Господарська діяльність споживчої кооперації України в період нової економічної політики (1921–1928 рр.)

З'ясовано, що в середині 1920-х років накреслилася тенденція до спеціалізації заготівельної роботи кооперативних організацій. Ця спеціалізація була не спланованою, а ситуативною, що складалася під впливом кон'юнктури ринку та потреб міського населення. По ряду заготівель продуктів споживча кооперація посіла друге місце (після державних заготівельників). У планових заготівлях яєць її частка складала майже 31%, м'яса - понад 15%. Загалом упродовж 1923-1925 років темпи заготівельної діяльності споживчої кооперації помітно зросли. Однак ряд об'єктивних (брак коштів і товарів, низький урожай 1924 та 1925 років, недостатня кількість підготовлених фахівців) і суб'єктивних (втручання та контроль з боку держави, планові директиви тощо) чинників гальмували самостійну заготівельну роботу споживчих товариств та їх спілок.

У підрозділі 3.3. «Особливості заготівельної діяльності споживчої кооперації в останні роки непу» зазначено, що з переходом до індустріалізації відбулося помітне зростання заготівельної діяльності споживчої кооперації. Підставою для посилення державного регулювання заготівельних операцій в останні роки непу стало загострення конкуренції між державними і кооперативними заготівельниками і приватними посередниками, постійні коливання цін і вичікувальна позиція селян. Характерною рисою хлібозаготівельної діяльності споживчої кооперації у другій половині 1920-х років стало посилення втручання влади не лише на заготівлі, але і збут зернохліба. Щоб убезпечити державні млини та спирзаводи від простою, більшовики зобов'язували споживчу кооперацію здавати їм заготовлену сировину (пшеницю, жито, ячмінь тощо). Встановлено, що зручною формою регулювання заготівельних цін на зернопродукти виявилися конвенційні бюро, які з середини 1920-х років діяли при окружних відділах Наркомату внутрішньої торгівлі УСРР. Шляхом утримання конвенційних цін державі вдалося помітно потіснити приватника на хлібозаготівельному ринку.

Хлібозаготівельна робота в останні роки непу відбувалася на фоні збільшення планових показників (завдання для кооператорів плануючими органами систематично переглядалися в бік збільшення) та штучного загострення класової боротьби на селі. Починаючи з 1928 року, матеріальне заохочення дефіцитними товарами за здане зерно отримували лише ті кооперативи, які своєчасно виконали чи перевиконали встановлені державною плани. На кінець 1928 року хлібозаготівлею займалися близько 8 тис. споживчих товариств. Загалом на споживчу кооперацію тоді припадало 53-54% усіх планових хлібозаготівель в Україні.

У пошуках винуватців зриву державних хлібозаготівельних завдань керівництво України постійно посилювало перевірки кооператорів. У той період керівництво ВУКС не спромоглося протидіяти розгортанню «чистки» кооперативних кадрів. Особливістю хлібозаготівельної кампанії 1928 року стало те, що об'єктом критики за уповільнення її темпів стали не лише кооператори-заготівельники, але й самі пайовики.

Встановлено, що у другій половині 1920-х років споживча кооперація помітно збільшила заготівлі м'ясної, молочної та овочевої продукції. Авторкою обґрунтовано доцільність створення Всеукраїнського кооперативного товариства для збуту й експорту продуктів птахівництва - «Кооптах». На кінець 1928 року робітничо-міська кооперація задовольняла потреби пайовиків продуктами таким чином: салом - на 50-55%, вершковим маслом - на 50%, яйцями - на 48%.

У підрозділі зазначено, що кооператори не без тиску з боку держави запровадили практику контрактації сільгосппродукції із селянами. Архівні документи допомогли виявити, що з 1926-1927 років у взаємовідносинах споживчої кооперації із селянами застосовувалися договори контрактації на технічні культури, а з 1928 року - на зерно і продукти тваринництва. З одного боку, контрактація сприяла інтенсификації сільськогосподарських заготівель, проте з другого - посилювала державне регулювання процесу заготівель і збуту, фактично вела до одержавлення кооперації.

У підрозділі 3.4. «Внесок організацій споживчої кооперації у розширення експорту України» зазначено, що в роки непу споживча кооперація зробила істотний внесок у налагодження експорту з України. Однак розгортанню закордонної діяльності вітчизняної споживчої кооперації заважав не лише ряд об'єктивних факторів, пов'язаних із неврожаєм, але й намагання союзного керівництва встановити монополію держави на експортно-імпортні операції, втручання з боку Наркомату внутрішньої торгівлі. Попри економічні труднощі вже в перші роки непу кооператори змогли організувати заготівлю та експорт смушок, пера, пуху, конопель, тютюну, щетини, лікарських рослин тощо. Споживча кооперація тоді змогла посісти помітне місце в експорті України.

Зазначено, що з 1923 року споживча кооперація відновила вивіз за кордон зерна, що на той час був основною статтею експорту України. Упродовж 1923-1925 років експорт зерна виявився рентабельною справою з огляду на низькі ціни на зерно всередині республіки. Разом з тим згідно з директивами Укрдержплану кооператори поступово збільшили експортні заготівлі м'ясної продукції, вершкового масла, як правило, всупереч потребам членів споживчих товариств. ВУКС тоді вивозила сільгосппродукцію на 22 зарубіжні ринки.

У період розгортання індустріалізації для того, щоб активізувати заготівлі на експорт, ВУКС систематично шукала додаткові шляхи стимулювання виробників сільгосппродукції та членів кооперації. Споживчі товариства отримували премії за перевищення виконання експортних планів та поліпшення якості експортної продукції. Місцеві кооперативи проводили конкурси за пошук зразків експортної сировини даного регіону.

Характерною ознакою експортної діяльності вітчизняних кооператорів упродовж другої половини 1920-х років, коли ціни на зерно на світовому ринку впали, відбулося зростання обсягів вивозу рибних консервів, городини (картоплі, цибулі, часнику, хрону) і фруктів, а також фруктових консервів, повидла, меду, маку. В останні роки непу ВУКС продемонструвала динамічні темпи розвитку експорту сільгосппродукції порівняно з іншим експортно-заготівельними структурами. За період з 1926 по 1928 рік вона збільшила експорт на 92,5%, тоді як Укрдержторг - на 41,3% і М'ясотрест - на 30%.

Загалом у роки непу споживча кооперація, попри регламентування її заготівельної та експортно-збутової діяльності з боку влади, конкуренцію з рядом державних заготівельних структур і приватних посередників, зробила значний внесок у забезпечення внутрішнього ринку, підтримку індустріалізації та посилення позицій України на світовому ринку. Вона перетворилася на потужну збутову організацію для селян. Проте під кінець непу фактично одержавлена споживча кооперація стала слухняним виконавцем більшовицьких хлібозаготівельних планів.

4. Промислова діяльність споживчої кооперації УСРР в умовах непу

З'ясована роль підприємств щодо випуску промислових товарів і продуктів харчування, яких бракувало на ринку.

У підрозділі 4.1. «Налагодження промислової діяльності споживчої кооперації в першій половині 1920-х років» зазначено, що з переходом до непу наповненню внутрішнього ринку промисловими товарами мала сприяти денаціоналізація і передача державою в оренду господарським структурам, у тому числі споживчій кооперації, середніх і малих підприємств.

Упродовж перших років непу в Україні простежувався справжній бум у відродженні і створенні кооперативних промислових підприємств. За підрахунками авторки, наприкінці 1921 р. ВУКС мала 19 власних, а губспілки - понад 1 тис. власних та орендованих підприємств. Кооператори змогли налагодити роботу підприємств різного призначення - від переробки сільгосппродукції до випуску взуття. Проте захоплення споживчої кооперації промисловою діяльністю в 1921-1922 рр. минуло, що пояснюється конкуренцією з боку приватних підприємств, потужних державних трестів, дисбалансом цін на промислові товари та сільгосппродукцію, нестачею коштів, нерентабельністю ряду підприємств, й особливо неврожаєм 1921-1922 років.

З першої половини 1923 року спостерігалося певне пожвавлення діяльності підприємств споживчої кооперації. При цьому відбулося урізноманітнення галузей промислового виробництва (понад 30 галузей). Погіршення фінансової та економічної ситуації і зростання цін на промислові товари в другій половині 1923 році спонукало кооператорів використовувати всі можливості до збереження підприємств з метою забезпечення пайовиків товарами за помірними цінами. Восени, коли криза збуту досягла найбільшого загострення, продукція підприємств споживчої кооперації складала понад 10% від усіх закуплених нею товарів.

З середини 1920-х років більшовики вдалися до обмеження діяльності кооперативної промисловості. Держава свідомо обмежувала активність споживчої кооперації, змушуючи її підприємства працювати переважно в переробній галузі, наприклад, у млинарстві і переробці насіння соняшнику. Саме в цих галузях кооператори передусім мали потіснити приватний сектор.

Протягом 1924-1925 років промислова діяльність споживчої кооперації України, характеризувалася певними особливостями: по-перше, з центру вона перемістилася у споживчі товариства та їх спілки на місцях, по-друге, відмовившись від ряду виробничих галузей, кооператори переважно зосередили увагу на розширенні переробних підприємств. У міру зменшення кількості великих і середніх підприємств ВУКС та райспілок накреслилася тенденція до зростання чисельності малих підприємств робітничих і сільських кооперативів.

У підрозділі 4.2. «Діяльність промисловості споживчої кооперації під час розгортання індустріалізації (1926-1928 рр.)» обґрунтовано тезу про те, що з огляду на індустріалізацію країни на споживчу кооперацію, яка володіла низкою місцевих промислових підприємств, більшовиками покладалася надія щодо випуску тих товарів, яких бракувало на ринку, та розширення асортименту продовольчої продукції. У підрозділі проаналізовано джерела додаткового фінансування кооператорами промислових підприємств, включаючи пайові кампанії, раціоналізацію, скорочення виробничих витрат і посилення режиму економії. Охарактеризовано внесок окремих переробних галузей споживчої кооперації у вирішення продовольчої проблеми та підготовку сільгосппродукції до експорту (млинарство, виробництво вершкового масла, м'ясопереробка, рибне та овочево-фруктове консервне виробництво, олійна галузь). У контексті індустріалізації країни споживча кооперація започаткували практику надання побутових послуг своїм членам (швейні та взуттєві майстерні, пральні тощо). Загалом проведені авторкою підрахунки свідчать, що наприкінці 1928 року споживча кооперація України мала 664 промислових підприємств.

У підрозділі 4.3. «Політика держави щодо хлібопекарської галузі споживчої кооперації в умовах непу» обґрутовано, що найбільшою підтримкою влади користувалася хлібопекарська галузь споживчої кооперації, що було викликано прагненням більшовиків будь за що оволодіти хлібним ринком. У 1923 році з переходом хлібопечення на госпрозрахунок питання безперебійної підтримки робітників дешевим хлібом усе більше набувало політичної ваги. Завдяки власній ініціативі та державній підтримці до 1924 року практично всі робітничі коперативи у містах мали власні пекарні. Хлібна продукція споживчої кооперації загалом по Україні була на 20-50% дешевшею, ніж на ринку. Цьому сприяли тверді закупівельні ціни на борошно, скорочення накладних витрат у процесі хлібовипікання, використання дешевшого опалення пекарень тощо.

У середині 1920-х років розпочалася широкомасштабна механізація кооперативного хлібопечення. 1926 рік у галузі механізації хлібопечення став своєрідним проривом. ВУКС стала членом пайового товариства «Електрохліб», яке опікувалося механізацією хлібопечення. Поліпшення якості хліба при одночасному зниженні ціни на нього стало значним досягненням кооператорів у контексті змагання з приватним хлібопеченням. На кінець 1928 року споживча кооперація України мала 456 хлібопекарських підприємств.

5. Становлення і розвиток громадського харчування споживчої кооперації в період непу

Досліджено внесок кооперативних закладів громадського харчування у вирішення продовольчої проблеми в роки непу.

У підрозділі 5.1. «Роль кооперативного громадського харчування у подоланні голоду та його наслідків (1921-1923 рр.)» визначено причини становлення кооперативного громадського харчування. З огляду на нестачу продуктів на ринку кооперативні їдальні передусім мали сприяти забезпеченню гарячим харчуванням робітників промислових центрів. Водночас встановлено, що з огляду на неврожай та голод 1921-1922 років кооперативні їдальні та пункти харчування стали засобом порятунку не тільки для голодуючого населення Півдня України, але й біженців з Поволжя.

З переходом державних підприємств на госпрозрахунок число безробітних почало різко зростати. Оскільки з липня 1923 року РНК УСРР скасував харчування безробітних за державний кошт, ситуація ускладнилася. Грошової державної допомоги безробітним на продукти харчування не вистачало. Відтак тодішня влада продовжувала залучати споживчу кооперацію до організації дешевого харчування для безробітних і членів їх сімей. Загалом споживча кооперація діяла адекватно ситуації і відповідно до своїх можливостей.

У підрозділі 5.2. «Місце закладів громадського харчування споживчої кооперації в продовольчому забезпеченні населення в 1924-1928 рр.» встановлено, що основне завдання, яке мала вирішувати вітчизняна споживча кооперація щодо громадського харчування від середини 1920-х років, полягало у пропаганді ідеї нового колективного побуту та залученні до їдалень різних верств населення.

Через нестачу необхідних коштів кооператори практикували співпрацю з державними, профспілковими та іншими структурами щодо налагодження громадського харчування. Показано що, з одного боку, фінансова допомога пайового товариства «Укрнархарч» стала поштовхом до пожвавлення громадського харчування організацій споживчої кооперації, але з другого - спричинила паралелізм у роботі обох структур, нездорову конкуренцію. У середині 1920-х років у громадському харчуванні споживчої кооперації розпочалися активні процеси механізації, створення фабрик-кухонь.

Попри інтенсивний розвиток загалом до кінця непу громадське харчування у більшості організацій споживчої кооперації трималося практично за рахунок пайових внесків членів кооперації, коштів профспілок тощо. Наприкінці 1928 року із 316 підприємств громадського харчування 159 перебували у спільному підпорядкуванні «Укрнархарчу» і робітничо-міської кооперації, а 157 належали робкоопам. У 1928-1929 роках на державні та кооперативні заклади харчування в товарообігу підприємств громадського харчування в масштабі СРСР припадало 78,5%, а на приватні 21,5%. Попри те, що громадське харчування було збитковим, у період індустріалізації країни воно перетворилось на самостійну галузь споживчої кооперації, хоча й суттєво поступалося хлібопеченню.

У висновках дисертаційної роботи підбиті головні підсумки дослідження, які виносяться на захист:

- Історіографічний аналіз досліджуваної проблеми дозволяє констатувати, що донині немає комплексного дослідження досвіду господарювання споживчої кооперації в роки непу, яке б допомогло скласти всебічне уявлення про внесок її галузей у вирішення тодішніх соціально-економічних проблем.

- Вивчення історіографічної бази показало, що у вітчизняних і зарубіжних історичних дослідженнях залишається ряд дискусійних питань теоретичного плану, у тому числі стосовно визнання непу більшовицьким експериментом, наявності так званого «ленінського кооперативного плану», перетворення споживчої кооперації на різновид державної торгівлі, дотримання кооперативних принципів в роки непу тощо. Дисертантка солідаризується з тими дослідниками, які заперечують наявність у лідера більшовиків глибоко продуманої програми розвитку кооперації в умовах ринку. Однак наявні в літературі обґрунтування з приводу перетворення споживчої кооперації на різновид державної торгівлі ми вважаємо не цілком переконливими. Проблему дотримання кооперативних принципів, на нашу думку, варто розглядати не лише в контексті політики держави, але й з огляду на дії кооператорів і пайовиків.

- Радянська держава залучала потенціал споживчої кооперації до вирішення соціально-економічних проблем: забезпечення товарами першої необхідності, налагодження харчування працівників промислових новобудов у роки індустріалізації країни, стимулювання селян до вирощування сільгосппродукції, експортної заготівлі з метою отримання валютних надходжень. Здобутки кооперації стали можливими не лише за рахунок державної підтримки, на чому наголошували попередні дослідники, але більшою мірою завдяки внутрішнім чинникам - ініціативі кооператорів і пайовим внескам.

- Навіть в умовах постійного тиску та контролю з боку влади кооператори ініціювали і провели ряд організаційно-господарських реформ, спрямованих на пристосування торговельного апарату до ринкових умов функціонування. Активізації торговельної галузі споживчої кооперації сприяло повернення системи на добровільне членство, у результаті чого вдалося суттєво розширити соціальну базу кооперативів, а відтак збільшити власні кошти системи.

- У конкурентному змаганні з приватним сектором торгівлі споживча кооперація використовувала політику низьких цін для розширення ринку своїх споживачів. В останні роки непу торговельна галузь споживчої кооперації стала домінуючою на внутрішньому ринку, однак цього кооператори більшою мірою досягли завдяки систематичному директивному зниженню цін на товари, яке відбувалося в контексті цінової політики більшовиків.

- З переходом до непу існуюча влада розглядала заготівельну галузь споживчої кооперації як один із найбільш ефективних засобів подолання продовольчої кризи, яка загострилася з огляду на неврожай 1921-1922 років. Істотним був внесок заготівельної галузі споживчої кооперації у забезпечення продуктами харчування не лише промислових центрів УСРР, але й РСФРР. У середині 1920-х років держава, прагнучи бути монополістом у галузі заготівель, посилила втручання в діяльність кооператорів, змушуючи їх дотримуватися встановлених регулюючими органами закупівельних цін. Та навіть перебуваючи під посиленим контролем держави, впродовж другої половини 1920-х років споживча кооперація спромоглася залишатися серйозною заготівельно-збутовою організацією, яка забезпечувала реалізацію вирощеної селянами продукції. В останні роки непу споживча кооперація України стала заручницею економічної і політичної ситуації, оскільки виявилася засобом, за допомогою якого більшовики викачували зерно із села.

- Якщо в перші роки непу, здійснюючи експортні заготівлі, споживча кооперація допомагала селянам збувати вирощену продукцію за кордоном і за виручені кошти закупляти товари та сільськогосподарський реманент, то в другій половині 1920-х років експортна діяльність кооперативних організацій передусім сприяла індустріалізації країни, оскільки за отриману валюту більшовики закупляли за кордоном необхідне промислове устаткування.

- Держава, прагматично підійшовши до можливості використання виробничого потенціалу споживчої кооперації, не заперечувала щодо відновлення діяльності її промислових підприємств, котрі завдяки власному фінансуванню змогли випускати промислові товари, яких тоді бракувало на ринку. Якщо на початку непу радянська влада практично не заважала відродженню кооперативної промисловості, розглядаючи її як протидію посиленню приватних промислових підприємств, то з середини 1920-х років вона цілеспрямовано витісняла споживчу кооперацію зі шкіряного, будівельного, лісопереробного виробництва, вбачаючи в ній конкурента державної промисловості. З огляду на це кооператорам довелося зосередитись на випуску продуктів харчування. На кінець непу споживча кооперація УСРР, згідно з проведеними автором підрахунками, мала 644 промислові підприємства майже 20 галузей виробництва, при цьому на харчову промисловість припадало 89,4% всього виробництва продукції.

- Більшовики прагнули витіснити приватний сектор з хлібного ринку, тому цій меті мало бути підпорядковане кооперативне хлібопечення. У числі перших вітчизняні кооператори змогли оперативно провести механізацію та раціоналізацію хлібопекарської галузі, що дозволило збільшити обсяги випуску хлібної продукції, поліпшити якість і калорійність, знизити ціни. Хлібопечення виявилося найбільш рентабельним серед виробничих галузей споживчої кооперації. В останні роки непу хлібопекарські підприємства споживчої кооперації на 75-80% забезпечували робітничо-міське населення хлібом.

- Створюючи заклади громадського харчування, кооператори допомагали державі у вирішенні проблеми продовольчого забезпечення населення. Здійснюване під тиском державних регулюючих органів постійне зниження цін у кооперативних їдальнях призводило до того, що вони до кінця непу залишалися збитковими. Та попри це впродовж 1920-х років кооператорами була закладена потенційна матеріально-технічна база громадського харчування.

- Загалом господарська діяльність споживчої кооперації УСРР за часів непу домоглася б вагоміших результатів, проте вона була змушена діяти в межах соціально-економічної політики більшовиків. Змушена йти на компроміси із радянською владою і маючи від неї підтримку у вигляді кредитів, податкових пільг, гарантованих постачальників промислових товарів та інших переваг, вітчизняна споживча кооперація, сама того не бажаючи, все більше потрапляла в залежність, що призвело до її одержавлення.

Наукові висновки, зроблені під час дослідження, дали підстави обґрунтувати практичні рекомендації, зокрема: а) важливо, щоб держава гарантувала споживчій кооперації дотримання її прав на власність і вживала заходи проти рейдерських атак; б) через актуалізацію фінансової проблеми постає необхідність у залученні до кооперативів нових пайовиків; в) є сенс у тому, щоб розширити ознайомлення громадськості з кооперативними ідеями через засоби масової інформації та шляхом перевидання праць відомих теоретиків кооперації; г) доцільно створити Всеукраїнський центр дослідження історії кооперативного руху за участю науковців та практичних працівників для вироблення пропозицій існуючій владі, керівництву споживчої кооперації щодо оптимізації кооперативного сектора економіки.

Література

1. Оніпко Т.В. Торговельна діяльність споживчої кооперації України в період непу (історико-економічний аспект) / Т.В. Оніпко. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2010. - 345 с.

2. Гелей С.Д. [Рец.] // Історична пам'ять. Наук. збірник. - Полтава: Полтавський нац. педагогічний ун-т ім. В.Г. Короленка, 2010. - № 1. - С. 147-150.

3. Михайлюк В.П. [Рец.] // Гілея: науковий вісник. Зб. наук. праць. - К.: ВІР УАН, 2010. - Вип. 34. - С. 432-433.

4. Оніпко Т.В. Виробничі галузі споживчої кооперації України в контексті нової економічної політики (1921-1928 рр.) / Т.В. Оніпко. - Полтава: РВВ ПУЕТ, 2010. - 381 с.

5. Костилєва С.О. [Рец.] // Сторінки історії: збірник наук. праць. Національний технічний ун-т України «Київський політехнічний інститут». - К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2010. - С. 235-239.

6. Баженов Л.В. [Рец.] // Історичні записки: Збірник наук. праць. Вип. 28. - Луганськ: Східноукраїнський нац. ун-т ім. В. Даля. - 2010. - С.138-139.

7. Оніпко Т.В. Споживча кооперація України в контексті міжнародного кооперативного руху 20-х років ХХ ст. / Т.В. Оніпко // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного ун-ту ім. В. Гнатюка. Серія: історія. - Випуск 3. Національне-державне відродження слов'янських народів Центрально-Східної Європи крізь призму 85-річчя. - Тернопіль: ТДПУ, 2003. - С. 210-213.

8. Оніпко Т.В. Особливості підготовки кадрів для споживчої кооперації України в нових умовах господарювання (1921-1928 рр.) / Т.В. Оніпко // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного ун-ту ім. Петра Могили. Науково-методичний журнал. - Т. 96. - Вип. 83. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. - С. 192-196.

9. Оніпко Т.В. Доброчинна діяльність споживчої кооперації України в період непу / Т.В. Оніпко // Історичні записки: Зб. наук. праць. - Вип. 20. - Частина 2. - Луганськ: Східноукраїнський нац. ун-т ім. В. Даля, 2008. - С. 122-130.

10. Оніпко Т.В. Заклади громадського харчування споживчої кооперації України та їх роль у здійсненні продовольчої політики в роки непу / Т.В. Оніпко // Наукові записки: [Зб. наук. статей] / М-во освіти і науки України, Нац. педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова; укл. Л.Л. Макаренко. - К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2008. - Серія педагогічні та історичні науки. - Вип. LХХІХ (79). - С. 243-255.

11. Оніпко Т.В. Володимир Затонський як кооператор у період виходу з економічної кризи 1922-1923 рр. / Т.В. Оніпко // Зб. наук. праць. Серія «Історія та географія». / Харківський нац. педагогічниій ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: Планета-Прінт, 2009.- Вип. 34. - С. 22-26.

12. Оніпко Т.В. Роль хлібопекарської промисловості споживчої кооперації України у вирішенні продовольчих проблем у 20-і рр. ХХ ст. / Т.В. Оніпко // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк, ІПШІ МОНУ і НАНУ «Наука і освіта», 2009. - № 2. - С. 62-69.

13. Оніпко Т.В. Співпраця споживчої кооперації та профспілок України щодо підготовки господарських кадрів у період непу / Т.В. Оніпко // Вісник Академіії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Науково-практичний збірник. - К.: АПСВ, 2009. - №3. - С. 50-55.

14. Оніпко Т.В. Міжнародний день кооперації як засіб оптимізації споживчої кооперації України в умовах нової економічної політики / Т.В. Оніпко // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного ун-ту ім. В. Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І.С. Зуляка. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2009. - Вип. 1. - С. 52-56.

15. Оніпко Т.В. Досвід торговельної діяльності споживчої кооперації України в умовах непу: особливості історіографії 1920-х рр. / Т.В. Оніпко // Гілея (наук. вісник): Зб. наук. праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - К., 2009. - Вип. 25. - С. 78-87.

16. Оніпко Т. Олександр Шліхтер як кооператор: маловідомі сторінки біографії / Т. Оніпко // Сіверянський літопис. - Чернігів, 2009. - № 4. - С. 108-114.

17. Оніпко Т.В. Сільська торгівля споживчої кооперації України в 1923 р.: досвід подолання економічної кризи / Т.В. Оніпко // Гілея (науковий вісник): Збірник наук. праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - К.: Нац. педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова, Українська академія наук, 2009. - Вип. 26. - С. 61-70.

18. Оніпко Т.В. Споживча кооперація України в контексті «нової торговельної політики» 1924-1925 рр. / Т.В. Оніпко // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. - Вип. 15. Серія: Історія: Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. П.С. Григорчука. - Вінниця, 2009. - С. 65-70.

19. Оніпко Т.В. Використання господарського потенціалу споживчої кооперації України у проведенні культурно-просвітньої політики держави у період непу / Т.В. Оніпко // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Вип. 16. Серія: Історія: зб. наук. праць / За заг. ред. проф. П.С.Григорчука. - Вінниця, 2009. - С. 52-58.

20. Оніпко Т.В. Використання потенціалу споживчої кооперації щодо зміцнення обороноздатності України в роки непу / Т.В. Оніпко // Історичні записки: Зб. наук. праць. Вип. 22. - Луганськ: Східноукраїнський нац. ун-т ім. В. Даля. - 2009. - С. 169-176.

21. Оніпко Т.В. Споживча кооперація України і європейський ринок: досвід 20-х рр. ХХ ст. / Т.В. Оніпко // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. - №8 (138). Частина 1. - Луганськ: Східноукраїнський нац. ун-т ім. В. Даля. - 2009. - С. 172-179.

22. Оніпко Т.В. Історичний досвід перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців споживчої кооперації в ринкових умовах непу / Т.В. Оніпко // Література та культура Полісся. - Вип. 52: Проблеми літератури, історії та культури ХІХ-ХХ ст. у сучасному висвітленні / Відп. ред. і упорядник Г.В. Самойленко. - Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2009. - С. 159-170.

23. Оніпко Т.В. Історичний досвід фінансового забезпечення торговельної галузі споживчої кооперації України в 1926-1928 рр. / Т.В. Оніпко // Гілея (наук. вісник): Зб. наук. праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - К., 2009. - Вип. 27. - С. 12-20.

24. Оніпко Т.В. Державна політика зниження цін у споживчій кооперації України в 1926-1928 рр. / Т.В. Оніпко // Гілея (наук. вісник): Зб. наук. праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - К., 2009. - Вип. 28. - С. 66-74.

25. Оніпко Т.В. Залучення державою споживчої кооперації України до забезпечення продовольством армії в 20-ті рр. ХХ ст. / Т.В. Оніпко // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Тематичний випуск: Держава та армія. - 2009.- № 652. - С. 129-133.

26. Оніпко Т.В. Споживча кооперація України в період нової економічної політики: історіографія початку ХХІ ст. / Т.В. Оніпко // Вісник Львівської комерційної академії. - Львів: Вид-во Львівської комерційної академії, 2009. - Вип. 8. Серія - Гуманітарні науки. - С. 212-220.

27. Оніпко Т.В. Діяльність споживчої кооперації України щодо забезпечення дітей харчуванням у період голоду 1921-1922 рр. / Т.В. Оніпко // Гілея (наук. вісник): Зб. наук. праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - К., 2009. - Вип. 29. - С. 51-58.

28. Оніпко Т.В. Податкова політика держави щодо споживчої кооперації України в період нової економічної політики / Т.В. Оніпко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя: ЗНУ, 2009. - Вип. ХХVІІ. - С. 165-169.

29. Оніпко Т.В. Залучення споживчої кооперації України до організації харчування голодуючих безробітних та селян у 1921-1923 рр. / Т.В. Оніпко // Історичні записки: Зб. наук. праць. - Луганськ: Східноукраїнський нац. ун-т ім. В. Даля. - 2009. - Вип. 23. - Ч. 1. - С. 165-174.

30. Оніпко Т.В. Поглиблення співробітництва споживчої кооперації України і державної промисловості в 1926-1928 рр. / Т.В. Оніпко // Наукові записки Тернопільського нац. педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І.С. Зуляка. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2009. - Вип. 3. - С. 81-87.

31. Оніпко Т.В. Історичний досвід запровадження госпрозрахунку кооперативними закладами громадського харчування України (1923-1925 рр.) / Т.В. Оніпко // Історичні записки: Зб. наук. праць. - Луганськ: Східноукраїнський нац. ун-т ім. В. Даля, 2009. - Вип. 24. - С. 170-179.

32. Оніпко Т.В. Регіональні особливості діяльності закладів громадського харчування споживчої кооперації України в 1923-1925 рр. / Т.В. Оніпко // Сторінки історії: Зб. наук. праць. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». - Вип. 29. - К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2009. - Вип. 29. - С. 160-170.

33. Оніпко Т.В. Вплив держави на цінову політику споживчої кооперації України в 1924-1925 рр. / Т.В. Оніпко // Наукові записки з української історії: Зб. наук. статей. - Вип. 22. - Переяслав-Хмельницький, 2009. - С. 136-143.

34. Оніпко Т.В. Споживча кооперація України в системі непу: погляд зарубіжних історіографів / Т.В. Оніпко // Бахмутський шлях. Літературне та наукове історико-філологічне видання. Луганський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - 2009. - № 1-2. - С. 145-150.

35. Оніпко Т.В. Державна політика регулювання торговельних взаємозв'язків споживчої кооперації з державною промисловістю: генеральні договори 1924-1925 рр. / Т.В. Оніпко // Наукові записки: [зб. наук. статей] / М-во освіти і науки України; Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова; укл. Л.Л. Макаренко. - Київ: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. - Випуск LХХХІV (84): Серія педагогічні та історичні науки. - С. 296-308.

36. Оніпко Т.В. Виробнича діяльність споживчої кооперації України в період непу: історіографічний аспект / Т.В. Оніпко // Гілея (науковий вісник): Зб. наук. праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - К., 2010. - Вип. 30. - С. 179-188.

37. Оніпко Т.В. Залучення промислових підприємств споживчої кооперації України до забезпечення потреб населення в перші роки непу / Т.В. Оніпко // Зб. наук. праць. Серія «Історія та географія» / Харківський нац. педагогічний ун-т ім. Г. С. Сковороди. - Харків: Майдан, 2010. - Вип. 39. - С. 89-94.

38. Оніпко Т.В. Історичний досвід оптимізації промислових підприємств вітчизняної споживчої кооперації під час економічної кризи 1923 р. / Т.В. Оніпко // Дослідження з історії техніки: Зб. наук. праць. - К.: ІВЦ«Видавництво «Політехніка», 2010. - С. 88-98.

39. Оніпко Т.В. Історичні уроки співпраці вітчизняної споживчої кооперації з пайовим товариством «Укрнархарч» у період непу / Т.В. Оніпко // Гілея (науковий вісник): Зб. наук. праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - К.: ВІР УАН, 2010. - Вип. 36. - С. 71-79.

40. Оніпко Т.В. Внесок млинарської галузі вітчизняної споживчої кооперації у розв'язання продовольчих проблем (1926-1928 рр.) / Т.В. Оніпко // Український селянин.: Зб. наук. праць / За ред. А.Г. Морозова. - Черкаси: Черкаський національний ун-т ім. Б. Хмельницького, 2010. - Вип. 12. - С. 223-226.

41. Оніпко Т.В. Експорт вітчизняною споживчою кооперацією продуктів рослинництва як засіб сприяння індустріалізації країни в останні роки непу / Т.В. Оніпко // Гілея (науковий вісник).: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - К.: ВІР УАН, 2010. - Вип. 41. -С.99 -108.

42. Оніпко Т.В. Культурно-духовна підтримка споживчою кооперацією українського села в 20-ті рр. ХХ ст. / Т.В. Оніпко // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. Науковий журнал. - Луганськ, 2010. - № 9 (151). Частина 2. - С. 172-177.

43. Оніпко Т.В. Особливості відродження експортної діяльності споживчої кооперації України в перші роки нової економічної політики / Т.В. Оніпко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету.- Запоріжжя: ЗНУ, 2010. - Вип. ХХІХ. - С. 116-121.

44. Оніпко Т.В. Вплив держави на хлібозаготівельну діяльність вітчизняної споживчої кооперації в 1928 р. / Т.В. Оніпко // Гілея: науковий вісник. Зб. наук. статей / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - К.: ВІР УАН, 2011. - Вип. 44. - С. 130-138.

45. Оніпко Т.В. Внесок споживчої кооперації України у державні хлібозаготівлі в 1923-1925 рр. / Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія» / Т.В. Оніпко / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: Майдан, 2011. - Вип. 41. - С. 68-73.

46. Оніпко Т.В. Кооперативне громадське харчування в контексті державної продовольчої політики другої половини 1920-х рр. / Т.В. Оніпко // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. - Вип. 19. Серія: Історія: Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. П.С. Григорчука. - Вінниця, 2011. - С. 201-207.

47. Оніпко Т.В. Споживча кооперація в контексті нової економічної політики: теоретичний аспект // Т.В. Оніпко // Вісник Львівської комерційної академії. - Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2011.- Серія: Гуманітарні науки. - Вип. 10. - С. 305-319.

48. Оніпко Т.В. Залучення споживчої кооперації до експортних операцій України в роки непу // Проблеми державного будівництва в Україні. - № 17. Т. 1. / Т.В. Оніпко // Тези доповіді ХІV Міжнародної науково-практичної конференції «Україна в євроінтеграційних процесах», 21-22 лютого 2009 року / Київський міжнародний ун-т. - КиМУ, - 2009. - С. 142-147.

49. Оніпко Т.В. Як проходила українізація організацій споживчої кооперації України у 20-ті рр. ХХ ст. / Т.В. Оніпко // Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри: Зб. наук. праць ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 65-й річниці визволення Одеси від окупантів, 10-11 квіт. 2009 р. - Одеса; Одеський національний морський ун-т, «ВМВ», 2009. - С. 230-233.

50. Оніпко Т.В. Із досвіду діяльності підприємств громадського харчування споживчої кооперації України щодо оволодіння ринком у період непу (1921-1928 рр.) / Т.В. Оніпко // Прогресивні технології харчових виробництв, ресторанного та готельного господарства: Збірник тез доповідей І Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченій 35-річчю технологічного факультету, 23-24 квітня 2009 р. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2009. - С. 294-297.

51. Оніпко Т.В. Пайові кампанії споживчої кооперації у контексті державної політики кооперування населення в роки непу / Т.В. Оніпко // Соціальний розвиток сільських регіонів // Матеріали учасників міжнародної інтердисциплінарної конференції, присвяченої 165-річчю з часу заснування Уманського державного аграрного університету та 150-річчю його перебування в Умані, 21-23 травня 2009 року. Колективна монографія / За ред. д-ра соціол. наук, проф. А.М. Шатохіна.- Умань: Видавець «Сочінський», 2009. - С. 56-59.

52. Оніпко Т. Місце споживчої кооперації України в забезпеченні потреб населення в останні роки непу 1926-1928 рр. / Т.В. Оніпко // Тези Буковинської міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 140-річчю заснування першого українського культурно-освітнього товариства на Буковині «Руська бесіда» (Чернівці, 27-28 листопада 2009 р.) / Наук. ред. О.В. Добржанський. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. - С. 90-91.

53. Оніпко Т.В. Історичний досвід становлення м'ясопереробної галузі споживчої кооперації України в останні роки непу (1926-1928) / Т.В. Оніпко // Міжнародний кооперативний рух: історичний досвід і сучасна практика: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 15-16 квітня 2010 року. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2010. - С. 79- 81.

54. Оніпко Т.В. Залучення переробної галузі споживчої кооперації України до вирішення продовольчої проблеми у період розгортання індустріалізації (1926-1928 рр.) / Т.В. Оніпко // Матеріали Третьої Міжнародної наукової конференції «Актуальні питання вітчизняної, світової історії та історії науки: пошуки, роздуми, знахідки», 21 квітня 2010 р. - Луганськ: Східноукраїнський нац. ун-т ім. В. Даля, 2010.- С. 74-76.

55. Онипко Т.В. Исторические уроки торговой деятельности потребительской кооперации Украины в период выхода с экономического кризиса 1923 г. / Т.В. Онипко // Потребительская кооперация: теория, методология, практика: Материалы международной научно-практической конференции, Казань, Казанский кооперативный институт (филиал) АНО ВПО ЦС РФ «Российский университет кооперации», 22 апреля 2010 г. - М.: АНО ВПО ЦС РФ «Российский ун-т кооперации», 2010. - С. 339-344.

56. Оніпко Т.В. Історичний досвід споживчої кооперації України щодо дотримання санітарних норм у закладах громадського харчування за часів непу / Т.В. Оніпко // Споживча кооперація Поділля: через століття до майбутнього: виступи та доповіді Міжнародної науково-практичної конференції, 27-28 травня 2010 р. - Вінниця: ВКІ, 2010. - С. 164-169.

57. Онипко Т.В. Особенности экспортной деятельности потребительской кооперации Украины в период экономического кризиса 1923 года / Т.В. Онипко // Материалы международной научно-практической конференции «Кооперация: история и современность», посвященной 180-летию российской потребительской кооперации, 12 апреля 2011 г. / [отв. ред. Л.П. Наговицина]. - Новосибирск: Сибирский университет потребительской кооперации, 2011. - С. 122-128.

58. Оніпко Т.В. Внесок Одеської консервної фабрики споживчої кооперації у вирішення продовольчих проблем та розширення експорту України в 20-ті рр. ХХ ст. / Т.В. Оніпко / Південь України: етноісторичний, мовний, ультурний та релігійний виміри // Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції, присвяченої 70-й річниці героїчної оборони Одеси, 15-16 квітня 2011 р. - Одеса: «ВМВ», 2011. - С. 274-278.

59. Онипко Т.В. Межреспубликанская товарообменная деятельность потребительской кооперации Украины в первые годы нэпа / Т.В. Онипко // Материалы международной научно-практической конференции «Потребительская кооперация: история, традиции, современность», 26-27 мая 2011 г./ ред.: А.А. Наумчик [и др.]. - Гомель: учреждение образования «Белорусский торгово-экономический университет потребительской кооперации», 2011. - С. 26-27.

60. Оніпко Т.В. Врахування європейського та вітчизняного досвіду як шлях до оптимізації діяльності споживчої кооперації України / Т.В. Оніпко // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади: Матеріали ІV Всеукраїнської науково-практичної конференції за міжнародною участю 24 листопада 2009 р. - Ч.ІІ. - Полтава: ПолтНТУ, 2009. - С. 74-77.

61. Оніпко Т.В. Відновлення добровільного членства в споживчій кооперації: з досвіду 20-х рр. ХХ ст. / Т.В. Оніпко // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Людина в структурах повсякдення в історії України», 26 листопада 2009 року. - Луганськ: Східноукраїнський нац. ун-т ім. В. Даля, 2009. - С. 54-56.

62. Оніпко Т.В. Роль закладів громадського харчування споживчої кооперації України у розширенні сфери послуг (1926-1928 рр.) / Т.В. Оніпко // Споживча кооперація України: історичний досвід, сучасний розвиток, стратегічні орієнтири: збірник наукових доповідей учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції, Київ, Укоопспілка, 12 жовтня 2010 р. - Львів: Львівська комерційна академія, 2010. - С. 111-119.

63. Оніпко Т.В. Стимулювання експортних заготівель вітчизняною споживчою кооперацією в останні роки непу / Т.В. Оніпко // Людина у структурах повсякдення в історії України» // Матеріали Другої Всеукраїнської наукової конференції, 24-25 листопада 2010 р. - Луганськ: Східноукраїнський нац. ун-т ім. В. Даля, 2010. - С. 93-95.

64. Оніпко Т.В. Державна політика кооперування населення України в роки непу: досвід розширення соціальної бази / Т.В. Оніпко // Гуржіївські історичні читання (Зб. наук. праць). - Черкаси: Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького, 2009.- С. 393-397.

Размещено на Allbest.ru