби і збирання хліба з селянських та козацьких земель; водночас значну кількість хліба сіють донські землевласники й орендарі земельних ділянок, і це не було показано у відомостях, доставлених Комітету в 1867 р. та 1868 р., що змусило нас прийняти відомості, надані Комісії народного продовольства, звідки ми й запозичили вартість різних продуктів» [12, І-ІІІ].

Після виявлення фактів бездіяльності губернських статистичних комітетів та інших установ Російської імперії, керівники військово-топографічних експедицій, наприклад, Командуючий військами Західно -Сибірського округу О. Дюгамель, з прикрістю констатував: «Губернські статистичні комітети, зем - ські управи та військово-окружні управління хоча й певною мірою можуть полегшити працю при складанні таблиць, але оскільки організація статистичних робіт у цих установах одержала свій початок тільки останнім часом, і кількість осіб, знайомих з практичними подробицями операції збору та систематизації статистичних відомостей, досить обмежені, тому необхідно самостійно вишукувати матеріали шляхом відряджень» [16, 95]. Тотожну точку зору (про безперспективність співпраці з губернськими статистичними комітетами та місцевими органами влади) поділяв Командуючий Московським військовим округом О. фон Гільденштубб. 28 травня 1868 р. у доповідній записці він зауважив: «Губернські статистичні комітети або прямо відмовлялися надати відомості (за їх відсутності), або надають нерідко такі, які не можуть задовольнити вимоги програми, або, нарешті, доставляють такі відомості, які, через недбале їх складання, використовувати не можна» [23, 42]. 8 травня 1868 р. інший учас - ник військово-топографічної експедиції Д. Канавалов (Казанський військовий округ) доповідав, що місцева влада, яка повинна була сприяти діяльно сті укладачів описів, відмовлялась надавати відомості у систематизованому вигляді: «на запитання укладачів, неодноразово повторювані, часто зовсім не надхо - дять відповіді, якщо і надходять, то в незадовільному стані; губернські установи іноді відмовляють у безпосередньому зборі відомостей і пропонують на - явні в них відомості у вигляді сирого матеріалу» [23, 13-22 зв.].