Атестати в діловодстві Війська Запорозького Низового в добу Нової Січі: класифікація, особливості формуляра, інформативний потенціал

Традиційно завершували документ вказівки на видачу отримувачеві атестата з приводу його зарахування до лав запорожців та на їх достовірність через підпис та печатку: “А ради вірности в том и сей атестат его сіятельству графу Браницкому полскому коронному великому гетману и ковалеру, товарищу Войска Запорожского Низового куреня Кущовского за подписом нашим и войсковою печатью выдать повеліли и видан Войска Запорожского Низового ис Коша июля 15 д. 1774 года. Ея императорскаго величества Войска Запорожского Низового атаман кошовій Петр Калнишевский, войсковая старшина і товариство. № 669” Там само. - С. 24..

Тут необхідно звернути увагу на декілька моментів. По-перше, на вказівку “по его изволению”, яка свідчить про бажання самої особи перебувати у складі низового лицарства. Романтика способу життя запорожців манила своєю екзотикою військових воєначальників, цивільних урядовців Російської імперії та гетьманську старшину. На прикладі урядників Речі Посполитої, бажання отримати подібний документ про зарахування до Війська може свідчити про зміну уявлень річпосполитської еліти першої половини 70-х років XVIII ст. про запорозьке козацтво і ставлення до нього. Адже ще чверть століття тому для поляків слова “запорозький козак” і “гайдамака” були синонімами, а наїзди прикордонних польських урядників на запорозькі землі і страти низовиків ще наприкінці 1740-х - на початку 1750-х рр. були звичним явищем Про це див., напр.: Скальковский А. Наезды гайдамак на Западную Украину в XVIII столетии: 1733-1768. - Одесса, 1845; Синяк І. Прикордонні “люб'язності”... - С. 22-23..

Під добровільним волевиявленням бути зарахованим до когорти низових козаків малося на увазі прохання від тих чи інших вельмож, які бажали номінально бути козаками. Це робилося через листи, які надсилалися на адресу кошового отамана Петра Калнишевського чи військового писаря Івана Глоби. Через епістолярій до кошового просили бути зарахованими до “вашего общества в казаки” шляхом “удостоить особливыми на то обыкновенными грамотами” колезький радник Петро Веселецький для себе і своїх синів Спиридона та Миколая (листом від 14 травня 1767 р.) ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 146. - Арк. 7-7 зв.. Покірно “снабдить аттестатом” себе просив військового писаря Івана Глобу статський радник Яків Шубський листом від 30 липня того ж року Там само. - Арк. 12-13..

Не виключено, що для отримання подібного атестата в окремих випадках було достатньо усного побажання. Як видно з атестата підполковника Азовського піхотного полку Якова Репнінського за 4 травня 1773 р., він був зарахований до товариства Дерев'янківського куреня безпосередньо “в битие его здесь по желанию его” Там само. - Арк. 69.. Тобто, перебуваючи безпосередньо на Запорожжі, охочий офіцер або інша впливова особа за власним бажанням могла отримати атестат на місці, і для цього, вочевидь, не потрібно було письмово оформляти подібну заявку. Всі ж інші охочі, які не перебували на Запорозькій

Січі, для отримання подібного документа писали листи на адресу кошового отамана або військового писаря.

За даними А. Скальковського, зарахування офіцерів російського військового командування відбувалося за погодження кошовим отаманом з усім товариством. Він навів приклад, коли одного разу Петро Калнишевський відмовив у зарахуванні до одного з куренів якомусь російському військовому через відсутність на Запорозькій Січі більшої частини козаків, з якими він не міг з цього приводу порадитися СкальковськийА. Історія Нової Січі... - С. 82.. При цьому автор, звісно, не послався на використане джерело. Насправді ж, механізм зарахування “чужинців” до когорти низовиків не відображений у джерелах. Гіпотетично військова старшина могла порушити подібне питання про включення до лав товариства когось з військової або цивільної еліти. Проте досить сумнівно, що запорозька верхівка могла радитися з цього приводу з усіма козаками.

По-друге - зовсім не випадкова приписка до Кущівського куреня, який з 1767 р. поступово вийшов в “лідери” серед козацьких куренів, до яких номінально зараховували вищих військових і цивільних урядників імперії і сусідньої Речі Посполитої. Як слушно стверджував В. Грибовський, саме з нього походила еліта Війська Запорозького Низового на завершальному етапі його існування - найбільш наближена до кошового отамана військова старшина Грибовський В. Петро Калнишевський: нарис біографії // Петро Калнишевський та його доба. - С. 22.. Тому не дивно, що саме до складу цього куреня потрапляли високі військові й цивільні чиновники та вельможі.

Про найбільше представництво військової і цивільної еліти саме у складі Кущівського куреня свідчить реєстр осіб, із зазначенням їхніх посад, військових звань, титулів та курінної приналежності, складений, ймовірно, напередодні ліквідації Запорозької Січі ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 146. - Арк. 90-91.. З нього дізнаємося, що приписка воєначальників, вельмож та чиновників здійснювалася в межах восьми куренів: Дерев'янківського (полковник Севського полку Андрій Милорадович), Дядківського (київський генерал-губернатор, генерал-аншеф Іван Глєбов), Кущівського (капітан Семенівського полку Павло Глєбов, поручик Ізмайлівського полку микола Саковнин, київський обер-комендант і генерал-майор Яків Єльчанінов, Іван Якубовський, надвірний радник Іван Єлагін, колезький асесор Петро Мирович, поручик Ізмайлівського полку Семен Неплюєв, підпоручик Кінного полку Борис Заградський, підпоручик Ізмайлівського полку Микола Заградський, штат-лейтенант Санкт-Петербурзької дивізії Христофор Геннер, перекладач Колегії іноземних справ Василь Слотвин- ський, колезький радник Петро Веселецький із синами Спиридоном та Ми- колаєм, колезький радник Іван Маскотиньєв, прем'єр-майор Василь Єлагін, генерал-майор і кавалер, князь Олександр Прозоровський), Пашківського (генерал і кавалер Іларіон Авцин, генерал-аншеф і кавалер, граф Петро Панін), Пластунівського (секунд-майор Лаврентій Микульшин, капітан Севського полку Михайло Білуха, ад'ютант Севського полку Іван Квітка), Поповичівського (генерал-майор, князь Олексій Волконський), Рогівського (генерал-аншеф і кавалер Петро Девієр, генерал і кавалер Іван Гендріков, капітан артилерії Іван Глєбов, статський радник Яків Шубський) та Шкуринського (генерал і кавалер Олександр Бібіков, генерал-майор і кавалер Олександр Ісаков) куренів Там само. - Арк. 90-91..

Однак даний реєстр не враховує ще низки військовослужбовців, які приписалися до лав Кущівського та інших куренів, та вузько фіксує номінально- козацьку присутність військової і цивільної еліти у вищезазначених куренях. Збережені до нашого часу чорнові варіанти та відпуски категорії атестатів про зарахування до Війська свідчать, що число чиновників і воєначальників у межах Кущівського куреня було значно вищим. Зокрема, атестати прапорщика Першого батальйону Київського гарнізону Данила Солодовника від 21 жовтня 1767 р. Там само. - Арк. 19., секунд-майора Миколи Воєйкова від 12 січня 1769 р. Там само. - Арк. 23., поручика Івана Мерніна від 30 жовтня 1770 р. Там само. - Арк. 33., генерал-поручика Федора Остермана від 28 грудня 1771 р. Там само. - Арк. 55. засвідчують, що представництво номінальних козаків з числа військової і цивільної еліти було куди ширшим від заявленого у зазначеному реєстрі. Це стосується й інших куренів. Наприклад, у Пластунівському курені, окрім вищезазначеного секунд-майора Лаврентія Микульшина, числився також його син Василь Микульшин Там само. - Арк. 26., у Дерев'янківському - поручик Олексіївського піхотного полку Стефан Кобрин Там само. - Арк. 28., галерного флоту капітан Петро Третяков Там само. - Арк. 42.; Поповичівському - секунд-майор Карабінерного полку Іван Добринін Там само. - Арк. 33 зв. та ін.

Крім того, число куренів, до яких приписувалася дана категорія осіб, могло бути більшим і не обмежуватися лише вісьмома. Наприклад, капітан Анастасій Бастєвік згідно з його атестатом від 12 березня 1768 р. був зарахований до когорти Корсунського Там само. - Арк. 22., поручик Молдавського полку Данило Кудічинський - до Сергіївського куренів Там само. - Арк. 75.. Про приписку владних вельмож і військових до інших куренів інформації не знаходимо. Це наводить на думку, що номінальне зарахування до Війська Запорозького Низового відбувалося в межах 10-ти вищезазначених куренів.

Загальна тенденція отримання атестатів про номінальне зарахування до запорозького війська помітна й серед гетьманської старшини. лубенський полковник Іван Кулябка у листі від 21 серпня 1767 р. писав Петру Калнишевському про популярність серед імперської еліти бути зарахованим до числа товариства: “Известно мни, что многие высокого генералитету и другие знатние персони позаписивали себе товарыством в курени Сечи Запорожской”. У зв'язку з цим згаданий полковий старшина просив і його “в свой куринь товаришем записать, о чем и всем публично обявить для видома...” Там само. - Арк. 16.. Кошова старшина прислухалася до побажання лубенського полковника і зарахувала його в число козаків Кущівського куреня, на підтвердження чого йому було видано відповідний атестат Там само. - Арк. 17.. Разом з атестатом Кіш відправив лубенському полковнику лист, в якому повідомляв про зарахування його до лав низового товариства та про вільний проїзд дванадцяти возів Івана Кулябки, які слідували в Крим за сіллю Там само. - Арк. 18.. Це наводить на думку про те, що видача атестатів про номінальне зарахування до Війська могла нести із собою додаткові преференції, як, наприклад, вільний переїзд на перевозах. Іван Кулябка був не єдиним, хто з Гетьманщини отримав атестат у зв'язку із зарахуванням до Війська. Як стверджував А. Скальковський, такий документ отримав бунчуковий товариш Павло Кочубей Скальковський А. Історія Нової Січі. - С. 80..

Цікаво, що атестати про зарахування до Війська отримували також вчені. Таким поодиноким прикладом є видача Кошем відповідного документа астроному Христофору Ейлеру, який наприкінці 60-х років XVIII ст. перебував з експедицією на Запорожжі Його ж. Астроном Эйлер в Сечи Запорожской в 1770 г. // Киевская старина. - 1891. - Т 35. - С. 117-119.. Він, як, власне, переважна більшість отримувачів подібних атестатів, був зарахований до числа товариства Кущівського куреня ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 146. - Арк. 27..

За допомогою формулярно-клаузульного аналізу можемо дати характеристику клаузулам такого різновиду документації, як атестат.

Формуляр козацьких і некозацьких атестатів за своєю структурою поділяється на три традиційні складові: початковий протокол, основну частину та кінцевий протокол. Розглянемо кожну з них окремо.

Як відзначив В. Мільчев, для даного документа, на відміну від інших різновидів ділової документації Коша, початковому протоколу не притаманні такі клаузули, як intitulatio та inscriptio (вказівки на адресанта та адресата). Виняток, на думку дослідника, становлять ті атестати, які видавалися конкретним особам як рекомендації. Натомість початковий протокол у переважній більшості документів представлений лише однією клаузулою - nominatio (вказівкою на видову належність документа) Мільчев В. Соціальна історія запорозького козацтва... - С. 265..

Загалом з даним твердженням історика можна погодитися. Однак потрібно зауважити, що початковий протокол атестатів у побудові клаузул не був сталий: із самого початку продукування Кошем даної документації він пройшов два етапи свого становлення. Перший (перша половина 1750-х рр. - квітень 1757 р.) справді характеризується доволі спрощеним початковим протоколом, який представлений лише однією клаузулою - nominatio: “Атестат”. Саме так оформлено атестати товариша Поповичівського куреня Діонісія Гуржія від 23 липня 1754 р. Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т 1. - С. 439., військового осавула Василя Золотаревського від 8 грудня цього ж року Там само. - С. 443., козаків Брюховецького куреня Федора Лати від 28 вересня 1755 р. Там само. - С. 450. та Канівського куреня Павла Носа від 4 квітня 1757 р. Там само. - С. 453..

Починаючи з атестата козака Дінського куреня Василя Лозовського від 17 квітня 1757 р. початковий протокол атестатів поповнився ще двома клаузулами: вказівками на адресанта (intitulatio) та адресата (inscriptio): “Атестат. Дан сей атестат из Коша Войска Запорожского Низового Донского куреня бившему козаку Василию Лозовскому в том” Там само. - С. 454.. Включення двох нових клаузул до складу початкового протоколу позначило другий етап у встановленні формуляра атестатів. З цього часу початковий протокол з незначними варіаціями набуває сталого вигляду в цьому різновиді ділової документації Коша: “Аттестат. Из Коша Войска Запорожского Низового дан сей атестат Войска Запорожского Низового Сергиевского куреня козаку Федору Колотнечи в том” Там само. - С. 456., “Аттестат. Дан сей аттестат из Войска Запорожского Низового малороссийского Полтавского полку полковому асаулу Якову Павлову сину Козелскому” Там само. - С. 464., “Аттестат. Дан сей аттестат из Войска Запорожского Низового оного ж Войска товаришу куреня Сергиевского Ивану Порохни” Там само. - С. 533..

Прикметно, що початковий протокол некозацьких атестатів за заслуги перед Військом також представлений nominatio, intitulatio та inscriptio і майже дублює козацькі атестати: “Аттестат. Из Коша Войска Запорожского Низового дан сей аттестат Государственной коллегии иностранных дел господину переводчику Ильї Муратову” Андриевский А. Дела, касающиеся запорожцев... - С. 504., “Аттестат. Из Коша Войска Запорожского Низового дан сей аттестат ландмилицкого Тамьбовского полку господину полковому лекару Хрыстофору Самойлову сину Фигнеру” Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т 1. - С. 506., “Аттестат. Из Коша Войска Запорожского Низового дан Государственной коллегии иностранних дел господину переводчику Василию Рубанову” Там само. - С. 537.. Проте в атестатах про зарахування до Війська в початковому протоколі представлена лише одна клаузула - nominatio: “Атестат” Синяк І. Прикордонні “люб'язності”... - С. 24..

Як можна побачити, порядок розміщення клаузул початкового протоколу формуляра козацьких та некозацьких атестатів відбувався наступним чином. Спочатку йшла вказівка на видову приналежність документа (nominatio), потім вже ідентифікувалися адресант (intitulatio) та адресат (inscriptio). Це було типовим для більшості різновидів засвідчувальної документації в діловодстві Війська Запорозького Низового в період Нової Січі Його ж. Різновиди засвідчувальної документації. - С. 8-12..

На думку В. Мільчева, основна частина формуляра атестатів представлена двома клаузулами - описовою (narratio) та прохальною/розпорядчою (dispositio) МільчевВ. Соціальна історія запорозького козацтва... - С. 265.. Проте дане питання потребує більш прискіпливої уваги. Актуалізована джерельна база однозначно свідчить, що в козацьких атестатах основна частина складової їхнього формуляра не була сталою і присутність клаузул варіювалася. Справді, narratio та dispositio були основними клаузулами у головній частині формуляра документа. Проте до них варто додати ще одну, яка присутня чи не в усіх атестатах - corroboratio (дані про посвідчувальні ознаки документа).

Козацькі атестати у своїй основній частині до квітня 1757 р. представлені чотирма клаузулами: прологом (preambula): “754 года, июля 22 д. Войска Запорожского Низового куреня Поповичивского товариш Дионисий Гуржий в Коши Войска Запорожского Низового был челом и представил...” Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т 1. - С. 439., “Войска Запорожского Низового куреня Щербиновского знатний товариш Василий Иванов син Золотаревский, являсь в Коши, нам словесно представил.” Там само. - С. 443.; викладенням обставин справи (narratio): “Что пришол он в Войско Запорожское Низовое прошлого 1743 и будучи при оном Войску, с означенного по сей 757 годы служил. И в сили ея императорскаго величества указов, з Киевской губернской и Генералной войсковой канцелярии в Кош Войска Запорожского Низового присилаемих ордеров, по опредилению куреня Ка- нивского атамана для поиску и поимки воров в партии ходил. И другие услужности вирно, радително, без всякого порока оказивал. На якие свои при Войску Запорожском оказание услуги и постоянство вишеписанного куреня Канивского атамана Ивана Щербину во свидителство поставя, просил от мене, атамана кошового, засведетелствования...” Там само. - С. 454.; розпорядженням по суті справи (dispositio): “Того ради Воиско Запорожское Низовое о предпи- санних его, Золотаревского, ревностних службах, кому о сем видать будет потребно, свидителствуя, покорно просим, ему Золотаревскому, на всяким уряди, всяких дилах яко вирноприсяжному ея императорскаго величества подданому рабу, вирить.” Там само. - С. 443-444., “Того рады Воиско Запорожское Низовое о предписанних его, Юхи, ревностних службах, кому о сем видать потребно будет, свидитилствуя, покорно просим ему, Сиду Юси, во всяком уряди в дилах яко вирноприсяжному ея императорскаго величества подданому рабу вирить.” Там само. - С. 447.; та відомостями щодо посвідчувальних ознак документа (corroboratio): “Во увирение чего и сей аттестат ему, Гуржию, с утверждением войсковой Запорожского Низового Войска обикновенной печати видан с Коша.” Там само. - С. 442., “Во утверждение чего сей наш войсковий лист ему, Василию Золотаревскому, за печатю войсковою дан.” Там само. - С. 444..

Традиційно, як і в початковому протоколі, в основній частині формуляра козацьких атестатів, починаючи з документа вищезгаданого козака Василя Лозовського від 17 квітня 1757 р., відбуваються зміни. Але коли в початковому протоколі у цей час додаються дві клаузули, основна частина, навпаки, спрощується. З неї зникає пролог, тобто кількість клаузул скорочується до трьох: “Он, Василий Лозовский, представлял мне, нижеименованному, что в Войске Запорожском з 746 по 752 года при курени Донском...” Там само. - С. 455.. Саме з цього часу основну частину “відкриває” narratio й встановлюється усталена кількість клаузул.

По-іншому виглядала основна частина формуляра некозацьких атестатів. В обох їхніх різновидах (атестатах за заслуги та їхніх аналогах про зарахування до Війська) кількість клаузул зведена до двох - narratio: “Он, лекар Фигнер, находившись при Новосиченском ретранжементе, Лантмилицкого корпуса определен при команде, при пропусках чрез Никитинскую заставу по нинишную его смену, поступал во все свое битие во всем порядочно, честно и обходително, наблюдая височайшие интересы, о чем Кош Войска Запорожского Низового от старшин и козаков доволно уверен, и ни от кого на его в Коше жалобы не происходило до сели никакой. Сверх же того, в бившей в прошлом 760-м году при Никитином на граници с татарами коми- сии при комиссарах депутатах российских против кримского хана комиссаров асистенции и в протчем, сверх должности его, в наблюдение височайше- го интереса способствовал, и к ползованию в здешнем войску старшин и козаков по его искусству много употреблялся, чем запорожские козаки и весь Кош, честним его, лекара, обходителством и искусством многодо- волни...” Там само. - С. 506-508., “Его превосходителство господин генерал-майор лейбгвардии Измайловского полку майор и ордена Святия Анни кавалер Александр Ильич Бибиков в приезд свой в нинишнее время в Сеч Запорожскую по его изволению в Войско Запорожское в число куреня Шкуринского товарищей принят и между товариства того куреня на всегдашное в том курене исчисление в курение реестры записан.” ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 146. - Арк. 3.; та corroboratio: “И мы то, совершено признавши при подписании нашего имены, войсковой печатью сей аттестат сьтверждаем.” Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т 1. - С. 508., “Для чего его превосходителству из Войска Запорожского Низового при подписе и при печати войсковой сей аттестат видан.” ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 146. - Арк. 3.. Відсутність розпорядчої/прохальної клаузули в основній частині формуляра цього типу атестатів пояснюється їхнім спрямуванням. У той час, як козацькі атестати видавалися спочатку з метою “легімітизувати” звільнене з лав запорожців низове козацтво (засвідчувальні атестати), а пізніше і праце- влаштувати (рекомендовані атестати), то їхні некозацькі аналоги були лише своєрідною довідкою про допомогу осіб некозацького стану січовикам або про номінальне зарахування їх до Війська.

Кінцевий (завершальний) протокол формуляра атестатів представлений двома клаузулами: datum (дата та місце) та signature (підписом). На відміну від початкового протоколу і основної частини, ці дві формулярні складові однаково присутні в обох різновидах атестатів. Як правильно відзначив В. Мільчев, підпис залежно від канцелярського різновиду міг варіюватися. Зокрема, на думку історика, оригіналам і відпускам притаманний деталізований, розгорнутий варіант signature. Натомість у чернетках здебільшого представлено скорочений варіант, з тенденцією до створення абревіатурних форм Мільчев В. Соціальна історія запорозького козацтва... - С. 266..

Твердження дослідника підкріплені наявним джерельним матеріалом. Справді, у переважній більшості атестатів, які дійшли до нас у вигляді чернеток, підпис спрощений зі скороченнями: “Ея и. в. В. З. Н. атаман к. Григорий Федоров с товариством” Архів Коша Нової Запорозької Січі... - Т 1. - С. 451., “Ея им. величества В. З. Н. а. к.” Там само. - С. 464., “Ея императорскаго величества В. З. Н.” ЦДТАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 146. - Арк. 55.. Є також чимало чорнових варіантів атестатів взагалі без підпису Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 1. - С. 458, 460-463, 465, 467..

Більш розлого signature представлено в оригіналах та відпусках: “Ея императорскаго величества Войска Запорожского Низового атаман кошовій Петр Калнишевский, войсковая старшина і товариство” Синяк І. Прикордонні “люб'язності”... - С. 24., “Правящей в Войскы Запорожском войсковый судя Павел Головатой, войсковые старшины и куренные атаманы, товариство и все Войско” ЦДТАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 146. - Арк. 3..

Дата й місце, як зазначив В. Мільчев, в атестатах були стандартизованими та мали універсальну форму Мільчев В. Соціальна історія запорозького козацтва... - С. 266.. І це твердження історика підтверджують джерела: “В Коши июня 22 дня 1755 года” Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 1. - С. 449., “В Коши року тисяча симсот шестьдесятом июня двадцять третего дня” Там само. - С. 480., “Ис Коша июля 15 д. 1774 года” Синяк І. Прикордонні “люб'язності”... - С. 24.. Зустрічаються атестати, які містять лише дату: “1761 года, июня в 15 день” Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 1., “Августа 26 дня 1765 году” ЦДТАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 146. - Арк. 3..

Обов'язковим атрибутом формуляра атестата, була наявність печатки та вихідного номера документа, який фіксувався в книзі виданих атестатів. Останній елемент у заявленій документації з'явився в другій половині 1759 р. і фіксувався як на чернетках та відпусках, так і на оригіналах: “Ном. 2810 З. В. К.” Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 1. - С. 468., “Ном. 2205” Там само. - С. 479., “№ 669” Синяк І. Прикордонні “люб'язності”... - С. 24.. Військовою печаткою скріплювався тільки оригінал документа. Як приклад, можна навести атестат вже згаданого коронного гетьмана Францішека Браницького, який прикрашала військова печатка Коша, збережена в прекрасному стані до нашого часу Archiwum Glowne Akt Dawnych w Warszawie. - Zbior Anny z Potockich Ksa- werowej Branickiej. Archiwalia roznej proweniencji. - Sygn. 165. - Fol. 1..

Як бачимо, формуляр атестата не був сталим і на другу половину 50-х років XVIII ст. зазнав змін. Це стосується лише козацьких атестатів. Саме в цей час (1757 р.) відбулося розширення початкового протоколу через появу клаузул адресанта і адресата, а основна частина, навпаки, спростилася шляхом виключення з неї прологу. Цього ж року збільшується інформативний потенціал атестатів (додаються дані про причини звільнення з Війська) і взагалі змінюється призначення атестата (з просто засвідчувального документа він перетворюється на рекомендований). Пояснити таку зміну у формулярній структурі атестата можна тим фактом, що саме у цей час Військова канцелярія Коша остаточно переходить на імперську діловодну традицію. Це проявилося як у збільшенні штату канцелярії і розширенні її повноважень, так і в зміні формуляра окремих документів Синяк І. Формування штату Військової канцелярії Коша в період Нової Січі (1734-1775) // Козацька скарбниця: Гетьманські читання. - Чернівці, 2006. - С. 112-117; його ж. Компетенція Військової канцелярії Війська Запорозького в період Нової Січі // Актуальні проблеми вітчизняної і всесвітньої історії: Наукові записки Рівнен-ського гуманітарного ун-ту. - Рівне, 2011. - Вип. 22. - С. 25..

Складання атестата відбувалося у Військовій канцелярії Коша. Це добре видно з наявності як у тексті документів, так і в їхньому оформленні тих атрибутивних складових, які надавали йому легітимності, а саме підпису кошового отамана та військової печатки, які перебували у віданні військового писаря - очільника Військової канцелярії Більш детально про військового писаря на Запорожжі часів Нової Січі див.: його ж. Військовий писар на Запорожжі в добу Нової Січі (1734-1775) // Козацька спадщина: Альманах Нікопольського регіонального відділення Науково-дослідного ін-ту козацтва Ін-ту історії України НАН України. - Дніпропетровськ, 2006. - С. 207-212.. Проте одного разу зустрічаємо атестат, складений у паланковій канцелярії. Мова йде про документ від 12 квітня 1771 р., виданий орільським полковником Панасом Ковпаком священикові Якиму Кушакевичу ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 147. - Арк. 115.. У зв'язку зі значною втратою та розпорошеністю паланкових архівів (даний документ дійшов до нашого часу в копії) важко сказати, наскільки видача атестатів побутувала в канцеляріях адміністративно-територіальних одиниць Запорожжя. Легітимність цього документа засвідчена у Військовій канцелярії військовим канцеляристом Григорієм Василенком Там само.. Це дає змогу припускати, що на завершальному етапі існування Війська Запорозького Низового практика продукування атестатів поширилася і на паланкові канцелярії.

Видача Кошем зазначених документів фіксувалась у спеціальному журналі. До наших днів, зокрема, дійшов журнал виданих атестатів російському командуванню за початок 70-х років XVIII ст. Він складався з двох колонок - у першій фіксувалися вступ до товариства, приписка до куреня та порядковий номер виданого атестата; у другій вказувалася особа, що отримала даний документ Там само. - Спр. 232. - Арк. 18, 222-223, 243-244.. Існував ще окремо журнал атестатів, виданих запорозьким козакам. Про це свідчать записи номерів вихідної документації на самих козацьких атестатах, про що вище йшла мова. А на одному такому документі - атестаті запорожцю Степанові Трохимову взагалі зазначено: “Записанъ в книгу под № 1945-м” Там само. - Спр. 147. - Арк. 47..

Значне накопичення атестатів в архіві Війська Запорозького Низового часів Нової Січі у вигляді чернеток та відпусків зумовило формування окремих справ, в яких зосереджена виключно дана документація. Як слушно зазначила Л. Гісцова, в основу формування справ запорозьким козацтвом лягав предметно-тематичний принцип, однак, як зазначає дослідниця, зустрічаються справи, сформовані за номінальною ознакою, коли згруповано документи однієї назви, схожі за формою. Саме до них історик віднесла справи, сформовані з таких різновидів документації, як протоколи та атес- тати Гісцова Л. З. Архів Коша Нової Запорозької Січі. - С. 141..

Як слушно зауважила Н. Ченцова, процес продукування атестатів був затяжним Ченцова Н. Атестати запорозьких козаків в архіві Коша Нової Запорозької Січі... - С. 143.. Численні правки, редагування, дописування на полях і над рядком на чорнових варіантах та відпусках доводять, що робота над складанням документа мала декілька етапів Там само..

За даними В. Мільчева, в січовому діловодстві трапляються випадки, коли документи, тотожні за формою і функціями атестатам, іменуються по- іншому: “салвагвардиями” та “сведетельствами” МільчевВ. Соціальна історія запорозького козацтва... - С. 130.. І справді, як видно з актуалізованої джерельної бази, така практика мала місце. Наприклад, різновид свідоцтва про засвідчення служби (існували ще свідоцтва-подорожні, які за формуляром і функціональною складовою тотожні паспортам Синяк І. Видова структура документації... - С. 75; його ж. І. Різновиди за- свідчувальної документації. - С. 8-9.) за своїм складом формуляра є тим же таки атестатом. Прикладами таких документів можуть бути свідоцтва, видані козакові Рогівського куреня Івану Тупиці, від 19 червня 1762 р. Архів Коша Нової Запорозької Січі. - Т. 1. - С. 524., або товмачу турецької мови Василю Петровичу, за 4 вересня 1761 р. Там само. - С. 508.. Для наочності процитуємо текст і формуляр останнього свідоцтва: “Свидытелство. Из Коша Воиска Запорожского Низового дано сие свидытелство Васылю Петровичу. Онъ Васыл Петровичъ начал жит в Сичи с 1759 года, и между темъ многие касающиеся к Кошу интиресние надабности по знанию турецкого язика употребляемъ былъ, и через все тое зде бытие велъ себе честно, постоянно, безъ порока и малейшего. Очемъ в засвидетелствование за подписаниемъ воисковою печатью сые ствержаемъ” Там само.. Доказом, що подібні свідоцтва були аналогами атестатів, може свідчити помітка на полі цитованого документа про внесення його “К даваемим атестатам” Там само.. Наявність подібної інваріантності, на думку В. Мільчева, свідчить про відсутність урядової регламентації і настанов не лише щодо їхнього формуляра, а й номінації, що дозволяло використовувати паралельні назви та різноманітні номінативи МільчевВ. Соціальна історія запорозького козацтва... - С. 130..

Потрібно відзначити, що наявні випадки, коли формуляр атестатів ставав структурною складовою кошових чолобитних, з проханням нагородити особу, яка атестується Там само. - С. 131.. Однак формуляр атестатів міг відображатися не лише в чолобитних, а й у листах. Таким прикладом, зокрема, є листи кошового отамана Петра Калнишевського Петрові Рум'янцеву, з проханням не залишити напризволяще козака Полтавського куреня Михайла Микитова (від 16 жовтня 1774 р.) ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 147. - Арк. 185. чи козака Коренівського куреня болгарина з походження Георгія Великова (від 2 березня 1775 р.) Там само. - Арк. 191.. Така варіативність видів і різновидів документації, яка, по суті, дублювала атестати, вказує на опіку Кошем своїх “вихованців”, що знайшло прояв у прагненні прилаштувати їх після звільнення з Війська.

Підсумовуючи це дослідження, можемо констатувати той факт, що атестати володіли більш широким значенням. Вони обслуговували інтереси як козацтва, так і некозацьких спільнот, про що свідчить їхній поділ на козацькі та некозацькі. Перші за своїм інформаційним потенціалом були чи не найбільш інформативними документами, де вказувалися походження, родинне коло, особливості кар'єри тієї чи іншої особи та причина звільнення її з лав низового лицарства. Козацькі атестати за своїм функціональним призначенням були неоднорідними і пройшли певні етапи становлення: від засвідчувальних (своєрідної довідки) до рекомендованих, націлених на працевлаштування того чи іншого запорожця. Строкатістю відзначалася і частина некозацьких атестатів. В одних “відчувалася” вдячність атестованим за допомогу Кошеві, в інших використано бажання еліти номінально іменуватися козаком. Не виключено, що військова старшина, приймаючи до своїх лав останніх, наївно думала, що це дасть значні преференції в запорозькій політиці і зупинить ту неминучість для Коша, яка вже ясно вимальовувалася на горизонті. Аналогічно неоднорідним був і формуляр атестатів, який у початковому протоколі та основній частині зазнав низки видозмін. Це було наслідком поступового переходу Війська Запорозького Низового з традиційної на імперську форму діловодства.

Размещено на Allbest.ru