З нових документів до історії Сіверщини (ХУІІ-ХУПІ століття)
У публікації представлені документи Новицького та інших старшин. Проаналізовано випис з книг остерського замку 1629 року. Розглянуто документи походу військ Речі Посполитої 1663-1664 років на Лівобережну Україну та копії судової книги Борзни 60-х років.
Рубрика | История и исторические личности |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 14.10.2018 |
Размер файла | 80,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
За сотництва Тараса Забіли 1669 августа а в. (1,2-примітка копіїста. - Ю.М., І. Т.) Максима Боронивского справа.
На вряде нашом [...].
Книга справ поточневих (?) (примітка копіїста, яку він же закреслив: «Книга эта в отрывке найдена в г. Борзне помещаем ея из (...)* записи сообщены мне Н.М.Белозерским»)
(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ - № 22908.- Арк. 2 -4. -Копія ХІХ ст.)
№ 17
1672, березня 24 (14). - Батурин. - Лист генеральної старшини до чернігівського архієпископа Лазаря Барановича.
«Яснопреосвященний в Богу мсцвий отче архиепископе черніговский и новгородский, нам велце мсцвий пане и пастыру, в Духу Святом отче и ласкавый добродію.
Найнижайшые нашые вашой святытелской мл. засылаем услуги. Досить нашой по всі часы было терпливости, которая Богу и вашой святытелской мл. есть відома, и якуюсмо через бывшого гетмана Демяна Игнатовича не мал тыранским поносили способом, не могучи далей выдержать, а звлаща кгды нас и всі добро посполитое в татарскую, посполу з Дорошенком зносячыся, хотіл его царскому пресвітлому величеству віру зламавшы, запрягти неволю, мусілисмо оного, и то за указом его царского пресвітлого величества, взявшы, яко зменника, на Москву одослать, якося из вашею святытелскою мл. обходил можеш добре розуміти, поневаж и тот лист тепер писаний в одну до достоенства его царского пресв. величества, затягаючы дорогу не на правъду, але на истотную был вашой святителской мл. был уформованый здраду вырозумшаючы интенъциу, яка од вашой святытелской мл. мает выйти, тая обіцана на містца святые до Киева его не певная дорога была, бо місто Киева ку До- рошенкови зближывшыся, якобы з ним в едности зоставал и солтанови ся турецкому подал міл трактовати, же ся так стало вашой святытелской мл. ознаймуем, абыс ваша святытелская мл. добре собі тушыл, ни о чом не вонтпячы. Кгдыж мы в той окказьії до его царского пресвітлого величества, яко вфные поданые выправилисмо пана Карпа Мокриевича, писара енералного, просячы, абы яко отец ласкавый о нас и целости добра посполитого радил и преложоного обрати веліл. То теды ознаймившы, ласце и благословеню вашой святытелской мл. з найнижайшыми нашыми услугами, яко наипилней и наипокорней полецаемся и зостаем вашой святителской мл. во всім зычливыми слугами.
Петро Забіла, обозный,
Иван Самуйлович,
Иван Домонтович, суді,
Карп Мокриевич, писар Войска его царского пресв. велич. Запорозкого енералный
З Батурына 14 марта року 1672».
Подлинник писан на листі бумаги, который был сложен пакетом и запечатан войсковою печатью на красном воску под кустодиею. На пакете надпись: «Яснепреосвя- щенному в Богу его мл. гдну отцу Лазару Барановичу, архиепископови черніговскому, новъгородскому и всего Севіра, нам велце ласкавому милостывому пану и пастыреви в Духу Стом, отцеви и добродіеви, ку одданю належит». Подле печати на кустодии, помета: «180-го марта в 29 день, с енералним писарем с Карпом Мокршвым с товарыщи».
Вірно: К. М. Оболенский.
С подлинным сверял С. Иванов».
(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - N 13472. - Копія другої половини ХІХ ст.)
№ 18
1680, квітня 4 (березня 25). - Рихлівський монастир. - Лист ігумена Луки Григоровича до охочокомонного полковника Іллі Новицького.
«Мні велце ласкавий мсци пане полковнику Войска его цар[ского] прес[вітлого] велич[ества] Запор[озкого] комоннный, добродію мой.
Годилобыся мні давно поклонитися в. мс. мс. пану, любо теж писанем посетити, а же в отлеглости лісной зостаемо, сими часи почулем о щасливом повороті з военной дороги с послушания всего посполитого добра ку домови, щого велице утішившися. Тепер на всемирний великий празник блговіщения Прстой Бци през подлое писмо мое низко поклонившися, навіжаю и зычу, абы млитвами Прстой Бци сиї остатниї дни стаго Поста провадячи, дождал в. мс. мс. пан радостних воскресенских дний в мирі, здраво и дшезбавенно з еї мсцю панею и милыми дітками и зо всіми любящими весело празновати, стокротне и сердечне щире зичу. Тут же на блгословение от убогого дому стля Хва Николая на трапезу осетрини посилаю, бо над подивене, як монастир став, нигды в уступі не трафилося осетра поймати, которого то и в. мс. мс. пану уділяю. И припоминаю добродію мой сторони фунта срібра, же рачил в. мс. мні устне приобіцати, офіруючи щос в похвалу стому Николаю зробити чи лямпу чи кадилницу, а в том, що Бг на серце в. мс. мсцівому пану подаст[...]
(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14137. - Оригінал)
№ 19
1680, травня 26 (16). - Рихлівський монастир. - Лист ігумена Луки Григоровича до охочокомонного полковника Іллі Новицького.
«Мні велце ласкавий мсци пане полковнику Войска его [црского] пресвітлого величества Запорозкого комоннный, доброд[ію мой великий].
Писалем по килка рази писмо мое до в. мс., моего мс. пана, просячи на пр[азник...] стго Николая, на которое жадного скутечного респонсу не одержалем. Т[о...] так розумію наша неугодност, а в. мс. мс. пана забавы военние то спра[вити] могли. Зачим тое блгопоугодное Гспдеви и Его угодникові діло часу своего [...]поволнійшого поветовати, рач доброд[ій] мой покорне прошу. Под час бытности нашой в Батурині розних особ мовы до ушу в. мс. мс. пана носилися, межи которими и я промовилем. На оние в. мс. мс. пан з ласки своїй его милости пану и пастыру цубатого білого коня дати приобецал. Зачим тепер по указу его пастырской милости и в пилной моей потребі в Чернігов о середі, даст ли Бг, виежжаю. Чи не можная бы при котрой[...] ведлуг проможности моей от в. мс. мс. пана поклонитися могу, а на сей час з оним же моим поклоном в неотмінную любов и ласку в. мс. мс. пана полецаюся покорне и назавше зостаю
В. мс., моему мс. пну и [великому] доброд[іеви] всего доб[ра зичливий слуга] и уставичний [бгомолец] Лука Григориевич, [игумен, з братиею].
З мнстра стеля Хва Николая рихловского мсця мая 16 1680».
(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14552. - Оригінал)
№ 20
1680, грудня 25 (15). - Рихлівський монастир. - Лист ігумена Луки Григоровича до охочокомонного полковника Іллі Новицького.
«Мні велце ласкавий мсци пне полковнику Войска его црского пресвітлого величества Запорозкого комоннный, добродію мой великий.
За вшелякую показанную мні пнскую любов велице в. мс., доброд[ію] моему, подяковавши по обетницу на прудком часі посилаючи, покорне в. мс. мс. пна прошу, жеби была от дана. А що в. мс. мс. пн. казал до Лохвиці едним возом слати, рад бым то учинити, тилко ж як то пред святы братия по послушаниях розіхалися, згола не маш кому, азали з ласки в. мс. мс. пна тое то по остатній дорозі отшукается, сторони панны побожноі для ученя дітей в. мс. мс. пна по желанию в. мс. доброд[ія] моего, яком устне мовил и тепер повторяючи, скоро тилко за поданою оказиею до госпожі игумениі макошинской написати и о тое постаратися пилно обецую. А на тот час з вшелякою моею поволностю ласце панской в. мс. доброд[ія] моего неотмінно молитвы мої залецивши, сам себе вручаю и назавше зостаю
В. мс., моему мс. пну и великому доброд[ію] всего добра зичливий слуга и уставичний бгомолец Лука Григориевич, игумен, з братиею.
З мнстра стеля Хва Николая рихловского місця декаврия 15 1680».
(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14542. - Оригінал)
№ 21
1681, січня 2 (1680, грудня 23). - Рихлівський монастир. - Лист ігумена Луки Григоровича до охочокомонного полковника Іллі Новицького.
«Мні велце ласкавий мсци пане полковник Войска его црского прес[вітлого] велич[ества] Запорозкого комоннный, добродію мой великий.
От Хрста Спсителя в. мс., мс. мс. пану и великому доброд[іеви], весъпол з еї місцю панею в. мсціною и со всіми любящими, тут на земли долгих літ и вшеляких щасливостий, а в нбі вічних роскоший заживати щире зычу. За отдане жита и пива в. мс., моему мс. пну и добродіеви, низко поклонившися, велице покорне дякую. Тут же добродію мой упоминаюся о горілку, которую в. мс. мс. пан обіцал до обители стой и мні устне приказал, абим присыл[ал] по оную. Тепер добродію мой посланца своего посылаючи, упрошаю покорне: рач обітницу свою скутком исполнити.
Затим ласці панской неодмінно себе з братиею моею яко найпокорній вручаю, зостаючи назавше.
В. мсці, моему мцівому пну и великому доброд[ію], всего добра зичливий слуга и уставичний бгомолец Лука Григориевич, [игумен, з братиею].
З мнстра стеля Хва Николая рихловского декав[рия] 23 1680 року».
(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14543. - Оригінал, завірений авторським підписом і печаткою)
№ 22
1686, липня 12 (2). - Батурин. - Судовий декрет генерального судді Михайла Вуяхевича.
«Михаил Вуяхевич, судия на сей час енералний Войска их царского прсвітлого величества Запорозского.
Вам, атаману гировскому, войтови и всім обывателем тамошним ознаймуем, иж що был Захарко Дудченко в купные сіножати и правом посполитым обварованые пна Юрия Харевича од меж вступил и увязался, менуючи своими, в сеножатех и облогу были межами. На которые сіножати и облоги по межовном приказу нашом судовом вьпздъжалисте сами своими особами з продавцами Семеном Кушнеренком и Дацком, жителями карабутовскими, аже тые продавци при обецности вашой показавши в тых сіножатех и облогах межи и граници, поки сами держали и уживали, признали, же Захарко Дудченко неналежне в сіножати и облоги, купним правом набытые, пана Юриевы Харевичови вступовал и увязовался, границу собі чинячи на чужих добрах; тое ограничене и на запис вишоречений пан Харевич показал. Якое мы ограничене при бытности вашой, на той час учиненное, судом нашим похваливши, сим нашим писмом судовым записи купчие на тые сіножати и облоги, пану Юрию служачие, ствержаем, а жебы так Захарко Дудченко, яко и всі обыватели тых сел Гиравки и Карабутова через межи и граници до тых сіножатей и облогов не важилися вічними часы вступовать под закладом вини ста талярей до скарбу войскового заплаченя суд варует сим декреталним писаним и о котором и вас, старшину, уведомивши, ку певности лепшое сяя крипост под печатю судовою и подписом руки писарской есть выдана.
Писано в Батурині 1686 июля 2го.
Андрей Василиевич, писар судовий войсковий енералный».
(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 18892. - Копія кінця ХІХ ст. Запис копіїста: «С копии из бумаг А.М.Лазаревского»)
№ 23
1691, квітня 18 (8). - Купча.
«Року тисяча шестсот девятдесят первого місяца апріля дня осмого.
Купля млына отца Василия Грыгориевича, свщника Троецкого, у Юска, Дмитра Водовозъшков.
На враде нашом борзненском перед нами, Тарасом Тарасовичем Забілою, сотником, Петром Макаровичем, атаманом городовим, Иваном Ярмоловичем, войтом, Савою
Даниловичем, бурмистром, и при многом товариству и мещанах при том будучих як постановишися очевисто Юско, Дмитро Матвшнъки Водовозовичи, рожоные браты, жителе борзненъские, бувшие мелники греблі, лежачое на реці Борзенъці, мененое кустовское, ясне, доброволне и явне без жадного усилованя признавали, иж маючи прирожоним правом отчистим тоей мененной греблі половину з млыном волним лотоком з двома колами и камінми мучнимы, которую то греблі половину и до млына потребно з приналежним начиням желізньїм, также с хатою, дворцем, по половины огорода и гаю, там же лежачого близко млынов, тот гай на поправу всей греблі належит до гаченя як Матвіевой бывшой части, так и Киряновим небожчиковским потомком, писмами обвровано ест. Опроч того млына од поля стоячого и половины тоее ж лежачое греблі ны в чом никому интересоватися, бо тилко Матшенъки Водовозовичи Юско и Дмитро свой млын власный ужываючий з половиною греблі не пенный и жадной суммі небожчиком Матвіем, отцем их, и ими потомками, нікому ни в чом не был заведенный. Которого то млына з доброй воли своей продали пречестному гспдну отцу Василию Григориевичу Величковъскому, сщеннику Свто-Троецъкому, намістьнику протопопиї Борзненское, за певную сумму и готовие пінязи, то ест за тисячу золотих сполна. Которую то сумму одличивши и до рук своих одобравши, зреклися уже Водовозовичи млына своего и сим доброволным записом стверджали в моц таковую подаючи, иж волно, мовят, пречестному отцу Василию Величковъскому тим млыном як своим власним владіти, завідоват и на том зостаючи поссесорам на свой ліпший пожиток оборочат на вічност уживат с притомностю и потомки своими по них низ (?) походячими. А уже Юско, Дмитро себе самых, малжонков, потомков и всіх кревных своих, близких и далеких, у вічност пускаючи, себе оддаляют и варуют, абы до того млына и половини гребли нихто з ных жадного уступу и упоминку міти не повинен. А если бы хто важился в тую продажу на одзов близкостю доходит, тако- вий тоее ж суммы выш реченой до скарбу войскового судові поважному и належному урадови міскому подпадаючий, вины под заложеньем их сторон сто золотих албо в совито платити неопустъне будет. Урад, вислухавши доброволного зезнаня продажы и куплі, то на жаданье их до книг ншых міских борзненских принявши, велілисмо записат, яко и ест записано.
(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 50913. - Тогочасна копія)
№ 24
1691, липня 12 (2). - Борзна. - Справа про крадіжку бджіл.
«Року 1691 2 июля.
О покраденю пчол у кунашовского жителя Хвеска Солодъкого.
На враді нашом борзненъском постановишися очевисто жалобник на имя Хвеско Солодкий з притомним значним козаком Борисенком(?), житель конашовские, оповідали и скаржилися о шкоді сталой покраденю з ліса уля едного з пчолами и взявши пошол (?) же ему тая шкода сталася через Ивана Мфочъника, котрий мешканцем был од килко літ конишовским и оний на житло вибралъся до села Адамовки и был помежником то ест Иван Мерочник, и там мимо ходом своим о тих пчолах знаючи з улем узял своїм фортелем злодейским и донесши в село Адамовку до Семена, рожо- ного брата своего, тые пчолы з того уля краденого перегнал у свой инший, а тот улей у (...)* сховал, а кгды за тим пошуком прислідовши и дойшли того слушним доводом при тих (?), же людех жителей адамовских як знайшли улей в землі то оголосили и свідочним(?) обложилися того ж часу и явные злочинцы Иван и Семен при том же лицу поставлены были и стали за свой ексес злый учинок шкодуючи Хвеска просити и оным злочинцам через тих же жителей адамовских пофолкговано, то тым часом понехавши худобку утеклы проч. А же кгды справа конец свой міла узяти затим не стало кого правом за (...)* карати, тилко до далъшого зисканя злочинцов азали бы могъли зымани, велілисмо записат».
(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - N 50914 (зв.) - Тогочасна копія)
№ 25
1690, листопада 16 (5). - Батурин. - Лист писаря Чернігівського полку Івана Скоропадського до полковника Іллі Новицького.
«Мсцівий пане полковнику комонный, мні велце мсцівьій пане и здавна добродію.
Здарилося мні тут, в Батурині, по указу ясневелможного его мл. пана гетмана, милостивого добродія, сего часу бути, где на сей час и панове сотники полку в. мс., м. м. пана, згодилися, через которых яко певную оказию низкий мой засилаю уклон и з умислу доношу в. мс., м. м. пану, відати, же любо коштом в. мс., м. м. пана, келих зовсім готовий, тилко не казалем золотити, леч иж священик, в Рудні будучий, при чудовном Прстой Бці образі, же преселение учинив з Рудні до Киева и образ з собою тамже запровадив, а руднянское місце праве якби пусто зостала. Претож и келіха офірованого туди ні до кого отсилати; овшем умислилем я задержавши у себе даст Гсдь Бг, у пришлых Рождества Хва с(вя)тах тут, в Батурин, привезти, жебыс в. мс., м. м. пн, сам очима своего оглядав и куди дома будет хиба вже до Киева и тому ж чудовному образови сам в. мс., м. м. пн, отослати рачиш албо и вперед св(я)т, если здарится певная оказія, з Чернігова докончивши зовсім ис позолотою тую роботу пришлю до в. мс., м. м. пана, Давній за моїми забавами, иже часто з дому отгораюся (?), не докончено и що вже так сталося, иж перенесен образ з Рудні в Киев чиню відомо в. мс., м. м. пну, и затим давной его ж и тепер непремінной ласце мене залецаючи, зостаю и обовязуюся
З Батурина 5 ноеврия 1690.
В. мс., м. м. пану, упрейме зичливый всіх добр приятелем и поволний слуга И. Скоропадский, писар черніговский.
Припровадилем тут же в Батурин барилко рижков от его мл. пна полковника нашого черніговского в. мс., м. м. пну, обіцаное и зоставилем в дорозі его м. пна хорунжого енералного, по дорозі рачиш в. мс., м. м. пн., до себе вышукати».
(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14619. - Оригінал)
№ 26
1696, січня . - Нехаївка. - Лист Григорія Новицького до батька, полковника
Іллі Новицького.
«Мствий добродію мой, мсці пне отче.
Немній утескненний о неласце вашой отцевской млсти, на нас окказуючоеся, зоставати мушу, поневаж през так долгий час жадное ку нам, дітем своим, от вашой отцевской млсти навижателное листовное не обявляетъся слово, през якое ради бы мы вседушне о добром повоженю и милом вашой отце[вской] млсти здоровю почувши, утішитися. А так розумію, моя то в том синовская зостает неосторожность, же таковую премилосердную вашой отцевской млсти ласку на мене міваючую, чимсь обрушилем. Зачим з умислу сим моим си[новским...] вашой отцевской млсти, моего милостивого добродія, навижа[ючи] листом, пренизкое мое вашой отцевской млсти отдаю чолобите [.прошу] покорне о прежную вашой отцевской млсти ласку таковую, абы мы, чувши частій о милом вашом здоровю, могли тишітися з оного. О тое и повторе вашой отцевской млсти, моего млствиого добродія, покорственно просячи, отдаюся при поволности моей синовской его ж млстивой ласце.
Вашой отце[вской милости, моего млстивого] добродія [...].
З [...] януар[...] року 1696».
(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14662. - Оригінал)
№ 27
1693, березня 3 (лютого 22). - Нехаївка. - Лист Яська Остаповича до полковника Іллі Новицького.
«Добродію мой.
Оповеженю господарском в. мс. добродіеви моему ознаймаю, иж за ласкою Бжою добре ся поводит. На млин Царевский деревя готова бруся дубового (...)* палей вусмдесят ловдей (?) пар пять, валув три, буртниц дві. О тютюн ознаймую в. мс. добродіеви, же Марко Подзюбаный хоче приняти увес як много ест гут (?) у Коропі и в Снітині по копі камен на рок, ежели в. мс. добродія буде росказання на туй ціні увес отдати. Горілки куф три готовой ест, за коториі дают куп по пятнадцати. Ежели в. мс. добродія буде розказ, то продамо. Тое в. мс. добродіеви ознаймивши и узичивши от Гсда Бга доброго здоровя, ласце ся вашой панской отдаю и назавше зостаю
В. мс. добродіеви моему во всем зичливый и найнизший (?) слуга Яско Остапович.
З Нехаевъки февраля 22 1693».
(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14600. - Оригінал)
№ 28
1690, лютого 13 (3). - Нові Млини. - Лист новомлинського сотника до старости с. Нехаївки.
«Пане староста нехаевский.
Не відаю в чию то надію тое чинеш, же козаков приймуеш до подданства, бо гдиж я мію такое росказане от самого ясневелможного и всіх нас мстивого добродія его млсти пна гетмана, же од жадного козака сотні своей нікому не попустил в подданство. А ти над росказане тое важился чинити, же послалем первіе козака своего городового по тих противъников, котрий здавна козаковали и служили еще их отці под сотнею, так теж и он на тих же волностях козацьких зоставал, а ти их до мене не подал. По котрих въчерашнего дня послалем трох козаков своих, а ти и так не видал и мало самих не позабивал, що еще говориш, жеби я ис сотнею въсею пришол по них, то подобно хочеш з нами войну точити за въласних наших козаков, еднак (?) кажеш до себе ис сотнею приходити, а як до Нехаевки не прибирался на войну.За котрое свое спротивълене сподівайся міти заплати нещо доброй, дай Бже. Щасливий приход ясневелможному его млсти пну гетману до Батурина до певне донес відати самому добродіеві, що ти за козаков велиш нам ис сотнею приходити, а тепер ко весне прислати Ярошенков и Остапа Жогла. А если их к нам не пришлеш, то певне в городі кажу ваших мужиков искилко забрати, аж поки их до нас не пришълеш, поти будут в нас ваши мужики сидіти. О том до в. мости пишу и Бгу поручаю.
З Нових Млинов февруария 3 1690.
В. мсці зичливий приятел Григорий Самойлович, сотник новомлинский, рукою».
(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14530. - Оригінал)
№ 29
1694, червня 29 (19). - Нехаївка. - Лист Лук'яна Василевича до полковника Іллі Новицького.
«Их црского прес[вітлого] влчства Войска Запорозкого мсцівий пне полковник охочокомоннный, мні велице ласкавий пне и млстивий добродію.
Поволности услуг моїх яко найпокорнійше вашой панской млсти препославши, извістую, иж тую деревню по указу вашом панском минувшого (?) дня сполне як приналежитая виготовалисмо. На росказане ваше панское, якое мні указано, абы драни купил тисяч зо дві. Теди я тое діло споряди лем, тилко еще тая дрань не отшукана, за которую то дрань тисяч дві, далем осм коп грошей. Строни вапника вашой панъской млсти тож до ознайменя подаю, иж три печи дров вже спалили, толко юж на едну піч четвертую дров будет, а болше не маш. В той міре вашого панского респонсу прошу: чили як тая четвертая піч дров спалится, знову дрова куповати, чили теж робити престати. Знову тиж вашой панской млсти с покорною, а уніжоною аффектациею моею здаюся и ознаймую, же юж борошна кромі житного отнюд не маем, пшона и инъшого. А робітники докучают, яко то вапник и инъшие [роботни]ки. О тое в.м., м. мс. пна о ласкавий респонс упросивш[и,...] должен зостаю в услугах моїх яко найпо[ко] рнійше[...]
Вашой [панской милост]и моего лас[ка]вого и м[лстиво]го добродія ни[жай]ший слуга и подножок Лукян Василевич, староста нехаевский.
З Нехаевки июня 19 1694 року».
(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14634. - Оригінал)
№ 30
1694, липня 22 (12). - Нехаївка. - Лист Лук'яна Василевича до полковника Іллі Новицького.
«Их црского престлго влчства Войска Запорозкого мсцівий пне полковник комоннный, мні велице млстивий пне и добродію.
Поволность мою в милостивую ласку вашу панъскую яко найпокорнійше полецившы, до ознайменя в. мс., м. мс. пну, и ласкавому добродіеви преподаю, иж на ваше панъское, которое от в. мс., м. мс. пна, ко мні прислано, абым (?) людей виправивши за Тиницю в степ, сіно здобыл. Теды я в той міре рихло стараня приложивши, оное діло спорядилем. Которого сіна в степу вроблено шістьнадцять скирт. Сторони зас оних неводов, которие в Понурници за указом вашим панъским поедналисмо, зробити, теди вже зроблени, толъко ж еще не отшукивани, ласкавого респонсу прошу: чи в рихлом часі оние потреби абыс отшукат чи як ваше панъское росказане будет. Знову теж до ознаймую, же посилаю воз глабчатий новий, дягилю и дяглиці маевую посилаю сколко було, угурков діжечку посилаю, вересу мішок, запасок посилаю. Которие готови сім, а иншие еще не роблены. Тое в.м., м. мс. пну, до ознайменя подавъши, должен назавше в услугах моих зостаю, яко естем
В. м., м. м. пну, найнижший слуга и подножок Лукян Василевич, староста нехаевский.
З Нехаевки июля 12 1694 року».
(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14646. - Оригінал)
№ 31
1693, серпня 30 (20). - Нехаївка. - Лист Лук'яна Василевича до полковника Іллі Новицького.
«Мстивый мсці добродію мой.
До ознайменя в. мсці мсці пну преподаю: строны тютюну, которий сторговали короповъци на имя Игнат Рудий з двома товаришми именно камений тридцят. Теди отважилем и записаный от них цереgраф одержалем, которий и посилаю ку в. мсці мсці пну. А за готовые гроши продалем того ж тютюну каменей двадцяти три: камен ціна по полталяра. Що того тютюну выйшло всего каменей пятдесят и три. Сіно, которое косили на Усорочи в законников скидалисмо скирт чтири, а собі законники не взяли ни одной копици, тилко отповіл нам сам игумен до уздреня его з в. мс. мсці пном устне розмовити! Тут теж ознаймую и строни збожа зжатого мні нажали, жита нажали сто тридцять коп, а ярины овса нажали коп сто тридцять и пят. А строни винников млстивый добродію ознаймую: далем тепер нового борошна на кадку, нехай прежде отмовлялис борошном злеглым а тепер, хвала Бгу, к осени приходити и борошъно новое, а не могли ж (?) поправитис, то хиба переміняти, жеби не псовали борошна. И то до ознайменя в. мсці мсці мсці пну преподаю: по отході того бувшого старости Ивана Заїки отобралем гусей 14, качок 20, а инших рухомых речий господарских жадного посудку, не тилко миски и ложки, не оставил аж у людей на новое господарство мусілем доставати. К тому мстивый добродію той то Заїка зостает тилко на згоді (?) подобно хочет и мене неоgинутая (?) звести яко и инных. О чом не могу розуміти: чи он мене повинен слухати или я его. Сие до ознайменя в. мсці мсцівому пну преподавши, зостаю назавше слуга твой(?) пна моего млстивого
Лукъян Василевич.
З Нехаевъки августа 20 року 1693».
(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14530. - Оригінал)
№ 32
1693, серпня 13 (3). - Лист короповського сотника Тихона Довгаля до полковника Іллі Новицького.
«Их црского пресвітлого величества Войска Запорозкого мсці пане полковнику комонний, велце мні мсці пане и ласкавый добродію.
З листа вашой пнской (млсти), моего велце ласкавого добродія, з солодовні естем велце контент, за которую ласку вашу панскую Гсдь Бг нагородою да будет. А я до услуг вашой панской млсти поволным быти полецаюся, при котором полеценю відати вашой панской млсти подаю, иж хоч ся первие (?) ячние солоди, тилко житние, в которих велце выгодною завше бывала, в которой и в далший час велце покоры прошу ласкавого добродія моего солод, який на свою потребу зробити пивов. Хоч тепер не маш в нашом городі фуремних, посылаю от(...)* вашой панской млсти з мці (?) якого колвек пива на ваш пожиток, просячи добродія моего велце покорне ласкаве приняти. При том полецаю ласце вашой панской, зостаючи назавше
В. м., моему мсці пану и велце ласкавому добродію, желаючим всіх добр и найповінійшим до услуг Тихон Довкгеля, сотник короповский.
З Коропа 1693 року мсця августа 3».
(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14532. - Оригінал)
№ 33
1694, листопада 26 (16). - Лист короповського сотника Тихона Довгаля до полковника Іллі Новицького.
«Мой велце мсци пане полковнику комонний, мой мсци пане и добродію.
Бувши я у вашей пнской млсти, добродія моего, в Нехаевці по салютованю щасливого и доброго здоровя и незаміжоних літ панованя и при унижоном чоломбитю моем просилем приказу старості пооддавати челядниці моей забраную одежду, чого он, староста ексивзуется відати, переказует на Неходовского, пред оным бувшого старосту. О том листовне добродія моего як Бг донесет не препомнети велце прошу и реестрик зписаний речей посилаю, зостаючи во вшеляких послушний в оказіях завше поволний
Вашой панской млсти всего добра зычливий и рад служити Тихон Довкгеля, сотник коропов[ский].
З Коропа 1694 року ноеврия 16».
(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 14519. - Оригінал)
№ 34
1693, червня 29 (19).- Батурин.- Рішення комісії щодо спірних земельних володінь.
«Року тисяча шестьсот девятдесят третего июня девятнадцятого дня.
По волі и зуполном злеценю ясневелможного его милости пна Иоанна Мазепи, гетмана Войска их царского пресвітлого величества Запорозкого, мы, нижей подписании особи, засідали и слухали споров и звад межи олишевскими обывателями п. Левком Шрамченком, сотником, и всем товариством и посполством з едное стороны, и межи п. Иваном Быховцем, значним товаришем войсковим, з другое стороны, точачоеся о землі, кгрунта, поля и сіножати. Якие то землі, кгрунта, поля и сіножати любо и перед сим в рожних часех были межи ними розвожены и граничены, и по тих розводах смирност в зауживанню оных межи обоими сторонами трвала, однак сего літа дал до нових турбаций причину п. Иван Быховец, же сам собою межи полями и сіножатми на певних містцах новие копци ставил, з яких мір олишевские, а особно села Смолянки обыватели, жалем взбудившися, удались з жалосною скаргою до ясневелможного его милости пна гетмана, по которой оных скарзі от его милости пна гетмана, по которой оных скарзі от его милости пна гетмана на осмотрение тих копців зсылан был п. Димитрий Чечел, значний войсковий товариш, з Батурина до Олишевки, где явне тое показалося, же он, п. Иван Быховец, неслушне пол и сіножатей себе был замірил и копцами новими починил на них знаки. А так кгди преречоний сотник и обыватели олишевские тут, в Батурині, у ясневелможного его милости пна гетмана справедливости стое себі допрашовалися, теды мы, нижей подписании, узнавши быти п. Ивана Быховца в том діле неправим, яко зганилисмо ему тот поступок, так приказалисмо оному тых собою чиненых копцов отступити и вічне зректися и кого колвек отняттем нив и сіножатей на инших от тих копцов містцах был укривдил, абы тие все укривжоним поворочал, а тое поле, ораное около Жуковщины прошлое осены своим житом, он, п. Быховец, засіял, тое жито тии люде, господари власнии поля оного, мают себі зжати. Леч кгда показался быти слушный лист гранычний пна Захарии Шийкевича, перед сим для граничення лісограбовских кгрунтов от ясневелможного его милости пна гетмана року 1690 висланного, которому листу обидві стороны ни в чом не перечили, теды мы той лист и нашим зданнем зо всім в нем описанними околичностями и варунками потверждаем. Тут же и вновь через п. Димитрия Чечеля межи Грабовцами высипаннии копци за моцнии и твердии быти в потомние часы узнаваем и укрепляем. А межи міскими олишевскими и ежи грабовскими п. Быховцеви належними кгрунтами, поневаж не чиенено граници и жадних знаков, ани копцами, ани иншими яковостями, для того, поневаж там суміжние сут кгрунта, не кладено, теды на том містцу мает кожний заживати своего власного без жадного спору, не переходячи в нивах межей и в сіножатех давних своих знаков. А иж преречоний п. Иван Быховец и села Топчіевки жителей потривожил, кладучи сего літа на их полях сам собою копці новии, на привлащенне себі ширшого кгрунту к урочищам Неклям и Падиковщині, о що пречестний отец Павел Пучковский, протопоп ніжинский, село тое в областы своей маючий, велми з скаргою своею до его милости пна гетмана удавалъся, теды мы тыи новии копци Быховцеви внівеч оборочаем, позволяючи жителем топчіевским, як козаком, так и посполитим людем, своими полями и сіножатми власними вічне владіти. А поневаж на тих містцах, уже тому двадцет літ вершится, были от бывшего гетмана небожчика Ивана Самойловича высланнии, именно небожчик Федор Завадзкий, судя полковий ніжинский, и п. Василий Гуменский, сотник ніжинский тамошний полковий, з товариством, котории межи селом Топчіевкою и межи власностями п. Ивана Быховца тии кгрунта розездили и роз граничили и листом своим граничним починеннии через себі знаки и копці утвердили, на котором листі и сам он, отец протопопа, подписалъся и через так великое время николи тому листу не перечил, а и топчіевские жители на том переставали, теди и тепер мы тот преречоних особ лист граничний при моци заховуем и вічне утверждаем, міти хотячи, абы описаныи в нем знаки кгрунтов и варунки кріпостей николи ни от кого не были нарушены. Если бы зас была чия вонтпливост о тих розезду оного знаках и копцах и задавал бы хто п. Быховцеви, же он тот розезд переступил и неналежное себі що привлащил, теды яко сут люде живии, на том розезді будучии, именно преречоний ясневелможного его милости пна гетмана Василий Гуменский и прочии, в Олишевці будучии, так через оных мает тот розезд и починении копци тии и знаки по истинні и по правді подлуг граничного листа оказатися и обяснитися без споров и без звад жадних. Тое все, за докладом и донесеннем нашим ясневелможному его милости пну гетману, власною его милости рейментарскою волею и високою владзою так утвержаем и умоцняем, як в сем листі нашем есть выражено и описано, на вічное обоих сторон успокоение. Если бы теды якая сторона того здання нашого, в сем листі описаного, не заховала и в чомколвек успокоенние річи нарушила, тая повинна будет на реймент его милости пна гетмана заплатити вины грошей тисячу золотих без жадного отпусту.
Дан в Батурині року и дня вишей описаного.
Их царского пресвітлого величества Войска Запорожского енералный писар Василий Кочубей.
Их царского пресвітлого влчства Войска Запорожского асаул енералний Андрій Гамалія.
Наказный судиа, писар судовый Андрей Василевич.
Дмитро Нестеренко, сотник батуринский.
Гордій Хрисанович, атаман батуринский».
(НБУВ.-ІР.-Ф.-ІІ.-№ 18893.-Копія кінця ХІХ ст. Внизу документа чотири проставлено літери «мп.», що означає «місто печати». Запис копіїста: «Арх. Черн. д.д. собр., д. № 5290; подлинник)
№ 35
1699, вересня 19 (9).- Ніжин.-Універсал ніжинського полковника Івана Оби- довського.
«Его црского прсвтлого величства столник Войска Запорозского полковник ніжинский Иоан Обідовский .
Ознаймуем сим ншим універсалом всей старшині и черні полку Ніжинского и всім, кому бы о том приналежало відати, иж висоце в Бгу превелебний его млст отц Кирилл Филімонович, игумен мнстра Омбишевского, міючи от свтой великой чудотворной Лаври Киево-Печерской врученное собі правление и строение того свого мнстира для свобіднішого и латвійшого в всіх ділах управления и для защищения добр мнстирских, яко міст от прошлых давных властей виданые кріпости, а особливе от самого ясневелможного млстивого моего добродія, его млсти пна гетмана, потвержений універсал. Так абы и ншу отворстий лист ку таковому ж далшому соблюдению добр и волностей наданых был виданий приліжное от его млсти отца игумена принялысмо желание.
Послідуючи теды без найменшого нарушеня висоцеповажному ясневелможного моего добродія з горливой его пнской ку обители свто побожности виданому універсалові и инные прежных антецессоров в цілости заховуючи кріпости и до того відаючи, же от кожного нас блгопотребна ест ку обители особливе в их защищениї прислуга, видаем сей лист наш, през которий пилно того потребуем, абы тая свтая обител при всяких в універсалах вираженых свободах не нарушне тривала, а найбарзій яко ретелне тое опівает висоцеповажний ясневелможного реїментара указ, жебы от датков роковых приналежных на слуг нших войсковых ціле была волна так, абы тое завше непремінно было заховано, ствержаем и жебы тая свтая обытел в всякой своей свободі жадной и наименшой ни от кого не поносила трудности, повторе властию ншею міти хочем и пилно приказуем.
Дан в Ніжині сент[ябра] 9 д. року 1699.
Звишменованний столник и полковник ніжинский рукою власною
На звороті: Волност от всякой подачи его млсти пна полковника ніжинского Ивана Обідовского».
(ЦДІУАК. - Ф. 153. - Оп. 1.- № 4. - Оригінал, завірений особистим підписом і печаткою)
№ 36
1703, серпня 2 (липня 22). - Красний Колядин. - Купча.
«Копія.
Предо мною Корніем Салогубом, сотником красноколядинским, и при мні на тот час будучому Ивану Сідку, атаману городовому, Семену Завуйці, войту, и Ивану Жигиру, бурмистру, ставши очевисте Евдокия господиновая небожчица отца Семеона (...)*, сущаго храму стля Хва Николая нашого красноколядинского, освідчила явне, ясне и доброволне, иж половину млина, фундушем лежачого на греблі нашой красноколядинской на реці Ромні, спадаючого частю от матки старой Шулжихи синові небожчику отцу Семеону и на его господиновую з сином Василком, з небожчиком спложенним, в котором мльїні знайдуется дві колі с каменями мучними, а третое коло там же ступное под особливою кліткою, на едних лотоках будучою, где и в низ того млина есть островец и дворец з лозами, якие здавна прилежат до гачения греблі, так для ради оплачения долгов, виноватих людем чрез небожчика гспдна своего отца Семена, яко теж и для виживлення самой себе з Василком, дитиною своею, з доброй волі своей тую то половину млина з ступником, островцем и з дворцем лозами вічними часи продала п. Ивану Зубенку, товаришу знатному, обивателеві нашому красноколядинскому, за певную сумму пятсот золотих полских битой и дробной монети грошей готових, суть сполна пред нами урядом одебрала всю свою належитую до своїх рук сумму. Отдала теж до вічного уживання ему самому, жені и потомству его, по нем будучому, волно будет в той половинці млину и ступнику Ивану Зубенку всякие пожитки отбірати и теж воля діятимется, кому хотя дати, даровати, шафовати, продати и вічне в поссесию запродати и куди хотячи ведлуг умыслу на пожиток свой оборочати. Тут теж варует и во во вічность запысует, абы в том спокойном его держаню и заживаню ніхто жадної перешкоди и утыску не важился чинити, не повинна вже она сама, ні дітина и ні жаден с приятелей еї, близких и далеких, сукцессиї себі до откупления того половини млына и ступника дідичних. На що для ліпшой віри и совершеннійшого в позние времена ствержения по упрошению Евдокиї, госпожи Симеоновой, записавши тую еї доброволную продажу, росказалисъмо ствердити звиклою врядовою печаткою и видати стороні афектуючой п. Ивану Зубенку сие наше врядовое писмечко с подписом вишше менованних имен наших.
Писан и дан з волі господиновой з уряду красноколядинского июня 22 1703 року.
В подленной тако:
Виш менований уряд красноколядинский».
(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 55105. - Тогочасна копія. Внизу документа намальоване коло, всередині якого написано: «місто печати»)
№ 37
1709, січня 16 (5). - Глухів. - Універсал гетьмана Івана Скоропадського.
«Пресвітлійшого и державнійшого великого государя его царского величества Войск Запорожских гетман Иоан Скоропадский.
Пну полковникові ніжинскому со всею того полку старшиною, а особливо пну сотникові новомлинскому з тамошним урядом и посполством и кому бы колвек о том відати належало, сим нашим універсалним ознаймуем писаним, иж маючи законници мнстря дівичего новомлинского от антецессеров наших надание собі села Атюшу, Палчики, Кербутовку и просили на оние нашого региментарского подтверждения. Мы теды не отмовивши оных прошению, а особливе стосуючись до універсалов антецессоров наших яко вышмененние села с принадлежащими угодиями повагою універсалу нашого при ных заховуем так, абы законицам дівочого мнстря новомлинского в держаню тих сел и в отбиранию з оных належитого приходу дабы ни от кого жадная не чинилась кривда и перешкода пилно варуем, посполитие тых сел обьівателі, абы належитое во всем подданическое оным отдавали послушенство міти хощем и рейментарско приказуем.
Дан в Глухові 1709 року мсця януария дня 5.
В подлінном тако:
Звиш менованний гетман рукою власною».
(ЦДІАК. - Ф. 140. Оп. 1. - № 2. - Арк. 6. - Тогочасна копія. Наприкінці документа намальоване коло, всередині якого написано «Місто печати реймен- тарской»)
№ 38
1710, лютого 22 (11). - Свідчення міщан м. Почепа щодо належності ряду сіл Почепщини.
«1710 году февраля в 11 день почепский войт Исак Семенов да бурмистр Павел Михайлов с мщаны сказали по святой непорочной евангелской заповіди господни вправду еже ей ей, что де села войтовства Храповского Совостьяновичи и Котляково и мелница под Погаром, селцо Коляшевко, которіе ныш за сотником погарским, міское село Витовка, село Житное и Бобиничи и дві мелницы, что под деревнею Шничами да под деревнею Приселками село Болшая Дерешня исстари надлежали до двора гетманского почепского. Для которого сві[ди]телства руками своїми подписуемся».
(НБУВ. - ІР. - Ф. N 1438. - Тогочасна копія)
№ 39
1714, листопада 9 (жовтня 29). - Лист священика Данила Дворецького до канцлера Російської імперії Г. І. Головкіна.
«Его царского священнійшого величества сиятельнійший граф и государственный канцлер Гавриил Иванович Головкин, премилостивый государь мой.
При нижайшем моем поклоне до стоп ног превосходительства вашого преклонившеся, в нужном сем моем деле все смиренно прошу.
Отец мой Антоний Дворецкий был першим священиком в селі Куликовці, поблизу міста Дівиці Салтиковой, и за его, священства, старанием, фундациею и коштом, при мирной помощи, и церков святіх архистратиг Михаила и Гавриила, собору их, сооружена, архиепискуствующу в то время Лазару Барановичу в Чернегові. Потом Господним попущеним, гріх ради человіческих, за нашедшими ґвалтовними експедициями военними, яко то, в первих, короля шведского Казимира в сіверские страни, когда от него и місто Дівиця Салтикова огнем и мечем знесена была без помилователного пощадіния, знову потом за держави пресвітлійшого монархи Алексія Михайловича Ромадановский (...) през которую многие и различние міста, містечка опустошены были, тогда от нестерпимого утиску военного и тое село Куликовка на разно розишлася била; того теди времени, и не хотя, церковь, грунта и всі набитки отец мой оставил и заишол был на время за Днепр в Полісе, до містечка Иванкова и на том місцу, за вторгнением агарянским през татар, за ласкою Божиею, блаженния памяти Инокентия Гизеля, архимандрита печерского, з неволи визволений зостал, и в Киеві мешкал літ з десять, а по благословеню ясне в Бог преосвященного князя Четвертинского, митрополита киевского, знову был послан до Иванкова, отколь через ляхов и епископа львовского Шумлянского, поіздников (!), вражиим их навітам, забраний был до Білой Церкви в неволю, и в кайданах цілий рок вязене терпіл, и оттоль, Божиим промислом освободившися, забрался был на первое місце до села Куликовки, яко до своих отчистых грунтов и до церкви, перше от себе фундованной, же там священник, после моего отца наставлений, претил и не допущал до церкви Божии, теди он заносил прозбу до отца архимандрита печерского Иоасафа Кроковского, теперешнего митрополита, абы он по милости своей унесл инстанцию за отцем моим до отца митрополити киевского Варлаама Ясинского, и зараз, за ходатайством отца архимандрити, позволена была половица парахией при той же церкві священствовати отцу моему, посполу с тим ж священиком; а когда отец митрополит Варлаам Ясинский велце состарился и очи его изнемогості, в той час сожитель и при едной церкви Божии сослужитель отца моего, коварством и прелестию нещасной мамони, поплічники и асистенти отца метрополити, без відома его, своею властию отдалили знову от церкви и от парахией отца моего.
О сем вашому превосходительству донесши, всепокорственно вашого высокородия прошу абы през вашу инстанцию до преосвященного отца митролити киевского Иоасафа Кроковского, ижбы за так поважною грамотою от вашого сиятелства поданною, доконечне привернена была церквою в Куликовце и парахия отца моего стародавная в потомние часи, дабы при том святом храмі богомолитствовати за многолітную державу царствующаго государа цара Петра Алексіевича и за многолітное здравие сиятелства вашого и всей превисоце поважной фамилии и за спасение ваше, о що пофторе и по десяте вашого превосходительства всеусердно прошу, зостаючись
Вашему сиятелству нижайший слуга и богомолец Данило Антонович Дворецкий, грішний священик».
(НБУВ. - ІР. - Ф. VIII. - №. - Копія другої половини ХІХ ст. Запис копіїста: «Архив Министерства Иностранных дел. Дела малороссийские. 1714 года, № 40») Малороссийские дела. - М., 2016. - С. 349.
№ 40
1723, вересня 14 (3). - На Коломаку. - Лист Семена Березовського, осавула Стародубського полку, до генеральної старшини.
«Велможние мсцівие панове старшина войсковая енералная, мні велце ласкавое и млстивое добродійство.
Подан мні лист от вельможностей ваших панских 9 септеврия с таковим указом, дабым Стефана Косовича, товариша значкового (ежели ест в поході теперешнем при полку) отпустил до боку велможной ваших панских для инших пилних интересов: на которий лист ваш добродійский так отвітствую: же оний Косович и не був в поході теперешнем, и так довнімаю, что и не будет; так слишно, же его пан Чарнолуцкий употребив на якоесь иншое діло. Теди разві туда ваша панская млсть прикажете по его, Косовича, написати. А я болш [...] моим вельможностей ваших панских не турбуючи, поволность услуг моих при нижайшом моем уклоні вашим панским млстям, моему велце ласкавому добродійству, рекомендую.
От Коломаку 3 септеврия 1723 р.
Велможностям вашим, моему велце ласкавому добродійству, до услуг наиповолнійший Семен Березовский, асаул полку Стар[одубовского].
На обороте: Его императорского всепресвітлійшого влчства Войска Запорозкого старшині войсковой енералной: велможному его млсти пану Василию Жураковскому, асаулові енералному и велможному его млсти пану Якову Лизогубу, бунчуковому енералному, моим велце ласкавим добродіям, служебничо належит».
(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 18123. - Копія кінця ХІХ ст. Наприкінці документа написано копіїстом: «Х.и. а., № 1591; подлинник, весь писанный рукою Семена Березовского, не исключая адреса»)
№ 41
1729, травня 14 (3). - Глухів. - Лист прилуцького полковника Ґната Ґалаґана до гетьмана Данила Апостола.
«Ясневелможний мсці пне гетмане, мой премлстивійший добродію.
Посилал до мене полку моего сотник красноколядинский розиск обер и унъдер офіцерамьі полку гусарского пятой роты купно з урядовымы красноколядинскимы о забытом тамошній сотні Красноколядинской посполитом члвіку, жителю села Дмытровкы Сидору Шевцю, от жолніра того ж полку гусарского пятой роты Хрысты Неделковым сочиненний. Которий при сем моем писаниї посилаючы в блгоразсмотрітелное разсуждение ясневелможносты вашой пна моего млстиваго, прошу вашого рейментарского наставления: як мію з тым поступыты.
При том ласце вашой пнской навсегда мя вовіраю вашой ясневелможности, моего премилостивійшаго добродія.
Мая 3 року 1729 Глухов.
Нижайший слуга его императорского величества Войска Запорож[ского] полковник прилуцкий Гнат Галаган».
Адреса: «Его императорского величества Войска Запорожского обоїх сторон Днепра гетманови ясневелможному его млсти пану Даниїлу Апостолу, моему премлстивійшом добродіеви вручити».
(НБУВ.-ІР.-Ф. І.-№ 55103. - Оригінал, завірений особистими підписами авторів і печаткою)
№ 42
Між 1729-1734 рр. - Лист генерального хорунжого Якима Горленка до гетьмана Данила Апостола.
«Ясне велможний добродію мсці пне гетмане и кавалер, млстивійший мой пне и благонадежний патроне.
Антецессор ясневелможности вшой покойний гетман Скоропадский надал мні в полку Прилуцком в сотні полковой село Заїзд со всіми приналежностми за службы мої и в спокойное владіние універсалом своїм мні ствердил, а потвержателного вшей ясеневелможности універсалу не имію. Сего ради при обятиї ног реїментарских покорнійше прошу вшей ясневелможности приказат мні тое село Заїзд висоцеповажним вшей ясневелможности універсалом конфірмоват.
Ясневелможности вшей, млстивійшого мні пана и блгонадежного патрона всенижайший слуга хорунжий енералний Яким Горленко».
(ЦДІАУК.-Ф. 51.-Оп.1.-№ 43а.-Арк.63.- Тогочасна копія)
№ 43
174_, січня 15 (4). - Шаповалівка (?). - Наказ полкового комісара Олександра N.
«Пан атаман сотений шаповаловский Надточій.
На требование сотенних шаповаловских комісаров Стефана Савченка и Антона Четвероуса, в чем вам оние комісари востребуют, ни в чем малейшой не чинит оним комисарам супротивления як напечатано в указі печатанном и регламенте и в даной мні с полковой ніжинской канцеляриї инструкциї в 15 (?) пунктах с(...)* прописано в кошари(?) ні в чем малейшем не противтеся, и чинит всякое вспомоществование по силе указов, чтоб за вами никакой малейшой ни чинити б и остановки и помешателъства, понеже вскоре буде к смотрению (...)* и в той час ні чим не отговоритес, руки и ноги одобет за противност, что же ви самоволно без ведома моего продали овец и баранов 64 и за тую предерзость сковану будут ноги и руки отослан (?) будет куда показана будет зичливістю (?) всим предлагаю
174 года генваря 4 дня.
На подлином тако:
Полковой комісар овчарних заводов Александр (...)*вич.
(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 22909. - Тогочасна копія)
№ 44
1745, лютий. - Свідчення омбиського боярина Сави Грушевського.
«1745 году февраля.
Савка Елизарович Грушевский, літ себі от роду сказует 83, з отца, діда и прадіда жител омбишский, совісно сознает, же от отца своего слишал, что пред Хмелницкого войною за владіния в селі Омбыш благочестивого пна Угорніцкого и по смерти вдовствуючої его панеї Екатерини Угорніцкой, не бывало козаков, но все поддание як самой панюй, так и монастирця омбышского дівичого черницям повинност подданическую без противства исполняючие бивали. Як же пні Угорніцкая в старости своїй начала ослабівати, за порадою своїх приятелей отдалася в вічную протецию за архимандрита Иосифа Тризни Стопечерской обители и вручивши маетности свої Лосиновку и Омбыш во вічное владіние, требовала и упросила да[б]и мужеский монастир был би устроен и по еї хотінию законники з великого Печерского монастиря прислани, монастир устроен и хвала Бжия исполнилас и она жиючи в обоїх монастирах, законниц и чернцюв пищею и одіянием удоволювала до войни Хмелницкого, в которую когда всюди поддание не стали своих панов слухати, а в смерть вбивати, тогді нікоторие нижей означенние и омбишці запротивившися и не схотівши в підданстві бити, хотіли панюю Угорницкою вбыти, если бы старанием отца моего Елизара, боярина, до Киева не втекла, а отц мой боярско служачий, что мало его не вбыли, принужден всю худобу свою доволную оставити и з семею и единих толко душах за Дніпр утекти, откуду у одінадцят аж літ, когда до Омбыша отц пришов, худобу розграбовано застав (....)*, что трудно (...)*.
Ниже означенних душ их подданних при(...)* козакуючих именно:
Юско, а прозвания его не відает, стал козаком в Хмелнищину, а прежде бил подданим пана Угорніцкого, а где он родился в Омбьіші или на стороні того мні отец мой не говорил.
Син Юсков - Трохим Ющенко, родился в Омбыш^ а в походах нікаких не бил.
Трохимов син, а Юсков внук Кондрат Ющенко, родился в Омбы^ и в поході Очаковском бил, а при каких командірах, того он не відает, а на gрунті, яком дід его будучи подданим жил, и стал козаковат, с того gрунту и отец его на том же gрунті козаковал и тепер Юсков внук.
Данило Легкий вишшеозначенного Максюти gрунт купил в помененной Бабички, а оный Легкий, родимец села Кагарликов, и в Кагарликах жиючи, звался козаком, а бил леч он или отец его з показаного села в каких походах или не бил, того не відает, а из Омбыша не бил ні в каких походах.
Син Данилов Гаврило Легченко, родился в Омбиші и в Очаковском поході бил, а при каких командірах, того не відает. А на грунті прописаного Максюти з отцем своїм Данилом Легким живет и козакует, а як зайшол оный Легкий до Омбиша, будет тому літ тринадцять.
Степан Др^а, родимец Хорошого озера, и в том селі не козаковал, ибо не иміл своего gрунта, но в своего дядка вмісто наймита жил. Когда взял за себе в вишшеозначенного козака Леска Лузана девку и перейшовши з Хорошого Озера до Омбиша, стал жить при тестю. Потом купил в вишшеозначенного Грицка Хихлушенка половину gpyHTy и жиючи на той половині, стал козаком и в поході полском был. А як пришол до Омбиша, будет літ тридцят. Сини Степана Др^и, Влас и Грицко Дриженки, родилис в Омбиші, Влас в Сулаку помер, Грицко был в Очаковском поході, а при каких командирах, того не відает. И тепер Грицко Дриженко на означеннно gрунті живет и козакует.
Жук, а имени его не знает, жил на монастырском gрунті и был ні подданним, ні козаком, ибо если загадают в войско, то он подданим називается, толко ж войско проминет, то он знову козаком зовется и в походах ніяких не был, а на котором gрунті жил он, тепер подданим, на том gрунті живет. Жуков син Федор Жученнко родился в Омбиші и ні в яком военном поході не был, кромі на Берестовой, да и то не за себе, но наймом за вишшепрописанного Трихома (!) Ющенка, которий Ющенко за тое ему дал частку gрунту и тепер на той часткі живет и козаком називается.
К сей сказки по прошению Савы Грушевского, боярина омбышъскаго, неграмотного, иерей Яков Василиев омбишъский».
(ЦДІУАК. - Ф. 153.-Оп. 1. - № 39. Оригінал)
№ 45
1747, травня 9 (квітня 28). - Борзна. - Купча.
«Тисяча сімсот сорок семого году місця априля двадцят осмого дня.
...Подобные документы
Особливості становища Речі Посполитої до початку першого розподілу, обґрунтування його причин. Дослідження передісторії та історії розділів, роль у них російської, австрійської і прусської сторін. Визначення здобутків союзників та втрат Речі Посполитої.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 17.01.2010Соціально-економічні та політичні умови, що визначили політику влади в другій половині 20-х років ХХ століття. Специфіка хлібозаготівельної кампанії 1929 року. Розкуркулення заможної частини села радянським керівництвом. Завдання масової колективізації.
курсовая работа [49,4 K], добавлен 22.02.2015Передумови, причини та здійснення першого поділу Речі Посполитої. Політична ситуація в 1770-х – 1780-х роках та другий поділ Польщі. Реформи сеймів та стан земель, окупованих Австрією, Росією та Пруссією. Третій поділ Польщі та ліквідація Речі Посполитої.
дипломная работа [80,0 K], добавлен 06.07.2012Причини і мотиви походу Речі Посполитої на Україну. Становище України перед Батозькою битвою 1652 р. Рух невдоволення серед козаків Чернігівського полку. Хід битви та її наслідки в ході національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
реферат [1,8 M], добавлен 19.05.2010Колективізація сільського господарства. П’ятирічний план розвитку економіки 1929 року. "Ножиці цін". Наслідки "непоганого врожаю" 1930 року для селянського сектора України. Голод 1932-1933 років на Україні. Наслідки голодомору 1932-1933 років.
реферат [38,9 K], добавлен 13.05.2007Голодомор 30-х років ХХ ст. як одна з найжахливіших трагедій в історії українського народу. Колективізація, масове розкуркулювання селянства, нереальні плани хлібозаготівель, посуха - головні причини голодомору. Жахливі наслідки голодомору 30-х років.
реферат [33,9 K], добавлен 27.03.2011Аналіз і порівняння причин, змісту і наслідків Вітчизняної війни 1812 року і Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, місце України в цих війнах. Справедливі війни українського народу за свободу і незалежність Вітчизни проти іноземних загарбників.
презентация [12,6 M], добавлен 22.09.2014Зародження білоруської історичної думки і розвиток з найдавніших часів до 20-х років ХХ століття. Принципи концепції історії Білорусії початку ХХ ст. Розвиток історичної науки в радянські часи. Особливості сучасна історіографія історії Білорусії.
реферат [49,3 K], добавлен 24.05.2010Я, Капля Іван Сергійович, народився 1923 року в с. Синьооківка Золотоніського повіту Полтавської губернії, де й проживав під час голодомору. Було мені 10 років, як нашу сім'ю застав той страшний голод.
доклад [8,0 K], добавлен 07.04.2006Сутність терміну "репресія" та роль цього явища в історії СРСР. Сутність, масштаби та наслідки політики масових репресій в 30-х роках ХХ століття. Особливості розподілення масових переслідувань українців в роки репресій на території Радянського Союзу.
презентация [466,2 K], добавлен 23.11.2014Голодомор 1932-1933 років як трагедія українського народу XX століття. Ставлення до подій тих часів всесвітніх організацій ООН та ЮНЕСКО, оцінка ними терористичних актів радянської влади проти української нації. Ціна хлібозаготівельної політики Сталіна.
доклад [17,7 K], добавлен 13.08.2009Революційні події у Франції протягом 1793-1794 років. Політична боротьба 1794 року. Термідоріанський переворот, кінець Якобінської диктатури. Міжнародна ситуація 1973 року. Перехід Франції до загального наступу. Зовнішньополітичні колізії 1794 року.
дипломная работа [98,0 K], добавлен 13.06.2010Грунтовний огляд та аналіз студентства Східної Галичини у так званий "австрійський" період. Помітна роль їх у політичних процесах на західноукраїнських землях. Різке зменшення числа прихильників москвофільства.
статья [16,1 K], добавлен 15.07.2007Аналіз системи прямого оподаткування на українських землях під владою Литви, Польщі та Речі Посполитої в середині XIV-XVII ст. Основні види податків: данина, подимщина, серебщина, стація. Зближення Великого князівства Литовського з Королівством Польським.
статья [27,9 K], добавлен 11.08.2017Відносини Речі Посполитої та Московської держави в другій половині XVI – першій половині XVI ст. Особливості політичних відносин Польщі з країнами Південної і Східної Європи в другій половині XVI – першій половині XVI ст. Відносини з імперією Габсбургів.
курсовая работа [58,4 K], добавлен 24.09.2010Місце театру серед інших культурних сфер в Україні. Аналіз театральної преси Галичини 20-30-х років ХХ ст. Типологія мистецьких періодичних видань. Оцінка спільного та відмінного безпартійних повітових пресових органів "Змагання" та "Українське слово".
статья [21,7 K], добавлен 17.08.2017Характеристика отаманщини як явища у період української визвольної революції 1917-1920 років. Обмеженість суверенітету УСРР на початку 20-х років ХХ ст. Діяльність Українського таємного університету у Львові. Ініціатори створення дивізії "СС - Галичина".
контрольная работа [26,1 K], добавлен 13.06.2010Дослідження історії розвитку військової авіації, розробки нових видів літаків. Загроза вторгнення німецьких військ на Британські острови, повітряні битви Другої світової війни. Модернізація британської авіації, нарощування виробництва нових літаків.
творческая работа [39,5 K], добавлен 29.11.2009Результати східного походу Олександра Македонського (334-324 рр. до н.е.). Особливості політики на завойованих територіях. Історичне значення і наслідки походу Олександра Македонського. Процес розпаду світової держави і створення системи нових держав.
презентация [829,6 K], добавлен 10.10.2015Американо-іракські протистояння у період 1990–1991 років та 2003–2010 років: причини, хід, наслідки. Діти-солдати та використання їх у військових операціях. Становище дітей в зоні воєнних дій. Діяльність міжнародних організацій по захисту дітей.
дипломная работа [5,1 M], добавлен 22.01.2015