Декілька епізодів з життя дослідника епіграфічних пам'яток Південної України Василя Латишева: матеріали до біографії
Нарис життя й творчості Василя Латишева, дослідження діяльності дослідника античних та візантійських епіграфічних старожитностей Південної України. Вивчення ролі праць вченого для розвитку окремих напрямків наукових студій. Біографічні замітки Латишева В.
Рубрика | История и исторические личности |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 05.03.2018 |
Размер файла | 61,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
ДЕКІЛЬКА ЕПІЗОДІВ З ЖИТТЯ ДОСЛІДНИКА ЕПІГРАФІЧНИХ ПАМ'ЯТОК ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ ВАСИЛЯ ЛАТИШЕВА: МАТЕРІАЛИ ДО БІОГРАФІЇ
Вячеслав Корнієнко
Цього року виповнюється 160 років від дня народження відомого дослідника античних та візантійських епіграфічних старожитностей Південної України - Василя Васильовича Латишева (1855-1921). Його творчий доробок, високо оцінений сучасниками, не втратив свого наукового значення й до сьогодні. Зважаючи на такий інтерес до праць Латишева, постать відомого епіграфіста ставала предметом багатьох публікацій, що їх було започатковано його автобіографічними нотатками, а продовжено ювілейними статтями, потім - некрологами, пізніше - присвяченими вивченню ролі праць вченого для розвитку окремих напрямків наукових студій, а також окремих моментів біографії Не вважаю за доцільне перераховувати тут всі праці щодо біографії Латишева, назву одну з найповніших, в якій вони практично всі згадані та використані: И.В. Тункина, В.В. Латышев: жизнь и ученые труды (по материалам рукописного наследия), Рукописное наследие русских византинистов в архивах Санкт-Петербурга, Санкт-Петербруг 1999, с. 172-288. Назву також працю, що не відображена у наведеному вище виданні: А.А. Не-помнящий, В.В. Латышев: опыт каталогизации крымских эпиграфических памятников, Праці центру пам'яткознавства 23 (2013) 51-61..
Ця обставина дозволяє не наводити тут знову розгорнутий нарис життя й творчості Василя Латишева, присутній у згаданих вище виданнях, а зупинитись на декількох епізодах, що не знайшли відображення у працях його біографів. Епізоди ці відомі завдяки низці документів, які заховалися в київських архівах і які є предметом подальшого вивчення. Їх аналіз та публікація є фактичним продовженням програми введення до наукового обігу архівних матеріалів відомих візантиністів, чиє життя та наукова діяльність пов'язані з Україною В рамках означеної програми у наукових збірниках Інституту українського археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України “Софія Київська: Візантія. Русь. Україна” вийшли друком архівні матеріали, що стосуються життя таких візантиністів, як Н. Кондаков (2014), Д. Айналов (2012) та Є. Рєдін (2013).. Ця праця надасть до рук дослідників додатковий матеріал для подальших біографічних студій та дозволить розкрити окремі маловідомі сторінки життя того чи іншого вченого. Те саме є справедливим і в цьому конкретному випадку, оскільки вдалося з'ясувати окремі моменти з життя відомого епіграфіста.
Зокрема, в аспекті вивчення становлення Латишева як викладача, його біографам залишається невідомим (або, принаймні, не згадується) факт запрошення його на викладання до Київського університету св. Володимира, що мало місце у 1883 р. Тоді молодий талановитий вчений, що тільки-но блискуче захистив магістерську дисертацію, привернув увагу декана історико-філологічного факультету Володимира Степановича Іконнікова (1841-1923), який висловив бажання залучити Латишева до викладання на факультеті. Аби представити, поки заочно, кандидата ректорові, для Іконнікова була складена коротка біографічна записка про Латишева Почерк цієї біографічної замітки відмінний від почерку як Іконнікова, так і Латишева, тож складена вона третьою особою. Вона не підписана. Копія відгуку на магістерську дисертацію Латишева виконана іншим переписувачем, почерк відмінний від почерку автора біографічної замітки., до якої була додана копія позитивного відгуку на його магістерську працю “Про деякі еолічні та доричні календарі”. Рішення Іконнікова щодо запрошення Латишева на викладання до київського університету з перспективою бути обраним у екстраординарні професори було підтримано й ректором, тож наприкінці грудня 1883 р. Василь Васильович отримав листи від Рененкапфа (ректора університету) та Іконнікова з викладенням означеної пропозиції і проханням зважити всі “за” і “проти” аби її прийняти чи відхилити. Латишев пропозицію відхилив, про що сповістив у листі до Іконнікова від 30 грудня 1883 р. У ньому вчений докладно викладає головні причини відмови, сутність яких зводиться до двох аспектів: наукового - необхідність підготовки докторської дисертації та складання корпусу грецьких написів (Київ не мав достатньої літературної бази для виконання такої праці), та матеріального - непевність у можливості забезпечення житлом (у Петербурзі він мав квартиру) та необхідність підтримувати родину (у тому числі тещу з дітьми) Вочевидь, тими самими аспектами була обумовлена відмова прийняти пропозицію викладання в Одеському університеті: И.В. Тункина, Op. cit., c. 183.. Усі ці аспекти він відверто виклав у своєму листі, який цікавий доволі докладним описом життя Латишева у Петербурзі в 1883 р., що дозволяє поглянути на нього не стільки крізь призму його наукових студій, скільки крізь призму побуту, схарактеризувавши його не стільки як вченого, скільки як людину. З огляду на це у збірці публікуються матеріали цього “київського” епізоду з життя Латишева - його найраніша біографія та лист до Іконнікова.
Біографія В. Латишева зберігається в особовому фонді В. Іконнікова (ф. 849) Центрального державного історичного архіву України у м. Києві, а лист - у фонді листування (ф. ІІІ) Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Документи публікуються мовою оригіналу сучасним правописом.1. Біографія В.В. Латишева, 1883 р.
БІОГРАФІЧНОЇ ЗАМІТКИ:
Василий Васильевич Латышев родился в 1855 году в Тверской губернии У с. Дієво; нині - Рамешковського району Тверської області Російської Федерації.. Переехав в 1864 г. на жительство в г. Гродно, в следующем году поступил в I класс местной гимназии, в которой покончил в 1872 г. полный семилетний курс с серебряною медалью. Для продолжения образования поступил в том же году в императорский Санкт-Петербургский историко-филологический институт Вищий навчальний заклад у Російській імперії, що готував викладачів мов. Існував у 1867-1919 рр., коли був влитий до складу Петроградського університету. стипендиатом Виленского учебного округа, и по окончании в нем курса в 1876 году по разряду древних языков был назначен преподавателем этих языков в Виленскую гимназию, в каковой должности оставался 4 года. К периоду преподавательской деятельности Латышева в Вильне относится первый печатный труд его, именно первая часть “Очерка греческих древностей” В.В. Латышев, Очерк греческих древностей. Пособие для гимназистов старших классов. Часть I. Государственные и военные древности, Вильна 1880, 288 с., составленная им в виде пособия для учеников старших классов гимназий при чтении греческих авторов. Будучи представлена на рассмотрение ученого комитета Министерства народного просвещения и учебного комитета при Священном Синоде, означенная книга первым была одобрена в виде пособия для гимназий и прогимназий Слова “в виде пособия для гимназий и прогимназий” написані над рядком., а вторым - рекомендована как полезное пособие для учащихся и преподавателей духовных семинарий.
В 1880 году В. Латышев, по представлению начальства историко-филологического Института, был командирован Министерством народного просвещения с ученою целью на два года в Грецию, где посвятил свое время и силы главным образом изучению греческой эпиграфики. Плодом научных занятий Латышева был ряд статей, помещенных в Журнале Министерства народного просвещения в 1880-1883 годах, именно:
1-4. Четыре статьи под общим заглавием “Эпиграфические этюды” В.В. Латышев, Эпиграфические этюды І, ЖМНП 212 (1880, ноябрь) 441-466; В.В. Латышев, Эпиграфические этюды ІІ, ЖМНП 214 (1881, март) 157-168; В.В. Латышев, Эпиграфические этюды ІІІ, ЖМНП 216 (1881, июль) 305-313; В.В. Латышев, Эпиграфические этюды V. Надписи из города Нарфакия, ЖМНП 222 (1881, июль) 271-310..
“К вопросу о культе Аммона в Афинах” В.В. Латышев, К вопросу о культе Аммона в Афинах, ЖМНП 213 (1881, январь) 24-44..
“Несколько замечаний к вновь найденному Лапмпеакскому декрету” В.В. Латышев, Несколько замечаний к вновь найденному Лапмпеакскому декрету, ЖМНП 219 (1882, февраль) 69-88..
“Археологические исследования в Хэронее в 1879-1880 гг.” В.В. Латышев, Археологические исследования в Хэронее в 1879-1880 гг., ЖМНП 219 (1882, февраль) 89-104..
“Календарь Мегар и их колоний” В.В. Латышев, Календарь Мегар и их колоний, ЖМНП 221 (1882, июнь) 245-254..
“К афинской эортологии” В.В. Латышев, Кафинской эортологии, ЖМНП 225 (1883, январь) 1-23..
“Новые Хэронейские надписи о посвящении рабов” В.В. Латышев, Новые Хэронейские надписи о посвящении рабов, ЖМНП 225 (1883, февраль) 25-70. с приложением об Архоменских надписях того же содержания.
Содержанием некоторых из этих статей послужило объяснение некоторых новых эпиграфических документов, впервые списанных и изданных Латышевым. Четыре статьи такого содержания помещены во французском переводе в периодическом сборнике французской археологической школы в Афинах, “Bulletin de correspondance hellenique” Мовиться про статті: V. Laticheff, Inscriptions attiques, BCH 5 (1881) 250-253; V. Laticheff, Lettres de I'empereur Antonin aux habitants de Thisbe et de Coronee, BCH 5 (1881) 452-461 (до цієї статті в наступному номері “Бюлетеня” міститься виправлення: B. Laticheff, Note sur les lettres de I'empereur Antonin, BCH 6 (1882) 616); B. Laticheff, Senatus-consulte relatif aux habitants de Melitee et de Narthakion, BCH 6 (1882) 356-387; B. Laticheff, Inscriptions de Narthakion, BCH 6 (1882) 580-590. (именно “Эпиграфические этюды” II, III и IV, последний в двух статьях). Кроме того в том же сборнике помещена ненапечатанная по-русски статья “Inscptions de Tenos” Автор біографії помилився, означена стаття Латишева міститься не у 6-му, а в 7-му випуску періодика: Bas. Latichew, Inscriptions de Tenos, BCH 7 (1883) 247-253., а в периодическом сборнике Афинского отделения Германского археологического института Мовиться про Німецький археологічний інститут, заснований 1829 р. Ця міжнародна археологічна інституція діє донині. “Mittheilungen des Deutschen Archaologschen Institutes in Athen” помещены две такие же статьи “Die Festzeit der Pamboiotien” B. Latischew, Die Festzeit der Pamboiotien, MDAIA 7 (1882) 31-37. и “Zur Epigraphik von Bootien und Lamia” B. Latischew, Zur Epigraphik von Bootien und Lamia, MDAIA 7 (1882) 349-366..
Внимание, оказанное эпиграфическим трудам Латышева работающими в Афинах иностранными учеными, выразилось между прочим в том, что по предложению секретаря Афинского отделения Германского археологического института, господина Кёлера Кьолер, Ульріх Леопольд (1838-1903) - німецький епіграфіст, історик, археолог; очолював відділення Німецького археологічного інституту в Афінах у 1875-1886 рр., Латышев был избран в 1881 г. в члены-корреспонденты означенного института.
Независимо от перечисленных работ Латышев еще в Афинах собрал и почти вполне обработал материал для задуманного им исследования о календарях, бывших в употреблении у различных греческих племен.
По возвращению в Россию летом 1882 года Латышев, по ходатайству императорского Русского археологического общества Наукове товариство у Російській імперії, засноване у 1846 р. Проіснувало до 1924 р., коли стало складовою Російської академії історії матеріальної культури. получил от Министерства народного просвещения новую годичную командировку для списывания и сличения копий всех греческих надписей, найденных в пределах России, в местностях, где некогда находились греческие колонии, для предположенного Обществом издания всех этих надписей в одном сборнике. Занимаясь в Санкт-Петербурге изучением литературы южнорусской эпиграфики и списыванием надписей, хранящихся в Эрмитаже и Императорской публичной библиотеке, Латышев в то же время окончательно обработал и напечатал уже упомянутое исследование “О некоторых эолических и дорических календарях” В. Латышев, О некоторых эолических и дорических календарях. Эпиграфические исследования, Санкт-Петербург 1883, 96 с., которое и представил в Историко-филологический факультет Санкт-Петербургского университета для соискания степени магистра греческой филологии. Успешно выдержав магистерские испытания и защитив означенную диссертацию в публичном заседании историко-филологического факультета 20го февраля 1883 года, был удостоен искомой степени магистра. Императорским русским археологическим обществом в общем собрании 11ш января 1883 года избран в члены-сотрудники Общества.
Я последовал совету, выраженному в почтенном письме Вашем от 22-о декабря, то есть, основательно взвесил все доводы pro и contra лестного предложения, которым удостоил меня историко-филологический факультет университета св. Владимира чрез Вас и чрез господина ректора Рененкампф, Микола Карлович (1832-1899) - правознавець, ректор Університету св. Во-лодимира у 1883-1899 рр. (письмо, которого я получил днем раньше Вашего) и, к крайнему своему сожалению, должен сообщить Вам, что доводы contra значительно перевешивают и что мне, стало быть, ничего не остается, как просить Вас еще раз выразить факультету мою глубочайшую благодарность и просьбу остановить свой выбор на каком-либо другом лице, быть может более меня достойном. Вы позволите мне, надеюсь, отнять у Вас несколько минут Вашего дорогого времени для того, чтобы изложить Вам чистосердечно и откровенно те соображения, которые побуждают меня, к крайнему моему сожалению, отклонить честь, делаемую мне факультетом, по крайней мере в настоящее время. Соображения эти двоякого рода, - научные и материальные.
1) Я не знаю, из каких источников получены Вами сведение, что моя докторская диссертация почти уже готова, но позволю себе уверить Вас, что оно далеко от истины. Вам, быть может, небезызвестно, что я лишь в начале истекающего года (20ій февраля) защитил диссертацию на степень магистра. Эта диссертация и предшествовавшие ей статьи в Журнале Министерства народного просвещения и других сборниках заслужили мне весьма лестное внимание здешнего историко-филологического факультета, гораздо более лестное, нежели я смел надеяться, так что при суждении о диссертации в факультете было даже сделано предложение дать мне сразу степень доктора, - предложение столь для меня неожиданное, что я отказывался ему верить. Оно встретило однако оппозицию и было оставлено - “на время”, как мне говорили, но Вы согласитесь, что с моей стороны было бы слишком смело и безрассудно надеяться на столь высокую честь, которой я заслуживаю еще слишком мало, - так что придется идти обыкновенным путем, то есть, представить особую диссертацию на степень доктора и притом после хорошей магистерской работы хотелось бы представить и докторскую не хуже, на что надо немало времени. Задолго еще до получения степени магистра я получил от императорского Русского археологического общества предложение заняться собранием и сличением всех греческих и латинских надписей, найденных на северных побережьях Черного моря, с целью издания их в одном общем сборнике, и после своего диспута окончательно отдался этой работе, в высшей степени для меня интересной. Несмотря на крайний недостаток свободного времени с сентября месяца, эта работа идет вперед довольно успешно, так что нынешнею весною я надеюсь уже приступить к печатанию первой части сборника (которая будет заключать в себе надписи Ольвии Ольвія - античне грецьке місто на березі Дніпро-Бузького лиману VI ст. до н.е. - IV ст. н.е., знаходиться неподалік с. Парутіне Очаківського району Миколаївської області України. Нині - Національний історико-археологічний заповідник “Ольвія”., Тираса Тіра - античне місто на правому березі Дністровського лиману V ст. до н.е. - IV ст. н.е., знаходиться на території сучасного міста Білгород-Дністровський. и других), которую Общество просило приготовить к археологическому съезду в Одессе Мовиться про 6-й Археологічний з'їзд, який проходив в Одесі 15 серпня - 1 вересня 1884 р.. Вот об этой то работе, быть может, и говорили Вам как о докторской, но я, во всяком случае, не считаю ее таковою, не считаю возможным представить в виде диссертации сборник, который будет заключать в себя лишь тексты надписей с переводом и краткими объяснениями. Но я надеюсь почерпнуть из него материал для докторской работы и приступить к ней немедленно после издания первой части сборника. Предполагая, что она пойдет быстро и успешно, все таки я ни в каком случае не успею ее окончить ранее конца 1884/5 академического года, а может быть и значительно позднее, так что, приняв предложение киевского факультета с перспективою быть выбранным в экстраординарные профессора немедленно после промоции, мне все таки пришлось бы провести доцентом года два.
Далее. Поручение Археологического общества требует разработки очень обширного и многосложного ученого материала, рассеянного в множестве книг и журналов, которые иногда лишь с большим трудом нахожу в трех библиотеках, которыми имею возможность пользоваться, - академической, университетской и институтской. Только недостаток времени заставляет меня очень мало пользоваться сокровищами публичной библиотеки. В большинстве случаев мне приходится иметь дело с брошюрами, журналами и газетами 20-30-х годов, но также и с новыми. Я не знаю насколько богата библиотека Киевского университета, но тем не менее смею думать, что по той специальной отрасли науки, которою я занимаюсь, в ней найдется далеко не все то, что мне нужно, так что недостаток материалов был бы по всей вероятности очень для меня ощутителен, быть может даже настолько, что заставил бы меня отказаться от дела, которому я очень симпатизирую и которым надеюсь оказать, хотя небольшую услугу нашей историко-филологической науке. Вот это - первая и главная причина моего желания остаться в Петербурге по крайней мере до издания первой части сборника и разработки диссертации.
Теперь соображения материальные. Будь я человек одинокий и холостой, я, конечно, не счел бы возможным и заикаться о них там, где дело идет о служении отечеству и науке, но для человека семейного они также имеют известное значение. Известно, что оженившийся печется о мирских... Тут - приходится начать довольно издалека. В 1880 г. я оставил службу в Виленской гимназии, провел два года в заграничных командировках (вместе с женою), а третий (1882-1883) в командировке по поручению Археологического общества, получая по обеим довольно ограниченное содержание. В этот же промежуток времени (в начале 1882 г.) скончался мой тесть, оставив без всяких средств вдову и трех сыновей студентов. Вот эти обстоятельства очень сильно повлияли на наше материальное положение, и только со второй половины истекающего года, получив место при Институте, я вздохнул свободно и мог заняться исправлением разных прорех в виде долгов, недостаточности моей библиотеки, гардероба и прочего. Предполагая оставаться в Петербурге на более или менее продолжительное время, я обзавелся мебелью, хозяйством и прочим, - все это теперь снова пришлось бы бросать или продавать за бесценок, даже не попользовавшись самим. В институте я имею на должности наставника 1400 рублей и квартиру (что по нынешним временам очень важно), получаю по 200 рублей за лекции и по 250 рублей за 3 лекции на Высших женских курсах по древней истории, так что всего имею до 4000. В будущем году количество лекций в Институте значительно уменьшится, но все таки я буду иметь до 3000 рублей с квартирою. Согласитесь, что эти условия значительно превышают те, которые я имел бы в Киеве, даже если бы мне удалось получить все то, что Вы представили в Вашем письме, хотя из этого кое что сомнительно, как например лекции по латинской словесности (ведь, если не ошибаюсь, кроме Ю.А. Кулаковского Кулаковський, Юліан Андрійович (1855-1919) - філолог, візантолог, член-кореспондент Російської академії наук (1906), професор кафедри класичної філології університету св. Володимира (з 1884 - екстраординарний, з 1888 - ординарний). есть и другой преподаватель, господин Бех Бех, Степан Іванович (1848-1904) - філолог, приват-доцент кафедри римської словес-ності університету св. Володимира (з 1879 р.).?) и на курсах, где может быть выбран и другой преподаватель, хотя я и был бы не прочь взять преподавание древней истории, во всяком случае скорее, нежели латинской словесности. Что касается до подъемных, то согласитесь, что 400-500 рублей сразу уйдут на переезд мой с семьею в Киев и первое обзаведение, а о постоянной прибавке я не смел бы мечтать и сам первый отказался бы от нее, как самый младший член факультета, если бы она была предложена мне помимо старших и более заслуженных.
Ввиду всего этого я крайне сожалею, что факультет не имел возможности провести дело, которое начиналось было весною, когда я был поставлен в иные условия Слова “Когда я был поставлен в иные условия” написані над рядком.. Я не знаю, насколько покажутся Вам убедительными высказанные мною соображения, но для меня они представляются таковыми, особенно первое, и заставляют меня отказаться от предлагаемой чести, по крайней мере на время, до окончания моего эпиграфического сборника и разработки диссертации, то есть, приблизительно до конца 1884/5 академического года. Я был бы очень счастлив, если бы факультет не переменил до того времени своего лестного обо мне мнения, но не смею и думать об этом счастье, так как без сомнения за это время найдутся люди, гораздо более меня способные и достойные.
Во всяком случае прошу Вас, Милостивый Государь, выразить еще раз глубокую благодарность факультету за честь, которой он меня удостоил, и сердечное сожаление, что высказанные соображения заставляют меня отклонить от себя эту честь.
За сим смею уверить Вас в отличном уважении и совершенной преданности, с которыми имею честь пребыть Вашим, Милостивый Государь, покорнейшим слугою В. Латышев.
30 декабря 1883. Санкт-Петербург.
P.S. Я вполне откровенно выяснил Вам мое положение и вытекающие из него соображения, искренне желая, чтобы Вы их взвесили и приняли к сердцу, Далі знаходиться ретельно закреслене речення “Если Вам предста”. говорил с Вами, как с честным человеком и добрым знакомым, хотя и не имею еще чести быть для Вас таковым. Если Вам представиться надобность заявить и это письмо в факультет, то Вы, быть может, найдете некоторые подробности излишними.
НАСТУПНИЙ ЕПІЗОД З БІОГРАФІЇ ЛАТИШЕВА:
Наступний епізод з біографії Латишева стосується аспекту його епістолярних контактів з київським колегою - філологом-славістом, візантологом, професором університету св. Володимира Тимофієм Дмитровичем Флоринським (1854-1919) Нарис про нього див.: Т.О. Щербань, Тимофій Дмитрович Флоринський: 1854-1919, К. 2004, 200 с.. Цей аспект практично не знайшов відображення у життєписах обох вчених. Проте ці декілька листів містять дуже важливу біографічну інформацію.
Вочевидь, знайомство Флоринського та Латишева відбулося в Одесі у 1884 р., адже перетин їх життєвих ліній засвідчений участю обох у VI Археологічному з'їзді Список членов VIАрхеологического съезда, Труды VI Археологического съезда в Одессе (1884 г.), том 1, О. 1886, с. LVII, LXI.. Тут Тимофій Дмитрович запропонував до розгляду на засіданнях з'їзду питання з болгаристики: “Декілька зауважень та міркувань з приводу археологічних розшуків у Болгарії” Вопросы, предложенные к обсуждению на съезде, Труды VI Археологического съезда в Одессе (1884 г.), том 1, О. 1886, с. ХХГУ., а також зробив доповіді “Про одну нововиявлену Болгарську пам'ятку XIV ст.” та “Про одну невидану Болгарську пам'ятку XIV ст.” Перечень рефератов, прочитанных на VI Археологическом съезде, по отделениям, Труды VI Археологического съезда в Одессе (1884 г.), том 1, О. 1886, с. LXVI., а Василь Васильович запропонував до розгляду питання “Державний устрій Ольвії за авторами та епіграфічними документами”, “Державний устрій Херсоніса до візантійського періоду, за тими ж даними”, “Давні календарі Тіраса, Ольвії, Херсоніса та Пантікапея за епіграфічними пам'ятками” Вопросы, предложенные к обсуждению на съезде, с. ХХАІ-ХХАП., представив реферати “Про календарі Тіраса, Ольвії та Херсоніса”, “Про державний устрій Херсоніса за епіграфічними даними”, “Повідомлення про хід робіт по виданню загального збірника грецьких та латинських написів Півдня Росії” Перечень рефератов, прочитанных на VI Археологическом съезде, с. LXV..
Знайомство в Одесі у подальшому поглиблювалося періодичними відрядженнями Латишева (починаючи з 1892 р.) до Києва у викладацьких справах як члена університетської приймальної комісії. Під час цих відвідин він неодноразово бував у гостях у Флоринського. Поступово ділові відносини стали дружніми, що засвідчено неодноразовими проханнями передати вітання дружині Флоринського та його дітям. У цьому контексті цікаво звернути увагу на той факт, що епістоли вносять певні корективи в історію родини київського вченого, адже Латишев у листі від 27 січня 1897 р. просить передати вітання синам Флоринського Дмитру та Сергію. Проте, якщо вірити довідковим виданням, Дмитро на той час ще не народився (його народження відносять до 1899 р.), а от Михайло, який “народився” у 1895 р., в листі не згадується. Тож завдяки вивченню епістол стало можливим пролити деяке світло на роки народження дітей у родині Флоринських Див. нижче..
Ці сім листів Латишева до Флоринського зберігаються у фонді листування (ф. ІІІ) Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Шість з них чітко датовані, сьомий, написаний на візитівці, містить тільки дату - 20 квітня, проте через відсутність даних щодо періодичності перебування Латишева у Києві (візитівка передана Флоринському саме з Києва), рік написання тексту встановити не виявляється за можливе. Листи публікуються мовою оригіналу сучасним правописом.
3. В. Латишев - Т. Флоринському, Казань - Київ, 11 березня 1892 р.
Многоуважаемый Тимофей Дмитриевич!
Из моих телеграмм, а может быть и из других источников Вы уже знаете, что мне в нынешнем году предложена честь председательствовать в Вашей испытательной комиссии, а вместе с тем предстоит и удовольствие - повидаться с Вами и Юлианом Андреевичем Кулаковським. и познакомиться с “матерью городов русских”, в которой до сих пор не случалось мне бывать. Деятельность председателя мне уже не нова, но, тем не менее, мне было бы очень желательно получить заранее некоторые сведения для того, чтобы явиться к Вам уже более или менее ознакомленным с делом, и я был бы сердечно признателен Вам, если бы Вы приняли на себя труд сообщить мне эти сведения, именно: 1, сколько лиц предполагает подвергнуться испытанию и как они распределяются по трем отделениям факультета? 2, все ли они получили выпускные свидетельства в нынешнем году, или есть аттестаты от прошлых лет? 3, нет ли между ними таких, по поводу которых возникают какие-либо недоразумения или требуется предварительная переписка? Кроме того, я был бы очень благодарен Вам, если бы Вы приняли на себя труд составить распределение экзаменов по соглашению с и членами Комиссии, и экзаменующимися. С моей стороны не может быть никаких препятствий к тому или другому распределению, так как я в Киеве буду совершенно свободен от всяких других дел и обязанностей. Я прошу только принять в соображение следующее: 1, что я желаю сам председательствовать во всех комитетах и потому прошу не назначать одновременно заседаний разных комитетов; но против Слово написане над рядком. назначения экзаменов разных отделений в один и тот же день, одного вслед за другим, я не только ничего не имею, а, напротив, в случае малочисленности экзаменуемых, считаю даже предпочтительным и думаю, что это будет согласно с видами и членов комиссии. В прошлом году в Харькове у меня было занято всего 7 дней: 2 для письменных и 5 для устных испытаний, причем в последних студенты разных групп экзаменовались одни вслед за другими: один раз начинали классики, за ними шли словесники и потом историки, другой раз - словесники, историки и классики, третий - историки, классики и словесники и так далее. Письменные испытания во всяком случае прошу назначить одновременно для всех групп в два дня.
В члены Комиссии я представил тех лиц, которые участвовали в ней в прошлом году. Я был бы очень обязан Вам за сообщение, кто в прошлом году приглашался в комиссию в качестве экзаменаторов. Вообще, чем больше ознакомите Вы меня предварительно с подробностями предстоящей мне деятельности, тем более обяжите глубоко уважающего Вас и искренне преданного
В. Латышева.
Казань, 11/III 1892.
Ново Комиссариатская ул., д. Черноярова.
ІР НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 20431, арк. 1-2, автограф.
4. В. Латишев - Т. Флоринському, Санкт-Петербург - Київ, 29 січня 1894 р4
Простите, многоуважаемый Тимофей Дмитриевич, что я позволяю себе ответить на Ваше любезное письмо этой краткой запиской: завален делом, отлагать ответа и томить Вас дальнейшими ожиданиями не хочется. По наведенным справкам к нам не поступало никакого представления об Аничкове Текст виконаний на поштівці, на одній стороні якої написана адреса: “В Киев, Его Высокородию Тимофею Дмитриевичу Флоринскому, господину профессору Университета, Мариинско-Благовещенская, дом профессора Шиллера”. Анічков, Євген Васильович (1866-1937) - історик літератури, фольклорист, приват-доцент по кафедрі західних літератур Київського університету св. Володимира (з 1895). и Гливенко Гливенко, Іван Іванович (1868-1931) - історик літератури, літературознавець, викладач всесвітньої літератури Київського університету св. Володимира., и, стало быть, дело о них преспокойно вылеживается в недрах Вашей Попечительской канцелярии. Чья тут вина - судить не нам...
Многоуважаемой Вере Ивановне Флоринська (Кремкова), Віра Іванівна - дружина Т. Флоринського (вінчання - у 1885 р.). благоволите передать мой почтительный привет. Крепко жму Вашу руку.
Искренне преданный
В. Латышев. 19/I 1894.
Санкт-Петербург.
ІР НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 20432, арк. 1-1, автограф, поштівка.
5. В. Латишев - Т. Флоринському, Санкт-Петербург - Київ, 27 січня 1897р.
Многоуважаемый Тимофей Дмитриевич!
На полученное вчера любезное письмо Ваше спешу Вас уведомить, что 1) причиною неисполнения ходатайства Вашего факультета относительно Глонне Особу ідентифікувати не вдалося., Тарле Тарле, Євген Вікторович (1874-1955) - історик, академік АН СРСР (1927). и Бокадорова Бокадоров, Микола Костянтинович - літературознавець. послужил исключительно недостаток средств, так как кандидатов на оставленье при Университетах и на командировку заграницу было представлено из разных университетов, было представлено гораздо больше, нежели сколько позволяли наши свободные средства, и поэтому приходилось делать из них строгий выбор, принимая в соображения разные pro и contra. 2) Предпочтение Кожину Особу ідентифікувати не вдалося. перед Глонне оказалось потому, что их представления Попечителя не видно было, чтобы второй Далі знаходиться закреслене “был”. стоял гораздо выше первого, а между тем в пользу первого говорили некоторые особенные обстоятельства. 3) Ответ, что Бокадоров не может быть командирован заграницу (вместо оставлен при Университете), объясняется простой и вполне возможной ошибкой делопроизводителя, которому пришлось сразу писать много подобных ответов как об оставляемых, так о командируемых. 4) Против оставления Глонне, Тарле и Бокадорова на наступивший год при Университете без содержания Министерство, в случае нового о сем представления попечителя, ровно ничего иметь не будет, а на будущий год, быть может, удастся дать им и содержание, если Вы нам осенью об этом напомните.
Вот, кажется, и все, что могу Вам сообщить о протежируемых Вами юношах. За сим покорнейше прошу Вас передать выражение моего глубокого почтения Вере Ивановне, перецеловать моих маленьких приятелей Митю Флоринський, Дмитро Тимофійович (1899-1938). - страший син Т. Флоринського. У довідкових виданнях рік його народження відносять до 1899 р. (див., напр.: Флоринский Тимофей Дмитриевич, хоча там же зазначається, що він 1911 р. закінчив юридичний факультет університету св. Володимира, але Флоринський навряд чи міг це зробити у 12 років. Во-чевидь, трапилась помилка і рік народження Дмитра - не 1899-й, а 1889 р. і він є старшим, а не середнім сином). Дмитро Флоринський був дипломатом, після більшовицького перевороту був в еміграції, а у 1920 р. повернувся до Радянської Росії. Репресований, реабілітований посмертно. и Сережу Флоринський, Сергій Тимофійович (1891-1916) - середній син Т. Флоринського. Заги-нув на фронті під час Першої світової війни у 1916 р., поцеловать ручку “девице” Можливо, мовиться про доньку Т. Флоринського - Віру Тимофіївну (Савицьку). и принять уверение в несомненно дружеских чувствах,
Ваш В. Латышев.
27/1 1897. Санкт-Петербург.
ІР НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 20433, арк. 1-2, автограф.
6. В. Латишев - Т. Флоринському, Санкт-Петербург - Київ, 5 березня 1899р.
Многоуважаемый Тимофей Дмитриевич!
Воля начальства снова доставляет мне удовольствие провести май месяц в Вашем Богоспасаемом Киеве, руководя испытаниями университетской филологической молодежи. Поэтому спешу обратиться к Вам с покорнейшею просьбою: 1) по возможности поскорее (если можно, даже по телеграфу) уведомить меня, угодно ли Вам, Ф.Я. Фортинскому Фортинський, Федір Якович (1846-1902) - історик-медієвіст, ординарний професор (з 1897), декан історико-філологічного факультету (1887-1890), ректор (1890-1902) університету св. Володимира., В.С. Иконникову Іконніков, Володимир Степанович (1841-1923) - історик, член-кореспондент (1893 р.), академік (1914) Петербурзької академії наук, академік ВУАН (з 1921 р.), декан історико-філологічного факультету університету св. Володимира (1877-1880, 1883-1887)., И.А. Лециусу Лециус, Йосип Андрійович (1860 - ?) - філолог-класик, викладач університету св. Володимира у 1885-1911 рр., А.И. Сонни Сонні, Адольф Ізраелевич (1861-1922) - філолог-класик, ординарний професор університету св. Володимира (з 1897 р.). Владимиров, Петро Володимирович (1854-1902) - філолог, професор університету св. Володимира по кафедрі російської мови та словесності. Не называю Ю.А. Кулаковского, потому что он получает назначение председательствовать, кажется, в Одессу. Примітка виконана самим В. Латишевим, її місце позначено знаком “х)”. и П.В. Владимирову58 59 быть членами Комиссии, а в случае если кто-либо из названных лиц (например П.В. Владимиров) по состоянию здоровья или по другим причинам не может нести эти обязанности, то кем его можно будет заменить. В виду сравнительно позднего времени назначенье членов желательно по возможности ускорить. 2) Не откажите по установившемуся обычаю переговорить с лицами, намеревающимися держать экзамены, относительно распределения экзаменов и сообщить мне проектец такого распределения. Я лично заранее согласен на всякое распределение, лишь бы оно было согласно с действующими правилами. Интересно было бы также знать, хотя приблизительно, общее число лиц, намеревающихся приступить к экзаменам, и разделение их по специальностям. Классиков, вероятно, будет много?
В приятном ожидании личного свидания крепко жму Вашу руку, прошу передать мой почтительный привет многоуважаемой Вере Ивановне и верить в мое искреннее уважение и всегдашнюю готовность к услугам.
В. Латышев.
5/III 1899. Санкт-Петербург, Чернышева пер., 16.
ІР НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 20434, арк. 1-1зв., автограф.
7. В. Латишев - Т. Флоринському, Санкт-Петербург - Київ, 21 жовтня 1902р.
Многоуважаемый Тимофей Дмитриевич.
Ю.А. Кулаковский по приезде сюда передал мне несколько Ваших последних работ, а затем, всего лишь несколько дней тому назад, и Ваш портрет, извиняясь за задержку последнего тем, что не посмотрел на адрес и думал, что портрет предназначен В.И. Ламанскому Ламанський, Володимир Іванович (1833-1914) - історик-славіст, філолог, академік Петербурзької академії наук (з 1900 р.).. Пользуясь первою свободною минутою (которые теперь очень редко выпадают на мою долю), чтобы сердечно поблагодарить Вас за добрую память и особенно за карточку, которая послужит мне живым напоминанием о прекрасных майских днях, которые мне неоднократно доводилось проводить в милом Киеве в постоянном общении с Вами.
Мы буквально каждый вечер, не исключая и праздников, с достойным лучшей участи усердием упражняемся в словоизвержении в университетской Комиссии или в ее многочисленных подразделениях, - подкомиссиях, секциях, подсекциях и тому подобном - на деле подвигаемся вперед довольно туго: до сих пор успели разобраться всего в 2-3 вопросах: о служебных правах, об экзаменах (государственные с треском провалились), об экстернах - и только. Быть может, вчера рассмотрен еще какой-нибудь вопрос без меня, так как я просидел всего 11 часа и в 9% сбежал из заседания. Об усердии может наглядно свидетельствовать тот факт, что в прошлый четверг мы сидели с 8 вечера до 22 ночи!.. Когда и как все это покончиться, ведает один Аллах, - да впрочем и в этом позволительно сомневаться. Правда, Зенгер Зенгер, Григорій Едуардович (1853-1919) - філолог-класик, член-кореспондент Петербурзької академії наук (з 1907 р.), у 1902-1904 рр. очолював Міністерство народної освіти. выразил желание покончить к половине ноября, но если дело будет продолжаться так, как шло до сих пор, то это абсолютно невозможно.
Однако, “глаголь времен” показывает, что и сейчас пора надевать вицмундир и отправляться в обычный путь - к Чернышеву мосту Міст через р. Фонтанку у Санкт-Петербурзі, таку назву мав у 1798-1948 рр., нині - міст Ломоносова.. Благоволите передать мой почтительный привет многоуважаемой Вере Ивановне, поклон молодежи и особливый поцелуй милому Мите. Крепко жму Вашу руку и еще раз сердечно благодарю за память.
Искренне преданный
Ваш В. Латышев.
21/X. 1902. Санкт-Петербург.
ІР НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 20435, арк. 1-2, автограф.
8. В. Латишев - Т. Флоринському, Санкт-Петербург - Київ, 1 червня 1907р. Написаний на бланку директора Історико-філологічного інституту. У лівому верхньому куті заповнений штамп: “М.Н.П., Директор императорского Историко-филологического института, 1 июня 1907 г.”.
1 июня 1907 г. Санкт-Петербург.
Дорогой Тимофей Дмитриевич,
позвольте мне побеспокоить Вас маленьким челобитьем. Податель этой записки, наш студент II курса Александр Голованский Особа не ідентифікована., отправляющийся на каникулы домой в Киевскую губернию, не успел по болезни закончить своего курсового сочинения и хотел дописать его летом, для чего ему нужны некоторые пособия, обозначенные в прилагаемом списке. Предполагая, что все эти книги найдутся в Вашей библиотеке, я очень прошу Вас одолжить их на лето господину Голованскому. Он - юноша деловитый и аккуратный и - я уверен - вернет Вам книги в полной исправности.
Крепко жму Вашу руку и прошу передать мой почтительный привет многоуважаемой Вере Ивановне.
Весь Ваш В. Латышев.
ІР НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 20436, арк. 1, автограф.
9. В. Латишев - Т. Флоринському, Київ - Київ, 20 квітня ???р.
Василий Иванович Латышев Слова надруковні на візитівці.
очень просит многоуважаемого Тимофея Дмитриевича великодушно извинить его за то, что не мог лично поблагодарить его за любезное внимание, будучи крайне обременен разными хлопотами, неизбежными перед отъездом, и искренне сожалеет, что не имел удовольствия видеть Тимофея Дмитриевича у себя вчера вечером.
20/IV.???? Киев.
ІР НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 20437, арк. 1-1зв., автограф.
Шостий археологічний з'їзд в Одесі, де Латишев познайомився з Флоринським та іншими колегами, став важливою віхою в його науковій кар'єрі - його було обрано дійсним членом Одеського товариства історії та старожитностей. Це сталося на 219-му засіданні Товариства, причому
з порушенням процедури, адже особи, які балотувались на дійсні члени, мали обиратись тільки на наступному засіданні А.Л. Есипенко, В.В. Латышев в Одессе, СА 28 (1958) 34.. Для Латишева в цьому випадку зробили виняток. Зв'язок вченого та Товариства був взаємовигідним, адже багато епіграфічних матеріалів, що перебували у сфері наукового зацікавлення Латишева, знаходились у музеї цього товариства; натомість воно залучило до своїх лав відомого дослідника південноукраїнської епіграфіки. Зокрема, на сторінках "Записок” Одеського товариства Латишев опублікував низку статей.
Проте не всі члени Товариства були задоволені присутністю Латишева в його лавах, з-поміж них був директор його музею та бібліотеки Ернест Романович фон Штерн (1859-1924). Справа в тім, що між обома вченими були, м'яко кажучи, доволі напружені стосунки, адже Штерн публікував пам'ятки південноукраїнської епіграфіки без порад Латишева, який вельми ревниво ставився до “вторгнення” у межі своєї “монополії” на дослідження цих пам'яток С. Жебелев, Василий Васильевич Латышев (29 июля 1855-2 мая 1921) Некролог, ВВ 24 (1926) 108.. Латишев часто давав принизливу критику епіграфічним студіям Штерна, особливо у приватному листуванні И.В. Тункина, Op. cit., c. 198-199.. Конфлікт мав наслідком те, що Латишев для публікації епіграфічних пам'яток, які зберігаються у фондах музею Товариства, змушений був звертатись з проханням зняття естампажів до сторонніх осіб Ibid., c. 199.. Тим не менше, обидва мали епістолярні контакти, які мали сухий діловий характер, що добре помітно у листі Латишева до Штерна, який стосується можливості публікації окремим виданням Археологічної комісії результатів дослідження поселення на Березані, яке Штерн вивчав у 1904-1909 та 1913 рр. Штерн Эрнст Романович Електронний ресурс і за результатами яких була видана низка публікацій Бібліографія, Електронний ресурс,. Тоді у Штерна виникла ідея публікації повного звіту у “Матеріалах” Археологічної комісії, позитивне рішення якої щодо публікації окремої збірки по Березані й стало причиною написання цього листа Латишевим, адже він був членом Ради цієї комісії. На жаль, цей проект по публікації так і не був з якихось причин реалізований.
Лист зберігається у фонді Одеського товариства історії та старожитностей (ф. V) Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Друкується мовою оригіналу сучасним правописом.
10. В. Латишев - Е. Штерну, Санкт-Петербург - Одеса, 3 листопада 1910р.
Глубокоуважаемый Эрнест Романович.
Очень извиняюсь, что замедлил ответить на Ваше любезное письмо от 25 октября. Причина та, что я хотел дать определенный ответ на Ваши вопросы, а для этого надо было доложить Ваше письмо в общем заседании Комиссии, которое состоялось только вчера. По обсуждении программы Вашего предполагаемого издания Комиссия уполномочила меня сообщить Вам, что она с искренним сочувствием принимает Ваше предложение издать Березань Березань - острів у Чорному морі, неподалік від сучасного м. Очаків. У давні часи він був півостровом і тут з кінця VII ст. до н.е. існувало грецьке поселення Борисфен. З VI ст. до н.е. населення поступово переміщується до розташованої неподалік Ольвії, а на Березані залишається невелике поселення. Нині - складова Національного історико-археологічного заповідника “Ольвія”. в “Материалах” Періодичне видання імператорської Археологічної комісії. Протягом 1866-1918 рр. вийшли друком 37 номерів. Том по “Березані” так і не був надрукований. и просит Вас только по мере возможности ограничить выбор рисунков для таблиц, чтобы было отнюдь не более 12, и выслать эти рисунки в возможно скором времени в Комиссию для составления сметы стоимости таблиц и - вместе с тем - всего издания и для заказа самих таблиц. Пока они будут изготовляться, Вам можно будет обрабатывать I-ю часть, а затем, по изготовлении таблиц, и II-ю. Итак, ждем Ваших материалов для таблиц.
Искренне преданный
В. Латышев.
3/XI 1910 Рік визначений за штемпелем на конверті, який міститься у справі разом з листом..
Санкт-Петербург.
ІР НБУВ, ф. V, од. зб. 2367, арк. 1-1зв., автограф.
Якщо попередні матеріали стосувались викладацької та адміністративної діяльності, то наступні мають відношення саме до наукової. Безперечно, славу Латишеву як науковцю принесли, насамперед, його епіграфічні студії над публікацією зведеного каталогу пам'яток епіграфіки, що були виявлені та продовжували відшукуватись на північно-причорноморських теренах. Ця праця була розпочата дослідником у 1882 р. з ознайомлення з відповідною літературою, логічним продовженням чого стала його подорож різними містами півдня Російської імперії для ознайомлення з оригіналами цих пам'яток И.В. Тункина, Op. cit., c. 187.. Саме під час цієї подорожі, як засвідчують збережені листи, він познайомився у Херсоні з Платоном Осиповичем Бурачковим (1815-1894), колекціонером та археологом-самоуком, членом Одеського товариства історії та старожитностей (з 1866 р.). Ця зустріч для Латишева була знаковою, адже в подальшому Бурачков всіляко допомагав фахівцю- епіграфісту у відшукуванні нових пам'яток та виготовленню естампажів з них. Зокрема, саме завдяки допомозі Бурачкова під час підготовки до друку першого випуску “Inscriptiones antiquae orae septentrionalis Ponti Euxini graecae et latinae” (1885) були внесені правки та усунуті помилки в прочитанні написів N° 133 та № 121, а також потрапили до корпусу епіграфічні пам'ятки № 76, № 114, №№ 168-169. Тож не буде перебільшенням твердження, що херсонський колекціонер старожитностей був одним з тих, чия допомога дозволила Латишеву підготувати видання, що й до сьогодні не втратило свого наукового значення. Цей факт варто підкреслити, адже у працях петербурзьких архівістів серед осіб, які допомагали Латишеву в дослідженнях, ім'я Бурачкова не згадується взагалі И.В. Тункина, Op. cit., c. 192-193.. Вивчення ж українських архівних матеріалів дозволило усунути цей недолік.
Листи Латишева до Бурачкова, з-поміж яких зберігається й один лист епіграфіста до онука Платона Осиповича - Олександра Ростовського, були передані родичами А. Маркевичу для складання “записки про його життя”, проте “їх виявилось недостатньо” для цього; тому, за погодженням з родичами, усі папери були передані до архіву Одеського товариства з тою метою, що хтось у майбутньому таки виконає те завдання, яке Маркевичу не вдалося зробити; вже тоді була відмічена їхня наукова цінність А.И. Маркевич, Бумаги П.О. Бурачкова, ЗООИД 20 (1897) 11, 13.. Нині ці листи зберігаються у фонді Одеського товариства історії та старожитностей (ф. V) Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Друкуються мовою оригіналу сучасним правописом.
11. В. Латишев - П. Бурачкову, Санкт-Петербург - Херсон, 12 вересня 1883 р. Милостивый Государь Платон Осипович.
Посылаю вместе с сим на Ваше имя экземпляр своей диссертации “О некоторых ионических и дорических календарях”, покорнейше прошу Вас принять его на память о тех приятных и поучительных часах, которые я имел честь провести в Вашем обществе в июне сего года. Вместе с тем позволяю себе еще раз повторить покорнейшую просьбу не оставлять меня обещанными сообщениями относительно тех или других древних памятников, преимущественно эпиграфических, если таковые будут найдены где-либо в южной России. Пользуюсь также настоящим случаем, чтобы еще раз выразить Вам мою глубокую благодарность за любезное гостеприимство в Херсоне и просить Вас принять уверение в моем совершенном к Вам уважении и всегдашней готовности к услугам.
В. Латышев.
12 сентября 1883.
Санкт-Петербург, Васильевский остров, здание Историко-филологического института.
ІР НБУВ, ф. V, од. зб. 3064, арк. 1-1зв., автограф.
12. В. Латишев - П. Бурачкову, Санкт-Петербург - Херсон, 31 січня 1884 р.
31 января 1884. Санкт-Петербург.
Милостивый Государь Платон Осипович.
Получив на днях почтенное письмо Ваше, с особым удовольствием спешу исполнить заключающуюся в нем просьбу. С сожалением однако приходится предполагать, что результаты моих поисков будут не особенно для Вас утешительны: таких надписей, какие Вам нужны, то есть с именами царей и с полными датами, оказывается немного, гораздо меньше, нежели я сам предполагал раньше. Впрочем, судите сами по прилагаемому списку. В нем я отмечаю, прежде всего, год Воспорской эры Боспорська ера веде лік від 297/296 рр. до н.е., затем имя царя, потом место издания и настоящее местонахождение камня. Не смею ручаться за абсолютную полноту моего списка, так как я пока еще не приступал к специальной обработке Воспорских надписей и в моих бумагах находятся главным образом те надписи, коих подлинники сохранились по настоящее время и списаны мною самим, тогда как из надписей, изданных раньше и мною не найденных, кое что, быть может, и ускользнуло от моего внимания. Вот мой список:
а) Керчь Нині - місто в Автономній республіці Крим України. На території поселення знаходяться залишки давнього міста Пантікапей. и Тамань Нині - адміністративний центр Темрюкського району Краснодарського краю Російської Федерації. На території поселення знаходяться залишки давнього міста Гермонаси. 313 г. (у Стефани Стефані, Лудольф Едуардович (1816-1887) - археолог, філолог, академік Петербурзької академії наук (1850), зберігач відділу класичних старожитностей Ермітажу. - 315). - Аспург Тіберій Юлій Рискупорид І Аспург - боспорський цар у 8 р. до н.е. - 37 р. н.е.. - Записки Одесского общества, т. XII, стр. 214 и Отчет археологической комиссии 1881 г. - Керчь.
...Подобные документы
Зародження та етапи розвитку епіграфіки як спеціальної історичної дисципліни. Дослідження епіграфічних колекцій в Україні, їх значення в історії держави. Методи та інструменти дослідження епіграфічних колекцій за кордоном, оцінка їх ефективності.
контрольная работа [25,3 K], добавлен 23.11.2010Дослідження джерелознавчого потенціалу публікацій журналу "Архіви України" за 1947—2015 рр. Висвітлення окремих фактів із біографії М. Павлика, інформація про його літературний доробок. Огляд матеріалів, що розкривають суспільно-політичні взаємини діяча.
статья [23,1 K], добавлен 31.08.2017Дослідження життєвого шляху, наукової та політичної діяльності М.С. Грушевського – історика, публіциста, голови Центральної Ради, академіка, автора багаточисельних наукових праць. Політичне життя М.С. Грушевського. Суть ідеї соціалістичного федералізму.
курсовая работа [46,5 K], добавлен 09.01.2012Вивчення античних пам'яток півдня України. Колонізація Північного Причорномор'я. Античні держави Північного Причорномор'я: історія, устрій. Населення і торгівля античних міст-держав. Вплив північно-причорноморської цивілізації на довколишні племена.
реферат [28,9 K], добавлен 19.01.2008Обмеження та остаточна ліквідація царизмом автономії України, діяльність К. Розумовського. Перша Малоросійська колегія, знищення Запорізької Січі. Заселення Південної України. Три поділи Польщі Прусією, Австрією й Росією, доля українських земель.
контрольная работа [26,1 K], добавлен 19.05.2010Ознайомлення з причинами поширення ліберальної концепції опозиційного руху. Вивчення та характеристика поглядів Нечкіної - найвідомішого радянського дослідника декабристського руху. Розгляд та аналіз життєвого шляху провідних декабристознавців України.
статья [19,3 K], добавлен 14.08.2017Деформуючий вплив сталінщини на суспільно-політичне життя України. Компанії проти "українського буржуазного націоналізму" і "космополітизму". Зміни в Україні після смерті Сталіна. Хрущовська "відлига". Демократизація суспільно-політичного життя країни.
курсовая работа [24,7 K], добавлен 11.06.2009Господарське життя первісної доби. Трипільська культура на землях України. Господарство скіфів. Економічний лад грецьких та римських колоній Північного Причорномор’я. Економічне життя слов’янських племен часів розселення на території України.
реферат [30,1 K], добавлен 28.11.2007Церковне життя на території окупованої України в роки Великої Вітчизняної війни. Конфесійна політика окупаційної адміністрації в 1941-1942. Німецько-фашистський окупаційний режим і релігійне життя. Відродження Православної Церкви у післявоєнний час.
дипломная работа [90,6 K], добавлен 14.11.2010Аналіз колекції матеріалів про життя та діяльність української діаспори в США та Канаді. Дослідження ролі української діаспори у процесах демократизації та трансформації України, передачі позитивного досвіду в розбудові громадянського суспільства.
статья [22,3 K], добавлен 11.09.2017Успіхи княгині Ольги в господарюванні, політиці, розбудові держави та міжнародних контактах. Коротка історична довідка з життя Ганни Ярославни. Жінка в суспільному житті України за козацької доби. Постать Анастасії Лісовської, Роксолани, в історії країни.
реферат [28,3 K], добавлен 24.06.2014Поява первісних людей на території України в часи раннього палеоліту. Вдосконалення виробництва і знарядь праці в епоху мезоліту. Формування трипільської спільноти на терені сучасної України. Особливості розвитку суспільства у період бронзового віку.
реферат [21,9 K], добавлен 29.09.2010Розробка проблеми історіографії переяславської шевченкіани. Дослідження наукових праць історичного, археологічного, краєзнавчого, літературно-мистецького характеру, де висвітлюється життя і творчість Т. Шевченка під час його перебування в Переяславі.
статья [36,5 K], добавлен 24.04.2018Вивчення біографії та творчого шляху японського художника Іотоку Міягі. Опис ранніх років життя, навчання у педагогічному інституті, хвороби. Створення дискусійного гуртка. Заснування Товариства пролетарського мистецтва. Боротьба проти японської агресії.
реферат [17,7 K], добавлен 06.04.2014Вплив визвольної війни 1648—1654 pp. на економічний і культурний розвиток України. Роль Київської (Києво-Могилянської) колегії. Загальні тенденції у формуванні образотворчого мистецтва, архітектурі й будівництві. Піднесення усної народної творчості.
презентация [8,4 M], добавлен 07.04.2011Боротьба за Київський престол. Розквіт Русі при Ярославі Мудрому, короткий біографічний нарис життя та володарювання даної історичної особи. Церква і релігія при Ярославі, закладення монастирів. Митрополит Іларіон та головні напрямки його діяльності.
реферат [21,4 K], добавлен 14.03.2012Вивчення наукового внеску відомої дослідниці старожитностей Н.М. Бокій у розвиток археологічної науки Кіровоградщини. Наукові здобутки дослідниці у археології енеоліту, бронзового віку, скіфській археології та дослідженні середньовічних пам'яток регіону.
статья [43,8 K], добавлен 24.11.2017Становлення Павла Скоропадського як особистості та майбутнього діяча Української держави у дитячі та юнацькі роки. Характеристика життя, діяльності та внеску гетьмана П. Скоропадського у розвиток української державності, науки та культури України.
реферат [36,7 K], добавлен 22.01.2014Писемні та археологічні пам'ятки як джерело вивчення проблеми походження поселень на території Давнього Межиріччя. Вивчення проблеми розселення населення на території Південної Месопотамії. Особливості становлення та розвитку шумерської цивілізації.
реферат [38,6 K], добавлен 28.10.2010Історичні умови, визначальні фактори культурного розвитку України в другій половині ХІХ століття. Національні культурні організації і рухи в умовах реакційної урядової політики, літературний процес, мовна ситуація в Україні та українське мистецьке життя.
курсовая работа [60,7 K], добавлен 09.06.2010