Особисті та інституційні взаємини інтелігенції Галичини і Закарпаття (1848-1918 роки)

Важливим для дослідження проблеми інституційних контактів обабіч Карпат є аналіз листування закарпатських вчених зі Ставропігійським інститутом у Львові про пересилання книг. Ставропігійський інститут - головний книговидавничий і науковий центр в Галичині. Більша частина літератури, що висилалася на Закарпаття проходила саме через цю установу. Як свідчить листування, між закарпатськими товариствами, редакціями газет і окремими діячами були налагоджені досить тісні контакти з Ставропігійським інститутом.

В ЦДІА у Львові зберігається цінна справа обсягом 20 арк. під назвою “Листування з замовниками в Угорщині про пересилання книжок” від Ставропігії. Декілька листів адресовані із Закарпаття. Так один, наприклад, підписаний В.Кузьмичем, присвячений переліку осіб, котрі просять надіслати їм книги на Закарпаття. Серед досить великого списку, виділяються такі відомі в науковому світі видання, як “Переписка М.Драгоманова”, випуски популярних періодичних видань “Пчела”, “Друг”, “Слово” та інші .

В плані дослідження культурних взаємин Закарпаття і Галичини вельми цінним є епістолярне спілкування між Обществом св. Василія Великого в Ужгороді і Ставропігійським інститутом у Львові. Основна тема листів - книгопродаж. Більше того, як видно зі змісту листів, між цими установами було укладено спеціальний договір про організацію пересилання і продажу літератури. Листування між ними, оригінал якого зберігається в ЦДІА у Львові, якраз і присвячене питанням навколо укладання цього договору.

Із заснуванням у Львові НТШ дослідження Закарпаття набуває більш регулярного характеру, а взаємні контакти стають на якісно новий рівень. Виникнення Наукового Товариства ім. Шевченка як наукової установи з виразною тенденцією стати загальноукраїнським інтелектуальним центром відновило культурні та наукові зв'язки між двома етнічно спорідненими регіонами. Ініціативу від москвофілів в Галичині перебирає більш динамічна молодша інтелігентська верства, а серед неї кілька здібних ідейних працівників науки, які знайшли між закарпатцями хоч не багатьох, але ідейних народолюбців, готових допомогти своєму народові. Мабуть, найкращим способом цієї допомоги їм видалося намагання пізнати культуру, народний побут, рятувати мову народу і якось зблизитися до більш поступового галицького народовецького напряму. Таких людей на Закарпатті було небагато, але вони дали початок новій течії і спробі рятувати слов'янський характер свого краю від повної загрози денаціоналізації й тиску угорського шовінізму.

Наукові й культурні заходи НТШ могли розраховувати на дещо більший успіх у той час, аніж політичні впливи з Галичини, які могли викликати гостру реакцію Будапешту й, можливо, не мали б того відгуку з боку переляканої інтелігенції. Відродження національної свідомості, якщо про таке мислилося, могло розпочатися тільки з пізнання народної культури, з наближення до народних низів та з орієнтацією на галицький зразок національного відродження в дусі демократизму, популізму та поширення освіти. Напрям діяльності НТШ в цьому відношенні був дуже властивим і притягуючим. Проте основним чинником, що відіграв істотну роль в заангажованості НТШ у закарпатську проблематику, була настанова людей у самій Галичині, котрі науково і професійно зацікавилися закарпатською дійсністю. Це були відносно ще молоді, працьовиті, ідейні одиниці і добрі фахівці своєї справи, галицькі вчені, усі активні в роботі і гігантських зусиллях НТШ дали наукові підстави молодому національному рухові в Західній Україні.

Висновки

Підсумовуються результати дослідження відповідно до поставлених завдань. На основі опрацьованого матеріалу констатується, що культурна та наукова співпраця інтелігенції Галичини і Закарпаття - актуальна і багатогранна тема дослідження. Зазначений період середини ХІХ - початку ХХ століття хронологічно доволі великий і багатий на історичні факти. Навіть імперія за цей час змінила назву з Австрійської на Австро-Угорську. Та опрацьовані джерела переконливо підтверджують міцність культурних контактів обабіч Карпат, чітко визначають характер цієї взаємодії та способи її проявлення. Особисті та інституційні зв'язки двох західноукраїнських регіонів нагальна потреба часу, а без знання традицій та історії вони втрачають свою тяглість та минулі здобутки.

Відповідаючи на питання, що дала культурна співпраця Галичині і Закарпаттю, небезпідставно підтверджується - дуже багато. У випадку Закарпаття, ця взаємодія сприяла його національному і культурному пробудженню і відродженню. Напрацьовані традиції контактів, розвитку освіти і науки сприяли формуванню тут власних наукових установ. Закарпаттю культурна співпраця дала перші читальні, газети та журнали, товариства, відкрила шлях до вищої освіти, культурного прогресу. Галичина у взаємовідносинах з Закарпаттям завжди мала поле для нових досліджень, розповсюдження новітньої літератури, просування пануючих там ідеологій. Вся історія культурних зносин обабіч Карпат пройшла від “москвофільства” до “українофільства” з деякими відхиленнями до “карпаторусинства”, але в будь-який період стверджувалась віковічна єдність як етнографічна, так і національна всього українського народу.

На основі аналізу величезного масиву епістолярних джерел окреслюються головні прояви особистих та інституційних контактів двох західноукраїнських регіонів:

· книгообмін, комерційний продаж книг, пересилання періодичної літератури тощо. Контингент книжкової літератури був найрізноманітніший, хоча переважна кількість надісланих з Львова книг носила релігійних характер. Процес книгообміну не був однобоким. Із Закарпаття чимало літератури, переважно рукописів і періодики, надсилалося до Львова. У досліджуваний період середини ХІХ - початку ХХ століття більша частина виданих закарпатськими інтелектуалами книг друкувалася у Львові. Цей факт також свідчив на користь міцності культурних контактів українських регіонів.

· окрім книгообміну активізовуються процеси обміну культурним і науковим досвідом. А це несло за собою здійснення наукових подорожей, етнографічних досліджень та збирання джерельних матеріалів, організація театральних виступів тощо. Особливо посилилися ці процеси на зламі ХІХ-ХХ століть, коли справою Закарпаття зацікавилось НТШ та почали свою роботу молоді галицькі ентузіасти В.Гнатюк, С.Томашівський, І.Верхратський. Не відставали від них і закарпатські вчені Г.Стрипський, Ю.Жаткович та інші. Обопільний рух духовних цінностей сприяв зміцненню взаємозв'язків між українцями Закарпаття і Галичини.

Взаємні контакти обабіч Карпат допомогли українцям не втратити свою ментальність і національність, свою ідентичність, стверджували тривалість історичних традицій націотворення. Закарпатський русин усвідомив свою українськість ще наприкінці ХІХ століття, завдяки культурним зв'язкам з галицькими братами. Сьогодні необхідно пам'ятати про давні традиції спільного національно-культурного процесу взаємодії українців Закарпаття і Галичини. Уроки історії культурної співпраці варто враховувати в сучасному державотворенні, щоб зміцнювати зв'язки між українськими землями.

Роблячи висновок всьому опрацьованому матеріалу, стверджується, що культурна співпраця обабіч Карпат стала важливою віхою історії західноукраїнських земель. Вона стала чи не єдиним способом не втратити свою ментальність, свою відмінність від інших численних народів імперії, показала, що український народ в чужій державі є і працює задля свого культурного розвитку. Ентузіазму, талановитості, і патріотичності тогочасних інтелектуалів варто б повчитися багатьом сучасникам. А традиції і шляхи культурного єднання українських земель варто брати за приклад в сучасних державотворчих планах.

Список публікацій за темою дисертації

І. У фахових виданнях:

1. Світлик Н. Записки Наукового товариства імені Т.Г.Шевченка як джерело вивчення наукових контактів Закарпаття і Галичини / Неля Світлик // Науковий вісник УжНУ. Серія історія. - Вип. 21. - Ужгород, 2008. - С. 172-179.

2. Світлик Н. Епістолярна спадщина як джерело вивчення культурних контактів Закарпаття і Галичини (1848-1918) / Неля Світлик // Науковий вісник УжНУ. Серія історія. - Вип. 24. - Ужгород, 2010. - С. 198 - 207.

3. Світлик Н. Культурні взаємини Закарпаття і Галичини на сторінках регіональних періодичних видань середини ХІХ - початку ХХ століття / Неля Світлик // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Вип. ХІІІ. - Дрогобич, 2009. - С. 222-230.

4. Світлик Н. Культурні контакти між західноукраїнськими землями середини ХІХ - початку ХХ століття / Неля Світлик // Питання історії України. Збірник наукових праць. Вип. 13 - Чернівці, 2010. - С. 75 - 81.

5. Світлик Н. Роль І.Я.Франка у формуванні та розвитку наукових взаємин Закарпаття і Галичини / Неля Світлик // Науковий вісник УжНУ. Серія історія. - Вип. 20. - Ужгород, 2008. - С. 13-16.

ІІ. Матеріали конференцій:

6. Світлик Н. Культурні контакти Закарпаття з іншими Західноукраїнськими землями середини ХІХ - початку ХХ століття / Неля Світлик // Тези VII Буковинської міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 140-річчю заснування першого українського культурно-освітнього товариства на Буковині “Руська Бесіда” (27-28 листопада 2009 р.). - С. 144 - 145.

7. Світлик Н. Культурна і наукова співпраця інтелігенції Закарпаття і Галичини (сер. ХІХ - поч. ХХ ст.) / Неля Світлик // Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих учених “Дні науки історичного факультету” ( 22-23 квітня 2010 р.). - Вип. 3. Част. 4. - С. 172 - 174.

Анотація

Світлик Н.М. ОСОБИСТІ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ ВЗАЄМИНИ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ГАЛИЧИНИ І ЗАКАРПАТТЯ (1848-1918 рр.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - ДВНЗ “Ужгородський національний університет”. - Ужгород, 2010.

В роботі охарактеризовано культурні процеси в Закарпатті і Галичині і вивчено взаємини обабіч Карпат. За основу взято приватні комунікації між тогочасною українською інтелігенцією. Взаємодія між окремими інституціями дається на основі аналізу особистої ініціативи окремих вчених. Культурні взаємини розглядаються на тлі історичних подій і підкреслюється їх роль для розвитку місцевого населення та стимулювання процесу націотворення. Окремі прояви співпраці аналізуються комплексно хоча з різних ідеологічних засад. В дисертаційній роботі вивчаються такі актуальні питання як книгообмін і книготоргівля, культурно-пізнавальні та наукові взаємні поїздки, спільні культурні проекти та надбання, обмін науковим досвідом. Автор розглядає основні шляхи вивчення історії і культури Закарпаття галицькими вченими. У дисертації обґрунтовується, що зусилля вчених-учасників взаємної співпраці не пропали марно, а відкрили шлях до більшого культурного зближення між регіонами України.

Ключові слова: культурна співпраця, взаємини, комунікація, Закарпаття, Галичина, Угорська Русь, українофіли, москвофіли, епістолярна спадщина, публіцистика, русини, інтелігенція.

Аннотация

Свитлик Н.М. ЛИЧНЫЕ И ИНСТИТУЦИОННЫЕ ВЗАИМООТНОШЕНИЯ ИНТЕЛЛИГЕНЦИИ ГАЛИЧИНЫ И ЗАКАРПАТЬЯ (1848-1918 гг.) - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - ГВУЗ “Ужгородский национальный университет”. - Ужгород, 2010.

В диссертации исследуется актуальная проблема культурных коммуникаций между западноукраинскими землями. На основе анализа архивных материалов, эпистолярного и публицистического наследства известных галицких и закарпатских ученых середины ХІХ - начала ХХ века, исследовано основные проявления сотрудничества, как частной так и институционной.

В работе охарактеризованы культурные процессы в Закарпатье и Галичине и изучены взаимоотношения с обеих сторон Карпат. За основу взяты частные коммуникации между тогдашней украинской интеллигенцией. Взаимодействие между отдельными институциями дается на основе анализа личной инициативы отдельных ученых. Культурные взаимоотношения рассматриваются на фоне исторических событий и подчеркивается их роль для развития местного населения и стимулирования процесса розвитий наций. Отдельные проявления сотрудничества анализируются комплексно, хотя из разных идеологических принципов.

Особенная роль в работе отводится анализу частной переписки известных культурно-образовательных и общественных деятелей исследуемого периода. Проработанные эпистолярные материалы имеют большую источниковую насыщенность и актуальность. Автор диссертации привлек большое количество эпистолярного наследства, в работе использован богатый фактический материал, часть которого еще не издавалась. На основе частной переписки в диссертации очерчиваются отдельные аспекты культурного сотрудничества, основанные на личной инициативе отдельных ученых.

Не меньшую роль играет также анализ публицистических материалов на страницах изданий “Зоря Галицка”, “Слово”, “Вестникь для русинов Австрийской державы”, “Дело”, “Житє и слово”, “ЗНТШ”, “ЛНВ” и многих других. Предложенный анализ публицистических материалов на их страницах задевает много актуальных вопросов и дополняет проблематику культурного сотрудничества новыми аспектами. Исследование актуальной проблемы личных и институционных взаимоотношений интеллигенции обогащает проблематику культурного сотрудничества новыми источниками и историографическими обобщениями.

В диссертационной работе изучаются такие актуальные вопросы как книгообмен и книготорговля, культурно познавательные и научные взаимные поездки, общие культурные проекты и приобретения, обмен научным опытом. Автор рассматривает основные пути изучения истории и культуры Закарпатья галицкими учеными. В целом в работе поданы обстоятельные черты обоюдного движения духовных ценностей между западноукраинскими землями. В выводах к работе подчеркивается значение культурной коммуникации, ее последствия и перспективы в будущем. В диссертации обосновывается, что усилия ученых-участников взаимного сотрудничества не пропали напрасно, а открыли путь к большему культурному сближению между регионами Украины.

На основе проработанного материала констатируется, что культурное и научное сотрудничество интеллигенции Галичины и Закарпатья - актуальная и многогранная тема исследования. Отмеченный период середины ХІХ - началу ХХ века хронологически достаточно большой и богатый на исторические факты. Проработанные источники убедительно подтверждают прочность культурных контактов с обеих сторон Карпат, четко определяют характер этого взаимодействия и способы его проявки. Личные и институционные связи двух западноукраинских регионов неотложная потребность времени, а без знания традиций и истории они теряют свои прошлые достижения.

Ключевые слова: культурное сотрудничество, взаимоотношения, коммуникация, Закарпатье, Галичина, Венгерская Русь, украинофилы, москвофилы, эпистолярное наследие, публицистика, русины, интеллигенция.

Summary

Svitlyk N.M. PERSONAL AND INSTITUTIONAL CONTACTS BETWEEN THE INTELLECTUALS OF GALICIA AND TRANSCARPATHIA (1848-1918.) - Manuscript.

The Ph.D thesis on obtaining the scientific degree of the Candidate of History on speciality 07.00.01 - the History of Ukraine. - SHEI “Uzhhorod National University”. - Uzhhorod, 2010.

The cultural process in Transcarpathia and Galicia, have been characterized in the thesis, the mutual relations on the both sides of the Carpathians have been learned. Private communication between the intellegency of that time has been taken as the starting point of the investigation. The relations between separate institutions have been suggested on the basis of the analysis of the personal initiative of individual scholars. Cultural relations have been observed on the background of historical events; the role of the these relations for the development of local population and the stimulation of the process of the formation of the nation is underlined. Separate manifestations of collaboration have been analyzed in complex though from different ideological principles. The following questions have been studied in the dissertation: the exchange of the books and book-trade among the intelegency, cultural-cognitive and scientific trips, common cultural projects and achievements, the exchange of scientific experience.

Key words: cultural interaction, interrelations, communication, Transcarpathia, Galicia, Hungarian Russ, ukrainofilu (supporters of Ukraine), moskofilu (supporters of Moskow), epistolary inheritance, publicism, russins (the native inhabitants of Transcarpathia), intellectuals.

Размещено на Allbest.ru