Трансформація відносин старої інтелігенції і влади під час Української революції в 1917-1921 роках

Політика радянської влади в Україні, спрямована на побудову могутньої держави, безумовно приваблювала дедалі більше прибічників із лав старої інтелігенції, котрі частіше розпочинали співпрацю з новою владою. Недаремно Ленін підкреслював: необхідно було тих, хто вихований капіталізмом проти робочих, повернути на службу трудящим, вчитися у них, «у наших ворогів», щоб засвоїти їх знання, культуру (Ленін, 1973, «Успіхи і труднощі радянської влади», т. 38, с. 58, 59).

Отже, на практиці подібні настанови реалізувалися надзвичайно складно й повільно. З одного боку, вороже ставлення основної маси старої інтелігенції до радянської влади, з іншого, -- багаторічна недовіра й неприязнь робочих селян до інтелігенції, з третього, -- напруженість громадянської війни й іноземної інтервенції на території України, часта зміна численних влад, розруха, руйнації й тотальна нестабільність -- усе це і багато іншого ускладнювали відносини інтелігенції й радянської влади в Україні. До того ж, ця влада була нестабільна, та інтелігенція, її основна маса, сподівалася, що вона тимчасова, як і десятки інших влад в Україні з 1917 по 1920 рр. З іншого боку, радянській владі необхідно було терміново, особливо у військовій сфері, залучити старих спеціалістів на свою сторону. І в цих умовах поряд з методами переконання старої інтелігенції основним був примусовий метод, метод мобілізацій. З тими ж, хто відверто ворогував з новою владою, вона вела каральну політику. Тих спеціалістів, котрі за мобілізацією чи добровільно починали співпрацювати з новою владою, контролювали комісари. Про це, зокрема, ішлося на IX з'їзді РКП (б) в березні -- квітні 1920 р., який наголосив на необхідності товариського співробітництва робочих і техніків-спеціалістів, створенні відповідних матеріально-побутових умов. Загалом рішення Партз'їзду РКП (б), які мали діяти і на території України, закликали радянський і партійний апарат, широкі маси трудящих до раціонального використання культури минулого, необхідності розумного ставлення до її носіїв, котрі володіли знаннями й уміннями, накопиченими людством, тобто до спеціалістів, вихованих буржуазним суспільством («Дев'ятий з'їзд РКП(б)», Москва, 29 березня -- 5 квітня 1920 р., 1979, с. 157-159).

До того ж, з весни 1920 р. на місцях намітився перехід від колективного керівництва до єдиноначального з посиленням робочого та партійного контролю. Так, наприклад, у березні 1920 р. конференція Харківського губкому КП(б)У вказала на необхідність обов'язкового призначення політкомісара на ті підприємства, де управління було довірено спеціалістові (ЦДАГО України, ф. 2, оп. 1, од. зб. 33, арк. 14).

Залучення старої інтелігенції на сторону радянської влади відбувалося складно, особливо на місцях. Окрім вищеназваних чинників, на цей процес негативно впливало традиційно недоброзичливе, і навіть вороже ставлення робочих до спеціалістів, з одного боку, і невіра інтелігенції у творчі можливості робочих, з іншого. Наприклад, стенограма I Харківської губернської конференції КП(б)У від 4 листопада 1920 р. свідчить: незважаючи на чіткі вказівки IX з'їзду РКП (б), окремі її учасники виступили проти використання спеціалістів у господарському будівництві, проти довіри їм керівних посад, а саме слово «спец» звучало в їх устах принизливо. Щоправда, загалом учасники конференції визнали необхідність залучення до господарського будівництва старих спеціалістів під контролем робочих органів і партійного апарату (ЦДАГО України, ф. 29, оп. 1, од. зб. 1, арк. 51, 52, 53). Подібні настрої відзначались і в роботі II партконференції Київського губкому КП(б)У, де окремо наголошувалося: спостерігається відвертий саботаж радянської влади спеціалістами, котрі «бачили» 18 різних влад і сподівались на тимчасовість і цієї влади апарату (ЦДАГО України, ф. 13, оп. 13-1, од. зб. 15, арк. 49).

Висновки

Незважаючи на вказане, процес співпраці спеціалістів і робочих поступово налагоджувався. Так, на кінець 1920 р. в складі заводоуправлінь налічувалося: у хімічній промисловості -- 50% робочих і 50% спеціалістів, металургійній -- 60,2 % робочих і 39,8% інженерів, у паперовій -- 56% робочих і 44% технічного персоналу (Литвинова, 1972, с. 113).

Таким чином, на початок 1921 р. саботаж старої інтелігенції вдалося, передусім у його відкритій, ворожій до радянської влади формі, вгамувати, робочі набули першого досвіду в масовому масштабі керівництва господарським будівництвом, старі спеціалісти змушені були вільно чи за мобілізаціями долучатися до господарського будівництва. Особливо актуальним було питання залучення до оборони республіки воєнних спеціалістів, вирішення якого потребувало стислих термінів і часто вартувало життя. Однак і цей процес мав значні позитивні наслідки. Немало військових спеціалістів розпочали професійну співпрацю з новою владою -- радянською. У цьому випадку, як, до речі, і для всієї старої інтелігенції, важливою детермінантою було почуття патріотизму в боротьбі як проти зовнішніх ворогів, так і з економічною катастрофою, яка загрожувала Україні. Окрім того, на настрої старої інтелігенції впливали оманливі задуми нової влади стосовно економічного й культурного будівництва та спроби їх втілення в Україні та вимушена політика радянської влади, спрямована на створення сприятливих моральних й економічно-побутових умов для діяльності старої інтелігенції. Важливу роль у цьому процесі відіграв ентузіазм мас, спрямований на побудову нового суспільства й остаточне закріплення радянської влади, зокрема і в Україні. І як не згадати типовий шлях від невизнання Жовтня 2017 р. до академіка І. П. Бардіна, котрий, до речі, свідчив, що в 1920 р. він змінив ставлення до радянської влади. Науковець зрозумів: саме «чавун і сталь є та непорушна броня, якою нова країна повинна захистити своє щастя, свою свободу» (Бардин, 1939, с. 69).

Водночас слід зауважити, що радянська влада виконувала вказівки Леніна, котрий якось визнавав, що стара інтелігенція потрібна лише для початку будівництва нового суспільства, для підготовки кадрів із робочих і селян, а потім її планувалось «вирізати» за непотребою, як апендицит. Так, Ю. П. Анненков, відомий художник-портретист, згадував про позицію Леніна щодо мистецтва, інтелігенції: «Я на мистецтві не знаюсь -- мистецтво для мене це <...> щось на кшталт інтелектуальної сліпої кишки, і коли його пропагандистська роль, необхідна нам, буде виконана, ми його -- дзик, дзик! - виріжемо за непотребою... Загалом до інтелігенції, як ви, мабуть, знаєте, я великої симпатії не маю, і наше гасло «ліквідувати безграмотність» необхідне лише для того, щоб кожний селянин, кожний робочий міг самостійно, без чужої допомоги читати наші декрети, накази, звернення. Мета суто практична. Тільки й усього» (Анненков, 1990, с. 31). Так воно, зрештою, і відбулося. Адже наприкінці 30 рр. ХХ ст. стара інтелігенція практично і фактично з тих чи інших чинників, але за вини радянської влади, припинила існувати (Касьянов, 1993).

стара інтелігенція радянська влада

Анненков, Ю. П. (1990). Из воспоминаний. Родник, 8, 31.

Бардин, И. П. (1939). Жизнь инженера. Новосибирск: Новосибирское областное издательство.

Бардин, И. П. (1968). Основоположник современного металловедения, выдающийся русский ученый-металлург Д. К. Чернов. Избранные труды (Т 2, с. 147-152). Академия наук СССР. Москва.

Воззвание ко всем бывшим офицерам, где бы они не находились: к наступлению польских белогвардейцев. (30 мая 1920 г.). Правда, с. 1.

Воропаев, Д. А. и Иовлев, А. М. (1960). Борьба КПСС за создание военных кадров (2-е изд., испр. и доп.). Москва: Воениздат.

Гареколь, В. и Юрилин, В. (1964). Первый совнархоз Украины (1917-1918 гг.).

И. Ш. Черномаз (Ред.). Харьков: Харьковское книжное издательство. Дев'ятий з'їзд РКП(б), Москва, 29 березня -- 5 квітня 1920 р. (1979). Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК (1898-1970) (Т 2, с. 144-174). Київ. Документы Ф. Э. Дзержинского по хозяйственным вопросам (1922-1926 гг.): документы института марксизма-ленинизма при ЦК КПСС. (1960). Исторический архив, 2, 44-91. Донецкий пролетарий (5 марта 1918 г.).

Економічна програма і РКП(б). (1919). Народне господарство України, 2/3, 14-25. Известия Екатеринославского губисполкома и губкома КП(б) У (28 августа 1920 г.). Известия Киевского Совета Рабочих депутатов (23 февраля 1919 г.).

Історія УкраїнськоїРСР. (1967). (Т 2). АН УРСР, Інститут історії. Київ: Наукова думка.

Касьянов, Г. В. (1993). Українська інтелігенція на рубежі ХІХ-ХХ ст.: соціально-політичний портрет. Київ: Либідь.

Комуніст (7 травня 1920 р.).

Красная газета (13 июня 1918 г.).

Крига зрушилась (25 квітня 1919 р.). Вісті ВУЦВК.

Лапис, А. (1921). Итоги и ближайшие перспективы работы УНТО. Бюллетень
научно-технического отделения при Укрсовнархозе, 4/5, 5-11.

Ленін, В. І. (1973). Відповідь на відкритий лист спеціаліста. В. І. Ленін. Повне зібрання творів (Т. 38, с. 212-216). Київ.

Ленін, В. І. (1974). Дитяча хвороба «лівизни» в комунізмі. В. І. Ленін. Повне зібрання творів (Т. 41, с. 1-97). Київ.

Ленін, В. І. (1973). Доповідь про зовнішню і внутрішню політику Ради Народних Комісарів на засіданні Петроградської Ради 12 березня 1919 р.: короткий газетний звіт. В. І. Ленін. Повне зібрання творів (Т 38, с. 1-7). Київ.

Ленін, В. І. (1973). Доповідь про партійну програму 19 березня: [на VIII з'їзді РКП(б) 18-23 березня 1919 р.]. В. І. Ленін. Повне зібрання творів (Т 38, с. 148-168). Київ.

Ленин, В. И. (1979). КПСС об интеллигенции. (с. 139). Москва: Издательство политической литературы.

Ленін, В. І. (1973). Про диктатуру пролетаріату. В. І. Ленін. Повне зібрання творів (Т 39, с. 243-253). Київ.

Ленін, В. І. (1973). Про сучасне становище і найближчі завдання Радянської влади: доповідь на об'єднаному засіданні ВЦВК, Московської ради робітничих і червоноармійських депутатів, Всеросійської ради профспілок і представників фабрично-заводських комітетів Москви 4 липня 1919 р. В. І. Ленін. Повне зібрання творів (Т 38, с. 28-40). Київ.

Ленін, В. І. (1973). Промова в організаційній секції 8 грудня: [на VII Всеросійському з'їзді рад]. В. І. Ленін. Повне зібрання творів. Київ.

Ленін, В. І. (1974). Промова на широкій робітничо-червоноармійській конференції в Рогозько-Симоновському районі 13 травня 1920 р.: газетний звіт. В. І. Ленін. Повне зібрання творів (Т 41, с. 112-113). Київ.

Ленін, В. І. (1973). Успіхи і труднощі радянської влади. В. І. Ленін. Повне зібрання творів (Т 38, с. 37-70). Київ.

Ленін, В. І. (1973). Чергові завдання радянської влади. В. І. Ленін. Повне зібрання творів (Т 36, с. 155-195). Київ.

Литвинова, В. П. (1972). Борьба за использование буржуазной технической интеллигенции в социалистическом строительстве в годы гражданской войны и восстановления народного хозяйства: (на материалах Украины). (Дис. ... канд. ист. наук. (00.02)). Харьковский государственный университет имени А. М. Горького. Харьков.

Литвинова, В. П. (1971). З історії залучення старої технічної інтелігенції до соціалістичного будівництва на Україні в 1917-1921 pp. Питання історії народів СРСР: республіканський міжвідомчий тематичний науковий збірник, 11, 22-30. Харків.

Литвинова, В. П. (1975). Діяльність Української Ради народного господарства по залученню старих спеціалістів до соціалістичного будівництва (19181920 роки). Питання історії СРСР: республіканський міжвідомчий тематичний науковий збірник, 19, 52-59. Харків.

Общие положения инструкции для комиссара полка в действующей армии. (1963). Хрестоматия по истории СССР. 1917-1925 (с. 301). Москва.

О призыве на военную службу ветеринарных фельдшеров: приказ. (1919). Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянскаго правительства Украины, за 1919. Народний комісаріат юстиції. Киев, 33, ст. 368.

О призыве на действительную военную службу ветеринарных врачей: приказ. (1919). Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянскаго правительства Украины. Народний комісаріат юстиції. Киев, 33, ст. 365.

Об освобождении от призыва на действительную военную службу специалистов сельского хозяйства и землеустройства: декрет Совета народных Комиссаров УССР от 12 марта 1919 г (1919). Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянскаго правительства Украины за 1919. Народний комісаріат юстиції. Киев, 11, ст. 278.

Повідомлення про організацію бюро інженерів і техніків при Південній раді народного господарства для допомоги по відбудові промисловості від 21 лютого 1918 р. (1957). Робітничий контроль і націоналізація промисловості на Україні: березень 1917 -- березень 1921 рр.: збірник документів і матеріалів (с. 364). Інститут історії АН Української РСР, Архівне управління Української РСР. Київ.

Подвойский, Н. И. (5 марта 1919 г.). Специалисты. Известия Киевского Совета Рабочих депутатов.

Про воєнспеців (31 липня 1919 р.). Вісті ВУЦВК.

Про мобілізацію всіх радіофахівців України: постанова РНК УСРР від 31 травня 1919 р. (1959). Культурне будівництво в Українській РСР: важливіші рішення Комуністичної партії і радянського уряду, 1917-1959рр.: збірник документів (Т. 1 (1917 -- червень 1941 рр.), с. 51-52). Міністерство культури УРСР. Київ.

Про мобілізацію технічних сил: декрет РНК УРСР від 27 лютого 1919 р. (1919). Збірники законів та розпоряджень Робітничо-селянського Уряду України за 1919. Народний комісаріат юстиції. Київ, 16, ст. 180.

Про облік і мобілізацію спеціалістів сільського господарства і землевпорядкування: декрет РНК УРСР від 11 березня 1919 р. (1919). Збірники законів та розпоряджень Робітничо-селянського Уряду України за 1919. Народний комісаріат юстиції. Київ, 24, ст. 269.

Про організацію Всеукраїнського Бюра реєстрації та розподілу технічних сил: постанова Президії Промислового Бюра та Уповноваженого Народного Комісаріату Праці. (1921). Збірник узаконень та розпоряджень Всеукраїнського революційного комітету (1-е вид. (офіц.)). (Ч. 1). Рада Народних Комісарів, Народний комісаріат юстиції. Харків, 12, ст. 236.

Про організацію Науково-Технічного Відділу: постанова президії Ради народного господарства УРСР. (1919). Збірники законів та розпоряджень Робітничо-селянського Уряду України за 1919. (Ч. 2). Народний комісаріат юстиції. Київ, ст. 101.

Про поліпшення становища учених спеціалістів і заслужених працівників літератури і мистецтва: декрет РНК УСРР від 31 серпня 1920 р. (1959). Культурне будівництво в Українській РСР: важливіші рішення Комуністичної партії і радянського уряду, 1917-1959 рр.: збірник документів (Т. 1 (1917 -- червень 1941 рр.), с. 70-71). Міністерство культури УРСР. Київ.

Про порядок прийому на службу відповідальних службовців та спеціалістів радянськими установами: постанова Народного Комісаріату праці України від 22 травня 1919 р. (1919). Збірники законів та розпоряджень Робітничо-селянського Уряду України за 1919 (Ч. 2). Народний комісаріат юстиції. Київ, ст. 46.

Про спеціалістів транспорту: постанова. (1921). Збірник узаконень та розпоряджень Всеукраїнського революційного комітету. Рада Народних Комісарів, Народний комісаріат юстиції (1-е вид. (офіц.)). (Ч. 1). Харків, 28, ст. 597.

Програма Російської Комуністичної партії (більшовиків): прийнята на восьмому з'їзді РКП(б) 18-23 березня 1919 р. у Москві. (1979). Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і рішеннях з 'їздів, конференцій і пленумів ЦК (1898-1970) (Т 2, с. 37-58). Київ.

Рыков, А. И. (22 февраля 1930). Пора сделать окончательный выбор ... : окончание докл. на общегородском собрании инженерно-технических и научных работников в Москве 16 февраля. Пролетарий, с. 2.

Селунская, В. М., Кукушкин, Ю. С., Панфилова, А. М. и др. (1979). Изменения социальной структуры советского общества, 1921 -- середина 30-х годов. Москва: Мысль.

У військовому питанні: [восьмий з'їзд РКП(б)]. (1979). Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пле- нумівЦК (1898-1970) (Т 2, с. 59-69). Київ.

Федюкин, С. А. (1972). Великий Октябрь и интеллигенция: из истории вовлечения старой интеллигенции в строительство социализма. Москва: Наука.

Федюкин, С. А. (1965). Советская власть и буржуазные специалисты. Москва: Мысль.

Федюкин, С. А. и Эльдарова, И. К. (Сост.). (1979). В. И. Ленин, КПСС об интеллигенции. Москва: Политиздат.

ЦДАВО України (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України), ф. 2,оп. 1,од. зб. 26, арк. 139.

ЦДАВО України, ф.2579,оп.1, од.зб. 6, арк. 1, 18, 21об.

цДаВО України, ф.2579,оп.1, од.зб. 6, арк. 1.

цДаВО України, ф.2579,оп.1, од.зб. 6, арк. 18-21.

ЦДАВО України, ф.2595,оп.1, од.зб. 29, арк. 1-2.

ЦДАВО України, ф.2595,оп.1, од.зб. 87, арк. 1, 2.

ЦДАВО України, ф.2595,оп.6, од.зб. 2, арк. 11.

ЦДАВО України, ф.2595,оп.6, од.зб. 2, арк. 3 зв., 4.

ЦДАВО України, ф.2699,оп.3, од.зб. 13, арк. 1, 2, 3.

ЦДАВО України, ф. 331. оп. 1, од. зб. 211, арк. 170, 171.

ЦДАВО України, ф. 34, оп. 2, од. зб. 228, арк. 17.

ЦДАВО України, ф. 34, оп. 2, од. зб. 228, арк. 43 а зв.

ЦДАВО України, ф. 34, оп. 2, од. зб. 228, арк. 43 а.

ЦДАВО України, ф. 34, оп. 2, од. зб. 228, арк. 43.

ЦДАВО України, ф. 34. оп. 10, од. зб. 520, арк. 43.

ЦДАВО України, ф. 34. оп. 2, од. зб. 228, арк. 41 а.

ЦДАВО України, ф. 573, оп. 1, од. зб. 700, арк. 12, 44, 82 зв.

ЦДАВО України, ф. 573, оп. 1, од. зб. 700, арк. 13.

ЦДАВО України, ф.573,оп.1,од.зб. 96, арк. 4; од. зб.128, арк. 12, 15.

ЦДАВО України, ф.573.оп.1,од.зб. 85. арк. 63, 70.

ЦДАВО України, ф.575,оп.1,од.зб. 97, арк. 85, 86, 92, 94.

ЦДАВО України, ф.575,оп.1,од.зб. 97, арк. 85.

ЦДАВО України, ф. 7. оп. 2, од. зб. 85, арк. 70.

ЦДАГО України (Центральний державний архів громадських об'єднань України), ф. 2, оп. 1, од. зб. 18, арк. 2, 3.

ЦДАГО України, ф. 13, оп. 13-1, од. зб. і5, арк. 49.

ЦДАГО України, ф. 2, оп. 1, од. зб. 33, арк. 14.

ЦДАГО України, ф. 2, оп. 1, од. зб. 59, арк. 11.

ЦДАГО України, ф. 29, оп. 1, од. зб. 1, арк. 51, 52, 53.

Чугаев, Д. А. (Ред.). Общие положения инструкции для комиссара полка в действующей армии от 24 ноября 1919 г (1963). Д. В. Ознобишин и Д. А. Коваленко (Сост.). Хрестоматия по истории СССР 1917-1925 (с. 301-302). Москва.

Экономическая контрреволюция в Донбассе: следствие по делу о раскрытой в Шахтинском районе контрреволюционной организации закончено. (8 мая 1928 г.). Пролетарий, с. 1.

Размещено на Allbest.ru