Історія та значення Києво–Могилянської академії в українській культурі

Прикладом отримання добрих знань з архітектури може служити діяльність визначного випускника академії Івана Григоровича-Барського, киянина, архітектора і будівничого, якому в Києві належать більше 30 споруд. Серед них ротонда "Самсон", церкви Миколи Набережного, Покровська, Надбрамна в Кирилівському монастирі [17, 81].

В академії започатковуються природничі науки - астрономія, буологія, мінералогія, зоологія та інші, які поступово відділяються від філософії.

Лише в 1802р. був вперше відкритий медичний клас, але природничі знання, які давала академія, вивчення творів Авіценни, Везалії, Бекона, Гіпократа, а також чудове знання латині часто були вирішальним у виборі шляху випускниками академії. Вони йшли навчатися до медичних закладів Європи. А з другої половини XVIII ст. й до Госпітальних шкіл Росії.

В Києво-Могилянській академії освіту здобували такі відомі медики: основоположник акушеоства, ботаніки й фізіотерапії Нестор Максимович Амбодик; Іван Полетика, професор Кельнської академії, головний лікар Петербурзького генерального госпіталю; Данило Самойлович, який довів можливість протичумового щеплення, почесний член 12 зарубіжних академій; основоположник російської анатомічної школи Павло Згурський. Випускником академії був Петро Чайка, який працював згодом штаб-лікарем у В'ятці (Рочії) - дід знаменитого композитора П.І.Чайковського.

В Києво-Могилянській академії формувалась історична наука. Досить згадати, що літописці Роман Ракушка Романовський (Самовидець), Самійло Величко, Григорій Грабянка навчались в академії. Їх "козацькі літописи" є прообразом сучасних історичних праць. Києво - Могилянська академія дала й таких відомих істориків як Петро Симоновський, автор "Краткого описания козацком малороссийском народе", Василь Рубан, який видав "Краткую летопись Малой Росии", з додатком "Землеописание Малой россии"(1777р.); Микола Бантиш-Каменський- вчений, історіограф, управитель московського державного архіву, дійсний член Товариства історії і старожитностей; Максим Берлинський - археолог та історіограф Києва.

В академії студентів навчали різним прийомам малювання, графіки й живопису. Саме тут складається одна з найбільших художніх та граверних шкіл в Україні. Визначними граверами України, які навчались в академії, були Іван Митура, Іван Щирський, Леонтій Тарасевич, Григорій Левицький, широковідомі малюнки братів Івана та Василя Григоровичів-Барських. У продовж всього мандрівного життя Василь Григорович-Барський вів "Записки", які щедро ілюстрував. Повернувшись у 1747р., був запрошений викладачем грецької мови до академії, але невдовзі помер і був захоронений на території Києво-Могиляньскої академії.

Серед вихованців академії були й визначні іконописці, творці монументального і портретного живопису. Худодня школа Києва впливала на весь православний світ від Москви до Балканських країн (за визначенням мистецствознавця Павла Білецького).

Неабиякого розвитку в академії досягло музичне мистецтво. З середини XVIIст. в академії існує хорова школа, хори, акадмічний та Братського монастиря нараховували часом до 300 і більше чоловік.

Обидва залишалися незмінними, кращими серед усіх києвських хорів, змагання яких відбувалося щороку на Контрактовій площі подолу. Музика органічно впліталась в академічне життя. Студентський хор і оркестр обов'язково запрошувались на травневі рекреації й літні гуляння, які відбувались на Борщагівці, Шулявці, Глибочці, біля Кирилівського монастиря, а зимою в трапезній Братського монастиря й великому диспутному залі. Всі урочистості - зустріч гостей, релігійні свята, іменини ректора й професорів, день поминання Петра Могили, диспути - все супроводжувалось музикою і хоровим співом. Численні пісні й канти створені в академії, йшли в світ, їх розносили студенти, які відправлявались на ваканції або просто просити у добрих людей милостині. Академія дала багатьох професійних композиторів. Найбільш талановитими серед них були Максим Березовський (1745-1777рр.) й Артем Ведель (1767-1808рр.), музичний геній яких до теперішнього часу хвилює серця.

Унікальною була книгозбірня Киїівської академії, яка формувалась протягом двох віків. Закладена вона була, очевидно, ще в Братський школі. П.Могила передав Колегії всю свою бібліотеку - 2131 вітчизняних і зарубіжних видань. Так склалася традиція дарувати академії книги. Бібліотека поповнювалась також за рахунок закупок, надходжень від українських друкарень. Там були книги видавництва Росії, України, Білорусії, Амстердама, Гамбурга, Галле та ін. Крім друкованих книг, в бібліотеці зберігались численні рукописи - хроніки, літописи, спогади, щоденники, а також лекції професорів, конспекти студентів, документи минулих віків і поточна документація, значне місце займиали передплптні видання.

Києво-Могилянська академія була всестановим закладом. За статутом академії, в ній мали право навчатись всі бажаючі. Навчались діти української аристократії, козацької старшини, козаків, міщан, св'ященників і селян. Із започаткуванням академії уже не в закордонні університети, а до Києва направляли своїх дітей відомі українськї сімї.

Світоглядні і суспільно - політичні зміни відповідали новим запитам і потребам духовного життя українського народу. Києво - могилянська академія стала першим навчальним закладом, де знайшли своє відображення змінені орієнтири.

Під патронатом П. Могили Києво-могилянська академія перетворилася в заклад Європейського типу і значно впливала на розвиток освіти науки і культури України у XVII-XVIII ст. Києво-могилянській академії навчалися перспективні освітні діячі, що після закінчення навчання продовжували поширювати культуру у народі. Це і стало основним джерелом вище згадуваного розвитку освіти, науки і культури у XVII - XVIII ст.

Культурні зв'язки Києво-Могилянської академії сягали далеко за межі нашої країни. Іван Франко оцінював Академію як, "інституцію значною мірою інтернаціональною, вплив якої простягся далеко за межі України".

В Академію здобувати науку приходили волохи, молдовани, серби, боснійці, чорногорці, болгари, греки і навіть італійці. Костянтин Секура прибув до Академій з Венеції. У 1743р. він писав: "Зачувши, що щасливо різними вченнями процвітає Академія, залишив вчення римське...й пустився на глас Академії".

Вчені України не стояли осторонь світової науки і культури. Цьому сприяло навчання академічної молоді в університетах Польщі, Італії, Німеччини, Чехії, Нідерландів, Австрії, Англії, Франції, Швеції. Повертаючись, молоді вчені працювали переважно в Академії, а також в інших навчальних закладах та установах України та Росії.

С. Тодорський, Г. Бужинський, В. Лащевський, Т. Прокопович підтримували зв'язки із вченими зарубіжних країн, зокрема, університетів Галле і Кенігсберга, Берліна і Браденбурга, Константинополя. Міжнародні зв'язки українських вчених сприяли збагаченню вітчизняної духовної культури й культури інших народів, в першу чергу слов'янських, та встановленню і зміцненню дружніх відносин між ними. Таким чином з Києво-Могилянською академією, яка утвердила основи вищої освіти в нашій країні пов'язаний надзвичайно важливий етап у розвитку освіти, науки, філософії, образотворчого мистецтва, у формуванні світогляду українського народу. Поширення Академією освіти, ідей гуманізму і просвітництва сприяло загальному суспільному прогресові, вихованню в народу почуття людяності, національної гідності, духовності й поваги до інших народів, їх культури, історії.

В першій і в другій половині 18 ст. Києво-Могилянська академія репрезентувала вищу науку в Росії, на початку заснування там учбових закладів мала універсально-освітнє значення для всієї імперії, даючи їй своїх вихованців, які засновували школи, були просвітителями-освітянами за типом і духом своєї рідної школи. "І можна сказати, - констатує Д. Вишневський, - майже всі училища Росії тих часів зобов'язані або своїм виникненням, або своїм ростом, або своїм внутрішнім ладом Київській академії". [10, 262]

Українські вчені, які приїздили до Москви, працювали вчителями, перекладали та писали книги, працювали перекладачами в Посольському приказі, “справниками” (редакторами) в “Печатному дворі”, проповідниками. Звичай “слухати проповіді при дворі і в церквах, в основному виступи привітального, панегіричного, частіше світського характеру, ніж церковного” були запроваджені в Москві Славинецьким і Полоцьким.

Різностороння просвітницька діяльність українських вчених викликала в російської молоді більший інтерес і бажання навчатись саме в Києві. Вже в 40-х роках XVII ст. в Київській колегії навчались росіяни - Тимофій Топоров, Лук'ян Голосов, Андрій Суханов, Матвій Деменков. Після об'єднання України з Росією, значно збільшилась кількість російської молоді в Києво-Могилянській академії, навіть з таких віддалених міст як Чебоксари, Царицин, Тобольськ, Арзамас. Серед росіян, що закінчили Академію в XVIIст. були: Порфирій Зеркальников, який виконував дипломатичні доручення царя під час Визвольної війни, потім співпрацював з Є.Славинецьким у Москві, Каріон Істомін, автор першого ілюстрованого російського "Букваря", й "Малої граматики", Конон Зотов, відомий військовий діяч, автор першої російської книги по техніці корабельного управління; Б.Шереметьєв, сподвижник Петра I та ін. Їх відношення до Академії висловив П.Зеркальников, який, від'їжджаючи до Москви, подарував свій будинок Академії "в ознаменование любви своей, за восприятие премудрости на том месте святом Киево-Могилянском".

Після закінчення курсу риторики Московської академії, великий син російського народу Михайло Ломоносов, з осені 1734 року навчався в Києві. На той час Академія мала вже більш ніж вікову історію видатного просвітницького центру, відомого не тільки в Росії але й за кордоном. Коли Ломоносов відправився в Москву, він захватив з собою, як він особисто зізнався, найбільший скарб - “Арифметику” Магницького і “Слов'янську граматику” Смотрицького - одного з перших ректорів Київської братської школи. Перебування Ломоносова в Києво-Могилянській академії відобразилося на подальшому розвитку таланту майбутнього вченого і поета, одного з основоположників сучасної російської мови та літератури. Перебування його в Україні можна вважати важливою подією в історії культурних зв'язків російського і українського народів.[18,205]

Києво-Могилянська академія довгий час була єдиним вищим загальноосвітнім всестановим навчальним закладом України, Східної Європи, всього православного світу. Заснована на принципах гуманізму і просвітництва Академія поширювала освіту, знання. Її вихованці відкривали школи, фундували бібліотеки, сприяли розвитку культури, мистецтва, літератури, музики, театру. Академічні наставники і професори свято вірили в те, що освічений розум справляє благотворний вплив на характер і вчинки людини, долю суспільства. Знання класичних мов - грецької та латинської - було не лише ознакою освіченої людини того часу, але й відкривало їй шлях до пізнання античної культурної спадщини й сучасної європейської літератури й науки. Латинь була мовою науковців, письменників, поетів, судової справи, міжнародного спілкування. Викладання в університетах Європи велось латинською мовою. Всі вищі науки, починаючи з поетики, в Києво-Могилянській академії також викладались латинською мовою.

Ще в 1649р. Єрусалимський патріарх Пасій, відвідавши Київську колегію, писав, що вона має вчителів "високого мистецтва", які навчають гречну молодь "слов'янській мові, як властивій і латинській як, необхідній...".

Згодом в Академії зростає інтерес до європейських мов. З 1738 р. до навчального курсу вводиться німецька, а з 1753р. - французька мова. З середини 18 ст. вивчається російська мова, а також староєврейська. Остання - з метою поглибленого вивчення християнських першоджерел .

Києво-Могилянська академія відіграла значну роль в розвитку культурних зв'язків України з зарубіжними державами: південнослов'янськими, Молдавією, Валахією, Угорщиною, Румунією, Грецією та ін. Це значною мірою впливало на рівень і характер навчання, які приваблювали молодь з інших країн, розповсюдження праць київських вчених, їх активна просвітницька діяльність за кордоном. Велике значення мало і те, що Київська академія була одним із центрів ідеологічного протистояння католицькій реакції, пропагувала ідею союзу всіх християнських народів. Оцінюючи міжнародні зв'язки Київської академії І. Франко писав, що вона “ в значній мірі була інституцією інтернаціональною, вплив якої поширювався далеко за межі України”.[18,228]

За сприяння Петра Могили в 1640 році в Яссах відкрилась перша в Молдовії школа - Слов'яно-греко-латинська колегія, на чолі якої став видний вчений, ректор Київської колегії Софроній Почаський.

Зміцненню українсько-молдовських культурних зв'язків сприяла діяльність в Молдовії випускника Києво-Могилянської академії Паісія Величковського (1722-1794). Пасій був настоятелем Немицького монастиря, на стінах якого збереглися надписи слов'янською мовою, які розповідають про його життя.

Історія зберегла багаточисельні свідчення про політичні та культурні зв'язки України та Росії з південнослов'янськими народами. Ці народи знаходилися під гнітом Османської імперії. Важливим фактором, який сприяв зміцненню зв'язків, було спільне походження слов'янських народів, їх мови та релігії.

Югославський дослідник Дінко Давидов відмічав: “Карловецька митрополія вибрала собі хороший і надійний приклад для наслідування, тому що тодішній Київ був визнаним центром.... педагогіки, видавничої діяльності і мистецтва, де з середини 18 ст. проходить процес європизації і оновлення філософських та естетичних поглядів... Тут народилося і слов'янське бароко - явище, яке зіграло важливу роль в формуванні і розвитку мистецтва не тільки України, Росії, але й Наддунайської Сербії”.[18, 234]

В Києво-Могилянській академії навчалася молодь з Югославії. Якщо переглянути імена та дати навчання, можна помітити підтвердження тісної культурної єдності слов'янських народів на даному етапі їх історії.

Діяльність українських просвітників за кордоном сприяла бажанню закордонної молоді навчатися в Києво-могилянській академії.

Деякі закордонні студенти по закінченню академії залишалися в Україні, але більшість поверталися до дому. Там вони засновували школи, працювали вчителями, художниками, видавцями, писали і переписували книги, активно працювали на ниві просвітництва.

Слід відмітити тісні зв'язки між українськими та німецькими просвітниками, початок яких поклав Інокентій Гізель. Протягом декількох років він переписувався з Іоаном Гербінієм, ректором протестанських шкіл в Стокгольмі, Ризі і Вільному. Інокентій консультував Гербінія, який в той час писав книгу "Твір про підземний Київ", з питань історії міста.[18, 247]

Ряд вчених Києво-Могилянської академії підтримували зв'язки з найбільшим науковим та освітнім центром Німеччини - Галлським університетом, заснованим в 1692 році. Тут працювали такі видатні вчені як Х. Вольф, Х. Томазиус, С. Пуффендорф, А. Франке та ін. За ініціативою А. Франке при університеті було створено спеціальний відділ - "східний колегіум", де вивчалися старослов'янська, російська, грецька, польська, староєврейська та інші мови. Для навчання в Галлі приїзджала молодь із багатьох країн, в тому числі і з України. Так в 1730 році серед студентів-слов'ян, які навчались в університеті, більшістю були українці.

Перекладом праць німецьких просвітників займався також Г. Бужинський. Ним було перекладено праці С. Пуффендорфа "Вступ в історію європейську" та "Про обов'язки людини та громадянина" (1724). Ці книги сприяли розповсюдженню історичних знань та просвітницьких ідей. [18, 248]

Було встановлено контакти Києво-Могилянської академії і з вченими Угорщини. Свої знання в цій країні поповнювали Григорій Сковорода, Іван Фальковський, Аарон Пекалицький, Анатолій Ставинський та інші. З 1799 по 1804 р. В Угорщині жив випускник Київської академії Андрій Самборський, а до цього протягом 16 років проживав в Англії та вивчав агрономію. Дружні стосунки Самборського з відомим просвітником, агрономом Самуелем Тешшеддиком зав'язалися саме в Угорщині. Їх об'єднувала ціль щодо покращення становища селян, впровадження у виробництво новіших сільськогосподарських знарядь.

Після закінчення Київської академії Андрій Італинський (1743-1827) студіював медицину в Едінбурзькому університеті, став там доктором медицини; цікавився філологією та археологією. Після довгих мандрівок поселився в Італії, був обраний членом Російської академії наук і почесним членом Римської академії. Та не забував він своєї рідної Київської академії, заповівши частину відсотків зі своїх збережень на закордонні відрядження студентам, які мали бажання вдосконалювати свої знання з математичних і фізичних наук.

Київська академія не стояла осторонь від загальноєвропейського культурного розвитку і попадала під його вплив. Вчені Академії цікавились досягненнями європейської науки, педагогіки, літератури. Фонди академічної бібліотеки постійно поповнювались закордонними виданнями. Керівництво Академії було зацікавлене у навчанні своїх вихованців в закордонних університетах та запрошували їх після повернення на викладацьку роботу. [ 1, 246]

Берлін, Варшава, Відень, Голландія, Данія, Кенігсберг, Константинополь, Лондон, Париж, Пекін - це ще далеко не всі міста, де києвомогилянці після закінчення навчання служили та поповнювали свої знання.

Києво-Могилянська академія була центром філософської думки в Україні. Особливе місце серед філософів в Києво-Могилянській академії належало професору І. Гізелю, Й. Кононовичу - Горбацькому, С. Яворському, Ф. Прокоповичу. Саме Феофан Прокопович започаткував в Академії (і в усій тодішній Російській імперії) вищу математику.

В Києво-Могилянській академії освіту здобували такі відомі медики: основоположник акушерства, ботаніки й фізіотерапії Нестор Максимович Амбодик; Іван Полетика, професор Кельнської Академії, головний лікар Петербурзького генерального госпіталю; Данило Самойлович, який довів можливість протичумового щеплення, почесний член 12 зарубіжних академій; основоположник російської анатомічної школи Павло Згурський. Випускником Академії був Петро Чайка, який працював згодом штаб-лікарем у В'ятці - дід знаменитого композитора П.І.Чайковського.

В Академії студентів навчали різних прийомів малювання, графіки й живопису. Саме тут створюється одна з найбільших художніх та граверних шкіл в Україні. Визначними граверами України, які навчались в Академії, були: Іван Митура, Іван Щирський, Леонтій Тарасевич, Григорій Левицький.

Серед вихованців Академії були й визначні іконописці, творці монументального і портретного живопису. Художня школа Києва впливала на весь православний світ від Москви до Балканських країн (за визначенням мистецтвознавця Павла Білецького).

Музична культура співучого українського народу була досить високою та з прадавніх часів вражала всіх без винятку чужоземних мандрівників, високо цінувалася в Росії. Вже братські школи готували кваліфікованих музикантів-регентів світських і духовних хорів, не кажучи про кобзарські товариства. Серйозне місце займала музика в навчальному процесі Києво-Могилянського колегіуму, а у XVIII ст. академія взагалі стала центром музичної освіти і головним постачальником співаків для придворної хорової капели, вихователем композиторів і керівників різних хорів, викладачів у колегіумах і школах.

Численні пісні й канти, створені в Академії, “йшли в світ”. Їх розповсюджували студенти, які відправлялись на вакації або просто просити милостиню у добрих людей. Академія дала багатьох професійних композиторів. Найбільш талановитими серед них були Максим Березовський (1745-1777р.р.) й Артем Ведель (1767-1808р.р.), музичний геній яких до теперішнього часу хвилює серця. [10,275]

Унікальною була книгозбірня Київської академії, яка формувалась протягом двох віків. Її очевидно закладено ще в Братській школі. П.Могила передав Колегії всю свою бібліотеку - 2131 вітчизняних і зарубіжних видань. Звідси започатковано традицію дарування книг Академії. Бібліотека поповнювалась також за рахунок закупок, надходжень від українських друкарень. Там були друки видавництва Росії, України, Білорусії, Амстердама, Гамбурга, Галле тощо. Крім друкованих книг, в бібліотеці зберігались численні рукописи - хроніки, літописи, спогади, щоденники, а також лекції професорів, конспекти студентів, документи минулих віків і поточна документація. Значне місце посідали передплатні видання.

Києво-Могилянська академія була всестановим закладом. За статутом Академії в ній мали право навчатись всі бажаючі. Навчались діти української аристократії, козацької старшини, козаків, міщан, священиків і селян. Із започаткуванням Академії українські сім'ї направляли своїх дітей навчатись до Києва, а не в зарубіжні університети.

Вихованцями Києво-Могилянської академії були майбутні гетьмани: Юрій Хмельницький, Іван Виговський, Петро Дорошенко, Павло Тетеря, Іван Брюховецький, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Данило Апостол, Іван Скоропадський, наказний гетьман Павло Полуботок. В Академії формувалась генерація козацьких старшин, кадри провідної української верстви, в тому числі: писарі, судді, осавули, полковники, сотники, військові канцеляристи, а також правники, дипломати, перекладачі. Це були освічені державні, світські діячі, значення й роль яких особливо піднялись за часів гетьманства Івана Мазепи.

Києво-Могилянська академія дала немало освічених ієрархів - єпископів, митрополитів, архимандритів, духовних письменників. Серед них були й такі, що своїм праведним життям, духовністю, високим християнським благочестям, щиросердністю, просвітницькими справами заслуговували на визнання їх по смерті Святими Православної церкви. Це Дмитро (Туптало), митрополит Ростовський, Іван (Максимович), митрополит Тобольський; Інокентій (Кульчицький), єпископ Іркутський, Іоасаф (Горленко), єпископ Білгородський, Феодосій (Углицький), архієпископа Чернігівський, Петро (Могила), митрополит Київський.

Могилянці були засновниками ряду шкіл в Росії й Білорусії. Це Є. Славинецький - вчений, педагог, письменник, філософ і богослов. Він відкрив в Чудовому монастирі першу в Москві греко-латинську школу; С. Полоцький - просвітитель, вчений, поет. Відкрита ним у Спаському монастирі школа стала попередницею Слов'яно-греко-латинської академії.

Культурні зв'язки Києво-Могилянської академії сягали далеко за межі нашої країни. Іван Франко оцінював Академію як, "інституцію значною мірою інтернаціональною, вплив якої простягся далеко за межі України".

В Академію здобувати науку приходили волохи, молдовани, серби, боснійці, чорногорці, болгари, греки і навіть італійці. Костянтин Секура прибув до Академій з Венеції. У 1743р. він писав: "Зачувши, що щасливо різними вченнями процвітає Академія, залишив вчення римське...й пустився на глас Академії".

Завдяки міжнародним культурним зв'язкам Академії удоскона - лювався процес навчання, та її розвиток безпосередньо, Вони сприяли поширенню української культури за кордоном і були джерелом обміну досвіду викладачів та студентів.

Висновки

Отже розглянувши процес виникнення Києво - Могилянської академії її роль у розвитку освіти, науки, культури та міжнародні культурні зв'язки Академії ми приходимо до висновку , що Києво - Могилянську академію небезпідставно можна вважати феноменом української культури у XVII - XVIII ст.

Вона стала зразком культурно - освітнього закладу для всієї Східної Європи із чітко організованою навчальною структурою, де крім фари - підготовчий, інфіми, граматика, синтаксема (в них вивчали мови, арифметику, геометрію, нотний спів, катехізис) вивчалась поетики, риторики, філософії, богослів'я.

Наукові сили Академії сприяли розвитку шкіл, товариств, освітніх організацій, що значною мірою впливали на розвиток як науки так і культури в цілому.

Києво - Могилянську академію дійсно можна називати осередком української культури, тому що завдяки їй Україна славиться у світі багатьма відомими людьми - композиторами, керівниками хорів, зокрема - Максим Березовський та Артем Ведель. Також випускниками академії були майбутні гетьмани: Юрій Хмельницький, Іван Виговський, Петро Дорошенко, Павло Тетеря. Іван Мазепа, Пилип Орлик та ще багато інших видатних особистостей. В академії формувалася генерація козацьких старшин, надри провідної української верстви дала Києво - Могилянська академія й немало освідчених ієрархів - єпископів, митрополитів, архімандритів. Духовних письменників.

Багато зробила Києво - Могилянська академія для сусідніх країн. Для Білорусії і Росії, могилянці заснували ряд шкіл, бібліотек, друкарень. У академії навчалися люди різноманітних національностей і валахи, і молдавани, серби, боснійці, болгари, греки і навіть італійці.

Студенти Києво - Могилянської академії у свою чергу навчалися у різних містах Європи, зокрема в університетах Польщі, Англії,Франції. Тобто в Україну ,,привозилися'' нові знання, які сприяли розвитку української культури та освіти в Україні.

З Києво - Могилянською академією пов'язаний надзвичайно важливий етап розвитку мистецтва та культури, світогляду українського народу - вона дозволила зрозуміти почуття людяності, усвідомити національну гідність, виявити духовність й повагу до інших народів, їх культури та національної історії.

Києво - Могилянська академія була і залишається ,,перлиною'' української культури та освіти. Адже завдяки їй зроблено багато позитивного для українського народу та розвитку нашої культури зокрема.

Список використаної літератури

1. Алексієвець Л.М. “Києво-Могилянська академія в суспільному житті України і зарубіжних країн” - Тернопіль, 1999

2. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. - Харків. Сяйво, 1990

3. Горбенко Є. "Києво-Могилянська академія" - К., 1995

4. Дзюба Е. “Просвещение на Украине. Вторая половина XVI- первая половина XVII в.” - К., 1987

5. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в ХVI - XVIII ст.- К.:Мистецтво, 1983

6. Жуковський А. “Петро Могила - засновник Колегії-Академії і реформатор освіти” // Український історик. - 1997. - №1-4

7. Єфремов С. "У боротьбі за освіту" - К., 1990

8. Литвинов В.Д. "Зв'язки ранніх українських і німецьких просвітників на початку XVIII ст. 1970 №4

9. Кагамлик С.В. Роль Києво-Могилянської академії в зміцненні Культурно - освітніх зв'язків в українських землях у ХVІІІ ст. // Український історичний журнал. - 1991. - № 3. - с. 55-61

10. Костомаров Н.І. Русская история в жизнеписаниях ее славнейших деталей. В 3-х кн. - М. : Книга, 1990-1992

11. Микитась В. "Давньо-українські студенти і професори" - К., 1994

12. Микитась В. "Бабське століття" або "темна пляма" в історії України XVIII ст. - К., 1990

13. Микитась В. "Вінценосні розпутниці" - Полтава, 1991

14. Моисеева В.Н. "Ломоносов на Украине" - М., 1963

15. Ніженець А. "На зламі двох епох" - Х., 1970

16. Нудьга Г. “Перші магістри і доктори. Українські студенти в університетах Європи”// Жовтень. 1982. №3

17. Огієнко І.І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. - К. : Абрис, 1991

18. Полянська-Василенко Н.Д. Історія України в 2-х т., т. 1. - К. : Лтбідь, 1993

19. Семчишин М. Тисяча років української культури. Короткий огляд культурного процесу. - Нью-Йорк - Торонто, 1985

20. Хижняк З.І "Києво-Могилянська академія. Історичний нарис" - К. : Вища школа, 1985

21. Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов'янських народів - К. : Вища школа. 1988

22.Семчишин М. Тисяча років української культури. Короткий огляд культурного процесу. - Нью-Йорк-Торонто. - 1985

23. Торбаков І.В. Літературно - видавнича діяльність вихованців Києво-Могилянської академії (Петербург 1776 - 1789 рр.) // Філософська і соціологічна думка.1991. - N 10. - с. 113 - 125.

Размещено на Allbest.ru