Сучасні тенденції та проблеми історіографії діяльності радянських органів державної безпеки на Поділлі (1928-1938 рр.)

Размещено на Allbest.ru

У статті розкрито окремі аспекти історичних досліджень діяльності радянських органів державної безпеки на території Поділля в 1928-1938 рр.

Ключові слова: історіографія, Поділля, органи державної безпеки, державний терор, політичні репресії.

Історія становлення, розвитку та діяльності ВНК-ДПУ- НКВС-КДБ завжди викликала неабиякий інтерес громадськості та дослідників. Така увага обумовлена тим, що органи державної безпеки від початку існування були таємною політичною поліцією комуністичного режиму й реалізовували функції державного терору та проведення масових політичних репресій. Результатом їх дій були мільйони знищених людей та десятки мільйонів скалічених доль.

Упродовж останніх десятиліть історики провели ґрунтовні дослідження щодо створення, принципів функціонування органів держбезпеки, взаємовідносин їхніх очільників та партійно-радянського керівництва. Окремі фахівці аналізували репресивну діяльність цих органів не лише на рівні СРСР, але й радянської України та її регіонів. Тож метою цієї статті є спроба аналізу історіографічного доробку з проблем діяльності органів державної безпеки на Поділлі впродовж 1928-1938 рр. Цей період позначено сплеском державного терору, потужними хвилями політичних репресій, що здійснювалися за ініціативи партійних вождів. Зрозуміло, що за часів СРСР вивчати таку діяльність було неможливо. Проблематика досліджувалася за кордоном та на українських землях, не підконтрольних більшовикам Білокінь С.І. Історіографія державного терору й тероризму в СРСР: проб-леми систематизації й періодизації // Політичні репресії в Україні (1917-1980-ті рр.): Бібліографічний покажчик / Авт. вступ. ст. С. Бі- локінь, Р. Подкур, О. Рубльов; упор.: С. Калитко, О. Рубльов, Р. Подкур, Л. Шевченко. - К.; Житомир: Полісся, 2007. - С. 36-66.. Окремі аспекти радянського державного терору з'ясовували українські та російські дослідники в еміграції, а також історики західних країн.

Однією з перших у цьому напрямі досліджень стала праця С. Мельгунова, в якій розкрито різні сторони «червоного терору», починаючи від офіційно задекларованої позиції більшовиків і закінчуючи описами катівень НК. Про діяльність чекістів на Поділлі автор, зокрема, зазначав:

«В Подільській губернії розкрито 5 контрреволюційних організацій, що охоплювали все Поділля» Мельгунов С. П. Красный террор в России 1917-1923 гг. - Берлин: Вата-га, 1924. - С. 73..

Щодо методів діяльності надзвичайних комісій дослідник писав:

«У місцевої НК (про Мінську НК. - С. Г.), як і в Подільській і Волинській, є спеціальна справа - «очищати» губернії від осіб, які проявляли прихильність до Польщі в період перебування у цих місцях польського війська: масові арешти, виселення у центральні губернії, розстріли - така форма цього очищення» Мельгунов С. П. Красный террор в России 1917-1923 гг. - С. 73..

Праця С. Мельгунова впродовж багатьох років справляла серйозний вплив на розуміння громадськістю Заходу Тут цей термін означає території у світі, що знаходилися поза межами СРСР та «соціалістичного табору». терористичної природи комуністичного режиму у СРСР. Не менш значущою для вивчення політичних репресій стала надрукована у Франції в 1973-1975 рр. книга О. Солженіцина Солженицын А.И. Архипелаг ГУЛАГ: Опыт художественного исследова-ния, 1918-1956: В 3 т. - Paris: YMCA-Press, 1973-1975.. Автор - колишній політв'язень - зібрав величезну колекцію свідчень повсякденності в радянських таборах, зокрема ув'язнених українців.

Серед закордонних українських видань, що присвячені проблемам репресій та діяльності каральних органів на Поділлі, слід відзначити книгу, в якій уміщено опис репресій, організованих радянськими органами держбезпеки на Вінниччині в 19211922, 1929-1931, 1937-1938 рр. Злочин Москви у Вінниці: історична література. - New York, 1951. - 55 с. Подано інформацію про голод 1932-1934 рр., дані про здійснену 1943 р. ексгумацію місць масових розстрілів вінничан у 1937-1938 рр. тощо. Інша праця з цієї ж тематики вирізняється зібраними документами і матеріалами про репресії 1937-1938 рр. на Поділлі (розкопки могил, ідентифікація тіл убитих, свідчення родичів репресованих) Драган А. Пам'ятаймо про Вінницю. - Джерсі-Сіті: Свобода, 1986. - 48 с..

Серед представників західної радянології відзначимо Дж. Гос- кінґа та Н. Верта ХоскингД. История Советского Союза 1917-1991. - М.: Вагриус, 1995. - 511 с.; Верт Н. Історія радянської держави. - К., 1996. - 463 с.. Хоча автори не акцентували особливу увагу на органах держбезпеки, проте в їхніх працях описано становлення тоталітарного механізму влади, що спрямовував цю специфічну діяльність. Так, Н. Верт осмислював проблему сталінського терору у широкому історичному контексті. На його думку, однією з причин відновлення системних репресій із 1928 р. стало те, що для Й. Сталіна Україна була політично вразливою та слабкою ланкою радянської системи. Вихід із цієї ситуації кремлівський вождь бачив у політиці державного терору Верт Н. Террор и беспорядок: Сталинизм как система. - М.: РОССПЭН, 2010. - С. 106.. Для цього він використав «каральний меч» революції - органи держбезпеки, що означало «оформлення та легалізацію системи терору як засобу вирішення конфліктів між державою та суспільством» Верт Н., Куртуа С. Держава проти власного народу // Куртуа С., Верт Н., Панне Ж.-Л. та ін. Чорна книга комунізму: Злочини, терор і репресії. - Львів: Афіша, 2008. - С. 124.. Проблему конфлікту між радянською владою та суспільством досліджували Й. Баберовський та С. Куртуа Баберовскі Й. Червоний терор: Історія сталінізму / Пер. з нім. О. Маєв- ський. - К.: К.І.С., 2007. - 248 с.; Чорна книга комунізму: Злочини терор і репресії. - Львів: Афіша, 2008. - 712 с.. Фахівці подали критичний погляд на природу більшовизму, характер радянської влади, показали градацію репресивної системи, розкрили її суть і визначили причинно-наслідкові зв'язки каральних процесів, що відбувалися за більшовицького режиму.

У радянській Україні перші спроби об'єктивно висвітлити історію політичних репресій та діяльність каральних органів починаються з другої половини 1980-х рр. У ході «перебудови» та «гласності» відбувалися дискусії з приводу дослідження трагічних «білих плям» історії. Актуалізувалася проблема реабілітації жертв політичних експериментів «червоних вождів». Проте повноцінний науковий аналіз репресій і ролі в них органів держбезпеки був ще попереду. Це пояснювалося відсутністю нової методологічної бази, засекреченістю документів та перебуванням на ключових наукових посадах «ідеологів комунізму». Офіційна позиція тодішнього політичного керівництва СРСР зводила репресії та каральну діяльність органів держбезпеки до політики Й. Сталіна: на нього покладалася відповідальність за відхід від «ленінських методів» і застосування масового терору Подкур РЮ., Рубльов О.С. Історіографія політичних репресій в Україні (друга половина 1980-х - 1990-ті рр.) // Політичні репресії в Україні (1917-1980-ті рр.): Бібліографічний покажчик. - С. 10-11..

Переломом для історичної науки й досліджень став розпад СРСР. Проголошення незалежності України, демократичних свобод, політичного плюралізму дозволило скасувати політи- ко-ідеологічний тиск на історичну науку. Розпочався повноцінний процес наукового вивчення раніше заборонених тем. Увагу фахівців привернуло дослідження Р. Конквеста, написане 1968 р. Конквест Р Великий терор: Сталінські чистки тридцятих років. - Львів: Волинська мистецька агенція «Терен», 2009. - 880 с. Ця праця справила чималий вплив на подальший аналіз політики комуністичних вождів та дискусію щодо історії СРСР. Інші студії автора також проливали світло на «темні сторінки» радянського минулого, зокрема на діяльність органів держбезпеки Конквест РЖнива скорботи. - К.: Либідь, 2003. - 275 с.; Його ж. Роздуми над сплюндрованим сторіччям. - К., 2003. - 371 с..

Останніми роками відбулася низка регіональних, усеукраїнських та міжнародних конференцій, круглих столів з актуальних проблем дослідження державного терору й репресій. Історіографічний доробок вимірюється тисячами наукових статей, брошур, монографій. Основний масив із тематики репресій відображено у двох найвагоміших сучасних бібліографічних покажчиках Політичні репресії в Україні (1917-1980-ті рр.): Бібліографічний покаж-чик. - К.; Житомир, 2007. - 456 с.; Репресії в Україні (1917-1990 рр.): Наук.-допом. бібліографічний покажчик / Авт.-упор. Є. К. Бабич, В. В. Па-тока; наук. ред., авт. вступ. ст. С. І. Білокінь. - К.: Смолоскип, 2007. - 519 с.. У першому поряд із виданнями часів незалежної України до переліку включено також публікації радянського періоду, в яких ідеться про основні політичні процеси 1930-х рр., маловідомі постаті вітчизняних діячів політики та культури. Бібліографію структуровано в алфавітному порядку. У другому бібліографічному виданні, що нараховує понад 4 тис. позицій, праці згруповано тематично. Обидві книги надзвичайно цінні для дослідників, адже полегшують пошук потрібних праць та допомагають визначити проблеми подальшого наукового пошуку. Попри наявність таких видань, усе ж існує потреба наукового аналізу основних проблем і тенденцій вітчизняної історіографії у вивченні діяльності органів державної безпеки, внеску дослідників, котрі визначали напрями розвитку професійної історичної думки.

Однією з перших праць, що присвячена створенню та діяльності ВУНК, була монографія Л. Маймескулова, А. Рогожина, В. Сташиса МаймескуловЛ.Н., Рогожин А.И., Сташис В.В. Всеукраинская чрезвычай-ная комиссия (1918-1922). - Харків: Основа, 1990. - 345 с.. Автори, аналізуючи процес створення надзвичайних органів на території України, дійшли висновку, що ВУНК виникла за зразком ВНК, і наголошували на подібності та єдності цих двох структур. Хоча праця хронологічно завершується 1922 р., вона подає уявлення про формування основних засад діяльності органів державної безпеки.

Новий масштаб дослідження проблем терору та діяльності репресивних органів започаткував Ю. Шаповал, який особливу увагу приділив сталінізму Шаповал Ю.І. У ті трагічні роки: Сталінізм на Україні. - К.: Політвидав України, 1990. - 142 с.; Його ж. Україна 20-50-х рр.: сторінки ненаписа-ної історії. - К.: Наук. думка, 1993. - 350 с.; Його ж. Політичний терор в Україні 20-50-ті рр. ХХ ст.: Важкий тягар тоталітаризму - пошуки істини тривають // День - 2001. - 1 вересня.. Він одним із перших використав раніше засекречені та невідомі документи з відомчих архівів. У співпраці з В. Пристайком опублікував матеріали «справи Спілки визволення України», розкривши механізм її фальсифікації Шаповал Ю., Пристайко В. Справа «Спілки визволення України»: неві-домі документи і факти. - К.: Інтел, 1995. - 448 с.; Їх же. Фарс з трагічним фіналом // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1994. - № 1. - С. 190-199.. В. Золотарьов і Ю. Шаповал досліджували життя та діяльність очільників органів держбезпеки Золотарьов В. Чекісти 20-х - 30-х: матеріали до біографічного словни-ка // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1994. - № 1. - С. 168-177; 1995. - № 1. - С. 334-341; Його ж. Комісар держбезпеки 3-го рангу: сторінки біографії Василя Іванова // Там само. - 1999. - № 1/2 (10/11). - С. 367-387; Його ж. Начальницький склад НКВС УСРР у середині 30-х рр. // Там само. - 2001. - № 2. - С. 326-342; Його ж. Керівний склад НКВС УрСр під час «великого терору» (1936-1938 рр.): соціально-статистичний аналіз // Там само. - 2009. - № 2. - С. 86-115; Шаповал Ю.І., Золотарьов В.А. Всеволод Балицький: особа, час, оточення. - К.: Стилос, 2002. - 466 с.. Фахівці використали антропологічний підхід, що, безумовно, важливо для розуміння особливостей функціонування всього репресивного апарату, адже коли в руках людини з'являлися його важелі - це завжди відбивалося на формі та спрямованості каральних заходів.

Діяльність радянських органів державної безпеки досліджували І. Білас та С. Білокінь. Перший працював у двох дискурсах - суспільно-політичному та історико-правовому. Дослідник розкрив генезу відносин між більшовицькою Росією та Україною. Особливу увагу звернено на встановлення радянської влади та розгортання мережі державних репресивних структур. Автор проаналізував численні матеріали і зробив критичні висновки щодо діяльності органів ВУНК та її взаємовідносин із ВНК Білас І. Репресивно-каральна система в Україні: 1917-1953 рр.: Сус-пільно-політичний та історико-правовий аналіз: У 2 кн. - К.: Либідь; Військо України, 1994. - Кн. 1. - 4З2 с.. Праця С. Білоконя насичена фактологічним матеріалом та містить перелік злочинів більшовицької системи Білокінь С.І. Масовий терор як засіб державного управління СРСР (1917-1941): джерелознавче дослідження. - К., 1999. - 448 с..

Серед дослідників викликають резонанс праці В. Даниленка, Г. Касьянова, С. Кульчицького, котрі зробили чималий внесок у розвиток досліджень діяльності органів держбезпеки, вивчаючи політику сталінізму на території України Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20- 30-ті роки. - К.: Либідь, 1991. - 344 с.; Даниленко В.М., Касьянов Г.В. Сталінізм і українська інтелігенція (20-30-і роки). - К.: Наук. думка, 1991. - 96 с.. Зазначимо, що вони використали значні масиви документів, які стосуються Вінниччини та Поділля загалом.

Так, праці С. Кульчицького характеризуються новим підходом у висвітленні проблеми взаємодії кремлівської верхівки та України. Дослідник сформував концепцію російсько-радянського субцентру влади в УСРР, що дає уявлення про механізми реалізації більшовицької політики, у тому числі й репресивної Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928). - К.: Основи, 1996. - 396 с.; Його ж. Утворення СРСР: Нові погляди // Ук-раїна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. - Львів: Ін-т українозн. ім. І. Крип'якевича НАН України, 2006-2007. - Вип. 15. - С. 684-699..

Розглядаючи еволюцію системи державних каральних органів, С. Кульчицький, насамперед, розмежував терміни «радянські органи державної безпеки» та «спецслужби» як загальне й часткове, адже другі - це складова системи перших. За слушним зауваженням історика, «система державної безпеки являла собою репресивну владну вертикаль, органічно поєднану з двома іншими вертикалями - диктаторсько-компартійною і управлінською радянською» Кульчицький С. Вертикаль державної безпеки в системі диктатури біль-шовицьких вождів (1917-1938 рр.) // Радянські органи державної безпеки в Україні (1918-1991 рр.): історія, структура, функції: Мат. круглого столу 19 грудня 2013 р., м. Київ / Упор. О. Г. Бажан, Р. Ю. Под-кур. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. - С. 17..

Автор довів, що органи ВНК-ДПУ були своєрідною «державою в державі». Із початком «революції згори» Й. Сталін підпорядкував органи державної безпеки особисто собі, що надало йому необмежену владу та великий простір для політичних маневрів Там само. - С. 34.. Окремий масив склали напрацювання фахівця щодо проблеми Голодомору 1932-1933 рр. Кульчицький С.В. Ціна «великого перелому». - К.: Україна, 1991. - 430 с.; Його ж. Україна між двома світовими війнами (1921-1939 рр.). - К.: Альтернативи, 1999. - 366 с.; Його ж. Голодомор 1932-1933 рр. як ге-ноцид: труднощі усвідомлення. - К.: Наш час, 2008. - 424 с. Результати багатогранної діяльності історика синтезовано у фундаментальній праці «Червоний виклик» Кульчицький С.В. Червоний виклик: Історія комунізму в Україні від його народження до загибелі: У 3 кн. - К.: Темпора, 2013., де чимало уваги відведено сталінському «Великому перелому» та державному терору.

Принагідно зауважимо, що подією в українському історіографічному процесі стала поява ґрунтовної колективної монографії за загальною редакцією В. Смолія, в якій доробок С. Куль- чицького надзвичайно вагомий Політичний терор і тероризм в Україні: ХІХ-ХХ ст.: Історичні нариси / Д. В. Архірейський, О. Г. Бажан, Т. Б. Бикова та ін. - К.: Наук. думка, 2002. - 952 с.. Зокрема, він проаналізував більшовицький терор проти селянства та дійшов аргументованого висновку про використання Й. Сталіним і його поплічниками терористичної політики розкуркулення для загнання українських селян у колгоспи. Аби змусити колгоспників працювати у громадському господарстві, держава вдалася до терору голодом Політичний терор і тероризм в Україні: ХІХ-ХХ ст.: Історичні нариси. - С. 397.. У контексті здійснення радянського терору достатньо уваги приділено й органам державної безпеки. Так, В. Ченцов та В. Архірейський визначили їх роль і місце у системі державного управління, проаналізували процес створення, організації та легалізації. Останнє відбувалося завдяки доволі широкому та не чітко окресленому правовому полю для діяльності ВНК- ДПУ, що забезпечило нібито «законність» державного терору. Автори резюмують, що

«будучи невід'ємною частиною державного апарату, органи державної безпеки виконували завдання, обумовлені курсом політичного керівництва» Там само. - С. 241..

Розглядаючи Голодомори в Україні як наслідок діяльності каральних органів, необхідно відзначити таких дослідників у цій царині, як Ю. Шаповал, В. Марочко, О. Веселова, О. Мовчан, В. Нікольський Шаповал Ю. Україна XX століття: Особи та події в контексті важкої історії. - К.: Генеза, 2001. - 560 с.; Марочко В. Голод на Україні (1931-1933 рр.): причини та наслідки // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. - К., 1991. - Вип. 1. - С. 59-65; Його ж. Національний аспект Голодомору 1932-1933 рр. в Україні // Голодомор 1932-1933 рр. в Україні: причини і наслідки: Міжнар. конф., Київ, 9-10 верес-ня 1993. - К., 1995. - С. 66-74; Веселова О.М., Марочко В.І., Мовчан О.М. Голодомори в Україні 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947: Злочини проти народу. - К.; Нью-Йорк: М.П. Коць, 2000. - 270 с.; Нікольський В. Репресивна діяльність органів ГПУ під час голодомору в УСРР (1932-1933 рр.) // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 2001. - № 2 (17). - С. 477-495.. Так, останній здійснив історико-статистичне дослідження репресивної діяльності органів держбезпеки Нікольський В.М. Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР в Україні (кінець 1920-х рр. - 1930-ті рр.): Історико-статистичне дослідження. - Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2003. - 624 с..

Важливе місце в історіографічному доробку належить науково-документальному виданню, підготовленому на основі документів ДПУ-НКВС Розсекречена пам'ять: Голодомор 1932-1933 років в Україні в докумен-тах ГПУ-НКВД. - К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2008. - 604 с.. С. Кокін розглянув діяльність органів держбезпеки у здійсненні насильницької хлібозаготівельної кампанії, колективізації та політики розкуркулення Кокін С. Голодомор в Україні і ДПУ // Розсекречена пам'ять: Голодо-мор 1932-1933 років в Україні в документах ГпУ-НКВД. - С. 62-77.. Саме терористична діяльність вищеназваних структур дозволила радянській владі зламати село, зробивши з нього сировинний придаток для сталінської форсованої індустріалізації. У виданні вміщено цікаві документи. Так, у доповідній записці голови ДПУ УСРР С. Реденса генеральному секретареві ЦК КП (б) У С. Ко- сіорові про заходи із проведення операції проти «куркульсько- петлюрівських та контрреволюційних елементів» від 22 листопада 1932 р. зазначено, що по Вінницькій області за лінією особливого відділу ДПУ до ліквідації подано 41 агентурну справу (315 осіб), а за лінією секретно-політичного відділу - 35 групових агентурних розробок (198 осіб).

Чимало наукових праць присвячено сфабрикованим органами НКВС справам проти окремих соціальних груп - інтелігенції, працівників промисловості, робітників Гнітько С. «Кадри вирішують все...»: До 70-річчя судових процесів над технічною інтелігенцією // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1998. - № 1/2 (6/7). - С. 80-95; Його ж. «Український інженерний центр» - філіал «Промпартії» в Україні (1930-1931 рр.) // Там само. - 1999. - № 1/2 (10/11). - С. 142-154; Марочко В. Справа «Контрреволюційної шкід-ницької організації в сільському господарстві УСРР»: механізм і наслід-ки терору // Там само. - 1998. - № 1/2 (6/7). - С. 96-105; Трубенюк О. Українське робітництво за умов наступу тоталітаризму (друга полови-на 20-х - початок 30-х рр.) // Там само. - 2000. - № 2/4 (13/15). - С. 55-81., командирського складу Червоної армії Кокін С.А., Пшенніков О.М. Без строку давності: До 60-річчя «викриття» органами НКВС так званої «військово-фашистської змови в Червоній армії» // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1997. - № 1/2 (4/5). - С. 135-168; 1998. - № 1/2 (6/7). - С. 135-173; 1999. - № 1/2 (10/11). - С. 169-207; 2000. - № 2/4 (13/15). - С. 113-128.. У дослідженнях доведено, що людей безпідставно звинувачували у «шкідництві», «саботажі», «шовіністичному націоналізмі», «контрреволюційній діяльності», «шпигунстві» та об'єднували у «групи», «організації», «центри», «партії». Робилося це задля недопущення опору радянській владі та винищення мислячих представників соціуму. Інша мета полягала у знятті відповідальності з комуністичної верхівки за провали у плановій економічній політиці.

Для розуміння специфіки діяльності органів ВНК-ДПУ- НКВС важливі дослідження, присвячені «селянському питанню» - настроям та реакції цієї соціальної категорії на різні заходи радянської влади на селі. Зокрема, у праці В. Васильєва й Л. Віоли Васильєв В., Віола Л. Колективізація і селянський опір на Україні (лис-топад 1929 - березень 1930 рр.). - Вінниця: Логос, 1997. - 536 с. продемонстровано закономірності та хвилі селянського опору насильницькій колективізації і розкуркуленню. Дослідники використовували матеріали фондів Державного архіву Вінницької області, що стосуються оперативної роботи органів держбезпеки - доповідні записки, інформаційні зведення, протоколи допитів заарештованих, які дають можливість простежити їх діяльність на території Поділля.

Увагу істориків привертають й інші праці В. Васильєва з цієї тематики Васильєв В.Ю. Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.) // Історія України: Маловідомі імена, події, факти. - К., 2005. - Вип. 31. - С. 140-150; Командири великого голоду: Поїздки В. Молотова і Л. Ка-гановича в Україну та на Північний Кавказ: 1932-1933 рр. / За ред. В. Ва-сильєва, Ю. Шаповала. - К.: Генеза, 2001. - 399 с., а окремі його студії присвячено дослідженню різних аспектів «Великого терору» Васильев В. 30-е годы на Украине // Коммунист. - 1990. - № 7. - С. 77-82; Васильєв В. Механізми «великого терору»: місцевий зріз (діяльність обласних УНКВС УРСР у лютому-листопаді 1938 р.) // З архівів ВУЧК- ГПУ-НКВД-КГБ. - 2007. - № 1. - С. 135-158; Його ж. Оперативний наказ № 00447 НКВС СРСР та його виконання в УРСР: проблеми наукового дослідження // Історія України: Маловідомі імена, події, факти. - К., 2008. - Вип. 35. - С. 116-137; Його ж. Особливості репресій в управлін-ських структурах УРСР в період «великого терору» (1937-1938 рр.) // Там само. - Вип. 34. - С. 177-197.. Проблемі взаємовідносин більшовицької влади та селянства присвятили свої розробки чимало інших фахівців, які певною мірою розкрили зміст діяльності радянських каральних органів АрхірейськийД., Ченцов В. Влада і селянство в Україні у 20-ті рр. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1999. - № 1/2 (10/11). - С. 87-127; Капустян Г Опір українського селянства політиці правлячого режиму наприкінці 1920-х рр.: маловідомий епізод // Там само. - 2003. - № 1 (20). - С. 60-65; Його ж. «Надзвичайщина» та селянський опір в Ук-раїні (кінець 1920-х рр.) // Історія України: Маловідомі імена, події, фак-ти. - К., 2005. - Вип. з1. - С. 21-33; Хоптяр Ю.А. Судочинство і селян-ство України в 1929-1933 рр. // Там само. - С. 151-160..

Окремим питанням у контексті державного терору стало здійснення органами держбезпеки репресій проти національних меншин. Із цієї проблеми існує чималий доробок завдяки дослідженням О. Рубльова, В. Репринцева, Ю. Луцького Рубльов О., Репринцев В. Репресії проти поляків в Україні у 30-ті роки // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1995. - № 1/2 (2/3). - С. 116-157; ЛуцькийЮ. «Чеські справи» (1930-1937 рр.) // Там само. - 1999. - № 1/2 (10/11). - С. 156-168; Справа «Польської Організації Військової» в Україні: 1920-1938 рр. / Упор. С. А. Кокін, Р. Ю. Подкур, О. С. Рубльов. - К.: Гол. редкол. наук.-док. серії книг «Реабілітовані історією», 2011. - 472 с.. Репресії, спрямовані проти культури та церкви, досліджували Н. Рубльова, О. Бажан, О. Тригуб Рубльова Н. Антикостьольна кампанія в УСРР: причини, інструментарій, перебіг (кінець 20-х - 30-ті рр.) // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1999. - № 1/2 (10/11). - С. 388-406; Її ж. Ліквідація в Україні ієрархії Римо-католицької церкви (кінець 1917-1937 рр.) // Там само. - 2000. - № 2/4 (13/15). - С. 311-330; Бажан О. Репресії серед духовенства та віруючих в УРСР в часи «великого терору»: статистичний аспект // Там само. - 2007. - № 2 (29). - С. 7-17; Тригуб О. Переслідування антисергієв- ської опозиції в РПЦ: з історії «істинно-православної церкви» (1932-1941) // Там само. - С. 39-60.. Спеціальні випуски науково-документального журналу «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ» повністю присвячено висвітленню становища Римо-католицької та Української автокефальної православної церков в умовах комуністичної системи З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 2003. - № 2 (21). - 507 с.; 2005. - № 1/2 (24/25). - 344 с.; 2006. - № 1/2 (26/27). - 336 с.; 2007. - № 1 (28). - С. 9-62.. Тут розкрито використання владою органів державної безпеки як головного інструменту реалізації репресивної політики проти церкви. Оприлюднені документи (переважно з Галузевого державного архіву Служби безпеки України) продемонстрували весь арсенал оперативної роботи спецвідділів ДПУ, які проводили у церковному середовищі України, та Поділля зокрема, діяльність, спрямовану на розкол і занепад.

Актуальні питання механізму реалізації «Великого терору» висвітлено у працях С. Кокіна та М. Юнге Великий терор в Україні: «Куркульська операція» 1937-1938 рр.: У 2 ч. / Упор.: С. Кокін, М. Юнге; ред. кол.: О. Довбня, М. Юнге, Р. Біннер (та ін.). - К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2010. - Ч. . - 614 с.. Особливу цінність мають аспекти досліджень, що стосуються діяльності так званих «трійок» у Вінницькій області. Складаючись із місцевих партійних, прокурорських і «чекістських» начальників, саме вони засуджували до розстрілу або на довгі роки ув'язнення в концтаборах десятки тисяч вінничан.

Важливим компонентом історіографічної бази з даної проблеми стала колективна праця українських дослідників, присвячена Україні у час «Великого терору» 1936-1938 рр. Особливо, на наш погляд, цікавий аналіз внутрішнього стану органів НКВС цього періоду, зроблений С. Богуновим Богунов С. Чистки чекістських кадрів в Україні в період «єжовщини» // Україна в добу «Великого терору»: 1936-1938 роки / Авт.-упор. Ю. Ша-повал (та ін.). - К.: Либідь, 20о9. - С. 38-59.. Він дослідив чистки у чекістському середовищі і здійснив їх періодизацію. Для виконання цього завдання в республіці було створено спеціальний підрозділ - оперативно-слідчу групу УДБ НКВС УРСР. За С. Богуновим, «єжовська чистка» відбувалася у три етапи: кінець 1936 - перше півріччя 1937 рр., друга половина 1937 р., перша половина 1938 р. На думку фахівця, мета цих акцій полягала в тому, щоб домогтися від органів держбезпеки цілковитої покірності для забезпечення всеосяжного контролю над суспільством. І її вдалося досягти. Ю. Шаповал аргументовано довів, що репресії проти суспільства та у середовищі самої каральної машини - процес, чітко керований союзним центром. Наявність відповідних директив про вжиття надзвичайних заходів та існування системи лімітів яскраво демонстрували обличчя «замовника» - вищого політичного керівництва СРСР Шаповал Ю. «Великий терор» в Україні: етапи, особливості, наслідки // Україна в добу «Великого терору»: 1936-1938 роки. - С. 10-37.. А страх виконавців перед начальством за провал плану призводив до особистих ініціатив співробітників у пошуку потрібних «ворогів», що робило систему замкненою та життєздатною для виконання будь-яких завдань «вождя світового пролетаріату».

Дослідженням терору 1937-1938 рр. також займалися О. Мироненко, О. Бенько, В. Нікольський Мироненко А.Н., Бенько А.П. Жертвы сталинского террора предвоенного пятилетия на Украине. - К.; Днепродзержинск, 1994. - 18 с.; Нікольсь-кий В. Статистика політичних репресій 1937 р. в Українській РСР // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 2000. - № 2/4 (13/15). - С. 103-112.. Проблему класифікації джерел з історії сталінського терору описав Г. Папакін Папакін Г Джерела з історії «Великого терору»: проблеми класифікації // Політичні репресії в Українській РСР 1937-1938 рр.: дослідницькі рефлексії та інтерпретації: До 75-річчя «Великого терору» в СРСР: Мат. Всеукр. наук. конф., м. Київ, 15 березня 2012 р. / Упор.: О. Г. Бажан, Р. Ю. Подкур. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2013. - С. 13-28.. У працях Р. Подкура охоплюються різні аспекти даної проблематики: створення й діяльність органів держбезпеки у Росії та Україні, їхні взаємини, агентурна, аналітична робота, інформаційне забезпечення Подкур РЮ. Інформаційно-аналітична робота як один з напрямків діяльності спецслужб // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1998. - № 1/2 (6/7). - С. 342-356; Його ж. «Вінницький обласний відділ ДПУ повідомляє...» (Суспільно-політичне життя Поділля на початку 30-х років за матеріалами ДПУ) // Там само. - 1997. - № 1/2 (4/5). - С. 90-109; Його ж. Реакція співробітників органів державної безпеки УРСР на припинення «великого терору» (листопад 1938 - 1939) // Там само. - 2009. - № 1/2 (10/11). - С. 136-167; Його ж. Збройний виступ як радикальна форма опору радянській владі в УСРР в 1920-ті - початку 1930-х рр. (за матеріалами ВУЧК-ГПУ) // Історія України: Маловідомі імена, події, факти. - К., 2005. - Вип. 31. - С. 90-102.. Окреме місце відведено роботі щодо джерелознавчої критики документів радянських каральних структур. Зокрема це його праця у співавторстві з В. Ченцовим, в якій дослідники провели аналіз механізму збору інформації органами держбезпеки, а також здійснили класифікацію їх документації Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопаснос-ти УССР 1920-1930-х годов: источниковедческий анализ. - Тернополь, 2010. - 372 с.. Історики довели, що в оперативній роботі вони використовували як відкриті, так і таємні методи збору інформації, маючи розгалужену систему секретних співробітників та інформаторів, що давало змогу оперативно реагувати на ті чи інші події. Поряд із цим, система масового інформування давала можливість зосередити у ВУНК-ДПУ величезний корпус свідчень про різні сфери суспільного життя: економіку, політику, ідеологію, духовне, особисте життя людей Там же. - С. 70.. В. Ченцов окремо займався вивченням політичних репресій та висвітлив різні аспекти діяльності органів НК-ДПУ Ченцов В. Табу - на думку, заборона - на слово: За матеріалами роботи політконтролю НК-ДПУ у 20-ті роки // З архівів ВуЧк-ГПУ-НКВД- КГБ. - 1994. - № 1. - С. 12-23; Його ж. Політичні репресії в Радянській Україні в 20-ті роки. - Тернопіль, 2000. - 482 с.; АрхірейськийД., Чен-цов В. Антирадянська національна опозиція в УСРР в 20-ті рр.: погляд на проблему крізь архівні джерела // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 2000. - № 2/4 (13/15). - С. 16-54.. Взаємовідносини органів радянської безпеки та партійної номенклатури досліджував М. Дорошко Дорошко М. Органи ВУЧК-ГПУ-НКВД у здійсненні контролю над ком-партійно-державною номенклатурою УСРР у 1920-1930-ті роки // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 2003. - № 1 (12). - С. 50-59..

Увагу фахівців і громадськості привернули дослідження В. Окіпнюка, в яких з'ясовано правовий статус, функціональне призначення та компетенцію органів державної безпеки ОкіпнюкВ.Т Державне політичне управління УСРР (1922-1934): істо- рико-юридичний аналіз. - К.: Вид-во Нац. акад. СБ України, 2002. - 290 с.; Його ж. Розвиток організаційної структури органів державної безпе-ки СРСР і радянської України у 1934-1941 рр. // З архівів ВУЧК-ГПУ- НКВД-КГБ. - 2008. - № 1/2 (30/31). - С. 292-310; Його ж. Правове офор-млення створення НКВС УСРР (1934 р.) // Там само. - 2007. - № 2 (29). - С. 120-134.. Зокрема, аналізуючи реформування органів державної безпеки впродовж 1930-1934 рр., переконливо доведено, що такі заходи

«відкривали шлях до владного свавілля, створювали «законні» механізми для масових репресій» Окіпнюк В.Т Реформа каральних органів УРСР (1930-1934 рр.): причини, передумови, юридичний зміст, наслідки // Радянські органи держав-ної безпеки в Україні (1918-1991): історія, структура, функції: Мат. круглого столу, 19 грудня 2013 р., м. Київ. - С. 138..

За реформою

«відбулося злиття в межах єдиної організаційної структури органів охорони громадського порядку, органів виконання покарань, військових формувань спеціального призначення та органів державної безпеки» Там само. - С. 155..

Усе це створювало можливість для реалізації цими органами сталінського масового терору. Історико-правові дослідження діяльності органів держбезпеки виокремилися в науковий напрямок Усенко І.Б. Україна в роки непу: доля курсу на революційну законність. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1995. - 74 с.; Бенько О.П. Державно-правові аспекти політичного терору в Україні (1917-1953): Дис. ... канд. юрид. наук. - К., 1994. - 228 с.; Олійник О.І. Народний комісаріат внутрішніх справ України (1917-1941 рр.): структура, функції, діяльність: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. - Харків, 2000. - 19 с.; Правова ідеологія і право України на етапі становлення тоталітарного режиму (1929-1941) / Ред. О. М. Мироненко, І. Б. Усенко. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корець- кого НаН України, 2001. - 220 с..

Дослідження державної політики терору та її органів-вико- навців у регіонах України проводили окремі історики. Так, М. Шитюк описав більшовицькі репресії на теренах Південної України ШитюкМ.М. Масові репресії проти населення Півдня України в 20- 50-ті рр. ХХ ст. - К.; Миколаїв: Тетра, 2001. - 532 с.; Його ж. Південна Україна: колективізація і голод (1929-1933 рр.). - Миколаїв: Аскел, 2007. - 512 с., а у працях З. Лихолобової Лихолобова З.Г Сталінський тоталітарний режим та політичні репресії кінця 30-х рр. в Україні (переважно на матеріалах Донбасу). - Донецьк: ДонДУ, 1996. - 143 с.; Її ж. Найбільша «чистка» в Донбасі // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1995. - № 1/2 (2/3). - С. 183-227. та В. Нікольського Нікольський В.М. «Велика чистка» 1937-1938 рр. в містах і селищах До-неччини та її відображення у матеріалах всесоюзних переписів 1937

та 1939 рр. // Вісник Донецького університету: Серія: Гуманітарні нау-ки. - 2003. - № 1. - С. 169-173. дана проблема охоплена територіальними рамками переважно Донбасу. Вивченням терору на Одещині й Київщині займалися О. Бажан та О. Лошицький Бажан О., Лошицький О. Апогей «Великого терору» на Одещині (1937-1938 рр.) // Юго-Запад: историко-краеведческий научный альманах. - Одесса, 2007. - Вып. 3. - С. 163-175; Бажан О. 1937 рік на Київщині у світлі нових архівних джерел // Історія України: маловідомі імена, події, факти. - К., 2004. - Вип. 27. - С. 136-142; Його ж. Репресивна діяльність органів ВУНК-ДПУ-НКВС-КДБ на Київщині у 1919-1980-ті рр. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 2011. - № 1 (36). - С. 156-234.. Репресивну політику 1920-1950-х рр. на Полтавщині висвітлено у працях Г. Ковтуна, В. Войналовича, Ю. Данилюка Ковтун Г., Войналович В., Данилюк Ю. Масові незаконні репресії 20-х - початку 50-х років на Полтавщині // Реабілітовані історією. - К.; Пол-тава, 1992. - С. 29-44. та вже згадуваного О. Лошицького Лошицький О. «Лабораторія»-2: Полтава: Документальні матеріали про масові репресії в Полтавській області у 1937-1938 рр. // З архівів ВУЧК- ГПУ-НКВД-КГБ. - 2000. - № 2/4 (13/15). - С. 129-179., а Житомирщина у цьому контексті представлена в дослідженнях Є. Ті- міряєва Тіміряєв Є.Р. Репресії проти військових кадрів на Житомирщині (1937-1938 рр.) // Житомирщина: минуле, сьогодення, поступ у майбутнє: Наук. зб. - Житомир, 2007. - Т. 1. - С. 83-90., В. Шмарчука ШмарчукВ.А. Репресії та політичні акції в селах Житомирщини у 20-60 рр. ХХ ст. // Волинь-Житомирщина. - Житомир, 2000. - Вип. 4. - С. 81-90., Т. Рафальської Рафальська Т. Радянська репресивна політика щодо польської менши-ни на Житомирщині // Історія та історіографія в Європі. - К., 2006. - Вип. 4. - С. 148-156; Її ж. Великий терор на Житомирщині // Українсь-кий історичний журнал. - 2007. - № 3. - С. 66-75.. Політичним репресіям на Кримському півострові присвячено спеціальну моно- графію Омельчук Д.В., Акулов М.Р., Вакатова Л.П., Шевцова Н.Н., Юрченко С.В. Политические репрессии в Крыму (1920-1940-е годы). - Симферополь, 2003. - 208 с.. Поряд із цим, вагомий внесок у розвиток історичної регіоналістики з цієї проблеми зроблено завдяки науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією». Застосування порівняльного аналізу щодо таких праць сприяє кращому розумінню специфіки діяльності органів держбезпеки на локальному рівні.

Історіографічний доробок, що висвітлює проблеми діяльності репресивних органів на території Поділля, чималий. Зазначимо, що в першій половині ХХ ст. керівництво СРСР і УРСР приділяло цьому краю значну увагу. Специфіка його полягала в тому, що, по-перше, в економічному плані аграрний сектор був одним із провідних в Україні, тому тут, порівняно з промисловими районами, більше відчувалися наслідки колективізації, розкуркулювання та голоду. По-друге, за «контрреволюційною засміченістю» Поділля займало одне з перших місць у республіці. Комуністичні керманичі та керівники органів ВУНК-ДПУ це пояснювали відсутністю «пролетарських осередків», а також сусідством із «капіталістичними» Польщею та Румунією, що «завжди мали експансіоністські настрої щодо України». По- третє, перебування свого часу у Вінниці та Кам'янці-Поділь- ському уряду Української Народної Республіки ще довго живило державницькі ідеї серед різних верств місцевого населення Подкур Р. Настрої населення в інформаційно-аналітичних документах органів держбезпеки (початок 1920-х - 1930-ті рр.) // Настрої та пове-дінка населення Поділля в умовах сталінської революції «згори»: 1928-1940: Зб. док. та мат. / Авт. вступ. ст.: В. Васильєв, Р. Подкур; упор.: Р. Подкур, В. Васильєв, П. Кравченко, В. Петренко. - К.: Ін-т історії Ук-раїни НАН України, 2013. - С. 53.. А той факт, що частина селян служила в арміях УНР і ЗУНР, впливав на радикальні форми протесту проти радянської влади - у період колективізації та розкуркулювання опір переріс у справжню селянську війну. По-четверте, на Поділлі існувала численна польська національна меншина, що, безумовно, брала до уваги комуністична влада. Така специфіка Поділля вплинула й на зміст діяльності органів держбезпеки. Об'єктів для політичних репресій було чимало - від «петлюрівських націоналістичних елементів» до польських «шпигунів-фашистів».

Деякі спроби узагальнення напрацювань дослідників щодо політичних репресій у регіоні вже зробили Т. Антонішина та

П. ЦимбалюкАнтонішина ТА. Політичні репресії на Поділлі в працях місцевих крає-знавців // Політичні репресії та голодомори на Вінниччині в ХХ ст. у контексті національної пам'яті: Мат. обл. наук.-практ. конф. - Вінниця, 2006. - С. 14-19; Цимбалюк П.І. Політичні репресії на Вінниччині в дру-кованих джерелах, дослідженнях та спогадах очевидців // Роль крає-знавства у соціально-економічному і культурному розвитку регіону: Мат. ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., м. Вінниця, 10-12 жовтня 2012 р. - Вінниця, 2013. - С. 38-41.. Проте зазначимо, що перші наукові обговорення каральної практики та народного опору більшовицькій владі на Поділлі відбувалися в рамках історико-краєзнавчих конференцій. Досліджувалися колективізація й голод 1932-1933 рр. Винокурова Ф.А., Ковальова Є.П. Голод на Вінниччині в 1932-1933 рр. очима очевидців // Тези доп. ІХ Він. обл. іст.-краєзн. конф. - Вінниця, 1990. - С. 84-85; Вовколав В.П. Голод 1932-1933 рр. у приказках селян села Крамалькового Жмеринського району // Тези доп. ХІ Він. обл. іст.- краєзн. конф., м. Вінниця, 3 вересня 1992 р. - Вінниця, 1992. - С. 66-68; Кравченко П. Подільське село в умовах голоду 1934-1935 рр. // Тези доп. ХІХ Він. обл. іст.-краєзн. конф., м. Вінниця, 18 лютого 1999 р. - Вінниця, 1999. - С. 52-53; Васильєв В., Подкур Р. Невідомий голод 1934-1935 рр. на Поділлі // Там само. - С. 53-54; Петренко В. Сільське господарство Вінниччини в 30-х роках ХХ ст. // Тези доп. Х^ Він. обл. іст.-краєзн. конф., м. Вінниця, 5 вересня 1995 р. - Вінниця, 1995. - С. 74; Його ж. До-кументи Державного архіву Вінницької області про колективізацію та голод на Поділлі в 1928-1934 рр. // Там само. - С. 67-68; Його ж. Поділь-ське село напередодні суцільної колективізації сільського господарства // Тези доп. XVIII Він. обл. іст.-краєзн. конф., м. Вінниця, 3 лютого 1998 р. - Вінниця, 1998. - С. 67-68; Громова Л. Продовольча криза на Поділлі в 1927-1928 рр. // Там само. - С. 69-70., селянські повстання Зінченко А.Л. Визвольний рух на Поділлі у 20-30-ті роки ХХ ст. // Тези доп. XI Він. обл. іст.-краєзн. конф. - С. 4-6; ГригорчукП.С. Репресії проти се-лянства на Поділлі в 20-30-х рр. ХХ ст. // Там само. - С. 52-53; Подкур Р Повстанський рух на Поділлі у 20-х рр. ХХ ст. (За матеріалами Поділь-ської надзвичайної комісії) // Тези доп. XVI Він. обл. іст.-краєзн. конф., м. Вінниця, 11 лютого 1997 р. - Вінниця, 1997. - С. 58-59; Огнев'юк C. Заворушення селян у Немирівському районі в 1930 р. // Тези доп. XVII Він. обл. іст.-краєзн. конф., м. Вінниця, 18 вересня 1997 р. - Вінниця, 1997. - С. 59-60; ГурниськийЗ. Виступ селян у Немирові в 1930 р. // Там само. - С. 62; МасловськийМ. До історії селянського руху на Вінниччині в 1932 р. // Тези доп. XIX Він. обл. іст.-краєзн. конф. - С. 54-56., політичні настрої різних категорій на- селения Васильєв В. Політичні настрої в Червоній армії на Вінниччині в 1932-1933 рр. // Тези доп. XIII Він. обл. іст.-краєзн. конф., м. Вінниця, 6 ве-ресня 1993 р. - Вінниця, 1993. - С. 76-75; Петренко В. Політичне ста-новище в селах Тульчинської округи навесні 1930 р. // Тези доп. XIX Він. обл. іст.-краєзн. конф. - С. 50-51., репресії та масовий терор Григорчук П. Джерела до вивчення репресій 30-х рр. ХХ ст. на Вінниччині // Тези доп. XIV Він. обл. іст.-краєзн. конф. - С. 78-79; Мазило І., Калитко С. Працівники цукрової промисловості Вінницької області - жертви тоталітарного режиму 30-40-х рр. // Там само. - С. 79-80; Малигін А. Єжовщина на Вінниччині // Там само. - С. 80-81; Мазило І., Паламар І. Репресії проти працівників цукрової промисловості Віннич-чини в 1937-1938 рр. // Тези доп. XVII Він. обл. іст.-краєзн. конф. - С. 67-68; Кравець М. Жертви більшовизму на Вінниччині // Тези доп. XIX Він. обл. іст.-краєзн. конф. - С. 11-15; Мазило І. Дослідження про жертви тоталітарного режиму 30-х рр. на Вінниччині / / Там само. - С. 49-50.. Окремо розглядалися гоніння проти церкви та культури Нозицький П. Переслідування Української автокефальної православної церкви на Вінниччині в 1934-1935 рр. // Тези доп. XVII Він. обл. іст.- краєзн. конф. - С. 62-63..

Актуальні проблеми дослідження діяльності органів держбезпеки під час Голодомору 1932-1933 рр. на Поділлі висвітлено у працях С. Гальчака, С. Маркової Гальчак С. Передумови та причини голоду 1932-1933 рр. на Поділлі // Голодомор як засіб політичного терору: Мат. наук.-практ. конф. (м. Він-ниця, 29 листопада 2002 р., 26 листопада 2003 р.) / Редкол.: С. Д. Галь-чак (гол.), М. Г. Баланюк. В. І. Лазаренко та ін. - Вінниця: Книга-Вега, 2004. - С. 15-22; Маркова С.В. Голодомор 1932-1933 років на Поділлі. - К.: МАУП, 2003. - 116 с.. Джерелознавчий аналіз документів «чекістських органів» того часу зроблено Р. Подкуром та В. Петренком Подкур Р Документи ДПУ як джерело вивчення колективізації та голо-ду 30-х років на Поділлі // Голодомор як засіб політичного терору... - С. 107-113; Петренко В. Документи Державного архіву Вінницької об-ласті як джерело вивчення голодомору на Вінниччині // Там само. - С. 118-127.. Зокрема, перший чимало уваги приділив дослідженню безпосередньої оперативної роботи - порядку інформування агентів та збору інформації, а також реагуванню на неї, взаємодії з партійними структурами тощо. Історик дослідив регіональні особливості сталінського терору на території Поділля Подкур Р Колективізація 1930-х рр. очима співробітників органів дер-жавної безпеки (На матеріалах Поділля) // Вінниччина: минуле і сього-дення: Краєзнавчі дослідження. - Вінниця: ДП ДКФ, 2005. - С. 254-263; Його ж. Органи державної безпеки у становленні однопартійної систе-ми в Україні на початку 1920-х рр. (на прикладі Подільського та Полтав-ського губвідділів ВЧК-ГПУ) // Політичні репресії та голодомори на Вінниччині в ХХ ст. у контексті національної пам'яті. - Вінниця, 2006. - С. 29-48; Його ж. Регіональні особливості «Великого терору» 1937-1938 рр. на західному кордоні СРСР-УРСР (На матеріалах Поділля) // Краєзнавство. - 2012. - № 1. - С. 75-84..

Аналіз політичних репресій періоду єжовщини на Вінниччині, використавши архівно-кримінальні справи реабілітованих, зробив А. Малигін Малигін А. Червона акула (Єжовщина на Вінниччині): документально- публіцистичні нариси. - Вінниця, 1995. - 96 с.. У працях А. Давидюка та І. Мазила визначено характерні особливості здійснення репресій щодо різних соціальних категорій населення ПоділляДавидюкА.Т. Як одвітив брат за брата: Маловідомі сторінки з життя родини Коцюбинських у радянські часи // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД- КГБ. - 1995. - № 1/2 (2/3). - С. 366-371; Його ж. «Репресований джаз» // Там само. - 1997. - № 1/2 (4/5). - С. 302-316; Його ж. Застосування психологічного та фізичного методів впливу слідчими вінницької тюр-ми в період масових репресій (1937-1938 рр.) / / Наукові записки Він. держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського. Вип. 1: Серія: Історія. - Вінниця, 1999. - С. 101-106; Мазило І.В., Паламар І.Г. Репресії 30-х років на Вінниччині (На матеріалах цукрової промисловості краю) // Там само. - С. 107-109; Мазило І.В.,ВоловикВ.П. Репресії 30-х років проти національ-них меншин в Україні // Національні меншини Правобережної України: історія і сучасність. - Житомир, 1999. - С. 379-382; Мазило І.В. Жертви репресій 30-х років на Вінниччині // Збірник наукових праць - Вип 1. - Ужгород, 1999. - С. 127-132..

Проблемою вивчення «Великого терору» на Поділлі займалося чимало істориків. Серед них - К. Завальнюк і Т. Стецюк, які дослідили передумови та зміст масових репресій, а також створили ряд біографічних нарисів визначних вінничан, що стали жертвами терору Завальнюк К.В., Стецюк Т.В. Червоний смерч над Поділлям. - Вінниця: Держ. картогр. ф-ка, 2008. - 248 с.. Спогади репресованих подолян зібрано у книзі «Червоні жорна» Червоні жорна: Спогади репресованих, членів їх родин, свідків репресій: Випуск 2-й серії «З архівів ВЧК-ДПУ-НКВС-МдБ-КДБ». - Вінниця: ДОВ «Вінниця», 1993. - 80 с.. Видання підготувала обласна редакційна колегія з підготовки тому «Вінницька область» із серії «Реабілітовані історією».

Матеріали «Вінницької трагедії» - масового вбивства громадян органами НКВС, що відбулося у Вінниці 1937-1938 рр. - опубліковано Є. Сверстюком Вінниця: злочин без кари (Документи, свідчення: Матеріали про біль-шовицькі розстріли у Вінниці в 1937-1938 рр.) / Ред. і упор. Є. Свер- стюк. - К.: Воскресіння, 1994. - 333 с.. Ці події також висвітлено в дослідженні О. Лошицького та М. Кравця Лошицький О. «Лабораторія»: Нові документи і свідчення про масові репресії 1937-1938 рр. на Вінниччині // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД- КГБ. - 1998. - № 1. - С. 138-226; Кравець М.М. Терор на Вінниччині в роки тоталітаризму // Вінниччина: минуле та сьогодення: Краєзнавчі дослідження. - Вінниця: ДП ДКФ, 2005. - С. 251-253.. Доповнює тему масових репресій праця, в якій уміщено список жертв із «вінницьких могил» Народовбивство в Україні: офіційні матеріали про масові вбивства у Вінниці / Ред. О. Романів. - Л., 1995. - 263 с..

Загальну картину репресивної політики більшовиків на Поділлі подав В. Васильєв. При цьому дослідник зауважив:

«[... ] здійснення політичного курсу керівництвом компартії завжди являло собою певну суміш, поєднання правових дій та державного терору» Васильєв В. Репресивна політика керівництва СРСР на Поділлі: погляд з ХХІ ст. // Політичні репресії на Поділлі в ХХ ст.: Мат. Міжнар. наук.- практ. конф., м. Вінниця, 23-24 листопада 2001 р. / Ред. А. Т. Давидюк, П. М. Кравченко, В. П. Лациба. - Вінниця: Велес, 2002. - С. 13.,

і це було необхідною умовою виживання комуністичного режиму. Серед причин масових політичних репресій в Україні та на Поділлі автор виокремив геополітичний фактор - територія- плацдарм для експорту «світової революції» і як форпост, що мав прийняти удар майбутньої війни. Другий аспект полягав у тому, що Поділля межувало з Польщею та Румунією, які для радянської влади були країнами «ворожого капіталізму». Третьою причиною був потужний національно-визвольний рух і масовий, хоча й стихійний, селянський опір, що іноді набирав характеру справжньої селянської війни. Наявність на території Поділля національних меншин, зокрема польської, теж було враховано при плануванні репресій. Проте В. Васильєв зробив акцент на тому, що в основі етнічних чисток були політичні міркування, а не етнічний принцип Васильєв В. Причини та механізми здійснення масових політичних реп-ресій на території Вінницької області в 20-30-і рр. // Політичні реп-ресії на Поділлі (20-30-ті рр. ХХ ст.) / В. Ю. Васильєв, С. Л. Калитко, П. - М. Кравченко, Р. Ю. Подкур. - Вінниця: Логос, 1999. - С. 9-23.. Характерні риси політичних репресій на Поділлі визначив також П. Кравченко, серед яких дослідник вирізнив їх антинаціоналістичну спрямованість - звинувачення репресованих у «націоналізмі», «українському шовінізмі», «націоналістичних ухилах» Кравченко П.М. Характер політичних репресій на Вінниччині в 20-30-х рр. // Політичні репресії та голодомори на Вінниччині в ХХ ст. у контексті національної пам'яті. - С. 20-28..