Свердловське-1: біогосподарська діяльність мешканців Роменського городища на Чернігівщині

Таким чином, Десну періоду існування Свердловського-1 слід охарактеризувати як ріку з помірною течією, з глибокими ділянками русла і залісненими та / або порослими очеретяною рослинністю берегами. На картах, а також сучасних космознімках помітно, що річище Десни дещо змінювало своє положення навіть впродовж останніх півтораста років. Невідомо, де саме протікала Десна наприкінці І тис.; зауважимо лише, що у давнину люди прагли оселитися ближче до відкритих водойм (річок), у тому числі -- і за часів існування роменської культури. Зважаючи ж на те, що рівнинні ріки здатні за короткий час змінювати положення русла в межах власної долини (за період 25-- 100 років русло навіть може переміститися на всю ширину долини), без спеціальних природничих досліджень встановити місце русла за часів існування городища Свердловське-1 неможливо.

Іхтіологічні дані з юхнівських пам'яток на Десні в цілому зіставні з матеріалами, отриманими з городища Свердловське-1; літературу і авторів.

Отже, зміни екологічної ситуації практично не зачепили досліджуваний регіон і мали переважно природний характер. За періоди зниження антропогенного навантаження на території, імовірно, вона цілком відновлювалася. Станом на теперішній час, найглобальнішими помітними антропогенними впливами в регіоні слід визнати певну зміну лісових угруповань і скорочення лісових масивів на користь сільськогосподарських угідь. Очевидно, що й інші природні біоресурси потерпають від постійного людського впливу (скорочення лісової й річкової фауни тощо).

У науковій літературі вже давно як «робочий інструмент» для оцінки розвитку сільського господарства у давнину використовують радіус навколо пам'ятки у 5 км, оскільки вважається, що на землях, розташованих далі від поселення сільськогосподарські роботи економічно невиправдані.

Детальніше розглянемо мікрорегіон пам'ятки і взаємне розташування найближчих хронологічно близьких пам'яток. На південь, вниз по течії р. Десна приблизно за 9 км по прямій знаходиться комплекс Радичівське-3 -- городище, відкрите поселення і курганний могильник загальною площею близько 16 га. Між пам'ятками протікає три невеликі річки, середня з яких -- р. Хвостинка -- знаходиться приблизно на межі потенційних 5-кілометрових зон. Відповідно, зони майже не перекривають одна одну і мають природну межу. Безпосередньо в зоні городища Свердловське-1, приблизно в 3,5 км по прямій, знаходиться поселення Пузирьове Північне; відстань від нього до Радичівського-3 становить близько 6 км. Між Свердловським-1 і Пузирьовим Північним знаходиться лише одна річка Криски, а між Радичівським-3 і Пузирьовим Північним -- рр. Восковаха і Хвостинка. Отже, за взаємним розташуванням пам'яток можна припустити, що поселення Пузирьове знаходиться близько до стику ресурсних зон городищ Свердловське-1 та Радичівське-3.

На північ від Свердловського-1 природною межею потенційної ресурсної зони може виступати р. Лоска. Найближче відоме городище -- Горбове -- у північному напрямку (північ--північний схід) знаходиться майже за 18 км по прямій. Зони цих двох пам'яток навіть не стикаються.

Отже, за взаємним розташуванням пам'яток можна припустити, що площ для ведення сільського господарства цілком вистачало (оскільки ресурсні зони сусідніх пам'яток практично не перетинаються).

У найближчій окрузі городища Свердловське-1 доволі складний рельєф, що мав першочерговий вплив на вибір площ для ведення сільського господарства. Нині безпосередньо поблизу городища на сході знаходиться рівна ділянка заплави підтрикутної форми розмірами приблизно в 1 км завдовжки і до 0,5 км у найширшій частині. Щоправда, неможливо сказати, чи існувала вона в минулому. Лівий берег у всій потенційній ресурсній зоні представлений заплавними луками. Там поширені лучні глейові ґрунти, утворені на алювіальних породах. За спрощеним поділом, це ґрунти, на формування та родючість яких впливає вологісний режим місцевості. За специфікою можливого використання для землеробських потреб, це легкі для оранки ґрунти, що практично не потребують штучних заходів щодо відновлення родючості; можливе й використання незначних ділянок під городні культури. Також ці ділянки оптимальні для використання під пасовиська та / або заготівлі сіна.

Фактично до половини площ правобережної частини потенційної ресурсної зони пам'ятки за рельєфом можуть бути визнані придатними для землеробства. Їх добре маркують сучасні поля, а також частково -- сучасна забудова. Ці ділянки належать до правобережного плато р. Десна, вкритого дерново-середньопідзолистими супіщаними або суглинковими та сірими й темно-сірими опідзоленими ґрунтами, сформованими на лесових та лесоподібних породах.

За спрощеним поділом, це ґрунти, що формувалися під лісовою рослинністю. Їх об'єднує основний спосіб відтворення родючості: перегнивання листя та хвої і можливий спосіб використання: застосування підсічної форми землеробства або на початку освоєння -- підсіка як превентивна форма очищення від лісу. Тим не менше, розріджені ліси та узлісся також цілком можуть бути використані й для випасання худоби. У разі інтенсивного використання земель, поля, залишені для відпочинку й відновлення родючості, також могли бути використані для пасовиськ.

Крім того, вся площа навколо поселення так чи інакше була ресурсною зоною для промислів.

Джерельну базу, отримувану шляхом археологічних досліджень, для відтворення біогосподарської діяльності, умовно можна поділити на чотири категорії: 1) знаряддя праці (артефакти), використовувані в отриманні й обробці продуктів сільського господарства і промислів; 2) безпосередньо продукти (сировина); 3) предмети, виготовлені з такої сировини; 4) об'єкти, пов'язані з цими процесами. Через об'єктивні обставини, забезпеченість джерельної бази нерівномірна, фрагментарна. Так, з досліджень нині походить небагато артефактів категорій 1 і 4. Споруди для господарювання також представлені одиничними об'єктами. Тим не менше, нині для аналізу біогосподарської діяльності давніх мешканців Свердловського-1 існує доволі значний масив інформації.

За природничими даними підтверджено обидві форми здобування їжі: відтворююча (землеробство, тваринництво) і привласнююча (риболовля, мисливство, праця з деревиною). Разом ці напрями діяльності давніх людей мали повністю (або за існування імпорту -- майже повністю) забезпечувати їх продуктами харчування рослинного й тваринного походження, а також перекривати необхідність у сировині для переважної більшості виробничих процесів з відповідними змінами та доповненнями).

Землеробство нині репрезентоване біологічними рештками -- зернівками та їхніми відбитками на виробах з глини та господарськими зерновими ямами. На пам'ятці не знайдено жодної деталі знаряддя для обробітку ґрунту та / або збирання врожаю. Втім, враховуючи незначну досліджену площу, не виключена можливість таких знахідок у майбутньому.

Зернове господарство репрезентоване співвідношенням зернових, в цілому відмінним від переважної більшості ПБСм волинцевськороменських пам'яток (крім Радичівського-3). Значні частки «прогресивних» зернових -- переважно жита, у цьому випадку, ймовірно, свідчать про його використання не з огляду на можливість отримання значних врожаїв, а тому, що воно не потребувало занадто якісного обробітку ґрунту. Надзвичайно ж мала кількість виявлених бур'янів свідчить про відносно чисті посіви. Цьому сприяли обидва можливі показники: значна кількість жита, посіви якого здатні «заглушити» навіть багаторічні бур'яни, а також висока ймовірність використання підсіки, за якої знищуються у тому числі й бур'яни. На використання таких підсічних ділянок (а не заплавних) опосередковано вказують і поодинокі знахідки березки польової, яка надає перевагу посушливим місцям і суглинистим родючим ґрунтам. Тим більше імовірним є використання підсіки й з огляду на те, що на пам'ятці не виявлено залізних деталей на орні знаряддя (хоча остання теза й не є аксіомою). Так, у перший рік взагалі сіяли по згарищу, після чого необхідно було просто заборонувати ділянку, що можна було зробити за допомогою знарядь для вторинного обробітку ґрунту -- смик-борони чи борони-суковатки. Упродовж наступних років на таких ділянках краще було використовувати легкі безполозі рала.

Інтенсивне використання підсіки саме у лісовій зоні -- цілком природне явище, підтверджуване етнографічними джерелами. Нині, з огляду на надзвичайну складність виявлення таких об'єктів, нам відомі усього три приклади фіксації підсічних полів поблизу слов'янських пам'яток: середини І тис. н. е. -- в уроч. Прірва поблизу м. Трубчевськ (Брянська обл., РФ); давньоруських: Автуничі (Чернігівська обл.) і літописний Чорнобиль (Київська обл.).

Нині, мабуть, одним з найяскравіших прикладів підсічних полів, простежених у ході археологічних досліджень, є доволі обширні площі на території сучасного Чернігова. Сліди розпашки в північно-східній частині чернігівського детинця вперше були зафіксовані В.П. Коваленком у 1984--1985 рр. На його думку, вони пов'язані з існуванням поселення VII--VIII ст. У 2005--2006 рр. на ділянці, поряд з раніше дослідженою, розкопками було виявлено аналогічні сліди існування тут підсічного поля. Подібні сліди було виявлено й у ході досліджень 2010 р. на посаді, на перетині вул. Князя Чорного і Кирпоноса, що приблизно за 800 м на захід--південний захід від описаних. Описані ділянки мали характерні сліди-борозни на передматериковому рівні й у материку; простежено також обпалені ділянки та аморфні заглиблення, що, вочевидь, залишились після корчування дерев. Питання чіткого датування полів залишається дискусійним, однак, незаперечно, що вони перестали існувати у Х ст., оскільки на той час припадає їхнє перепланування.

На Свердловському-1 досі не знайдено також і будь-які знаряддя для збирання і переробки врожаю. Процес його зберігання засвідчують ями. Так, у 2015 р. в розкопі 3 на відкритій частині поселення було досліджено три ями (ями 1--3) різних форм і розмірів. вони мають доволі значну глибину (відповідно: 1,0; 0,7; 1,58 м) і розширення донизу, що характерно саме для зернових ям. Більш чи менш точний об'єм можна розрахувати для ями 1. За приблизними підрахунками, він становив майже 2 м3, що у перерахунку становить 20 гектолітрів, що відповідає приблизно 1,5 т зерна.

Безпосереднім доказом використання зернових у їжу можна вважати сковорідки. Нині з розкопок городища Свердловське-1 походить до десятка фрагментів посуду такого типу. їхні діаметри становлять 20--30 см (рис. 12). Загальновизнаною нині є теза, що сковорідки використовували як мінімум для просушування зерна для його подальшого готування.

Зауважимо також, що відходи після збирання врожаю (неконденсоване зерно; можливо -- й фуражне; солома від ячменю й жита) цілком могли бути використані для годівлі тварин у зимовий (стійловий) період.

Нерозривно пов'язаним із землеробством є тваринництво. Для аналізу тваринництва варто розглянути такі показники: співвідношення видів у стаді, вікова градація тварин, потенційні можливості отримання м'ясної продукції; співвідношення домашніх і диких тварин за кількістю і м'ясними показниками. В остеологічному спектрі найбільше визначено кісток ВРХ, менше -- ДРХ, ще у меншій кількості представлені рештки свиней, кістки коней одиничні. За кількістю особин провідне місце посідає скотарство (понад 1/3 поголів'я); свинарство має незначне відставання; вслід за ним знаходилося вівчарство (до 1/5); конярство перебувало на останньому місці. Таку ситуацію в цілому можна вважати доволі типовою для волинцевсько-роменських пам'яток. За результатами кластерного аналізу, помітна висока спорідненість показників особин свійських тварин з волинцевсько-роменських пам'яток загалом. Отже, можемо стверджувати, що такі показники тваринництва притаманні для носіїв волинцевсько-роменських традицій в цілому.

За результатами остеологічних досліджень (див. табл. 5; 6), породу ВРХ складно охарактеризувати як комолу чи рогату, оскільки, за спостереженнями В.І. Цалкіна, за умов існування рогатої породи, в остеологічних матеріалах повинен бути принаймні 1 % рогів.

Для розуміння рівня розвитку тваринництва важливими також є показники вікової градації забитих тварин. За результатами аналізу остеологічного матеріалу, найбільшу кількість молодих і напівдорослих особин становлять свині, також -- ДРХ; ВРХ і коней забивали у дорослому віці. Отже, кормової бази цілком вистачало для забезпечення тварин, що найбільше потребували трудовитрат на їх утримання, в тому числі в зимовий період. Додамо також, що крім м'ясної продукції, від різних тварин отримували (або могли отримувати) додаткову користь: кістки і шкури (від усіх тварин), або овчину (від ДРХ -- овець). Важливим також було і прижиттєве використання -- отримання молока (від ВРХ і ДРХ), використання «робочої» сили (від ВРХ, коней), зістригання вовни (від ДРХ). Отже, цінність свині в господарстві, напевно, була найменшою, оскільки від неї не було прижиттєвої користі.

Побіжно зауважимо, що зі Свердловського-1 досі не відомі ні цідилки (по суті -- єдині достовірно відомі знаряддя, що підтверджують використання молока та / або виробництво молокопродуктів), ні пружинні ножиці (які засвідчують підстригання ДРХ і як наслідок -- використання вовни). Щодо цідилок -- їхнє існування досі достовірно не засвідчене у матеріальній культурі ранніх слов'ян другої половини І тис. н. е. Натомість, для подібних операцій (зціджування) набагато ефективніше використовувати, наприклад, грубу тканину. Ножиці ж знаходять вкрай рідко навіть на пам'ятках, де кількість залізних предметів набагато більша, ніж на Свердловському-1.

Загальними маркерами, що підтверджують комплексне розвинене відтворююче господарство (землеробство і тваринництво), крім наведених вище природничих висновків, виступають також знахідки пряслиць, яких з матеріалів Свердловського-1 нині відомо понад десяток. У науковій літературі досі не вироблено критерії, за якими можна було б розрізняти, для якої саме сировини призначені ті чи інші їх форми. Цілком імовірно, що це взагалі неможливо, а одні й ті самі знаряддя застосовували для обох видів сировини 1. Отже, слід лише констатувати, що цієї сировини було достатньо, а походження її може бути як тваринне (вовна), так і рослинне (льон, коноплі). Хоча на пам'ятці досі не засвідчені знахідки конопель, вони відомі з матеріалів інших слов'янських пам'яток за відбитками на кераміці та обвугленими матеріалами.

З матеріалів Свердловського-1 нині походить унікальна знахідка -- глиняне грузило з відбитком тканини, знахідки тканини на ранньослов'янських, принаймні -- роменських, пам'ятках на сьогодні взагалі невідомі, а зафіксовані відбитки поодинокі. Один такий відбиток походить з матеріалів житла 17 ранньослов'янського поселення Обухів 2 в Середньому Подніпров'ї (Київська обл.), де було знайдено фрагмент залізної пластини з відбитком тканини. За візуальним спостереженням, відбиток залишений грубою тканиною з товстої нитки простого плетіння.

Одним із важливих кроків для інтерпретації тваринництва є розрахунок маси тварин. Такі спроби відомі фактично від початку археозоологічних досліджень. Також неодноразово зазначалося, що найкращі результати можна отримати з матеріалів, що походять безпосередньо з пам'ятки.

Не всі дослідники проводять такі розрахунки. Втім, можна скористатись показниками, розрахованими К.Є. Антіпіною на основі усереднених даних з кількох пам'яток. За початкову одиницю авторкою було взято найменшу зі свійських тварин -- ДРХ середньою масою 40 кг., на базі якої запропоновано коефіцієнти перерахунків маси інших тварин: ДРХ -- 1; ВРХ -- 6; кінь -- 5,5; свиня -- 1,5. У той же час, через неповноту даних у різних дослідників слід відмовитися від впровадження градації маси щодо віку тварин.

Застосування згаданої схеми розрахунку можна скласти уявлення про частки м'ясної продукції, отримуваної від одомашнених тварин. Однак оскільки для точних підрахунків не завжди достатньо даних, ліпше наводити лише відносні дані (як і для ПБСм), виражені у відсотках.

За підрахунками м'ясної продукції, отримуваної від свійських тварин, для мешканців городища яловичина становила абсолютну більшість м'ясної їжі (майже 3/5); далі із суттєвим відставанням йде конина (до 1/5) і свинина (1/7). М'ясо ДРХ становило незначну частку. Роль птахівництва на основі винятково остеологічного спектру встановити неможливо.

Важливість тваринництва опосередковано підтверджують і показники мисливської здобичі). Однак не викликає сумнівів, що мисливство було важливою складовою господарювання. Його роль і місце у життєдіяльності давніх мешканців Свердловського-1 можна відтворити за допомогою аналізу остеологічних матеріалів (специфічних артефактів -- наконечників стріл, списів тощо досі не виявлено).

Коротко охарактеризуємо мисливську здобич. її умовно можна поділити на хутряну і м'ясну. До першої як об'єкти полювання належать: лисиця і вовк, умовно -- заєць і бобер.

Бобер має масу до 20 кг. Від бобра отримували жир, наділений лікувальними властивостями. Імовірною причиною полювання на бобрів є простота полювання

Лисиця -- звір масою до 10 кг. Маючи досить великий потенціал розмноження, лисиці є масовим об'єктом хутряного промислу; м'ясо цінності не представляє. М'ясо вовка також зазвичай у їжу не вживають. Отже, основна цінність -- хутро. Для цих двох видів можливе й цілеспрямоване знищення для забезпечення безпеки стада свійських тварин і птахівництва.

Додамо також загальноприйняту тезу, що хутряна спрямованість найменш адекватно відображена в матеріалах із поселенських пам'яток, оскільки, за етнографічними джерелами, шкурку з хутряних тварин дуже часто знімали безпосередньо на місці полювання. А отже кістки на поселення переважно не потрапляли.

М'ясними об'єктами полювання були свиня дика, а також оленячі: козуля і лось. археологічний городище грузило

Маса кабана може досягати 250--300 кг. Цінність для мисливця полягає у значній кількості м'яса, шкурі, кістках, щетині. Маса козулі становить близько 40 кг. В основному (крім літнього періоду) ця тварина веде стадний спосіб життя, і, відповідно, в цей час полювання на козулю спрощується завдяки її колективній поведінці. Лось -- найбільший представник оленячих; його маса може досягати 570 кг. Від оленячих отримували м'ясо, шкуру, кістку, жили, роги. Полювання на лося було одним із найскладніших, зважаючи на витривалість тварини і усамітнений спосіб існування.

Загальна кількість мисливської здобичі становить близько третини ссавців, що цілком притаманно для ранньослов'янського мисливства (посилання див. вище). Майже таку саму частку становить і м'ясна продукція, отримувана від полювання. Отже, мисливство мало суттєве значення. До цього слід додати, що, за визначенням решток птахів, в остеологічному спектрі з пам'ятки взагалі зафіксовано перевагу диких видів над свійськими.

Важливою складовою в біогосподарській діяльності, безперечно, було рибальство. Іхтіологічними визначеннями встановлено вісім об'єктів цього промислу: щука, окунь, сом і судак становили основу здобичі; плітка, лящ, білизна і короп -- вочевидь, траплялись в уловах рідше. Відповідно до цього знаходяться й показники отримуваних від риб продуктів харчування.

За іхтіологічними даними, реконструйовані способи риболовлі поділяються на індивідуальні й масові. Артефактів, що підтверджували б індивідуальний лов, на Свердловському-1 не виявлено. Однак такі предмети відомі з матеріалів розташованого неподалік роменського городища Радичівське-3, де знайдено кілька гачків. Слід також враховувати, що деякі з відповідних риболовецьких знарядь (гарпуни, остроги тощо) взагалі могли бути цільнодерев'яними й не зберегтися.

Масовий вилов за допомогою сітей підтверджується знахідками грузил. Особливо цікавий з цього погляду глиняний вальок, виявлений у ході досліджень 2016 р. Це слабкоформований шматок глини підовальної сплюснутої форми розмірами близько 17 х 15 х 10 см масою до 2 кг, на різних боках якого добре помітні заглиблення від мотузки. З цього випливає, що спочатку сиру глину помістили в шматок мішковини (див. вище), яку потім перев'язали зусібіч мотузкою. Таким чином, маємо одну з перших достовірних реконструкцій способу виготовлення грузил для риболовецьких сітей, принаймні -- давніми мешканцями городища Свердловське-1.

Слід звернути увагу на те, що з матеріалів походить велика кількість виробів з кістки. Це, перш за все, так звані проколки та пласкі знаряддя з кістки. За описом О.М. Мельниківської, одне з них має вигляд пластини з виділеноюголівкою на кшталт заготівки інструменту і за сучасними аналогіями нагадує інструмент для плетіння сітей. Щоправда, це знаряддя походить з культурного шару городища, О.М. Мельниківська припускає, що воно може мати юхнівське походження, хоча підстав на користь будь-якої хронологічної інтерпретації немає. Три інші кістяні пластинки походять з роменського житла (напівземлянки) 2, щоправда, не мають таких виразних обрисів.

Досі за археологічними дослідженнями надзвичайно складно встановити роль і місце збиральництва з-поміж інших привласнюючих форм господарювання. Надзвичайно рідкісними маркерами, доступними за природничими визначеннями, є знахідки шкаралупи горіха ліщини, а також рештки різних плодів і ягід, однак їхні знахідки взагалі надзвичайно рідкісні. Артефакти ж узагалі не можуть бути маркерами збиральництва, оскільки для нього найчастіше використовують звичайні побутові речі широкого спектру вживання. Так, на жаль, досі залишається лише здогадуватися, яку саме частку гриби та лісові ягоди могли становити у раціоні давніх мешканців: в етнографічній літературі знаходимо лише констатацію факту, що гриби, а також лісові ягоди й горіхи слугували важливим доповненням у раціоні

Похідним видом діяльності від тваринництва і мисливства є обробка тваринної кістки та рогу. Серед матеріалів зі Свердловського-1 вироби з кістки репрезентовані предметами з мінімумом обробки тваринної кістки, які можна інтерпретувати як знаряддя праці. Один кінець зазначених знарядь, який виділяється як робочий, має природне загострення або був спеціально сформований. Всього з нових досліджень походить шість таких знарядь. Два з них виготовлені з кісток дрібної худоби, в яких навскіс зрізано один з епіфізів; інший слугував своєрідним руків'ям. Одне з цих знарядь має сліди інтенсивного лощіння по всій довжині, що вказує на його тривале використання, на іншому лощіння, характерного для знарядь, які використовувалися, не простежено. Отже, кістка була оброблена відповідним чином, але знаряддя не використовували. Ще три знаряддя виготовлені з компактної речовини довгих кісток ніг великих копитних, розколотих уздовж, всі вони мають сліди лощіння, а отже їх використовували за призначенням. При цьому на одному з них лощіння функціональної частини дуже слабке і майже не простежується. Можливо, знаряддя використовували короткий час. На цьому знарядді добре помітні сліди обробки різальним інструментом на робочій частині. в одному випадку для виготовлення знаряддя використана природна форма кістки, функціональна частина, природно загострена, ще трохи підправлена і підгострена. Сліди інтенсивного лощіння всього знаряддя вказують на його тривале використання. Отже всі знаряддя виготовлені з тваринних кісток за кількома технологічними схемами: з природно загострених кісток з подальшою підправкою функціональної частини, з компактної речовини довгих кісток ніг великих копитних, розколених уздовж, з цілих кісток дрібних копитних, у яких навскіс зрізано один із епіфізів.

Знаряддя описаного типу часто зустрічаються як на слов'янських, так і на давньоруських пам'ятках. зокрема, вони були виявлені у роменських комплексах городища Свердловського-1 при його дослідженні у 1968-х р. Ці знаряддя часто кваліфікують у літературі як проколки. зокрема, так вони охарактеризовані й автором перших досліджень, що не зовсім точно, оскільки їх різні види мали неоднакове функціональне призначення. Л.І. Смірнова вказує на три можливі функції загострених знарядь: проколювання, закріплення та плетіння / розв'язування. Власне кажучи, примітивне знаряддя з загостреним кінцем поліфункціональне.

Більшість знарядь праці з кістки була призначена для обробки шкури, хутра або інших м'яких матеріалів, проте в деяких випадках можна припускати інше призначення знаряддя (наприклад, як орнаментири для кераміки). загалом характеризуючи описані вироби зі Свердловського-1, можна зазначити, що кінцеві частини у більшості з них залощені, що вказує на контакт з м'яким матеріалом (можливо, шкурою, хутром або тканиною). За формою робочої частини, їх могли використовувати для обробки швів або подібних операцій. Проте є також приклад інструменту, на функціональній частині якого простежено доволі грубі подряпини, які не могли створитися при роботі з м'якою фактурою. Отже, зазначене знаряддя могли використовувати для інших робіт, або, можливо, це сліди крупного абразиву, які утворилися під час його підточування.

Крім примітивних знарядь праці, серед артефактів з кісткових матеріалів є також фрагмент трубчастої кістки великої копитної тварини (епіфіз з частиною діафізу) зі слідами пилки на торці і відрізана гілка рогу оленя. Враховуючи те, що для обробки використовували переважно компактну речовину довгих кісток ніг великих копитних, позбавлену епіфізів, кістку можна інтерпретувати як відходи виробництва. Ріг практично без обробки, лише подекуди на поверхні простежуються слабкі сліди скобління. Його слушно вважати заготовкою.

Загалом набір кістяних артефактів зі Свердловського-1 відповідає тому, що був характерним для слов'янських поселень доруського періоду. Предмети з кістки не відзначаються різноманітністю і репрезентовані переважно примітивними знаряддями праці.

Складність інтерпретації співвідношення відтворюючих і привласнюючих форм господарювання мешканців городища полягає в тому, що для матеріалів різних категорій (археотеріологічні, археоіхтіологічні, палеоетноботанічні) без додаткових досліджень важко встановити кореляцію. Єдино можливим матеріалом для оцінки значення категорій продуктів харчування є м'ясна продукція, отримувана від домашніх і диких тварин. За цими даними слід визнати, що мисливство у м'ясному асортименті відігравало значну допоміжну роль (а за показниками птиці -- взагалі могло відігравати провідну роль). За результатами іхтіологічних визначень (статевозріла риба значних розмірів), слід вважати, що риболовля була суттєвим доповненням до раціону давніх мешканців Свердловського-1. Значення збиральництва оцінити неможливо, однак, на фоні суттєвої ролі двох інших привласнюючих галузей, видається логічним, що і цей напрям забезпечував стабільну і значну частку продуктів харчування.

Отже, за таких умов можливим є лише загальний висновок про тип господарювання, за якого привласнюючі й відтворюючі галузі могли мати паритетне значення.

Спроба зіставити кількість продуктів рослинного і тваринного походження на основі отриманих даних також має суто умовний характер. Навіть етнографічні дані для цього мало придатні, оскільки обумовлюються різноманітними впливами (впровадження християнства з відповідними обмеженнями у їжі; зміна асортименту вирощуваних, відтак вживаних у їжу городницьких рослин внаслідок культурних впливів тощо). Втім, за підрахунками етнографів, частка рослинної їжі могла становити від половини до 2/3.

Нині з'явилася можливість проведення аналізу антропологічних решток з метою встановлення кількості важких і звичайних стабільних ізотопів, насамперед вуглецю й азоту. За їхнім співвідношенням можна встановити надання переваги у виборі їжі тваринного чи рослинного походження. Подібних визначень для слов'янських матеріалів досі не проведено. Отже, встановлення співвідношення рослинної й тваринної їжі як чинників формування кісток у слов'ян є справою майбутнього. зараз лише можемо скористатися загальним прикладом такого аналізу, проведеного на хронологічно близьких антропологічних матеріалах Верхнього Салтова (салтівська культура; Харківська обл.), за результатами якого встановлено, що частки їжі рослинного й тваринного походження були приблизно однаковими. Безумовно, такий приклад буде віддаленим у культурному й етнічному сенсі, однак він є демонстрації того, що люди, які стабільно займались сільським господарством і вели осілий спосіб життя, вживали у їжу не менше половини продуктів рослинного походження.

Вище вже було розглянуто співвідношення м'ясної продукції між тваринництвом і мисливством: частка першого у забезпеченні м'ясом становила близько 70 %, другого, відповідно, близько 30 %. Відповісти на запитання про частку рибної продукції складніше. Так, характеризуючи рибальство у східних слов'ян, А.В. Куза підкреслював його важливість, оскільки сільське господарство не завжди було стабільним джерелом надходження продуктів харчування (з природних чи антропогенних причин). Втім через відсутність точних даних він не мав змоги виділити приблизну частку продуктів рибальства у харчуванні. Дійсно, етнографічні матеріали лише частково прояснюють це питання. Так, частку риби в раціоні населення Європейської частини Росії наприкінці ХІХ ст. порівнюють приблизно з половиною м'ясної продукції, отримуваної від ВРХ. Водночас В.А. Мальм підкреслила, що на таку кількість риби в раціоні могла впливати християнізація з обов'язковими постами. Нагадаємо, що за нашими підрахунками, частка яловичини становить близько 60 %. Отже, у перерахунку всіх продуктів тваринного походження (прийнятих за 100 %), отримуємо: до 3/5 частки від свійських ссавців, близько 1/4 -- диких, до 1/5 -- риби.

Підсумовуючи сказане, слід зауважити, що отримані в ході дослідження результати засвідчують перспективність комплексного міждисциплінарного підходу до опрацювання різноманітних органічних залишків, виявлених під час археологічних розкопок. Такий підхід дає змогу суттєво розширити джерела до вивчення біогосподарської діяльності давнього населення, а також деталізувати палеоекологічні аспекти життєдіяльності його мешканців.

Література

1. Александровский А.Л. Естественнонаучные исследования на археологических памятниках Сетеи: почвы, антракология // Археология озерных поселений IV--II тыс. до н. э.: хронология культур и природно-климатические ритмы. Материалы Междунар. конф., посвящ. полувековому исследованию свайных поселений на северо-западе Росии (СанктПетербург, 13--15 ноября 2014 г.). -- СПб, 2014. -- С. 134--146.

2. Антипина Е.Е. Костные остатки животных из поселения Горный (биологические и археологические аспекты исследования) // РА. -- 1999. -- № 1. -- С. 103--116.

3. Антипина Е.Е. Методы моделирования относительной численности домашних животных в хозяйстве древних поселений: от остеологического спектра к составу стада // Матеріали та дослідження з археології Східної Європи: від неоліту до кімерійців. -- Луганськ, 2007. -- № 7. -- С. 297--303.

4. Антипина Е.Е. Состав древнего стада домашних животных: логические аппроксимации // Opus: междисциплинарные исследования в археологии. -- М., 2008. -- Вып. 6. -- С. 67--85.

5. Безусько Л.Г., Климанов В.А. Клімат і рослинність рівнинної частини західної УРСР у пізньопісляльодовиків'я // УБЖ. -- 1987. -- 43, № 3. -- С. 54--58.

6. Блохина Н.Г., Лисицына Г.Н. Из работ по определению дерева и углей, найденных при раскопках // КСИА. -- 1962. -- Вып. 92. -- С. 100--102. Бобринский А.А. Гончарство Восточной Европы. -- М., 1978. -- 272 с.

7. Болдаков Е.В. Жизнь рек. -- М.; Л., 1951. --

8. Вып. 28. -- 64 с.

9. Борисенков Е.П., Пасецкий В.М. Экстремальные природные явления в русских летописях XI-- XIII вв. -- Л., 1983. -- 240 с.

10. Васильев С.А., Бозински Г., Бредли Б.А. и др. Четырехъязычный (русско-англо-франко-немецкий) словарь-справочник по археологии палеолита. -- СПб, 2007. -- 264 с.

11. Веселовський І.В., Лисенко А.К., Манько Ю.П. Атлас-визначник бур'янів. -- К., 1988. -- 72 с.

12. Вихров В.Е. Диагностические признаки древесины главнейших лесохозяйственных и лесопромышленных пород СССР. -- М., 1959. -- 132 с. Военно-топографическая карта Российской Империи. -- Ф.Ф. Шуберт. Масштаб: 3 версты в 1 дюйме. -- 1846--1863. -- Ряд XXV, лист 6. -- Исправл. по рекогносцир. 1868 г.

13. Войнаровський В.М. Промисли та допоміжні ремесла населення півдня Східної Європи в І--ХІІІ ст. (археологічне відображення та інтерпретація). -- Львів, 2014. -- 438 с.

14. Гаммерман А.Ф.,. Никитин А.А., Николаева Т.Л. Определитель древесин по микроскопическим признакам с альбомом микрофотографий. -- М.; Л., 1946. -- 144 с.

15. Гатцук С.А. Раскопки 1907 г. Городища и курганы / НА рукописного архива ИИМК РАН. -- Ф. 1, оп. 10. Спр. № 41.

16. Генеральный штаб: Шостка. Состояние местности на 1986 г. -- 1987. -- М-36-7.

17. Генсірук С.А. Ліси України. -- К., 1992. -- 408 с. Горбаненко С.А. Землеробство і тваринництво слов'ян Лівобережжя Дніпра другої половини І тис. н. е. -- К., 2007. -- 198 с.

18. Горбаненко С.А. Методи інтерпретації сільськогосподарських матеріалів // Археологія: від джерел до реконструкцій. -- К., 2011. -- С. 201--214 (АДІУ. -- Вип. 5).

19. Горбаненко С.А. Природа и хозяйство у населения юхновской культуры // Stratum plus. -- 2012. -- № 3. -- С. 293--315.

20. Горбаненко С.А. Сельское хозяйство до образования Киевской Руси // Славяне Восточной Европы накануне образования Древнерусского государства: Материалы междунар. науч. конф., посвящ. 110-- летию со дня рожд. И.И. Ляпушкина (1902--1968) (Санкт-Петербург, 3--5 декабря 2012 г.). -- СПб, 2012а. -- С. 106--109.

21. Горбаненко С.А. Палеоботанічні дослідження салтівських пам'яток Лісостепу // Салтово-маяцька археологічна культура: проблеми та дослідження. -- Харків, 2013. -- Вип. 3. -- С. 45--51, 148--150. Горбаненко С.А. Зернове господарство сіверян // Археологія. -- 2014. -- № 1. -- С. 113--123.

22. Горбаненко С.А. Палеоетноботанічні дослідження слов'янських пам'яток Буковини // Археологічні студії. -- Київ; Чернівці, 2014а. -- Вип. 5. -- С. 200-- 211.

23. Горбаненко С.А. Палеоетноботанічні матеріали з НФ ІА НАН України зі слов'янських пам'яток // Колекції Наукових фондів Інституту археології НАН України. Результати досліджень. -- К., 2014б. -- С. 180--186 (АДІУ. -- Вип. 1 (12)).

24. Горбаненко С.А. Археоботанические исследования материалов из археологического комплекса Горналь // КСИА. -- 2014в. -- Вып. 234. -- С. 353--361. Горбаненко С.А. Рільництво у носіїв боршевської культури // Археологія. -- 2014г. -- № 2. -- С. 110--120. Горбаненко С.А. Палеоетноботанічні дані з поселення райковецької культури Мала Снітинка // Археологія. -- 2015. -- № 1. -- С. 109--116.

25. Горбаненко С.А. Флотація й промивання як методи археологічних досліджень: реалії й перспективи // Колекції Наукових фондів Інституту археології НАН України. Проблеми та відкриття. -- К., 2016. -- С. 137--144 (АДІУ. -- Вип. 1 (18)). Горбаненко С.А., Пашкевич Г.О. Землеробство давніх слов'ян (кінець І тис. до н. е. -- І тис. н. е.). -- К., 2010. -- 316 с.

26. Горбаненко С.А., Колода В.В. Сільське господарство на слов'яно-хозарському порубіжжі. -- К., 2013. -- 238 с.

27. Горбаненко С.А., Ковальчук О.М. Риболовецький промисел ранніх слов'ян Середнього Подніпров'я (за матеріалами городища Монастирок) // Археологія. -- 2017. -- № 1. -- С. 109--110.

28. Готун І.А., Горбаненко С.А. Землеробство жителів слов'янського поселення в уроч. Козаків яр у Ходосівці // In Sclavenia terra. -- К., 2016. -- Вип. 1. -- С. 153--171.

29. Григорьев А.В. Северская земля в VIII -- начале XI века по археологическим данным. -- Тула, 2000. -- 264 с. (Тр. Тул. археол. экспедиции. -- Вып. 2).

30. Громова В.И. Определитель млекопитающих ССР по костям скелета. Определитель по крупным трубчатым костям (с альбомом рисунков). -- М., 1950. -- 116 с. (Тр. Комиссии по изуч. четвертич. периода. -- IX, вып. 1).

31. Громова В.И. Остеологические отличия родов Capra (козлы) и Ovis (бараны). Руководство для определения ископаемых остатков. -- М., 1953. -- 124 с. (Тр. Комиссии по изуч. четвертич. периода. -- X, вып. 1. -- 124 с.).

32. Громова В.И. Определитель млекопитающих ССР по костям скелета. Определитель по крупным костям заплюсны. -- М., 1960. -- 107 с. (Тр. Комиссии по изуч. четвертич. периода. -- XVI, вып. 2).

33. Громов Г.Г.Методика этнографических экспедиций. -- М., 1966. -- 106 с.

34. Жизнь животных. Млекопитающие, или звери. -- М., 1971. -- Т. 6. -- 628 с.

35. Житенева Л.Д. Промысловая фауна рыб и рыболовство бассейна черного моря по археологическим материалам: Дисс. ... канд. биол. наук. -- М., 1964. -- 215 с.

36. Журавлев О.П. О методике полевых определений костей скелета домашних овец и коз из археологических памятников // Новые методы археологических исследований. -- К., 1982. -- С. 205--216. Журавлев О.П. Животноводство и охота у племен эпохи бронзы на территории Северного Причерноморья и Приазовья // Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья (V тыс. до н. э. -- V в. н. э.). -- К., 1991. -- С. 137--138.

37. Зеленин Д.К. Русская соха, ее история и виды. -- Вятка, 1907. -- 189 с.

38. Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. -- М., 1991. -- 512 с.

39. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Рослинництво: підручник. -- К., 2001. -- 592 с. Казаков А.Л. Радичевский курганный некрополь // Проблеми ранньослов'янської і давньоруської археології Посем'я. -- Білопілля, 1994. -- С. 22--24. Казаков А.Л., Черненко О.Є. Черниговский детинец ІХ--ХІІІ веков в свете новых археологических материалов // Чернігів у середньовічній та ранньомодерній історії Центрально-Східної Європи: Зб. наук. пр., присвяч. 1100-літтю першої літописної згадки про Чернігів. -- Чернігів, 2007. -- С. 119--125. Казаков А.Л., Черненко Е.Е. Археологические исследования северянского Радичева // Археологические исследования в еврорегионе «Днепр» -- 2012. -- Гомель, 2013. -- С. 171--175.

40. Каравайко Д.В. Памятники юхновской культуры Новгород-Северского Полесья. -- К., 2012. -- 276 с. Каравайко Д.В., Горбаненко С.А. Господарство носіїв юхнівської культури. -- К., 2012. -- 304 с. Клименко В.В., Слепцов А.М. Климат и история России в IX--XVI вв. // Вестн. МЭИ. -- 1999. -- № 2. -- С. 85--93.

41. Коваленко В.П. К исторической топографии Черниговского детинца // Проблемы археологии Южной Руси: Материалы ист.-археолог. семинара «Чернигов и его округа в ІХ--ХІІІ вв.». -- К., 1990. -- С. 15-- 23.

42. Кравченко Н.М., Пашкевич Г.А. Некоторые проблемы палеоботанических исследований (по материалам Обуховской территориальной группы памятников I тыс. н. э.) // Археология и методы исторических конструкций. -- К., 1985. -- С. 177--190.

43. Кравченко Р.А., Горбаненко С.А. Дані з землеробства з городища Радичівське-3. -- Підготовлено до друку.

44. Куза А.В. Рыболовство у восточных славян во второй половине І тыс. н. э. // МИА. -- 1970. -- № 176. -- С. 132--137.

45. Куза А.В. Рыбный промысел в Древней Руси. -- М.; СПб, 2016. -- 208 с.

46. Культурная флора СССР. Т. 2, ч. 1: Рожь. -- Л., 1989. -- 368 с.

47. Куриленко В.Е. Отчет о разведках 1988 года / НА ІА нАн України. -- 1988/93.

48. Куриленко В.Е. Научный отчет о разведках музея в 1989 г. в регионе Средней Десны / НА ІА НАН України. -- 1989/65.

49. Куриленко В.Е. Научный отчет о разведках Мезинского археологического музея (Черниговской обл., Коропского района) за 1994 г. на Средней Десне / НА ІА НАН України. -- 1994/45.

50. Куриленко В.Е. Научный отчет о разведках Мезинского археологического музея (Черниговской обл., Коропского района) за 1995 г. на Средней Десне / НА ІА НАН України. -- 1995/78.

51. Куриленко В.Е. Научный отчет о разведках Мезинского археологического музея за 1998 г. / НА ІА НАН України. -- 1998/87.

52. Лебедева Е.Ю. Методические аспекты археоботанических исследований // Матеріали та дослідження з археології Східної Європи: від неоліту до кімерійців. -- Луганськ, 2007. -- № 7. -- С. 289--296. Лебедева Е.Ю. Археоботаническая реконструкция древнего земледелия (методические критерии) // Opus: междисциплинарные исследования в археологии. -- М., 2008. -- Вып. 6. -- С. 86--109.

53. Лебедев В.Д. Пресноводная четвертичная ихтиофауна Европейской части СССР. -- М., 1960. -- 404 с. ЛевашоваВ.П. Сельское хозяйство. Очерки по истории русской деревни // Тр. ГИМ. -- 1956. -- № 32. -- С. 19--103.

54. Ляпушкин И.И. Городище Новотроицкое: О культуре восточных славян в период сложения Киевского государства. -- М.; Л., 1958 -- 328 с. (МИА. -- Вып. 74).

55. Магомедов Б.В. Керамические пряслица черняховской культуры. -- К., 2015. -- 170 с.

56. Мальм В.А. Промыслы древнерусской деревни // Тр. ГИМ. -- 1956. -- Вып. 32. -- С. 106--138. Мельниковская О.Н. Отчет о работах Юхновского отряда Приднепровской экспедиции за 1967 г. / НА ІА НАН України. -- 1967/43.

57. Мельниковская О.Н. Отчет о работах Деснинского отряда ИА АН СССР в 1968 г. / НА ІА НАН України. -- 1968/85.

58. Мельниковская О.Н. Раскопки памятников юхновской культуры на Десне и Сейме // АО 1968 г. -- М., 1969. -- С. 58--59.

59. Мельниковська О.М. Поселення поблизу с. Свердловка на Чернігівщині // Археологія. -- 1978 -- Вип. 28 -- С. 76-81.

60. Мовчан Ю.В. Риби України (визначник-довідник). -- К., 2011. -- 444 с.

61. Мовчан Ю.В. Сучасний склад іхтіофауни басейну Верхнього Дніпра (фауністичний огляд) // Збірник праць Зоологічного музею. -- 2012. -- № 43. -- С. 35--50.

62. Моця О.П., Томашевський А.П. Просторові та екологогосподарчі аспекти досліджень давньоруського селища Автуничі // Археометрія та охорона історико-культурної спадщини. -- К., 1997. -- № 1. -- С. 28--42. Народы Европейской части СССР. -- М., 1964. -- Т. 1. -- 984 с.

63. Падин В.А. Раскопки поселения в урочище Макча близ Трубчевска // СА. -- 1969. -- № 4. -- С. 208-- 218.

64. Панченко С.М., Андрієнко Т.Л., Гаврись Г.Г., Кузьменко Ю.В. Екологічна мережа Новгород-Сіверського Полісся. -- Суми, 2003. -- 92 с.

65. Переверзєв С.В. Дослідження літописного Чорнобиля // Дослідження Київського Полісся. -- К., 2016. -- С. 85--92 (АДІУ. -- Вип. 3 (20)).

66. Петраускас О.В., Шишкин Р.Г., Абашина Н.С. Новые исследования раннеславянского поселения Обухов 2 // Stratum plus. -- 2011. -- № 5. -- С. 61--88. Петров В.П. Памятники корчакского типа (по материалам раскопок С.С. Гамченко) // МИА. -- 1963. -- Вып. 108. -- С. 16--38.

67. Підоплічко І.Г. До питання про свійські тварини трипільських поселень Халеп'я, Андріївка, Усатове // Наук. зап. ІІМК. -- 1937. -- Кн. 2. -- С. 111--120. Природа Украинской ССР. Животный мир. -- К.,

68. -- 240 с.

69. Природа Украинской СССР. Почвы / Вернандер Н. Б., Гоголев И.Н., Ковалишин Д.И. и др.

70. Пуголовок Ю.О., Володарець-Урбанович Я.В., Горбаненко С.А. та ін. Міждисциплінарні дослідження Глинського археологічного комплексу в 2014 році // Археологічні дослідження Більського городища

71. Пуголовок Ю.О., Володарець-Урбанович Я.В., Горбаненко С.А та ін. Міждисциплінарні дослідження Глинського археологічного комплексу в 2015 році // Археологічні дослідження Більського городища

72. Самоквасов Д.Я. Северянская земля и северяне по городищам и могилах. -- М., 1908. -- 120 с. Северинівське городище скіфського часу: біогосподарський аспект досліджень / Ю.В. Болтрик, С.А. Горбаненко, М.В. Кублій, М.С. Сергеєва, Є.Ю. Яніш // Археологія і простір. -- К., 2015. -- С. 155--192 (АДІУ. -- Вип. 4 (17)).

73. Семенов А.И. К толкованию ксилотомических анализов из курганов хазарского времени // Курган: Историко-культурные исследования и реконструкции. Тез. докл. тематич. науч. конф. -- СПб, 1996. -- С. 16--17.

74. Сенюк О.Г. Археозоологічні матеріали з розкопок городища Свердловка-1 у 2015 році // Історико-археологічний та природно-екологічний потенціал Мезинської округи: минуле, сучасне та перспективи розбудови. -- Чернігів, 2015. -- С. 98--100.

75. Сергеева М.С. Археологическая древесина как источник для исторических реконструкций: постановка проблемы и первые результаты (на материалах Южной Руси) // Археология Восточноевропейской лесостепи: Материалы II-й Междунар. конф. (Воронеж, 18--20 декабря 2015 г.). -- Воронеж, 2016. -- С. 371--378.

76. Сергєєва М.С. Палеодендрологічні і антракологічні дослідження // АДУ 2015. -- К., 2016. -- С. 249--251. СергєєваМ.С., Черненко О.Є. Дерев'яні вироби з давньоруського Чернігова (матеріали розкопок 2006 р. на території Чернігівського дитинця) // Археологія. -- 2016. -- № 1. -- С. 32--42.

77. Слепцов А.М., Клименко В.В. Обобщение палеоклиматических данных и реконструкция климата Восточной Европы за последние 2000 лет // История и современность. -- 2005. -- № 2. -- С. 118--137. Смирнова Л.И. Проколки. Хронология и функциональное назначение // ННЗ. -- 1999. -- Вып. 13. -- С. 142--162.

78. Сукачев В.Н. Определитель древесных пород. -- М., 1940. -- 497 с.

79. Тимченко Н.Г. К истории охоты и животноводства в Киевской Руси (Среднее Поднепровье). -- К., 1972. -- 204 с.

80. Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель: результати, нові підходи, перспективи // Проблеми давньоруської та середньовічної археології. -- К., 2010. -- С. 174--206 (АДІУ. -- Вип. 1).

81. Уварова П.С. Выписки из дела Черниговского статистического комитета, Исторического общества Нестора Летописца, и граф. П.С. Уваровой // Тр. Московс. предварительного комитета по устройству XIV АС. -- М., 1906. -- С. 73--93.

82. Фесенко Г.В., Бокотей А.А. Птахи фауни України: польовий визначник. -- К., 2002. -- 416 с. Фіторізноманіття Українського полісся та його охорона. -- К., 2006. -- 316 с.

83. Флинт В.И., Чугунов Ю.Д., Смирин В.М. Млекопитающие СССР. -- М., 1970. -- 420 с.

84. Цалкин В.И. Древнее животноводство племен Восточной Европы и Средней Азии. -- М., 1966. -- 158 с. (МИА. -- Вып. 135).

85. Черненко О. Є., Казаков А.Л. Рижий В.В. Дослідження на території м. чернігова // АДУ 2010. -- Київ; Полтава, 2011. -- С. 364--365.

86. Черненко О. Є., Луценко Р.М. Археологічні дослідження городища Свердловка-1 в 2015 р. // Історикоархеологічний та природно-екологічний потенціал Мезинської округи: минуле, сучасне та перспективи розбудови. -- Чернігів, 2015. -- С. 27--31.

87. Черненко О. Є., Луценко Р.М., Кравченко Р.А. Дослідження на території Мезинського національного природного парку // АДУ 2014. -- К., 2015. -- С. 297--298.

88. Черненко О. Є., Луценко Р.М., Кравченко Р.А. Роботи на території Мезинського національного природного парку // АДУ 2015. -- К., 2016. -- С. 226--228.

89. Швець Г.І. Розподіл стоку річок УРСР по сезонах і місяцях. -- К., 1946. -- 106 с.

90. Швець Г.І., Дрозд Н.І., Левченко С.П. Каталог річок України. -- К., 1957. -- 194 с.

91. Шекун А.В. Отчет об археологических исследованиях на Черниговщине в 1983 г. / НА ІА НАН України. -- 1983/170.

92. Шипилов А.В. Традиционная производственная культура России: сельское хозяйство и присваивающие промыслы. -- Воронеж, 2006. -- 312 с.

93. Шпет Г.И. Ископаемые остатки рыб Среднего Днепра // Тр. НИИ пруд. и оз.-речн. хозяйства. -- 1949. -- № 6. -- С. 43--57.

94. Шрамко Б.А., Цепкин Е.А. Рыболовство у жителей Донецкого городища в VIII--XIII вв. // СА. -- 1963. -- № 2. -- С. 74--84.

95. Яблоков А.С. Воспитание и разведение здоровой осины. -- М., 1963. -- 440 с.

96. Яжджевский К. О значении возделываемой ржи в культурах железного века в бассейнах Одры и Вислы // Древности славян и Руси. -- М., 1988. -- С. 98--99. Яниш Е.Ю. Приложение 3. Результаты определения таксономической принадлежности остатков костей рыб из раскопок Животинного городища // Винников А.З. Юго-Восточная окраина славянского мира в VII -- начале XIII вв. (Животинное городище на р. Воронеж). -- Воронеж, 2014. -- С. 360--367. Янушевич З.В. Культурные растения Юго-Запада СССР по палеоботаническим исследованиям. -- Кишинев, 1976. -- 214 с.

97. Янушевич З.В. Культурные растения Северного Причерноморья: палеоэтноботанические исследования. -- Кишинев, 1986. -- 90 с.

98. Ясновська Л.В. Давньоруські старожитності Мізинської округи в дослідженнях В.Є. Куриленка // Історико-археологічний та природно-екологічний потенціал Мезинської округи: минуле, сучасне та перспективи розбудови. -- Чернігів, 2015. -- С. 31-- 34.

99. Boessneck J., Muller H.-H., Teichert M. Osteologische Unterscheidungsmerkmale zwischen Schaf (Ovis aries Linne) und Zige (Capra hircus Linne). -- Halle, 1964. -- 125 S. (Kuhn-Archiv. -- Bd. 78, H. 1--2). Burroughs W. Climate Change in Prehistory. The End of the Reign of Chaos. -- Cambridge; New York; Melbourne; Madrid; Cape Town; Singapore; Sao Paulo, 2005. -- 356 p.

100. Godwin H., Tansley A.G. Prehistoric charcoals as evidence of former vegetation, soil and climate // Journal of Ecology. -- 1941. -- 29. -- P. 117--126.

101. Gorobets L.V., Matlaev I.V. Birds from the Old East Slavic settlement «Igren 8» (12th--13th century AD; Ukraine) // Visnyk of Dnipropetrovsk University: Biology, ecology. -- 2014. -- 22 (1). -- P. 66--70.

102. Gorobets L., Kovalchuk O. Birds in the Medieval culture and economy of the East Slavs in the 10--13th cent. AD // Environmental Archaeology: The Journal of Human Palaeoecology. -- 2016 (Published online. DOI: 10.1080/14614103.2016.1141088).

103. Kratochvil Z. Species criteria on the distal section of the Tibia in Ovis ammon F. aries L. and Capra aegagrus F. hircus L. // Acta veterinaria. -- Brno, 1969. -- 38. -- P. 483--490.

104. Kuna M., Hajnalova M., Kovacikova L. et all. Rane stredoveky areal v Roztokach z pohledu ekofaktu // Pamatky archeologicke. -- 2013. -- CIV. -- P. 59--147. Lange E. The development of agriculture during the first millennium AD. // Geologka Geologka F5renrngens і Stockholm F5rhandhngar. -- 1975. -- 97. -- P. 115--124.

105. Marston J.M. Modeling wood acquisition strategies from archaeological charcoal remains // Journal of Archaeological Science. -- 2009. -- 36. -- P. 2192--2200. Popper V.S., Hastorf C.A. Introduction // Current Palaeoethnobotany. Analytical methods and cultural interpretations of archaeological plant remains. -- 1988. -- Р. 1--16.

106. Salisbury K.J., Jane F.W. Charcoals from Maiden Castle and their significance in relation to the vegetation and climatic conditions in prehistoric times // Journal of Ecology. -- 1940. -- 28. -- P. 310--325.

107. Schramm Z. Roznice morfologiczne niektorych kosci kozy i owcy // Roczniki Wyzszej Szkoiy Rolniczej w Poznaniu. -- Poznan, 1967. -- 36. -- S. 107--131. Serjeantson D. Birds (Cambridge Manuals in Archaeology). -- Cambridge, 2009. -- 486 p.

108. Tomek T., Bochenski Z.M. A key for the identification of domestic bird bones in Europe: Galliformes and Columbiformes. -- Krakow, 2009. -- 111 p.

109. Veal R. Examining continuity in landscape exploitation: Late Roman fuel consumption in Silchester's Insula IX // Silchester and the Study of Romano-British urbanism. -- Portsmouth, 2012. -- P. 227--245 (Journal of Roman Archaeology. -- Supplementary series. -- N 90).

...