Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза

В деяких публікаціях Ольвійський шлях [Sramko, 1992, Abb. 1] і відповідна йому ділянка східного відгалуження Чорного шляху [Кордт, 1910, табл. III; Русов, 1876, мапа], обминаючи Тясминську луку із заходу, сягають Поросся, перетинаючи Рось приблизно в районі Богуслава, і спрямовані на переправи в районі Канева-Трахтемиріва. На цій ділянці вони фактично співпадають з гіпотетичним субширотним шляхом доби пізньої бронзи, що проходив з Нижнього Дунаю повз басейн Синюхи й Поросся -- «південним лісостеповим шляхом» [Лысенко, 2002]. Частина цієї трасі, від Гнилого Тикича до Дніпра в районі Канева, можливо, співпадала зі шляхом скіфського часу (див. нижче). На ньому є досить виразні індикатори -- величезне городище Журжинці зі слабким культурним шаром [Болтрик, 2009, с. 385], поблизу ще велике городище Комарівка [Назаров, 2004, с. 56], а також скупчення курганних могильників і селищ поблизу с. Медвін з імпортами ранньоскіфських і пізньоскіфських часів. Як вже згадувалось, імпортів саме часів розквіту ольвійської торгівлі в Пороссі обмаль, це переважно знахідки другої половини V -- IV ст. до н. е. Проте, навряд чи можна сумніватися, що дорога вздовж Гнилого Тикича існувала протягом всього скіфського періоду. Для V--IV ст. до н. е. тут проходив караванний шлях до Східної Подолії, що засвідчують курганні могильники у верхів'ї Гірського Тикича, де знайдено, зокрема, кістяки двох верблюдів [Болтрик, 2009, с. 385]. Цей напрямок шляху співпадає з трасою Чорного шляху на мапі Боплана, який від Лисянки проходив повз Медвин і повертав на північний захід вздовж верхів'їв Гнилого Тікича -- на с. Кошовата (Koczowa) Таращанського району -- Ставище й далі. На ньому позначено також відгалуження на Богуслав і Стеблів [Кордт, 1910, табл. III].

Таким чином, відтінок Чорного шляху в межиріччі Росі й Синюхи (її притоки Гнилого Тикича) має дуже значне співпадіння з трасою скіфських часів. Від району Лисянки відгалуження шляху повертали, мабуть, до переправи на Росі в районі с. Стеблів (дружинні кургани V--IV ст. до н. е.) [Скорый, 1997], повз городища Журжинці чи Комарівка (місця перепочинку або торгівлі?), або повз Медвин в районі Богуслава і далі на канівські переправи. Головною (найзручнішою), зважаючи на рельєф місцевості, була саме дорога на Канев від Богуслава [Фіалко, Болтрик, 2003, с. 86]. Інший шлях до Поросся можна орієнтовно позначити від району Сміли повз Костянтинівку-Орловець-Городище на переправу в районі Корсуня. Цей шлях, виходячи зі знахідок імпортів, найактивніше використовувався в кіммерійські й пізньоскіфські часи.

Скупчення археологічних пам'яток у межиріччі Гептурки й Разливаної потребує окремого розгляду. Це курганні могильники Журовської групи -- біля сс. Журовка-Турія-Капітанівка, Листопадове, Иосипівка, розташовані вздовж давніх доріг. Всі досліджені кургани цієї групи споруджені в часи, коли встановлюються торговельно-обмінні стосунки з античними містами. До кінця VII -- VI ст. до н. е. належать 7 поховань в районі с. Журовка й 12 поховань поблизу с. Турія. Пізніше, у V й особливо IV ст. до н. е. тут, а також біля сусіднього с. Капитанівка утворилося найбільше у правобережному Лісостепу курганне кладовище. Така концентрація могил вже є ознакою виключної «цінності» території й певної осілості, що нерідко спостерігається поблизу великих торжищ.

Північніше курганних могильників, на відстані приблизно від 10--12 до 20 км (по прямій), знаходився Пастирсько-Макіївський поселенський осередок. За 2 км на південь від Пастирського городища в другій половині VI ст. до н. е. було споруджено Шарпівське городище -- своєрідний форпост на підступах до головного поселення мікрорегіону. На Пастирське городище античний імпорт починає надходити з другої половини VI і особливо на початку V ст. до н. е. [Онайко, 1966], в похованнях курганного некрополя уроч. Галущине (100--300 м від валів Пастирського городища) він зафіксований з другої половини V ст. до н. е. У VI--V ст. до н. е., судячи з усього, були засновані також два інші городища -- Будянське і Макіївське, віддалені лише на 4-- 5 км від двох попередніх. Існує думка, що чотирі городища Пастирсько-Макіївського куща збудовані спеціально для захисту Мотронинського городища -- центру ранньодержавного утворення -- з боку Дніпро-Бузького вододілу [Павленко, 1994, с. 146]. Як форпост на шляху до глибинних територій Потясминня сприймають ці пам'ятки 22 й інші дослідники. На наш погляд, спорудження чотирьох городищ на відносно обмеженій території пов'язане з проходженням тут важливих шляхів, сусідство з якими було водночас і небезпечним і вигідним. Можливо, городища мали різні функції, в тому числі вартових постів (Макіївське і Будянське), і їх населення забезпечувало контроль за проходженням товарів з боку античних міст і скіфського Степу, організацію супроводу і охорони. Ці два городища розташовані по різні боки сучасної авто -- і залізничної трас, які, принаймні на цьому відрізку, мали співпадати з напрямком давнього шляху. торговий шлях скіфський тясмин

Безсумнівно, що рухливі скотарі, які залишили в межиріччі Гептурки-Разливаної курганні «дружинні» могильники від VII до ГУст. до н. е., володіли шляхами цього стратегічного напрямку. О.О. Бобринський, який проводив розкопки цих курганів, не мав сумніву щодо приналежності поховань в журовських курганах завойовникам-скіфам, які підкорили місцеве осіле населення і зимові стійбища яких знаходилися тут [Бобринский, 1911, с. 45] -- поблизу степового порубіжжя, де у верхів'ї Гептурки багато балок між високими вододільними мисами, що першими висихають з початком весни. Літопис кінця XII ст. повідомляє, що половці після набігів на Русь ховалися «по Висем», тобто по берегах Висі, звідки, надавши коням перепочинок, здійснювали нові напади на Поросся [Грушевський, 1991, с. 13; Ипат., с. 450]. У скіфські часи тип взаємовідносин рухливих скотарів і осілого населення був інший і ґрунтувався на постійному пануванні військової верстви свого або прийшлого панівного племені. Але, як і в давньоруські часи, долини Великої Висі і її приток були базою для перебування войовничих дружин напівномадів. Звідси можна було контролювати зручні шляхи на північ -- на всьому степовому коридорі межиріччя Тясмину і Великої Висі -- або вздовж Синюхи. Стратегічне значення місцевості в козацькі часи засвідчує наявність монастиря в околицях Лебедині (неподалік Журовки).

Найбільше курганів журовської групи було споруджено саме наприкінці VI -- у першій половині V ст. до н. е., в період розквіту ольвійської торгівлі з лісостеповими племенами. Декілька курганів «царського» рангу було зведено також в IV ст. до н. е., тобто цей напрямок активно функціонував протягом всього скіфського періоду, навіть коли у Потясминні спостерігається занепад поселенських структур. Щоправда, Пастирсько-Макіївської поселенської структури це стосувалося меншою мірою ніж округи Мотронинського городища. Так, на Пастирському і Шарпівському городищах простежено шари IV ст. до н. е., в курганних могильниках поряд з цими городищами, а також з Макіївським, переважали поховання кінця V -- IV ст. до н. е. Поховання кінця VI -- першої половини V ст. до н. е. поодинокі [Ковпаненко, Бессонова, Скорый, 1989, с. 154--155]. Тобто, в ранньоскіфський і середньоскіфський періоди імпортні античні речі потрапляли, окрім городищ, насамперед в курганні поховання, розташовані на порубіжжі зі степом. Незалежно від етнокультурної приналежності воїнів, похованих в курганних могильниках журовської групи, це була соціальна спільнота (окреме плем'я або верства) рухливих скотарів, яка ще у VII ст. до н. е. заволоділа дорогами, а отже і пасовищами цієї стратегічно важливої території. Ця спільнота, якій належала вирішальна роль в організації торгівлі з античними містами, посідала панівне становище в місцевому соціальному утворенні скіфського часу, в тому числі по відношенню до поселенських осередків Пастирсько-Макіївського куща. Важливим джерелом збагачування для них було, мабуть, стягування «в'їзного мита», а також, організація супроводу і охорони торгових караванів. Цікаво, що серед курганів журовської групи зафіксовано найбільшу для Потясминня кількість курганів-лідерів, які є індикаторами підвищеної вартості місцевості. Поблизу с. Журовка таких курганів було 7 (з них 1 ранньоскіфський, 3 середеньоскіфські, 2 пізньоскіфські, 2 невідомого часу), поблизу Капітанівки -- 2 (з них 1 пізньоскіфський), Турії -- 1 пізньоскіфський [Ковпаненко, Бессонова, Скорый, 1989, с. 162--164].

Значна кількість античного імпорту, виявлена на великих поселеннях і в курганах дружинних могильників, є насамперед свідченням високого рівня соціальної консолідації племен басейну Тясмину і тісних (не лише торговельних) зв'язків з античними містами. Правляча племінна верхівка використовувала особливості географічного розташування Потясминня для отримання всіх зисків від транзитної торгівлі. На сучасному рівні знань можна вважати, що наприкінці VII -- на початку VI ст. до н. е.

Вже діяли як північний напрямок ольвійського шляху (античні імпорти Мотронинського городища, Жаботинського поселення), так і західний, принаймні його південне відгалуження (курган Мартоноша). З другої половини VI ст. до н. е. імпорт надходить по обох напрямках вже в значній кількості. Окрім городищ всередині Тясминської луки (насамперед Мотронинського) і Пастирсько-Макіївського «куща», головним осередком, де «осіли» імпортні речі, були кургани журовської групи, що вказує на важливість саме північно-західного відгалуження Ольвійського шляху. Не виключено, що десь в районі курганів знаходилися одне або декілька торговищ, звідки імпорт надходив в глибинні райони Потясминня. Цікаво також, що дружинні поховання цього часу поки що не виявлені в курганах північної частини Тясминської луки -- у великих гуляйгородському і тенетинківському могильниках. Майже всі вони були сконцентровані на порубіжні зі Степом. У другій половині V -- IV ст. до н. е. значна частина античних імпортів, як і раніше, проходить через «журовське прикордоння», яке контролювало потужне угруповання номадів. У той же час, у V--IV ст. до н. е. імпортні речі в більшій кількості потрапляють до Поросся по шляхах, які можна вважати продовженням західного відгалуження ольвійського. Відкритим залишається питання, чи можна вважати ці імпорти ольвійськими чи боспорськими? У всякому разі, античні імпорти в курганах Східного Поділля трапляються разом із такими «східними ознаками», як кам'яні плитки і кістяки верблюдів [Бессонова, 1994, с. 15], що засвідчує потрапляння на цю територію східного кочового населення по субширотним торговельним шляхам, якими пересувалися також товари з античних причорноморських міст.

Література

1. Антонович В.Б. Археологическая карта Киевской губернии. -- К., 1895.

2. Бессонова С.С. Курганы лесостепного Побужья // Древности скифов. -- К., 1994. -- С. 3--33.

3. Бессонова С.С. Кургани ранньоскіфського часу на Київщині // Археологічні пам'ятки Фастівщини. -- Фастів, 2001. -- С. 67--69.

4. Бессонова С.С. Каменные изваяния в контексте этнополитической истории Скифии // Stratum plus. -- 2009. -- № 3. -- С. 14--93.

5. Бессонова С.С., Недопако Д.П. Скіфський однолезовий меч з околиць Мотронинського городища // Археологія. -- 2013. -- № 1. -- С. 113--122.

6. Бессонова С.С., Романюк В.В. Поселення скіфського часу на території м. Тараща // Археологія. -- 2004. -- № 2. -- С. 90--102.

7. Бобринский А.А. Курганы и случайные археологические раскопки близ местечка Смелы. -- СПб., 1901. -- Т. 3. -- 174 с.

8. Бобринский А.А. Отчет об исследованиях в Черкасском и Чигиринском уездах Киевской губернии в 1909 году // ИАК. -- 1911. -- Вып. 40. -- С. 43--61. Бойко Ю.Н. О функциональном назначении некоторых майданообразных сооружений украинской Лесостепи // Древности. -- Харьков, 2009. -- Вып. 8. -- С. 24--35.

9. Бокій Н.М. Нові пам'ятки скіфського звіриного стилю з Кіровоградщини // Археологія. -- 1970. -- Т. ХХХІІІ. -- С. 182--189.

10. Бокий Н.М. Скифские курганы в басейне р.Большая Высь на Кировоградщине // Скифы и сарматы. -- К., 1977. -- С. 200--207.

11. Бокий Н.М. Отчет Кировоградского педагогического института о раскопках в пгт Петрово и г. Светловодске // НА ІА НАН України. -- № 1983/175.

12. Бокий Н.М. Греко-варварские связи в Причерноморском регионе (по материалам правобережноднепровского пограничья степи и лесостепи VIII--III вв. до н. э.) // Международные отношения в бассейне Черного моря в древности и в средние века. -- Ростов-на-Дону. -- 1986. -- С. 3--14.

13. Бокій Н.М. Курган ранньозалізного віку біля с.Івангород на Кіровоградщині // Від Кіммерії до Сарматії. -- К., 2004. -- С. 15--17.

14. Бокий Н.М., Горбул Г.П., Отрощенко В.В. Киммерийские захоронення на Кировоградщине // СА. -- 1991. -- № 1. -- С. 173--183.

15. Бокій Н.М., Могилов О.Д. Перший сезон робіт на Світловодському могильнику // Феномен Більського городища. -- Київ; Полтава, 2014. -- С. 26--29. Болтрик Ю.В. Об одном из вероятных торгових трактов Скифии // Актуальные проблемы археологических исследований в Украинской ССР. -- К., 1981. -- С. 59--60.

16. Болтрик Ю.В. Сухопутные коммуникации Скифии (по матеріалам новостроечных экспедиций от Приазовья до Днепра) // СА. -- 1990. -- № 4. -- С. 59--60. Болтрик Ю.В. Основной торговый путь Ольвии в Днепровское Лесостепное Правобережье // РА. -- 2000. -- № 1. -- С. 121--130.

17. Болтрик Ю.В. Шляхи сполучення Скіфії-України // Воєнна історія. -- 2003. -- № 1. -- С. 45--56. Болтрик Ю.В. Древние пути сообщения Правобережной Украины // С.Н. Бибиков и первобытная археология. -- СПб., 2009. -- С. 381--392.

18. Бруяко И.В. Ранние кочевники в Европе X--V вв. до Р. Х. -- Кишинев, 2005. -- 368 с.

19. Галанина Л.К. Греческие поножи Северного Причерноморья // АСГЭ. -- 1966. -- Вып. 7. -- С. 5-- 27.

20. Грушевський М.С. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV сторіччя. -- К., 1991. -- 560 с.

21. Граков Б.М. Чи мала Ольвія торговельні зносини з Поволжжям і Приураллям в архаїчну і класичну епохи? // Археологія. -- 1947. -- Т. І. -- С. 23--38. Даниленко В.Н. Археологические исследования 1956 года в Чигиринском районе // КСИАУ. -- 1959. -- Вып. 8. -- С. 13--22.

22. Иессен А.А. Греческая колонизация Северного Причерноморья. -- Л., 1947. -- 90 с.

23. Ильинская В.А. Раннексифские курганы в басейне р. Тясмин. -- К., 1975. -- 224 с.

24. Ильинская В.А., Тереножкин А.И. Скифия VII-- IV вв. до н. э. -- К., 1983. -- 380 с.

25. Исмагилов Р.Б. Скифская легенда и раннесарматские царства // ПССАСП: Тез. докл. -- Запорожье, 1994. -- Ч. II. -- С. 69--71.

26. Кириков С.В. Человек и природа восточноевропейской лесостепи в X--XIX вв. -- М., 1979. -- 184 с. Клепатский П.Т. Очерки по истории Киевской земли. Литовский период. -- Одесса, 1912. -- 137 с. Клочко В.И. Новые аспекты связей Северного Причерноморья с Восточным Средиземноморьем в позднем бронзовом веке // Мир Ольвии. -- К., 1996. -- С. 129--131.

27. Клочко Л. Бурштинові шляхи за скіфських часів // Геолог України. -- 2011. -- № 3--4. -- С. 173--179. Ковпаненко Г.Т., Бессонова С.С., Скорый С.А. Памятники скифской епохи Днепровского лесостепного правобережья. -- К., 1989. -- 336 с.

28. Кордт В. Материалы по истории русской картографии. -- К., 1910. -- Вып. 2. -- 31 с., 45 карт.

29. Кракало І.В., Кулатова І.М. Кинджал з Кременчуччини // АЛЛУ. -- 1998. -- № 1--2. -- С. 168.

30. Кузык Б.Н., Яковец Ю.В. Цивилизации: теория, история, диалог, будущее. Истоки и вершины восточнославянской цивилизации. -- М., 2008. -- 519 с. Кулатова И.Н. Некоторые находки киммерийского времени с территории Полтавщины. Приложение // Скорый С.А. Киммерийцы в Украинской Лесостепи. -- К., 1999, С. 1--2.

31. Кулатова І.М, Скорий С.А., Супруненко О.Б. Кургани поблизу с. Волошине в пониззі Псла. -- К., 2010. -- 160 с.

32. Куштан Д.П. Населення південної частини Лісостепового Подніпров'я за доби пізньої бронзи: Дис. ... канд. іст. наук. -- К., 2007.

33. Лысенко С.Д. К вопросу о локализации коммуникаций поздней бронзы в Правобережной Лесостепи // Матеріали між нар. наук. конф.: Секц. «Археологія» (17--18 травня 2002 р., Луганськ). -- Луганськ, 2002. -- С. 104--111.

34. Ляшко Ю.Ю.Скіфський кинджал із околиць Мотронинського городища // Чигиринщина: історія і сьогодення: ІІІ наук.-практич. конф. (30 вересня -- 1 жовтня 2010 р., Чигирин). -- Доповідь.

35. Максимович Н.И. Днепр и его бассейн. -- К., 1901. -- 370 с.

36. Мозолевський Б.М. Кургани вищої скіфської знаті і проблема політичного устрою Скіфії // Археологія. -- 1990. -- Вип. 1. -- С. 122--138.

37. Моця О.П., Халіков А.Х. Нові дослідження шляху з Булгара в Київ (попередне повідомлення) // Археологія. -- 1989. -- № 4. -- С. 143--149.

38. Назаров О.В. Нововиявлені пам'ятки скіфського періоду // Від Кіммерії до Сарматії. 60 років Відділу скіфо-сарматської археології (матеріали Міжнародної наукової конференції). -- К., 2004. -- С. 56--57. Ольховский В.С., Евдокимов Г.Л. Скифские изваяния VII--III вв. до н. э. -- М., 1994. -- 188 с.

39. Онайко Н.А. Античный импорт в Приднепровье и Побужье в VII--V вв. до н. э. -- М., 1966. -- 214 с. (САИ. -- Вып. Д1--27).

40. Онайко Н.А. Античный импорт в Приднепровье и Побужье в IV--II вв. до н. э. -- М., 1970. -- 214 с. (САИ. -- Вып. Д1--27).

41. Орлик А.П. Поселение скифского времени у с. Капитановка // Актуальные проблемы археологических исследований в Украинской ССР. -- К., 1981. -- С. 55--56.

42. Орлик О.П. Поселення ранньоскіфського часу Любомирка-1 у верхів'ї р. Тясмин // Археологія. -- 2007. -- № 2. -- С. 31--36.

43. Орлик О.П. Звіт про археологічні розвідки в 2013 році на території Олександрівського та Олександрійського районів Кіровоградщини // НА ІА НАН України. -- № 2014/[б. н.].

44. Орлик О.П. Поселення ранньоскіфського часу в верхів'ях річок Інгул, Інгулець та Тясмин // Актуальні проблеми археології та історії раннього залізного віку: Наук. зап. Серія: істор. науки. -- Кіровоград, 2014а. -- Вип. 21. -- С. 174--181.

45. Островерхов А.С. Ольвия и торгове пути Скифии. // Древности Северо-Западного Причерноморья. -- К., 1981. -- С. 84--94.

46. Отрощенко В.В. Пути обмена -- пути миграций // Эпоха бронзы Доно-Донецкого региона. -- Капитаново, 1995. -- С. 18--19.

47. Отрощенко В.В. Система шляхів сполучень за доби бронзи на теренах Північного Причорномор'я // Miedzy Baitykiem a Morzem Czarnym. Szlaki miedzymorza IV--I tys. przed Chr. -- Poznan, 2011. -- S. 441--451.

48. Павленко Ю.В. Предісторія давніх русів у світовому контексті. -- К., 1994. -- 400 с.

49. Петренко В.Г. Правобережье Среднего Приднепровья в V--III вв. до н. э. -- М., 1967. -- 210 с. (САИ. -- Вып. Д--14).

50. Плетнева С.А. Половецкие каменные изваяния. -- М., 1974. -- 200 с. (САИ. -- Вып. Е4--2).

51. Полтавець В.І., Білецька О.В., Легоняк Б.В. Шолом кубанського типу в Правобережному Лісостепу // Археологія. -- 2000. -- № 1. -- С. 147--149.

52. Полтавець В.І. Археологія Кременчуцького «моря» // Пам'ятки України. -- 2003. -- № 4. -- С. 40--51. Полтавець В.І. Броди і перевози скіфського часу на Тясмині // Феномен Більського городища. -- Київ; Полтава, 2014. -- С. 115--117.

53. Похилевич Л.И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. -- Біла Церква, 2009. -- 418 с. Рассадин С.Е. Украшения подгорцевского типа // Проблемы археологи Северного Причерноморья. -- Херсон, 1991. -- С. 110--116.

54. Русов А.А. Русские тракты в конце XVII и начале XVIII в. -- Киев, 1876.

55. Скорый С.А. Стеблев: скифский могильник в Поросье. -- К., 1997. -- 174 с.

56. Скорый С., Зимовец Р. К проблеме товаро-денежных отношений у населения Восточноевропейской Лесостепи в скифскую эпоху // Актуальні проблеми археології та історії раннього залізного віку: Наук. зап. Серія: істор. науки. -- Кіровоград, 2014. -- Вип. 21. -- С. 141--156.

57. Скорый С.А., Хохоровски Я. Мотронинский проект украинских и польських археологов // Від Кіммерії до Сарматії. -- К., 2004. -- С. 75--79. Сребродольский Б.И. Янтарь. -- М., 1984. -- 112 с. Суботін Л.В., Черняков І.Т. Новотроянівський скарб та питання обміну металом в добу пізньої бронзи // Археологія. -- 1982. -- Вип. 39. -- С. 15--22. Тереножкин О.І. Розвідки і розкопки 1949 р. в північній частині Кіровоградської області // Археологія. -- Т. VII. -- 1952. -- С. 110--135.

58. Тереножкин А.И. Предскифский период на Днепровском Правобережье. -- К., 1961. -- 247 с.

59. Цвек Е.В., Озеров П.И. Отчет о разведке археологических памятников в Новомиргородском районе Кировоградской области в 1987--1989 гг. // НА ІА НАН України. -- 1987--1989/40б.

60. Черняков И.Т. Племена Северо-Западного Причерноморья в позднем бронзовом веке: Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. -- К., 1975. -- 29 с.

61. Членова Н.Л. Предистория «торгового пути Геродота» (из Северного Причерноморья на Южный Урал) // СА. -- 1983. -- № 1. -- С. 60--73.

62. Шилик К.К. Географические аспекты сообщения Геродота о горьком источнике на Гипанисе // XIV Междунар. конф. античников социалистических стран. -- Ереван, 1976. -- С. 325--326.

63. Шилик К.К. Влияние природных условий на выбор трасс древних транспортних путей // Взаимодействие общества и природы в процессе общественной эволюции. -- М., 1981. -- С. 178--187.

64. Шостопал А.В. Скарби Черкащини. -- Черкаси, 2007. -- 120 с.

65. Фабриціус І.В. Тясминська експедиція // АП УРСР. -- 1949. -- Т. ІІ. -- С. 80--111.

66. Фабриціус І.В. До питання про топографізацію племен Скіфії // Археологія. -- 1951. -- Т. V. -- С. 50-- 80.

67. Фіалко О., Болтрик Ю. Напад скіфів на Трахтемирівське городище. -- К., 2003. -- 150 с.

68. Хохоровски Я. Экологический «стресс» в Западной Сибири и «культурный шок» в Карпатской котловине в конце бронзового века. «Terra Scythica» // Материалы междунар. сим поз. «Terra Scythica». -- Новосибирск, 2011. -- С. 319--336.

69. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків у трьох томах. -- К., 1990. -- Т. 1. -- 592 с.

70. Chochorowski J. Ekspansija kimmeryjska na tereny Europy Srodkowej. -- Krakow, 1993. -- 328 р. Gimbutas M. Bronze Age Cultures in Central and Eastern Europe. -- Paris, 1965. -- 228 з.

71. Sramko B.A. Die Osteuropaische Steppe und Waldsteppe in ihren wechselb eziehungen wahrened der fruhen Eisenzeit // Archeologische Mitteilungen aus Iran. Herausgegeben vom Deutschen archaologischen Institut Abteilung Teheran. -- 1992. -- B. 25. -- S. 47--63.

Размещено на Allbest.ru