Імена кипчаків у європейських джерелах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Імена кипчаків у європейських джерелах

Ярослав Пилипчук

Ця стаття присвячена дослідженню антропонімів кипчаків у європейських джерелах. Уперше у світовій історіографії в цій студії об'єднані матеріали слов'янських, європейських латиномовних, візантійських грекомовних та грузинських джерел. Найбільші массиви даних про імена кипчаків містяться в угорських латиномовних документах та руських слов'яномовних джерелах. Більшість імен мають надійні тюркські етимології і тільки для незначної частини імен неможливо знайти їх. Всупереч поширеному стереотипу зміїна та драконяча символіка в кипчацькій антропонімії не була поширеною. Імена кипчаків також доволі часто характеризували, якісь якості чи особливості зовнішності людини. Також серед імен іноді трапляються титули. Деякі кипчацькі імена стали прототипом для героїв тюркських епосів.

Ключові слова: кипчаки, імена, антропонімія, джерела, Європа.

Эта статья посвящена исследованию антропонимов кипчаков в европейских источниках. Впервые в мировой историографии в этой студии объединены материалы славянских, европейских латиномовних, византийских грекоязычных и грузинских источников. Большие массивы данных об именах кипчаков содержатся в венгерских латиномовних документах и древнерусских источниках. Большинство имен имеют надежные тюркские этимологии и только для незначительной части имен невозможно найти их. Вопреки распространенному стереотипу змеиная и драконья символика в кыпчакские антропонимии ни была распространенной. Имена кипчаков также довольно часто характеризовали, какие качества или особенности внешности человека. Также среди имен иногда случаются титулы. Некоторые кыпчакские имена стали прототипом для героев тюркских эпосов.

Ключевые слова: кыпчаки, имена, антропонимия, источники, Европа.

This article is devoted to research anthroponymy Kypchaks in European sources. For the first time in world historiography in the studies combined materials Slavic, Latin-speaking European, Byzantine and Georgian hrekomovnyh sources. The largest of these panels Kypchaks names are in Latin-speaking Hungarian and Ruthenian documents slov'yanomovnyh sources. Most names have reliable Turkic etymology and only a small part of their names can not be found. Contrary to popular stereotype of a serpent and dragon symbols in Kipchak anthroponymy was not widespread. Names Kypchaks often characterized as some kind of quality or features of a person's appearance. Also among the titles of names sometimes occur. Some Kipchak names became the prototype for the characters Turkic epics.

Keywords: kypchaki names, anthroponomy sources, Europe.

Одним із найбільш цікавих питань історії є питання з кипчацькими іменами. Існують деякі праці присвячені кипчацькій антропонії. Л. Рашоньї записав кипчацькі імена в Угорщині [71]. М. Баскаков склав реєстр кипчацьких імен у слов'янських літописах [5]. Д. Моравчік та Н. Ілієв зафксували кипчацькі імена у візантійських джерелах [67; 16]. М. Лазареску-Зобіан зафіксувала кипчацькі імена у Молдавії та Волощині [63]. Проте досі не складено повного переліку імен кипчаків згаданих у європейських джерелах. Необхідно створити повну базу даних стосовно кипчацьких імен. Завданням цієї роботи є складення повного переліку кипчацьких імен у європейських джерелах. Також необхідно дослідити кількісний склад імен, тобто відзначити скільки їх є у різних джерелах, поділити імена за групами над походженням.

Абоска. Угорський кипчак який згаданий у угорському джерелі під 1459 р. Л. Рашоньї уважав, що етимологія імені похідна від куманського abusqa (у перекладі старий) [71,р. 135].

Аєпа. Аєпами звали двох кипчацьких ватажків 1107 р., котрі одружили своїх доньок на синах Володимира Мономаха та Олега Святославича. Один з них був сином Асеня, а інший сином Гиргеня. Один із Аєп конфлітував з волзькими булгарами 1117 р. і під час мирних переговорів з ними був отруєний. Стосовно імені Аєпи М. Баскаков висловив припущення, що воно походить від слів Ay (місяць) + oba (плем'я), тобто місячне племя. Проте, на думку П. Голдена імя могло походити від Qay + oba, тобто плем'я кай. Початкове К випадає у ряді кипчацьких діалектів. М. Баскаков наводив й інші форми. Aj (місяць) + ара (дядя), тобто місячний дядько. Aja-eje-ije (пан)+ ара (вічливе звертання до старших), дослівно - дядько з боку батька. Також можливо Aju (ведмідь) + aby (іменник), aja (пан) + aby (іменник), aju + ара. О. Пріцак уважав, що Аєпи належали до племені Кай і династії Асень [5, с. 80; 37, с. 241; 24, с. 250, 282-283; 45, с. 226].

Азгулуй. Цей кипчацький ватажок згадувався під 1086 р. як князь таревський, тобто вождь племені Тарев. Був згаданий у повчанні Мономаха. Загинув під час однієї з виправ Володимира Мономах. М. Баскаков запропонував наступні можливі пояснення етимології його імені. Az (мало) + kuluk (прославлений герой). Також можливий й інший варіант -

Azyq або azyg + Ly, що разом Azyqly (володіючий кликами, кликастий) [5, с. 80; 45, с. 225; 24, c. 250].

Айдар. Щодо можливості існувавання цього кипчацького ватажка є вагомі сумніви, оскільки він згаданий тільки у пізньому Никонівському літописі, а Лаврентіївському та Новгородському Першому літописах згадки про нього немає. Цей скептицизм висловив П. Голден. Проте М. Баскаков та Г. Федоров-Лавмдов вважали його цілком реальним. М. Баскаков розглядав кілька етимологій імені Айдар. Перша гіпотеза від ajdar (тюркський оселедець на голові хлопчика), друга від hajdar (лев). Існування вождя з таким іменем можливо, але стосовно згадки про нього в літописах відповідь негативна [5, c. 80; 45, c. 225].

Айдуа (Едуа). Кипчацька коханка короля Ласло IV, згадувалась у угорських хроніках у ХІТТ ст. Л. Рашоньї вважав, що це ім'я походить від тюркського ay-doga (місяць, що сходить) [71, р. 136]

Айсупа-Асупа-Аксупа. Один з вождів лукоморських кипчаків. Згаданий у 1103 р. серед загиблих кипчацьких ханів у битві на річці Молочній (Сутінь). М. Баскаков розглядав кілька етимологій імені цього вождя. Від ajaz (ясний) + apa, тобто ясний дядько, від okuz (бик) + apa, від oguz (простий, грубий, невежа) + apa, aqys (благословіння) + apa, asov (допомога) + apa [5, с. 80; 45, с. 224; 24, с. 279; 17, с. 225].

Аклан. Належав до Бурчевичів, тобто кипчацького племені Бурдж-Огли. Згадувався в Лаврентіївському літописі під 1110 р. М. Баскаков пропонував наступні гіпотези: aq (білий) + lan (сокол), aq-olan, тобто чистий або чесний, aq (білий, чесний) + ulan чи oglan (юнак) [5, с. 80; 24, с. 250; 45, с. 226].

Акочай. Таке ім'я вирогідно мав один із придунайських чи лукоморських кипчаків. Згадок у літописах про такого вождя немає. Згадано лише, що існував Бегбарс Акочаєвич. При цьому це не по батькові, оскільки батьком Бегбарса був Акум. Акочай імовірніше був родоначальником клана. За версією М. Баскакова, етимологія імені походила від сполучення слів Aq + uca (біла спина) [5, с. 81; 17, с. 761; 45, с. 226].

Акум. Батько Бегбарса Акочаєвича. Подібне ім'я мав батько Акуша з лукоморських кипчаків. Також так звали батька Асеня. На думку М. Баскакова, етимологія цього імені мала три варіанти.За першим з них ім'я походило від тюркського слова Oqйm(куча). За другим - ім'я походило від тюркського слова okum/ukum (великий). За третім - ім'я походило від тюркського слово Oqum (опора) [5, с. 81; 17, с. 671, 761; 45, с. 226].

Акуш. Таке імя мав вождь дунайських кипчаків, які у 1090 р. вдерлися в Угорщину. Також так звали одного з вождів лукоморських кипчаків наприкінці ХІТ ст. Можливо, він належав до клану Урусобичів. На думку М. Баскакова, етимологія цього імені Aq (білий) + qus (орел, птаха), тобто білий орел або білий лебідь. Дослідник припускав й іншої можливості - походження імені від тюркського слова Aqis благословіння. О. Пріцак уважав більш правильною форму Aq-qus білий птах [5, с. 81; 37, с. 180; 17, с. 675; 45, с. 226; 42, с. 327 - 328; 77, p. 121; 72, s. 163 - 164; 54, s. 196 - 197].

Алак. Вождь з таким ім'ям згаданий в Лаврентіївському літописі під 1184 р. Був одним з полонених кипчацьких ватажків, захоплених у полон Святославом. За оденою з гіпотез М. Баскакова етимологія імені походила від тюркських Ylaq-ylag-ulaq (маленький конь, щойно народжене козеня). За іншою гіпотезою цього ж дослідника ім'я походило від тюркського слова Ulaq (тупий, не винахідлий) [5, с. 81; 24, с. 396; 45, с. 225]

Алдімір. У візантійських джерелах Елітіміріс, у угорських джерелах Олдамур. Жив у другій половині ХІТІ ст. Був одним з кипчацьких беків в Угорщині. Не погодився з умовами сейма в Тетені. 1280 чи 1282 р. зазнав поразки від угорців у битві на озері Ход, утік до Болгарії. 1285 р. зініціював похід монголів на Угорщину. Був родичем Георгія Тертера й очевидно міг бути родичем і Котяну. Належав до племені дурут. П. Павлов пропонує свою етимологію al (червоне)+Тетіг (залізо)= розігріте залізо. Й. Заїмов висловив гіпотезу, за якою етимологія імені Алдімір наступна. Al чи El (рука) + Demir (залізо) тобто Алдімір це залізна рука. В. Стоянов запропонував іншу етимологію - Айдемір. Ay (місяць) + demir (залізо), тобто місячне залізо. Л. Рашоньї пропонував етимології el-temiri залізна держава, тобто керувати державою залізною рукою. Н. Ілієв пропонував варіант носити залізо тобто бути воїном. Цікаво, що залізна рука турецькою - це Демірел [67, s. 124, 361; 34; с. 78; 16, с. 100 - 101; 53, s. 106 - 107; 72, s. 188; 34; 35, с.400; 54, s. 226].

Алпамиш. У Нікіти Хоніата цей кипчацький вождь згаданий як Єлпуміс. Про нього також згадує Феодор Скутаріот. Цей кипчацький вождь згаданий близько 1185 р.

Тюркський варіант імені Алпамиш або Алпаміс. Це ім'я похідне від тюркського Alp (герой, сміливість, мужність). Можливо, це імя означає мужність або велетень. Алпамиш це герой тюркських епосів. Сам епос Алпамиш уважають кипчацьким [16, c. 98; 67, s. 124, 361].

Алпра/Алпер. Згаданий поряд з Узуром під 1279 р. Цей кипчацький бек у Угорщині, жив у другій половині ХІІІ ст. і входив до оточення короля Ласло Куна. Етимологія імені Алпра (Алпар) має два пояснення. За першою гіпотезою, яку обстоюють Л. Рашоньї та Н. Беренд, це слово похідне від тюрк. al (червоний)+bura (верблюд)= albura (червоний верблюд чоловічої статі). Друга мала походити від тюркських Alp (богатир)+ аг (чоловік)=А1рег (чоловік-герой), тобто від тюркського означення шляхетної та сильної людини. За версією Л. Рашоньї це ім'я могло мати форму Olper. У цій формі ім'я кипчацького бека згадане 1255 р. У формі Алпра ім'я згдано 1284 р. [68, р. 54 - 55, 79 - 80; 52, р. 106, 108 - 109; 82; 55, s. 310 - 316, 330; 73, s. 121; 47; 51, р. 252; 71, р. 135 - 136].

Алтабарз. Кипчак згаданий у угорському документі під 1347 р під іменем Altabarz. На думку Л. Рашоньї ім'я походить від alti' barz - шість барсів [71, р. 136].

Алтунопа. Кипчацький вождь кінця ХІ ст. та початку ХІІ ст. Алтунопа взяв участь у битві на Вягрі 1097 чи 1099 рр. Виконав удаваний відступ і заманив угорське військо у засідку. У 1103 р. був вороже налаштований по щодо Русі. Загинув у 1103 р. у авангардному бою поблизу річки Сутінь. За версією М. Баскакова це ім'я походило выд Altun (золото) + apa (дядько, батько). Можливий також варіант, що Altun (золото) + apa (вічливе звертання). У Делійському султанаті був чоловік Алтунба. Його імя мало бути тотожним з літописним Алтун-опою. П. Голден пропонував варіант Altun+oba тобто Золотий рід [5, с. 81; 24, с. 271, 279; 17, с. 254-255; 45, с. 224; 31, с. 19, 203; 58, р. 108].

Амурат. Історичність цього кипчака П. Голден поставив під питання. Цей вождь згаданий лише в Никонівському літописі, проте не згаданий в Іпатіївському, Лаврентіївському, Новгородському першому літописі. На думку М. Баскакова, це ім'я можна перекласти як обов'язок, зобов'язання. З монгольської ж мови amyrad перекладається як мирний, спокійний, любий [5, с. 81; 45, с. 225].

Арбуз. Один із кипчацьких беків другої половини ХІІІ ст. Входив до оточення короля Ласло Куна. Ймовірно брав участь у битві при Кресенбруні у 1260 р. та Дуюрнкурті у 1278 р. на боці угорців проти чехів. Погодився з умовами сейма у Тетені. А. Палоці-Хорват вважає, що етимологія імені цього вождя походить він назви кавуна тюркською мовою - arbuz [68, р. 54 - 55, 79 - 80; 52, р. 106, 108 - 109; 82; 55, s. 310 - 316, 330; 73, s. 121; 47; 71, р. 136].

Арсланопа. Один із лукоморських кипчаків. У літописах згаданий під 1103 р. Був одним із страчених русами вождів під час битви на річці Сутінь. М. Баскаков пропонував наступні етимології: Arslan + apa (лев та дядя) та Arslan + apa (лев та вічливе звертання).

О. Пріцак вказував, що arslan перекладається, як лев. П. Голден припонує arslan та oba тобто лев'ячий клан [5, с. 81; 37, с. 225; 24, с. 279; 17, с. 255; 47, s. 40; 58, р. 108].

Асадук. Згаданий у Повчанні Мономаха. Брав участь у подіях 1078 р., коли допоміг Олегу Святославичу повернути під свій контроль Чернігово-Сіверську землю. М. Баскаков для імені імені пропонував єдину етимологію Asa (esi) (його розум, свідомість) + oduq (уважний) = живий розум [5, с. 81; 24, с. 248; 45, с. 224].

Асень. Кипчацький вождь другої половини ХІ ст. Відомо лише, що він помер 1082 р. і залишив по собі кількох синів. Цей Асень (у літописах Осінь) був братом Бегубарса та Сакзя. Осеневим називалось одне з міст донецьких кипчаків, можливо Шарукань. Асаном або Асенем Нікіта Хоніат називав одного з християнизованих кипчаків, котрий був федератом Візантійської Імперії і мав володіння у Подунав'ї. Мав християнське ім'я Іван. Скористався допомогою дунайських кипчаків, влахів та бродників М. Баскаков уважає можливими дві етимології імені Асень. Від тюрксього іменика Asan (здоровий) чи дієприслівникового звороту ossin (нехай зростає). Візантійська грецька форма цього імені Асаніс. Осень слов'янська форма імені Asan/Esen. Асень похідна від імені Есен тобто здоровий і на думку О. Пріцака було також назвою і династії і клану. В. Стоянов увважає, що імя Асан може походити від тюркютського Ашина, а також пропонує свою етимологію імені вождя від тюркського прислівника esen (здоровий, радісний, життєрадісний, розумний). І. Вашарі вважаж руську форму імені Асеня Осень похідною від тюрк. esen (музика, здоровий, безпека). У Синодику Борила Асеня названо Бельгуном. Це ім'я похідне від тюрк. bilgun (знаючий, розумний). Ймовірно це було прізвисько Асеня [5, с. 81; 67, s. 73 - 75, 361; 78; 37, с. 240-241; 24, с. 249; 45, с. 226; 81, р. 38 - 47].

Бейбарс (у літописах Багубарс, Багбарс, Бегбарс). Так звали кількох кипчацьких вождів. Перший з них жив наприкінці ХІ ст. і був споріднений з Асенем та Гиргенем. У Повчанні Мономаха вказано, що Володимир Мономах помилував кількох його синів. Інший кипчацький вождь жив наприкінці ХІІ ст. і належав до клану Акочая. Бейбарсом звали ще одного кипчацького вождя. Він походив із племені бурдж-огли. У 40 - 50-ті рр. був мамлюком у Єгипті. Завдки особистим талантам став еміром. Перебував на службі у єгипетських та сирійських Аййубідів. Відіграв важливу роль у перемозі над монголами при Айн Джалут у 1250 р. У 1260 - 1277 р. був султаном Єгипта й здійснив кілька десятків кампаній проти хрестоносців, монголів, кілікійських вірмен. М. Баскаков припускав, що імена Бейбарса згадані в літописах походили від baqu (холм) + bars тобто барс, котрий водиться між холмів або від слів buq або bug (корпус, осанка), звідки Bugybars (зі осанкою барса). С. Ковач пропонувавла варіант Beybars тобто пан-барс [5, с. 81 - 82; 17, с. 671, 761; 8; 61, р. 257]. Існує й інша можливість і форми імені. У більш пізній час було прийнято носити ім'я Бегбарс. Bars значив барс, а beg значив пан. В. Стоянов пропонує форму пан- барс [78]. Ім'я Бейбарс в арабській графіці читалось як Baybars, Baibars, Bai'bars, Beybars, Beyburs [= Beybars], Beibars и Bibars [= Baybars]. Дзеркальне арабське відображення цього імені це Барсбай чи Барсбей. При цьому Бейбарс це ймовірніше огузька форма цього імені. Казахською формой цього імені є Байбарис. Для татарської, карачаєвскої, кумицької мови характерна форма Бійбарс. Давньотюркська форма цього імені Бегбарс. Власне давньотюркську форму імені запозичили літописці Русі, повідомляючи про Багбарса, Бегбарса, Бегварса. При цьому характерно, що практично всі згадані вожді мали володіння у східноєвропейських степах [8].

Баліар. Під 1322 р. в угорському документі поряд з Бітером згаданий Баляр. Він був сином Тешенча. Л. Рашоні висловив гіпотезу про те, що це ім'я походить від Bay-er (знатна людина, богата людина) [71, р. 138].

Балик. Так звали одного з християнизованих і булгаризованих кипчаків. Його можна важати радше болгарином ніж кипчаком. Разом із Добротіцею Балн правив Карвунським (Добруджанським деспотатом) у середині - другій половині XIV ст. В. Стоянов уважає, що етимологія цього імені могла мати дві етимологію. За одною вона походила від тюркського позначення міста за іншою від тюркського позначення риби - baliq. Ім'я могло набути також форм Баліка чи Белек [78; 37, с. 224 - 225].

Барамук. Під 1354 р. в угорських документах згаданий Барамук син Кабака. Поки-що дослідники не зафіксували надійерї етимології. Л. Рашоньї вказував на аффікс muq у цьому слові [71, р. 137].

Барак. Так звали одного з кипчацьких вождів, котрі потрапили у полон до Святослава 1184 р. М. Баскаков виводили це ім'я від тюркського слова Baraq (кудлата собака). Під 1521 р. в угорському документі згаданий Деметрій Бараг [5, с. 82; 78; 24, с. 395; 17, с. 632; 45, с. 225; 71, р. 137].

Басараб. Так звали засновника правлячої династії Волощини. Він був сином Тихомира. На думку П. Павлова, М. Лазареску-Зобіан та А. Гьокбеля Басараб, як і його рід, мав кипчацьке походження. Зазвичай етимологію цього імені ввжають похідною від тюркських слів bas (придушувати, правити, керувати) + ar (чоловік) + oba/aba (батько, дядько, старший брат). Басараб у перекладі значило правлячий рід, який походить з правлячого роду. У латиномовних джерелах ім'я згадувалось як Bazarab, Bazarad, Bazaras, Bozorab, Basarat. Закінчення на -d можить бути пояснені угорською адаптацією цього тюркського імені [16, с. 101; 63, р. 267; 35, с. 400; 81, р. 152]. І. Вашарі вказує, що ім'я Басараб походить від куманського Basar-oba [81, р. 149 - 152]. Зважаючи на чергування b та m у тюркських мовах Basar-oba можна читати ще як Masar-oba [66, р. 109]. А. Гьокбель указує, що ім'я батька Басараба Тохомер походить не від Токтомер, а від Токомер [60, р. 654; 81, р. 152].

Басти. Кипчацький ватажок з таким іменем згаданий під 1223 р. За даними галицько- волинського літописця прийняв християнство. Племінна та кланова належність невідома. М. Баскаков уважав ім'я похідним від bas (придушувати) + суфікс dy/di. Basty у перекладі з тюркського який переміг [5, с. 82; 17, с. 741; 45, с. 226].

Башкорт. Це ім'я кілька раз згадувалось у літописі. Перший раз згаданий у літописі під 1159 р., допомагав князю-ізгою Івану Ростиславичу Берладнику здійснити похід на Галицьке Пониззя. Спроба домогтися від ізгоя даними полоненими русами була невдалою. Під 1160 р. допомгав Ізяславу оволодіти Києвом, також ця кампанія була невдалою. До Башкорта втікла одна руська княжна. Інший вождь із іменем Башкорт був згаданий 1184 р. як полонений Святослава. На думку М. Баскакова, ім'я походило від тюркських bas (ranoBa)+qurt (вовк), тобто ім'я перекладалося дослівно вожак вовків [5, с. 78; 24, с. 396; 17, с. 501; 45, с. 225].

Бачкольда. У угорських джерелах був згаданий під 1267 р. як володар села Aranylab^acs. Л. Рашоні пропонував кілька етимологій. Одна походила від кримського та османського badz+qoldi (запитавший у старої жінки) [71, р. 136]

Беглюк, Белук, Белук. Кипчацький ватажок племені бурдж-огли у середині - другій половині ХІІ ст. Був тестем Рюрика Святослава. Був батьком Гзи. Згаданий у літописах під 1162, коли став свояком Ростиславичів. У 1167 або 1168 р. Ярослав Всеволодович напав на кочів'я Беглюка і з того часу почались активні походи бурдж-огли на Русь. М. Баскаков уважав правдоподібною таку реконструкцію етимології його імені: bek/berk (міцний) + lyq/liq = beklik (міцність, твердий, міцний, твердий) [5, с. 82; 17, с. 532; 37, с. 182; 38, с. 125].

Беке. Під 1347 р. під цим ім'ям згаданий син Атлабарза. З казахської мови beki прищ. Також існує іншпа етимологія з казаської та татарської мови як beki - знатна дама [71, с. 137].

Белдюз. Один із вождів лукоморських кипчаків. Згаданий під 1103 р. як один із страчених кипчацьких вождів. Був богатим і пропонував за себе викуп. Святополк хотів його помилувати, але Володимир Мономах наполіг на його страті. М. Баскаков пропонував кілька варіантів етимологій його імені. За першою вона походила від Bil-duz=Bilduz (повідом). Друга етимологія була похідною від beli (від bel талія) + duz (прямий). Тобто ім'я означало його пряма постава. Була ще одна версія, яка пов'язувала ім'я зі словом baldyz (свояк) [5, с. 82; 24, с. 279; 17, с. 255; 45, с. 225].

Більге-тегін. Згаданий під імена Белкатгін та Балкатгін у Повчанні Володимира Мономаха. 1078 р. допомагав разом з двума іншими кипчацькими ватажками відвойовувати Чернігово-сіверську землю. У 1086 р. воював під Новгородом-Сіверським. На думку М. Баскаков етимологія прозора й походить від Bilge (мудрість, мудрий) + tegin (принц) . Більге-тегін значить мудрий принц. На думу дослідника можлива й інші етимологія - bel (талія, поясниця, постава) +qat (твердіти). До слова додається аффікс gin/qyn/kin у результаті чого отримуєм Beli qaqtyn, тобто людина з міцною поставою (спиною) [5, с. 82; 24, с. 248].

Бітер. Під 1292 р. в угорському джерелі згаданий Бітер син Течеуча. Л. Рашоньї вважав, що воно походить від тюркського слова bit припинити, готовий, зростати [71, Р. 137].

Бердаша. Історичність існування цього вождя під сумнівом. Згаданий у тільки в Никонівському літописі Ber (давати) + афікс dy/di тобто вын дав. Berdi. Можливо, форма походить від Alla , Hudaj, Tengri berdi, тобто Бог дав. Закінчення sa (Бердаша), це слов'янська адаптація імені Берді. На думку П. Голдена це імя монгольського чи навіть постмонгольського часу [5, с. 82; 45, с. 225; 56, р. 300].

Бердібек. Історичність існування цього вождя сумнівна, оскільки він згаданий тільки в Никонівському літописі. М. Баскаков запропонував етимологію Tengri Berdi (Бог дав) + bek (пан)). До того ж імя Бердібек не трапляються до монгольських часів у східноєвропейських степах [5, с. 82; 45, с. 225].

Болден. Під 1322 р. в угорському документі згаданий як син Ямула [71, р. 138].

Бокміш. Кипчацький вождь 80-х рр. ХТТ ст. належав до племені іт-огли. Був братом Тоглия (Ттилия). Згадувався в Іпатіївському літописі у 1183 та 1184 рр. 1184 р. потрапив у полон до Святослава. М. Баскаков запропонував етимологію імені від baq (дивитися за випасом худоби) + суфікс mys або mis, що в підсумку дає дивлчячийся за випасом худоби [5, с. 82-83; 17, с. 632; 45, с. 225].

Болуш. Кипчацький ватажок середини ХТ ст. Був згаданий у літописах під 1054 та 1055 рр. Був першим кипчацьким вождем установившим контакт з Руссю і ймовірно тіснив огузів з Дніпровського Лівобережжя. М. Баскаков висловив два припущення щодо етимології його імені. Перша від слова bulus (спустошення). Друга похідна від bolus (помічник або той хто надає допомогу) [5, с. 83; 24, с. 162; 17, с. 152].

Боняк. Був союзником Візантії 1091 р. Очолював дунайських кипчаків. У 1097 чи 1099 рр. надав допомогу галицьким Ростиславичам і переміг угорське військо в битві на річці Вягрі. В угорських джерелах згаданий як Міркода. Найзапекліший ворог Русі. Здійснював походи 1095 та 1096 рр. Ледь не увірвався в Київ. 1105 та 1107 рр. здійснив напади на кордони Русі. У битві на Сулі разом з Шаруканом був переможений русами.

1116 р. проти нього спрямував похід Володимир Мономах. Помер орієнтовно в першій чверті ХІІ ст. У нього був син Севінч. Ще один Юоняк жив у середині ХІІ ст. За М. Баскаковим, є кілька гіпотез щодо етимології його імені. Перша гіпотеза, за нею ім'я походить від banak (родиме пятно). За другою Боняк походить bojun-mojun (шия) + aq = boj(u)naq. Боняк - це білошиїй. За третьою Боняк походить від bojnaq (ящерка). П. Голден вважав можливим, що його імя походило від уйгурського імені Bongaq. Л. Рашоні вважав ім'я похідним від тюрк. bon (старий). Таке ім'я на думку П. Голдена як і Кипчак було одним з захисних імен [5, с. 83]. У формі Маніак згадувалося у Анни Комніної. Д. Моравчік та О. Пріцак вважали його формою согдійських слів Mani-ax тобто товариш (брат) Мані [67, s. 181, 361; 22, Книга 8, Параграфы 4-6; 45, с. 224; 56, р. 300].

Бортц. Вождь племені кунун, жив у першій половині ХТТТ ст. Ймовірно йому належала ініціатива нападів на угорські коматіти Фегераш та Брагшов. Був переможений тевтонськими лицарями. У 20-х рр. ХТТТ ст. пішов на зближення з Римом та Угорщиною. Прийняв християнство 1228 р. 1229 р. мав узяти участь у кампанії угорців за оволодіння Галичиною. Був похований не за традиційним кипчацьким звичаєм, а в якійсь вежі. С. Ковач вказує, що в латиномовних хроніках траплялися й інші форми імені цього кипчацького вождя - Brut, Bauch, Bruch. У Хроніці Емони він згаданий як вождь вальвів Boricius. За джерелом цей вождь був хрещений у 1227 р. Відносно етимології імені, то деякі дослідники вважають його похідним від тюркського (перець). П. Голден уважає, що тюркське ім'я Бортца було Bars, Bore или Bure. В. Спіней уважав можливою імені Бортц формою Буртчі. С. Ковач висловила кілька гіпотез щодо етимології імені кипчацького вождя. За одною з них ім'я Бортц це слово Барс. Дослідниця повязувала цю форму з ім'ям Бегуварса у Тпатіївському літописі. Етимологія Bars (барс) можливо, коли зважати, що у тюрок були популярні тварині тотеми, зокрема кошачі тотеми. За іншим припущенням Бортц значив Bore/Borz, тобто борг. За третьою ім'я походило від Bure тобто перець. Однак ці пояснення здавались С. Ковач непереконливими і вона пов'язувала імя Бортц з етнонімом бурджогли [9, с. 326; 33, №2, с. 4 - 5; 74, р. 52; 36, с. 577; 61, р. 256 - 259; 76, р. 423 - 424].

Бузкан. У угорському документі під 1333 р. Згаданий Бузкан син Арбуза. Л. Рашоньї вважає, що це імя похідне від тюрк. Buzgan (знищити, знищуючий) [71, р. 138].

Букур. У угорському документі під 1352 та 1354 рр. згадана особа за іменем Bu^uer чи Bochwr. Л. Рашоньї вважає, що це ім'я схоже на bueur з давньотюркських рунічних надписів [71, р. 138].

Бутемер. Кипчацький бек з племені Тлончук (йилан). Згаданий в угорському документі під 1342 р. Перебував на службі у угорців. Служив Карлу Роберту та Людовику з династії Анжу. Л. Рашоньї вважає, що це ім'я походить від дієслова but (народжувати, зростати) плюс mar, mer [64; 65; 68, р. 59; 71, р. 138].

Бякоба-Бякоб. Кипчацький вождь згаданий в Тпатіївському літописі під 1180 р. За гіпотезою М. Баскакова, це ім'я походить від bek або berk (міцний) + apa (дядя по батьку) [5, с. 83; 17, с. 623; 45, с. 155].

Ванчук. Під 1333 р. в угорських документах згадувався Кунчек, син Ванчука з племені чертан. Ванчук був кипчацьким аристократом [71, р. 146].

Гзак-Кза. Син Белюка з бурджогли та батька Романа Кзіча з цього ж племені. Жив у другій половині ХТТ ст. Відзначився походами на Русь у 1169, 1185, 1193 рр. Найбільш затятий ворог Тгора Святославича. Блокував шлях з варяг у греки. Ймовірно, вождь Гза згаданий як Котзас у хроніці Нікіти Хоніата. Цей вождь брав участь на боці болгар в Адріанопольській битві. L Вашарі вважав, що Котзас візантійської хронік відповідає тюрк. Qoja. [17, с. 632, 641, 675; 67, s. 164, 361; 81, р. 50; 40] За М. Баскаковим ім'я Гза походить від тюркського qozy ягня. Друга етимологія дослідника - це етимологія Гзак від goz-i (тобто той, хто має бельмо). О. Пріцак схилвся до того, що більшправильна перша етимологія, але висловив ряд зауваг. У Східному Туркестані qozi (ягня) мало форма Qoza. Слов'янська калька цього імені звучала Коза. Гзак у словянському варіанті появився внаслідок демінутивного суфікса ак [5, с. 83; 37, с. 235 - 236; 45, с. 266].

Гиргень. Згадувався в літлописі лише один раз (у 1107 р.) і тільки у зв'язку шлюбу доньок Аєп з Рюриковичами. Був братом Асеня з племені Кай та Аєпи з цього ж племені. За М.Баскаковим girgin (ласкавий, вкрадчивий, зухвалий), kirgin (який досягнув мети, або який бажає досягнути мети), kurgen (зять) [5, с. 83; 17, с. 259; 45, с. 225; 24, с. 283].

Дрман. В угорських документах люди з цим ім'ям згадані під 1285 та 1406 рр. У сербському Житії Мілутіна Дрман згаданий як правитель області поблизу Бранічево і

Белграда, брат Куделіна. Вони воювали проти сербів 1292 р. та були союзниками відінського деспота Шишмана. Стосовно імені Дрман, то В. Стоянов запропонував кілька етимології. Дрман тюркською мовою мав мати наступне написання Derman,Durman, Darman. Тюркське слово Dur/tur значило стояти, зупинятися. Derman походило від тюркского дієслова dera боротися. Н. Ілієв уважав можливий болгарський переклад нехай живе [12; 78; 16, с. 100; 81, р. 101 - 104, 107 - 108; 35, с. 398 - 400; 71, р. 140].

Дулеп. Цей кипчацький ватажок згаданий раз у Никонівському літописі, що дає підстави сумніватися в його існувані. За М. Баскаковим було дві етимології цього імені. Перша від азерб. dulab (колесо, інтриги, хитрощі). Друга етимологія від тюркського слова tilba/dilba (дурний). На думку П. Голдена, це ім'я монгольського чи навіть постмонгольського часу [5, с. 83; 24, с. 300].

Дьолма. У угорському документі під 1292 р згаданий Келдеч син Дьолми. На думку Л. Рашоньї етимологія імені похідна від тюрк. Yul та yol (вирішити, сльози) [71, р. 140].

Дьолча. У угорському документі під 1455 р. згаданий Бенедикт він же Дьолча. Л. Рашоньї виводить етимологію слова від Jolci або Yolcu [71, р. 140].

Ексн (Ексна). У літописах згаданий 1184 р. як полонений Святослава За М. Баскаковим, етимологія імені походить від jaq (повнішати, бути приємним) + syn = kaksyn нехай повнішає, нехай подобається [5, с. 84; 24, с. 395; 45, с. 225].

Єльтут. Брат Кончака та син Отрока. Від нього походило відгалуження династії Шаруканідів - Єльтукове. Загинув 1180 р. під час походу русів. М. Баскаков, П. Голден та О. Пріцак наводили єдину етимологію цого імені - el (народ) + tut (тримати) = eltut (прав державою, тримай рукою) [5, с. 84; 56, р. 306].

Ємгазя. Історичність цієї особи під питанням, оскільки він згаданий під 1107 р. у Никонівському літописі. Ніхто інший про нього не повідомляв. Етимологію цього імені М. Баскаков виводив jem (їжа) + qodza (пан), по інакшому повар [5, с. 84].

Енфем. Вождь дунайських кипчаків другої половини ХІ ст. Згадувався поряд з копульхом під час походу на Угорщину 1090 р. Загинув у битві на річці Паганті (Поганч) у битві у якій угорці перемогли кипчаків [42, с. 327 - 328; 77, р. 121; 72, s. 163 - 164; 54, s. 196 - 197].

Ержебет. Донька Сейхана з племені Чертан. У 1247 р. одружилась на угорському принці Іштвані, котрий потім став королем Іштваном V. Коханка Йоахіма Гюткеледа. Мати угорського короля Ласло IV. Володіла землями в Мачві та Боснії. Мала власну печатку, де називала себе Божою ласкою королевою Угорщини та донькою імператора куманів [81, р. 99, 102 - 103; 51, р. 261 - 263; 68, 53, 7s. 7 - 78].

Ітилий, Тоглий. Кипчацький хан другої половини ХІТ ст. Очолював плем'я іт-огли. На думку М. Баскакова, Ітилий похідне від j eti (сім)+lik=j etilik сімка, сьомий. На думку О. Пріцака, Тоглий передає тюркське it-ogli, тобто сини собаки [5, с. 79; 37, с. 180].

Ітлар. Кипчацький посол у Переяславі у 1095 р. Був вбитий за наказом Володимира Мономаха. Його страта призвела до тривалої війни Боняка з Руссю. Ім'я Ітлар М. Баскаков вввважав похідним it (собака) + lar = itlar (собаки). Аналогічно вважали А. Зацьковскі та O. Пріцак [5, с. 79; 37, с. 185].

Йона. Християнське ім'я кипчацького володаря, який втік від монгольського завоювання до Болгарії. Помер у 1241 р. Його поховання було описано Жаном де Жуанвілем. Також про нього згадував Альберик де Труа Фонтене [14, с. 118; 46, s. 949 - 950].

Кабак. У угорському документі під 1351 р. згаданий Барамук син Кабак. Етимологію імені Л. Рашоньї виводить від тюрк. Qabak (тиква) [71, р. 141].

Кайтор. У угорських документах під 1428, 1448, 1473, 1484 р., згаданий Тома, він же Кайтор де Пабе. Л. Рашоньї вважав це імя похідним від тюрк. Qayt (повертатися) [71, P. 142].

Калотан. Відомо тільки, що він був батьком хана Коряза. М. Баскаков уважав можливими кілька етимологій. Перша з них qul+ata тобто батько раба. Друга qul+aba тобто дядько раба. За третью ім'я Калотан це спотворене qul atan тобто раб верблюда як символ величі. Однак сам Коряз був маловпливовим і наврядчи його батько був могутнім [5, с. 84; 17, с. 632; 45, с. 225].

Камоса. Син Оселука, брат Тюрнака, дядько Святослава Олеговича. Жив у середині ХІІ ст. Мав походити з одного з племен наддніпрянських кипчаків. Належав до так званих диких половців [56, р. 298; 17, с. 334].

Карач/Карас. В латинській графіці його ім'я було написано як Karaz. У болгарській історіографії зазвичай вживається форма Karac. Був одним з трьох кипчацьких беків, котрі повстали проти царя Борила 1213 р. На думку Н. Ілієва та Л. Рашоньї етимологія цього імені походить від турецького та огузького імені Караджа. Є дві етимології. Одна походить від турецького позначення серни, а друга - від прикметника чорний. У першому варінті буде більш коректним варіант перекладу як буде як серна. На думку І. Вашарі, більш правильна форма Karas. Саме в такій формі це ім'я траплялося в Угорщині. Окрім того, траплялось ім'я Karaca [16, c. 99; 81, p. 59; 71, p. 141].

Карли. Відомо тільки, що він був батьком вождя лукоморських кипчаків Кобяка. Його ім'я відоме тільки завдяки сину у якого літописці згадували по батькові. М. Баскаков уважав можливою одну етимологію: qar (сніг)+1у, тобто qarly (сніговий). П. Голден перекладав qarli як вкритий снігом [5, с. 84; 45, с. 226; 56, р. 308].

Качман. Під 1247 та 1340 рр. в угорських документах згадані кипчаки за іменем Качман. Л. Рашоньї вважає можливою етимологію Kac+man [71, р. 141]. кипчацький ім'я європейський походження

Кейран. Кипчацький бек другої половини ХТТТ ст. У джерелах згаданий як правитель з племені бурдж-огли. Згадувався у угорских документах як бек кипчаків під 1266 та 1288 рр. Можливо, ім'я мало форму Кайран. У Юань-ші згаданий дід Бухуму кангл Кайран-бай [65; 49, р. 44; 21, с. 23; 20, с. 99 - 100; 19, с. 35 - 36; 59, р. 28 - 29; 71, р. 142].

Келдеч. Під 1292 р. у угорському документі згаданий Келдеч син Дьолми. Л. Рашоньї вважав його похідним від тюркського Keldik [71, р. 142].

Келдечині. Під 1268 р. в угорському документі згаданий Келдечині. Л. Рашоньї вважає це ім'я похідним від імені Келдеч [71, р. 142].

Кеменече. Один із кипчацьких беків другої половини ХШ ст. Входив до оточення короля Ласло Куна. Ймовірно брав участь у битві при Кресенбруні у 1260 р. та Дуюрнкурті у 1278 р. на стороні угорців проти чехів. Погодився з умовами сейма у Тетені. Був одним з вбивць короля Ласло. Етимологія цього імені походила від тюрк. kamance (невеликий лук) [68, р. 54-55, 79-80; 52, р. 106, 108-109; 32; 33, №2, с. 7, 9; 82; 55, s. 310-316, 330; 73, s. 121; 47; 51, р. 252].

Кечел. Під цим іменем (Kechel, Keczel) під 1412 та1493 р. згадані кипчаки. Л. Рашоньї вважав його спотвореною формою тюрк. Qi'zil [71, р. 142].

Кістра. В угорському документі під 1347 р. згадувався син Япзи. Це слово було похідним від qis-tura (зимівля, зимівник) [71, р. 142].

Кітанопа. Кипчацький вождь кінця ХІ - початку ХІІ ст. Згаданий серед загинувших кипчацьких ватажків у битві на Сутіні у 1103 р. Швидше за все, належав до лукоморських кипчаків. Щодо етимології цього антропоніма, то М. Баскаков пропонував форму Qitan+opa племя киданів. Також можливими він уважав форми Kotan (кишківник)+apa та Qutang (благословений). О. Пріцак наводив форму Qitay/Qitan. У множині антропонім звучав Qitat. У літописах також згадувався кипчацьких посол Кітан, який був страчений Мономахом у 1095 р. Посол Кітан, як і Ітлар, мав належати до лукоморських кипчаків. Проте Ітлар мав належати до іт-огли, а Кітан - до роду Кітан. Версії про походження імені від племені киданів притримувався П. Голден [5, с. 84 - 85; 37, с. 245; 24, с. 227, 279; 17, с. 217, 255; 45, с. 224, 225; 56, р. 302].

Клеопа. Елінізована форма імені кипчацького ватажка, котрий перебував на службі у Візантійської Імперії у середині ХТТТ ст. Це ім'я згадано у Феодора Скутаріота та в листі Феодора ІІ Ласкаріса. На думку Н. Ілієва, можлива помилка переписувача, котрий переплутав альфу та ламбду. На думку болгарського дослідника, ім'я могло звучати як Каєпа тобто Qay^a. Можливий переклад чоловік з племені кай. Можливі варіанти - Аєпа, Айапа, Кайапа. Другий можливий варіант аналогічний перекладу імені Аєпа [67, s. 161, 361; 16, с. 99; 35, с. 391].

Кобан. Згаданий у Тпатіївському літописі під 1190 р. Згадано, що він був братом Колдечі. Належав до лукоморських кипчаків. Після війн з Руссю у 1190-1191 р. ймовірна їхня участь у подіях на Балканах. Ьм'я також траплялося в спотвореній латинській формі Guban. Ймовірно Кобан прийняв участь у війні болгар проти угорців у 1202 р. у районі Мачви. Також ймовірна його участь у спільних походах болгар та кипчаків проти Візантійської Тмперії наприкінці ХП - на початку ХТТТ ст. На володіння Кобана мав здійснити кілька походів волинський князь Роман Мстиславич. Можлива його належність до клану Урус-оба. На думку М. Баскакова можливі дві етимології - Qopan (високий, великий, переможний, здоровий) або Qaban (свиня). На нашу думку, більш ймовірною є перша етимологія, оскільки цей хан був одним із найвпливовіших кипчацьких вождів свого часу [5, c. 85; 82].

Кобяк. Вождь лукоморських кипчаків, правив у другій половині ХІІ ст. Належав до клану Урус-оба. Його батьком був Карли. Відзначився спільним з Кончаком походом на Русь у 1170 р. Кобяк загинув під час похода русів 1183 р. Відзначений у Слові про полк Ігоревич як поганин тобто язичник. М. Баскаков пропонував етимологію імені Кобяк від Kopek (Kobek) велика собака. П. Голден запропонував подібну гіпотезу з перекладом Kopek (Kobek) тобто Кобель [5, c. 85; 24, c. 395; 17, c. 632; 45, c. 226; 56, c. 308].

Козл Сотанович. Згадувався в Іпатіївському літописі під 1180 р. Загинув під час участі в спільному з Кончаком поході. Був переможений русами і вбитий разом з Ельтутом. Стосовно етимології імені, то М. Баскаков запропонував чотири етимології. Перша ца Козл похідне від тюркського Qozy /quzy (ягня, вівця). Друга етимологія похідна від Qozyly, тобто народився під знаком Овен, власник вівці. За третьєю етимологією ім'я походило від тюрксього дієслова Qozyl (приєднуйся). За четвретою від Qyzyl (червоний). За п'ятою - від Qazal (дерев'яний молот) [5, c. 85; 45, c. 225; 17, c. 632].

Кокусь. Він же Коксус. У літописі згаданий поряд з Аклоном Бурчевичем. Необхідно зауважити, що перед імя Аклан стають слово син, тобто Аклан міг бути сином Кокуся. Бурчевич ж не було по-батькові, а було ознакою приналежності до племені бурдж-огли. За даними Повчання Мономаха Кокуса, поряд з Акланом та Азгулуєм було страчено русами, а їхні мертві тіла кинуті в річку славлю. За припущенням М. Баскакова, було кілька етимологій цього імені. За першої з них ім'я похідне від тюрк. kokus/kogys (серце, грудь) + ly = kokusli (холоднокровний, хоробрий). За другою і невирогідною ім'я походило авід kok (рід) + suz = koksuz (без роду). За третьою гіпотезою ім'я походило від kokusk (синюватий) [5, c. 85; 24, c. 250].

Кол. У джерелах згаданий як батько Копульха. Один з вождів дунайських кипчаків. Мав жити у другій половині ХІ ст. Угорські джерела зафіксували плем'я qol. І. Башкі пов'язував його з тюркским qul (раб) [49, p. 46].

Колгуна. Під таким іменем у уорському документі під 1332 р. Згадувався кипчак, котрий був сином Боклова. Л. Рашоньї вважав можливою етимології від монг. Qulquna та тюрк. Qulgana (миша) [71, р. 143].

Колдечі. Кипчацький хан кінця ХІІ - поч. ХІІІ ст. Брат Кобана, належав до клана Урус- оба. Був згаданий у зв'язку з походом русів на Івлю (Інгклець) 1190 р. Зазнав поразки від русів. Етимологію імені М. Баскаков виводив від qolda (допомагати, протягати руку) + складний афікс da-g-cy=qoldagcy (той, хто надає допомогу). М. Баскаков розглядав й альтернативну версію, за якою Колдечі походить від qoldacy (злидар) [5, c. 85; 17, c. 761; 45, c. 225].

Кондам. В угорських документах під 1315 та 1385 г. згаданий Кондам та Юпухо (Ябгу) з племені кол (кулаба-огли, кол) [71, р. 143].

Кончак. Кипчацький вождь, належав до династії Шаруканідів і належав до племені токсоба. Відзначився походами на Русь у 1170, 1174. 1185 рр. Приймав участь у руських усобицях у 1179 - 1180 рр. Переміг Ігоря Святославича у 1185 р. і здобув місто Римов. У 1187 р. став свояком Ігоря Святославича видавши за його сина свою доньку Етимологію цього імені М. Баскаков виводив від qongcaq кольчужні наберединики, наколіники. М. Расанен та О. Пріцак вважали можливою етимологію koncak тобто старі дублені штани [5, c. 85; 37, c. 236 - 237; 49, р. 53].

Копульх. Один з вождів дунайських кипчаків. Син Кола. Здійснив напад на Угорщину у 1090 р. Спустошив Угорщину до Біхара. На зворотньому шляху угорці під керівництвом Ласло перемогли Копульха на річці Паганті (рівчак Поганч) поблизу сучасного міста Тімішоара [42, c. 327 - 328; 77, р. 121; 72, s. 163 - 164; 54, c. 196 - 197].

Кордук. Під 1340 р. у угорському документі був згаданий Кордук. Л. Рашоньї вважав можливою етимологію від тюрк. Qurduq або qur (приготуватися, встановити) [71, c. 143].

Коряз Калотанович. Кипчацький вождь, один із малозначних вождів. Згадувався при подіях 1183 р., коли руси перемогли кипчаків. У 1184 р. потрапив у полон до Святослава. На думку М.Баскакова ім'я Коряз походить від тюркського слова koras (приятель). Дослідник пропонував й іншу етимологію, зокрема qoraz (півень), або kiras (заповітний) [5, c. 86; 17, c. 632; 45, c. 225].

Костук. Костука в історичних джерелах не згадували. Проте відомий Обовли Костукович, дрібний кипчацький володар на межі з Чернігово-Сіверськими землями. На думку М. Баскакова, ім'я Костук може походити від тюркських слів kostek або kostok, що позначали пути для конів. За альтернативною гіпотезою дослідника ім'я могло походити від перс. Kustax. Проте незрозуміло навіщо використовувати іранський термін, якщо є тюркський відповідник [5, с. 86; 45, с. 225; 17, с. 663].

Котян. Так звали вождя племені дурут. Цей хан брав участь у руських усобицях в 1205, 1211, 1235 рр. 1229 р. він підтримав Данила Романовича проти угорського королевича Коломана та вождя племені кунун Бортца. Відомо, що він був згаданий Рогерієм та Альбериком де Труа Фонтене як вождь тих кипчаків, котрі переселилися в Угорщину до Великодня 1239 р. У латиномовних джерелах ім'я Котян має форму Kuthen. Угорською мовою Котян буде Kotony. За свідченнями Рогерія Котян прийняв хрещення і дотримувався католицької течії християнської віри. На думку М. Баскакова, було кілька етимологій імені Котян. За першою з них ім'я походило від тюркських kutah/kutak (короткий, малий). За другою імя походила від тюркських kotek/kotak чурбан, пеньок. За третьою ім'я Котян походило від тюркських kotan/koten (кишківник). У візантійських джерелах згадував Котаніц Торнік. Можливо його ім'я походить від тюрк. Qotan [5, с. 86; 10, с. 81 - 82; 31, с. 62, 265; 17, с. 742, 747 - 751, 753 - 754, 761; 46, s. 946; 39, с. 541 - 542; 23; 26, 18; 68, р. 50 - 51; 35, с. 392; 71, р. 143 - 144].

Кочола. Кипчак під таким ім'ям згаданий під 1340 р. у угорському документі. Л. Рашоньї вважає можливою етимологію цього слова від тюрк. Qoja (пан, богатий) [71, Р. 142].

Кубасар. Кипчацький бек з числа так званих колишніх кипчаків (картвелізованих кипчаків-токсоба, котрі прийшли в Грузію з Отроком), жив в Грузії в середині - другій половині ХІІ ст. Брав участь у боротьбі за владу у Грузії на боці Юрія Андрійовича. П. Голден уважає ім'я похідним від Qun +basar, Qum +basar, Qub+basar. Також він вважає можливим варіант Qu(w)+basar [18].

Куделін. Кипчацький ватажок, що правив болгарськими володіннями у районі Мачви. Згаданий у ''Житії Мілутіна'' в доробку сербського архієпископа Данила ІІ. Брат Дрмана. Воював з угорцями у 70-80-х рр. Хііі ст. Переможений на початку 90-х рр. Хііі ст. Як і його брат Дрман шукав допомоги у відінського деспота Шишмана. На думку Н. Ілієва, ім'я перекладається з болгарського прокуден - тобто нещасливий. У тюркських мовах мав би мати аналог кибчак [12; 16, с. 100; 81, р. 101 - 104, 107 - 108; 35, с. 398 - 400].

Кутлу-Арслан. Кипчацький бек, жив у Грузії в середині та другій половині ХІІ ст. Брав участь у боротьбі за владу у Грузії у 80-ті рр. ХІІ ст. Був союзником Юрія Андрійовича (сина Андрія Боголюбського). Етимологія імені прозора і походить від тюрк. Qutlug (щасливий) + Arslan (лев) = тобто щасливий Лев [18].

Куман/Кунам. Кипчацький вождь згаданий в 1103 р. Був страчений русами після перемоги в битві на річці Сутінь. М. Баскаков запропонував кілька версій етимології цього імені. За однією з них ім'я походить від тюркського quman (жовтий, блідий). За іншою гіпотезою того ж дослідника куман похідне від тюркського quw+man (quw лебідь, man афікс, можна позначати великий лебідь) [5, с. 86; 24, с. 279; 17, с. 255; 45, с. 225].

Кунчег. Під 1333 та 1347 р. згадувався коміт капітан кипчаків Кунчек. Він походив з племені чертан. Л. Рашоньї вважав це імя спотвореною формою імені Кончак (це слово позначало штани) [71, с. 143].

Кунуй. Кипчацький вождь згаданий Нестором під 1096 р. На думку М. Баскакова, від тюркського qonuk (гость). Дослідник також уважав можливими варіанти qonuj, qunuj, тобто похідні від тюркського kunu друг [5, с. 86].

Куртк або куртик. Кипчацький ватажок згаданий під 1103 р. Був одним з вождів лукоморських кипчаків. М. Баскаков розглядав кілька гіпотез, щодо походження імені вождя. За першою ім'я походило від qurtqa стара жінка (і це малоймовірно). За другою гіпотезою імя походило від тюркського числівника qyrqta) сорок. За третьою qurt (вов^+yk = qurtyk вовчення. Остання гіпотеза нам видається найбільш переконливою з огляду на популярність вовчого тотема у кипчаків [5, с. 86; 24, с. 279; 17, с. 255; 45, с. 225].

Куря. Кипчацький вождь кінця ХІ ст. Встановити племінну належність складно. Можливо, він з того ж племені (іт-огли), що й Тугоркан. 1096 р. Тугоркан і Куря взяли в облогу. Під іменем куря відомий і правитель одного з племен печенігів середини Х ст. М. Баскаков пропонував кілька етимологій. За першою з них ім'я походило від тюркських слів kurak/korek гарна фігура, краса. За другою імя було похідне від тюркської назви бурундука kurak/koruk бурундук. За третьої гіпотезою Куря походило від тюркської назви лоша kurra [5, c. 86; 17, c. 221; 45, c. 224].

Кучмек. Під 1283 р. згадані Іван та Кучмек християни-кипчаки. Л. Рашоньї вважав можливою етимологію від тюрк. Kocmek (відійти, відкочувати) [71, р. 143].

Кчій. Під іменем Кчій (Кочій, Кічік,Кучук) у 1103 р. згадував один із вождів лукоморських кипчаків. Вождь з таким іменем був страчений русами. Стосовно етимології цього імені, то М. Баскаков пропонує два варіантп. За першим це ім'я походить від тюркських kici/kicik (маленький, молодий, невеликий). Ще раныше цю гіпотезу висловили П. Меліоранський та А. Заяцбквскі. За іншим запропонованим М. Баскаковим варіантом ім'я походить від тюркського kucuk (щеня) [5, с. 86; 24, с. 279; 17, с. 55].

Кунячюк, Кюнячок. Серед загиблих у руській усобиці у 1180 р. згаданий вождь з таким іменем. Він загинув під час битви на Чорториї. М. Баскаков висловив шість припущень стосовно етимології цього імені. За першим з них ім'я походить від koni (прямий, справедивий, відвертий, надійний, друг, приятелька)+cйk = konicuk (справедливенький, надійненький або kunicuk заздрісний). За другим, ім'я похідне від тюркських kunec/kunes + cuk = kumeccuk (сонечко). За третім Кунячюк походить від тюркського kundadzik (герой, богатир). Четверте припущення малоймовірне. Дослідник виводив її від kinicuk (коханець, коханка). За п'ятим - це зменшена форма від koncek (штани). А шосте зовсім неймовірне - від kungcuk (раб, рабиня) [5, с. 86 - 87; 17, с. 623; 45, c. 225].

Лазар. Кипчацький вождь з християнським іменем. Ймовірно, належав до дунайських кипчаків. Жив у середині ХІІ ст. і 1148 р. був захоплений у полон ромеями поблизу Тенуормона, де очевидно розміщувалася його ставка. [67, s. 177, 361].

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Анчабадзе З.В. Кыпчаки Северного Кавказа по данным грузинских летописей XI - XIV веков // Материалы сессии по проблеме происходжения балкарского и карачаевского народов. - Нальчик: Кабардино-Балкарское книжное издательство, 1960. - С. 113 - 126

2. Анчабадзе Г. З. Кыпчаки в Грузии // Проблемы современной тюркологии. - А.-А.: Наука Казахской ССР, 1980. - С. 342 - 344.

3. Ахинжанов С.М. Кыпчаки в истории средневекового Казахстана. Алматы: Гылым, 1995. - 296 с.

4. Баскаков Н.А. Русские фамилии тюркского происхождения. М.: Наука, 1979. - 279 с.

5. Баскаков Н.А. Тюркская лексика в слове о полке Игореве. М., Наука, 1985. - 210 с.

6. Бибиков М.В. Византийские источники по истории Руси, народов Северного Причерноморья и Северного Кавказа (XII - XIII вв.) // Древнейшие государства на территории СССР: 1980. - М.: Наука, 1981. - С 5 - 151.

7. Венгерский хроникальный свод XIV века // Древняя Русь в свете зарубежных источников. Хрестоматия. - Т. IV. / Составление, перевод и комментарий А.В. Назаренко. - М.: Русский фонд содействия образованию и науке, 2010. - C. 353 - 372.

8. Гаркавец А. Кыпчакский словарь. Сепаратное издание - Алматы: Алматьїкітап, 2011. - 1082 с.

9. Голден П. Религия кыпчаков средневековой Евразии // Степи Европы в Эпоху Средневековья. - Донецк: Донецкий нацональный университет, 2008. - Т.6.: Золотоордынское время. - С. 309 - 340.

10. Головко О.Б. Половецький хан Котян Сутоєвич у політичному житті Центрально-Східної Європи першої половини ХІІІ ст. // XI сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції м. Київ, 7-8 червня 2007 р. - К.: Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського, 2007. - С. 80 - 83.