До проблеми визначення "зони виходу" східно-романського населення Південної Бессарабії (на прикладі обрядової традиції святочного рядження)

Четверта зона поширення святочної обрядової практики, пов'язаною з водінням зооморфної маски-персонажу, можна визначити як модерну чи театралізовану. її південний кордон поширення проходить по лініям -- Нові Трояни -- Делень -- Зоря -- Серєєвка (Південний кордон); Північний по річці Дністер.

У всіх східно-романських селах, що представлені у даній зоні, та у болгарських, які запозичили дану традицію функціонує модерний (театралізований) варіант молдовської «капри», такий самий як у середній та північній частині історико-етнографічної області Молдова, що був описаний вище. Виходячи з цього, Бессарабський регіон в цілому, відповідно до поширення святочно-обрядової традиції «капра» можна розглядати як частину історико-етнографічної області Молдавія.

Найяскравіше театралізований (модерний) варіант «капри» представлений у селі Новосьоловка Саратського району. У ньому сюжет розігрується за участю таких антропоморфних масок-персонажів як коза, дід, баба, лікар, пастух, продавець та пастух [87]. У другому -- лише коза, лікар та музиканти, за наступним сценарієм: «ряженные ходят ...дед ведет козу на базар, там покупатель, трогает ее и она умирает, вызывают доктора, но он не может ее спасти...тогда приходит пастух начинает петь и она оживает., все танцуют и расходятся...» [88].

Механізм виготовлення персонажу «капри» є «бессарабським» (її роблять з використанням шкури малої рогатої худоби або штучного ідентичного матеріалу) (Див. фото 5).

Показово, що у модерному варіанті «капри», незалежно від етнічного середовища, в якому виконується дана обрядова практика, механізм виготовлення маски однаковий -- основу роблять з використанням шкури малої рогатої худоби або штучного ідентичного матеріалу, що, як відзначалося вище, є бессарабською регіональною традицією.

Окрім того, «голову» також роблять відповідно до автентичного вигляду -- або використовують шкіру з голови справжньої кози, до якої прикріпляють роги, або надягають штучно вироблену маску кози.

Фото 5.

Але навіть у селах з східно-романських населенням не роблять характерної для молдовської етнічної традиції «голови» кози з дерева з рухливою нижньою щелепою, що представлено у південному регіоні Буджаку, де функціонує архаїчний варіант молдовської «капри». Це ще раз вказує на те, що театралізований варіант обряду формувався під впливом української традиції, на прикордонні розселення даних етнічних груп, звідки він з часом внаслідок міграційних процесів був занесений на територію Буджака. Причому саме такий шлях поширення традиції не викликає сумніву, оскільки серед українців Буджаку обряд водіння кози представлений поодиноко, причому у північномолдовському етнічному варіанті з характерною маскою кози.

Зберігається традиція брати участь у обряді лише неодруженим представникам чоловічої статі, що характерно загалом для усіх груп ряджених різних етнічних варіантів, -- дана традиція пов'язана з культом «чоловічих союзів» давнини. Показово, що модерна традиція обряду «капри» представлена і у болгарських селах даної зони, що дає можливість говорити, про регіональний варіант поширення традиції без прив'язки до етнічності, хоча з елементами етнічної диференціації відповідно до атрибутики обрядодії.

Висновки

Таким чином, в цілому можна відзначити, що кожна історико-етнографічна область Румунії та Молдови відповідно до функціонування обрядової практики «капра» та її похідних характеризується регіональним навантаженням у таких модусах як назва зооморфної маски -- персонажу, однойменної до назви обряду; техніка виготовлення маски-персонажу; учасники обряду; сюжет виконання ритуальної дії; зображальний та атрибутивний коди.

Так, для історико-етнографічної області Молдова є характерним обрядовий святочний обхід «капра», що є найбільш популярним серед інших традиційних практик рядження із залученням зооморфних масок -- персонажів як головних учасників обряду («плугошорул», «урсу»). Він у регіоні представлений трьома типами. Перший архаїчний, функціонує передусім у крайній південній частині регіону, характеризується три або двочленною структурою -- коза -- читець музики/ коза -- музики. Сюжет обряду наступний: коза танцює, відбиваючи ритм щелепою голови. По завершенні танцю хазяї кладуть козі у пащу кошти та обдаровують інших неряджених колядників-музик калачами. В якості інструментів останніх використовуються, передусім, різні види посуду -- кришки, якими б'ють одна об одну, горщикщложки, уявний барабан та ін.

Другий -- перехідний, представлений у зоні між кордонами по лініям -- Онесті -- Бирлад -- Конгаз -- Чадир-Лунга -- верхній кордон; Ковасна - Текуч -- Кагул -- Бурлачені -- нижня лінія. Характеризується наявністю ряджених колядників, антропо та зооморфних персонажів, які супроводжують козу, але без виконання театральної вистави за їх участі.

Третій -- модерний або театралізований, представлений у центральній та північних частинах історико-етнографічної області. Характеризується виконанням вистави за участю ряджених колядників -- баби, діда, лікаря, торговця. Усереднений варіант сюжету -- дід продає козу, торговець її купує, коза не хоче йти з новим власником, б'є рогами, дід починає її бити, вона падає на землю і прикидається мертвою, баба і дід плачуть за козою, викликають лікаря, він приходить, лікує козу різними методами -- робить укол, ставить клізму і т.п. -- коза оживає, танцює. Даний варіант почав побутувати в регіоні внаслідок впливу українського населення, у якого даний варіант інтермедії був поширений на терені всієї України ще протягом XIX ст.

У історико-етнографічній області Трансільванія, святочний ритуальний обхід з зооморфною маскою-персонажем називається «турка». Під даним найменуванням одночасно ходять дві маски, які відрізняються за способом виготовлення та, відповідно, за зовнішнім виглядом -- це маски «турка» та «оленя. Можна припустити, що маска турка є трансформованою маскою оленя, оскільки остання є характерною для угорського населення, яке в певний час складало більшість у даному регіоні. В підтвердження цьому також виступає специфіка виготовлення маски, зокрема її голови, яка робиться зверху з великою трикутною конструкціє, яка, скоріше всього, імітує роги оленя. Хоча можливо і функціонування двох окремих масок раніше -- оленя та тура. Спільним для двох масок є те, що їхня основа виготовляється з подовженою каркасною лінією вздовж тулубу, завдяки чому постава нагадує чотириногу тварину.

Щодо сюжетних варіантів, то території, прикордонній з історико-етнографічною областю Молдавія функціонує театралізований варіант з розігруванням вистави, на всій іншій території -- архаїчний простий варіант колядування.

У історико-етнографічній області Валахія святочний ритуальний обхід виконується під назвою «Брезая». Дана зооморфна маска скоріш за все, які і трансільванський персонаж «турка» є трансформованим варіантом угорського «оленя» оскільки конструкція, яка міститься на голові маски схожа на трансформовані роги оленя.

У історико-етнографічній області Добруджа не має відмінного регіонального варіанту святочного ритуального обходу з зооморфною маскою-персонажем. Тут представлені одночасно декілька традицій святочних ритуальних обходів -- молдовський архаїчний, українсько-молдовсьикй модерний варіанти «капри» й «брезая». Така варіативність традицій обумовлена строкатістю населення, а також прикордонним розташуванням даної області з історико-етнографічними областями -- Молдавія та Валахія, населення яких перііожично мігрувало на територію Добруджі.

Оригінальним варіантом святочного ритуального обходу вирізняється ще регіон Банату, де під двома назвами -- «щербуль» та «клоцаліца» представлений святочний ритуальний обхід з однойменною зооморфною маскою-персонажем кози. Подвійна назва обумовлена біетнічним складом населення регіону -- румуни та серби. У перших обряд функціонує під назвою «шербуль» у других -- «клоцаліца». За технікою виготовлення маска загалом відповідає «капрі» в її північно-молдовському варіанті. Основною відмінністю даних ритуальних обходів є те, що банатський обхід виконується у супроводженні ряджених колядників -- «в тулубах, намазані попелом та з посудом замість інструментів».

У регіонах Марамеруш та Буковина за рахунок присутності значного відсотку українського населення, яке проживає на даних територіях з часів Середньовіччя функціонують контоміновані українсько-молдовські варіанти обряду (Марамеруш), а також поліфонія різних обрядових практик з інших регіонів (Буковина).

У Бессарабії дана обрядова практика представлена у чотирьох локальних варіантах: «чистому» південно-молдовському архаїчному варіанті колядування з козою (1); трансформованому за умов впливу на традицію етнічного фактору, зокрема (2):

— чинник «біетнічності» в межах одного поселення сприяє кращому збереженню традиції (с. Першотравневе, с. Кислиця Ізмаїльського району, с. Фурманівка Кілійського району), ніж в моноетнічних селах (с. Камишовка Ізмаїлсько- го району, село Дмитрівна Кілійського району), якщо не присутній факт ретрансмісії традиції (с. Утконосівка Ізмаїльського району).

В умовах біетнічного поселення традиція функціонує в умовах етнічної контраверсії (с. Багате Ізмаїльського району), етнічної контамінації (с. Кислиця, с. Першотравневе Ізмаїльського району), етнічної акультурації (с. Ларжанка Ізмаїльського району);

— перехідному (3) та модерно/театралізованому варіанті (4), що сформувався під впливом української традиції на території Дністровського прикордоння та поширився у Буджак разом з пізнішими міграціями молдовського населення.

Незважаючи на спільність традицій молдовського населення метрополії та регіону, необхідно виділити маркери, які сформувалися безпосередньо на території регіону та характерні для всіх етнічних груп, які мають у структурі святочних ряджених обряд «капра» (болгари, гагаузи, молдовани):

— основу маски -- персонажа «капра» на території всієї Південної Бессарабії роблять з використанням автентичного матеріалу (овечої/ козячої шкури чи штучного хутра, тулубу), на відміну від молдавської етнічної традиції, де «капра», зазвичай, кольорова;

— у зоні поширення модерного/театралізованого варіанту обряду «капра» на території

Північної Бессарабії маска-персонаж кози навіть у молдовського населення регіону виготовляється за принципами української традиції -- без дерев'яної рухливою нижньої щелепи, що вказує на початковий вплив українського локусу в контексті формування модерного обрядового варіанту

Незважаючи на ці регіональні особливості, порівнявши бессарабський варіант «капри» в контексті традицій історико-етнографічних областей розселення східно-романського населення, можна відзначити, що в регіоні представлена обрядова святочна практика рядження, що характерна для історико-етнографічної області Молдова. Це дає підстави стверджувати, що більшість східно-романського населення Буджака є вихідцями з історико-етнографічної області Молдова та за етнографічними ознаками є носіями молдовської культури.

обряд капра святочний рядження

Література

1. Ефимов Т. Народное празднование рождественских святок // Кишиневские епархиальные ведомости. - 1906. - №47-48. - С.1561-1668.

2. Матеевич А. (Матвеевич А.) Новый год у молдован. Очерк молдавских религиозно-бытовых традиций // Кишиневские епархиальные ведомости. -- 1913 -- № 47. - С. 1325-1346.

3. Веселовский А.Н. Разыскание в области русского духовного стиха // Сборник отделения русского языка и словесности Императорской академии наук. -- 1833 - Т.32. - С. 115.

4. Матеевич А.(Матеевич А.) Религиозные мотивы в поверьях и обрядах бессарабских молдаван // Кишиневские епархиальные ведомости. -- 1911. -- № 13-14. - С. 592-599.

5. Матеевич А. (Матвеевич А.) Новый год у молдован. Очерк молдавских религиозно-бытовых традиций // Кишиневские епархиальные ведомости. -- 1913. -- №18 - С.854-869. - №20. - С. 938-965.

6. Сырку П. (Сирков П.) Святочные обычаи и песни бессарабских молдован на Рождество и Новый год // Кишиневские епархиальные ведомости. -- 1874. № 5. -- С. 207-221. Сырку П. Из быта бессарабских румын // Живая старина. -- № 1-2. -- С. 148-182.

7. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба. Бессарабская область, составил капитан штаба А. Защук. -- Спб, 1862. - 4.1-2.

8. Зеленчук В.С. Население Бессарабии и Поднестровья в XIX в. (Этнические и социально-демографические процессы). -- Кишинев, 1979. - 287 с.

9. Попович Ю.В. Молдавские новогодние праздники. - Кишинев, 1974. - 124с.

10. Антохій Л. Зимовий календарний фольклор молдаван Басарабії // Фольклористичні зошити: 36. наук, пр. -- Луцьк, 2009. -- Вии. 12. -- С. 181-198.

11. Спатару Г.І. Народна драма «Коза sv Меланка» та типи її інверсії //Народна творчість та етнографія -- 1982 - №1. - С.54 - 58.

12. Мойсей А.Дані про карнавальні традиції східно-романського населення Буковини у відповідях на анкети (друга половина XIX -- 70-ті рр. XX ст.) // Записки історичного факультету -- Вип.19. -- Одеса, 2008. -- С.42-52.

13. Мойсей А. Зимові драматичні обряди молдаван Бессарабської частини Буковини // Календарна обрядовість у життєдіяльності етносу. Одеські етнографічні читання. -- Одеса, 2011. -- С. 247-257.

14. Мойсей А. Зимняя карнавальная обрядность восточнороманского населения Буковины: некоторые историографические аспекты // Codrul Cosminului, XVII, 2011, No. 1, р. 37-47.

15. Курочкін О.В. Календарні обряди зимового циклу на українсько-молдовському порубіжжі // Русин. - 2010. - №2(20). - С.168-174.

16. Курочкін О.В. Календарні обряди зимового циклу на українсько-молдовському порубіжжі // Русин. - 2010. - №2(20). - С. 168-174.

17. Молдаване. -- М., 2010. -- 542с.

18. Салманович М.Я- Румыны // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы: зимние праздники. -- М, 1973. -- С.284-299.

19. Хедешан О., Голант Н. Карнавал в румынсокм Банате: полевые иссследования в Молдова-Ноуэ // Атнопологический форум. -- №7. -- С.300-310.

20. Плотникова А.А. Терминология южнослвянского ряжения. Зимние обходы // Славянское и балканское языкознание. Проблемы лексикологии и семантики. Слово в контексте культуры. -- М., Издательство ин- дрик, 1999. -- С.76 - 95.

21. Матеріали пілотажного польового дослідження автора в Республіці Молдова, 2013.

22. Вказані відеоматеріали зберігаються в інтернет мережі

23. Виноградова Л.Н. Зимняя календарная поэзия западных и восточных славян (Генезис и типология колядования). -- М., 1982. -- 254 с.

24. Гуменюк Л. «Коза»: проблема інтерпретації обрядової гри в етнографічній літературі.

25. Коровашко А.В. «Козья масленица» // Живая старина -- М., 1998. -- №2. -- с. 7-8.

27. Курочкін О.В. Українські новорічні обряди «Коза» і «Маланка». -- Опішне,1995. -- 377 с.

28. Пропп В.Я- Русские аграрные праздники. -- Ленинград, 1963. -- 142с.

29. Терещенко А. Быт русского народа. -- Спб.,1848 - 4.7. - 367 с.

30. Чичеров В.И. Зимний период русского народного земледельческого календаря XVI -- XIX вв. (Очерки по истории народных верований). -- М., 1957. -- 238с.

31. Плотникова А.А. Терминология южнослвянского ряжения. Зимние обходы // Славянское и балканское языкознание. Проблемы лексикологии и семантики. Слово в контексте культуры. -- М.,1999. -- С.76 -- 95.

32. Арнаудов М. Студии върху българските обреди и легенди. -- София, 1972. -- Т.2.

33. Василев М. Коледа и Сурва: Български празници и обичаи. -- София, 1988. -- С.54.

34. Арнаудов М. Студии върху българските обреди и легенди. -- София, 1972. -- Т.2.

35. Курочкін О.В. Українські новорічні обряди «Коза» і «Маланка». -- Опішне, 1995. -- 377 с.

36. Веселовский А.Н. Разыскания в области русского духовного стиха // Сборник отделения русского языка и словестности Императорской академии наук. -- Т. 32. - СПб., 1883.

37. Ящуржинский Хр. Рождественская интермедия (Коза) // Киевская старина. -- Т.10. -- 1898. -- С.73-82.

38. Курочкін О.В. Українські новорічні обряди «Коза» і «Маланка». -- Опішне,1995. -- 377 с.

39. Гуменюк Л. «Коза»: проблема інтерпретації обрядової гри в етнографічній літературі.

40. Попович Ю.В. Молдавские новогодние праздники. - Кишинев, 1974. - 124 с.

41. Мойсей А. Зимові драматичні обряди молдаван Бессарабської частини Буковини // Календарна обрядовість у життєдіяльності етносу. Одеські етнографічні читання. -- Одеса, 2011. -- С.247 -257.

42. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013.р. - с.Кайраклія Тараклійського району, Республіка Молдова.; г. Вулканешты АР Гагаузія; с. Чишмикиой Вулканештского района

43. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р с. Кайраклія Тараклійського району, Республіка Молдова.

44. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р м. Вулканешти, Республіка Молдова.

45. Відеоматеріали з історико-етнографічної області Молдавія, м. Галац

46. Відеоматеріали з історико-етнографічної області Молдавія, м. Галац

47. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р - с. Копчак, Республіка Молдова.

48. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р - м. Конгаз, Республіка Молдова.

49. Відеоматеріали з історико-етнографічної області Валахії, регіон Бузау

50. Відеоматеріали з історико-етнографічної області Валахії, м. Драгослав

51. Відеоматеріали з історико-етнографічної області Валахії, м. Драгослав; Відеоматеріали з історико-етнографічної області Валахії, регіон Арджеш

52. Деметер Т. Венгры // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы: конец XIX -- начало XX века. Весенние праздники. - М., 1977. - С. 189-202.

53. Деметер Т. Венгры // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы: конец XIX -- начало XX века. Весенние праздники. - М., 1977. - С. 189-202.

54. Гроздова И.Н. Венгры// Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы: зимние праздники. - М., 1979. - С.191-204.

55. Відеоматеріали з історико-етнографічної області Трансільванія, м. Кукіолата

56. Плотникова А.А. Терминология южнослвянского ряжения. Зимние обходы // Славянское и балканское языкознание. Проблемы лексикологии и семантики. Слово в контексте культуры. -- М.,1999. -- С.76 -- 95.

57. Гроздова И.Н. Венгры // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы: зимние праздники. - М., 1979. - С.191-204.

58. Плотникова А.А. Терминология южнослвянского ряжения. Зимние обходы II Славянское и балканское языкознание. Проблемы лексикологии и семантики. Слово в контексте культуры. -- М.,1999. -- С.76 -- 95.

59. Плотникова А.А. Терминология южнослвянского ряжения. Зимние обходы II Славянское и балканское языкознание. Проблемы лексикологии и семантики. Слово в контексте культуры. -- М.,1999. -- С.76 - 95.

60. Відеоматеріали з історико-етнографічної області Марамуреш

61. Українці Румунії. Дані Інтернет

62. Відеоматеріали з історико-етнографічної області Добруджа, м. Тульча

63. Відеоматеріали з історико-етнографічної області Добруджа, м. Констанца

64. За переписом населення 2002 року -- За даними національного інституту статистики

65. За переписом населення 2002 року -- За даними національного інституту статистики

66. Відеоматеріали з історико-етнографічної області Буковина, Сучава

67. Відеоматеріали з історико-етнографічної області Буковина, Сучава.

68. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2012. -- с. Лиманське Ренійського району.

69. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р. - с. Лиманське Ренійського району

70. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р. - с. Котловина Ренійського району

71. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р. - с. Лиманське Ренійського району.

72. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р. - с. Котловина Ренійського району.

73. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р. - с. Владичень Болградскього району.

74. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р. - с . Кислиця, с. Першотравневе Ізмаїльського району.

75. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р. - с. Першотравневе Ізмаїльського району.

76. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р. - с. Кислиця Ізмаїльського району.

77. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013р. -- с. Ларжанка Ізмаїльського району

78. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р. - с. Ларжанка Ізмаїльського району.

79. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р. - с. Багате Ізмаїльського району.

80. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р. - с. Багате Ізмаїльського району.

81. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р. - с. Багате Ізмаїльського району.

82. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р. - с. Багате Ізмаїльського району.

83. Матеевич А. Новый год у молдован. Очерк молдавских религиозно-бытовых традицій // Кишиневские епархиальные ведомости -- 1913 - №47 -- С. 1326.

84. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р. - с. Фурманівка Кілійського району

85. Матеріали пілотажного дослідження автора, 2013 р. - с. Утконосівка Ізмаїльського району.

86. Польові матеріали автора, 2012. -- с. Городнє Болградскього району.

87. Польові матеріали автора, 2012. -- с. Городнє Болградскього району.

88. Польові матеріали автора, 2012. -- с. Новосьоловка Саратського району.

89. Польові матеріали автора, 2012. -- с. Новосьоловка Саратського району.

Размещено на Allbest.ru