Штрихи до соціокультурного портрету істориків університету св. Володимира - В. Циха, О. Ставровського, В. Шульгина

О. Романович-Славатинський (1832-1910 рр.) [43, с. 580-583], професор кафедри державного права університету Св. Володимира, який навчався на юридичному факультеті у 1850-1855 рр. наголошував: «Припомним, что Шульгин был украшением университета св. Владимира и что такого профессора истории редко приходилось слышать не только у нас, но и за границей. Осенью 1862 года, по личным и семейным обстоятельствам, он оставил профессуру. Его тогдашние слушатели и теперь хорошо помнят его последнюю лекцию по историографии, когда он излагал значение исторических работ братьев Тьери. Рукоплесканиями провожали Шульгина по университетскому коридору, а толпы студентов сопутствовали ему до самого выхода из университета» [31; 45, с. 189].

Кількома днями після смерті В. Шульгина О. Романович-Славатинський високо оцінив його діяльність: «В.Я. Шульгин в течение 13 лет, с 1849 по 1862 г., преподавал всеобщую историю, переходя от древней к новой. С особенной любовью и увлечением он занимался последнею; но кто помнит его чтение по истории Древнего Востока, тот может засвидетельствовать, что он был истинным мастером и в истории древней. Он обладал редким талантом лектора - уделом немногих избранников, для которых профессорская деятельность как бы предназначена их природой. Шульгин, можно сказать, был таким прирожденным профессором. В своих лекциях по всеобщей истории он умел в изящной форме, в отчеканенной рельефной фразе художественно воссоздать исторических деятелей и драматизм исторических событий, сокровенный смысл которых он всегда умел разъяснить с точек зрения современной ему исторической науки, на уровне который он всегда стоял сам и держал своих слушателей. В его лекциях под очарованным взором последних проходили со всеми своими индивидуальными особенностями великие исторические фигуры Гуса, Лютера, Кальвина, Робеспьера, Наполеона I и др., и во всем своем драматизме развивались такие великие мировые события, как Ренессанс, Реформация, английская и французская революции, конституционно-либеральное движение Западной Европы первой четверти XIX века, параллельно с реакцией. Внутренний и мировой смысл этих событий всегда выяснялся просвещенной, либерально-гуманной мыслью автора» [53, с. 15-16].

«Шульгин обладал удивительной силой владеть своей аудиторией: аудитория сливалась с лектором, переживая вместе с ним изображаемую им историческую эпоху, вместе с ним страдала страданиями изображаемых им исторических героев и радовалась их радостями. Вот почему можно сказать, что если кому-нибудь из воспитанников университета 1849-1862 гг. удалось побывать в многолюдной аудитории покойного, нередко оглашаемой запретными рукоплесканиями очарованных слушателей, для того образ Шульгина-профессора - одно из самых светлых и заветных воспоминаний юных студенческих лет» [53, с. 15-16], - підсумував О. Романович-Славатинський.

Вихованець університету Св. Володимира, кандидат-претендент на кафедру всесвітньої історії у 1863-1864 рр., письменник, критик, публіцист, журналіст В. Авсєєнко (1842-1913 рр.) у автобіографічних споминах «Школьные годы. Отрывки из воспоминаний. 1852-1863» поділився враженням, яке справив на нього В. Шульгин [51-52]. Він навчався у 1859-1863 рр. на історико- філологічному факультеті університету Св. Володимира, у 1864-1866 рр. працював приват- доцентом кафедри всесвітньої історії, читав лекції з нової історії.

«Виталий Яковлевич Шульгин считался светилом университета. И в самом деле, такие даровитые личности встречаются не часто; по крайней мере в Киеве он был головою выше не только университетского, но и всего образованного городского общества, и едва ли не один обладал широкими взглядами, стоявшими над чертой провинциального миросозерцания. Самая наружность его была очень оригинальная; с горбами спереди и сзади, с лицом столько же некрасивым по чертам, сколько привлекательным по-умному, язвительному выражению, он производил сразу очень сильное впечатление. Я думаю, что физическая уродливость имела влияние на образование его ума и характера, рано обратив его мысли в серьезную сторону и сообщив его натуре чрезвычайную нервную и сердечную впечатлительность, а его уму - наклонность к сарказму, к желчи, подчас очень ядовитой и для него самого, и для тех, на кого обращалось его раздражение. Последнее обстоятельство было причиной, что и в университетском муравейнике, и в городском обществе, у Шульгина было не мало врагов; но можно сказать с уверенностью, что все более порядочное, более умное и честное, неизменно стояло на его стороне. Надо заметить притом, что при своей наклонности к сарказму, при своем большей части язвительном разговоре, Шульгин обладал очень горячим, любящим сердцем, способным к глубокой привязанности, и вообще был человек очень добрый, всегда готовый на помощь и услугу» [30, с. 717], - спогадував В. Авсєєнко.

«Как профессор, Шульгин обладал огромными дарованиями. [...] никто лучше его не мог справиться с громадною литературой предмета, никто лучше его не умел руководить молодыми людьми, приступающими к специальным занятиям по всеобщей истории. Критические способности его изумляли меня. В мою бытность студентом, он читал, между прочим, библиографию древней истории. Эти лекции могли назваться в полном смысле образцовыми. С необычайною краткостью и ясностью, с удивительной, чисто-художественной силою определений и характеристик, он знакомил слушателей со всей литературой предмета, давая одним руководящую нить для их занятий, другим восполняя недостаток их собственной начитанности» [30, с. 717], - згадував В. Авсєєнко.

Дар В. Шульгина, як оратора, відзначав В. Авсєєнко: «Притом он в замечательной мере обладал даром слова. Его речь, серьезная, сильная, изящная, не лишенная художественных оттенков, лилась с замечательною легкостью, и ни в одной аудитории я никогда не видел такого напряженного всеобщего внимания. Но в особенности дар слова Шульгина обнаружился на его публичных чтениях по истории французской революции. Возможность раздвинуть рамки предмета и высокий интерес самого предмета, при отсутствии тех условий, которые неизбежно вносят в университетское преподавание некоторую академическую сухость - все это позволило талантливому профессору довести свои чтения, по содержанию и по форме, до такого блеска, что даже пестрая, на половину дамская, аудитория не могла не испытывать артистического наслаждения» [30, с. 718].

В. Авсєєнко університетську діяльність В. Шульгина оцінював так: «... его преподавание отличалось одною весьма важною особенностью: он считал своею обязанностью помогать занятиям студентов не одним только чтением лекций, но и непосредственным руководством тех из них, которые избирали всеобщую историю предметом своей специальности. У него у первого явилась мысль устроить нечто в роде семинария, на подобие существующих в немецких университетах и в парижской Ecole Normale; эту мысль разделял также Н. Х. Бунге, которому и привелось осуществить ее на деле; Шульгин же, к величайшей потере для университета, в 1861 году вышел в отставку. Тем не менее у себя дома, в ограниченных, конечно, размерах, он был настоящим руководителем исторического семинария, и его беседы, его советы, его всегдашняя готовность снабдить всякого желающего книгой из своей прекрасной библиотеки - без сомнения памятны всем моим товарищам. Виталий Яковлевич считал, как бы своим нравственным и служебным долгом создать себе преемника из среды собственных слушателей, и, действительно, покидая университет, имел возможность представить совету двух студентов, посвятивших себя специальным занятиям по всеобщей истории» [30, с. 718].

В. Авсєєнко відзначав, що професор В. Шульгин виплекав любов до всесвітньої історії багатьом здібним студентам, першим увів семінарські заняття, які проводив дуже вдало, надавав студентам потрібні поради та забезпечував книжками із власної бібліотеки. В. Шульгин вважав своїм моральним і службовим обов'язком зростити наступників серед студентів. Це були В. Авсєєнко та М. Драгоманов. В. Авсєєнко упродовж 1863-1864 рр. працював на кафедрі всесвітньої історії приват- доцентом. М. Драгоманов (1841-1895 рр.), за рекомендацією В. Шульгина, посів посаду приват- доцента, а згодом доцента університету і відпрацював у закладі 11 років [51-52].

Втративши матір, батька, брата, дружину брата, страдаючи від мігреней, В. Шульгин 25 квітня 1863 р. залишив університет, але читав із великим успіхом ряд публічних лекцій з новітньої історії, в його аудиторії збиралася уся тодішня інтелігенція Києва. Блискучий успіх публічних лекцій В. Шульгина, на яких повною мірою проявлявся його талант, нагадав університету Св. Володимира, що він втратив після того, як В. Шульгин залишив заклад. Університетські друзі та шанувальники В. Шульгина підняли питання про надання його колишньої кафедри [46, c. 770-771].

В. Авсєєнко згадував про те, що зумовило В. Шульгина залишити працю в університеті: «Причины, побудившие Виталия Яковлевича рано оставить университет, заключались отчасти в тяжелых семейных утратах, расстроивших его донельзя впечатлительную и привязчивую натуру, отчасти в неприятностях, сопровождавших его профессорскую деятельность. Привлекая к себе всех более даровитых членов университетской корпорации, Шульгин не пользовался расположением других сотоварищей, и не умел относиться к этому обстоятельству с достаточным равнодушием. Ему хотелось отдохнуть» [30, c. 719].

В університеті Св. Володимира розмірковували над можливістю повернення В. Шульгина в університет. «Спустя два года, громадный успех предпринятых им публичных чтений о французской революции заставил членов университетского совета догадаться, что если причиною выхода Шульгина и было расстроенное состояние здоровья, то причина эта во всяком случае уже устранена. Стали думать, каким образом вернуть университету того, кто был душою и светилом его. Затруднений, разумеется, встретилось много. Тогда уже действовал новый устав, требовавший от профессора степени доктора. Шульгин не имел этой степени, и, следовательно, мог быть определен только доцентом, с ничтожным жалованьем. На такие условия он не соглашался. Тогда ухватились за параграф устава, которым университету предоставлялось право возводить в степень доктора лиц, известных своими учеными трудами. Вопрос баллотировали, получилось большинство, представили министру народного просвещения об утверждении Шульгина в докторском звании и о назначении его ординарным профессором. Министр (г. Головин) прислал Виталию Яковлевичу докторский диплом, при очень любезном письме. Но к сожалению, во всю эту, наделавшую в свое время много шуму, историю, вошли обстоятельства, побудившие Шульгина отказаться и от диплома, и от назначения», - пригадував В. Авсєєнко [30, c. 719].

Московський університет, після смерті професора П. Кудрявцева, двічі запрошував В. Шульгина працювати, проте останній це запрошення не прийняв. Цілісну картину конфлікту, який виник при спробі В. Шульгина повернутися до викладання в університет Св. Володимира в умовах дії статуту 1863 р., що отримав назву «справа Шульгина», детально дослідив В. Чесноков [48]. Політику російського уряду щодо історичної науки в університеті Св. Володимира у другій половині ХІХ ст. глибше розкрив В. Мордвинцев [49-50].

Згідно із прийнятим у 1863 р. новим статутом університету для отримання професорської кафедри був потрібний докторський ступінь, якого В. Шульгин не мав. Хоча статут надавав університету право обійти цю вимогу у виключному випадку. Для отримання докторського ступеня не потрібно було складати іспит. Надання ж дисертації особою, яка 13 років блискуче викладала на кафедрі здавалося лише формальністю. Тому рада університету вирішила надати В. Шульгину докторський диплом для повернення його на кафедру. Однак, історико-філологічний факультет відмінив це рішення ради університету, а В. Шульгин відмовився від наданого йому докторського диплому [46, с. 770].

У цей час відбулося польське Січневе повстання 1863-1864 рр. проти Російської імперії за здобуття незалежності та відновлення державності, яке хвилею прокотилося Правобережною Україною. Від місцевої адміністрації російська влада вимагала діяльної перебудови всього життя, виявилася нагальна потреба створення видання, яке б стало рупором імперської політики у Південно-Західному краї. Так виникла газета «Киевлянин», засновником якої та першим головним редактором і став професор університету Св. Володимира В. Шульгин, який був досить відомою особою у Києві завдяки своїй викладацькій та громадській діяльності, його публічні лекції відвідували впливові сановники Києва, в тому числі й генерал-губернатор Київської, Подільської та Волинської губерній у грудні 1862 - січні 1865 рр. М. Анненков. Саме він і запропонував В. Шульгину видавати газету, яка б фінансувалася імперським урядом. Російськомовна газета «Киевлянин» спочатку помірно-ліберального, а потім консервативного монархічного спрямування видавалася упродовж липня 1864 - грудня 1919 рр., виходила тричі на тиждень упродовж 18641879 рр., згодом - щодня, стала однією із найвпливовіших у Південно-Західному краї та однією із кращих провінційних газет в усій Російській імперії. Варто наголосити, що завдяки публіцистичному таланту В. Шульгин спромігся зробити газету «Киевлянин» настільки популярною, що він відмовився від урядових субсидій і газета стала приватною. В. Шульгин помер на посаді головного редактора «Киевлянина», встигнувши випустити останній у 1878 р. її номер, але не встиг переглянути коректурний відбиток, як він це робив упродовж багатьох років.

Отже, ґрунтовне знання предмета, надзвичайна пам'ять, талант лектора дозволяли вважати В. Циха викладачем європейського рівня. Професор В. Цих лекції читав із майстерністю оратора, спираючись на новітні дослідження, знайомив слухачів із джерелами, одним із перших застосував критичний метод у вивченні та опрацюванні джерел, надавав великого значення внутрішній історії.

Він був ідеалом для студентів, які характеризували його як людину сучасну і вчену, поважали за майстерність й високий рівень викладання всесвітньої історії. Наукова спадщина ученого та висловлені ним думки із питань античності, середньовіччя, історіографії свідчать про те, що В. Цих був глибоким і ерудованим вченим з неординарним підходом до історії як науки, вніс свій вклад у розвиток освіти і науки на українських землях Російської імперії 30-х років XIX ст. В. Цих причетний до започаткування першого періоду становлення школи істориків університету Св. Володимира. Для свого часу В. Цих був взірцем людини, викладача, науковця.

Представник школи істориків університету Св. Володимира професор О. Ставровський присвятив університету Св. Володимира тридцять років життя. Його науково-педагогічна діяльність склала перший та другий періоди становлення школи істориків університету Св. Володимира у ХІХ ст. Професор О. Ставровський разом із професором В. Цихом перебували біля витоків становлення школи істориків закладу, започатковував її традиції та вніс свій вклад у розвиток освіти і науки на українських землях Російської імперії у 30-ті - 60-ті рр. XIX ст.

Один із перших вихованців університету Св. Володимира, який почав викладати в своїй Alma Mater, В. Шульгин плідно працював на кафедрі всесвітньої історії у 1849-1862 рр. Цей час склав другий період становлення школи істориків університету Св. Володимира. В. Шульгин працював із великим бажанням задля користі освіти і науки. Своїм безкорисливим служінням В. Шульгин надихав інших вивчати всесвітню і російську історії, історію рідного краю. Своєю просвітницькою діяльністю В. Шульгин навчав майбутніх талановитих фахівців і дослідників, широко й неупереджено мисляче молоде покоління громадян. Вважаємо, що постать професора В. Шульгина має зайняти почесне місце серед українських викладачів і учених Російської імперії середини та другої половини XIX ст.

Пошанувавши професорів кафедри всесвітньої історії університету Св. Володимира - В. Циха, О. Ставровського та В. Шульгина, проаналізувавши історіографію про них із другої третини ХІХ - початку ХХІ ст., вивчивши їхні життєві шляхи, педагогічну й наукову діяльність, маємо висновувати, що своєю діяльністю вони започаткували перший та другий періоди становлення школи істориків закладу, який тривав від його відкриття у 1834 р. - до середини 60-х рр. ХІХ ст. Представники школи істориків університету Св. Володимира - В. Цих, О. Ставровський та В. Шульгин заклали традиції культу знань, високої ерудиції, загальної культури, прагнення творити, фахово виховувати і навчати, були серед фундаторів української національної історичної освіти і науки.

Література

1. Тарасенко О. Становлення та розвиток історичної освіти та науки у Київському університеті у 1834-1884 рр. К.: Логос, 1995. 276 с.

2. Тарасенко О. Класична наукова школа істориків Київського університету Св. Володимира у ХІХ ст. / Історія. Частина І: Тези та повідомлення ІІІ Міжнародного конгресу україністів. Міжнародна асоціація україністів, Національна академія наук України, 1996. С. 225-228.

3. Тарасенко О. О. З історії становлення та розвитку історичної освіти в Київському імператорському університеті Св. Володимира (до 175 річчя від дня заснування) // Історична думка, No 1(2), 2010. 59 с.

4. Фортинский Ф.Я. Цых Владимир Францевич / Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета Св. Владимира (1834-1884) / Составлен и издан. под ред.: В.С. Иконников. Киев: Тип. Ун-та Св. Владимира, 1884. С. 724-728.

5. Рудаков В. Цых Владимир Францович // Русский биографический словарь. СПб., 1901. Т. 19. С. 496-497.

6. Вязигин А. С. Цых Владимир Францевич / Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805-1905) / Под ред. М. Г. Халанского и Д. И. Багалея. Х., 2007. С. 257-259.

7. Стельмах С.П. Цих Володимир Францович Енциклопедія історії України: у 10 т. /редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. К.: Наук. думка, 2013. Т. 10: Т-Я. С. 480.

8. Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805-1905) / Под ред. М.Г. Халанского, Д.И. Багалея. Х.: Тип. А. Дарре, 1908. V, 558, XII с.

9. Історичний факультет Київського національного університету (1834-2004) / Під ред. проф. Г.Д Казьмирчука. К.: Прайм-М, 2004. 354 с.

10. Кісельова Ю.А. Становлення та розвиток історіографії в Імператорському Харківському університеті: монографія. Х.: ХНУ імені В. Каразіна, 2014. 252 с.

11. Шульгин В. История университета Св. Владимира. СПб.: Тип. Рюмина и К:, 1860. 230 с.

12. Владимирский-Буданов М.Ф. История Императорского Университета св. Владимира. Киев: Тип. Имп. ун-та св. Владимира, 1884. Т.1. 674 с.

13. Ручинська О. Біля витоків харківського антикознавтства: Володимир Францевич Цих // Украс: Історія, культура, мистецтво: українсько-сербський збірник. Х.: Темпора, 2009. Випуск 4. С. 49-58.

14. Цых В. Ф. Несколько слов о величии духа // Украинский журнал. 1825. Ч. 7. № 16. С. 223-239.

15. Цых В.Ф. Речь Гая Мария к римскому народу: (Из Криспа Саллюстия: Bellum Iugurthinum) / Пер. с лат. В. Цыха // Украинская журнал. 1824. Ч. 3. № 15. С. 115-123.

16. Цых В.Ф. Тит Ливий с присовокуплением отрывка из его истории // Украинский журнал. 1824. № 11. С. 224-234. С. 225-226.

17. Цых В.Ф. [О способе преподавания истории]. Решение вопроса: По причине беспрестанно умножения массы исторических сведений и распространения объёма истории, а не оказывается ли нужным изменить обыкновенный способ преподавания сей науки и какой он должен быть именно, как вообще, так и особенно в университетах? Х.: Тип. ун-та, 1833. 128 с.

18. Цых В. О цели и пользе высших учебных заведений / Записки и речи, читанные при открытии Императорского Университета св. Владимира, 15 июля 1834 года. К., 1840. С. 85-119.

19. Ректори Київського університету 1834-2006 / КНУТШ; В.В. Скопенко, В.А. Короткий, Т.В. Табенская, И.И. Тищенко, Л. Шевченко. Київ: Либідь, 2006. С. 60-61.

20. Речи, произнесенные при погребении ректора и профессора всеобщей истории в Императорский университете Св. Владимира Владимира Францевича Цыха, 21 апреля 1837 года. М., 1837. С. 16-22.

21. Бузескул В. О лекциях В. Ф. Цыха, профессора Харьковского университета в 30-х годах прошлого века // Сборник Харьковского историко-филологического общества, 1913. Т. ХІХ. С. 188-190.

22. Бузескул В.П. О лекциях В.Ф. Цыха профессора Харьковского университета в 30-х годах прошлого века. Х., 1910. 7 с.

23. Из воспоминаний студента Н. // Харьковский университет XIX - начале ХХ века в воспоминаниях его профессоров и воспитанников. Т. 1. Х., 2008. С. 99-130.

24. Лиман С.І. Історія середніх віків у творчості та навчальних курсах Володимира Францевича Циха (1805-1837) // Вісник Харківської державної академії культури. 2012. Вип. 38. С. 15-24.

25. Кісельова Юлія. Історіографічна проблематика у наукових працях В.Ф. Циха // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Збірник наукових праць. Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009. Вип. 12. 308 с. C. 276-282.

26. Фортинский Ф.Я. Ставровский А.И. // Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского Университета св. Владимира (1834-1884) / Составлен и издан. под ред.: В.С. Иконников. Киев: Тип. Ун-та Св. Владимира, 1884. С. 619622.

27. Ставровський Алексей Иванович // Энциклопедический словарь Брокгауза Ефрона. СПб., 1900. Т. 31. П/т. 61. С. 387.

28. Кравец Ф. Ставровський Александр Иванович // Русский биографический словарь в 25 томах. Том XIX. Смеловский - Суворина. Спб.: Тип. Товарищества Общественная Польза, 1909. 620. C. 310-311.

29. Костомаров Н.И. Исторические произведения. Автобиография /Сост. и ист.-биогр. очерк В.А. Замлинского; Примеч. И.Л. Бутича. 2-е изд. К.: Лыбидь, 1990. 736 с.

30. Авсеенко В.Г. Школьные годы.: Отрывок из воспоминаний. 1852-1862 // Исторический вестник, 1881. Ч. 4. С. 707-734.

31. Тарасенко О.О. Спогади Миколи Костомарова (школа істориків Університету Св. Володимира) // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. 2015. Том 127. Вип.11/2. С. 97-102.

32. Тарасенко О.О. Спогади В. Г. Авсєєнка про істориків Університету Св. Володимира // Грані. Науково-теоретичний альманах. 2016. Том 130. Вип. 2 (лютий). С. 81-89.

33. Тарасенко О.О. Музей старожитностей університету Св. Володимира у вивченні історії українського народу (до 170-річчя заснування) //Сумська старовина, 2007. Вип. 23. С. 78-83.

34. Лиман В.И. Идеи в латах: Запад или Восток? Средневековье в оценках медиевистов Украины (1804 - первая половина 1880-х гг.). Х.: ХГАК, 2009. 688 с.

35. Лиман С.І. Історія середніх віків у творчості та навчальних курсах професора Київського університету Олексія Івановича Ставровського (1811-1882 рр.) // Вісник Харківської державної академії культури. 2011. Вип. 33. С. 29-40.

36. Ставровський А.И. Рассуждение о значении средних веков в отношении к новейшему времени К.: Тип. ун-та, 1841. 197 с.

37. Лиман С.І. З історії «кадрового конфлікту» у київській університетській медієвістиці першої половини 1860-х рр.: О.І. Ставровський проти В.Г. Авсєєнка // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Історичні науки, 2013. Том 23. С. 144-160.

38. Бузескул В.П. Всеобщая история и её представители в России в XIX - начале XX вв. Л.: Изд-во АН СССР, 1929. Ч. 1. 218 с.

39. Эймонтова Р. Г. Русские университеты на грани двух эпох. От России крепостной к России капиталистической. М.: Наука, 1985. 350 с.

40. Очерки истории исторической науки в СССР. М.: Изд-во АН СССР, 1961.Т. 2.

41. Гельвих А. Лоренц, Фридрих // Русский биографический словарь А.А. Половцова в 25 томах. СПб., 1914. Т. 10: Лабзина - Ляшенко. С. 693694.

42. Устрялов Николай Герасимович (1805-1870) /Санкт-Петербургский государственный университет. Биографика.

43. Романович-Славатинський А.В. / Биографический словарь профессоров и преподавателей Университета Св. Владимира (1834-1884) /Составлен и издан под. ред. В.С. Иконникова. Киев: Тип. Ун-та Св. Владимира, 1884. С. 580-583.

44. Романович-Славатинський А. В. Моя жизнь и академическая деятельность. Воспоминания и заметки. 1832-1884 гг. // Вестник Европы, 1903. Ч.5. С. 181-205.

45. Градовский Г. Виталий Яковлевич Шульгин // Древняя и Новая Россия. 1879. Т. ІІ. № 9. С. 413-429.

46. Фортинський Ф.Я. Шульгин В.Я. // Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета св. Владимира (1835-1884) / Под ред. В.С. Иконникова. К., 1884. С. 760-777.

47. Конский П. А. Шульгин, Виталий Яковлевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). СПб., 1890-1907. XL (1904): Шуйское-Электровозбудимость, с. 4-5.

48. Чесноков В.И. «Дело В.Я. Шульгина» в Киевском университете как эпизод из истории университетской жизни в условиях действия Устава 1863 года // Российские университеты в XVni-XIX веках: сборник научных статей. Воронеж, 1999. Вып. 4. С. 121-139.

49. Мордвінцев В.М. Політика російського уряду щодо історичної науки в Київському університеті в другій половині ХІХ ст. // 150 років розвитку вітчизняної історичної науки в Київському університеті. К., 1993. С. 184-185.

50. Мордвінцев В.М. «Київський університетський розбрат» //Київський університет як осередок національної духовності, науки, культури. К., 1999. Ч. 1. С. 48.

51. Тарасенко О.О. Спогади про професора Шульгина (школа істориків Університету Св. Володимира) //Інтелігенція і влада. 2016. Вип. 34. С. 207-223.

52. Тарасенко О. Спогади В. Г. Авсєєнка про істориків Університету Св. Володимира // Грані. Науково-теоретичний альманах, 2016. № 2 (130) лютий. С. 81-89.

53. Виталий Яковлевич Шульгин. Некролог и речи, произнесённые над его гробом. Киев, 1879. 40 с.

54. Шевченко Л.В. П.В. Павлов, В.Я. Шульгин - провідні професори історії Київського університету св. Володимира // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Зб. ст. К., 1999. Вип. 9. С. 321-332.

55. Федорова Л.Д. Шульгин Віталій Яковлевич // Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України / Відп. редактор В.О. Горбик. К., 2005. Ч. 2. С. 319-321.

56. Линниченко А.И. Виталий Яковлевич Шульгин. Некролог и речи, произнесенные над его гробом // Университетские известия. К., 1879. № 2. 57. Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: минуле й сьогодення /під ред. проф. Г.Д Казьмирчука. К., 2004.

58. Левінець Р.П. В.Я. Шульгин - життя пов'язане з Києвом // Наукові записки з історії України. Переяслав-Хмельницький, 2002. Вип. 13. С. 217-222.

59. Левінець Р.П. Життєвий шлях та науково-громадська діяльність В.Я. Шульгина (1821-1878 рр.): автореф. дис...канд. іст. наук. 07.0001 «історія України». К., 2004. 24 с.

60. Левінець Р.П. Дослідження В.Я. Шульгиним стану освіти в Україні на зламі ХУІІІ - ХІХ ст. //Наукові записки. Історичні науки: Зб. наук. ст. Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Київ-Переяслав-Хмельницький, 2002. Вип. 47. С. 180-187.

61. Левінець Р.П. Київські сторінки життя В.Я. Шульгина // Історичний календар. К., 2002. С. 181-183.

62. Левінець Р.П. Шульгин Віталій Якович /Енциклопедія Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

63. Крижевський А.В. В.Я. Шульгин та його внесок у розвиток антикознавства в Університеті Св. Володимира // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. 2014. Вип. 44. С.89-96.

64. Шульгин В.Я. История Университета Св. Владимира. СПб., 1860. 230 с.

65. Гриценко І., Короткий В., Набильский Д. Професор В.Я. Шульгин та його «История университета Св. Владимира» // Шульгин Виталий. История Университета Св. Владимира / соч. Виталия Шульгина; сост. В. Короткий. Репр. изд. К.: Лыбидь, 2010. С.255-290. С. I-XXXVI.

66. Пустарков В.Ф. Университетская философия в России: Идеи. Персоналии. Основные центры. Спб., 2003.

67. Новицкий О. М. Постепенное развитие древних философских учений в связи с развитием языческих верований: в 4 т. /Соч. Ор. Новицкого. Т.1: Религия и философия Древнего Востока. К.: Унив. тип., 1860. ХМ, 326 с.; Т.2: Религии классического мира и первая половина греческой философии. К.: Унив. тип., 1860. VIII, 429 с.; Т.3: Вторая половина греческой философии и общий взгляд на характер этой философии. К.: С.И. Литов, 1860. VI, 362 с.; Т.4: Религия и философия Александрийского периода. К.: С. И. Литов, 1861. VIII, XX, 384 с.

68. Новицький Орест Маркович (1806-1884). Ординарний професор Імператорського університету Св. Володимира // Київський національний університет імені Тараса Шевченка: Незабутні постаті / Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк; Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В. Ф. Колесник, В. В. Різун та ін. Київ: Світ Успіху, 2005. С. 386.

69. Новицький Орест Маркович // Биографический словарь профессоров и преподавателей императорского университета Св. Владимира (1834-1884). Киев, 1884. С. 489-528.

70. Новицький Орест Маркович // Філософська думка в Україні: біобібліографічний словник. К., 2002. С. 144-145.

71. Ткачук М.Л. Орест Новицький: штрихи до життєпису // Магістеріум. Вип. 65: Історико-філософські студії. К.: НаУКМА, 2016. С. 73-84.

72. Чалий М. Із спогадів про університет та викладачів (30-40-ві роки XIX ст.) // 3 іменем Св. Володимира: Київський університет в документах, матеріалах та спогадах сучасників: У 2 кн. К.: Заповіт, 1994. Кн. 1. С. 244.

73. Лебединцев Ф.Г. Новицкий Орест Маркович (Некролог) // Киевская старина. 1884. № 7. С. 547-554.

74. Ткачук М.Л. Орест Новицький: штрихи до життєпису // Магістеріум. Вип. 65: Історико-філософські студії. К.: НаУКМА, 2016. С. 73-84.

75. Ткачук М.Л. Як вивчали історію філософії в Університеті Св. Володимира // Магістеріум. Т. 13. Історико-філософські студії. К., 2004. С. 65-74.

76. Захарченко М.М. История Киевского института благородных девиц (1838-1888 гг.). К., 1889. С. 41-42.

77. Погодин М.П. О состоянии женщин // Москвитянин. 1850. Ч. 3. Отд. ГУ С. 97.

78. Шульгин В.Я. Курс всеобщей истории для воспитаниц благородных институтов и воспитанников гимназий. История средних веков. 1-е изд. Киев, 1858. 8-е изд., 1881.

79. Шульгин В.Я. Курс истории древнего мира для воспитаниц женских институтов и воспитанников гимназий. 1-е изд. Киев, 1856. 6-е изд., 1865.

80. Шульгин В. Я. Курс истории новых времен для воспитанников и воспитаниц средних учебных заведений. 1-е изд. Киев, 1861. 7-е изд., 1898.

81. Ешевский С. Курс всеобщей истории, составленный В. Шульгиным // Атеней. 1858. Ч. 5. С. 126160.

82. Иловайский Д Курс всеобщей истории и пр., соч. Шульгина // Московские Ведомости. 1858. № 137. 15 ноября. С. 561-563.

83. Шульгин В. О состоянии женщин в России до Петра Великого. Историческое исследование. Вып 1. Киев: тип. И. Вальнера. 1850. 106 с.

84. Шульгин В.Я. Историческое обозрение учебных заведений в Юго-Западной России с конца ХУІІІ века до открытия университета в Киеве //Русское слово. 1859. № 9. С. 1-40.

85. Шульгин В.Я. Юго-Западный край в последнее двадцатипятилетие (1838-1863). Киев, 1864. 254 с.

Размещено на Allbest.ru