Атестати в діловодстві Війська Запорозького Низового в добу Нової Січі: класифікація, особливості формуляра, інформативний потенціал

Размещено на http://www.allbest.ru/

АТЕСТАТИ В ДІЛОВОДСТВІ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО НИЗОВОГО В ДОБУ НОВОЇ СІЧІ: КЛАСИФІКАЦІЯ, ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУЛЯРА, ІНФОРМАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Іван Синяк

засвідчувальний документація атестат козацький

Парадоксально, але попри значну кількість студій з історії запорозького козацтва часів Нової Січі, історіографічна традиція дослідження атестатів є доволі бідною. Даного питання, по суті, у своїх наукових доробках торкалися А. Скальковський, В. Голобуцький, Ф. Шевченко, Л. Гісцова, Н. Ченцова, Т Кузик, В. Мільчев та автор даної розвідки. А. Скальковський висловив думку про узгодження з усім товариством прийняття російської військової і цивільної еліти до лав Війська Запорозького Низового шляхом видачі їй атестатів з цього приводу, а також розширив коло гетьманської старшини, яка долучалася до когорти даних осіб Скальковський А. О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. - Дніпропетровськ, 2004. - С. 82, 89.. В. Голобуцький у своїй характеристиці атестатів обмежився позиціонуванням у них “знатних, старих” запорожців, які засвідчували надану в документах інформацію про того чи іншого козака Голобуцький В. О. Запорозька Січ в останні часи свого існування (1734-1775 рр.). - Дніпропетровськ, 2004. - С. 351.. Ф. Шевченко розглядав атестати як важливе джерело для дослідження національного складу запорозького козацтва, а саме наявності в його когорті “національних меншин” Шевченко Ф. П. Вихідці з Балканських країн на Запорожжі в XVIII ст. // Іс-торія та історіографія України: Зб. наук. пр. - К., 1985. - С. 66-74.. Л. Гісцова звернула увагу на унікальність архівування атестатів у Січовому архіві, оскільки це випадало із загальної тенденції формування справ при Коші за предметно-тематичним принципом Гісцова Л .З. Архів Коша Нової Запорозької Січі // Нариси історії архівної справи в Україні - К., 2002. - С. 137-144.. На легітимність козацьких атестатів звернула увагу Т Кузик Кузик Т. Писар Війська Запорозького Низового Олексій Петруша (матеріали до біографії) // Київська Старовина. - 2003. - № 6. - C. 133-140.. Через призму інформативного потенціалу атестатів як джерела до дослідження біографій запорожців розглянула дану проблематику Н. Ченцова Ченцова Н. В. Атестати запорозьких козаків в архіві Коша Нової Запорозької Січі як джерело до вивчення козацьких біографій // Історія і особистість історика: Зб. наук. пр., присвячених 60-річному ювілею проф. Ганни Кирилівни Швидько. - Дніпропетровськ, 2004. - С. 139-154.. Підійти значно ширше до вивчення порушуваної проблематики зробив спробу В. мільчев, який зупинився на інформативному наповненні атестатів, їхньому формулярі та впровадженні у січове діловодство Мільчев В. Соціальна історія запорозького козацтва кінця XVII - XVIII століт-тя: джерелознавчий аналіз. - Запоріжжя, 2008. - С. 130-131, 265.. Свого часу автор даної публікації зробив спробу класифікувати атестати та побіжно охарактеризувати їхнє інформативне наповнення Синяк І. Видова структура документації Війська Запорозького Низового доби Нової Січі // Український археографічний щорічник. Нова серія. - К., 2009. - Вип. 13/14. - С. 73-89; його ж. Прикордонні “люб'язності”. Етюди з історії запорозько-польських стосунків доби Нової Січі (1734-1775) (декілька документів з Головного архіву давніх актів у Варшаві) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. - Рівне,

2014. - Вип. 25. - С. 20-25; його ж. Різновиди засвідчувальної документації в ді-ловодстві Війська Запорозького Низового в період Нової Січі // Там само. - Рівне,

2015. - Вип. 26. - С. 8-12.. Натомість глибоке вивчення інформативного потенціалу цих документів та їхнього формуляра на сьогоднішній день залишається на марґінесі українських історичних студій. Тому метою даної розвідки є спроба розкрити інформативне наповнення даних документів, провести їхню класифікацію згідно з функціональним призначенням, дослідити особливості формуляра атестатів, їхнього продукування тощо.

Атестати, які мали місце в діловодстві Коша, можна поділити на дві складові: козацькі та некозацькі. Детально розглянемо кожен з таких різновидів. Козацькими називаються ті документи, які видавалися безпосередньо запорозьким козакам. Козацькі атестати, у свою чергу, можна поділити на два типи: засвідчувальні та рекомендовані. Перші просто доводили службу того чи іншого козака у Війську Запорозькому Низовому. Другі рекомендували гетьманській старшині прийняти звільненого запорожця на роботу.

Дещо іншу схему поділу козацьких атестатів запропонував В. Мільчев. Він розділив дані документи на атестати, які видавалися запорожцям в якості відзнаки за їхню службу під час російсько-турецьких воєн 1735-1739 та 1768-1774 рр., та їхні аналоги, які надавалися козакам у зв'язку із звільненням їх від служби Мільчев В. Соціальна історія запорозького козацтва... - С. 129.. Можливість існування подібної класифікації підтверджує наявна джерельна база. Наприклад, атестат товариша Поповичівського куреня Діонісія Гуржія виданий не з метою звільнити його з Війська, а для засвідчення його участі “в бивших походах” та “службах” Архів Коша Нової Запорозької Січі: корпус документів 1734-1775. - К., 1998. - Т 1. - С. 442.. Однак дана класифікація охоплює лише козацьку частину атестатів, натомість оминає їхні некозацькі аналоги.

Не піддається критиці думка дослідника про впровадження атестатів у діловодство Коша безпосередньо під впливом діловодної традиції, яка в першій чверті XVIII ст. закріпилася у справочинних системах регулярного війська Російської імперії. Посилаючись на атестати запорожця Степана Рудя за 1737 і 1738 рр., видані фельдмаршалом Бургардом фон Мініхом, В. Мільчев, проаналізувавши пізніший його атестат на звільнення від Війська, які видав цьому козаку Кіш, переконливо довів, що в основу його січового аналога лягли два попередні такі ж документи, видані російським воєначальником Мільчев В. Соціальна історія запорозького козацтва... - С. 130..

Подібна практика видачі атестатів запорозьким козакам імперським генералітетом продовжилася і в роки російсько-турецької війни 1768-1774 рр. Як зауважив історик, атестати низовикам того часу підписані П. Рум'янцевим, В. Мусіним-Пушкіним, О. Прозоровським, Г. Потьомкіним, П. Текелією, О. Ісаковим Там само. - С. 131..

Атестатами на Запорожжі в часи Нової Січі називалися документи за- свідчувального характеру, які видавалися козакам по завершенні служби у Війську Запорозькому Низовому. Цей різновид ділової документації Коша займає одне з найважливіших місць у дослідженні біографістики запорозького козацтва. Як слушно зауважила Н. Ченцова, атестати коротко інформують про походження, початок служби у Війську, кар'єру, рік звільнення з лав запорозьких лицарів та причину завершення служби Ченцова Н. В. Атестати запорозьких козаків в архіві Коша Нової Запорозької Січі... - С. 141..

Інформація про походження запорозького козака, на превеликий жаль, присутня не у всіх атестатах. Очевидно, щоб отримати цей документ, вказівка на місце народження козака не була обов'язковою. Натомість враховувалися його заслуги перед Військом. тому якраз наявні нечисленні дані щодо походження запорожців і надають цьому джерелу виняткового значення. Зокрема, саме за допомогою атестатів дізнаємося, що місцем народження товариша Кальниболоцького куреня Сидора Юхи було містечко Ромни Лубенського полку (атестат за травень 1755 р.) Архів Коша Нової Запорозької Січі... - Т 1. - С. 446.. Козак Кущівського куреня Василь Пере- христ походив з Чигирина, що видно з його атестату від 22 червня 1755 р. Там само. - С. 447., запорожець Шкуренського куреня Радко Жук родом був з Ніжинського полку ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 147. - Арк. 176.. Дехто із запорожців взагалі був з походження з території Вольностей, як наприклад товариш Щербинівського куреня військовий осавул Василь Золота- ревський Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т 1. - С. 443.. Однак, як слушно відзначила Т Кузик, відображення в атестатах походження того чи іншого козака було радше винятком, ніж правилом Кузик Т. Вказ. праця. - С. 134..

дуже рідко атестати подають інформацію про прізвище запорожця до його вступу в когорту низового лицарства. Як відомо, запорожці, приймаючи до своїх лав новачків, давали їм нове прізвище, а іноді також й ім'я, якщо охочий не був хрещений у православній вірі Лиман І. І. Церква в духовному світі Запорозького козацтва. - Запоріжжя, 1997. - С. 42.. Як приклад, можна навести атестат козака Пластунівського куреня, полкового старшини Симона Остаповича Чуприни, який до переходу на службу до Війська Запорозького Низового носив прізвище Барвінський ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 147. - Арк. 97.. Згаданий Радко Жук до переїзду на Запорожжя мав прізвище Олешко Там само. - Арк. 176.. Вказівки на колишнє прізвище того чи іншого запорожця мають неабияке значення для генеалогічних студій з історії запорозького козацтва, оскільки разом із інформацією про походження козака в окремих випадках дають змогу встановити його родинне коло на Гетьманщині, Правобережжі тощо. Однак вказівка на це як ідентифікація походження в атестатах відображалася надзвичайно рідко.

В окремих документах вказується інформація про батьків запорожців по чоловічій лінії, що дозволяє встановити не лише ім'я та прізвище козака, а й дані по батькові. Зокрема, вищезазначені Сидір Юха був Семеновичем: “Сидор Семенов Юха” Архів Коша Нової Запорозької Січі... - Т 1. - С. 446., Василь Перехрист походив “от евреина Айзика” Там само. - С. 447.. Саме з атестатів дізнаємося, що козак Батуринського куреня Василь Маґро по батькові був Герасимовичем (атестат від 10 травня 1759 р.) Там само. - С. 466., козак Мінського куреня Степан Трипольський - Павловичем (атестат від 23 червня 1759 р.) Там само. - С. 467., Левушківського куреня Григорій Щербина - Максимовичем (атестат від 14 серпня 1759 р.) Там само. - С. 468., Васюринського куреня Матвій Білий - Самійло- вичем Там само.. Наявність даних по батькові вкупі з інформацією про “старе” прізвище відіграє важливу роль для ідентифікації того чи іншого запорожця, оскільки, як свідчать іменні реєстри, у складі одного куреня могло бути декілька козаків з однаковими іменами та прізвищами Наприклад, в межах Поповичівського куреня було троє козаків з іменем та прізвищем Грицько Горкуша, в Кальниболоцькому курені стільки ж Василів Таранів, в Брюховецькому два Ничипори Кравці (Архів Коша Нової Запорозької Січі. - К., 2008. - Т 5: Реєстр Війська Запорозького Низового. - С. 53-54, 191, 193; Присяга Війська Запорозького Низового 1762 року / Упоряд., передм. І. Синяка. - Чернігів, 2015. - С. 43..

Надзвичайно рідко в цьому різновиді документа зустрічається інформація про національність запорозького козака. Ф. Шевченко, посилаючись у своїй джерельній базі, крім інших документів, також і на атестати, переконливо доводив наявність у Війську Запорозькому Низовому вихідців з Балкан Шевченко Ф. Вихідці з Балканських країн на Запорожжі... - С. 70.. Був тут і єврейський відсоток, що видно з атестата козака Василя Перехриста, який після свого добровільного переїзду на Січ в 1748 р. при свідках був перехрещений у православну віру начальником січових церков ієромонахом Пафнутієм Яснопольським в січовій церкві Покрови Пресвятої Богородиці Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т 1. - С. 447.. Строкатість національностей на Запорожжі доводять атестати підписаря Бугоґардівської паланки Павла Чернявського (поляк), козака Степана Донця (грек) Ченцова Н. Атестати запорозьких козаків в архіві Коша Нової Запорозької Січі... - С. 146.. Військовий писар Іван Афанасійович Чугуєвець, як видно з його атестата, був з татарських мурз Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т 1. - С. 474.. Якраз на прикладі останнього чудово видно, що демократичний принцип управління Військом Запорозьким Низовим міг забезпечувати високі посади всім талановитим козакам, незважаючи на їхню національну приналежність.

Обов'язковою складовою інформативного наповнення атестата є вказівка на час появи атестованого козака на Запорожжі. Такі дані дають змогу простежити терміни служби запорожців у Війську Запорозькому Низовому. У кожного запорожця, який отримував атестат, він був різним. Так, наприклад, товариш Поповичівського куреня Денис Ґуржій, котрий отримав атестат про звільнення влітку 1754 р., як видно з цього документа, поповнив лави козацтва ще на момент перебування низовиків у Олешках - в 1731 р.³³. Тобто службі на Запорожжі він присвятив більше двадцяти років. Козак Рогів- ського куреня Корній Шуєнко козакував трохи менше - 18 років³⁴. Однак такі терміни служби на Запорожжі були далеко не найдовшими. В окремих січовиків термін служби складав більше тридцяти років. Таким, наприклад, був знатний товариш Титарівського куреня Тимофій Горкушенко, котрий, як зазначено в його атестаті, перебував в числі низового козацтва більше тридцяти років³⁵, або козак Брюховецького куреня Михайло Рогуля, який присвятив службі у лавах запорозького козацтва тридцять чотири роки³⁶. Запорожець Дінського куреня Семен Бардадим взагалі числився козаком сорок один рік³⁷. Проте були і доволі невеликі часові рамки (якщо порівнювати з вищезазначеними) служби козаків у Низовому Війську. Наприклад, як видно з атестатів, козак Брюховецького куреня Федір Лата прослужив лише 11 років³⁸, згаданий козак Кущівського куреня Василь Перехрист - 7³⁹, товариш Уманського куреня і полковий писар Павло Зеленський - 6⁴⁰. Тобто для отримання атестата на Запорозькій Січі не існувало чітко регламентованих термінів служби.

Найбільше інформації атестати подають про службу того чи іншого козака у Війську. Якщо запорожець, наприклад, відзначився у військових баталіях, подавався стислий опис участі в збройних конфліктах та подвиги, якими він відзначився. Зокрема, вищезазначений козак Денис Ґуржій, як видно з його атестата, спочатку брав участь у поході разом з російськими військами на Правобережжя, пізніше декілька разів відзначився у російсько- турецькій війні 1736-1739 рр. захопленням у полон татар, героїзмом у взятті Перекопу, звитягою в Очаківському, Дністровському та Хотинському походах⁴¹. Військовий осавул Василь Золотаревський, який під час бою в 1736 р. був захоплений в полон кримською ордою, зумів за допомогою французького консула в Криму визволитись і далі продовжував воювати на боці запорожців⁴². Знатний товариш Нижчестебліївського куреня Кузьма Мишура прославився захопленням полонених на вимогу головнокомандувача російської армії фельдмаршала Бургарда фон Мініха⁴³.

На час відсутності військових дій в атестатах враховувалися заслуги запорожців в охороні кордонів та пошуку гайдамаків. Наприклад, козак Канівського куреня Павло Нос у мирний час перевозив кошову документацію в Генеральну військову та київську губернську канцелярії, брав участь у військових командах для пошуку гайдамаків “и другие услужности верно, радительно, без всякого порока оказывал” Там само. - С. 454.. У більшості випадків при службовій характеристиці козака зазначалося: “И в государственных службах и войсковых посылках, случающихся партиях по наряду с того куреня находился и все куренные надобности и службу отправлял верно и безпотквенно. И все жительство свое провождал честно, добропорядочно, обходительно, без малейшего порока” Там само. - С. 480, 481, 485..

Крім військової, в атестатах представлена також цивільна служба у Війську Запорозькому Низовому. Одним з її напрямків була робота у Військовій канцелярії Коша. Так, зокрема, атестати військових підканцеляристів, канцеляристів, а згодом і полкових старшин Матвія Сьомака ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 147. - Арк. 33., Тимофія Богдановського Там само. - Спр. 232. - Арк. 59 зв., Степана Яблуновського Там само. - Спр. 147. - Арк. 156 зв., Симона Чуприни Там само. - Арк. 97. характеризують їх як козаків, які були залучені до “письменных дел” при головній установі Коша. Звичайно, такий напрям кар'єри запорожця передбачав наявність освіти. В окремих випадках рівень освіченості запорожців був досить високим. Наприклад, згаданий козак Васюринського куреня Тимофій Богдановський, який у Військовій канцелярії Коша спеціалізувався на перекладі польських документів, крім російської і польської мов, вільно володів також латиною Там само. - Спр. 164. - Арк. 84; Спр. 232. - Арк. 59-61..

“Письмова справа” хоч і була головним напрямом служби освіченої когорти запорозького козацтва, проте, як видно з атестатів, далеко не останнім. Згаданий різновид засвідчувальної документації доводить, що коло діяльності військових канцеляристів і підканцеляристів не обмежувався лише суто “писарською” діяльністю. Не виключено, що канцеляристи входили до складу команд, які займалися пошуком гайдамаків або патрулюванням території Вольностей. Принаймні майже всі атестати запорозьких козаків (служителів Військової канцелярії в тому числі) в описовій частині основного протоколу формуляра документа мають приблизно однакову (з незначними варіаціями) за змістом ремарку: “И в государственных службах, и в войсковых посылках, случающихся партиях по наряду с того куреня находился” Архів Коша Нової Запорозької Січі... - Т 1. - С. 463, 486-487..

Цікаву інформацію подають атестати про збір розвідданих канцеляристами на території сусідніх із Запорожжям держав. цим, зокрема, на території Криму займався вже згаданий козак Незамаївського куреня матвій Сьомак ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 147. - Арк. 33. та запорожець Василь Волинський, котрий в 1759 р. “по нужнейшим интересным и секретным делам в крымскую сторону послан был” Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т 1. - С. 490..

В деяких випадках в атестатах фіксувалася участь козаків-канцеляристів у ролі писарів у складі запорозьких депутацій до столиці за жалуванням. Такі дані, зокрема, дізнаємося з атестата вищезгаданого Василя Волинського, який в 1758 р. виконував писарські повноваження в числі козацьких депутатів, відправлених до Санкт-Петербурга за платнею Там само..

Навчання грамоти козацьких дітей, як свідчать атестати, також входило в число обов'язків окремих канцеляристів. Цей важливий напрям роботи набув поширення у зв'язку з упорядкуванням січової школи кошовим отаманом Якимом Гнатовичем Малим у 1754 р. Наприклад, у атестаті козака Брюховецького куреня Федора Лати від 28 вересня 1755 р. зазначено, що він деякий час був “в сечевой школе атаманом”, а пізніше перейшов на службу до Військової канцелярії Там само. - С. 450; Ченцова Н. Атестати запорозьких козаків в архіві Коша Нової Запорозької Січі... - С. 146.. В 1750-х - 1760-х рр. очільником січової школи був козак Андрій Іванович Крячок, який близько 15-ти років присвятив цьому освітньому закладу на Запорозькій Січі Ченцова Н. Атестати запорозьких козаків в архіві Коша Нової Запорозької Січі... - С. 148..

Зафіксовано в атестатах і основні віхи кар'єри, яких досягали запорожці за здібності та зразкову службу при Війську Низовому. такі дані дають змогу не лише розширити коло “урядників”, які працювали в управлінській моделі Війська Запорозького Низового, а й простежити критерії, що необхідні були тоді для отримання тієї чи іншої посади. Якщо запорожець зарекомендував себе з хорошого боку під час військових дій, мав значний авторитет серед своїх товаришів, він міг претендувати на місце очільника куреня, до якого належав, а також на отримання полкових та військових посад. Як приклад, можна навести кар'єру знатного товариша Титарівського куреня тимофія Горкушенка. маючи за собою більш як тридцятилітній стаж служби у Війську, значні заслуги у російсько-турецькій війні 1736-1739 рр., авторитет серед запорожців загалом і свого куреня зокрема, він був обраний курінним отаманом і пробув на цій посаді два роки Там само. - С. 451-452.. За участь у Очаківському поході, проявлений героїзм та отримане поранення козак Переяславського куреня Омелян Барабаш був призначений на посаду наказного курінного отамана під час поїздки запорозької депутації до Санкт-Петербурга за жалу- ванням Там само. - С. 478.. У 1760 р. за вірну службу та відвагу у військових діях проти турків козака Дінського куреня Андрія Ляха було обрано похідним осавулом козацьких посланців до столиці по платню Там само. - С. 485.. Козак Батуринського куреня Василь Маґро хоча і не брав участь у військових баталіях з турками, однак, очевидно, все ж таки зумів проявити свої здібності, за що був призначений на посаду полковника Кальміуської паланки в 1756 р. Там само. - С. 466..

Чи не найбільші преференції у просуванні по службі, як свідчать запорозькі атестати, отримували службовці Військової канцелярії. Так, зокрема, вищезгадані Матвій Сьомак за службу при головній кошовій установі призначався писарем Бугоґардівської і Самарської паланок, а також займав писарську посаду при зборі мита на Кодацькому військовому перевозі і Старосамарському мосту ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 147. - Арк. 33.; Тимофій Богдановський також був писарем Самарської паланки і Кодацького військового перевозу Там само. - Спр. 164. - Арк. 84; Спр. 232. - Арк. 59-61.; Степан Яблуновський перебував на посаді писаря Перевізької паланки Там само. - Спр. 67. - Арк. 61, 63-63 зв.; Спр. 147. - Арк. 156-157, 173.; Симон Чуприна займав уряди підписаря Самарської паланки та Кодацького військового перевозу Там само. - Спр. 147. - Арк. 97.. Крім зазначених осіб, як свідчать атестати, полкові посади за зразкову службу отримували такі козаки-канцеляристи, як Павло Зеленський - писар Самарської та Бугоґардівської паланок Архів Коша Нової Запорозької Січі... - Т. 1. - С. 463., Гаврило Кущівський - Кальміуської паланки Там само. - С. 486-487., Василь Волинський - Кодацької і Самарської паланок Там само. - С. 490.. В цьому сенсі можна погодитися з думкою Н. Ченцової, що канцеляристи, незважаючи на свою освіченість, у своїй кар'єрі були змушені пройти декілька етапів служби: при курені, в Кошовій канцелярії, прикордонних “партіях”, що здійснювали об'їзди території, різноманітних комісіях із врегулювань спірних питань, у канцеляріях паланок і на перевозах Ченцова Н. Атестати запорозьких козаків в архіві Коша Нової Запорозької Січі... - С. 144..

Важливу інформацію подають атестати про різновид занять запорозьких козаків. Більшість інформації з цього приводу зосереджена на купецькій діяльності запорожців. Купцями, як видно з атестатів, були козак Коренів- ського куреня Павло Гарилов Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 1. - С. 491., товариш Переяславського куреня Омелян Барабаш Там само. - С. 477.. Останній, перебуваючи в Константинополі, на прохання російського посла Обрєскова, переправив до київської губернської канцелярії п'ятеро колишніх бранців та їхні речі, чим зарекомендував себе гідним і мужнім козаком Там само. - С. 478..

В окремих випадках атестати подають цінні дані про родинне коло того чи іншого козака на Запорозькій Січі. така інформація важлива з огляду на генеалогічну складову проблеми дослідження запорозького козацтва. В нашому випадку, родичі запорожців, яким видавали атестати, підтверджували їхню вірну службу на благо Війська Запорозького Низового. Як приклад, можна навести атестат козака Дінського куреня Василя Лозовського від 17 квітня 1757 р. Зразкову службу цього козака засвідчував його рідний дядько, курінний отаман цього ж куреня, колишній військовий суддя Прокоп Процик. Саме у дядьковому зимівнику проживав козак Василь лозовський та під командуванням дядька брав участь у військових роз'їздах Там само. - С. 455..

Ще одним прикладом родинних зв'язків, які розкривають атестати, є документ цього різновиду, виданий козакові Шкуринського куреня Василю Максимовичу Тарану у травні 1758 р. З нього видно, що цим козаком опікувався його рідний дядько, так само колишній військовий суддя та козак цього ж куреня Павло Кирилов Там само. - С. 461-462.. Останній був відомий на Запорожжі як депутат багатьох депутацій від Війська Запорозького Низового, військовий суддя та полковий старшина Архів Коша Нової Запорозької Січі... - К., 2000. - Т 2. - С. 182, 197, 199, 210-211, 218; К., 2003. - Т 3. - С. 567, 764; Т 5. - С. 223, 314; Петро Калнишевський та його доба: Зб. документів та матеріалів / Упоряд. В. Грибовський, В. Мільчев, І. Синяк. - К., 2009. - С. 48-53, 55-56, 58, 60-68.. Такі інформативні дані атестатів приводять до висновків, що козаки-родичі на Запорозькій Січі були згуртовані в межах одного куреня. При цьому “більш імениті” представники старшого покоління, природно, піклувалися про молодших родичів. Як зауважив В. Мільчев, тенденція родинної присутності в межах куреня знайшла відображення також в обліково-статистичній документації, а саме в реєстрах Мільчев В. Соціальна історія запорозького козацтва... - С. 113..

До кінця 1757 р. атестати приховують причину звільнення зі служби того чи іншого запорожця. На цей час вони виступають своєрідною довідкою або характеристикою служби козака у Війську Запорозькому Низовому. В розпорядчій частині основного протоколу формуляра даного документа лише висловлене прохання: “кому о сем ведать потребно будет, на всяком уряде, всяких делах яко верно присяжному ея императорского величества рабу, верить”. Така клаузула з незначними варіаціями присутня в атестатах військового осавула Василя Золотаревського Архів Коша Нової Запорозької Січі... - Т 1. - С. 444., товариша Кальниболоцького куреня Сидора Юхи Там само. - С. 447., козаків Титарівського куреня Тимофія Горкушенка Там само. - С. 452., Нижчестебліївського куреня Кузьми Мишури Там само. - С. 453., Дінського куреня Василя Лозовського Там само. - С. 455., Сергіївського куреня Федора Колотнечі Там само. - С. 457..

В окремих випадках така вказівка на довіру, якої заслуговує запорожець, мала свого адресата, яким була військова старшина Гетьманщини: “Того для, я атаман кошовий с товариством велели сей атестат ему Павлу Носу видать, чрез который господ малороссийских старшин и кому о сем ведать потребно покорно прошу ему Носу во всяких касающихся к исправлению услужностях и делах, яко чесному человеку и верному ея императорскому величеству рабу, верить” Там само. - С. 454.. Крім цитованого документа Павла Носа, подібне звертання простежуємо в атестатах козака Кущівського куреня Василя Перехриста Там само. - С. 450., Брюховецького куреня Федора Лати Там само. - С. 451.. Очевидно, ці січовики вже мали плани продовжити своє проживання у гетьманських полках, що пояснює заклик до керуючої верстви Гетьманщини довіряти зазначеним козакам. Такі козацькі атестати, які містять у собі подібну формулярну складову, називаються засвідчувальними атестатами, оскільки в них подавалася інформація, яка стосувалася лише перебування запорозького козака у Війську Запорозькому Низовому.

З вересня 1757 р. на зміну засвідчувальним атестатам у діловодстві Коша приходять рекомендовані атестати. Відмінністю від їх засвідчувальних аналогів була наявність інформації про обставини, які спонукали того чи іншого козака покинути Запорожжя, а також заміна прохання “вірити” на прохання “працевлаштувати”.

Вперше причина завершення служби на Запорожжі зафіксована в атестаті товариша Дерев'янківського куреня Тимофія Вишневецького від 25 вересня 1757 р. У ньому відзначено, що цей козак завершив свою службу на Січі через одруження з дочкою полоненого турками болгарина, якого з сім'єю, на прохання російського посла в Константинополі, згаданий Вишневецький переправив до Києва. Після весілля запорожець планував облаштуватися десь на Гетьманщині Там само. - С. 458.. Природно, що бажання відпочити від військового способу життя, одружитися й осісти десь подалі від прикордоння брало верх над тією романтикою, якою було сповнене існування запорожця. Тому немає нічого дивного, що бажання завести сім'ю ставало головною причиною завершення своєї служби чи кар'єри на Запорожжі. Цю тезу підтверджують і атестати, де одруження і бажання оселитися в Гетьманщині є однією з головних складових отримання цього документа.

“Шляхом” козака Тимофія Вишневецького, як засвідчують документи, пішли товариш Сергіївського куреня Леонтій Синьогуб Там само. - С. 459., козак Мінського куреня Дем'ян Перехрист (оселився в містечку Золотоноша, одружившись із дочкою колишнього компанійського полкового обозного Мелеса) Там само. - С. 460., товариш шкуринського куреня Василь Таран (одружився й оселився в місті Миргороді) Там само. - С. 462., товариш Щербинівського куреня Трохим Кияниця Там само. - С. 463., козак Батуринського куреня Василь Маґро (одружився й оселився в місті Ромнах) Там само. - С. 466.. Козак Брюховецького куреня Андрій Ковалевський, який одружився в містечку Новій Водолазі, шукав місце для проживання в Гетьманщині або в слобідських полках Там само. - С. 513.. Аналогічну мету ставив перед собою козак Нижче- стебліївського куреня Герасим Голодний після свого одруження в Новосло- бідському полку Там само. - С. 517.. Атестат товариша Канівського куреня, полкового старшини Василя Рецетового засвідчує одруження та поселення останнього в містечку Охтирка Там само. - С. 496.. Тобто низовики, як правило, облаштувавши своє особисте життя, постфактум прохали Кіш звільнити їх від служби і видати з цього приводу атестат.

Бувало й таке, що запорожці свідомо залишали службу для пошуку нареченої і зміни місця проживання. Таким, наприклад, був козак Васюрин- ського куреня Онуфрій Лата, який надумав у Гетьманщині “искать себе к женитьбе места” Там само. - С. 472.. У Сумах на Слобожанщині хотів осісти та обзавестися родиною козак Пластунівського куреня Симон Чуприна (Барвінський) ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 147. - Арк. 97.. Козаки Нижчестебліївського куреня Лесько Короткий та Рогівського куреня Семен Хить взагалі мали намір після одруження розпочати пошук нового місця служби Архів Коша Нової Запорозької Січі... - Т - С. 492, 503..

Іноді запорожці звільнялися з рядів козацтва, не маючи конкретних планів, де оселитися. “Жителствовать где случится” або де знайдеться можливість збиралися Павло Гаврилов, Яків Губа та Яків Андрієвський Там само. - С. 491, 514, 515..

Крім пошуку родинного затишку, як свідчать атестати, запорожці звільнялися по причині отримання спадку і поверталися до рідних домівок. Саме через цю обставину полковий старшина Павло Зеленський (як видно з його атестата за грудень 1758 р.) залишав лави Війська Запорозького Низового з метою “при своих наслидних грунтах в Малой России жителствовать” Там само. - С. 464.. так само вчинив його колега, полковий старшина Василь Волинський у квітні 1761 р. Там само. - С. 490..

Пошук роботи та проживання у Гетьманщині чи Слобожанщині був однією зі складових тих причин, які спонукали козаків залишати Вольності. Запорожці Омелян Барабаш, Роман Строць, Петро Шабельник остаточно вирішили порвати свої зв'язки з низовою братією через бажання знайти інший заробіток та поміняти місце “прописки” Там само. - С. 478, 480-481..

Атестат згаданого тимофія Вишневецького став “відправною точкою” для нового функціонального забарвлення козацьких атестатів. У цьому і подальших подібних документах прохання вірити написаному в них замінюється проханням працевлаштувати звільнених козаків у Гетьманщині чи Слобожанщині: “Почему я з старшиною и Войском уволить его Вишнивецкого и ис показанного куреня от служб исключить, а на добропорядочное его зди битие и служби, по вишепоказаному засвидительствованию сей (к не- оставлению его в малой России воинскою ж непоследнею службою по заслуге его прописанной и возможности) дат сей атестат” Там само. - С. 458.. Подібна формулярна складова з незначними варіаціями присутня і в подальших атестатах, які видавав Кіш своїм козакам.

Очевидно, що генеральна, полкова та сотенна старшина Гетьманщини дослухалася до рекомендованих атестатів, виданих на Січі, та охоче праце- влаштовувала “демобілізованих” запорожців. Починаючи з атестата, виданого

Кошем товаришу Сергіївського куреня Леонтію Синьогубу від 30 жовтня 1757 р., після прохання гетьманській старшині надати роботу цьому козаку, з'являється нове формулювання, яке без змін знайшло місце у подальших козацьких атестатах: “так как и протчиих из Войска Запорожского Низового при аттестатах випущених” Там само. - С. 460.. Це не лише говорить про високий потенціал запорозького козацтва як майбутніх урядників Гетьманщини, а й дає відповідь на питання про легітимність козацьких атестатів за межами Вольностей Війська Запорозького Низового. Присутність у подальших атестатах вказівки про попередньо прийнятих на роботу в гетьманських полках низових козаків засвідчує, що атестат визнавався на території Гетьманщини, а його наявність давала змогу звільненим запорожцям розпочати кар'єру в її урядових колах.

Більше того, на кошові атестати посилалася генеральна військова старшина під час надання козацького звання військового товариша. Таким прикладом є універсал Правління гетьманського уряду колишньому військовому писарю Війська Запорозького Олексію Петруші на отримання чину військового товариша від 19 грудня 1749 р., який у тексті посилався на “предявленних от его Петруши данних от Войска Запорожского Низового атаманов кошових Василия Григорьева, Павла Козелецкого и Якима Игнатовича с товариством аттестатах показано...” Кузик Т. Писар Війська Запорозького Низового... - С. 137.. Це зайвий раз свідчить, що козацькі атестати не лише були легітимними, а й до них прислухалася гетьманська еліта при наданні подібних військових чинів.

Щоб забезпечити роботою тих запорозьких козаків, які вислужилися перед Військом і мали значний авторитет серед військової старшини, Кіш, крім видачі їм атестатів, в окремих випадках клопотався перед генеральною військовою старшиною та гетьманом про надання їм відповідних звань і посад. Так, наприклад, про надання звання військового товариша для вищезгаданого леонтія Синьогуба військова старшина прохала в генерального військового писаря Андрія Безбородька Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т 1. - С. 442., а про зведення в цей чин військового осавула Василя Золотаревського Кіш клопотався перед військовим обозним Семеном Кочубеєм та особисто гетьманом Кирилом Розумовським Там само. - С. 444-445..

Для забезпечення легітимності документа в засвідчувальних та рекомендованих атестатах вказувалися її атрибути, а саме наявність підпису кошового отамана та військової печатки. Це не лише фіксувалося в заключному протоколі формуляра документа підписом кошового отамана та військовою печаткою на червоному сургучі, а й спеціально оговорювалося в самому тексті кожного атестата: “Во утверждение чего и сей наш аттестат ему Кузми Мишури за печатью войсковою видан в Коши” Там само. - С. 453., “.за подписом и приложением войсковой печаты...” Там само. - С. 516.. Потрібно відзначити, що подібні ознаки легітимності з часом змінювали своє місце “присутності” в козацьких атестатах.

Зокрема, в засвідчувальному різновиді цієї документації вони завершували основну частину формуляра атестатів. Натомість у рекомендованих атестатах порядок відображення даних атрибутивних складових перемістився дещо вище, а саме попереду прохання працевлаштувати того чи іншого козака.

Вказівка на дату, місце складання атестату, а також наявність підпису кошового отамана та військової печатки завершували даний документ: “...выдан з Коша. Ея императорскаго величества Войска Запорожского Низового кошови атаман Яким Игнатович с товариством. 1754 году, июля в 23 день” Там само. - С. 442., “Дан з Коша ноябра 11 дня 1758 году” Там само. - С. 463., “З Коша. Декабря 29 дня 1761 году. Ея императорскаго величества Войска Запорожского Низового атаман кошовой” Там само. - С. 516.. Підпис та печатка, які для більшої легітимності документа оговорювалися в основній частині його формуляра, відображувалися безпосередньо в завершальному протоколі.

За даними Н. Ченцової, процедура видачі атестата відбувалася після усного звернення з цього приводу козака, який бажав “демобілізуватися” Ченцова Н. Атестати запорозьких козаків в архіві Коша Нової Запорозької Січі... - С. 143.. Відсутність в Архіві Коша Нової Запорозької Січі якихось письмових “заяв” про бажання отримати даний документ доводить слушність твердження дослідниці. Як свідчить наявна джерельна база, інформацію, що відображалась в атестатах, до середини квітня 1757 р. надавав сам запорожець, який бажав звільнитися з Війська і отримати відповідний документ: “754 года, июля 22 дня Войска Запорожского Низового куреня Поповичевского товариш Дионисий Гуржий в Коше Войска Запорожского Низового бил челом и представил.” Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т 1. - С. 439., “Войска Запорожского Низового куреня Щербиновского знатний товариш Василий Иванов, син Золотаревский, являсь в Коше, нам словесно представил.” Там само. - С. 443., “Войска Запорожского Низового товариш куреня Калниболоцкого Сидор Семенов Юха, являсь в Коше, нам словесно представил.” Там само. - С. 446.. Видно, що на початковому етапі складання атестатів було достатньо даних, наданих від самих козаків, що звільнялися зі служби.

З середини квітня 1757 р. спосіб збору інформації про козака, який бажав отримати атестат, змінився. З документа від 17 квітня цього ж року, виданого козакові Дінського куреня Василю Лозовському, дізнаємося, що дані про службу у Війську Запорозькому цього козака подавав не особисто зазначений Лозовський, а його дядько, курінний отаман Дінського куреня Прокоп Про- цик Там само. - С. 455.. Саме з цього часу практика інформування військової старшини про козаків, які звільнялися зі служби у Війську Запорозькому Низовому і прохали з цього приводу атестат, покладалася на курінних отаманів та інших авторитетних військових та полкових старшин. А починаючи з атестата вже зазначеного вище Тимофія Вишневецького від 25 вересня 1757 р. в діловодній традиції запорожців в оформленні атестатів встановлюється усталена формула, яка з цього часу відкривала основну частину формуляра даних документів: “Он, Тимофей Вишневецкий, по засвидителствованию и представлению вишеписанного Деревянковского куреня атамана Николая Тимофеева и других знатних и старих товарищей в оном Запорожском Низовом Войске начал служить.., ” Там само. - С. 457..

Як зазначав В. Голобуцький, який розглядав історію Війська Запорозького Низового з позиції класової боротьби, “знатні” та “старі” козаки в розумінні історика були багатими запорожцями, які за допомогою таких штампів хотіли виділитися з-поміж біднішого козацтва - сіроми. Відповідно, за його твердженнями, ця верства запорозького козацтва почала себе позиціонувати таким чином і в офіційний документації Коша, а саме в атестатах Голобуцький В. Запорозька Січ в останні часи свого існування... - С. 351.. Проте, більш ймовірно, виділення з лав низовиків “знатних” та “старих” відбувалося не за майновим становищем, а за авторитетом у Війську, - їм довіряли, і вони могли підтвердити добру службу козака, що було необхідним для отримання атестата.

За даними В. Мільчева, у період російсько-турецької війни 1768-1774 рр. видача атестатів Кошем провадилася з документальними даними, виданими козакам російськими воєначальниками. дослідник навів приклад атестації запорожця Щербинівського куреня С. Розлача, в основу якого лягло “Свидетельство” генерал-майора О. Ісакова Мільчев В. Соціальна історія запорозького козацтва... - С. 131..

Видача атестата не завжди означала звільнення запорозького козака з лав низового лицарства. Поодиноким таким прикладом може слугувати спроба покинути Запорожжя товаришем Переяславського куреня Омеляном Барабашем у 1760 р., про що свідчить його атестат за 14 червня того ж року Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т 1. - С. 477-479.. Однак, вочевидь з певних причин, рішення покинути Військо Запорозьке Низове було переглянуто, і козак залишився в ньому ще на чотири роки. Це видно з приписки внизу зазначеного атестата за жовтень 1764 р., де вказано, що козак, незважаючи на отриманий атестат, і надалі продовжував службу на Січі Там само. - С. 479..

Бували випадки, що колишні запорожці, які вже довгий час проживали у Гетьманщині чи Слобожанщині, займали певні посади і не мали атестата, постфактум просили від військової старшини видати їм цей документ для засвідчення своєї служби у Війську Запорозькому Низовому. Як приклад, можна навести донесення колишнього запорозького козака, сотника Першого компанійського полку Йосифа Довбні від 1 квітня 1764 р. З нього дізнаємося, що ця особа перебувала на Запорожжі в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр. і в складі Запорозького Війська брала активну в ній участь. Саме з цього приводу колишній козак просив видати йому необхідне підтвердження ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 147. - Арк. 13.. Кіш задовольнив його прохання і видав відповідний документ Там само. - Арк. 14..

На початку 60-х років XVIII ст. в діловодстві Війська Запорозького Низового набувають поширення некозацькі атестати. На відміну від козацьких, які видавалися низовикам по завершенні служби на Запорожжі, ці атестати надавалися особам, які не належали до числа запорозької братії. Як і козацькі атестати, їхні некозацькі аналоги можна поділити на два різновиди: атестати за заслуги перед Військом та атестати про зарахування до Війська.

Атестати за заслуги перед Військом видавалися тим особам, котрі якимось чином допомогли Війську Запорозькому Низовому. Як видно з наявної джерельної бази, це були перекладачі з татарської мови від Колегії іноземних справ, які з 1754 р. перебували на Микитиному, лікарі, які в силу своєї професії допомагали запорозькому козацтву, та військові, що якимось чином прислужилися запорозькій верхівці. Такі документи від Коша отримали перекладачі Ілля Муратов Андриевский А. А. Дела, касающиеся запорожцев, с 1715-1774 гг. // Записки Императорского Одесского общества истории и древностей. - Одесса, 1886. - Т 14. - С. 664-665. і Василь Рубанов Архів Коша Нової Запорозької Січі... - Т 1. - С. 537-538., лікарі ландміліцького Тамбовського полку Христофор Фігнер Там само. - С. 506-508. та Борисоглібського полку Андрій Стефанович ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 147. - Арк. 31, 40.. Серед військових подібні засвідчення були надані колишнім комендантам Новосіченського ретраншементу Олексієві Гуляєву 21 березня 1765 р. Там само. - Арк. 43. та Матвію Копилову 2 липня 1774 р. Там само. - Арк. 175., а також капітану Брянського полку Федору Матякіну 28 травня 1766 р. Там само. - Арк. 61..

Такі документи за своєю сутністю представляли оцінку кошовою старшиною діяльності осіб, які не належали до кола січовиків. Звичайно, вона була позитивною, оскільки Кіш би просто не видав відповідний документ. У тексті атестатів за заслуги оговорювалося декілька моментів: загальна характеристика отримувача, його заслуга перед Військом та фіксація видання атестата з необхідними атрибутивними елементами, які засвідчували його достовірність.

У характеристиці особи, що отримувала відповідний атестат, зазначався рід її діяльності та оговорювався її культурний рівень: “Он, господин переводчик Муратов, находившис пры пограничной Ныкитинской застави в роз- дачи указних печатних билетов, по нинишную его смену поступал во все свое бытие во всем порядочно, честно и обходително со всеми проезжающими российскими и иностранними народы, наблюдая высочайшие интересы, о чем Кош Запорожский от тех прыезжающых людей да и запорожских казаков доволно уверены, и ны от кого на него в Коши жалобы не происходило ныкакой до сели, и запорожские козаки, да и весь Кош честным его господина переводчика Муратова, обходителством многодоволны” (атестат перекладача Іллі Муратова за серпень 1761 р. Андриевский А. Дела, касающиеся запорожцев. - С. 664.), “Он, лекар Фигнер, находившись при Новосиченском ретранжементе, Лантмилицкого корпуса определен при команде, при пропусках чрез Никитинскую заставу по нинишную его смену, поступал во все свое битие во всем порядочно, честно и обходително, наблюдая височайшие интересы, о чем Кош Войска Запорожского Низового от старшин и козаков доволно уверен, и ни от кого на его в Коше жалобы не происходило до сели никакой” (атестат лікаря Христофора Фігнера за 1761 р. Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т 1. - С. 506-508.).

У частині тексту даних атестатів, де йшлося про їхню заслугу перед Військом Запорозьким Низовим, у загальних рисах вказувалося, яку користь приніс здобувач цього документа запорозькому козацтву. Так, зазначений перекладач, як видно з атестата, допомагав запорожцям робити письмовий та усний переклади: “Сверх же того в случающихся бивало по Кошу Запорожском делах приходимие кримского хана и от протчиих кримских чиновников, и очаковского паши в Кош, и от сель туда отправливление писми он, господин переводчик Муратов, переводил, и что касалось надобное исправлял по его в том должносты. Да и в прошлом 1760-и годи, в бывшей при границе в Никитином с татарами комисеи, при комисарах и депутатах российских против крымского хана комиссаров, много он господин переводчик муратов, разговорами и переводами способствовал в охранении интереса и во всем допомагал. Да и при Ныкитинской пограничной застави в такових же пограничних дилах рачение имел...” Андриевский А. Дела, касающиеся запорожцев. - С. 664-665.. Лікар Христофор Фігнер, відповідно, заслужив атестат від Коша за свої лікарські вміння, застосовані на користь запорозьких козаків, та за участь у запорозько-татарській слідчій комісії: “Сверх же того, в бившей в прошлом 760-м году при Никитином на граници с татарами комисии при комиссарах депутатах российских против кримского хана комиссаров асистенции и в протчем, сверх должности его, в наблюдение височайшего интереса способствовал, и к ползованию в здешнем войску старшин и козаков по его искусству много употреблялся, чем запорожские козаки и весь Кош, честним его, лекара, обходителством и искусством многодоволни.” Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т 1. - С. 508..

Як і в козацьких атестатах, завершували некозацькі їх аналоги за заслуги перед Військом атрибутивні елементи, що засвідчували їхню легітимність - підпис та військова печатка. Це відбувалося як в самому тексті (в основній частині формуляра документа), так і завершальному протоколі відбитком на сургучі та підписом кошового отамана (в оригіналах документів): “. и служил верностно, о чем мы, будучи при той комиссии депутатами, совершенно признавшы при подписании нашего имены, войсковой печатю сей аттестат ствержаем в Коши августа дня 1761 годи” Андриевский А. Дела, касающиеся запорожцев. - С. 665., “И мы то, совершено признавши при подписании нашего имены, войсковой печатью сей аттестат сьтверждаем. Ея императорскаго величества Воска Запорожского Низового атаман кошовий Григорий Федоров с товариством. 1761 году” Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т 1. - С. 508..

Подібні атестати є дуже цінним джерелом для дослідження співіснування імперських чиновників та Коша. Вони показують, що незважаючи на поступове обмеження прав Війська Запорозького Низового російським урядом, на місцевому рівні військова старшина і чиновництво могли знайти спільну мову і бути корисним одні одним.

Атестати про зарахування до Війська надавалися тій частині некозацьких представників, яка номінально бажала бути зарахована до числа запорозького товариства. На відміну від атестатів про заслуги, які надавалися нижчим службовим чинам, цю складову документації, як слушно підмітила Н. Ченцова, отримували військові, придворні й цивільні чиновники Російської імперії Ченцова Н. Атестати запорозьких козаків в архіві Коша Нової Запорозької Січі... - С. 142.. Цьому сприяв ореол романтики життя запорозького козацтва серед тогочасної владної еліти, яка бажала хоч номінально перебувати у лавах сміливих лицарів. З російської цивільної і військової адміністрації такі атестати зокрема отримали київський генерал-губернатор Іван Глєбов ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 146. - Арк. 21., командир Другої російської армії часів російсько-турецької війни 1768-- 1774 рр. Петро Панін Там само. - Арк. 32., майбутній новоросійській генерал-губернатор Григорій Потьомкін Національна бібліотека України ім. В. Вернадського. Інститут рукопису. - Ф. 112. - № 76. - Арк. 1..

цікаво, що не лише російські військові й політичні діячі отримували такі документи. Як видно з актуалізованої джерельної бази, атестатами про зарахування до Війська наділялася найвища урядова та військова еліта Речі Посполитої. Як приклад можна навести такі документи, які надавалися польському великому коронному гетьману Францішеку Ксаверію Браницькому (від 15 липня 1774 р.) Синяк І. Прикордонні “люб'язності”... - С. 24., довіреній особі польського короля Якубу Вольському (від 7 жовтня 1773 р.) ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 232. - Арк. 137. або польському шляхтичу з Правобережної України Михайлові Лозовському Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 1. - С. 530..

Дані атестати з незначними відхиленнями мають сталий формуляр. На прикладі такого документа, виданого Кошем згаданому польському коронному гетьманові Ф. Браницькому, можемо констатувати, що вони мали дві складові. Перша - вказівка на особу, якій видано документ. У цій частині зазначено прізвище отримувача, його титул та посаду, курінь, до якого він номінально приписувався, в який ранг зводився згідно із запорозькими звичаями й традиціями та фіксація його у військових компутах: “Его сиятельство граф Браницкій полской коронной великой гетьман и ковалер по его изволению Войска Запорожского Низового куреня Кущовского в товарищи принят и для всегдашнего его сиятелства при сем Войске счисленія в компути вой- сковіе вписан” Синяк І. Прикордонні “люб'язності”... - С. 24..