Протистояння СБ ОУН і МДБ: спроба ввести у середовище підпілля агента Якова Козлова - "Яровий", "Богдан Богун"

Мушу признатись, що вдалось мені вкрастись у довіря і цього чоловіка й я декілька разів їздив до його матері, після того як ніби-то мене звільнили, але якихось цінніших інформацій я не здобув від Котіва.

Був висиланий також до Дениса Ординця з Львова, одного з комендантів УПА Львівщини, але останній відносився до мене з недовір'ям і взагалі шукав нагоди, щоб знищити себе, ще двічі вішався і один раз отруївся вапном, але лікарі його врятували. Він засуджений до 15 літ тюремного ув'язнення. Також заходив я до Миколи Дужого Дужий Микола Атанасійович (13.12.1901 - 18.05.1955). генерального секретаря «Просвіти», але це мені менш відомий, я сидів усього декілька днів і він дуже мовчазливий. Коли я був у Львові в матері Котіва Котів Іван Онуфрійович (1.10.1910 - 1972)., то відвідував полковника Іванова, бувшого командира партизанського загону, що зараз працює головою обласного Цсовіяхіму. Відвідував також Федорова Ровенського бувшого командира партизанського з'єднання, працює директором спиртотресту у Львові.

На прикінці 1946 року я знову захворів і попросив, щоб мене на якийсь час відправили у село, щоби я міг зовсім виздоровіти. Мене відправили др. радгоспу в радгосп «Комунар» Новоу- шицького району, Кам'янець-Подільської області, де я працював до квітня 1947 року.

5.4.1947 року мене викликали в Київ до управління МГБ УРСР до полковника Сідорова Сидоров Іван Данилович (1910 - 03.1983).. Сідоров до квітня працював нач.обл.управління в Кіровоградщині, а з початком квітня був переведений на посаду начальника республіканського управління ОББ УРСР. Коли я до нього зголосився, він сказав мені, що вже досить дармувати й треба їхати в Чернівецьку область на роботу. Полковник Сідоров написав мені листа до полковника Решетова начальника обл. чернівецького управління НКГБ. З цим листом я зголосився у Решетова. Решетов розмовляв зі мною коротко. Він сказав: «Ви їдьте у Путилівщину обзнайомтесь з тамтешною обстановкою і постарайтесь через своїх старих знайомих в тому районі налагодити зв'язок з бандерівським підпіллям. Ви будете використані по своїй давній професії, як агент розвідник. Ваше завдання буде пробратися в нутро ОУН, щоб викрити місце перебування Проводу Буковини, а зокрема треба цікавитися вам Провідником Буковини «Сталем», який здається перебуває у Вижнич- чині, або в Путилівщині. Для того щоб зацікавити бандитів своєю особою, ви будете вдавати полковника, якого скривдила радянська влада. Це для вас не буде тяжко, бо ви знанні там як командир партизанського загону в 1944 році. З бандитами можете нав'язувати листування, але це все треба робити обдумано й обережно. З виконанням поручень поспішайте. Вказівки для вас я буду передавати через кап. ОББ Хмару й підполк. ОББ Беканова. З місцевим рай.МДБ у зв'язки не входіть, щоб вони вас передчасно не розконспірували. В Путилівщині при допомозі рай. МДБ кап. Кетова Кетов Григорій Микитович (1913 - ?). Комі АССР. Освіта середня. Капітан. Член партії (1941), на чекіст-ській роботі з 1939 р. Начальник Путильського РВ УМДБ Чернівецької області (зг 01.1947). улаштуйтесь на таку роботу, щоб ви мали як найбільше часу й могли успішно виконувати своє завдання.

Дальші вказівки я вам подам тоді, коли зробите перші кроки що до налагодження зв'язку з бандитами. Я зі своєї сторони заявив, що уважаю, що успіхи напевно будуть, бо я з підпільною працею знайомий і маю великий досвід. На цьому моя розмова з Решетовим закінчилася. З приміщення МДБ я пішов до свойого старого знайомого бувшого мойого партизана Єфіменка. Наступного дня я поїхав з Єфіменком в Сторожинець, де зараз працює багато моїх партизанів. У м. Сторожинець я зупинився у Василя Леунчука. Останній відпровадив мене в Селятин Селятин село Путильського р-ну Чернівецької обл.. Ми їхали поїздом до с. Беригомид Берегомет, смт Чернівецької обл., а з Беригомида йшли пішки аж до містечка Селятин. У Селятині я хвилево закватерував у бувшого мойого адютанта Туралеіва, начальника штабу істребітельного батальону. У Туралеіва я жив 3 дні. В цьому часі я пов'язався з начальником МДБ кап. Кетовим. Кетов зайшов на квартиру Туралеіва, де ми докладно обговорили справу мого трудувлаштування. Кетов мав вже в цій справі директиву з обл. управління МДБ. Ми обидва спільно вирішили, що мені добре було б влаштуватись на працю в лісництві. Кетов обіцяв цю справу успішно полагодити при допомозі першого секретаря райкому партіїї Жарікова. І справді без труднощів я одержав роботу, а радше притулок для замаскування своєї фактичної діяльності, у путилівському участ- ковуму лісництві. Заквартивував я у багатого селянина Гасюка Дмитра Павловича у с. Кислиці, якого знав я ще з 1944 року. Під час свойого рейду я зовсім випадково спідкав його на приліску «Бісків». Останній перевів мій відділ аж за ріку Путилівку в напрямі глибини гір. За цю послугу я нагородив його добрим конем з військовим сідлом, бо я і так не мав, що в гірському рейді, що робити з кіньми. У дуже скорому часі я заприязнився з ним, і він почав відкривати переді мною болячі справи.

Розказував мені про свою сестру, що від 1941 року з бандерівкою і разом зі своїм мужем зараз є у підпіллі. Він питав мене, чи буде цього року війна, бо якщо не буде, то він хотів би свою сестру злегалізувати й чи не міг би йому в цьому допомогти. В дальшій розмові Гасюк признався мені, що він колись дуже добре знав районного ОУН Черемшину Кричун Микола Пилипович («Олексій», «Остап», «Старий», «Черемшина», «Юра»; 1912, с. Дих- тинець Путильського р-ну Чернівецької обл. - 08.04.1953, м. Київ). Освіта 7 кл. Член ОУН (08.1942). В'язень румунських тюрем (1942). Станичний с. Дихтинець Путильського р-ну Чернівецької обл. (1941 - 1943). Зв'язковий провідника Путильського районного проводу ОУН (1943). Провідник Путиль-ського районного проводу ОУН (04 - 08.1944), провідник Вижницького («гірського») повітового, після ре-організації - надрайонного проводу ОУН (09.1944 - 05.1952). Нагороджений Бронзовим хрестом заслуги (наказ ГВШ 1/48 від 12.06.1948 р.). Фігурант агентурної справи «Вурдалаки», «Кочівники», «Підпільники». Заарештований 28.05.1952, ліс біля с. Люча Косівського р-ну Івано-Франківської обл. Засуджений 20.01.1953 до ВМП - розстрілу. Розстріляний у Лук'янівській в'язниці. й навіть тепер, коли б це було потрібно, він зміг би з ним пов'язатися. Я зацікавився цією справою, бо мені цього тільки і потрібно було, але перед Гасюком я вдавав, що ця справа для мене байдужа. За кілька днів після цього я зустрівся в Селятині з кап. Хмарою, якого я повідомив про свою розмову з Гасюком Дмитром. Хмара сказав мені негайно пов'язатися і разом з Гасюком піти до бандитів і просити їх, щоб мене не чіпляли, бо я мушу працювати в лісі. Хмара рівно ж порадив мені приготовити собі обширну легенду і докладно її вивчити. Після розмови з Хмарою я солідно взявся за опрацювання легенди. Щоб під час розмови не заплутатись в фактах, я вирішив легенду побудувати на власних переживаннях з тим, що в деяких місцях я її належно підфарбував. Ось до чого зводилась моя легенда: «У молодому віці я попав у ЧА. В армії я закінчив 6-ти місячний курс, після закінчення якого мене перевели на 3 місячний курс у школу берегової оборони. Звідсіля мене направили в Дніпропетровську флотилю в 936 полк. Тут дослужився я звання старшого лейтенанта і насправді я добився звання ст. лейтенанта, не в армії, а в НКВД. В 1937 році мене арештовано у зв'язку зі змовою Тухашевського, і заслано в далекосхідні лагери. У часі вітчизняної війни я підпав під закон амнестії й мене почав використовувати відділ розвідки при генеральному штабі РККА. Згадка про генеральний штаб мала надати мені більшого авторитету в очах бандерівців. У згоді з наказом мойого військового зверхництва я був кинений в тил ворога, де я сформував свій партизанський відділ. Псевдо я мав тоді Богун Богдан Петрович (це для зазначення мойого українського патріотизму). З відділом я своїм рейдував по Київщині, Житомирщині, Поліссі, Буковині, що міг кожночасно потвердити Гасюк Дмитро, Закарпатті, Словакії і Чехії. За мої великі подвиги мені забуто мій злочин і постепенно підвищено до чину полковника. На думанні час й місце підвищені я вивчив з математичною докладністю, щоб в разі слідства я міг дати ясні відповіді. Після закінчення війни мене несподівано арештовано за антикомуністичні дії в Чехії. Фаворизування мною правих партій. Я відсидів у тюрмі майже пів року й після звільнення з неї я залишився полковником без притулку, майна й праці, це все викликало у мене велике огірчення і обурення і я в розпуці вирішив іти на Західну Україну, де є визвольно-революційний рух і постараюсь допомогти своїм нещасливим братам чим тільки зможу, а спроможності в мене дуже великі, тому що я маю широкі знайомства у високих військових і партійних колах. Знаю, наприклад: Бажана, Корнійчука, Колікова голова чернівецького обл. виконкому, маршала Рокосовського, Решетова, Наумова і т.д. У Буковину я поїхав саме тому, що там багато працювало моїх бувших партизан. Манджаючи від одних до других, я випадково опинився у Путилівському районі й тут після довгих клопотань моїх приятелів мені вдалось влаштуватись на роботу в участковому лісгоспі. Тут я дізнався докладніше про бандерівців і постановив зв'язатися з ними й послужити їм інфор- маціями. Я мав сказати, де є захована зброя, подавати інформації про плановані операції МДБ, про знаних мені агентів і виконувати любе завдання, яке мені доручать. Але тому, що в ОУН є різні провокатори й хиткий елемент, я мав зовсім умотивовано домагатись зв'язку з певними й розумними людьми, а такими звичайно, бувають провідники ОУН. Поволі я мав підготовляти собі грунт для зійдення в підпілля. На думаних причин до цього я мав багато наприклад: я міг застрілити якогось то НКГБ-иста, удавати, що мене МДБ розконспірувало вже і я загрожений. В терені Путилівщини я скоро став, як вам відомо, дуже популярним. Населення до моїх слів відносилося з великою повагою і довірям. Коли я вже легенду виготовив почав натискати на Гасюка, щоб він дав зв'язок до бандерівців. Гасюк повідомив про це свойого швагра Матіоса Івана брата повстанця «Енея». Останній обіцяв допомогти. У міжчасі, щоб приспішити стрічу, я написав до повстанців листа (гляди: лист ч. І).

У місяці травні Гасюк повідомив мені, що вже налагоджений зв'язок, і повстанці бажають зі мною зустрітися. До Гасюка прибув Матіос Іван який сказав мені, що я піду разом з ним і в районі його хати стрінуся з повстанцями. Я з радістю беззастережно дав на це свою згоду й з разу ж відійшов з повстанським післанцем на визначене місце. І справді я там зустрінувся з повстанцями. Їх було 5. Один чорний, мабуть, їх провідник, бльондин, здається, його заступник і ще якихось там чотири. Фактично розмову зі мною вели тільки брунет і бльондин. Я прибіднювався перед ними. Удавав покривдженого чоловіка, який побачив свої помилки, утратив віру в комунізм і побачив нові ідеї, яким хочу служити. Ми розмовляли зо 3 години. Я широко і барвисто розповів їм свою легенду. Чи повірили вони мені, я тепер не знаю, але тоді мені чомусь здавалось, що цих людей обманювати неважко. Вони цілий час відносились до мене з повагою, а навіть із співчуттям. У вечері ми розійшлися з тим, що вони моєї справи розв'язати не можуть, тому що не мають на це повноважень. Правда, я зустрівся другого дня вранці і подав писемне доповнення до свойого життєпису.

Перший успіх додав мені охоти до цієї справи і небезпечної гри. Тоді мені здавалось, що я своє завдання вже виконав у 50 відсотках. Коли я повернув до Гасюка, то я йому описав докладно тих, що зі мною розмовляли. По описі він тільки пізнав одного Черемшину. Про інших сказав, що дізнається від Матіоса, який, напевно, всіх знає. Після стрічі я зараз пішов у с. Селятин, де зайшов на квартиру Туралеєва. Туралеєв призвав сюди кап. Хмару. Хмара сказав мені, що його повідомив Решетов, що якщо мені вдасться вже пов'язатись з бандерівцями, то щоб я приїхав до нього, і він буде керувати мною особисто. Хмарі я розповів про свою зустріч, а він сказав, що поїде в Чернівці і розповість це все Решетову. 19-го червня Туралеєв передав мені наказ від Решетова, щоб негайно я з'явився у нього у Чернівцях. 21 червня я разом із Туралеєвим поїхав в Чернівці. У Чернівцях Туралеєв зайшов до будинку на вулиці Масаринка 10 і, вийшовши звідкіль, сказав, що мусимо тут бути в 23-тій годині. Коли ми ввечері зайшли, то застали там генерал-майора уповноваженого НКГБ СССР по боротьбі з ОУН на Буковині. Прізвище мені його невідоме, полковника Решетова і кап. Хмару. Генерал-майор сказав мені, щоб я докладно розповів їм про мою зустріч з бандитами. Коли я закінчив інформацію, вони запитали мене, з ким я розмовляв. З «Черемшиню», «Куницею» і «Лисом» - відповів я. Про двох останніх мене вже не вспіли повідомити Гасюк. Решетов поклав переді мною з 10 знимок і сказав, щоб я пізнавав своїх співрозмовників, але пізнати я нікого не міг. Після цього Решетов сказав мені: «Якщо це правда, що тамті не мали повноважень з вами говорити, то, очевидно, ви слідуючий раз стрінетесь з їх провідником, «Стальом». Майте на увазі: він самий галичанин родом з під Станислава, організаційний стаж досить великий. Причому людина деспотичної вдачі, яка не жаліє нікого і нічого щоб успішно виконювати організаційні задания. А тому будьте обережні, кажу зарання, бо вам доведеться звести смертельний двобій. Коли витримаєте, перед вами відчиняться широко ворота успіхів, коли заломитесь, можете загинути. До організації вас не візьмуть, будуть довго перевіряти і, можливо, що будуть використовувати по окремих спец-завдан- нях. Пригадую вам, що є рішення ЦК ВКП/б/ про якнайскоршу ліквідацію ОУН на ЗУЗ. Тому з цією справою не зволікайте, вона дуже пильна. На випадок, коли б вам удалося вникнути в організацію, то вашим завданням було б як найскорше виконати атентат на «Сталя», і втікати, а ми вам цього не забудемо. Опісля Решетов додав, що він тепер їде в Київ, і як поверне, то мене знову викличе і дасть дальші вказівки. Кап. Хмара сказав: «Хоча «Сталь» жаліється в своїх відчитах до краєвого проводу про нестачу кадрів на Буковині, але він вас буде корінно перевіряти. То дуже недовірливий чоловік і в цих справах має досвід. Тому будьте обережні. На кінці генерал-майор сказав від себе: «Поки не зліквідую Буковинський провід, мені звідсіль не дозволять виїхати, тому поспішайте. Ви хоча приблизно встановіть місця постою, а нам, можливо, вдасться військовим способом його зліквідувати. У всякому разі робіть все якнайскоріше виконати завдання, бо в нас часу дуже мало». Перед самим відходом Хмара сказав ще раз, що провідником СБ є «Кривонос» молодий, енергійний і має досвід у боротьбі з провокацією. На цьому ми розмови закінчили. Через тиждень після цього мене зустрів Хмара й радив спішити з зустріччю, бо Решетов не дає йому спокою.

По двічі в день дзвонить до нього. Коли вам тяжко зустрітися зі «Стальом», то постарайтесь зустрітися з «Черемшиною». Я думаю, що з ним справа піде легше. Крім цього, він порадив мені зв'язатися через Матвійчука, бо за їхніми даними останній особисто тримає зв'язок з «Черемшиною». На цьому наша розмова закінчувалась. 10 до мене несподівано прийшов Матіос і забрав мене на стрічу. Мушу додати, що про це, що я стрічався з повстанцями через Матіоса, я повідомив МДБ. Коли я зустрівся коло Матіоса з високим брунетом, то я казав, щоб спішилися зі зустріччю, бо я, мовляв, дуже занятий у п'ятницю і суботу й неділю контролі лісгоспу. Ця остання брехня мала ствердити у вас вражіння, що я працюю у лісгоспі. Від Івана Матіоса мене забрано до вас і тут арештовано.

Будь ласка, скажіть мені, що ви знаєте про Волошина? Коли я був у Чехії, то там широко говорилося, що наша контррозвідка в 1945 р., очолювана у Празі генерал-лейтенантом Асіровим (бувшим начальником контррозвідки першого українського фронту), схопила президента Закарпатської України Волошина.

Прошу подати мені докладні інформації про працівників МВД і МДБ.

Наумов Наумов Михайло Іванович (3.10.1908 - 8.02.1974). генерал-майор - високий, світлий брунет, ніс прямий, очі голубі, кремезний. Перед війною служив у погран-відділах, тоді мав звання капітана, служив у 24-му могилів- ському погран-отряді. Перед війною учився у військові академії ім. Фрунзе. Під час війни після того, як попав у полон, втік з нього і біля брянських лісів в одному селі працював шевцем. Там він зв'язався з загонами Сабурова, але опісля відділився і створив собі власний окремий загін. Його загін прорейдував майже по цілій Україні. Зокрема він рейдував по південній, степовій Україні: Одещина, Миколаївщина, Херсонщина, Кіровоградщина. Він мав кінний відділ від 1500 до 2000 солдатів. За те, що він проніс партизанський прапор по південній Україні, де не було жодного партизанського з'єднання, йому присвоєно звання Героя СССР. Після війни був призначений в академії ім. Фрунзе, але його звідкіль відсіяли. Пізніше був заступником командира пограндивізії, мабудь десь в Галичині, а звідкілля Строкач переніс його в Чернівецьку область на начальника МВД на місце Руденка. Він загалом людина прямолінійна й отверта. Це дуже йому шкодить, любить пити, а навіть піячити. У партизанщині мав 2 жінки, незважаючи на те, що в нього є дружина і 2 дітей. Зараз живе зі своєю першою жінкою і дітьми, років 39-40, в боях був багато разів ранений, походження з Молотовської обл., з робітників, освіта, мабуть, низька.

Руденко Руденко Михайло Тимофійович (1909, смт. Лозно-Олександрівка Білокуракинського р-ну Луган- скої обл. - ?). Українець. Старший лейтенант державної безпеки (9.08.1940), капітан державної безпе-ки (15.08.1941), підполковник (11.02.1943), полковник (3.05.1944).Член ВКП(б) (1930). Освіта вища. Навчався у Військовій Академії імені М. В. Фрунзе (1937 - 1940). Старший оперативний уповнова-жений 6 відділення 3 відділу ГУДБ НКВС СРСР (03.1940 - 03.1941). Начальник 1 відділення 8 відділу 2 управління НКДБ СРСР (21.03 - 4.07.1941). Командир оперативного відділу НКВС СРСР по боротьбі із парашутним десантом і диверсантами у Москві та околицях (07.1941 - 01.1942). Заступник началь-ника 4 відділення 2 відділу 4 управління НКВС СРСР (01 - 06.1942). Начальник 1 відділення 3 відділу 4 управління НКВС СРСР (1.06.1942 - 25.05.1943). Заступник начальника відділу по боротьбі із бан-дитизмом НКВС СРСР (10.05.1944 - 10.07.1944). Начальник УНКВС - МВС Чернівецької області (10.07.1944 - 30.11.1946). Начальник відділу по боротьбі із бандитизмом, заступник начальника УМВС Львівської області (12.1946 - 03.1947). Начальник відділу 2-Н, заступник начальника УМДБ Львівської області (03.1947 - 06.1948). Начальник відділу виправно-трудових колоній, заступник начальника УМВС Сталінської області (06.1948 - 03.1951). Начальник табірного відділення № 14 і будівництва № 560, началь-ник Управління військово-будівельних частин, заступник начальника Управління виправно-трудового табо-ру і будівництва № 560 (Москва) (04.1951 - 05.1956). Нагороджений орденом Червоної зірки (20.09.1943), орденом Червоного прапора (8.03.1944), орденом Вітчизняної війни 2 ст. (20.10.1944), орденом Вітчизня-ної війни 1 ст. (10.04.1945), орденом Червоної зірки. Звільнений із МВС СРСР за фактами дистредитації (12.05.1956) - полковник, раніше був начальником Чернівецького обл. МВД, високий, бльон- дин, ніс гострий від 39 до 40 рік, жонатий, п'янюга, сімейне життя у нього укладається погано. За неуспішну боротьбу з бандеровцями та за занедбання своїх обов'язків через піятику був переведений у Львів на нач. ОББ МВД. Після квітневої реорганізації перейшов, як начальник того самого відділу і є водночас заступником нач-ка Львівського МДБ.

Решетов - полковник, нач-к чернівецького МДБ, має 39-40 років, освіта: технікум, або рабфак, походженням з Підмоскова, середнього росту, брунет, на устах завжди блукає єхидна усмішка, широколиций, чоло широке, очі сірі, говорить повільно, жонатий, має 2 дітей. Держить у свойому апараті високу дисципліну, співпрацівники його поважають і бояться.

Беканов - підполковник, великий піяк, в роботі досить агресивний, [...], темний бльондин, добра військова виправка, слова чеканить, має в собі якусь дивну ненависть до людей, носить при собі ППС і ТТ

Доронін Доронін Микола Петрович (1907 - ?). Росіянин. Освіта початкова. Капітан. Член партії (1939), на чекіст-ській роботі з 1934 р. Заступник начальника відділення ОДТО. Заступник начальника оперативного відділу при станції Чернівці-Кишинів залізничної дороги УНКДБ Чернівецької області (зг 06.1941). Під час радян-сько-німецької війни у особому відділі Харківського Військового округу. Заступник начальника Сторожи-нецького МВ МДБ Чернівецької області. Заступник начальника 3 відділення 2 відділу УМДБ Чернівецької області (зг. 01.1947) - майор, бувший нач-к Сторожинецького міського МВД, очі голубі, ніс орлиний, завжди усміхається, говорить скоромовою, нижче середнього росту, 35-36 років, руський.

Безруков - капітан, темний бльондин, низький, коротко сказавши «свиняча морда», найбільший п'янюга, розпусник, сімейне життя зовсім у нього розвалене, руський, живе у м. Чернівцях на вул. Шевченка 24.

Хмара - капітан, нач-к відділення ОББ на Путилівській і Вижицький райони, середній зріст, чорні очі, ніс прямий, голос басовий, брутальний, товстий, нажиріла морда, зовсім схожий на цигана, часами любить запиватися, так що його можна знайти і в рові.

Прокурорів в МДБ немає.

Забара - капітан, нач-к МВД Путилівського р-ну, 50 р., темний бл. середнього росту, говорить повільно, фізично кволий, освіта низька.

Кузнецов - начальник поліції в Путилові.

Туралеєв Ахмет - лейтенант начальник штабу істребітельного батальйону, казак, вірний слуга, любить гроші і пиячить, це бувший партизан, мій адютант.

Кетов - капітан, начальник Путилівського МГБ, середнього росту, бльондин, очі сірі, ніс червоний, товстий, руський.

Миколаєєв - капітан, заступник начальника МГБ в Путилові, у районі з 10 чоловік опер-упо- новажених МДБ.

Андрійчук - начальник штабу істребітельного батальйону Сторожинецького району молодший лейтенант, українець.

Конаненко - вахтер МГБ /вахтер-дижурний біля входу до приміщення МГБ, їх буває 3-4/.

Музичук - бухгальтер МВД.

Печніков - опер-уповноважений МВД по-кримінальному розшуку.

Чибіряк - дижурний першого корпусу у сторижинецькій тюрмі.

Скляр Микола - інспектор обласної міліції.

Єфтеменко Степан - лейтенант з командиром кінного зводу міліції в Чернівцях. Всі вищепе- релічені були в мойому партизанському загоні.

ІСТРЕБІТЕЛІ - у селі є начальник істребітельного взвода. Всі начальники істребітельних взводів підпорятковуються начальнику штабу істребітельного бат. До істребітелів належить охорона радянського, комсомольського і партійного активу в селі, охорона с/рад і кооператив. І само-собою зрозуміло, боротьба з партизанським рухом, бо тепер на цей відтинок боротьби зорганізовані всі.

МІЛІЦІЯ - на кожне село є участковий, це, звичайно, партизани, бо місцеві курсанти, які пройшли в области курси на район є 3-4. Інспектори міліції залежно від потреби. Інспектори міліції підпорядковуються начальнику рай. міліції, який водночас є заступником начальника МВД.

Цього року в квітні була переведена основна реорганізація докладне розмежування обов'язків МДБ і МВС. До МВД належать слідуючі відділи: міліція, істребітелі, але при тому слід відмі- тити, що є і істребітелі МДБ, в'язнична охорона тюрми, паспортний стіл, архіви, ЗАГС, пожежна охорона, дорожній відділ, і лагери (пересильні пункти-фільтраційні лагери), якщо в області є якісь лагері, то є відділ управління місцями арештованих.

МДБ - сільськогогосподарські відділи, промисловий, відділ радянських установ, відділ інтелігенції, відділ кадрів, СМЕРШ, ОББ, відділ обліку, відділ А. Крім цього, у кожній прикордонній області є експозитура I-го відділу, тобто закордонних справ. Наприклад: у Чернівецькій області Румунський відділ. У березні 1946 відділ армійської контр розвідки злито з МДБ.

Міністер МДБ УРСР генерал-лейтенант Савченко Сергій Романович, високий, чорний, очі чорні, 42-43 роки, схожий на римлянина.

Заступник мін. генерал-лейтенант ПОПЕРЕКА - середнього росту, волос сивий, очі сірі, обличчя широке, перейшов на цю роботу із СМЕРШ в серпні 1946 року. Тут працював начальником контррозвідки однієї з армії I-го українського фронту.

Помічник мін., по адміністративній частині генерал-майор Осипенко - середнього росту, бльондин, ніс прямий, по натурі спокійний, працює на цьому пості.

Начальник I-го управління Погрібник - середнього росту, товстий, темний бльондин, на лівій руці немає 4-ох пальців.

Начальник I-го відділу цього управління (польський відділ) полковник Петруженко - високий, чорний, чорні очі.

Начальник 2-го відділу підполковник Кулагш - середнього росту, бльондин, (чеський відділ).

Начальник 3-го відділу підполковник Лебіж, його заступник майор Курщ, мабуть, жид (бал- канських держав).

Співпрацівники: капітан Старченко, майор Зацько, майор Радзієвський поляк, працює резидентом у Варшаві, капітан Петров руський, робітниця для особливих доручень Хрущова, Марійка руська.

Начальник 2-го управління полковник Медведьов руський, чорний, середнього росту, його заступник підполковник Карін Сергій Тарасович, українець, 1937-1941 р. був арештований.

Начальник I-го відділу підполковник Григоров - чорний, низького росту.

Начальник 2-го відділу майор Качішков - бльондин, середнього росту.

Начальник 3-го відділу майор Булгаков.

Начальник 4-го відділу (промисловосте, сільського господарства) підполковник Коржиненко.

Начальник 3-го управління ОББ полковник Сідоров, його заступник майор Дундук.

Четверте управління, що існувало під час війни для керівництва партизанським рухом, тепер ліквідоване.

Знаю, що існують слідуючі відділи:

- статистичний відділ (облік людей, що проходять по матеріалам МДБ і облік агентури) - начальник підполковник Олексеєв - високий, бльондин, худощавий.

- відділ А (облік заарештованих) - хто є начальником не знаю.

- відділ кадрів начальник полковник Макидон, жид, низький на ріст, рижий.

- адміністративна частина - начальник підполковник Скворцов, середнього росту, повний, рижий.

- комендатура - комендант підполковник, прізвища не знаю.

- внутрішня тюрма - начальник тюрми підполковник Светочкін.

Друге управління МДБ розробляє міста, а зокрема культурні заклади.

Скажіть мені, будь ласка, чому знято з роботи I-го секретаря обкому Зеленюка?

Зеленюк зірвав своєю бездіяльністю план колективізації. Крім цього, він дуже часто брав великі хабарі. Зараз він працює викладачем, здається, сільсько-господарського інституту в Кам'я- нець-Подільській обл.

Що ви знаєте про центри нашого руху? Я це розумію, як осередки сил вашого руху. Мені відомо, що в 1944 році найсильніше рух був розвинений на Волині, опісля головні його сили були у Львівщині, Тернопільщині, а зараз найсильніший він у Станіславській і Дрогобицький областях. Нам у винищуванні руху багато перешкоджають карпатські гори.

Перечисліть области, в яких ОУН веде революційну боротьбу?

1. Станіславська, 2. Дрогобицька, 3. Тернопільська, 4. Чернівецька, 5. Львівська, 6. Ровен- ська, 7. Волинська.

Чому не згадуєте Закарпатської области?

Як мені відомо там вашого руху не має.

Де зараз знаходиться Меркулов?

В колах МДБ є загальний погляд, що Меркулов о много розумний і далеко кращий політик від Абакумова. Абакумов раніше, мабуть, був начальником контррозвідки. Про перевагу Меркулова над Абакумовим свідчить хоча це, що він довший час працював у посольствах міністерства закордонних справ. Зараз, як нам здається, він є у Німеччині. Тому, що Німеччина є зараз найважливішим питанням у нашій закордонній політиці, там мусить діяти досить сильна людина, а він якраз і такою є.

Де є Рясний?

Мені про це нічого невідомо, але за відставкою Рясного криються якісь непевності.

Хто є командуючим Прикарпатської військової округи?

Після відходу генерала армії Єременка, на цю посаду прийшов генерал-полковник Галицький. Штаб воєнної округи зараз приміщається у Львові, а раніше був у Чернівцях.

Чому Решетов так наглив з вашою роботою?

Ви глядіть, питання ліквідації бандерівського руху на ЗУЗ є дуже велике і термінове. Часу для нас залишилося дуже мало й цими справами спеціально цікавиться московське управління МДБ. Минулого року Хрущов і міністр МДБ УРСР Савченко по два-три місяці сиділи у Львові й керували роботою проти вашого руху. Цього року в усіх західньо-українських областях ініціативу в боротьбі з бандерівським рухом перебрав московський центр МДБ. Майже в кожну область виїхали спец-комісії очолювані найціннішими працівниками МДБ. Мені точно відомо, що у вашій области є генерал-майор, як називається не знаю. Мушу вам сказати, що тиск буде більшати, тому, що від успіхів боротьби з бандерівським рухом залежить не одного МДБ-иста ціла кар'єра, а тим більше ми Західну Україну мусимо впорядкувати в обличчі нової війни.

Наприклад я ішов до вас на або-або, але мене так підганяли, що я мусів діяти.

Прошу мені пояснити систему залежності внутрішніх військ ?

Докладних інформацій вам подати не зможу, але дещо сказати можу. За кожною військовою округою, що прилягає до державного кордону СССР, покривається прикордонна військова округа, як, наприклад, це є в прикарпатській військові окрузі. Всі внутрішні війська підпорядковуються штабові погранвійськ. Як в інших областях мені невідомо.

З огляду на ситуаційне ускладнення Козліва Якова с. Олексія дещо перед вчасно передано до диспозиції СБ.

Постій, дня 13.7.1947 року Справу вів і переслухувував:

Як залучники переселаю 3-ри його листи.

Галузевий державний архів Служби безпеки України. - Ф. 2-Н. - Оп. 59 (1953). - Спр. 5. - Т. 6. - Арк. 26-37. Оригінал. Машинопис.