"Послання до новгородського архієпископа Макарія" - нова редакція "Послання Мисаїла"

всесвтеишим / отцемъ отЦъ гсдрь архиепску/пу макарию буди ми тобою / всесвтое блгословение и соверше/нное прещение* Мало бути, звісно, “прощение”, тож І. Добротворський відповідно виправив це слово. Див.: Посланіе опальнаго къ новгородскому архієпископу Макарію. - С. 413.* і всеконечное / греху моему разрешение есми / согрешил пред гсдремъ Цремъ / всеа русии. а согрешение нше* Слово “нше” з червоною крапкою перед ним написане збоку перед рядком, а всередині рядка ще одна червона крапка вказує, куди слід внести пропущене слово. Тож ставимо його на те місце, де воно мало бути за задумом писця.*

твоем / свтни відомо чающе от тебе / блженнаго упавание сие получити / о всенасвтіиши отче помяни / слово глющее великаго пасты/ря хрста первоначалному всіх // (арк. 350) преже пастырю верховному петру / емуже сам вручив пасти своя овца / повелевая ему не токмо седмь / крат на днь члвкомь отпущатм / но семьдесят седмерицею яко / да не отчаваются спсения своего / имуще толико обіщание на став/ление Вочевидь, іще одна помилка писця - мало бути “на оставление”, як поправив це слово перший видавець. Див.: Посланіе опальнаго кь новгородскому архіепископу Макарію. - С. 414. долгомъ.

нні же гсдь имир Хоча І. Добротворський відчитав це слово як “имярек”, однак насправді написано навіть не “имяр”, а лише “имир” - вочевидь, помарка переписувача. Пор.: Там само. / и мы того ради желаемъ млсрдных / твоих добродітелньїх даров / от вшем всенасвтеишеи милосердости / аки пастыря милостиваго и уті/ шителя дшъ понеже убо алчем // (арк. 350 зв.) есмь црския млсти наясніишаго Літера “і” виправлена з помилково повторно написаної “я” тією ж рукою і чорнилом.

^4* І. Добротворський виправив це слово на “симь”, однак винесена літера, поза всяким сумнівом, не “м”, а “р”.

⁵* Як зауважив у примітці до цього слова І. Добротворський, “вь рукописи: астекающе”, хоча мало бути, звісно “истекающей”, як він і подав на цьому місці у своєму виданні тексту. Посланіе опальнаго кь новгородскому архіепископу Макарію. - С. 414.

⁶* Ще одна буква “у” перед словом “убо” є, вочевидь, помилковим подвоєнням. / гсдря самодержца цря всеа русим / сего ради молю твое члвколюбие / алчнаго мя накорми і насыти сир⁴* / млсрдием црскимь жажущаго напои / црскою млстию от источникъ его црских / млстивых ібо желаю его црские / млсти аки желает елем палимы / на источники водныя тако желает / дша моя млсти црския и отпущения / греху моему от егоже црския млсти / вжадаю ктому во веки. мы / убо в^уемъ быти ясніишаго // (арк. 351) цря гсдря всеа русии и того самого исто/чника млсти істекающе⁵* всему / православию сего ради со блгогові/нием в^ы притекаю приліжно / ко црскому источнику с радостию почер/псти світлаго гсдря цря всеа русии / млсти все православие охлаждяя / от нежадна недуга и его црския де/сница в сытость напаяет жада/емых млсти и его црские істочники / істекають аки посреді рая бже/ ственною блгодатию беспре/стани кипяще от негоже истекают // (арк. 351 зв.) четыре ріки напаяюща всю твар / на оживление.

сего ради помоsи ми / отче всенасгіишии доити црского дво/ра яко да в немь ходяще / і зрять світлое и неприкосно/венное лица его црского і гді / есть всімь православным / хрстияном млсть. многие у⁶* убо у цря / млсти суть по мире дарование / комуждо разделено о все/стый отче тебі вся сия от вышняго / бга і гсдря всеа русии дарова/на і вручена суть. сего ради // (арк. 352) молю тя о всестіиший отче сего црь/скаго двора блголіпия доити. / і его блголіпия и млсти доити / но твоими млтвами і блгослове/ниемъ вся сия возможна будут / намь но млстивыи архиеріи спо/доби мя достоинаго великаго / дарования внити в дом црскии / і видети славу црскаго лица / умлсрдися паки надо мною отче / стыи приодіи на мя одежею / црския млсти яко да гріх мои / симъ црским милосердиемь // (арк. 352 зв.) покрыем теплотою црския млсти / да избавиши мя црския опалы / своими стыми млтвами млсти/вый пастырю и предпостави/ши мя праведному солнцу црю / і гсдрю всеа русим и тако невоз/бранно предстану лицу Замість літери “у” писець починав писати якусь іншу, але потім, вочевидь, помітивши помилку, виправив на “у”, хоча риска від іншої літери залишилася. црву / хваляще и блгодаряще все/могущаго бга и тебі млсрдым / мЛстиваго отца

всестіишим / отче прчстным опалнаго мя / посети і исцели много печал / отягчена и скорбми различными // (арк. 353) тяжкими бедами стягнута і во/пиюща к тебі из глубины дша о вра/чю подщися умлСрдися на мя помоги ми яко изгибаю во грісе своемъ лю/ті тебі бо такова прему драго / врача відуще могуще исцелити / і спсти всяко нШе согрешение / і всяку печал к тебі прибегаемъ / вірою и смирением припадающа / и любовию просяще рцы о мні / слово ко гсдрю и ясніишему црю / православному самодержцу / всеа русим тогда ицелею Переписувач помилково пропустив літеру “с”, мало бути, звісно, “исцелею”. І. Добротворський подав тут “исцілію”. Див.: Посланіе опальнаго кь новгородскому архіепископу Макарію. - С. 416. дшею // (арк. 353 зв.) и тілом и тако спеем буду от всіхь / болізнем своих и опалы ты же яко / добрый врач возведи мя от моего / согрешения болящаго оживи / і исцели всестіишим отче примми / нне нша млтвы и подаждь ми / печалному утіху ты бо еси гдрь / имркь живот хрстиянским дшамь / ты бо віси время и час егда умо/лити православнаго цря и гсдря / всеа русим о ншихь согрешениих / тобою да подасть нам мл<сгь / і прощение греху моему // (арк. 354) і свое многое млсрдие

сию гсдрь имркъ / блговіствум радость в скорби и печалм / седящему первыя его црския млсти / жалование погубих своимь прступле/ниемъ и того ради изгнан бысть / во тлю и сіни смртнем в місто оsло/бление во юдоли плачевне в мі/сте идіже положень есми нне / осужденною оболчень есмь кожею / яже есть в темницы горко дши / моем в немже слежу опале алчю/ще и жаждуще слеsами ся отлм/вающе Помилка писця, мало бути “обливающе”. І. Добротворський при виданні послання відповідно виправив це слово, але крім цієї правки він переніс зворотну частку “ся” на кінець: “обливающеся”. Див.: Посланіе опальнаго кь новгородскому архіепископу Макарію. - С. 417.

⁴* Це слово І. Добротворський виправив на “вірую”. Див.: Там само. Так воно, вочевидь, і було написане укладачем, оскільки в первісній редакції “Послання Мисаїла” тут “тобе бо віруемь”. (Грамота киевскаго митрополита Мисаила к папе Сиксту IV... - С. 226). Тож при зміні на першу особу однини мало би бути “вірую”. иs глубины дша тяжко // (арк. 354 зв.) воздыхающе и млсрдому црю і гсдрю / всеа русим кричаще гсдри изведи / ^о опалы сея дшу мою ісповіда/тися црском млсти твоем ожидаю / бо сего дондеже воздасть ми / не по грехомь моимь ни по безsа/конием но млстивый отче помоsи ми / сего твоими стыми млтвами / о мні буди ко гсдрю млсрдый хода/там і помощникь в скорбіхь / яко к тебі прибегаю не отвратм / раба своего тоща тебі бо ві/рою⁴* великого помощника // (арк. 355) і делъ ходатая изрядна о нас опалных / ко гсдрю православному яко да из/бавиши мя от тмы и опалы горшия / і направи на пут смирен і введи мя / паки в чюдный его світ немерцаю/щем і в неsаходимый прсносия/ющей облистаемый неизреченною / красотою и просвещениемь / сиявшаго црския наслаждения / ідеже вси правослаении веселят/ся хвала радование і весе/лие црьское постигло ихь /

ты бо еси всесвтійший // (арк. 355 зв.) млстивший отче всіх сихь црь/ских дарое раздаятель алчющих / питатель жаждущих напоитель / в опалах утішитель странным / всімь да вся утішиши / да всіх милуеши і ущедриши / сию црскою милосгтию великого / гсдря

сия вся словеса и моле/ния пишемъ к вшей всесвтеи/ши свте відуще добрі / яко вся премудрости і раsума глубоких филосоеских Попри те, що у виданні І. Добротворського тут “философскихъ”, одначе винесена літера однозначно “в”, а не “ф”, тож відтворюємо спосіб написання цього слова відповідно до манускрипту. Пор.: Посланіе опальнаго кь новгородскому архієпископу Макарію. - С. 418. учений / і бгословенских кнгь всяка // (арк. 356) віси великоразумно и твоимь все/свтіишим премудрости умом твоим / і ясно зриши неизреченная ихже / умолча умъ члечь постигнути не может / ібо Єсть црский свщнный яsын / есть свтльство блаженное / камен живый от бга шбран честен / на немже камени основал есть / Хрстсь Цркое свою еиже врата / адава никогда отділіти не могут / и бгомудрый учитель і всеразумный / свтыи отць віси како премудро/стию свою паки опальнаго мя // (арк. 356 зв.) утішити і печаль мою на радость / преложити яко да паки возра/дуюся і возвеселюся о утішении / і о печаловании твоемъ и ни / единого сомніния в совістех / моих не постражду і вшей всена/свЪтеиший великомилостиено / святости

о юче пресвтый / гсдрь імркь оно о семъ о всем / слава буди в вышних бгу на se/мли миръ и блгословение члеком / тобою дарова по^уя / в члецех блгословение своея // (арк. 357) блгости яко да вси спасутся / и познают его сущаго истиннаго бга / давшаго тебі таковую власть / предивная великая творя сего / ради и мы о толиких и таковых твоих / нбсных словити тя блгословеннаго / от вышняго бга кланяхтися покла/няемому всего собора хрстиянскаго / славословим тя раsными словеси / ублажающе тя блгодарим тя / великия ради славы твоея / юже имаеши свыше от бга ве/ликии архиерію мелхиседече // (арк. 357 зв.) нбсный стый отцъ дховных дарое / вседержителя спса единороднаго / гсда иса хрста единонравный / ему служителю стый стго дха / всестая дша отпущая грех / всему миру помилуй нас прощая / грехи всему миру приими млтвы / нша седяй одесную прстола / славы величествия во Цркви / стіи его аки на нбсех помилуй / нас и млстие буди нам началні/ ишии отцъ всепрстіишии много/блаженный учителю славою // (арк. 358) і честию от бга і отца многопочтен/ный паче всіхь seмнородныхь / сное члвчески^ сего ради хвалим / и блгословимъ имя твое во веки / хваляще и блгодаряще велі/каго бга о нес^аннем его дарі / таковімь сущем на тобі ими/же тя ублажил самь великий / црь црьствующим і гсдь гсдь/ствуюшим един безсмертный / живый в непроступнемь Помилка писця - мало бути “неприступнемь”, тож І. Добротворський так і виправив. Див.: Посланіе опальнаго кь новгородскому архієпископу Макарію. - С. 419. / світе трисвітлаго бжЄства / блистаемаго сияния схавы Має бути, звісно “славы”, однак друга літера явно не “л”, а “х”. У виданні І. Добротворського тут “славы”. Див.: Там само.

⁴* Це “о” зайве, вочевидь, помилково вставлене писцем, тому при виданні тексту послання І. Добротворський його пропустив, точніше замість “о” поставив “ь”. Пор.: Там само. своея // (арк. 358 зв.) всегда а токмо ото⁴* иных сил нб сных / умое. в них же и ты самь есесве/тіиший сераеимъ живеши / и комуждо их по міре просве/щение бжЄственное подавается / в них же онь непрестанно / воспеваемый и славимый / и хвалимы есть бгь от всіхь / seмнородных родовъ величаемый / от всякого дыхания. яко / того есть единаго превічная / слава и чстное величие / область же и держава яже // (арк. 359) еще прежде всіх вікь бі і нне есть / и будет бесконечный превічная / віки аминь

/ буди Це слово починається в рукописі з абзацу - це єдиний абзац, який наявний у тексті послання. же ктому блгословение на нас / тобою всесвтіиший ютче всегда и нне / і присно і во віки аминь.

Анотація

послання макарій мисаїл архієпископ

о. Назар Заторський (Фрібур). “Послання до новгородського архієпископа Макарія” - нова редакція “Послання Мисаїла”

У статті досліджено структуру “Послання до новгородського архієпископа Макарія”. Автор заперечує висунуту в 1629 р. А. Мужиловським теорію про те, що “Послання Мисаїла” постало при переробці листа невідомого в'язня до архієпископа Макарія. Порівнюючи між собою обидва споріднених твори та досліджуючи їхню структуру, він доводить, що “Послання до Макарія” насправді є новою редакцію “Послання Мисаїла”. Стаття супроводжується публікацією тексту “Послання до Макарія”.

Ключові слова: “Послання Мисаїла”, “Послання до Макарія”, Іпатій Потій, Андрій Мужиловський, Іван Добротворський, збірник Сол. 902/1012.

Аннотация

о. Назар Загорский (Фрибур). “Послание к новгородському архиепископу Макарию” как новая редакция “Послания Мисаила”

Автор статьи опровергает выдвинутую в 1629 г. теорию А. Мужиловского о том, что “Послание Мисаила” возникло из переработки текста послания неизвестного узника к архиепископу Макарию. На основании сравнительного анализа и исследования структуры двух родственных текстов он доказывает, что на самом деле “Послание к Макарию” является новой редакцией “Послания Мисаила”. Статья сопровождается публикацией текста “Послания к Макарию”.

Ключевые слова: “Послание Мисаила”, “Послание к Макарию”, Ипатий Потий, Андрей Мужиловский, Иван Добротворский, сборник Сол. 902/1012.

Annotation

Rev. Nazar Zatorsky (Fribourg). “Epistle to Macarius, Archbishop of Novgorod,” as a New Redaction of the “Epistle of Misael”

The article examines the structure of the “Epistle to Macarius, Archbishop of Novgorod.” The author rejects Andrii Muzhylovsky's theory of 1629 which claims that the “Epistle of Misael” is a fake and is a later compilation based on a letter written by an unknown prisoner to Macarius, archbishop of Novgorod. Based on the analysis of the two related texts and their structure he contends that in reality the “Epistle to Macarius” was a new redaction of the “Epistle of Misael” and not vice versa. The article is followed by the edition of the “Epistle to Macarius, Archbishop of Novgorod” contained in the codex Sol. 902/1012.

Key words: “Epistle of Misael”, “Epistle to Archbishop Macarius of Novgorod,” Ipatii (Adam) Potii, Ivan Dobrotvorsky, codex Sol. 902/1012.

Размещено на Allbest.ru