Кримське ханство й Північне Причорномор'я в період правління Гаджи Ґірея (1442-1466 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кримське ханство й Північне Причорномор'я в період правління Гаджи Ґірея (1442-1466 рр.)

В.П. Гулевич

Анотація

Висвітлюються політичні події навколо Кримського ханства за період правління Гаджи Ґірея на тлі його боротьби з Саїдом Агметом ІІ та відносин із Великим князівством Литовським, Молдавією, Османською імперією. Зроблено спробу визначити кордони Кримського ханства та з'ясувати питання сплати данини з руських земель Литви.

Ключові слова: Гаджи Ґірей, Казимир Яґайлович, Саїд Агмет ІІ, Кримське ханство, Велике князівство Литовське, Золота Орда, Молдавія, Османська імперія, Кафа, ґенуезці.

Annotation

In the article covers the political events around the Crimean Khanate of Haci Giray against the background of his struggle with Sayid Ahmad II and relationships with Grand Duchy of Lithuania, Moldavia and Ottoman Empire. Author had attempted to mark the Crimean Khanate borders and to examine the question of paying tribute from Rus' lands of Lithuania.

Keywords: Haci Giray, Casimir Jagiellon, Sayid Ahmad II, Crimean Khanate, Grand Duchy of Lithuania, Golden Horde, Moldavia, Ottoman Empire, Caffa, Genoese's.

Період 1442-1466 рр. в історії Кримського ханства доволі слабко представлено у джерелах. Події у Кримському улусі фактично випали з поля зору східних літописців. Мало інформації містять і польські, литовські та молдавські актові матеріали. Московські літописи здебільшого зосереджені на висвітленні подій, пов'язаних із боротьбою проти Великої Орди. Нумізматичний матеріал за вказаний період доволі бідний. Натомість неабияку вагу мають ґенуезькі джерела, що переважно висвітлюють події на самому Кримському півострові.

Інспірований правлячою верхівкою Литви переворот у Криму зруйнував усталену впродовж кількох попередніх десятиліть систему. Замість місцевого «імператора Солхату», лояльного до правителя Золотої Орди, на півострові з'явився хан, який розглядав Кримський улус суверенною державою. Тому перед Гаджи Ґіреєм, котрий оволодів Кримом у березні -- квітні 1442 р. Обставини та час приходу до влади Гаджи Ґірея див.: Гулевич В.П. Северное Причерноморье в 1400-- 1442 гг. и возникновение Крымского ханства // Золотоордынское обозрение.--Вып.1.--Казань, 2013.--С.110--147., одразу постала необхідність захистити свою владу від Саїда Агмета II, правителя Великої Орди, який боровся за збереження цілісності колишнього Улусу Джучі. Схоже, що він мав успіх -- ЗО липня 1442 р. в Кафі отримали звістку про перемогу «імператора» Гаджи Ґірея в бою проти «великого хана» Саїда Агмета IINotes et extraits pour servir a l'histoire des Croisades au XV^е siecle / Publ. par N.Jorga. -- T.I. -- Paris, 1899. -- P.36. -- Fol.103..У цей же час до «татарського імператора» («ad Caesarem Tartarorum») їздив посол польсько-угорського короля Владислава Ill, який перебував в Угорщині, подільський староста Теодорик Бучацький. В Угорщину він прибув разом із посланцем неназваного на ім'я татарського правителяHalecki O. Z Jana Zamojskiego inw^tarza Archiwum koronnego // Archiwum Komisji Historycznej. - T.XII. - Cz.l. - Krakow, 1919. - S.163.. Але навряд чи це був посол Саїда Агмета II, якого щойно переміг Гаджи Ґірей, або Кічі Мугаммада, котрий кочував на берегах далекої Волґи. Це підтверджує вся логіка розвитку подій.

Так, ще 4 липня 1442 р. Т.Бучацький поступився селом Кросенки на Поділлі Миколаєві КлюсуKatalog dokumentow pergaminowych ze zbiorow Tomasza Niewodniczanskiego w Bitburgu / Oprac. J.Tomaszewicz, M.Zdanek, pod red. W.Bukowskiego. - Krakow, 2004. - №65. - S.31.. У Буді Теодорик зафіксований 29 вересня того рокуМихайловський В. Матеріали до itineraria подільських воєвод, каштелянів і старост у XV ст. // Молода нація. - Вип.3. - К., 2001. - С.163., хоча, швидше за все, прибув сюди дещо раніше. До татар, вочевидь, він їздив не пізніше середини червня -- кінця серпня. Беручи до уваги віддаленість Угорщини від Сараю, можна думати, що татарський посол був із Криму від Гаджи Ґірея, а не, як уважав Л.КолянковськийKolankowski L. Dzieje Wielkiego Ksi^stwa Litewskiego za Jagiellonow. - T.1: 1377-1499. - Warszawa, 1930. - S.259., від «дружнього» Саїда Агмета II. Важливість посольства Т.Бучацького до татар підтверджує й винагорода не лише Теодорикові, а й земельне надання Томашові з Гінковиць, який його супроводжувавAkta grodzkie і ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej z Archiwum tak zwanego bernar- dynskiego we Lwowe (далі - AGZ). - T.VI. - Lwow, 1876. - №XX. - S.31-32.. Це дає підстави вважати, що, по-перше, організований литовцями переворот у Криму був якщо не підтриманий, то схвалений поляками, а, по-друге, що місія Т.Бучацького була успішною і Владислав Ill Яґайлович, вочевидь, отримав підтвердження добрих відносин із татарським правителем.

Литовська панівна верхівка протегувала Гаджі Ґіреєві на міждержавному рівні. Дипломати Казимира Яґайловича в договорі з Молдавією від 8 червня 1442 р. спеціально обумовили, що в разі, якщо господар Ілля потребуватиме допомоги проти ворогів, отримає її «безъ хитрости» за винятком польсько- угорського короля Владислава Ill й «царя татаръского, зануж цар естъ волный». Тому допомога буде обмежена лише «прозбою и послы»Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею (далі - АЗР). - Т.1: 1340-1506. - Санкт-Петербург, 1846. - №40. - С.54 [= Lietuvos Metrika. - Knyga №5 (1427-1506): Uzrasymq. knyga 5 / Parenge E.Banionis. - Vilnius, 1993. - №134. - Р.250].. Тут необхідно наголосити, що слова «цар естъ волный» необхідно розуміти як визнання Гаджи суверенним правителем, який мав право і можливість обдаровувати володіннями своїх підданихПор.: Полное собрание русских летописей (далі - ПСРЛ). - Т.27: Никаноровская летопись. Сокращённые летописные своды конца XV в. - Москва; Ленинград, 1962. - С.103. Див. також: Хорошкевич А.Л. Русь и Крым: От союза к противостоянию. - Москва, 2001. - С.118-123..

Молдавія була зацікавлена у союзі з Литвою, особливо з огляду на татарську небезпеку. Так, 29 листопада 1439 р. татари напали на Ботошани, де в той час був ярмарок, а 12 грудня 1440 р. на півдні країни розорили та спалили міста Васлуй і БирладУреке Г. Летописецул Цэрий Молдовей. -- Кишинэу, 1971. -- П.79. Гаджи не був причетний до наїздів, що відбулися до того, як він став ханом, і договір не виключав надання взаємної допомоги в боротьбі проти татар Саїда Агмета II, природним союзником у чому мав стати правитель Кримського ханства. Саме так і сталося в 1455 р., коли господар Петро Арон допоміг Гаджи Ґіреєві та Казимирові добити Саїда Агмета II й захопити в полон його дітей.

Інтерес Литви до союзу з кримським ханом очевидний. По-перше, у литовському володінні перебував Качібіїв -- важливий порт на узбережжі Чорного моря. Але для повноцінного його використання бракувало безпечної сухопутної дороги в обхід Молдавії. По-друге, і це головне, для Литви залишалася велика небезпека від вороже налаштованого хана Саїда Агмета II, орда якого у другій половині 1440-х рр. займала територію від приблизно середньої течії Дніпра в районі сучасних Полтавської і Дніпропетровської областей та Північного Приазов'я до Правобережжя Дону.

За відсутності впродовж 1444--1447 рр. у Польщі короля та конфлікту з поляками за ДорогичинJana Diugosza Dziejow Polskich ksiqg dwanascie. -- T.IV. -- Ks.XI/XII / Przeki. K.Mecher- zynskiego. -- Krakow, 1869. -- S.620--621, 657--659; Codex epistolaris seculi decimi quinti (далі -- СЕ). -- T.I: 1384--1492: ex antiquis libris formularum corpore Naruszeviciano, autographis archivi- stique plurimis collectus opera A.Sokoiowski, J.Szujski. -- Pars 1: Ab anno 1384 ad annum 1444 / Cura A.Sokoiowski // Monumenta medii aevi historica res gestas Poloniae illustrantia. -- T.2. -- Krakow, 1876. -- №124. -- P.138--140; Ulanowski B. Trzy zabytki do historyi parlamentaryzmu w Polsce XV w. // Archiwum Komisji Prawniczej. -- Т.1. -- Krakow, 1895. -- №1. -- S.155. Prochaska A. Uchwaiy walnego zjazdu w Piotrkowie 1444 r. // Ateneum. - R.12. - T.2 (46). - Zesz.5. - Warszawa, 1887. - S.351., і особливо після втечі до Саїда Агмета II у середині літа 1448 р. сина вбитого Сиґізмунда Кейстутовича, енергійного князя МихайлаCE. - T.I: 1384-1492: ex antiquis libris formularum corpore Naruszeviciano, autographis archi- vistique plurimis collectus opera A. Sokoiowski, J. Szujski. - Pars 2: Ab anno 1444 ad annum 1492 / Cura J.Szujski // Monumenta medii aevi historica res gestas Poloniae illustrantia. - T.2. - Krakow, 1876. - №40. - P.45. - №45. - P.49-50; Kopystianski A. Ksiqze Michai Zygmuntowycz // Kwartalnik Historyczny. - R.XX. - Lwow, 1906. - S.145-148., для литовців союз із Гаджи Ґіреєм мав би набути ще більшої ваги. Тому цілком логічно, що, згідно з договором Казимира з господарем Молдавії Стефаном від 25 червня 1447 р., «королевич» зобов'язався діяти проти «царя татарского» лише на умовах договору від 1442 р. -- «помагати прозбою и послы без хитрости»АЗР. - Т.1. - №47. - C.61 [= Lietuvos Metrika. - Knyga №5 (1427-1506). - №138. - Р.256]. Литовський дослідник Н.Бабінскас уважає, що цей договір слід датувати 25 червня 1444 р. (див.: Babinskas N. Политические отношения Великого княжества Литовского (ВКЛ) и Молдовы в 1430-1447 гг. // Revista de Istorie a Moldovei. - №3 (75), iulie - septembrie. - chisineu, 2008. - P.11)..

Про ситуацію, власне, у Кримському ханстві в перші роки правління Гаджи ми маємо дуже мало повідомлень, здебільшого опосередкованих. Твердження хроніста ал-Айні, що Кічі Мугаммад у 1443--1444 рр. об'єднав Дешт-і- Кипчак та КримТизенгаузен В. Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. - T.I: Извлечения из сочинений арабских. - Санкт-Петербург, 1884. - С.534. не верифікуються синхронними джерелами. Натомість підтвердженням незалежності Криму від Золотої Орди стало карбування Гаджи на своїх монетах не ординської тамґи, а власноїРетовский О. Генуэзско-татарские монеты города Каффы (с 4 таблицами) // Известия Таврической учёной археографической комиссии (далі - ИТУАК). - Год 11. - №27. - Симферополь, 1897. - С.54., хоча титулувався він так само, як і його попередники: «Султан Гаджи Ґірей бен Ґіяс-єд-Дин»¹⁶, або: «Султан верховний Гаджи Ґірей хан»Ретовский О. К нумизматике Гиреев // Там же. -- Год 7. -- №18. -- Симферополь, 1893. -- С.76. Хромов К.К. Монетный двор второй четверти XV в. «Орда Базар» в нижнеднепровском регионе // Его же. Восточная нумизматика в Украине. -- 4.1: Монеты Джучидов XIII--XV вв. -- К., 2004. -- С.46; Fraehn Ch. M. Recensio numorum Muhammedanorum. -- Petropoli, 1826. -- P.413; Idem. Die Munzen der Chane vom Ulus-Dschutschi's oder von der Goldenen Horde. -- St. Petersburg; Leipzig, 1832. -- P.40; Френ Х.М. Монеты ханов улуса Джучиева или Золотой Орды, с монетами иных мухаммеданских династий. -- Санкт-Петербург, 1832. -- С.40..

Де перебував і чим був зайнятий Гаджи після 1442 р. невідомо. Кафинські джерела в березні, червні та липні 1446 р. згадують неназваного на ім'я «татарського імператора», його посла, даруґу (намісника) Кафи («derroga nostro», «derrogario nostro») та правителя Солхату («domino Sulcatensi»)Notes et extraits pour servir a l'histoire des Croisades au XV^е siecle. -- T.I. -- P.37. -- Fol.64 v°, P.38--39. -- Fol.66, 30 v°.. Чи був цей «імператор» саме Гаджи Ґірей -- достеменно невідомо. Утім, тут же 18 липня 1446 р. фіґурує якійсь Тенґрі-Берді, що його в Кафі знали як слугу «імператорів Солхату» ханів Бек-Суфі та, напевно, Девлет-БердіIbid. -- P.38. -- Fol.66. Пор.: Ibid. -- P.25. -- Fol.76 v°, P.29. -- Fol.66 v°.. Обидва «імператори» були близькими родичами Гаджи Ґірея. Це дозволяє припустити, що неназваним «імператором» був саме він.

З іншого боку, існують обставини, які вказують, що Гаджи Ґірей не правив тоді у Криму. У 1446 р. розгорівся конфлікт між Ґенуезькою республікою й Трапезундською імперією. Улітку того ж року тринадцять імперських ґалер зайшли в Кафинську бухту та змусили місто надати їм продовольство і грошовий подарунок (1413 аспрів). Союз Трапезунда з князівством Теодоро (Феодоро) створив загрозу інтересам Ґенуї у Чорному морі. 2 травня 1447 р. Республіка вирішила посилити заходи оборони, у тому числі підписати мирний договір із татарським ханом (це мав зробити якийсь Наполеон Сальваґо)Notes et extraits pour servir a l'histoire des Croisades au XV^е siecle / Publ. par N.Jorga. -- Troiseme serie. -- Paris, 1902. -- P.218.. Схоже, що ґенуезці планували використати татар проти Теодоро. Був це Гаджи Ґірей чи хтось інший -- достеменно не відомо, оскільки ім'я хана в документі не називалося. Але оскільки Гаджи був тісно пов'язаний із теодоритами спільними антикафинськими інтересами, цілком логічно припустити, що це був не він.

Нам невідома й реакція Гаджи Ґірея на першу турецьку військову експедицію у Крим. У 1447 р. флот султана Мурада II здійснив похід на Трапезунд, узбережжя Ґрузії («Colchida») і Ґотії («Gothiam»), тобто Теодоро, де захопив багато полоненихChalcocondilae L. Historiarum libri decim // Corpus scriptorum historiae Byzantinae / Ex rec. I.Bekkeri. -- Liber quintus. -- Bonne, 1843. -- P.260--261.. Безпосередньо татарські володіння не постраждали, але хан мав би врахувати турецький фактор під час подібної ситуації у 1454 р., про що йтиметься нижче.

Пролити світло на події 1442--1451 рр. міг би нумізматичний матеріал, утім, він надто бідний. Так, О.Ретовський висловив припущення, що за часів Джованні Джустініані Лонґо (кафинський консул у 1449-1450 рр.Stokvis A.M.H.J. Manuel d'histoire, de genealogie et de chronologie de tous les etats du globe, depuis les temps les plus recules iusqu'a nos iours. -- T.2: Les etats de l'Europe et leurs colonies, I. -- Leide, 1889. -- P.361.) у Кафі, імовірно, карбували двомовну монету з ґенуезьким порталом і ординською, а не ґірєйською, тамґоюРетовский О. Генуэзско-татарские монеты города Каффы (с 4 таблицами). -- С.98--99.. Якщо дослідник не помилявся, то це означає, що Гаджи дійсно міг тимчасово втратити владу. У такому разі, можливо, мав рацію й укладач записів генеалогій і хронології кримських ханів, який розпочинав відлік правління Гаджи Ґірея з 855-го року гіджри (3 лютого 1451 -- 22 січня 1452 рр.)Зайцев И.В. Записи генеалогий и правлений крымских ханов и крымские средневековые исторические хроники // Восток (Oriens). -- Вып.4. -- Москва, 2008. -- С.31.. Претендентом же на правління у Криму наприкінці 1440-х рр. міг бути лише Саїд Агмет IIВідомо кілька монет хана Саїда Агмета, у тому числі зі скарбу, знайденого у Криму (див.: Фёдоров-Давидов Г.А. Клады джучидских монет // Нумизматика и эпиграфика. -- Т.1. -- Москва, 1960. -- С.176, 229, 236). Утім, дослідники вважають, що вони належать іншому ординському хану -- Саїду Агмету І (див.: Рева Р., Казаров А. Улус Джучи в 817--819 гг. х.: Реконструкция событий с учётом новых нумизматических данных // Восточная нумизматика в Украине. -- 4.3: Улус Джучи, Крымское ханство и сопредельные государства в XIH--XVIII вв. / Под. ред. К.К.Хромова. -- К., 2013. -- С.61, 63--65 (фототабл.3--5)).. Утім, припущення О.Ретовського потребує ґрунтовної перевірки спеціалістів-нумізматів.

Натяком на хитке становище Гаджи Ґірея в перші роки його правління може бути й те, що свою монету він випускав не в містах Криму, а в кочовому «Орду-Базарі»Хромов К.К. Монетный двор второй четверти XV в. «Орда Базар». -- С.46; Ретовский О. К нумизматике Гиреев. -- С.78--79; Retowski O. Die Munzen der Gire'i // Труды Московского нумизматического общества. -- Т.2. Вып.3. -- Москва, 1901. -- С.246--248.. Карбування ж у Кирк-Єрі починається лише з 858-го року гіджри (1 січня - 21 грудня 1454 р.)Ретовский О. К нумизматике Гиреев. -- С.79; Retowski O. Die Munzen der Gire'i. -- С.248.. Як припускає І.Зайцев, саме до цього неприступного міста Гаджи Ґірей переніс свою резиденціюЗайцев И.В. Кырк-Йер/Кыркор (Чуфут-Кале) и ранняя история Крымского ханства // Восточная Европа в древности и средневековье: Миграции, расселение, война как фактор по- литогенеза: XXIV Чтения памяти члена-корреспондента АН СССР Владимира Терентьевича Пашуто, Москва, 18--20 апреля 2012 г.: Мат. конф. -- Москва, 2012. -- С.97--101., одружившись із донькою місцевого правителя ІндіавуСборник Императорского русского исторического общества. -- Т.41: Памятники дипломатических сношений Московского государства с Крымскою и Ногайскою ордами и с Турцией. -- Т.1: С 1474 по 1505 год, эпоха свержения монгольского ига в России (далі -- Сб. РИО). -- Санкт- Петербург, 1884. -- №58. -- С.270.. Утім, уже на початок 1450-х рр. Гаджи настільки зміцнив свою владу, що дозволяв собі займатися відвертим здирництвом у Кафі, яке він розпочав одразу після прибуття до міста консула Бордуеле де ҐримальдіПерша з відомих авторові згадка Б. де Ґримальді як консула Кафи відноситься до 24 липня 1450 р. (див.: Notes et extraits pour servir a l'histoire des Croisades au XV^е siecle. -- Troiseme serie. -- P.259).. Хан неодноразово посилав у місто свою матір, сина та рідню, яким Кафа змушена була надавати коштовні подарунки та дорогий одягCodice diplomatico delle colonie Tauro-Liguri durante la signoria dell'Ufficio di S. Giorgio (1453--1475). -- Tomo primo / Dal socio P.Amedeo Vigna // Atti della societa Ligure di storia Patria (далі -- Atti). -- Vol.6. -- Fasc.I. -- Genova, 1869. -- №22. -- P.88..

Тим часом на просторах між Лівобережжям Дністра і Правобережжям Дону тривала боротьба Корони Польської, великих князівств Литовського і Московського з наймогутнішим татарським ханом Саїдом Агметом II. Золота Орда розкололася ще з 1433 р. на три, а з кінця 1430-х рр., коли з політичної арени зійшов Улуґ Мугаммад, на дві частини -- під правлінням Саїда Агмета та Кічі Мугаммада. На початку 1440-х рр. у Москві «Кичи-Ахметя» та «Сиди- Ахметя» визнавали «царями» одночасноДуховные и договорные грамоты великих и удельных князей XIV--XV вв. (далі -- ДДГ). -- Москва, 1950. -- №38. -- С.108, 111, 113, 116.. Загальна татарська «подать» у 7200 руб. тепер виплачувалася обом їм порівну -- по 3600 руб.Горский А.А. Ярлык Ахмата Ивану III // Древняя Русь: Вопросы медиевистики. -- Вып.2 (48), июнь. -- Москва, 2012. -- С.109--110. При цьому обидва «царі» вважали себе головними, що відбилося в леґенді їхніх монет: «Мугаммад син Тимура / Султан верховний хан» та «Саїд Агмет хан / Султан верховний хан»Хромов К.К. Монетный двор второй четверти XV в. «Орда Базар». -- С.40, 42--43..

Це означає, по-перше, що жодна зі сторін не мала переваги над противником, а по-друге -- орда Саїда Агмета II на кінець 1430 -- початок 1440-х рр. отримала спільний кордон із Москвою, поставивши під свій контроль територію між Лівобережжям Дніпра і Правобережжям Дону. Кічі Мугаммад поступово слабнув і втрачав території. Імовірно, остання згадка про його присутність у нижній течії Дону приблизно в першій половині 1440-х рр. належить венеціанцеві Йосафатові БарбароБарбаро И. Путешествие в Тану // Барбаро и Контарини о России: К истории итало-русских связей в XV в. / Вступ. ст., подг. текста, пер. и комм. Е.Ч.Скржинской. -- Москва, 1971. -- С.151--152.. Схоже, що Кічі Мугаммад невдовзі був змушений відійти на Лівобережжя Волґи. Що стосується можливого карбування його монет у Кафі під час консульства Деметріо де Вівальді (1453-- 1454 рр.), як уважають окремі дослідникиSylloge der Munzen des Kaukasus und Osteuropas im Orientalischen Munzkabinett Jena. -- Wiesbaden, 2005. -- S.102. -- ця думка помилкова.

Постійна небезпека татарських нападів нависла й над Галичиною та Поділлям. За оборону цих реґіонів Т.Бучацький отримав від короля уряд ґенерального старости (29 вересня 1442 р.)Halecki O. Z Jana Zamojskiego inw^tarza Archiwum koronnego. -- S.163.. Оскільки Поділля безпосередньо межувало з територією Саїда Агмета II на Правобережжі Дніпра, то, швидше за все, саме з ним і воював Теодорик наприкінці 1430 -- на початку 1440-х рр. Підтвердженням тому пожалувані Т.Бучацькому 30 вересня 1442 р. володіння в межиріччі Бугу та Дністра для зведення там укріплень -- Чорногород («Czarnigrad»), Качібіїв («Caczibeiow»), Караул («Caravul»)Грушевский М. Барское староство, исторические очерки. -- К., 1894. -- С.25--27, прим.3 [= Его же. Вместо вступления // Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссиею для разбора древних актов, состоящей при киевском, подольском и Волынском генерал-губернаторе. -- 4.8. -- Т.1: Материалы для истории местного управления в связи с историею сословной организации. Акты Барского староства XV--XVI в. -- К., 1893. -- С.25--27, прим.3].. Територія Дністровсько-Дніпровського межиріччя залишалася небезпечною, і в подальшому король роздавав тут землі за оборону від степовиків («in terris Podoliae granicias nostras a Thartaris defendo»)Михайловський В. Надання земельної власності у Подільському воєводстві за панування Владислава Ill (1434--1444) // Український археографічний щорічник: Нова серія. -- Вип.8/9. -- К.; Нью-Йорк, 2004. -- С.241--242. Пор.: Грушевський М. Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західної України // Записки Наукового товариства імені Шевченка. -- Т.64. -- Кн.ІІ. -- Л., 1905. -- №46. -- С.50 (1448 р.: «ipsam terram nostram de inimicis Tataros premuniendo»), №55. -- С.60 (1469 р.: «incursu et invasione Tartarorum»).. Свідченням продовження воєнного протистояння служить запис Т.Бучацького шляхтичеві М.Фурману на спустошені села в Бакітському повіті⁴⁰. Про тодішні напади татар на Поділля та Галичину згадував і Ф.КаллімахГрушевский М. Барское староство... -- С.144--145, прим. З (текст акта від 7 січня 1444 р.). Пор.: Seruga J. Dokumenty pergaminowe w zbiorach bibljoteczno-muzealnuch hr. Tarnowskich w Suchej. - Krakow, 1936. - №20. - S.20, №25. - S.22. Callimachi Ph. Historia de rege Vladislao / Ed. I.Lichonska, comm. T.Kowalewski. -- Varsoviae, 1961. - P.108, 156.. І все ж, на території Східного Поділля розпочалася інтенсивна колонізаціяГрушевский М. Барское староство... -- С.32--43..

У середині літа 1448 р. Казимир вислав на південний кордон сильне військо для відсічі татарам Саїда Агмета II. Причиною стали відомості, що хан пообіцяв Михайлові Сиґізмундовичу допомогу в боротьбі за литовський тронDanilowicz І. Skarbiec dyplomatow papiezkich, cesarskich, krolewskich, ksiqz^cych, uchwai na- rodowych, postanowien roznych wiad і urz^dow posiuguj^cych do krytycznego wyjasnienia dzjejow Litwy, Rusi Litewskiej і osciennych im krajow (далі -- SD). -- T.2. -- Wilno, 1862. -- №1869. -- S.190.. Зважаючи це, не дивно, що новий господар Молдавії Петро II 22 серпня 1448 р. у присязі на вірність Казимирові, підтвердженій 22 листопада того ж року, наголосив на небезпеці від татар, яких було названо ворогами обох державZrodia dzejowe. -- T.10: Sprawy woioskie za Jagiellonow: Akta і listy / Wyd. A.Jabionowski. -- Warzawa, 1876. -- №4. -- S.26; Documentele privitore la istoria romanilor culese Eudoxiu de Hurmuzaki. -- Vol.I. -- Par.2. -- Bucuresci, 1890. -- №690. -- P.886--887; Книги польской коронной метрики XV ст. - Т.1: Книга №10: 1447-1454 гг. - Варшава, 1914. - №77. - С.63..

У вересні 1448 р. Саїд Агмет II напав на Поділля, розорив його та вивів великий полон, а у грудні того ж року він атакував ще й якісь литовські володіння, звідки вивів значний ясирJana Diugosza Dziejow Polskich ksi§g dwanascie. -- T.V. -- Ks.XII. -- Krakow, 1870. -- P.52--53, Liv-, esth- und curlandisches Urkundenbuch nebst Regesten (далі -- LEC). -- Abteilung 1. -- Bd.10: 1444-1449. - Riga; Moskau, 1896. - №525. - S.386.. На початку 1449 р. Михайло Сиґізмундович за підтримки Саїда Агмета II захопив низку замків на Сіверщині: Стародуб, Радогощ, Новгород-Сіверський, Брянськ. У березні татари знову напали на литовські володіння. Це, зрештою, змусило Казимира особисто приїхати до Вільна, скликавши раду для організації відсічі Михайлові та його союзникамLEC. - Bd.10. - №560. - S.415; №597. - S.447..

У червні 1449 р. Михайло з татарами знову нищив литовські володіння. Ситуація ускладнювалася тим, що литовці при відсічі татарам не могли розраховувати на Польщу, оскільки поляки відмовили королеві у війні проти МихайлаLEC. - Bd.10. - №623. - S.462; SD. - T.2. - №1880-1881. - S.192.. Але успіх князя був тимчасовим. Казимир зібрав війська й до кінця липня повернув втрачені земліLEC. - Bd.10. - №642. - S.485-486; №665. - S.449-500; Index corporis historico-diplomatici Livoniae, Esthoniae, Curoniae oder Kurzer Auszug aus derjenigen Urkunden-Sammlung, welche fur die Geschichte und das alte Staatsrecht Liv-, Ehst- und Kurland's. Tl. 1, Vom Jahre 1198 bis zum Jahre 1449 incl. -- Riga; Dorpat, 1833. -- №1718--1719. -- S.359--360; Notes et extraits pour ser- vir a l'histoire des Croisades au XV^е siecle / Publ. par N.Iorga. -- Quatrieme serie (1453--1476). -- Bucarest, 1915. - №23. - P.43-44; Jana Diugosza Dziejow Polskich ksi§g dwanascie. - T.V. - P.56-57; ПСРЛ. -- Т.32: Хроники Литовская и Жмойтская, и Быховца. Летописи Баркулабовская, Аверки и Панцырного. -- Москва, 1975. -- С.159.. У цьому йому допомагав татарський «царевич» Якуб, син Улуґа Мугаммеда, якого на допомогу королеві вислав московський правитель. У Москві мали свої рахунки з Саїдом Агметом II, котрий того ж таки 1449 р. «много зла учинил» підданим Василія IIПСРЛ. - Т.18: Симеоновская летопись. - Москва, 2007. - С. 204..

Результатом спільної боротьби з татарами став підписаний 31 серпня 1449 р. між Казимиром і Василієм II компромісний для обох сторін мир. Крім того, що Москва зобов'язалася не підтримувати Михайла Сиґізмундовича, а Вільно -- Дмітрія Шемяку, сторони розмежували сфери інтересів і домовилися про подальші спільні дії проти татарLietuvos Metrika. - Knyga №5 (1427-1506). - №78.1. - P.131-133; №136. - P.251-254 [= ДДГ. - №53. - C.161-163; АЗР. - Т.1. - №50. - C.62-65; Сборник Муханова. - Санкт-Петербург, 1866. - №7. - С.6-9], Темушев В.Н. Литовско-московский договор 1449 г.: Раздел сфер влияния в Восточной Европе // Весці Нацыянальнай акадэми навук Беларусі, серыя гуманитарных навук. - №5. - 4.2. - Мінск, 2005. - С.77-80; Skopinska Z. Traktat 31 serpnia 1449 roku w swietle polityki Litwy і Moskwy w latach 1440-1453 // Ateneum Wilenski. - R.5. - Zesz.15. - Wilno, 1928. - S.108-150.. Москва, як і Литва, відмовилася визнавати владу Саїда Агмета II. Спільність інтересів у боротьбі з татарами давала надію на об'єднання зусиль. Велике князівство Московське було зацікавлене в унезалежненні від Золотої Орди, а Велике князівство Литовське -- у подрібненні її для ліквідації воєнної загрози з боку татар. У Литви для цього був готовий кандидат-чинґізид, права якого на владу не викликали сумнівів. кримський правління османський ханство

Так, після перемоги над Саїдом Агметом II Казимир 26 серпня 1449 р. повідомив магістрові Ордену, що не лише позбавив хана влади, а й дав татарам нового «царя»Index corporis historico-diplomatici Livoniae, Esthoniae, Curoniae. Tl. 1. - №1724. - P.361; Kolankowski L. Dzieje Wielkiego Ksi^stwa Litewskiego za Jagiellonow. - S.265.. Л.Колянковський уважав, що це був початок правління у Криму Гаджи Ґірея. Але, по-перше, у документах ім'я Гаджи не фіґурувало, а по-друге, виходячи з опублікованих польським істориком уривків, можна зробити лише той висновок, що за згодою короля татари розбитого Саїда Агмета II визнали владу якогось іншого хана. Ним міг бути лише союзник Казимира -- кримський правитель Гаджи Ґірей.

Саїд Агмет II, на думку Л.Колянковського, утік у далекі степи Північного Кавказу, «до П'ятигор» («gar weit ken peythor»)Kolankowski L. Dzieje Wielkiego Ksi^stwa Litewskiego za Jagiellonow. - S.265, przym.4., де була традиційна зимова ставка золотоординських ханів. Михайла Сиґізмундовича схопили татари Якуба, він закінчив своє життя 1452 р. при дворі великого князя Василія II, де його отруїлиПСРЛ. - T.32. - С.159-160; Jana Diugosza Dziejow Polskich ksi§g dwanascie. - T.V. - P.97-98.. Отже, на перший погляд, на південних кордонах Корони Польської й Великого князівства Литовського всі татари стали підвладними дружньому Казимирові Яґайловичу хану Гаджи Ґірею. Обопільна користь від їхнього союзу була очевидною навіть у далекій ІталіїChalcocondilae L. Historiarum libri decim // Corpus scriptorum historiae Byzantinae. - Liber tertius. - P.130. Пор.: Диттен Г. Известия Лаоника Халкокондила о России // Византийский временник. - Вып.21 (46). - Москва, 1962. - С.52-53.. Проте втеча Саїда Агмета II стала лише тимчасовим відступом, татарська небезпека зберігалася.

У 1450 р. Саїд Агмет II дізнався, що Галичина й Поділля залишилися без захисту, оскільки місцева шляхта пішла в похід проти молдавського господаря Богдана. Поділивши свої сили на чотири частини він спустошив згадані землі. Загони татар дійшли до Белзької землі, де мало не захопили в полон мазовецького князя ВладиславаJana Diugosza Dziejow Polskich ksi§g dwanascie. - T.V. - P.72-73.. У середині літа наступного року син Саїда Агмета II Мазовша напав на Москву. Місто захопити він не зміг і, спаливши посад, відступивПСРЛ. - Т.5: Псковские и Софийские летописи. - Санкт-Петербург, 1851. - С.270; Т.6: Софийские летописи. - Санкт-Петербург, 1853. - С.179; Т.8: Продолжение летописи по Воскресенскому

списку. -- Санкт-Петербург, 1859. -- С.123--124; Т.12: Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью. -- Санкт-Петербург, 1901. -- С.76-77 та ін. Пор.: Русский феодальный архив XIV - первой трети XVI в. - Т.1. - Москва, 1986. - №60. - С.203-204..

Постійна небезпека з боку татар дедалі більше вимагала від Казимира реґулярної й добре впорядкованої оборони. Для цього вирішили скористатися допомогою церкви, завдяки якій 1451 р. лише у Кракові вдалося зібрати три великих скрині золота, празьких грошів, півгрошів і дрібної монетиJana Diugosza Dziejow Polskich ksi§g dwanascie. - T.V. - P.91-92.. Нам нічого невідомо про запроваджені королем заходи, яких явно було недостатньо. Як відзначав сучасник подій Перо Тафур, уже станом на 1438 р. татарські напади на українські землі мали характер постійнихКрим у 1438 р. (Подорожні нотатки Перо Тафура) / Пер. і вступ. ст. О.Галенка // Україна в минулому. - Вип.УІІІ. - К.; Л., 1996. - С.181.. Система запобігання їм та організації відсічі не діяла, що яскраво проявиться 1452 р.

У день св. Івана Хрестителя (24 червня 1452 р.Горбачевский Н. Археографический календарь на две тысячи лет (325-2324) по юлианскому счислению и на семьсот сорок два года (1583-2324) по григорианскому счислению. - Вильна, 1869. - С.93.) невідомо кому підлеглі татари напали на Східне Поділля. Вони захопили та спалили замок Рів, забрали чимало людей в ясир. Провину за це покладали на подільського старосту Т.Бучацького, який, попри розставлену сторожу, не зміг ані вчасно попередити про напад, ані відвернути йогоJana Diugosza Dziejow Polskich ksi§g dwanascie. - T.V. - P.104.. Наприкінці серпня -- у вересні 1452 р., під час збору врожаю, Саїд Агмет II напав на Галичину, дійшовши до Львова. Поляки були переконані, що це литовці підбили татар на цей напад, щоб таким чином відволікти їх від суперечки за ВолиньIbid. - P.110. Див. також: Piekosinski F. Wiece, sejmiki, sejmy і przywileje ziemskie w Polsce wiekow srednich // Rozprawy Akademii Umiej^tnosci: Wydziai Historyczno-Filozoficzny. - T.39. - Ser.2. - T.14. - Krakow, 1900. - №90. - S.225..

Важко сказати, наскільки такі підозри відповідали дійсності. Відносини Казимира з литовсько-руськими панами та князями були складнимиJana Diugosza Dziejow Polskich ksi§g dwanascie. - T.V. - P.27-28; ПСРЛ. - T.32. - С.159; SD. - T.2. - №1904. - S.196; Stanisiawa Orzechowskiego polskie dialogi polityczne (Rozmowa okoio egzekucyjej і Quincunx), 1563-1564. - Krakow, 1919. - S.235.. Стосунки короля з віленським воєводою Ґаштовтом, який за відсутності великого князя литовського фактично керував країною, зіпсувалися. Литовські пани підтримували тісні відносини з Саїдом Агметом II. На тлі польсько- литовських територіальних суперечок Ґаштовт схилявся до оголошення великим князем Радзивілла Остиковича. На початку 1453 р. той навіть виїхав до Саїда Агмета II по військову допомогу. Але влітку кримський хан Гаджи Ґірей розбив свого татарського конкурента та захопив не лише ворожий обоз, а й полонив самого РадзивіллаJana Diugosza Dziejow Polskich ksi§g dwanascie. - T.V. - P.110; LEC. - Abteilung 1. - Bd.11: 1450-1459. - Riga; Moskau, 1896. - №296. - S.262; Index corporis historico-diplomatici Livoniae, Esthoniae, Curoniae oder Kurzer Auszug aus derjenigen Urkunden-Sammlung, welche fur die Geschichte und das alte Staatsrecht Liv-, Ehst- und Kurlands. Tl. 2, Vom Jahre 1450 bis zum Jahre 1631 incl. - Riga; Dorpat, 1835. - №1913. - S.20.. Це -- перше в письмових джерелах свідчення про діяльність Гаджи поза Кримським півостровом після 1442 р.

Саїд Агмет II рятувався втечею до Литви, де, на думку поляків, начебто отримав повне забезпечення від Казимира. Король дійсно з кінця 1452 до квітня 1453 рр. перебував у Литві⁶⁴. Але навряд чи можна його підозрювати у прихильності до Саїда Агмета II, як про це писав Ян ДлуґошСулковска-Курасёва И. Итинерарий Казимира Ягеллона (состояние подготовки) // Исследования по истории Литовской метрики: Сб. науч. тр. -- Вып.2. -- Москва, 1989. -- С.280. Jana DJugosza Dziejow Polskich ksi§g dwanascie. -- T.V. -- P.110--111.. 20 травня 1453 р. сам Казимир наголошував польським сенаторам, що нормалізація відносин із Литвою дасть можливість спільними зусиллями ліквідувати татарську загрозуСЕ. - T.I. - Pars 2. - №115. - P.135..

Цікаво, що у XVI ст. в Литві неподалік від Трок жили нащадки якогось «царевича Сихдохмана с Перекопа», котрого чомусь уважали братом Менґлі ҐіреяДумин С.В. Татарские царевичи в Великом княжестве Литовском (XV-XVI вв.) // Древнейшие государства на территории СССР: Мат. и исслед. 1987 г. / Отв. ред. А.Н.Новосельцев. -- Москва, 1989. -- С.107--108. Польський хроніст XVI ст. Б.Ваповський уважав Саїда Агмета II дядьком хана Менґлі Ґірея («Sachmatem cesarem in Scythiam [...] Mendligeri Perecopensis cesar patruus suus») (див.: Chronicorum Bernardi Vapovii partem posteriorem 1480--1535 / Ed. J.Szujski // Scriptores rerum Polonicarum. -- T.II. -- Cracoviae, 1874. -- P.58).. Не виключено, що хтось із родичів Саїда Агмета II дійсно у цей час утік до Литви, а через сто років знання про ординських предків могли затертися в пам'яті нащадків. Тому немає підстав звинувачувати Казимира у прихильності до Саїда Агмета II. Тим паче, що на початку 1453 р. невідомо кому підпорядковані татари напали вже на Волинь, пограбували Луцьку землю, дійшли до Олеська, де набрали 9-тисячний полон, і безперешкодно зниклиJana DJugosza Dziejow Polskich ksieg dwanascie. -- T.V. -- P.120--121..

Натхненні легкою здобиччю, татари повернулися у квітні 1453 р., напавши на Поділля. Але цього разу біля річки Случ їх двічі погромив невеликий загін Яна Лаща, відбивши все награбоване та ясирIbid. - P.124.. Імовірно, обидва рази це була орда Саїда Агмета II. Того ж року його син Солтан намагався перейти річку Оку й напасти на московські володіння, але отримав відсічПСРЛ. - T.6. - С.180..

Після взяття Константинополя турки почали проявляти підвищений інтерес до Північного Причорномор'я. Улітку 1454 р. в акваторії Чорного моря з'явився великий (56 кораблів) флот адмірала Деміра Каг'ї. Він напав на Акерман (Білгород), але був відбитий. Далі ескадра пограбувала на кавказькому узбережжі ґенуезьку колонію Севастополіс (Сухумі)АнчабадзеЗ.В. Из истории средневековой Абхазии (VI--XVII вв.). -- Сухуми, 1959. -- С.244--246. і стала на рейді Воспоро (Керч). У Кафі вважали, що саме Гаджи Ґірей запросив турків захопити містоAtti. - Vol.6. - Fasc.I. - №22. - P.88-89.. Адмірал зустрівся з ханським послом, після чого 11 липня ввів флот у Кафинську бухтуIbid. - №33. - P.103.. Там він 14 липня начебто зустрівся з ханом і, на думку кафинців, уклав із ним договірIbid. - P.103-104.: турки з допомогою татар мають підкорити Кафу та всі інші ґенуезькі міста; султан отримає всіх полонених і контрибуцію, а хан володітиме Кафою та узбережжямIbid. - №22. - P.88-89.. Утім, справа закінчилася лише відкупом із міста та збільшенням реґулярних виплат ханові: 600 соммо срібла щороку та 150 аспрів щоденноIbid. - №33. - P.105..

О.Гайворонський слушно піддав сумніву думку, нібито Гаджи мав договір із турецьким адміралом про захоплення КафиГайворонский А.Е. К вопросу об отношениях Крымского ханства и генуэзской Кафы в правление Хаджи Герая // Культура народов Причерноморья. -- Вып.З. -- Симферополь, 1998. -- С.120.. Упродовж 11--15 липня 1454 р. турки двічі виходили на берег і навіть намагалися ввійти до міста, але після того, як втратили до 15 людей убитими полишили ці спроби. Якби хан дійсно розраховував на турецьку допомогу, то навряд чи 6000 його вояків не підтримали б турків. Рейд турецького флоту мав суто розвідувальну мету. Мегмед II готувався до війни на Балканах і не прагнув розпорошувати свої сили. Уже у серпні 1454 р. турецьке військо напало на Сербію.

Заслуговує на увагу те, що у самій Кафі ще з весни 1454 р. перебував турецький посол, якого кафинці відпустили лише після того, як османці відійшли від міста. При цьому він отримав усне й письмове запевнення, що мешканці Кафи визнають сюзеренітет турецького правителяAtti. -- Vol.6. -- Fasc.I. -- №33. -- P.107.. Очевидно, що турки й не збиралися штурмувати пошарпані мури містаIbid. -- №132. -- P.321--322 (повідомлення від 1 липня 1455 р.)., але Кафа формально визнала зверхність Османської імперії. Схоже, що таким чином містяни намагалися зняти фактичну блокаду, в якій вони опинилися. У Кафі та Ґенуї розуміли, що без зв'язку з метрополією падіння міста було лише питанням часу. Тому перше посольство кафинців побувало в падишаха ще до появи турецького флотуIbid. -- №33. -- P.106.. А на рубежі 1454-1455 рр. уже ґенуезька делеґація піднесла Мегмедові II в подарунок велику суму грошей і той погодив договір, за яким місто мало виплачувати йому щорічно 3000 венеціанських дукатівIbid. -- №36. -- P.115, №37. -- P.117, №117. -- P.298--299..

Кафинці також шукали можливість отримати протекцію європейських володарів. Спершу в 1454 р. з проханням надати військову допомогу вони звернулися до трансильванського воєводи та фактичного правителя Угорщини Яноша Гуньяді, котрий відповів 4 грудня 1455 р., запевнивши щодо готовності захистити причорноморські міста. У листі від 3 березня 1456 р. кафинці просили Гуньяді допомогти ще й продовольством. Відповідь прийшла через Ґеную, яка повідомила, що угорський правитель згоден допомогти людьми та продовольством, а також про прихильне ставлення до проблем Криму Папи Римського та його леґата в УгорщиніСекей Д. Кафа, Прикавказье и Восточная Анатолия в османской и европейской политике

XV в. // Османская империя: проблемы внешней политики и отношения с Россией. -- Москва, 1996. -- С.36--37.. Але реально Гуньяді був зв'язаний трирічним перемир'ям із турками, підписаним у квітні 1452 р.Acte §i fragmente cu privire la istoria romanilor adunate din depozitele de manuscrise ale Apusului. -- Vol.III. -- Bucure§tl, 1897. -- P.23--27. У 1455 р. він воював з османцями в Болгарії та СербіїОсманская империя и страны Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы в XV--

XVI вв.: Главные тенденции политических взаимоотношений. -- Москва, 1984. -- С.107--109.. Тому угорці не могли відправити жодної допомоги в Кафу.

Тим часом склалися обставини, що дозволили нейтралізувати Саїда Агмета II. Після важкої поразки поляків від Тевтонського ордену під Хойницями (18 вересня 1454 р.) Казимир був зайнятий здебільшого прусськими справамиJana DJugosza Dziejow Polskich ksi§g dwanascie. -- T.V. -- P.169--184. і не міг приділити достатньо уваги своїм південно-східним кордонам. Він був зацікавлений у співпраці з Молдавією та Кримом. Тому недаремно в акті присяги на вірність чергового молдавського господаря Александра в 1455 р. на першому місці стояло питання татарської небезпеки для Галичини та ПоділляУляницкий В.А. Материалы для истории взаимных отношений России, Польши, Молдавии, Валахи и Турции в XIV-XV в. - Москва, 1887. - №77. - С.85..

У 1455 р. Саїд Агмет II ще раз спробував напасти на Москву. Але під Коломною під час переправи через Оку зазнав поразки, утративши весь полонПСРЛ. - Т.5. - С.271; Т.6. - С.180; Т.8. - С.144; Т.12. - С.109 та ін.. Розбитий хан перекочував у причорноморські степи, де його переміг Гаджи Ґірей. Саїд Агмет II разом із синами, дружинами та наближеними особами утік до Києва, де сподівався отримати притулок у князя Семена ОлельковичаJana DJugosza Dziejow Polskich ksi§g dwanascie. - T.V. - P.201.. Це місто він обрав не випадково. Імовірно, причиною тому послужила чергова комбінація литовського канцлера Ґаштовта, котрий планував посадити на трон у Вільні залежного від себе правителяKolankowski L. Dzieje Wielkiego Ksi^stwa Litewskiego za Jagiellonow. - S.280-282.. Після невдачі з Радзивіллом вибір було зроблено на користь київського князя Олелька Володимировича (помер 1454 р.), онука Ольґерда.

Казимир був обізнаний із планами Ґаштовта. Тому ще під час приїзду до Вільна у грудні 1451 -- січні 1452 рр.Сулковска-Курасёва И. Итинерарий Казимира Ягеллона... - С.278. він мав зустріч із послом Гаджи Ґірея, під час якої отримав запевнення, що хан особисто прийде йому на допомогу у війні з Орденом, або вишле свого синаJana DJugosza Dziejow Polskich ksi§g dwanascie. - T.V. - P.184.. Можливо, така постановка питання слугувала більше для конспірації. Гаджи підтримував добрі відносини як із самим Казимиром, так і з литовською панівною верхівкою. Останнє добре ілюструється подіями 1453 р., коли під час чергових важких польсько-литовських територіальних суперечок на з'їзді в Парчеві литовська сторона запропонувала опонентам віддати розв'язання питання третейському судді в особі Гаджи Ґірея. Поляки відкинули пропозицію, оскільки добре знали про союзницькі відносини литовців із ханомIbid. - P.126-127..

Семен Олелькович поселив Саїда Агмета II і його людей у Києві. Але кияни були невдоволені таким сусідством, оскільки татари завдавали шкоди жителям міста. Король наказав своєму довіреному воєводі Одровонжу заарештувати хана. Саїда Агмета II, попри невдоволення поляків, ув'язнили в Ковно, де він і закінчив своє життяIbid. - P.201; Меховский М. Трактат о двух Сарматиях. - Москва; Ленинград, 1936. - С.91; Kronika Polska Marcina Kromera biskupa Warminskiego ksi§g XXX: Nowe wydanie. - T.II. - Ks.22. - Krakow, 1882. - S.1031.. Через півстоліття після цих подій московські посли мали нагадати ханові Менґлі Ґірею, що король захопив Саїда Агмета II підступно. Нібито Казимир спершу наказав Олелькові, якомусь єпископу (київському?) і низці князів надати хану та його людям ґарантії «лиха никакова не чинити»Сб. РИО. - №98. - С.522.. Але ця інформація не відповідає дійсності. По-перше, Казимир не мав причин для церемоній із Саїдом Агметом II. По-друге, Одровонжові, щоб заарештувати хана, довелося долати спротив Олелька. По-третє, суть цієї дезінформації крилася в намаганні Москви виставити польсько-литовських правителів як не гідних довіри.

Л.Колянковський уважав, що під Київ проти Саїда Агмета II приходив і Гаджи Ґірей. У наведеному істориком джерелі власне кримський хан, як і його татари, не згадуютьсяСЕ. - Т.І. - Pars 2. - №162. - Р.175., хоча таку можливість виключати не варто. Інше припущення, що разом з Одровонжем були й війська молдавського воєводи, цілком логічнеKolankowski L. Dzieje Wielkiego Ksiqstwa Litewskiego za Jagiellonow. - S.281-282, przym.11. -- хтось із синів Саїда Агмета II потрапив у полон до молдавського господаря Петра Арона. Для Казимира було важливо, щоб і діти хана залишалися в полоні. По-перше, їх можна було використати для інтриґ проти Великої Орди, а по-друге -- для шантажу Гаджи Ґірея з метою утримання його в орбіті політики короля. Тому, присягаючи на вірність польському правителеві, 29 червня 1456 р. Арон зобов'язався не випускати їх на свободуDogiel M. Codex diplomaticvs Regni Poloniae et Magni Dvcatvs Litvaniae in quo pacta, foedera, tractatvs pacis, mvtvae amicitiae, subsidiorum, indvciarvm, commerciorvm... (далі - CDPL). - Т.1. - Pars 2. - Vilnae, 1758. - P.602; Уляницкий В.А. Материалы... - №82. - С.91.. Ще в 1462 р. в їх видачі були зацікавлені не лише у Криму та Литві, а й у Волощині, Туреччині, Угорщині. Але молдавський воєвода погоджувався видати їх лише полякамУляницкий В.А. Материалы... - №92. - С.102..

Те, що сам Саїд Агмет II помер у полоні, не викликає сумнівів. У 1504 р. Менґлі Ґірей свідчив, що «Казимир король Седихмата царя поймав не выпустил же»Сб. РИО. - Т.41. - №100. - С.539. Пор.: Там же. - №98. - С.522.. Його сини, імовірно, також до смерті перебували в неволі, хоча небезпеку для кримських ханів вони представляли й через двадцять років. Так, Менґлі Ґірей у своєму ярлику для жителів Кирк-Єра в 883-му році гіджри (1478--1479 рр.) спеціально наголосив, що вони, упізнавши синів Саїда Агмета II, не мають права впускати їх до своєї фортеціVasary I. A contract of Crimean Khan Mangli Giray and the Inhabitants of Q'irq-yer from 1478/79 // Central Asiatic Journal. - Vol.26. - №3/4. - Wiesbaden, 1982. - P.294 (оригінальний текст, рядок 18-19), 295 (переклад)..

Попри те, що люди Саїда Агмета II спромоглися ще двічі напасти на московські володіння (1455, 1459 рр.)ПСРЛ. - Т.5. - С.5; Т.6. - С.180; Т.8. - С.114, 147; Т.12. - С.109, 112; Т.25: Московский летописный свод конца XV в. - Москва; Ленинград, 1949. - С.273, 275-276., вони були дезорганізованими. У літописах їх називали навіть не «ордою», а просто «татарове Седиахметевы». Якийсь час вони ще кочували на просторах колишніх ханових володінь, але більше не становили реальної воєнної загрози. Після 1459 р. «татарове Седиахметевы» у джерелах не згадуються.

Щодо Гаджи, то в межах Криму він, попри згоду кафинців виплачувати значну данину, намагався послабити Кафу. Хан не лише підтримав торгівлю князівства ТеодороДив.: Мыц В.Л. Каффа и Феодоро в XV в.: Контакты и конфликты. - Симферополь, 2009. - 528 с.; Фатеева Т.М., Шапошников А.К. Княжество Феодоро и его князья: Крымско-готский сборник. - Симферополь, 2005. - 280 с.; Vasiliev A.A. The Goths in the Crimea. - Cambridge, Mass., 1936. - X+292 p., а й намагався організувати потік товарів в обхід

КафиAtti. -- Vol.6. -- Fasc.I. -- №33. -- P.111. Vasiliev A.A. The Goths in the Crimea. -- P.232, nota 2 (з посиланням на: Banescu N. Vechi legaturi ale tarilor noastre cu Genovezii // Inchinare lui N.Jorga eu prilejul implinarii rarstei de 60 de ani / Ed. C.Marinescu. -- Cluj, 1931).. Кафинці ж, за посередництва теодорійського князя Оло6єя¹⁰⁴, налагодили зв'язок із кримським правителем, на початку 1456 р. провели складні переговори, під час яких переконали його «задовольнитися давніми правами на Кафу»: умови й розміри виплат повернулися в рамки наявних до 1454 р.Мыц В.Л. Каффа и Феодоро в XV в. ... -- С.354 (з посиланням на: Assini A. Una «filza» ritro- vata: La riscoperta di importanti documenti genovesi su Constantinopoli e il Mar Negro // Romania Orientale. -- 1999. -- №12. -- P.1--19). Татари ще до 1446 р. мали з Кафою якийсь договір (написаний за допомогою уйґурської абетки), характер та умови котрого залишаються невідомими (див.: Notes et extraits pour servir a l'histoire des Croisades au XV^е siecle. -- T.I. -- P.38--39. -- Fol.30 v°). Бажання нормалізації відносин із ханом було викликане страхом перед його контактами з османцями в 1455 р.Волков М. Четыре года города Кафы (1453, 1454, 1455 и 1456) // Записки Одесского общества истории и древностей. -- Т.8. -- Одесса, 1872. -- С.126--127., від яких місто не чекало нічого доброго.

У першій половині 1456 р. Гаджи Ґірей вирушив у Молдавію, де він, за словами В.Мица, установив свій суверенітет над БілгородомМыц В.Л. Каффа и Феодоро в XV в. ... -- С.354.. Але це припущення хибне. Із кінця XIV ст. місто перебував під юрисдикцією господаряКрасножон А.В. Білгород-Дністровська фортеця в контексті етнополітичного розвитку Карпато-Дністровських земель у XIV--XV ст.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Чернівці, 2010. - С.13.. Принаймні з 1443 р. там уже сидів його пиркалабDocumenta Romaniae Historica. - Seria A: Moldova. - Vol.1: 1384-1448. - Bucure§ti, 1975. - №225. - P.315, №232. - P.328, №234. - P.330 та ін.. Підпорядкування молдавському воєводі в 1460 р. переконливо доводять і кримські джерелаСвод армянских памятных записей, относящихся к Крыму и сопредельным регионам (XIV- XV вв.) / Сост., рус. пер., введ. и примеч. Т.Э.Саргсян. - Симферополь, 2010. - №164. - С.256.. У складі Молдавії Білгород користувався широкими автономними правами, що яскраво засвідчує конфлікт міста з ґенуезцями. Чотири брати з відомого ґенуезького роду СенареґаУ 1450 р. А.Сенареґа був канцлером (див.: Карпов С.П. Регесты документов фонда Diversorum Filze секретного архива Генуи, относящиеся к истории Причерноморья // Причерноморье в средние века. - Вып.3. - Москва; Санкт-Петербург, 1998. - С.48). володіли в гирлі Дніпра замком Лериче (поблизу Олешшя). Вони купували в татар полонених і відпускали їх за великий викуп. У травні 1455 р. Сенареґа захопили у замку 14 білгородців і зажадали за їх звільнення неймовірну ціну -- 3400 дукатів. Тоді 60 озброєних білгородців звільнили їх силоміць, двох братів Сенареґа захопили в полон, а замок зруйнували. Прохання молдавського воєводи від імені одного з братів повернути замок і награбоване Білгород проіґнорував. А коли у червні того ж року ґенуез- ці направили туди ґалеру, вона повернулася ні з чим, оскільки замок виявився «укріплений від імені воєводи Петра (Арона -- В.Г.) і Білгорода, котрий не хоче його повернути»Acte §i fragmente cu privire la istoria romanilor adunate din depozitele de manuscrise ale Apusului. - P.32-34; Бырня П.П., Руссев Н.Д. Монеты средневековой Молдавии (Историконумизматические очерки) // Stratum Plus. - №6. - Санкт-Петербург; Кишинёв; Одесса, 1999. - С.221, 238; Руссев Н.Д., Мельников О.Н. Тайна «каратов замка Илличе» // Ibid. - №6. - Санкт- Петербург; Кишинёв; Одесса, 2003-2004. - С.480-482.. Отже, якби містом володів Гаджи Ґірей, то в ґенуезців не було б потреби звертатися до молдавського воєводи.