Україна 1918 року в транснаціональному контексті: історіографічний дискурс

Із цього погляду політичне лукавство є очевидним з таких слів: «на більшій частині польських і українських територій панувала Російська імперія»; «варто було сподіватися тісної співпраці між прихильниками з одного боку, польської, а з другого української незалежності, а тому однією з мрій польської «іредсити» перед 1914 роком був спільний польськоукраїнський похід на Київ» [5, с. 415]. Це пояснює позицію Ю. Пілсудського, який вважав Україну «природним союзником відродження Польщі у боротьбі з Росією» [5, с. 416].

Звісно, з такого погляду окупація Східної Галичини й Західної Волині не проблема. Українці мали закривати на все очі, дякувати полякам за обіцянки визволити їх з російської неволі й «принагідно» реалізувати плани відродження «історичної», «дорозборової» Польщі.

Природно, українські історики як у попередніх, так і в сучасних публікаціях, принаймні у більшості з них [35], таку точку зору не поділяють.

Усупереч статистиці (у Східній Галичині з 4,9 млн. мешканців 3,1 млн. становили українці, 1,1 млн. поляки, 620 тис. євреї), «польські політики в Галичині готувалися до створення незалежної Польщі, до якої мали належати також Львів і Східна Галичина». Вони сприйняли Брестський мир, рішення про створення в перспективі «коронного краю» як «несправедливе і анти польське», що викликало польськоукраїнський конфлікт, тобто війну проти Західноукраїнської Народної Республіки, під час якої загинуло 15 тис. українських і 10 тис. польських вояків, не рахуючи мирних жителів [5, с. 417420].

У виданні політику Ю. Пілсудського щодо УНР розглянуто й оцінено однобічно, під кутом зору лише польського інтересу, що підтверджує буквально кожен абзац, кожне твердження, наприклад: «Після того, як польськоукраїнські суперечки владналися на користь Польщі, Пілсудський зробив ставку на незалежну Україну на чолі з Петлюрою. З польського погляду незалежна Україна, яка не піддає сумнівові територіальні претензії Польщі у Східній Галичині й на Волині, була стратегічним союзником у протистоянні з комуністами, а також великоросійськими націоналістами» [5, с. 422].

Об'єктивно оцінюючи факти, згідно з якими С. Петлюра, його прибічники в УНР вважали союз з Польщею «останнім шансом» для збереження національної державності, автор відповідного розділу схильний виправдовувати й політику Ю. Пілсудського, який спритно користувався зі скрути проводу УНР і його готовності йти на будьякі поступки. Між тим «українську карту» цинічно використовувала Друга Річ Посполита, коли йшлося про відносини і з Червоною, і з Білою Росією. Так, підрозділ під назвою ««Київська операція»: спроби відновлення української державності» [5, с. 426428] виглядає недостатньо вагомим у ньому не лише не розв'язано, а навіть не поставлено нагальні проблеми, з приводу яких точиться дуже напружена наукова дискусія.

На жаль, у деяких сучасних вітчизняних дослідженнях помітний «крен» у бік симпатій до політики Ю. Пілсудського і відходу від принципових, детермінованих справжнім українським інтересом позицій С. Петлюри [36].

Вельми насиченим інтелектуальною аналітичною інформацією є підрозділ «Політика Франції щодо України в 19171924 рр.» (автор Ганнес Ляйдінгер).

Метаморфози дипломатії Франції органічно «вплетені» в канву геополітичних процесів і водночас вдало персоніфіковані [5, с. 369370], достатньо кваліфіковано підводять до розуміння акції, промовистосамокритично найменованої в документах «жалюгідною авантюрою», «південноросійською аферою», тобто воєнною інтервенцією в Україну.

Хоча в українській історіографії з часів репортерських публікацій у періодичній пресі, а також праць В. Винниченка, П. Христюка, І. Мазепи, А. Марголіна, О. Назарука, М. Маргулієса і до сьогодні зроблено чимало, у книзі є цікаві уточнення, що прояснюють справжній смисл переговорів з представниками французького командування з Одеси й Бірзулі, далекосяжних розрахунків посланців Директорії, згрупованих навколо С. Петлюри [37].

Українські автори, з одного боку, ґрунтуються на усвідомленні спільної позиції Антанти щодо планів відродження «єдиної і неподільної Росії», а з другого, констатують дедалі наростаючі, просто безмежні апетити Ф. д'Ансельма й А. Фрейденберга. «Досягнутий «компроміс», зазначено в книзі, був почасти схожий на самозречення українців: під тиском французів вони, попри спротив і застереження, погодилися не лише з тим, що верховне головнокомандування військами до кінця лютого 1919 року перебуватиме в руках антантівських генералів, а залізниці і фінанси країни під іноземним контролем, айз переформатуванням уряду, зокрема, з відставкою Винниченка, якого д'Ансельм вважав невиправним лівим екстремістом.

Після того французькі офіцери в колонізаторській манері націлилися на встановлення протекторату без формальної на те згоди Директорії та незалежної України. План Фрейденберга об'єднати цю територію з більшою Росією на союзницьких засадах не зміг знайти прихильників серед оточення Денікіна» [5, с. 370371].

Це проливає світло на два принципових моменти. Поперше, відповідно до вимог антантівських парламентаріїв, з самого початку було вирішено не надавати допомогу українській державності як такій за будьяких умов. Подруге, розраховували не лише на підпорядкування А. Денікіну збройних сил УНР, а на об'єднання всієї небільшовицької Росії, у якій місця Україні самостійній, автономній чи з будьяким іншим статусом бути не могло. Так, після з'ясування важливого елементу «плану Фрейденберга» (це підтверджено документальними архівними даними), що, природно, втаємничували від час переговорів, багато чого стає на свої місця.

На цьому тлі дуже цікаві ще два локальні елементи, на яких не загострено увагу у вітчизняних історичних працях: неприйняття англоамериканськими партнерами переговорів французів з представниками С. Петлюри та наголошування на єврейському походженні А. Фрейденберга. Це, зокрема, змушує замислитися над тим, що в переговорах було використано обіцянку С. Петлюри побудувати в Україні першу національну масонську республіку [38].

Характерним для позиції Франції щодо України був «оборонний антибільшовизм» [5, с. 372375], до чого, часом усупереч національнодержавним інтересам, змушувала погоджена з Великобританією й США політична лінія.

На окрему увагу заслуговують цікаві, важливі, багатоаспекгні проблеми, пов'язані із з'ясуванням впливу на загальноєвропейську ситуацію, на розвиток подій в Україні таких могутніх гравців тогочасного світового поступу, як Об'єднане Королівство Великої Британії та Ірландії й Сполучених Штатів Америки [5, с. 381414] (автор В. Дворнік), хоча й у вітчизняній історичній науці з'являються серйозні дослідження [39].

Можна знайти вагомі, змістовні для відтворення загальної картини моменти, до яких українська історіографія практично не доходила, зокрема стосунки зі Швейцарією в 1918 році [5, с. 429440] (автори В. Дворнік, П. Ліб).

Висновки, яких дійшли автори, досить логічні, виважені й переконливі. Окупацію України Центральними державами вони оцінюють як «цілковитий провал» для суб'єктів акції [5, с. 453]. Для України ж вона обернулася не стільки нетривалим відновленням незалежності, скільки «міцними обіймами» «нових союзників», від яких важко було звільнитися (свого часу історик В. Чередниченко охарактеризував феномен вбивчим (влучним?) публіцистичним словосполученням «самостійність в німецькому ошийнику», що в чомусь перегукується, а в чомусь продовжує історіографічну традицію 20х років, коли вживали вираз «під німецькою п'ятою») [40]. Ту ситуацію, у яку потрапила тогочасна Україна, значно пояснювало, зокрема, її стратегічне територіальне розташуванням та багаті економічні ресурси.

Відтворення подій у книзі багато в чому виглядає цілком реалістичним, аргументованим, особливо в аспектах, пов'язаних з економічною сферою життя. Загалом же окупаційний період кваліфікують як «фазу принаймні відносного миру» [5, с. 256]. З такою оцінкою важко погодитися, як і з тим, що «на питання про те, як сприймало українське населення окупаційні війська в 1918 році, науковці досі не дали чіткої відповіді, а в радянській історіографії та архівній політиці це питання опинилось у тіні подій 1918 року... проте очевидно, що популярність Центральних держав до кінця їхнього перебування в Україні дедалі меншала» [5, с. 454455].

У цьому контексті слід зазначити, що не лише в радянській історіографії, а й у значно ширшому дослідницькому зрізі здавна, починаючи з праць В. Винниченка, Д. Дорошенка, М. Шаповала, П. Христюка, І. Мазепи і до публікацій сучасних істориків, домінуючим є висновок, що рішуче неприйняття австронімецьких окупантів, підтримуваних ними режимів Центральної Ради й Гетьманату призвело до повсюдних масових виступів населення, нових могутніх сплесків громадянської війни.

Відповідаючи на запитання, чому Україні в революційну добу, у 1918 році, не вдалося вибороти й закріпити самостійність, автори колективної праці вважають, що тут, головним чином, вплинули два моменти. Поперше, «Україну в її прагненнях до своєї державності не підтримав ніхто з основних гравців світової спільноти» [5, с. 456458].

Подруге, «інший фактор, який стояв на заваді утвердженню самостійності України, мав внутрішньоукраїнський характер. Протягом усього цього періоду українці не змогли дійти внутрішнього консенсусу про те, на кого має орієнтуватися Україна і з якими партнерами співпрацювати в утвердженні своєї самостійності. Українська національна ідея майже не знаходила підтримки серед значною мірою неписьменного сільського населення: селяни хоч і розмовляли українською, але питаннями про те, на що має орієнтуватись держава і хто нею має керувати чи, наприклад, що визначає «українець», у селі ніхто не займався. Натомість міські еліти українського національного руху були розділені на проєвропейські та проросійські. Обидва напрями майже непримиренно протистояли один одному і до того ж не мали єдності у своєму середовищі. Насамперед у проєвропейському таборі не могли дійти спільної думки про те, на кого орієнтуватися, на Варшаву, Берлін, Париж, Лондон чи Відень. Можливість якогось водночас і проєвропейського, і проросійського середнього шляху в майбутнє на той час іще не могла мати консенсусу» [5, с. 459].

На цей звертають увагу й історики України [41], хоча нерідко, применшуючи проблему, відходячи від конкретної ситуації, легковажно заявляють, що лідери Української революції просто стомилися від вибору зовнішньополітичних орієнтацій: слід було пов'язувати свою долю з Антантою, а не з тим, хто програвав війну. Однак спочатку слід з'ясувати, наскільки вільною була УНР у своєму виборі, чи могла вона вирватися з надзвичайно жорстких обставин, що вимагали рухатись у напрямку, детермінованому комплексом об'єктивних і суб'єктивних чинників.

Сформульовані в книзі висновки загалом правильні, хоча, безперечно, надалі можуть бути конкретизованими, уточненими, урізноманітненими, поглибленими. Зокрема, йтиметься про надзвичайно складні процеси, що наповнювали соціальне життя. Саме в 1918 році відбулися кардинальні зміни в розвитку більшості політичних партій, передусім українських. Для подальшої долі державності, майбутнього нації це мало колосальне значення.

Певним стимулом для нових розмірковувань, подальших наукових пошуків може послужити документальне видання про добу Гетьманату, що побачило світ у кінці 2015 року [42].

Поява книги «Україна між самовизначенням та окупацією: 19171922 роки» непересічне явище в історичній науці. Хочеться думати, що вона надасть додаткового імпульсу розвитку вітчизняної історіографії. Реагуючи на її зміст, висновки, оцінки, історики України можуть поєднати їх з власними набутками, врахувати позитиви, відхилити те, що з погляду серйозної наукової експертизи виявиться неприйнятним, додатково продумати аргументацію щодо сумнівних моментів і зосередитися на нагальних і перспективних питаннях.

Список використаних джерел

1. Див.: Політична історія України XX століття. У 6 т.Т.2. Революції в Україні: політикодержавні моделі та реалії. К., 2003. 488 с.; Капелюшний В. Здобута і втрачена незалежність: історіографічний нарис української державності доби національновизвольних змагань (19171921 рр.). К., 2003. 608 с.; Гетьманат Павла Скоропадського: історія, постаті, контроверсії. Всеукраїнська наукова конференція. 1920 травня 2008 р. К., 2008. 320 с.; Пиріг Р. Українська гетьманська держава 1918 року. Історичні нариси. К., 2011. 336 с.; Нариси історії Української революції 19171921 років. У 2 кн. Кн.1. К., 2011. 390 с.; Кн.2. К., 2012. 464 с.; Павло Скоропадський останній гетьман України (до 140річчя від дня народження) // Національна та історична пам'ять. 2013. Вип.7. 310 с.; Українська революція 19171921 років: погляд із сьогодення. К., 2013.656 с.

2. Див.: Солдатенко В. Українська революція: концепція та історіографія. К., 1997. 416 с.; Солдатенко В. Українська революція: концепція та історіографія (19181920 рр.). К., 1999. 508 с.; Солдатенко В. Україна в революційну добу. Історичні есехроніки. У 4 т.: Т. II. Рік 1918. К., 2009. 411 с.; Солдатенко В. Революційна доба в Україні (19171920 роки). Логіка пізнання, історичні постаті, ключові епізоди. К., 2011. 568 с. (друге вид., доп. і перероб. К., 2012. 522 с.);

Солдатенко В. У вирі революцій і громадянської війни. К., 2012. 272 с.; Солдатенко В. Гражданская война в Украине. 1917--

1920 гг. Москва, 2012. 672 с.

3. Див.: Федюшин О. Украинская революция 19171918. Москва, 2007. 334 с.; УилерБеннет Д. Брестский мир. Победы и поражения советской дипломатии. Москва, 2009. 415 с.

4. Нариси історії Української революції 19171921 років. Т.1. С.385387.

5. Дорнік В., Касьянов Г., Ліб П., Ляйдінг Міллєр А., Мусял Б., Расевич В. Україна між самовизначенням та окупацією: 1917-- 1922 роки. К., 2015. 512 с.

6. Die Ukraine zwischen Selbstbestimmung und Fremdherrschalf 19171922. Zeyram Graz. 2011.

7. Див.: Попик C. Українці в Австрії, 19141918 рр.: австрійська політика в українському питанні періоду Великої війни. К. Чернівці, 1999. 236 с.; Історія України. Вид. 3тє доп. і перероб. (загальна редакція В. А. Смолія). К., 2002. С.197209; Україна в Європі: контекст міжнародних відносин. К., 2011. С.214265; Нариси історії Української революції 1917--

1921 років. У 2 кн. Кн.1. С.1386; Головченко В., Матвієнко

B. , Солдатенко В. Дипломатична історія України (кінець XIX перша чверть XX століття). К., 2011. С.7172; Велика війна 19141918 рр. і Україна. У 2 кн. Кн.1: Історичні нариси. К., 2014. 784 с.; Дацьків І. Дипломатія українських державних утворень у захисті національних інтересів: 19171923 рр. Тернопіль, 2009. 519 с.; Литвин В. М. Історія України. Підручник. К., 2013. 992 с.

8. Головченко В. І., Солдатенко В. Ф. Українське питання в роки Першої світової війни. К., 2009. 448 с.

9. Див.: Яремчук В. Д. Українська багатопартійність Наддніпрянської і Західної України: компаративний аналіз (18991918). К., 2012. С.355, 392, 404405, 419; Кугутяк М. Українська націоналдемократія. 19181939. Т.1. К. ІваноФранківськ, 2002. С.6569.

10. Рубач М. А. К истории украинской революции (Заметки и документы: декабрь). Глава III. Внешние политические факторы // Летопись революции. 1926. №5 (20). С.735.

11. Див.: Христюк П. Замітки і матеріали до історії

української революції. 19171920. Т.2. Прага, 1921;

Дорошенко Д. Історія України. 19171923 рр. Т.1. Ужгород, 1932; Левицький К. Історія визвольних змагань галицьких українців з часу світової війни (19141918 рр.). Л, 1930; Берестейський мир. З нагоди 10х роковин 9.ІІ.19189.ІІ.1928. Спомини та матеріали. ЛьвівКиїв, 1928.

12. Див.: Никольников Г. А. Брестский мир и Украина. К., 1981. 173 с.; Симоненко Р. Брест. Двобій війни і миру. К., 1988; Держа люк М. Берестейській мир і Україна // Пам'ять століть. 1998. №1; Солдатенко В. Перша дипломатична акція УНР Берестейська угода // Україна дипломатична. Науковий щорічник. К., 2002. Вип. II. С.248263; Михутина И. Украинский Брестский мир. Путь выхода России из Первой мировой войны и анатомия конфликта между Совнаркомом РСФСР и правительством Украинской Центральной Рады. Москва, 2007. 288 с. (Рецензії В. Солдатенка на монографію опубліковано в «Українському історичному журналі» (2007. №4. С.203206) і журналі «Отечественная история» (Москва, 2007. №6. С.187189); Дацьків І. Брест 1918: європейський прорив України. Тернопіль, 2008. 553 с.

13. Див.: Грушевський М. Ілюстрована історія України. К. Відень, 1920. С.564565; Дорошенко Д. Зазнач, праця.

C. ЗЗЗ; Христюк П. Зазнач, праця. С.139141; Винниченко В. Відродження нації (Історія української революції [марець 1917 марець 1919]). Ч. II К. Відень, 1920. С.208209; Шаповал М. Велика революція і українська визвольна програма. Прага, 1928. С. III.

14. Див.: Крах германской оккупации на Украине

(по документам оккупантов). Москва, 1936. 205 с.;

Освободительная война украинского народа против немецких оккупантов. К., 1938. 622 с.; Документы о разгроме германских оккупантов на Украине в 1918 году. Москва, 1942. 240 с.

15. Див.: Белан Ю. А. Отечественная война украинского народа против немецких оккупантов в 1918 году. К., I960. 330 с.; Супруненко Н. И. Очерки истории гражданской войны и иностранной военной интервенции на Украине. Москва, 1966. 455 с.; Солдатенко В. Ф. Гражданская война в Украине. 1917-- 1920 гг. Москва, 2012. 672 с.

16. Енциклопедія історії України. К., 2003. T.l.

17. Там само. C.20; Тимощук О. В. Охоронний апарат Української Держави (квітеньгрудень 1918). Харків, 2000. 462 с.

18. Див.: К десятилетию интервенции. Сб. статей. МоскваЛенинград, 1929. 246 с.; Пташинський П. До історії німецькоавстрійської інтервенції на Україні // Архів Радянської України. 1932. №12; Німецькоавстрійська інтервенція на Україні. Т.1. X., 1933; Скляренко Є. Боротьба трудящих України проти німецькоавстрійських окупантів і гетьманщини в 1918 р. К., I960. 284 с.; Карпенко О. Ю. Імперіалістична інтервенція на Україні (19181920). Л., 1964. 255 с.; Супруненко Н. І. Очерки истории гражданской войны и иностранной военной интервенции на Украине (19181920). М., 1966. 455 с.; Українська РСР в період громадянської війни, 19171920 рр.: У 3 т. Т.1. Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії. Встановлення і зміцнення Радянської влади на Україні. Вітчизняна війна українського народу проти австронімецьких окупантів (березень 1917 р. листопад 1918 р.). 1967. 422 с.

19. Див.: Заставенко Г. Крах німецької інтервенції на Україні в 1918 р. К., 1959. 153 с.; Тичина В. Є. Боротьба проти німецьких окупантів і внутрішньої контрреволюції на Україні в 1918 році. X., 1969. 284 с.; Пиріг Р. Я. Гетьманат Павла Скоропадського: між Німеччиною і Росією. К., 2008. 209 с.

20. Солдатенко В. Ф. Україна в революційну добу. Історичні есехроніки. Т. II. Рік 1918.

21. Україна: політична історія XX початок XXI століття. К., 2007.

22. Див.: Христюк П. Замітки і матеріали до історії Української революції. Т.ІІІ. Прага, 1921. С.127; Шаповал М. Велика революція і українська визвольна програма. Прага, 1928. С.112.

23. Первый съезд коммунистической партии большевиков Украины. 512 июля 1918 г. Протоколы. К., 1991.

24. Солдатенко В. Україна в революційну добу. Історичні есехроніки. Т. II. Рік 1918.

25. Деникин А. И. Очерки русской смуты: В 5 т. Т.2.

26. Захарченко П. Селянська війна в Україні: рік 1918. К., 1997.

27. Історія українського селянства. Нариси в 2 т. К., 2006.

Т.1.

28. Гетьманат Павла Скоропадського: історія, постаті, контроверсії. Всеукраїнська наукова конференція 1920 травня 2008 р.; Павло Скоропадський останній гетьман України (до 140річчя від дня народження). Збірка наукових праць.

29. Україна в революційних процесах перших десятиліть XX століття. Міжнародна науковотеоретична конференція 2021 листопада. К., 2007. 580 с.; Українська революція 1917-- 1921 років. Погляд із сьогодення. К., 2013. 656 с.

30. Див.: Очерки развития народного хозяйства Украинской ССР. М., 1954. С.72; Борисов В. И. Военный коммунизм: идеология и практика (о ходе проведения продовольственной политики в Украине). Луганск, 1993. С.22; Пиріг Р. Я. Українська гетьманська держава 1918 року. Історичні нариси. С.168; Притуляк П. Україна і Брестський мир: від підписання до виконання: (19171918 рр.). К., 2004. 216 с.

31. Притуляк П. Економічний договір УНР з Німеччиною та АвстроУгорщиною 1918 р. // Український історичний журнал. 1997. №1. С.6271.

32. Див.: Політична історія України. XX століття. Т.2. С.258271; Пиріг Р. Я. Українська гетьманська держава 1918 року. Історичні нариси. С.172180; Солдатенко В. Ф. Україна в революційну добу. Історичні есехроніки. Т.2. Рік 1918. С.238241; Солдатенко В. Ф. Гражданская война в Украине. 1917-- 1920 гг. С.219.

33. Див.: Борисов В. И., Чернобаев А. А. Хлеб, война, революция: продовольственная политика на юге России в период Первой мировой войны и революции (19141918 гг.). Москва Луганск, 1997. С.104127; Економічна історія України. Історикоекономічне дослідження. У 2 т. К., 2011. Т.2. С.97153; Лозовий В. Продовольче становище в Україні в період Гетьманату: політка влади і реакція селянства (1918 рік) // Студії з історії української революції 19171921 років. Збірник наукових праць на пошану доктора історичних наук, професора Руслана Яковича Пирога з нагоди 70річчя з дня народження та 40річчя науковопедагогічної діяльності. К., 2011. С.184196; Солдатенко В. Ф. Чинник «українського хліба» в громадянській війні 19171920 рр.) // Український селянин. Збірник наукових праць. Черкаси, 2014. №14. С.156162.

34. Див.: Солдатенко В. Ф. Українська революція як суспільний феномен: пошук методологічних засад дослідження // Центральна Рада і український державотворчий процес. Матеріали наукової конференції. 20 березня 1997 р. Ч.І. К., 1997. С.2029; Солдатенко В. Ф. Українська революція: концепція та історіографія. Кн. 12. К. Кн.1. 1997. 416 с.; Кн.2. 1999. 508 с.; Солдатенко В. Ф Українська революція. Історичний нарис. К., 1999. 976 с.; Солдатенко

B. Ф. Українська революція: феномен і дослідники // Пам'ять століть. 1999. С.157160; Солдатенко В. Ф. Українська революція // Політологічний енциклопедичний словник. К., 2004. С.677; Солдатенко В. Ф. Новітні тенденції й актуальні проблеми історіографічного освоєння процесів революційної доби 19171920 рр. // Український історичний журнал. 2008. №1. С.7588; Солдатенко В. Ф. Феномен Украинской революции // Российская история (Москва). 2009. №1.

C. 3646; Солдатенко В. Ф. Украинская революция 19171920 гг. К выяснению контуров и параметров исторического феномена // Гілея. Науковий вісник. К., 2009. Вип.18. С.420; Солдатенко В. Ф. Революційна доба в Україні (19171920): логіка пізнання, історичні епізоди, ключові постаті. К., 2011. 568 с.

35. Див.: Литвин М. Р, Науменко К. Є. Історія ЗУНР Л., 1995. 38 с.; Симоненко Р. Г., Табачник Д. В. Українськопольські відносини та боротьба за єдність України. XIX початок XX ст. Нариси. К., 2007. 704 с.; Красівський О. Українськопольські взаємини в 19171923. К., 2008. 544 с.; Устименко

B. Польськоукраїнська конфронтація в часи ЗУНР // Проблеми вивчення історії Української революції 19171921 років. К., 2014. Вип.10. С.230252.

36. Див.: Гудь Б., Голубко В. Нелегка дорога до порозуміння. До питання генези українськопольського військовополітичного співробітництва 19171921 рр. Л., 1997. 68 с.; Литвин С. X. Суд історії. Симон Петлюра і петлюріана. К., 2001. 640 с.; Калакура О. Поляки в етнополітичних процесах на землях України у XX столітті. К., 2007. С.148163; Зарецька Т. Юзеф Пілсудський і Україна. К., 2007. С.104126 та ін.

37. Див.: Держалюк М. С. Міжнародне становище України та її визвольна боротьба у 19171922 рр. К., 1998. 240 с.; Городня Н. Д. Політика країн Антанти і США щодо державності України в 19171919 роках. Автореф. канд. іст. наук. К., 1996. 24 с.; Гончар Б. М., Городня Н. Д. Відносини між Францією і УНР (грудень 1918 квітень 1919 р.) // Український історичний журнал. 2000. №2. С.4757; Солдатенко В. Ф. Винниченко і Петлюра: політичні портрети революційної доби. К., 2007.

C. 241301; Солдатенко В. Ф. Україна в революційну добу. Історичні есехроніки: в4т. Т.З.: Рік 1919. К., 2010. С.125.

38. Див.: Савченко В. Симон Петлюра. Харьков, 2004. С.244, 251 и др.; Солдатенко В. Ф. Україна в революційну добу. Історичні есехроніки. Т.З.: Рік 1919. С.153155.

39. Павлюк О. В. Боротьба України за незалежність і політика США (19171923). К., 1996. 187 с.

40. Под немецкой пятой (документы о Гетьманщине) // Летопись революции. 1924. №3. С.189203.

41. Драма вибору. Відносини України з Центральними державами у 19171918 рр. К., 1999. 274 с.

42. Українська Держава (квітеньгрудень 1918 року). Документи і матеріали. У 2 т. К., 2015. Т.1. 790 с., Т.2. 412 с.

References

1. Dyv.: Politychna istorija Ukrai'ny XX stolittja. U 6 t. T.2. Revoljucii' v Ukrai'ni: politykoderzhavni modeli ta realii'. K., 2003. 488 s.; Kapeljushnyj V. Zdobuta і vtrachena nezalezhnist': istoriografichnyj narys ukrai'ns'koi' derzhavnosti doby nacional'novyzvol'nyh zmagan' (19171921 rr.). K., 2003. 608 s.; Get'manat Pavla Skoropads'kogo: istorija, postati, kontroversii'. Vseukrai'ns'ka naukova konferencija. 1920 travnja 2008 r. K., 2008. 320 s.; Pyrig R. Ukrai'ns'ka get'mans'ka derzhava 1918 roku. Istorychni narysy. K., 2011. 336 s.; Narysy istorii' Ukrai'ns'koi' revoljucii' 19171921 rokiv. U 2 kn. Kn.l. K., 2011. 390 s.; Kn.2. K., 2012. 464 s.; Pavlo Skoropads'kyj ostannij get'man Ukrai'ny (do 140richchja vid dnja narodzhennja) // Nacional'na ta istorychna pam'jat'. 2013. Vyp.7. 310 s.; Ukrai'ns'ka revoljucija 1917-- 1921 rokiv: pogljad iz s'ogodennja. K., 2013. 656 s.

2. Dyv.: Soldatenko V. Ukrai'ns'ka revoljucija: koncepcija ta istoriografija. K., 1997. 416 s.; Soldatenko V. Ukrai'ns'ka revoljucija: koncepcija ta istoriografija (19181920 rr.). K., 1999. 508 s.; Soldatenko V. Ukrai'na v revoljucijnu dobu. Istorychni esehroniky. U 4 t.: T. II. Rik 1918. K., 2009. 411 s.; Soldatenko V.

Revoljucijna doba v Ukrai'ni (19171920 roky). Logika piznannja, istorychni postati, kljuchovi epizody. K., 2011. 568 s. (druge vyd., dop. і pererob. K., 2012. 522 s.); Soldatenko V. U vyri revoljucij і gromadjans'koi' vijny. K., 2012. 272 s.; Soldatenko V. Grazhdanskaja vojna v Ukraine. 19171920 gg. Moskva, 2012. 672 s.

3. Dyv.: Fedjushin O. Ukrainskaja revoljucija 19171918. Moskva, 2007. 334 s.; UilerBennet D. Brestskij mir. Pobedy і porazhenija sovetskoj diplomatii. Moskva, 2009. 415 s.

4. Narysy istorii' Ukrai'ns'koi' revoljucii' 19171921 rokiv. T.l. S.385387.

5. Domik V., Kas'janov G., Lib P., Ljajding Milljer A., Musjal B., Rasevych V. Ukrai'na mizh samovyznachennjam ta okupacijeju: 19171922 roky. K., 2015. 512 s.

6. Die Ukraine zwischen Selbstbestimmung und Fremdherrschalf 19171922. Zeyram Graz. 2011.

7. Dyv.: Popyk S. Ukrai'nci v Avstrii', 19141918 rr.: avstrijs'ka polityka v ukrai'ns'komu pytanni periodu Velykoi' vijny. K. Chemivci, 1999. 236 s.; Istorija Ukrai'ny. Vyd. 3tje dop. і pererob. (zagal'na redakcija V. A. Smolija). K., 2002. S.197209; Ukrai'na v Jevropi: kontekst mizhnarodnyh vidnosyn. K., 2011. S.214265; Narysy istorii' Ukrai'ns'koi' revoljucii' 19171921 rokiv. U 2 kn. Kn.l. S.1386; Golovchenko V., Matvijenko V., Soldatenko V. Dyplomatychna istorija Ukrai'ny (kinec' XIX persha chvert' XX stolittja). K., 2011. S.7172; Velyka vijna 19141918 rr. і Ukrai'na. U 2 kn. Kn.l: Istorychni narysy. K., 2014. 784 s.; Dac'kiv I. Dyplomatija ukrai'ns'kyh derzhavnyh utvoren' u zahysti nacional'nyh interesiv: 19171923 rr. Temopil', 2009. 519 s.; Lytvyn V. M. Istorija Ukrai'ny. Pidruchnyk. K., 2013. 992 s.

8. Golovchenko V. I., Soldatenko V. F. Ukrai'ns'ke pytannja v roky Pershoi' svitovoi' vijny. K., 2009. 448 s.

9. Dyv.: Jaremchuk V. D. Ukrai'ns'ka bagatopartijnist' Naddniprjans'koi' і Zahidnoi' Ukrai'ny: komparatyvnyj analiz (18991918). K., 2012. S.355, 392, 404405, 419; Kugutjak M. Ukrai'ns'ka nacionaldemokratija. 19181939. T.l. K. IvanoFrankivs'k, 2002. S.6569.

10. Rubach M. A. К istorii ukrainskoj revoljucii (Zametki і dokumenty: dekabr'). Glava III. Vneshnie politicheskie faktory // Letopis' revoljucii. 1926. №5 (20). S.735.

11. Dyv.: Hrystjuk P. Zamitky і materialy do istorii' ukrai'ns'koi' revoljucii'. 19171920. T.2. Praga, 1921; Doroshenko D. Istorija Ukrai'ny. 19171923 rr. T.l. Uzhgorod, 1932; Levyc'kyj K. Istorija vyzvol'nyh zmagan' galyc'kyh ukrai'nciv z chasu svitovoi' vijny (19141918 rr.). L., 1930; Berestejs'kyj myr. Z nagody 10h rokovyn 9.II.19189.II.1928. Spomyny ta materialy. L'vivKyi'v, 1928.

12. Dyv.: Nikol'nikov G. A. Brestskij mir і Ukraina. K., 1981. 173 s.; Symonenko R. Brest. Dvobij vijny і myru. K., 1988; Derzhaljuk M. Berestejs'kij myr і Ukrai'na // Pam'jat' stolit'. 1998. №1; Soldatenko V. Persha dyplomatychna akcija UNR Berestejs'ka ugoda // Ukrai'na dyplomatychna. Naukovyj shhorichnyk. K., 2002. Vyp. II. S.248263; Mihutina I. Ukrainskij Brestskij mir. Put' vyhoda Rossii iz Pervoj mirovoj vojny і anatomija konflikta mezhdu Sovnarkomom RSFSR і pravitel'stvom Ukrainskoj Central'noj Rady. Moskva, 2007. 288 s. (Recenzii' V. Soldatenka na monografiju opublikovano v «Ukrai'ns'komu istorychnomu zhumali» (2007. №4. S.203206) і zhumali «Otechestvennaja istorija» (Moskva, 2007. №6. S.187189)); Dac'kiv I. Brest 1918: jevropejs'kyj proryv Ukrai'ny. Temopil', 2008. 553 s.

13. Dyv.: Grushevs'kyj M. Iljustrovana istorija Ukrai'ny. K. Viden', 1920. S.564565; Doroshenko D. Zaznach. pracja. S.333; Hrystjuk P. Zaznach. pracja. S.139141; Vynnychenko V. Vidrodzhennja nacii' (Istorija ukrai'ns'koi' revoljucii' [marec' 1917 marec' 1919]). Ch. II K. Viden', 1920. S.208209; Shapoval M. Velyka revoljucija і ukrai'ns'ka vyzvol'na programa. Praga, 1928. S. III.

14. Dyv.: Krah germanskoj okkupacii na Ukraine (po dokumentam okkupantov). Moskva, 1936. 205 s.; Osvoboditel'naja vojna ukrainskogo naroda protiv nemeckih okkupantov. K., 1938. 622 s.; Dokumenty о razgrome germanskih okkupantov na Ukraine v 1918 godu. Moskva, 1942. 240 s.

15. Dyv.: Belan Ju. A. Otechestvennaja vojna ukrainskogo naroda

protiv nemeckih okkupantov v 1918 godu. K., I960. 330 s.;

Suprunenko N. I. Ocherki istorii grazhdanskoj vojny і inostrannoj voennoj intervencii na Ukraine. Moskva, 1966. 455 s.; Soldatenko V. F. Grazhdanskaja vojna v Ukraine. 19171920 gg. Moskva, 2012.672 s.

16. Encyklopedija istorii' Ukrai'ny. K., 2003. T.l.

17. Tam samo. S.20; Tymoshhuk О. V. Ohoronnyj aparat Ukrai'ns'koi' Derzhavy (kviten'gruden' 1918). Harkiv, 2000. 462 s.

18. Dyv.: К desjatiletiju intervencii. Sb. statej. MoskvaLeningrad, 1929. 246 s.; Ptashyns'kyj P. Do istorii' nimec'koavstrijs'koi' intervencii' na Ukrai'ni // Arhiv Radjans'koi' Ukrai'ny. 1932. №12; Nimec'koavstrijs'ka intervencija na Ukrai'ni. T.l. H., 1933; Skljarenko Je. Borot'ba trudjashhyh Ukrai'ny proty nimec'koavstrijs'kyh okupantiv і get'manshhyny v 1918 r. K., I960. 284 s.; Karpenko O. Ju. Imperialistychna intervencija na Ukrai'ni (19181920). L., 1964. 255 s.; Suprunenko N. I. Ocherky ystoryy grazhdanskoj vojnbi у ynostrannoj voennoj yntervencyy na Ukrayne (19181920). M., 1966. 455 s.; Ukrai'ns'ka RSR v period gromadjans'koi' vijny, 19171920 rr.: U 3 t. T.l. Peremoga Velykoi' Zhovtnevoi' socialistychnoi' revoljucii' v Rosii'. Vstanovlennja і zmicnennja Radjans'koi' vlady na Ukrai'ni. Vitchyznjana vijna ukrai'ns'kogo narodu proty avstronimec'kyh okupantiv (berezen' 1917 r. lystopad 1918 r.). 1967. 422 s.

19. Dyv.: Zastavenko G. Krah nimec'koi' intervencii' na Ukrai'ni v 1918 r. K., 1959. 153 s.; Tychyna V. Je. Borot'ba proty nimec'kyh okupantiv і vnutrishn'oi' kontrrevoljucii' na Ukrai'ni v 1918 roci. H., 1969. 284 s.; Pyrig R. Ja. Get'manat Pavla Skoropads'kogo: mizh Nimechchynoju і Rosijeju. K., 2008. 209 s.

20. Soldatenko V. F. Ukrai'na v revoljucijnu dobu. Istorychni esehroniky. T. II. Rik 1918.

21. Ukrai'na: politychna istorija XX pochatok XXI stolittja. K., 2007.

22. Dyv.: Hrystjuk P. Zamitky і materialy do istorii' Ukrai'ns'koi' revoljucii'. T.III. Praga, 1921. S.127; Shapoval M. Velyka revoljucija і ukrai'ns'ka vyzvol'na programa. Praga, 1928. S.112.

23. Pervyj s#ezd kommunisticheskoj partii bol'shevikov Ukrainy. 512 ijulja 1918 g. Protokoly. K., 1991.

24. Soldatenko V. Ukrai'na v revoljucijnu dobu. Istorychni esehroniky. T. II. Rik 1918.

25. Denikin A. I. Ocherki russkoj smuty: V 5 t. T.2.

26. Zaharchenko P. Seljans'ka vijna v Ukrai'ni: rik 1918. K., 1997.

27. Istorija ukrai'ns'kogo seljanstva. Narysy v 2t. K., 2006.

T.l.

28. Get'manat Pavla Skoropads'kogo: istorija, postati, kontroversii'. Vseukrai'ns'ka naukova konferencija 1920 travnja 2008 r.; Pavlo Skoropads'kyj ostannij get'man Ukrai'ny (do 140richchja vid dnja narodzhennja). Zbirka naukovyh prac'.

29. Ukrai'na v revoljucijnyh procesah pershyh desjatylit' XX stolittja. Mizhnarodna naukovoteoretychna konferencija 2021 lystopada. K., 2007. 580 s.; Ukrai'ns'ka revoljucija 1917-- 1921 rokiv. Pogljad iz s'ogodennja. K., 2013. 656 s.

30. Dyv.: Ocherki razvitija narodnogo hozjajstva Ukrainskoj SSR. M., 1954. S.72; Borisov V. I. Voennyj kommunizm: ideologija і praktika (o hode provedenija prodovol'stvennoj politiki v Ukraine). Lugansk, 1993. S.22; Pyrig R. Ja. Ukrai'ns'ka get'mans'ka derzhava 1918 roku. Istorychni narysy. S.168; Prytuljak P. Ukrai'na і Brests'kyj myr: vid pidpysannja do vykonannja: (1917-- 1918 rr.).K., 2004.216 s.

31. Prytuljak P. Ekonomichnyj dogovir UNR z Nimechchynoju ta AvstroUgorshhynoju 1918 r. // Ukrai'ns'kyj istorychnyj zhumal. 1997. №1. S.6271.

32. Dyv.: Politychna istorija Ukrai'ny. XX stolittja. T.2. S.258271; Pyrig R. Ja. Ukrai'ns'ka get'mans'ka derzhava 1918 roku. Istorychni narysy. S.172180; Soldatenko V. F. Ukrai'na v revoljucijnu dobu. Istorychni esehroniky. T.2. Rik 1918. S.238241; Soldatenko V. F. Grazhdanskaja vojna v Ukraine. 1917-- 1920 gg. S.219.

33. Dyv.: Borisov V. I., Chemobaev A. A. Hleb, vojna,

revoljucija: prodovol'stvennaja politika na juge Rossii v period Pervoj mirovoj vojny і revoljucii (19141918 gg.). Moskva Lugansk, 1997. S.104127; Ekonomichna istorija Ukrai'ny.

Istorykoekonomichne doslidzhennja. U 2 t. K., 2011. T.2. S.97153; Lozovyj V. Prodovol'che stanovyshhe v Ukrai'ni v period Get'manatu: politka vlady і reakcija seljanstva (1918 rik) // Studii' z istorii' ukrai'ns'koi' revoljucii' 19171921 rokiv. Zbimyk naukovyh prac' na poshanu doktora istorychnyh nauk, profesora Ruslana Jakovycha Pyroga z nagody 70richchja z dnja narodzhennja ta 40richchja naukovopedagogichnoi' dijal'nosti. K., 2011. S.184196; Soldatenko V. F. Chynnyk «ukrai'ns'kogo hliba» v gromadjans'kij vijni 19171920 rr.) // Ukrai'ns'kyj seljanyn. Zbimyk naukovyh prac'. Cherkasy, 2014. №14. S.156162.?

34. Dyv.: Soldatenko V. F. Ukrai'ns'ka revoljucija jak suspil'nyj fenomen: poshuk metodologichnyh zasad doslidzhennja // Central'na Rada і ukrai'ns'kyj derzhavotvorchyj proces. Materialy naukovoi' konferencii'. 20 bereznja 1997 r. Ch.I. K., 1997. S.2029; Soldatenko V. F. Ukrai'ns'ka revoljucija: koncepcija ta istoriografija. Kn. 12. K. Kn.l. 1997. 416 s.; Kn.2. 1999. 508 s.; Soldatenko V. F Ukrai'ns'ka revoljucija. Istorychnyj narys. K.,

1999. 976 s.; Soldatenko V. F. Ukrai'ns'ka revoljucija: fenomen і doslidnyky II Pam'jat' stolit'. 1999. S.157160; Soldatenko V. F. Ukrai'ns'ka revoljucija // Politologichnyj encyklopedychnyj slovnyk. K., 2004. S.677; Soldatenko V. F. Novitni tendencii' j aktual'ni problemy istoriografichnogo osvojennja procesiv revoljucijnoi' doby 19171920 rr. II Ukrai'ns'kyj istorychnyj zhumal. 2008. №1. S.7588; Soldatenko V. F. Fenomen Ukrainskoj revoljucii // Rossijskaja istorija (Moskva). 2009. №1. S.3646; Soldatenko V. F. Ukrainskaja revoljucija 19171920 gg. К vyjasneniju konturov і parametrov istoricheskogo fenomena // Gileja. Naukovyj visnyk. K., 2009. Vyp.18. S.420; Soldatenko V. F. Revoljucijna doba v Ukrai'ni (19171920): logika piznannja, istorychni epizody, kljuchovi postati. K., 2011. 568 s.

35. Dyv.: Lytvyn M. R., Naumenko K. Je. Istorija ZUNR. L., 1995. 38 s.; Symonenko R. G., Tabachnyk D. V. Ukrai'ns'kopol's'ki vidnosyny ta borot'ba za jednist' Ukrai'ny. XIX pochatok XX st. Narysy. K., 2007. 704 s.; Krasivs'kyj O. Ukrai'ns'kopol's'ki vzajemyny v 19171923. K., 2008. 544 s.; Ustymenko V. Pol's'koukrai'ns'ka konfrontacija v chasy ZUNR // Problemy vyvchennja istorii' Ukrai'ns'koi' revoljucii' 19171921 rokiv. K., 2014. Vyp.10. S.230252.

36. Dyv.: Gud' B., Golubko V. Nelegka doroga do porozuminnja. Do pytannja genezy ukrai'ns'kopol's'kogo vijs'kovopolitychnogo spivrobitnyctva 19171921 rr. L., 1997. 68 s.; Lytvyn S. H. Sud istorii'. Symon Petljura і petljuriana. K., 2001. 640 s.; Kalakura O. Poljaky v etnopolitychnyh procesah na zemljah Ukrai'ny u XX stolitti. K., 2007. S.148163; Zarec'ka T. Juzef Pilsuds'kyj і Ukrai'na. K., 2007. S.104126 ta in.

37. Dyv.: Derzhaljuk M. S. Mizhnarodne stanovyshhe Ukrai'ny ta i'i' vyzvol'na borot'ba u 19171922 rr. K., 1998. 240 s.; Gorodnja N. D. Polityka krai'n Antanty і SShA shhodo derzhavnosti Ukrai'ny v 19171919 rokah. Avtoref. kand. ist. nauk. K., 1996. 24 s.; Gonchar В. M., Gorodnja N. D. Vidnosyny mizh Francijeju і UNR (gruden' 1918 kviten' 1919 r.) // Ukrai'ns'kyj istorychnyj zhumal.

2000. №2. S.4757; Soldatenko V. F. Vynnychenko і Petljura: politychni portrety revoljucijnoi' doby. K., 2007. S.241301; Soldatenko V. F. Ukrai'na v revoljucijnu dobu. Istorychni esehroniky: v4t.T.3.: Rik 1919. K., 2010. S.125.

38. Dyv.: Savchenko V. Simon Petljura. Har'kov, 2004. S.244, 251 і dr.; Soldatenko V. F. Ukrai'na v revoljucijnu dobu. Istorychni esehroniky. T.3.: Rik 1919. S.153155.

39. Pavljuk О. V. Borot'ba Ukrai'ny za nezalezhnist' і polityka SShA (19171923). K., 1996. 187 s.

40. Pod nemeckoj pjatoj (dokumenty о Get'manshhine) // Letopis' revoljucii. 1924. №3. S.189203.

41. Drama vyboru. Vidnosyny Ukrai'ny z Central'nymy derzhavamy u 19171918 rr. K., 1999. 274 s.

42. Ukrai'ns'ka Derzhava (kviten'gruden' 1918 roku). Dokumenty і materialy. U 2 t. K., 2015. T.l. 790 s., T.2. 412 s.

Размещено на Allbest.ru