Листи гетьмана Івана Мазепи з архіву полковника Іллі Новицького

Размещено на http://www.allbest.ru/

Листи гетьмана Івана Мазепи з архіву полковника Іллі Новицького

лист гетьман мазепа гетьманщина

Юрій Мицик



Ім'я гетьмана України Івана Мазепи в Російський імперії чи СРСР неодмінно супроводжувалося тавром «зрадника» і через те його документальна спадщина майже не вивчалася. Досить сказати, що за 70 років радянської влади практично нічого з універсалів чи листів не було надруковано. Лише в часи «перебудови» почали з'являтися перші журнальні публікації, а в самостійній Україні нарешті почали виходити фундаментальні наукові видання зусиллями насамперед І. Бутича, В. Ринсевича, Ю. Мицика, С. Павленка, В. Станіславського та ін. [1].

Останнім часом мені довелося знов працювати з архівом охочекомонного (компанійського) полковника Іллі Новицького. Постать останнього дуже колоритна. Новицький (бл. 1630-1704) народився в с. Нехаївці на Чернігівщині в козацькій сім'ї. Ймовірно вчився у Києво-Могилянській Академії і, можливо, в її стінах він познайомився з Іваном Мазепою. Коли у 1669 р. гетьман Многогрішний створив полк особливого призначення, то саме Новицький його очолив, ставши першим компанійським полковником Лівобічної Гетьманщини. Потім два роки був комендантом на польській службі міста Димер. Знову ставши компанійським полковником у гетьмана Самойловича, а потім і Мазепи, він брав участь у всіх військових кампаніях того часу, неодноразово призначався наказним гетьманом. Пішов у відставку в 1696 р., хоча у 1697 р. брав участь у поході в пониззя Дніпра, а командування своїм полком передав сину Григорію, який увійшов в історію і як письменник, етнограф та місіонер.

Архів Новицького (6 томів документів, переважно оригінальних) знаходиться в Інституті рукописів (далі - ІР) Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського в Києві (далі - НБУВ) і є унікальним. Усі документи (універсали, листи, промови тощо) Новицький дбайливо зберігав, як правило, в оригіналі, інколи в копіях, і створив, по суті, єдине зібрання такого роду в тогочасній Україні. Адже зазвичай старшина зберігала документацію, що підтверджувала їхні права на маєтності, та генеалогічні матеріали. Тут же бачимо масу листів, які стосувалися поточних питань військового життя, написаних до Новицького гетьманами Іваном Мазепою та Іваном Самойловичем, генеральною старшиною (генеральним осавулом Іваном Ломиковським) і полковниками Ілляшенком, Свічкою, Максимовичем, духовними особами (києво-печерський архімандрит, пізніше київський митрополит Варлаам Ясинський; києво-печерський архімандрит Інокентій Гізель; ректор Києво-Могилянської Академії (далі - КМА), архімандрит Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря Феодосій Ґуґуревич; ігумен Рихлівського монастиря Лука Григорович) [2]; ігумен Межигірського монастиря Феодосій Васьковський; намісник КМА Парфеній Родович, професор КМА Митрофан Орловський, студент КМА Григорій Новицький, св. Димитрій Ростовський (Туптало) - ігумен Крупицького монастиря, св.Федосій Углицький, Макарій Русинович - ігумен Мгарського монастиря [3] та ін. До цього архіву час від часу звертаються науковці, але публікація його матеріалів далеко не повна. Між тим в архіві Новицького знаходиться понад 150 (!) листів Івана Мазепи, зазвичай часів його гетьманства, хоча є й лист того часу, коли він був генеральним осавулом. Ще в дореволюційні часи була здійснена публікація понад 40 цих листів, здійснена в серії «Акты, относящиеся к истории Западной России» (Т. 5. - СПб, 1853), а в наш час передруковані С. Павленком [4].

І.Бутичем та В. Ринсевичем з матеріалів цього архіву були здійснені публікації бл. 50 гетьманських універсалів (Самойловича і Мазепи), адресовані Новицькому [5]. Оскільки такі масштабні публікації документації Мазепи з архіву Новицького були вже здійснені, у дослідників склалося помилкове враження, що всі його листи були надруковані. Щоб виправити прикре упущення, ми розпочинаємо публікацію ще недрукованої частини листів Мазепи. 22 недруковані листи Мазепи ми направили в «УІЖ», але більшість із них плануємо опубліковати на сторінках «Сіверянського літопису» і тут відкриваємо нову серію.

У першій статті цієї серії пропонуємо тексти 51 листа 1687-1698 рр., які по роках розподіляються наступним чином: 1687 - 1, 1688 - 1, 1689 - 3, 1690 - 17, 1691 -6, 1692 -6, 1693 - 9, 1695 - 4, 1698 - 1. Ще один документ представлений чотирма фрагментами недатованих листів, тому він позначений 90-ми роками XVII ст. Справа в тому, що вони, певно, являють дописки до листів, які відірвались від оригіналу або це були не зовсім добрі тогочасні копії (без дати, місця написання, підпису). Через це вони були не зазначені як окрема архівна одиниця зберігання, тому подані сторінки тому 6, в котрому вони знаходяться. Хоча скопійовано більше листів (ще не всі!), але можна відзначити, що особливо інтенсивним листування було у 1690-1693 рр., а в деякі місяці цих років Мазепа писав Новицькому трохи не щодня (інколи листи дуже лаконічні, це швидше записки («цидулки», які містять якийсь наказ). Важливо, що подібних «цидул» майже не знаходимо у попередників Мазепи. Скажімо, у документальній спадщині Богдана Хмельницького (бл. 600 документів) знадимо лише кілька подібних листів, як от наказ Ярмолі від 22(12).07.1656 р. повернути сіножать Охрімові Троцю та Байбузисі [6]. Але тут ішлося про земельні угіддя, і такі «цидули», як правило, зберігалися. Новицький же сумлінно зберігав усі (!) гетьманські листи, навіть коли вони стосувалися повсякденного військового життя: боротьба з ординцями, полювання за «язиками», переміщення полків, розташування їх на зимових квартирах, забезпечення їх кормом, сплата жалування тощо. У цьому і полягає унікальність архіву Новицького, який був наприкінці XVII ст. головною постаттю в обороні південних рубежів Гетьманщини. Після 1696 р. інтенсивність листування Новицького значно спадає. Це було викликано його відставкою в зв'язку з віком та хворобами. Спочатку до друку в СЛ було подано 25 листів, але в зв'язку із затримками друку був час удвічі збільшити кількість виявлених і набраних листів. Тому листи, набрані пізніше, подані в додатку і позначаються ще й літерою Д і відповідним номером. Майже всі вони адресовані Новицькому (деякі також й іншим охочокомонним полковникам), а кілька - генеральному осавулу Івану Ломиковському (Д3), полковникам лубенському (Леонтій Свічка) (Д20, 22, 23) та ніжинському (Стефан Забіла) (Д18). Оскільки листи адресовані Новицькому домінують у цій публікації, то в заголовку до листів ми не будемо на це вказувати, а от ті, що призначалися згаданій старшині Гетьманщини, будуть містити відповідний заголовок.

Відкриває дану публікацію лист 1687 р. (Д1). У відповідь київських міщан на козаків Новицькому, які чинили їм утиски, гетьман наказує Новицькому покинути Київ і виступити в похід.

Наступні листи (№ 2-6) датовані 1689 р. Перший із них був адресований усім охочокомонним полковникам, які стояли на р. Орілі, але, певно, вже тоді гетьман розглядав Новицького як головного з них. Тут містився дозвіл відійти цим полкам у зв'язку з настанням осінньої пори на зимові квартири. До речі, не тільки Новицькому, але й усім охочокомонним полковникам, скеровувався й лист № 15. У наступному (3) міститься похвала гетьмана полковнику за супровід піхотного полку (сердюків) Яворського, також повідомляється про надіслання в Полтаву гінця-чемериса (ще одне свідчення про участь частини цього племені у військах Гетьманщини) з листом генерального писаря Василя Кочубея (Д2). Ще один лист (4) зберігся не повністю і тому важко визначити точну дату його написання. Тут мова йде про необхідність судового покарання бунтівників, які діяли понад р. Сурою (впадає у Дніпро біля Старого Кодака (нині - м. Дніпро) і були «під караулом» московського воєводи

Л. Р. Неплюєва. Можливо, під «бунтівниками» треба розуміти прихильників колишнього гетьмана Івана Самойловича. Лист до Ломиковського (Д3) сповіщає про вдалий візит гетьмана до Москви і нагадує про необхідність бути пильними, щоб не допустити ворожого наскоку. Уже після повернення з Москви в листі до Новицького гетьман похваляє дії комонного осавула Івана Рубана (Д5)

Кореспонденцію 1690 р. відкриває лист від 23 (13) січня, який є типовим для листування Мазепи з Новицьким. Тут міститься подяка за інформацію (у даному випадку про запорожців, які везли полонених ординців). До речі, така ж подяка міститься і в листі 1691 р.(№ 16). Крім того, у цьому ж листі 1690 р. є дозвіл перемістити сотню Конотопову (неясно чому так її названо:чи від прізвища сотника, чи назви міста) з Ромна до Лукомля (ймовірно сучасне с. Лукомщина що на р. Перевід - притоці р. Удай) (Д4). Лист № 5 від 24 (12) лютого був написаний зв'язку з ординським наступом, що почався 11(1) лютого. Кілька листів з цього приводу Мазепа написав у лютому до Новицького [7], а цей трохи доповнює їх. Гетьман наказує Новицькому прибути до нього 28 (18) лютого. Цей наказ, як відомо із згаданих друкованих листів, не було чомусь виконано і невідомо було навіть місцезнаходження полку Новицького. У наступному листі (№ 7) гетьман віддає наказ щодо запиту Новицького про подальші дії. Мазепа велів у той час, коли Дніпро розтане (отже, є гарантія, що ординці не будуть переправлятися), можна буде відвести війська на їхні звичайні місця квартирування. Лист № 8 (квітень 1690 р.) торкається різних сюжетів. Мазепа свідчить про отримання подячного листа від Новицького (він це вказує в ряді своїх листів) за отримання плодів від царського столу і вказує на відведення військ на квартири. Є й особисті моменти. Полковник скаржився на хворобу («для болезни ножной» (подагра?, ревматизм?, артрит?), через що він мав поїхати додому. Гетьман давав дозвіл на це, співчуваючи Новицькому і високо оцінюючи його моральні якості як воїна («честност, готовост и пилност до служб войскових») і те, що в разі чого він негайно стане там, де «потреба указоватимет». До речі, листи, які були направлені нами до «УІЖу», проливають трохи світла на дружні, навіть родинні стосунки між гетьманом і полковником, свідчать про зовнішність Новицького й почуття гумору гетьмана. Так у короткій записці гетьман запрошував Новицького до себе в гумористичній формі («при полисковатой лисині явиш и до нас пресвітлое свое лице»). Зазвичай гетьман і полковник обмінювалися вітаннями з нагоди Різдва Христова, Великодня тощо (див., наприклад, Д6, Д13) У листі 1690 р. Мазепа поясняє, чому він не міг за прохання Новицького відпустити на хрестини (Д7) генеральних хорунжого й осавула (Ломиковського й Андрія Гамалію): указ Петра І. Цей осавул нерідко виступав як гонець-посередник у листуванні Мазепи й Новицького, а лист Д5 зайвий тому доказ.

У листі № 9 Мазепа сповіщає Новицького про прибуття в Батурин («в дом свой») піхотного полковника Яреми і передачу ним інформації від Новицького про якусь особу, що може свідчити про важливі речі. Гетьман дуже зацікавився цим і просив гарантувати невідомому інформатору безпеку і проїзд у Батурин для розмови. У листі № 10 Мазепа обіцяє розглянути скаргу компанійців Новицького, яку привіз у Батурин Василь Бордашевський. У листі № 11 Мазепа дає наказ прийняти під команду Новицького 40 «козаков семяновских» (неясно чи названі так за іменем їхнього начальника, чи за назвою населеного пункту Семенівка). Лист № 12 викликаний необхідністю протидії черговому ординському наскоку. Гетьман, зібравши компанійські й сердюцькі полки, направляв їх до Новицького і закликав його бути пильним і обережним. Як відомо, Мазепа направив їх до гирла Тясмина. Тут же і в листі № Д8 він дякував за надіслані відомості, просив про постійне й оперативне інформування і про дії противників у долині Тясмина (полювання за «язиками» і перехоплення ординців на шляхах), писав про надіслання гармат та боєприпасів і тому рекомендував поставити табір над Тясмином. В листі №14 Мазепа сповіщає про лист до нього Палія з пропозицією спільних дій і надіслання до Новицького листа з інструкцією щодо дій Новицького в цьому напрямку. Лист № 15 був адресований усім компанійським полковникам Мазепи. Оскільки влітку 1690 р. козаки здійснили успішний похід на Казикермен, Мазепа обіцяв їм сплатити гроші і дозволяв повернутися «на обьікльїї ... становиска». У листі Д9-10 Мазепа узгоджує порядок видачі провіанту компанійцям і пояснює, що певні обмеження викликані тяжкими наслідками нашестя сарани (про що, до речі, писали й літописці). Про це ж ішлося і в листі 1693 р. до полковника Свічки (Д20).

У листах 1691-1693 рр. (про перший з них вже говорилося) тема війни знову стоїть на чільному місці. В листі № 17 Мазепа сповіщає Новицького про відправлення до Переволочної свого «молодика», котрий має зустрітися з Новицьким і щось передати на словах, причому полковник мав дати «слушний отвіт мені через него ж». Принагідно гетьман дякував за надіслання осетрів, що стало одним із традиційних подарунків Новицького. В ряді наступних листів ішлося про передислокацію полку (№№ 18, 21, Д21-25, Д12, Д16, Д25), про необхідність ретельного виконання справи (№ 19), навіть про заготівлю сіна (№ 20), про необхідність спільних дій з полковниками Пашковським і Леонтієм Свічкою (лубенський полковник), з силами яких треба рухатися до миргородського і полтавського полковників (відповідно Данила Апостола та Павла Жученка). Про надіслання відповідних універсалів у Лубенський та Миргородський полки говорилося в лаконічному листі (№ 23). У листі № 24 знову порушується тема переміщення полку. Згідно з попереднім наказом Мазепи, одна його частина мала виступити в поле для протидії ворогу, а друга - мала стати на зимові квартири (можливо, це війська осавула Івана Рубана, які наприкінці вересня мали воювати з ординцями на Правобережжі). На прохання Новицького, Мазепа написав листа до Леонтія Свічки, щоб в містах Лубенського полку (там найчастіше ставав полк Новицького) було видано його козакам провіант. У лист Д11, крім вищесказаного гетьманом, ставиться завдання завдати удару по Очакову. Наступний лист (№ 25) слід датувати, очевидно, 1693 роком. Мазепа закликає Новицького не виходити з квартир і бути обережним. Але полковник уже виступив до берегів Дніпра, і гетьман мусив погодитися з його рішенням і якщо ординці вже переправилися, то дати їм відсіч. У листі січня 1693 р. гетьман клопочеться про синів померлого військового товариша Коваленка (Д14). Ще в листах лютого 1693 р. (Д15) він обіцяє розглянути конфлікт між Новицьким і Свічкою на з'їзді на різдвяних святах, інформує про перебування у нього полкового писаря Дмитра (Д17). А в листі до ніжинського полковника Стефана (Степана) Забіли повідомляє його про загрозу ординського наскоку, причому ці дані принесли посланці Семена Палія (Д18). У липні 1693 р. Мазепа писав про скаргу Григорія Гамалії на козака Каленика з полку Новицького і дав наказ негайно відновити справедливість. Цей козак робив безчинства на стоянці в с. Хоружівка (на правому березі р. Сліпород на Лубенщині), зокрема побив двох юнаків і «музику розбил» (Д19). У листопаді 1693 р. (Д21) Мазепа сповіщав про небезпечні дії ординців, причому його повідомили про це з Новобогородської фортеці (нині - Новомосковськ Дніпропетровської області), наказував Новицькому скоординути відсіч з лубенським та переяславським полковниками (відповідно Свічкою та Іваном Мировичем), котрих уже попередив. Можливо, мається на увазі наказ Мазепи Свічці від 12 (2).10. 1693 р. (8).

У січні 1695 р. гетьман похвалив Свічку за належне приготуваня для відсічі ворожому нападу (Д22). У наступному листі (Д23), адресованому як Свічці, так і Новицькому, Мазепа спростовував перебільшені чутки про ординський напад, принесені полковим осавулом Рубаном, скеровував сили у вірному напрямку, щоб ординці не вдарили на територію Ніжинського і Чернігівського полків. Тут згадуються полковники гадяцький (Михайло Борухович), миргородський (Данило Апостол), переяславський (Іван Мирович), полтавський (Павло Герцик) і Семен Палій. У листі (Д24) наказує попередити ординські наскоки, діючи на Правобережжі в басейні р. Тикич (на Корсунщині), а в наступному (Д25) висловлює невдоволення діями лубенського полкового осавула (ним міг бути Григорій Таволга або Яків Христич). У недатованих фрагментах (Д27), про які вже говорилося, особливу увагу привертають зауваження Мазепи щодо прохання Новицького поновити царську грамоту (стара дещо попсувалася, стерлася частина золотих літер). Гетьман як добрий знавець документів та практики відповідних московських установ указує на необхідність представлення оригіналу грамоти, а не списку. У другому фрагменті цінними є його вказівки щодо перепису відбитого у ординців ясиру (із зазначенням імені та прізвища, з якого міста й коли було взято в неволю і т. д.).

Коли ця стаття була в друці, нам пощастило виявити в Центральному державному історичному архіві України у Києві (далі - ЦДІАУК) невідомий універсал Мазепи призренському митрополиту Никодиму. Призрен - це старовинне місто на Балканах, нині - у складі напіввизнаної республіки Косово. Никодим з'явився в Україні не пізніше 1672 р., рятуючись від утисків турецької влади. Про це говориться в універсалі-привілеї від 20 (10) вересня 1672, виданим йому гетьманом Іваном Самойловичем, хоча про обставини цієї історії знаходимо лише рядок: у Никодима не було грошей, які від нього вимагав султан, і через це він не міг зайняти свій престол. Самойлович надав митрополиту с. Городище в Понорницькій сотні Чернігівського полку (очевидно сучасного Коропського р-ну) (9) 1.07. (21.06.)1694 - гетьман Мазепа надав йому с. Устя, що поблизу Сосниці. Того ж дня він видав ще один універсал, у котрому наказував жителям цього села виконувати повинності митрополиту Никодиму. В цьому універсалі-привілеї зазначається, що митрополит мешкав уже в Макошинському монастирі й збирався їхати в Київ (10). 4. 10.(24.09.)1701 р. у відповідь на супліку Никодима Мазепа видав ще один універсал, яким підтверджував права Макошинського монастиря на куплену мельницьку частку в млинах на р. Убеді (11). Пізніше Никодим став ігуменом Свято-Микільського Макошинського монастиря і в такій якості згадувався гетьманом Скоропадським. 12 (1).12.1734 р. жителька Нових Млинів Іваниха передала Макошинському монастиреві сіножаті й ниви, виконуючи останню волю свого покійного першого чоловіка Івана Бабського, старости с. Велике Устя. Цей Іван Бабський був племінником покійного митрополита й макошинського ігумена Никодима (12).

При публікацїї заради економії місця ми пропускаємо адресу, яка має майже незмінний вигляд: «Их царского пресвітлого величества Войска Запорозкого полковникови охочокомонному пану Илиї Новицкому, моему ласкавому приятелеви пильно подати». Інколи на звороті (своєрідному конверті) поруч з адресою були записи, внесені трохи пізніше. Вони повторювали у стислій формі суть листа або адресу, говорили часом про те, куди (в яке місто чи село) було направлено листа і хто привіз. У разі, якщо в них була важлива інформація, ми новодимо ці записи. Передача текстів здійснюється нами за правилами Я. І. Дзири [13] з незначними змінами, про що ми неодноразово писали на сторінках «Сіверянського літопису».

1) Універсали Івана Мазепи 1687-1709. - Київ-Львів. 2002. - Т 1; 2006. - Т 2.; Листи Івана Мазепи. - К., 2002. - Т 1; К., 2010. - Т 2; Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. - К., 2007. Чимало документів Мазепи побачили світло на сторінках чернігівського журналу «Сіверянський літопис».

2) Мицик Ю. З документації Свято-Микільського Рихлівського монастиря ХУІІ ст. (листи ігумена Луки) // Сіверянський літопис. - 2004. - № 1. - С. 12-24.

3) Частина цих листів опублікована: о. Юрій Мицик. Із невідомих листів викладачів і студентів Києво-Могилянської Академії останньої третини ХУІІ ст.//Наукові записки НАУКМА. - Т 18 (історичні науки). - К., 2000. - С. 4-11; Мицик Ю. Кілька листів з архіву козацького полковника Іллі Новицького // Рукописна та книжкова спадщина України. - К., 2000. - Вип. 6. - С. 160-173; Мицик Ю. З документації козацької старшини дугої половини ХУІІ-першої третини ХУІІІ ст. (за матеріалами Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського) // Рукописна та книжкова спадщина України. - К., 2002. - Вип. 7. - С. 186-203.

4) Доба гетьмана Івана Мазепи в документах.

5) Універсали Івана Мазепи..; Універсали українських гетьманів від Івана Ви- говського до Івана Самойловича (1657-1687). - К. - Львів, 2004.

6) Документи Богдана Хмельницького1648-1657. - К., 1961. - № 387.

7) Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. - С.141-143.

8) Універсали...Ч.П.-№° 126.

9) Мицик Ю. З документів українських гетьманів та полковників доби Руїни (за матеріалами польських архівосховищ)//СЛ.-1999.-№ 3.-С.16-17.

10) Там само. - С.24-25; Універсали Івана Мазепи (1687-1709).-К.-Львів, 2006.-Ч. ІІ.-№ 134а.

11) Універсали...№ 242.

12) ЦДІАК.- Ф. 146.-Оп. 1.- № 172.

13) Літопис Самовидця. - К., 1971. - С. 39-42.

№ 1

1688, вересня 28 (18). - Батурин.

«Мой ласкавый приятелю пане полковнику комонный.

Як скоро дойдет рук в. мс. сей наш лист, так абы в. мс. зараз а зараз без жадного омешканя до нас в Батурин прибував. О тое пилно жадаючи, зычим в. мс. доброго здоровя и затым Гсду Бгу оного поручаем.

З Батурина 18 септебра1688 року.

В. мсти во всем зычливый приятел Иван Мазепа, гетман, рукою власною».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14723. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи)

№ 2

1689, жовтня 23 (13). - Батурин. - Лист гетьмана Івана Мазепи до охотницьких комонних та піхотних полковників.

«Мої ласкавьії панове полковники комонньїї и піхотньїї охотницкиї, на Орелі знайдуючиїся.

Поневаж за наступленьем пори осінное и за скудостю кормов ваших и конских уже вы на том містцу стояти далей не можете, теды любо хотілисмо по монаршом их црского прсвтлого влчства указу працею вашею учинити над неприятелями крста стго и всего християнства военний промысл. Однак з донесенья вашего, уважаючи всі ваши трудности помененные и що отпалисте от коней, а и тые, которие зосталися, маете знужшые, позволяем вам изыйти на обыклые ваши становиска. Кгды теды оттол рушите и на становисках звыклых станете, о то дайте нам знати. Пилно о тое жадаем. Зычим вам доброго здоровя.

З Батурина октоврия 13 року 1689 року от сотворения світа 7198, а от Рождества Хрстова 1689.

В. мстем зычливый приятел Иван Мазепа гетман В. их црского пресв. вел. Запор.»

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14730. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи)

№ 3

1689, листопада 13 (3).- Батурин.

«Мой ласкавый приятелю пне полковнику комонный.

П. Иван Рубан, асаул в. мс. полковой, был у нас, з которого мовы и з листа в. мсного відомо нам о проваженью піхоти охотницкое полку пна Яворского. З яких мір зрозумілисмо, же в. мс. придавал его, Рубана, до оное піхоти для того, жебы людем не діялася прикрость. Той теды поступок в. мстин мы, гетман, похваляем в. мс. и его, асаула, отпускаючи, звыклое наше ласкавое засылаем в. мс. поздоровлене.

З Батурина ноеврия 3 року от сотворения світа 7198, а от Рождества Христова

1689.

В. мсти зычливый пртел Иван Мазепа, гетман Войска их царского пресв[ітлого ] вел[ичества] Запор[озкого]».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14722. - Оригінал завірений особистим підписом Мазепи)

№ 4

1689(?). - Лист гетьмана Івана Мазепи (?) до полковника Іллі Новицького та інших охочекомонних полковників.

«Писал ко мні ясневелможний боярин его милост кнзь Василий Василиевич Голицын, абысмо тых збродников и бу[н]товников, которьії над Сурою забойством и рабунками руки свої безбожне помазали, а нні у околничого его милости и воеводы Леонтия Романовича Неплюева под караулами найдуются, по наших войсковых правах покарали.

Зачим жадаем в. мстей, абысте сполне з иншими, там будучими, особами без откладу часу перед своим росходом засівши, судили и учинили декрет кого доведется на горлі карати, а кого киями обложити и по том декрету учиніте выконане караня, жебы жадним великих гсдрей людием караулами не было докуки. А о том ділі миете радитися околничого его милости [Неплюева...]»

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14778. - Оригінал (?)

№ 5

1690, січня 23 (13). - Батурин.

«Мой ласкавый приятелю пне полковнику комонный.

За ознаймене о Хведеви и Баришові товариству низовом запорозком, з языками татарскими до нас простуючом, дякуем в. мс. А що взглядом сотні свого полку Конотоповой, у Ромні стоячой на станции, просиш у нас науки, теды позволяем в. мс. тую сотню з Ромна до Лукомля спровадити. При том зычим в. мс. доброго здоровя и затым поручаем оного Гсду Бгу .

З Батурина 1690.

А товариство тое з языками справте в. мс. на Ромен, жебы там нас перейняли.

Иван Мазепа, гетман Войска их царского пресв[ітлого] вел[ичества] Запор[озкого]».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14721. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи)

№ 6

1690, лютого 24 (12). - Гадяч.

«Мой ласкавий приятелю пне полковнику комонный.

Для яких діл тут до себе вашого полкового асаула п. Ивана Рубана мы займовали, о том всем он в. мс. сам устне скажет за приездом своим. Которого мы до в. мс. отпустивши, з умислу через сей лист наш пилно жадаем, абыс в. мс. прийдучого о вторка, то ест 18 феврал[я], влехці(?) до нас прибувал. А то для поради и зажитя от нас собі информациї в діле наміреном до походу военного належной. О що пилно в. мс. жадаючи, Гсду Бгу поручаем.

З Гадяча 12 феврал[я] 1690 року.

В. мст. во всем зычливий во всем пртел Иван Мазепа гетман Вой[ска] их царского пресв[...] велич[ества] Запороз[...]».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14729. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи)

№ 7

1690 (?), березня 26 (16). - Батурин.

«Мой ласкавый приятелю пне полковнику комонный.

Пишеш в. мсти до нас, питаючися яко там на побережю поступити з полками, в. мсти придаными, міете. Теды таковую засылаем в. мсти нашу науку: кгды Дніпр в лиодех своїх попсуется и ціле вже роспустит, то хоти в. мсть, не описуючыся о том до нас, полки оные з товариством отпустити на их обыклие станциі к домам, а сам з товариством полку своего до далшого указу нашого там же найдуйтеся. Таковый ординанс наш засылаючы, в. мсти доброго от Гсда Бга в. мс. здоровя.

З Батурина марта 16 1690(?).

А (...)* в.мсть з товариством своим так и иншие з охотницким товариством комонним мают до указу нашого там зоставати.

В. мсти зычливий пртел Иван Мазепа, гетман Войска рукою власною».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14725. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи)

№ 8

1690, квітня 9 (березня 30). - Батурин.

«Мой ласкавый приятелю пне полковнику комонный.

Лист от в. мсти блгодарственний за приняте (?) овоцей от радостного монаршого их царского пресвітлого величества столу присланих, дойшол рук наших. А що в. мс. панов полковников піхотних по росказаню нашом отпустилес на звиклие их становиска, о том відомо ест нам з листу вашого. Що теж прекладаеш нам о собі, же для болезни ножной маеш ку дому сам от пол(?) зехати, теди мы яко велце жалуем тоей пригоди в. мс. и зычим вскоре поправу совершеннную в здоровю узнати. Так бы намній за тое дивити на в. мс. не будем, кгды ку дому зедеш. А то відаючи вседашную в. мс. честност, готовост и пилност до служб войскових, до яких по случаю можеш в. мс. и едного часу там стати, где потреба указоватимет при зуполним здоровю. Котрого в. мст. зычачи, Гсду Бгу поручаем.

З Батурина 30 марта 1690 року.

В. мс. зичливий во всем приятел Иван Мазепа, гетман Войска их царского пр[ес вітлого] величества Запор[озкого]».

Адреса: «Их царского пресвітлого величества Войска Запорозкого полковникови охочокомонному пану Илиї Новицкому, моему ласкавому приятелеви пильно подати»

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14719. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи)

№ 9

1690, квітня 12 (2). - Батурин.

«Мой ласкавий приятелю пне полковнику комонный.

Прибувши тут в Батурин в дом свой пан Ярема, полковник пехотний, донесл нам от в. мст. полецение річи от ніякого чоловік в. мст. обявление, а нам відати належние. Ми теди, не могучи совершенно з повісти пана Яреминой информоватися устной, з умислу пишем до в. мст. сей лист наш и ораз пилно жадаем, абист в. мст., заживши того чоловіка, которий в. мст. тые річи обявит, (...)* себе лагодными своїми предложенями и упевнив его всяким безпеченством, сюда до нас при сем посланцу нашем прислал, жебисмо совершенно могли з устное его реляциї о тих річах информоватися и увідомитис. О що все и повторе пилно в. мст жадаючи, Гду Бгу в.мст. поручаем.

З Батурина 2 д. априля 1690 року

В. мст зичливий во всем приятел Иван Мазепа гетман

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14737. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи)

№ 10

1690, травня 31 (21). - Батурин.

«Мой ласкавий приятелю пне полковнику комонный.

Васил Бордашевский жалосную на в. мсти. тут, прибывши в Батурин, занесл до нас супплику, которая в собі якие замыкает его от в. мсти понесенные кривды; з вычитанья оной для того в. мсти посылаютъся, вьірозуміеш яко теды кождый укривжоный потребует от своего зад(...)* уконтентованья. Так и мы в. мстиной сего Василя жалост подаемо (?) увазе и розсудкови, которые помірковавшися хотіли в. мст его жалобливого находячи, чиним в далшый его ж скарг поступок так улатвити и успокоити, абы и пороку и неслави на в. мти з таких мір не походило. Що предложивши ему, поручаем Гду Бгу в. мти.

З Батурина 21 мая 1690.

В. мсти зичливий приятел Иван Мазепа гетман Вой[ска] их царского прес. величества Запор[озкого]».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14728. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи)

№ 11

1690 червня 22 (12).- Батурин.

«Мой ласкавый приятелю пне полковнику комонный охотницкий.

Козаков семяновских сорок члвка з атаманом их посылаем под команду в. мсти. Которих скоро там прибудут, хоти в. мс. до себе приняти и иміти их под своїм послушенством, жебы на той службі при в. мсти до того часу найдовалися, поколя в. мсть там зоставати будеш. О що пилно жадаючи, звыклое наше рейментарское засылаем в. мсти поздоровлене.

З Батурина июня 12 д. року от сотворения світа 7198, а от Рождества Хрстова 1690.

В. мсти зычливый пртел Иван Мазепа, гетман Войска их царского пресв[ітлого ] вел[ичества] Запор[озкого]».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14721. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи)

№ 12

1690, червня 23 (13).-Батурин.

«Мой ласкавый приятелю пне полковнику комонный.

Ознаймуем в. мс., же скупивши мы полки комонные и пішьіе, ординуем до в. мсти. Хоти теды в. мс. до их к в. мсти прибутя полк там, на том боку Днепра знайдуючися, належитую осторожность и чулость у себе міти. Що предложивши, звыклую нашу засылаем в. мс. зычливость.

З Батурина июня 13 року 1690.

В. мсти во всем зычливый приятел Иван Мазепа, гетман Войска их царского пр[ есвітлого] велич[ества] Запор[озкого]».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14720. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи)

№ 13

1690, липня 8 (червня 29)(?). - Батурин.

«Мой ласкавый приятелю пне полковнику комонный.

За прислане нам відомостей, якие колвек суть, в. мсти похваляем и дякуем, а жадаем пилно, абыс в. мст и далшие відомости, якие з умыслу в. мстиного придадуться, нам доносити не омешъкал. Сам теж в. мст з полком товариства своего и з инними полками собою по указу ншом получоными на місцу, в прежних листах нших до себе зас[ла]ных, о пилном зоставай при реці Тясмини и оттол з того то войска при собі будучого товариством з колко (?) будеш в. мст розуміти ординованим, неприятелские перебивати шляхи, яко найболшую в том заховуючи осторожность прикажи и всіх языков при Бжой помочи для засягненья о их же неприятелских замыслах відомостей старатися (...)* и нам ознаймовати часто хотій, ожидаючи от нас за таковым ознайменем далшого ншого и собі указу и ординансу. О том в. мсти предложивши, жичим (...)* зо всім товариством доброго от Гсда Бга здоровя, щасливого на тоеи услузі воинской повоженя.

З Батурина 29 (?) июня 1690 року.

В. мсти во всем жичливый приятел Иван Мазепа гетман Войска их црского прес в[ітлого] вел[ичества] Запор[озкого]».

(НБУВ. - ІР - Ф. ІІ. - № 14752. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи і печаткою)

№ 14

1690, липня 10 (червня 30). - Батурин.

«Мой ласкавый приятелю пане полковнику комонный.

Одозвался до нас Семен Палій, полковник королевского величества охотницкий, з такою охотою, иж хочет сполне з войском нашим сам ити и все товариство свое провадити под жилищи неприятелские для чиненя промыслов. Мы теды хочинячи (?) того, абыс в. мс. сполне зо всіми, з собою будучими панами полковниками и всім их товариством, на тыи ж выбрался труды и отваги, о том умыслу сим листом нашим в. мсти засылаем. О яком ділі выразную нашу в. мс. на особном писмі засылаючи информацию, жадаем, абы в. мсть так чинил и так справовался, як в оной воля наша ест выражена. При том зычим в. мстам доброго от Гсда Бга здоровя.

З Батурина июня 30 д. 1690.

В.мсти зычливый приятел Иван Мазепа гетман Войска их црского пресв[ітлого ] вел[ичества] Запор[озкого]».

(НБУВ. -ІР - Ф. ІІ. - № 14750. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи і печаткою)

№ 15

1690 (?), листопада 15 (5). - Батурин. - Лист гетьмана Івана Мазепи до охочокомонних полковників.

«Мой ласкавьії приятелі панове полковники охотницкие комонные.

Принялисмо миле тот лист ваш, через которий в. мс. именем всего старшого и меншого полков своїх товариства приносит нам блгодарственный свой одозв, контенти будучи дорочное плати, з скарбу войскового в. мстем зо всім товариством через высланих наших розказаное, а иле кгды з тим отзываетеся, же будете пресвітлійшим монархам нашим их црскому пресвітлому влчству служити вірне, исполняючи всегда наши, рейментара своего, росказаня. А же в том своем листі и тое в. мст. доложили, просячи нашего ординансу, жебысмо позволили вам з того місца, где тепер знайдуетеся, изыти на обыклып ваши становиска. Теды мы ознаймуем в. мстям, же яко перед сим обявили вам нашу волю, абыс по станциях своїх, оттоль изыйшовши, стали так и тепер тую ж волю нашу поновляем, жебысте болш себе и коней на том містцу не нудячи, скоро за отобранем сего листа нашего изыйшли оттоль на станциї свої звыклыь Що предложивши, и з тим посланих ваших пп. сотников до вас отпускаючи, зычим в. мст. зо всім товариством доброго здоровя.

З Батурина ноеврия 5 року от сотвореня світа 7198, а от Рождества Хрстова 1690 .

В. мсти зычливый приятел Иван Мазепа гетман В[ойска] их црского пресв[ітло го] вел[ичества] Запор[озкого]».

(НБУВ. -ІР - Ф. ІІ. - № 14690. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи і печаткою)

№ 16

1691, лютого 2 (січня 23).- Батурин.

«Мой ласкавый приятелю пне полковнику комонный.

В присланом от в. вмсти до нас писмі выраженые відомости вичитавши, о всем том зосталисмо уввдомлены, за которих ознаймленье дякуючи, похваляем в. мсти и вперед жадаем, абы в. мс. о вшеляких прилучающихся відомостях не омешкивал нас увідомляти. При том нашу в. мсти засилаючи приязн, зычим оному здоровя доброго.

З Батурина 23 генваря року 1691.

В. мсти. зычливый приятел Иван Мазепа гетман Войска их царского пресв[ітло го] велич[ества] Запороз[кого]».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14769. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи і печаткою)

№ 17

1691, квітня 4 (березня 25). - Батурин.

«Мой ласкавый пртелю пне полковнику.

Посылаючи в пилних ділах моих до Переволочной молодика своего, велілем оному и до в. мсти уступити, зе [св]оим (?) писанем, через которое яко доброго здоровя в. мсти навіжаю, так оного ж о тое пилно жадаю, абыс на тие річи, которие велілем сему молодикові говорити в. мсти, слушний отвіт мені через него ж учинилес. О що и повторе жадаючи, в сохранение Гсду Бгу в. мсти поручаю.

З Батурина марта 25 року 1691.

В. мсти зичливий пртел Иван Мазепа, гетман, рукою власною.

Осетри свіжьі сим ліпшу, а нас (?) (...)* так же мы будем тебе частовати

бить (...)*ині».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14784. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи і печаткою)

№ 18

1691, травня 23 (13). - Глухів.

«Мой ласкавый приятелю пне полковнику комонний.

Якосмо устне в. мсти говорили и указ наш давали, так и тепер через сей лист наш тую ж волю нашу повторили, пилно жадаем, абыс полк свой з становиска стягнувши докупи, жебы оные болш людем не наприкрилися стоянем, поневаж пора наступила (...)*, станул в. мс. з оним где на слушном місцу таком, на яким би отнюдь людей (...)* и в жадних добрах не учинилася найменшая бида. А якого часу скупите свой полк по указу нашом и на яким власне місцу станете, о том зараз до нас хотіте в.мс. ознаймити, пилно жадаем и затим Гсду Бгу вас поручаем.

З Глухова 13 мая 1691 року.

В. мс. зычливый во всем приятел Иван Мазепа гетман Вой. их царского пресв. вел. Запор.»

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14698. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи і печаткою)

№ 19

1691, травня 30 (20). - Глухів.

«Мой ласкавый приятелю пне полковнику комонный.

Скоро дойдет в. мсти сей лист наш, за отобранем оного зараз в. мсти старайся справити ведлуг цедули нашой, якобыс могл тоею справностю заробити себі на похвалу нашу. О що в. мсти пилно приказавши, зычим ему ж доброго здоровя и Гсду Бгу в. мс. в сохранение поручаем.

З Глухова мая 20 року 1691.

В. мсти. зычливый приятель Иван Мазепа гетман Вой[ска] их царского пресв[іт лого] вел[ичества] Запороз[кого]».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14768. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи і печаткою)

№ 20

1691, вересня 28 (18). - Батурин.

«Мой ласкавый приятелю пне полковнику комонный охотницкий.

Сказуют нам того потреба, абысмо для всяких запасов в Лебединском лісе міли сіно, а на то такий способ даемо: пишем до в. мстина асаула п. Рубана, абы он до того пилного своего приложил старанья такого, жебы тое сіно албо чигириндубровскими албо тамобочными охотницкими людми за гроши нанятими уроблено было. А того сіна за зол. сто выготовати и порядне в лісе тамошнем на приличном містцу зложити. А на тое абы он, асаула, тую сто зол. свої выложил и поплатил, а мы ему тые гроши при засланой дорочаем заплаты обіцуем ласкаве отдати. За чим и в. мсть з своего містца его, асаула, хотій своим жаданьем за грунти (?), якобы он тое діло пилною своею печоловитостю завчасу совершил в выготованью того збыл сіна, упевняючися собі за то ншей вдячности и ласки. О що повторне жадаючи в. мти зичим ему от Гсда Бга доброго здоровя.

З Батурина 18 сентебр. 1691.

В.мсти зычливый приятел Иван Мазепа гетман В[ойска] их црского пресв[ітлог о] вел[ичества] Запор[озкого]».

(НБУВ. -ІР - Ф. ІІ. - № 14678. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи і печаткою)

№ 21

1692, липня 2 (червня 22). - Батурин.

«Мой ласкавый приятелю пне полковнику комонный о[хотницкий].

Лист в. мсти до нас писаный дойшол рук нашых, в котором же питаешъся в. мс. нас, где маеш з полком своїм до боку нашого прибувати. Теды мы на тое в. мсти питане (...)*, засылаем таковый наш указ: найдуйся [...] з полком своїм до далшого указу нашого на том [містцу, где] тепер зостаеш, а и о лист и на яком власне містцу [в. мс. з пол]ком своїм к нам стягатися, засылаем наш о [том] до в. мсти указ. А тепер зычим в. мсти доброго от Гсда Бга здоровя.

З Батурина июня 22 1692 року.

В. мсти зычливый приятел Иван Мазепа, гетман, В[ойска] их црского пресв[ітл ого] велич[ества] З[апорозкого]».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14779. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи і печаткою)

№ 22

1692, серпня 12 (2). - Табір під Гадячем.

«Мой ласкавый приятелю пне полковнику [комонный].

Любо росказалисмо в. мсти найдоватися вкупі з полком пана полковника лубенского и пна Пашковск[ого], а простовати о(...)* до панов полковников миргородского, полтавского. Однак тепер засилаем в. мс. сим нашим листом, абысте гдеколвек сей лист наш в. мс. зайдет на том містцу засти(...)* до даного указу нашого. О що и повторе жадаючи, засилаем ласку ншу.

З табору под Гадячим на оболоню августа 2 року1692.

В.мсти зичливий приятел Иван Мазепа, гетман, рукою власною».

(НБУВ. -ІР - Ф. ІІ. - № 14796. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи і печаткою)

№ 23

1692 (?).

«Універсали два еден в полк Лубенский, а другий в полк Миргородский, належные, посылаем мы до в. мсти, жадаючи, абысте оные, куда який належит, отсылали своими послаными.

(НБУВ. -ІР - Ф. ІІ. - № 14791. - Оригінал)

№ 24

1692, жовтня 29 (19).- Батурин.

«Мой ласкавый приятелю пне полковнику ком[онний]

Мы уже засылалисмо в. мсти указ наш таковый, абысте част товариства полку своего зобравши, послали в поле для чиненя промыслу военного над неприятелями, а част позосталую того ж товариства велілисмо роспустити по становисках, же прето в. мст з тым до нас отозвалистеся, що послалисте полку своего част певную товариства в пол[е]. Теды тое в. мст похваляем, а остаток, якие в полю знайдуются, поневаж пора уже наспівает зимная, позволяем роспустити по городах и на становысках, гдехмо перед сим найдовалися зоставати. Для чого на жадане в. мст. пишем и до пна полковника лубенского, жебы тым, котриї на становисках в городах станут, корму веліл выдавати. А так и уставу нашу отворимо, велівши написати, посылаем подлуг якой мается тот корм товариству в. мст. выдаватис з становиск. Тое наменивши, зычим в. мст. доброго от Гсда Бга здоровя.

З Батурина октоврия 19 д. 1692 року.

В мсти зычливый приятел Иван Мазепа, гетман Вой[ск] их цар[ского] пресв[ітл ого] вел[ичества] Запор[озкого] .»

(НБУВ. - ІР - Ф. ІІ. - № 14800. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи і печаткою)

№ 25

1692 (?), жовтня . - Батурин.

«Мой ласкавый приятелю пне полковнику комо[нный].

Не веліли мы в. мсти з господ товариства рушати. Мы пилно росказали обыслати в. мсти тоею відомостю, щоб в. мс. о ней відаючи, міл осторожност и до отпору тым неприятелем готовост. А же в. мс. пишеш, що все товариство полку своего з господ зомкнулес и послалес их над побереже Дніпровое в крайньїї городки, а и сам (...)* в. мс. туда ж ку берегу пойти. Теды если вже послалес з господ оное товариство и сам з ними туда выйшлес (?), теды нехай так будет, як в. мс. тепер до нас пишеш. А если ж еще товариство з господ не рушило, то нехай в господах своих и зостают, тылко в. мс. мій осторожност и до отпору неприятелского належитую поготовост. Кгдыж хочбы (чого не дай Бже) и міли неприятели где через Дніпр перехватитися, а в. мст. будучи з товариством в неосторожности и поготовости, той тогді при помочи Бжой даси им належитий отпор. Що предложивши, [...] зычим доброго здоровя.

З Батурина (..)* октяб[ра] [...].

В. мст зичливий приятел Иван Мазепа, гетман Войска их царского пр[есвітлого ] велич[ества] Запор[озкого]».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14791. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи. Запис: «До Красноколядина и до Лохвиці (...)* сей лист»)

Додатки:

№ 1

1687, жовтня 18 (8). - Батурин.

«Мой ласкавый приятелю пне полковнику комонный.

Писали до нас майстратовые киевские, ускаржаючися и прекладаючи утиски людей своих, якие чинятся им од товариства в. мсти. Принявши мы их прозбу и жалобу, пишем до в. мсти, жадаючы, абысте оставивши станцию, выходили в дорогу в. мсти назначеную, то ест на службу гсдскую. Тому зас дивуемъся непомалу, же то в. мс. без волі ншой учинил станцию в місті Киеві, а відаючи их и так долегливост немалую. Зачим жадаем в. мсти, абы болш не чинячи людем своею станциею утямеженя, выходили в свою дорогу и при том зычим щасливого в том пути повоженя и доброго здоровя. До нас зас, о своем обороті абысте давали відомост, жадаем.

З Батурина октяврия 8 д. року 1687.

В.мсти зычливый приятел Иван Мазепа, гетман Войска их царского пресв[ітло го] велич[ества] Запор[озкого]».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14756. - Оригінал)

№ 2

1689, квітня .

«[Мой] ласкавы[й] прият[елю пне полковнику комонный].

Виправилисмо сего чемериса в Полтаву з лист[ом] писара нашого войскового енералного. Ко[...] у провожатих, а те зараз з Нового Са[...] козака доброго и розумного, жебы его отпр[овадидит...] до назначеного містца. О тое приказавши [...] пилно, Бгу вас поручаем.

З табору [...] априля 1689 року.

В. мсти зычливый приятел Иван Мазепа, гетман, рукою власною».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14814. - Оригінал, підписаний Мазепою і завірений печаткою)

№ 3

1689, вересня 1 (серпня 31). - Москва. - Лист гетьмана Івана Мазепи до Івана Ломиковського.

«Мой ласкавый приятелю пне столник и хоружий войсковый енер[алный]. Якосмо перед сым до в. м. писали, ознаймуючи о нашом тут в царствующый град Москву прибутю и о щасливом во всем по милости Бжой и монаршой их црского прістлого влчства нашом же повоженю, так и тепер через сей лист з умыслу ознаймуем

в. м., иж по ласце Бжой здоровы естесмо зо всею при нас будучою старшыною и отнюд ні на чом нам не сходит по милости великих гсдрей и великой гсдрини их црского пресвітлого влчства, овшем всюди не тылко от мірньїх станов, але й от высокопородных и знаменитих особ узнаем невьповідимую учтивост и пошановане зо всіми при нас будучыми особами и по указу монаршом, яко упевнены естесмо, за певне сыми днями вскоре отпущены будем зо всім добрым до милой ншой отчизны к в. мтем взглядом зас осторожности от утарчок неприятелских и захованя чулости в призвоїтом порядку якосмо устне в.м. приказовали и через листы, перед сым пысанные не поеднокрот, наказовали, так и тепер упоминаем, абысте во всем том, яко напорадній и наслушній справилися до нашого повороту. Якобысмо при всем добром заставши в. м., могли дяковати за поднятые всі вашы труды й чулые поступки. Що предложивши и приказавши, зычим в.м. доброго здоровя и Гду Бгу в сохранение оное поручаем.

З царствующаго града Москвы августа 31 д. року 1689.

В.м. во всем зычливый пртел Иван Мазепа гетман рукою власною».

(НБУВ. -ІР - Ф. І. - № 14473. - Тогочасна копія. Запис: «Список листу ясне- велможного его млсти пна гетмана поданого генвара 24 з Полтавы»)

№ 4

1690, січня 23 (13). - Батурин.

«Мой ласкавый приятелю пне полковнику комонный.

За ознаймене о Хведеви и Баришові товариству низовом запорозком, з языками татарскими до нас простуючом, дякуем в. мс. А що взглядом сотні свого полку Конотоповой, у Ромні стоячой на станции, просиш у нас науки, теды позволяем в. мс. тую сотню з Ромна до Лукомля спровадити. При том зычим в. мс. доброго здоровя и затым поручаем оного Гсду Бгу .

З Батурина 1690.

А товариство тое з языками справте в. мс. на Ромен, жебы там нас перейняли.

Иван Мазепа, гетман Войска их царского пресв[ітлого] вел[ичества] Запор[озкого]».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14721. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи)

№ 5

1690, лютого 24 (12). - Гадяч.

«Мой ласкавий приятелю пне полковнику комонный.

Для яких діл тут до себе вашого полкового асаула п. Ивана Рубана мы займовали, о том всем он в. мс. сам устне скажет за приездом своим. Которого мы до в. мс. отпустивши, з умислу через сей лист наш пилно жадаем, абыс в. мс. прийдучого о вторка, то ест 18 феврал[я], влехці(?) до нас прибувал. А то для поради и зажитя от нас собі информациї в діле наміреном до походу военного належной. О що пилно в. мс. жадаючи, Гсду Бгу поручаем.

З Гадяча 12 феврал[я] 1690 року.

В. мст. во всем зычливий во всем пртел Иван Мазепа гетман Вой[ска] их царского пресв[...] велич[ества] Запороз[...]».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14729. - Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи)

№ 6

1690, травня 3 (квітня 23). - Батурин.

«Мой ласкавий приятелю пне полковнику комонный.

За повіншоване свт урочистих Воскресения Гсдня дякуем в. мс., взаем зычачи и в. мс. оние радостно обходити и в многие літа таковых дочекивати и отправовати. А из того велце тішимся, же п. асаул в. мс. полковий своїм пилним старанем и дбалою чулостю оказал прислугу в припроваженю добытых языков татарских. Котрого мы тут за поднятую в том діле працу чим належало уконтентовавши, знову туда за

Дніпр ординувалем для справованя полеценого ему давно діла, также и для промислу военного. З якого абы он и товариство полку в. мс. могл [б]и вперед таким же похвалним поступком прислугу монархом православним их царскому пресвітлому влчству учинити и нам, рейментарови, приподобатся, того зычим. А товариство нікоторое, кому довелося, з языками тими отпустилисмо в царствующий град Москву. Що в. мс.до ознайменя подавши, Гсду Бгу оного поручаем.

З Батурина 23 април. 1690 року.

В. мсти зычливый во всем приятел Иван Мазепа, гетман, В[ойска] их црского пр есв[ітлого] велич[ества] Запор[озкого]».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14760. - Оригінал, підписаний Мазепою і завірений печаткою)

№ 7

1690 (?), травень.

«Просилес в. мс. нас, абыс отпустили хорунжого и асаула енералных до в.мс. на хрестини, а же не отпустилося для того, же зайшол вскори монаршый указ, абысмо предсявзятую дорогу отправили вскори. Зачим в тую дорогу маю виездити в пришлую середу 21 мая».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14727. - Оригінал)

№ 8

1690, червня 31 (21). - Батурин.

«Мой ласкавий приятелю пне полковнику комонный.

По указу великих гсдрей наших их царского пресвітлого величества и по ухвалі всей старшині войсковой, яко в. мс. наперед ординовалисмо, так тепер к в. мс. виправуем полки комонные и пехотние на тую сторону Днепра для промислу военного и при них посилаем к в. мс. через п. Ярему Андріевича, полковника піхотного, три штуці армат и до них три бочки пороху по шістдесят до одной штуки кули и свинцу для пехотного товариства с потребу. Зачим кгди тие помененные полки до в. мс. прибудут, так теды абыс в. мс. з ними порадившися и винайшовши такое слушное місце, жебы при дрових, (...)* паші и при надежних кріпих люб в устю Тясмина, люб де и вижей, станул обозом и подлуг універсалу нашого полецене порадку засилаючого, звірхност именем нашим над ними всіми полками ведучи, абис старался над неприятелями бесурмани при помощи Бжой, як даст Гсд Бг наставит, промисл военний чинити, пилност и чулост заховати, якобы тие неприятелі чатами своими краю нашому не могли шкодити, а в. мс. жеби собі через тое на ласку монаршую и нашу рейментарскую заробити. А где за порадою всі панове полковники до стояния (?) собі у(...)*дитие місце и на оном станете, о том всем до нас не занехайте зараз ознаймити. О тое все пилно жадаючи, Гсду Бгу в. мс. поручаем.

...