Мемуарій Української революції (1917-1921 pp.): автори та жанри

Як бачимо, представники білих сил за професійною ознакою здебільшого -- військові діячі, котрі з перемогою більшовиків змушені були емігрувати як такі, що проводили контрреволюційну й антирадянську діяльність. Їхні мемуари досить часто упереджено трактують події, що розвивалися на території України, автори вихоплюють їх із історичного контексту, керуючись лише імперськими інтересами, чим завдають шкоди об'єктивності. Попри це їх вивчення та зіставлення дає можливість з'ясувати місце кожної із трьох сил та конкретної персоналії в поразці національно-визвольних змагань України.

Жанри.

Мемуарна література періоду національно-визвольних змагань відзначається розвитком жанрового розмаїття, що виявилося як у використанні вже сталих жанрів (мемуари/спогади, автобіографія, щоденник), так і появі нових. У традиційному жанрі спогадів (спогади про історичні події та діячів) написані мемуари Никофора Гірняка «Останній Акт трагедії Української Галицької Армії (Спогади учасника подій за час від половини грудня 1919 до половини вересня 1920 р.)» (США, 1959), Ганса Коха «Спогад про УГА за лютий-травень 1920» (зберігається в архіві Н. Гірняка), В. Н. Андрієвського «Три громади: Спогади з 1885-1917 рр.» (Львів, 1938), О. О. Гольденвейзера «Из киевских воспоминаний» в книзі «Революция на Украине» (Москва-Ленинград, 1930), Д. І. Дорошенка «Мої спогади про давно минуле. 1901-1914 роки» (Вінніпег, 1949) та «Мої спогади про недавнє минуле. 1914-1920 роки» (Львів, 19231924), Б. М. Мартоса «Оскілко й Болбочан (Спогади) Доповідь-спогади колишнього прем'єр-міністра УНР Бориса Мартоса про протиурядові виступи отамана Оскілка та полковника Болбочана.» (Мюнхен, 1958), П. П. Скоропадського «Спогади. Кінець 1917 - грудень 1918» (Київ; Філадельфія, 1995), М. М. Ковалевського «При джерелах боротьби: спомини, враження. рефлексії» (Інсбрук,1960), М. С. Тишкевича «Уривки з спогадів» (ЛНВ. Львів, 1928. Кн. ІІІ. С. 229-241; Кн. V. С. 29-36; Кн. VII-VIII. С. 250-260; Кн. ІХ. С. 52-58; 1929. Кн. ІІІ. С. 224-230; Кн. V. С. 760-785), Ю. П. Тищенка (Сірого) «Участь В. Винниченка в революційному русі 1914-1916 рр.» у виданні «Винниченко В. Статті й матеріали» (Нью-Йорк, 1953) та «З моїх зустрічей. Спогади Вміщено спогади про Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Івана Нечуя-Левицького, Олену Пчілку, Олександра Олеся, Григорія Чупринку та ін.» (Київ, 1997); С. Є. Шухевича «Моє життя. Спогади» (Лондон, 1991) тощо.

Мемуари періоду національно-визвольних змагань рясніють новими назвами, які автори використовують у назвах: «спомини», «з минулого», «згадки», «обриси», «хроніки мого життя», «замітки і матеріали», «на підставі споминів» тощо. Так, М. С. Грушевський використовує у назві мемуарів «Спомини» Надруковані в журналі «Київ» (1988. № 9-12; 1989. № 8-11)., «В першій делегації української партії соціалістів-революціонерів. Квітень 1919 р. - лютий 1920 р.» (у зб. «Борітеся -- поборете», 1920. Ч. 3); В. Н. Андрієвський «З минулого» (Т. 1. 1917-ий рік на Полтавщині. Ч. 1-2. Берлін, 1921; Т. 2. Від Гетьмана до Директорії. Ч. 1-2. Берлін, 1923; 2-е вид. Нью- Йорк, 1963); Р. С. Бжеський «Згадки з минулого (1916-1921)» Надруковані в «ЛНВ» (Львів, 1925. Кн. 2. С. 134-142; Кн. 6. С. 127-132; Кн. 10. С. 126-131; Кн. 11. С. 219-229; Львів, 1926. Кн. 1. С. 33-43; Кн. 3. С. 207-215).; П. Г. Дяченко «Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії Української Народної Республіки» (Київ, 2010) Вперше вийшли друком у часопису «Америка» (1959).; Л. У Биковський «Книгарні -- бібліотеки -- академія: Спомини (1918-1922)» (Мюнхен, 1971), «Від Привороття до Трапезунду (спомини 1895-1918)» (Мюнхен, 1969); В. І. Кедровський «Обриси минулого. Деякі останні діячі-українофіли напередодні революції 1917 року» (Нью-Йорк, 1966); Б. Г. Монкевич «Спомини» (Львів, 1928); В. М. Петрів «Спомини з часів української революції (1917-1921)» (Львів, 1927-1931); Я. Токаржевський-Карашевич «Царгородські спомини» у часопису «Визвольний шлях» (Лондон, 1952. № 7); І. А. Фещенко-Чопівський «Хроніка мого життя: Спогади міністра Центральної Ради та Директорії» (Житомир, 1992); П. О. Христюк «Замітки і матеріали до історії української революції 1917-1920 рр.» (Відень, 1921-1922. Т. 1-4). Щодо тематичного спрямовання та хронологічних меж мемуарів, то дуже часто автори не ставили за мету створення цілісної картини зображуваних подій чи персоналій, а намагалися відтворити побачене, яке найяскравіше закарбувалося в пам'яті та було обмежене чіткими хронологічними рамками, подіями.

Не залишили поза увагою учасники подій 1917-1921 рр. і такий жанр, як щоденник, який являє собою «поденну фіксацію не лише навколишнього життя автора (суспільно-політичного, культурного, повсякденного), а і його думок, почуттів, емоцій» [9, с. 306] і є формою самовираження автора. Щоденникові записи з досліджуваного періоду залишив В. І. Вернадський -- «Щоденники (19171921)» (Київ, 1994, 2011). Його записи розкривають факти найменш дослідженого українського періоду життя вченого, відображають його науково-організаційну роботу, містять роздуми про місце вченого в українському національно-демократичному русі, характеристику національно-політичного, громадського та наукового життя України, оригінальні авторські характеристики П. М. Мілюкова, М. С. Грушевського, А. Е. Кримського, П. П. Скоропадського та інших політичних діячів і вчених і дають можливість простежити еволюцію його поглядів на українське питання. До цього самого жанру належать записи Володимира Винниченка -- «Щоденник. 1911-1925» (Едмонтон-Нью-Йорк, 19801983; у 2 т.), Євгена Чикаленка -- «Щоденник (1918-1919)» (Київ, 2011) та «Щоденник (1919-1920)» (Київ-Нью-Йорк, 2005), Дмитра Донцова -- «Рік 1918. Київ» (Торонто, 1954), в яких у вигляді коротких нотаток подано глибоку, змістовну характеристику життя Києва від 29 травня 1918 р. до 9 лютого 1919 р. До сьогодні не опублікований «Щоденник» Юрія Тищенка-Сірого, що охоплює драматичний для української політичної еміграції період 19191924 рр. Він, як і багато інших емігрантів, вважав свій виїзд за межі батьківщини тимчасовим і сподівався повернутися. Однак поразка армії УНР (1920 р.) зробила ці надії примарними. Його щоденникові записи значно доповнюють наші знання про період формування української пореволюційної еміграції. Вони зберігаються в ЦДАВО України у фонді Ю. П. Тищенка (Ф. 3803) та у фонді П. П. Лаврова (псевд. Юрія Тищенка; Ф. 4020) [4]. Користуючись класифікацією щоденників О. Г. Єгорова Див.: Егоров О. Г. Русский литературный дневник ХІХ века. История и теория жанра: исследование. Москва, 2003. С. 147, 152, 157., котрий за змістовим принципом виділяє родинно-побутові, подорожні, службові та суспільно-політичні щоденники, можна впевнено говорити, що щоденники діячів Української революції мають суспільно-політичне звучання, адже в них автори відтворювали події періоду національно-визвольних змагань, окреслювали своє місце в цих подіях і давали оцінку тому, що відбувалося.

Значно менше представлений такий жанр, як автобіографія -- реальна історія, індивідуально спрямована розповідь про приватне життя автора, написана ним самим. Звернення до цього жанру засвідчує поширення ідеї цінності окремої людини, кожного моменту її життя, а також доводить становлення самосвідомості автора. Вдалося виявити автобіографію генерал-хорунжого армії УНР Юрія Тютюнника Вперше надрукована в журналі «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ» (1998. № 1/2. С. 12-35). та сurriculum vitae князя Яна (Івана-Степана-Марії) Токаржевського-Карашевича Зберігається в архіві Є. Архипенка у Бахметєвському архіві Колумбійського університету (США).. Автобіографія останнього дає змогу пролити світло на обставини його життя від 1910 до 1918 р. Ним було складено докладний родовід і подано інформацію про період, коли він мешкав у Чабанівці на Поділлі, де управляв своїми маєтками та брав активну участь у громадській діяльності. Саме у цей час і відбулися зміни у його свідомості. За влучною характеристикою Дмитра Дорошенка З листа Д. Дорошенка до М. Чубатого від 21 січня 1947 р., який зберігається в Українському музеї-архіві в Стемфорді (США)., «.. .пан Токаржевський -- поміщик з російського Поділля, до весни 1918р. він виступав як «polak kresowy», але весною 1918 р. під впливом, гадаю, пок. Липинського, станув на укр[аїнську] державну службу, прилучився до укр[аїнського] національного] руху, вірно працюючи для Укра[їни]. Він сам ревний римо-католик, відданий своїй релігії, але в той же час усім серцем прилучився до українства» [2, с. 185].

Автобіографії завжди є вдалою знахідкою для дослідників, оскільки дають змогу з'ясувати обставини особистого життя автора та його родини, так би мовити, з перших уст.

Окрім традиційних мемуарних жанрів, події 1917-1921 рр. знайшли відображення у низці синтетичних праць, що носять історико-мемуарний, дослідницький і археографічний характер та містять елементи наукового дослідження, власне спогадів і публіцистики. До цієї групи найперше слід віднести працю Володимира Винниченка «Відродження нації» (Прага, 1929), де матеріал викладено у хронологічній послідовності на основі численних документів і матеріалів преси. Автором зроблена спроба періодизації революційних подій і державотворчого процесу в Україні за соціально-класовим принципом. Це дає підстави вважати це історико-мемуарне дослідження першою роботою з концептуального оформлення УН- Рівської історіографічної течії, що стала домінуючою у міжвоєнний період [7, c. 32, 34]. Симбіозом спогадів і наукового дослідження вирізняється і двотомна праця Ісаака Мазепи «Україна в огні і бурі революції» (Прага, 1942-1943), для написання якої автор залучив численні документи, мемуари, епістолярій і матеріали преси. Сам Ісаак Мазепа писав про свою роботу так: «В своїх спогадах я не обмежуюсь передачею лише того, що я сам бачив та чув. В тій мірі, в якій це дозволяли умови праці на еміграції, я старався крім своєї памяти та своїх записок, використати для освітлення окремих моментів також опубліковані досі матеріяли та спогади різних авторів» [4, с. 6]. До системних праць із історії українського війська, таких, що містять, окрім власне спогадів, ґрунтовну історичну та дослідницьку частину, відносять і спогади генерала-хорунжого армії УНР Всеволода Петріва «Спомини з часів української революції (1917-1921)» (Львів, 1927-1931) та спогади Степана Шухевича «Спомини з Українсько-Галицької армії (1918-1920» (Львів, 1929) [7, с. 37-39]. Спогади першого описують процес українізації армії, бойові дії українських частин проти більшовицьких військ навесні 1918 р., а другого -- висвітлюють історію УГА з листопада 1918 до серпня 1919 р. До синтетичних праць, що мають ознаки історичного дослідження та написані на основі спогадів, можна віднести і працю Костя Левицького «Великий зрив. (До історії української державности від березня до листопада 1918 р. на підставі споминів та документів)» (Львів, 1931), присвячену подіям, що передували створенню ЗУНР.

Загалом українська мемуарна традиція Української революції 1917-1921 рр. засвідчила сталий інтерес діячів усіх політичних сил і соціальних прошарків до написання спогадів. Адже саме мемуари є найбільш традиційним і популярним засобом накопичення, збереження та передачі історичної та національної пам'яті, що визначає їх комунікативні та виховні функції в суспільстві. Наукове опрацювання мемуарного спадку усіх учасників революційних подій, їх зіставлення, вивчення мотивів написання та визначення їх цільового спрямування дасть змогу виокремити основних політичних «гравців» революції на теренах України, оцінити можливості всіх запропонованих альтернатив суспільно-політичного поступу та з'ясувати причини поразки одних і перемогу інших.

мемуари археографічний визвольний

Література

1. Іванис В. Стежками життя. Спогади [Текст] / В. Іванис. - Торонто, 1958. - Т. 1. - 191 с.

2. Курас Г. Дипломат, історик, патріот (Іван Токаржевський-Кара- шевич) [Текст] / Г. Курас // Наук. записки [Нац. ун-ту «Острозька академія»]. Істор. науки. - 2007. - Вип. 9. - С. 184-190.

3. Любовець Н. Класифікація мемуарів у контексті біографічного джерелознавства [Текст] / Н. Любовець // Наук. праці НБУВ. - 2010. - Вип. 28. - С. 493-507.

4. Мазепи І. Україна в огні і бурі революції [Текст] / Ісаак Мазепа. - Б. м., 1950. - 210 с.

5. Мельник О. Щоденник Юрія Тищенка-Сірого [Текст] / О. Мельник // Укр. археограф. щорічник. - Київ, 2007. - Вип. 12. - С. 591-683.

6. Передирій В. Видання «Червоної Калини» (1922-1939) : іст.-біб- ліогр. дослідж. [Текст] / В. А. Передирій ; відп. ред. Є. П. Наконечний ; НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника. - Львів : [б. в.], 2004. - 358 с.

7. Пиріг Р. Я. Мемуари сучасників як джерело з історії Української революції 1917-1921 років [Текст] / Р. Я. Пиріг // Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років. - Київ : Інститут історії України НАН України, 2009. - Вип. 4. - С. 31-58.

8. Солдатенко В. Ф. Революційна доба в Україні (1917-1920 роки): логіка, пізнання, історичні постаті, ключові епізоди [Текст] / В. Ф. Солдатенко. - Київ : «Пріоритети», 2012. - 522 с.

9. Черкашина Т. Ю. Формування жанрів спогадової літератури [Текст] / Т. Ю. Черкашина // Наук. вісник Миколаївського держ. ун-ту імені В. О. Сухомлинського. Сер. : Філологічні науки. - 2013. - Вип. 4.11. - С. 302-307.

References

1. Ivanys, V. (1958). Stezhkamy zhyttia. Spohady [The paths of life. Memoirs]. (Vol. 1). Toronto. [in Ukrainian].

2. Kuras, H. (2007). Dyplomat, istoryk, patriot (Ivan Tokarzhevskyi-Kara- shevych). [Diplomat, historian, patriot (Ivan Tokarzhevsky-Karashevich)]. In Naukovi zapysky [Natsionalnoho universytetu “Ostrozka akade- miia ”]. Istorychni nauky. [Scientific notes [National University of Ostroh Academy]. Historical sciences]. (Vol 9, pp. 184-190). [in Ukrainian].

3. Liubovets, N. (2010). Klasyfikatsiia memuariv u konteksti biohra- fichnoho dzhereloznavstva [Classification of memoirs in the context of biographical source study]. Naukovi pratsi Natsionalnoi biblio- teky Ukrainy im. V I. Vernadskoho [Proceedings Vernadsky National library of Ukraine]. (Vol. 28, pp. 493-507). [in Ukrainian].

4. Mazepy, I. (1950). Ukraina v ohni i buri revoliutsii [Ukraine is in a fire and a storm of revolution]. [in Ukrainian].

5. Melnyk, O. (2007). Shchodennyk Yuriia Tyshchenka-Siroho [Diary of Yuri Tishchenko-Siryi]. In Ukrainskyi arkheohrafichnyi shcho- richnyk [Ukrainian Archeographical Yearbook]. (Vol. 12, pp. 591-- 683). [in Ukrainian].

6. Peredyrii, V. (2004). Vydannia “Chervonoi Kalyny” (1922-1939). Ist.-bibliohr. doslidzh. [The edition of “Red Kalina” (1922--1939): historical and bibliographic research]. Lviv. [in Ukrainian].

7. Pyrih, R. Ia. (2009). Memuary suchasnykivyak dzherelo z istorii Uk- rainskoi revoliutsii 1917-1921 rokiv [Memoirs of contemporaries as a source of history of the Ukrainian Revolution of 1917-1921]. In Problemy vyvchennia istorii Ukrainskoi revoliutsii 1917-1921 rokiv [Problems of studying the history of the Ukrainian revolution of 1917-1921]. (Vol. 4, pp. 31-58). [in Ukrainian].

8. Soldatenko, V. F. Revoliutsiina doba v Ukraini (1917-1920 roky): lohika, piznannia, istorychni postati, kliuchovi epizody [The revolutionary era in Ukraine (1917-1920): logic, cognition, historical figures, key episodes]. Kyiv: Priorytety. [in Ukrainian].

9. Cherkashyna, T. Ju. (2013). Formuvannia zhanriv spohadovoi lite- ratury [Formation of genres of memoirs]. In Naukovyi visnyk My- kolaivskoho derzhavnoho universytetu imeni V. O. Sukhomlynskoho. Ser. Filolohichni nauky [Scientific Herald of V. O. Sukhomlynsky Nikolaev State University. Series Philological Sciences]. (Vol. 4.11, pp. 302-307). [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru