Відділи військової цензури та політичного контролю НКВС-НКДБ СРСР у Червоній армії та Військово-морському флоті (кін. 1930-х - березень 1946 рр.)

У зв'язку з катастрофічними поразками Червоної армії, швидким просуванням вермахту вглиб країни та втратою величезних територій у травні-липні 1942 р. спеціальним розпорядженням Головного політичного управління РСЧА заборонялося в листах і бесідах (зокрема медпрацівників і поранених бійців у шпиталях) описувати реальний стан на фронтах, матеріально-побутове забезпечення військ, становище та настрої цивільного населення тощо.

Л. Берія наказом НКВС СРСР № 002117 від 27 березня 1942 р. затвердив оновлену «Інструкцію про роботу військових цензорів НКВС СРСР», котру розробив начальник 2-го спецвідділу НКВС СРСР Є. Лапшин. Одним із головних завдань було регламентування та роз'яснення для збільшених у сотні разів пунктів ВЦ порядку роботи й обов'язків працівників. Так, розділи І («Загальні правила цензури»), ІІІ («Обов'язки співробітника військової цензури») цього документа та довідка по 2-му спецвідділу НКВС УРСР від 21 січня 1942 р. дають можливість скласти уявлення про права, функціональні обов'язки й вертикаль штатного розпису апаратів ВЦ:

1) По центральному апарату:

• начальник/в. о. начальника - 1 посада: контроль за 3-ма пунктами ВЦ (Ворошиловград, Старобільськ, Куп'янськ); контроль за виконанням запитів відділів фронтів щодо комплектування армійських відділень ВЦ; радіорозвідка, радіоконтррозвідка, оперативний радіозв'язок, виробництво прийомо-передавачів;

• начальник відділення - 3 посади;

• заступник начальника відділення - 2 посади;

• оперуповноважений - 4 посади;

• помічник оперуповноваженого - 3 посади;

• перекладач - 4 посади;

• стенографіст - 2 посади.

2) По регіональних відділеннях:

• начальник відділення ВЦ/старший пункту ВЦ - керівництво відділенням/пунктом, надання дозволу на конфіскацію листа, питання щодо подальшого використання матеріалів цензури. Систематичне (не менше одного разу на місяць) навчання цензорів технічним моментам роботи, підвищення їх кваліфікації та політичне виховання, із «прищепленням їм чекістських навиків і дотримання твердої дисципліни»;

• старший оперуповноважений/оперуповноважений - керівництво групою цензорів, консультації цензорів у процесі роботи, винесення рішень про вилучення текстів, підготовка матеріалів для подальшого оперативного використання, а також для інформування (спецповідомлень, доповідних записок тощо);

• помічник оперуповноваженого - контроль за якістю роботи цензорів шляхом повторної перевірки не менше 300-400 листів щоденно; особливий щоденний контроль за новоприйнятими цензорами впродовж усього випробувального терміну методом повторного перечитування опрацьованих ним листів;

• технічний контролер - прийом від цензорів перевіреної кореспонденції, кількісний її облік і контроль за якістю технічної обробки (відкриття, заклейка, наявність штампу);

• цензори ГДА СБ України, ф. 9, спр. 213-сп, арк. 25-26; ф. 16, оп. 1, спр. 526, арк. 59..

Розділ ІІ інструкції 1942 р., що мав заголовок «Конфіскація листів», у сорока пунктах подавав чіткі визначення, яка саме «антирадянсько-провокаційно-наклепницька» інформація підлягає забороні з подальшою конфіскацією листа. Право вилучення листів цивільних громадян і червоноармійців надавалося начальникам 2-х спецвідділів/відділень НКВС-УНКВС, начальникам відділень ВЦ при військово-поштових базах і військово- поштових сортувальних пунктах, начальникам районних (РВ) і міських (МВ) відділів НКВС. Усі вилучені з обігу листи, незалежно від причин, зберігалися впродовж не менше двох тижнів. Знищення відбувалося за актом, з обов'язковим погодженням (затвердженням) начальників 2-х спецвідділів НКВС-УНКВС; начальників особливих відділів в армійських підрозділах; начальників районних або міських відділів НКВС при районних пунктах ВЦ. В актах про знищення звичайних листів зазначалася їх кількість і причини конфіскації. При знищенні кореспонденції на замовлення складалися окремі акти, куди вносилися номери замовлень та адресатів (куди, кому, від кого). Конфісковані листи, що становили для чекістів оперативний інтерес, як і раніше, передавалися відповідним відділам НКВС-УНКВС і використовувалися ними як речові докази під час слідства та суду.

Також у розділі І (п. 4) інструкції 1942 р. регламентувалася процедура відправлення посилок:

«Відповідно до поштових правил НКЗ, поштовими установами посилки приймаються лише у відкритому вигляді й запечатуються відправником на пошті. Пересилати в посилках будь-які письмові повідомлення або друковані видання ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ. Органами військової цензури посилки, як правило, не перевіряються. Перевірку посилок необхідно проводити у вибірковому порядку» ГДА СБ України, ф. 9, спр. 213-сп, арк. 20..

Листи родичів фронтовиків із різними скаргами підлягали негайному перенаправленню до територіальних органів НКВС для перевірки викладених у них фактів і надання допомоги. Цензорів також зобов'язували пропускати внутрішню кореспонденцію з вкладеними грошима незалежно від суми. Для уникнення крадіжок начальники відділень ВЦ, старші пунктів і груп персонально відповідали й суворо контролювали процес обробки такої кореспонденції:

«Листи з грошима запечатуються цензорами для відправки у присутності старших груп, після перевірки останніми правильності вкладки» Там само, арк. 22..

Загалом, порівнюючи попередні нормативні документи 1940-1941 рр. з інструкцією 1942 р., можна стверджувати, що робота цензорів за період із 1940 по 1942 рр. суттєво не змінилася. Новизною стало те, що працівникам пунктів ПК - ВЦ визначили чіткі терміни:

¦ загальногромадянське внутрішнє й міжнародне листування - до 36 год. із моменту надходження листа;

¦ кореспонденція, адресована в армію й з армії до тилу - до 24 год. із моменту надходження листа;

¦ телеграми - до 3 год. із моменту подачі їх поштовими закладами Там само..

Після звільнення частини території країни політбюро ЦК ВКП(б) через постанову й указ Президії ВР СРСР від 14 квітня 1943 р. у черговий раз ініціювало поділ НКВС на два самостійних наркомати - НКДБ і НКВС. НКДБ УРСР було відновлено у травні 1943 р., а його керівником став С. Савченко. Структура й завдання відомства, як і раніше, мали відповідати загальносоюзному НКДБ. Також постановою РНК СРСР від 19 квітня 1943 р. на базі управління особливих відділів НКВС СРСР було створено Головне управління контррозвідки «Смерш» із підпорядкуванням його НКО СРСР. Тією ж постановою організовувалися управління контррозвідки «Смерш» НКВМФ СРСР і відділ контррозвідки «Смерш» НКВС СРСР. 21 квітня 1943 р. Й. Сталін підписав постанову ДКО № 3222 сс/ів «Про затвердження положення про ГУКР “Смерш” НКО СРСР».

Не обійшли увагою партійно-державні керівники таку делікатну справу, як перевірка чужої кореспонденції. Для цього у системі центрального апарату НКДБ СРСР та УРСР було вперше створено спеціальний відділ, який завдяки периферійним сателітам виконував роботу суто з перегляду поштово-телеграфної кореспонденції. Він одержав особливу назву - відділ «В» (7.06.1943-15.03.1946). Керівником відділу «В» НКДБ СРСР було призначено колишнього заступника начальника 2-го спецвідділу НКВС СРСР В. Смородинського (12.05.1943 - 15.09.1945) Петров Н.В. Кто руководил органами госбезопасности, 1941-1954: Справочник. - Москва: Звенья, 2010. - С. 804-805.. Відділ «В» НКДБ УРСР очолив колишній начальник 2-го спецвідділу республіканського НКВС М. Суригін (06.1943-15.03.1946).

На нашу думку, створення такої самостійної вузькопро- фільної штатної одиниці при центральних, республіканських і крайових апаратах НКДБ стало підтвердженням ефективності діяльності ПК - ВЦ у розробці, виявленні та ліквідації «анти- радянськи налаштованих» громадян СРСР. Керівництво НКДБ СРСР усвідомило, що поштово-телеграфна кореспонденція є цінним джерелом, завдяки якому можна оперативно отримувати потрібну «свіжу» інформацію.

Наказ № 0066 про організацію та «Положення про відділ “В” НКДБ СРСР» було оголошено 7 червня 1943 р. ГДА СБ України, ф. 9, спр. 215-сп, арк. 28-33. За два дні до цього новопризначений начальник відділу «В» НКДБ СРСР В. Смородинський розробив та подав на затвердження заступникові наркома держбезпеки НКДБ СРСР «Інструкцію про порядок обліку й інформування по матеріалах військової цензури» № 16, що стала певним підсумком урахування попередніх проблем та змін у відборі інформації. Зокрема, у додатках детально регламентувалася система відбору, структуризації та обліку

У низових відділеннях ВЦ реорганізація не вплинула на керівний склад, а лише на підзвітність - начальникам відділів «В» НКДБ-УНКДБ. Міські, районні та тилові військово-поштові сортувальні пункти ВЦ очолили оперативні працівники або цензори 1-ї категорії. Їх вивели з підпорядкування територіальних органів УНКДБ у підзвітність начальників відділень «В» при УНКДБ. Виняток становила лише оперативно-розшукова робота, за реалізацію якої відповідали начальники МВ і РВ НКДБ УРСР. Кураторство й відповідальність за всі напрями роботи відділів/відділень ВЦ в УРСР покладалася на заступника наркома держбезпеки.

Для фронтових відділів ВЦ НКДБ «Положенням про відділ “В”» 1943 р. ставилися наступні організаційні завдання:

¦ керівництво роботою відділень ВЦ при військово-поштових сортувальних пунктах фронтів і військово-поштових базах армії та флоту;

¦ забезпечення систематичного контролю за роботою ВЦ;

¦ вирішення питань щодо взаємодії органів ВЦ із відділами й управліннями контррозвідки НКО та НКВМФ «Смерш», управлінням військ НКВС з охорони тилу фронту, командуванням частин ЧА і органами зв'язку польової пошти;

¦ інформування зацікавлених територіальних органів НКДБ, органів контррозвідки «Смерш», командування фронтів, управління військ НКВС з охорони тилу фронту за матеріалами ВЦ, що становили для них оперативний інтерес ГДА СБ України, ф. 9, спр. 215-сп, арк. 32-33..

Порівнюючи функції й завдання за період з 1940 р. із зазначеними в «Положенні про відділ “В”» 1943 р., переконуємося в незмінності та послідовності курсу радянського керівництва на тотальний контроль суспільно-політичних настроїв і здобуття оперативної інформації.

У липні 1943 р. начальник відділу «В» НКДБ СРСР В. Смородинський підписав низку директивних розпоряджень, що вносили корективи в регламент роботи й доповнювали перелік неврахованою раніше інформацією, котра підлягала технічному вилученню або конфіскації:

¦ циркуляр «Про порядок цензурування листування на трофейному папері й листівках» № 45 від 14 липня 1943 р. ГДА СБ України, ф. 9, спр. 18-сп, арк. 32.;

¦ циркуляр «Про перевірку системи подачі органами зв'язку кореспонденції у військову цензуру» № 55 від 22 липня 1943 р. Там само, арк. 39.;

¦ циркуляр «Про конфіскацію анонімних листів на адресу бійців і командирів ЧА» № 58 від 24 липня 1943 р. Там само, арк. 41.

Окрім тексту, цензори повинні були звертати увагу на зовнішній вигляд кореспонденції. В умовах воєнного часу гостро бракувало поштових конвертів, паперу тощо. Більшість листів писалися у відкритому вигляді на спеціальних або святкових поштових листівках або на аркушах учнівських зошитів, складених трикутничком.

Водночас збільшилася кількість листів, що писалися на трофейному папері або листівках. Відтак циркуляр № 45 від 14 липня 1943 р. зобов'язував співробітників відділу «В» звертати прискіпливу увагу на трофейне поштове приладдя. Цензорам заборонялося пропускати з подальшою конфіскацією та знищенням листівки із зображенням німецьких солдатів, офіцерів, їхнього побуту, воєнних дій чи парадної ходи; поштові листівки й конверти з цитатами нацистських вождів або антирадянськи- ми лозунгами, нацистською емблематикою; іноземні листівки до релігійних або загальних свят (Різдво, Великдень, Новий рік); еротично-порнографічні листівки чи фотографії; листівки з карикатурами або інші лубочні видання; художні листівки на німецькій чи будь-якій іншій іноземній мові.

Дозволялося пропускати листи, написані на художніх листівках із зображенням різних пейзажів, міст, натюрмортів, репродукціями картин, на канцелярському або бланковому папері (бланки рахунків, журнали торгових фірм), якщо він не містив німецьких емблем і гасел ГДА СБ України, ф. 9, спр. 18-сп, арк. 32-32 зв..

В іншому циркулярі, № 55 від 22 липня 1943 р., акцентувалася увага на фактах доставки адресатам листів без штампів «Переглянуто військовою цензурою», затримання відділеннями ВЦ кореспонденції «антирадянського змісту» з підробленими цензурними штампами.

Начальник відділу «В» НКДБ СРСР В. Смородинський пропонував встановити додатковий, вибірковий контроль за перевіреною та прогрифованою цензурою поштово-телеграфною кореспонденцією, виявити можливі канали проникнення її через пошту та перекрити їх. Про всі випадки виявлення відсутніх чи підроблених грифів керівництво ВЦ - відділу «В» мало повідомляти центральний відділ «В» НКДБ СРСР Там само, арк. 39-39 зв..

У циркулярі № 58 від 24 липня 1943 р. В. Смородинський зазначав:

«За останні часи відзначено випадки потрапляння анонімних листів на адресу бійців і командирів Червоної армії з повідомленнями про аморальну поведінку їхніх дружин або близьких».

Перевірка низки таких фактів встановила, що вони в переважній більшості мали провокаційних характер, а їхні автори - «антирадянськи налаштовані громадяни» - намагалися підірвати моральний стан військовослужбовців. Відтак начальник відділу «В» НКДБ СРСР В. Смородинський і начальник 2-го управління НКДБ СРСР П. Федотов пропонували всі анонімні листі подібного змісту конфісковувати. Про їх виявлення апарати цензури мали доповідати у НКДБ-УНКДБ за місцем відправки задля розслідування, розшуку й арешту авторів «провокаційних повідомлень», котрі прирівнювалися до категорії «антирадянські прояви та заклики» ГДА СБ України, ф. 9, спр. 18-сп, арк. 41-41 зв..

Велика кількість кореспонденції, у десятки разів збільшені штати цензурних відділів/відділень та різнохарактерність забороненої інформації не дозволяла оперативним відділам за виявленими фактами швидко організовувати проведення оперативно-розшукових заходів (детальніше див. додаток №3). Саме цим можна пояснити видання нових наказів та циркулярів відділу «В». Наприклад, директивною вказівкою № 76 від 4 вересня 1943 р. пропонувалося територіальним органам ВЦ різнохарактерну інформацію сортувати й пересилати у відповідні органи (прокуратура, «Смерш», НКВС тощо):

¦ повідомлення про шпигунство, диверсії, терор, антирадянські прояви, зраду Батьківщини, колабораціоністів та іншу інформацію, що могла зацікавити органи держбезпеки - до підрозділів НКДБ-УНКДБ;

¦ повідомлення про шпигунство, диверсії, терор, антирадянські прояви, зраду Батьківщини, колабораціоністів та інші документи, написані військовослужбовцями, - управлінням, відділам контррозвідки НКО, НКВМФ «Смерш» фронтів, флотилій, військових округів;

¦ повідомлення про бандитизм, пограбування, спекуляцію, дитячу безпритульність і злочинність, дезертирство або ухиляння від призову та інші кримінальні злочини - до відповідних органів НКВС;

¦ повідомлення про скарги сімей військовослужбовців армії та флоту, інвалідів війни на неналежне ставлення до них із боку місцевих органів влади - для розслідування в місцеві органи прокуратури з інформуванням про ці факти по партійній лінії (за необхідності оригінали листів дозволялося вилучати й передавати у прокуратуру як речові докази);

¦ інформація про серйозні прорахунки в роботі промисловості, транспорту, колгоспів і радгоспів, окремих ланок радапарату, епідемічні захворювання, скарги членів сімей військовослужбовців армії та флоту, інвалідів війни на матеріально-побутові умови мала відображатися в окремих повідомленнях для республіканських, крайових, обласних керівних партійних і радянських органів.

Інформування різних відомств про результати перевірки приватної кореспонденції, на нашу думку, мало на меті, по-перше, допомогти населенню у вирішенні власних проблем (скарги інвалідів, родин фронтовиків, боротьба з безпритульністю); по-друге, тут був і суто оперативний інтерес, що полягав у виявленні серед мешканців окупованих територій «колабораціоністів». Наприклад, пункти наказу НКВС СРСР № 001683 від 12 грудня 1941 р. «Про оперативно-чекістське обслуговування територій, звільнених від військ противника», директивних указівок НКВС УРСР № 33881/св та вказівки НКВС СРСР № 64 від 18 лютого 1942 р. роз'яснювали, з якими в першу чергу категоріями жителів звільнених районів слід працювати органам внутрішніх справ Органы государственной безопасности СССР в годы Великой Отече-ственной войны: Сб. док. - Москва, 2000. - Т. 2. - Кн. 2. - С. 413-414, 429-430; Т. 3. - Кн. 1. - С. 130-136.. Отже, до обов'язків НКВС-НКДБ входило «через агентів, інформаторів і партизанів, а також чесних радянських громадян установити й заарештувати зрадників, провокаторів, як таких, що перебували на службі німецької окупаційної влади, так і тих, хто допомагав їм у проведенні антирадянських заходів і переслідуванні партійно-радянського активу та чесних

радянських громадян [...]. Виявлених осіб, причетних до антирадянської роботи, негайно заарештовувати й віддавати під суд» Органы государственной безопасности СССР... - Т. 2. - Кн. 2. - С. 414..

«Розробці», арешту та судовим санкціям піддавалися всі співробітники створених окупантами адміністративних органів і збройних формувань. Громадяни, чиє «співробітництво» з ворогом було незначним, бралися під оперативний нагляд. Решта мирних жителів зараховувалися до категорії «Перебував на окупованій території».

Ще однією, не менш важливою, складовою в роботі цензорів, про що свідчить низка згаданих вище директивних документів (наприклад, наказ НКВС СРСР № 002117 від 27 вересня 1942 р.), було виявлення прихованого, закодованого, зашифрованого або обумовленого тексту. Так, заступник наркома держбезпеки СРСР Б. Кобулов у циркулярі № 91 від 7 жовтня 1943 р. писав:

«Військовою цензурою НКДБ СРСР у різний час затримано низку листів сімейно-побутового характеру й патріотичного змісту, в яких за допомогою заздалегідь обумовлених способів (шифри, коди, умовні позначки) передавалися терористично-диверсійні та шпигунські завдання й антирадянські повідомлення» ГДА СБ України, ф. 9, спр. 18-сп, арк. 118-118 зв..

Наведемо декілька прикладів:

1) Горьківський пункт ВЦ затримав приватно-побутовий лист, в якому шляхом перестановки слів у тексті цілком патріотичного характеру цензор виявив прихований, антирадянський, зміст.

2) Працівник ВЦ м. Ярославль затримав підозрілий лист, розрізав його поперек аркушу по середині літер і прочитав по вертикалі, за допомогою складання розрізаних частин, зміст диверсійного завдання, що ставилося перед адресатом.

3) Один із пунктів ВЦ на Далекому Сході затримав лист, у котрому шпигунська явка маскувалася як запрошення від жінки на побачення. Допомогла пильність цензора, адже текст було написано чоловічим почерком.

4) Ще в одному із документів цензори викрили тайнопис шпигунського характеру, виконаний на облігації державного займу. Допомогло те, що автор в основному тексті наполегливо рекомендував перевірити облігацію ГДА СБ України, ф. 9, спр. 18-сп, арк. 116-116 зв..

Для боротьби з новими методами приховування в листах інформації та з метою підготовки новопризначених кадрів НКВС СРСР наказом № 00289 від 16 жовтня 1943 р. видав «Інструкцію з хімічної обробки внутрішньосоюзної кореспонденції на предмет виявлення тайнопису» Там само, спр. 215-сп, арк. 69-72.. Проте норми та правила, прописані в документі, були елементарними та могли стати у пригоді хіба що у воєнний період. Вони орієнтувалися на фронтові відділення ВЦ, що не мали у своєму розпорядженні стаціонарних лабораторій зі спеціалістами-хіміками. Так, в інструкції пропонувалося користуватися для виявлення прихованого тексту реактивами, що їх можна було виготовити в місцевих аптеках. Хімічний тайнопис виявлявся методом кварцування, «Інглікалом», розчинами хлориду заліза й метилену синього, сірчаним амонієм, азотнокислим сріблом тощо.

10 січня 1944 р. відділи/відділення «В» НКДБ-УНКДБ отримали оновлений перелік повідомлень військового характеру, заборонених і дозволених в особистому листуванні. Його розробив начальник відділу «В» НКДБ СРСР В. Смородинський, а затвердив заступник наркома держбезпеки СРСР Б. Кобулов Там само, спр. 220-сп, арк. 3-6..

Згідно з директивною вказівкою № 20 відділу «В» НКДБ СРСР від 11 лютого 1944 р., було проведено структурні зміни для більш детального розмежували роботи пунктів (відділень) ВЦ. Так, у кожному з них передбачалося:

1) Створити дві окремих групи:

¦ цензорську - цензурування й направлення за адресами всіх листів позитивного характеру;

¦ оперативну - повторне цензурування відібраних цензорською групою документів; виявлення інформації, що заслуговувала на оперативний інтерес або забороненого до розголошення змісту; вилучення тексту методом викреслення, конфіскація листів та укладання меморандумів; облік кількості негативних висловлювань у листах. До цієї групи входили найбільш досвідчені, «політично грамотні» цензори 1-ї категорії. Штат оперативної групи залежав від кількості відібраних цензурою листів, однак не більше 15% до числа цензорів, зайнятих вичиткою кореспонденції.

2) Вивести технічних контролерів зі складу оперативної групи в безпосереднє підпорядкування начальників відділень (пунктів) ВЦ.

У великих відділеннях військової цензури, де перлюстрація кореспонденції відбувалася в підрозділах, розподіл на оперативну й цензорську групи проводився по кожному підрозділу. У районних пунктах ВЦ із невеликою кількістю цензорів оперативна робота з вилучення тексту, систематизації меморандумів із подальшим оперативним використанням покладалася на старших пунктів.

Керівництво оперативною та цензорською групами здійснювали оперуповноважені при цивільних пунктах ВЦ і старші оперуповноважені при армійських відділеннях ВЦ. До їхніх функціональних обов'язків належало: консультація цензорів; санкціонування викреслення текстів і перевірка правильності виконання; визначення документів, що підлягали подальшому оперативному використанню (в оригіналах, копіях чи меморандумах); направлення на розшифровку листів із тайнописним, закодованим чи зашифрованим змістом, а також контроль за своєчасним отриманням дешифрування; розробка заходів щодо встановлення авторів, які використовували в листах тайнопис, шифр або коди; організація роботи з виявлення за почерком авторів антирадянських анонімних листів, листівок; керівництво обліком по матеріалах ВЦ, відбір документів (виписки, меморандуми) для включення їх до місячних або тематичних спецповідомлень.

Апробація згаданих вище структурних змін, у першу чергу, мала пройти у центральному відділенні, а в разі успіху - поширитися на всі пункти/відділення тей, фронтів ГДА СБ України, ф. 9, спр. 220-сп, арк. 21 зв. - 22 зв..

Для розуміння практики повсякденної діяльності цензури інтерес становить низка документів про підсумки роботи пунків ВЦ і ПК. Так, у циркулярі № 133 «Про конфіскацію листів» від 25 грудня 1943 р. за підписом начальника відділу «В» НКДБ СРСР В. Смородинського вказувалося, що поряд із несанкціонованим вилученням великої кількості документів, котрі містили різні скарги населення, органи військової цензури безпідставно конфіско- вують листи з наріканнями на свою роботу. Наприклад, відділ «В» НКДБ Татарської АРСР вилучив документ, в якому йшлося:

«Фотокартку [, про] яку ти писав, що фотографувався в Москві в 1941 році, я її не отримала, чому - не знаю, її в листі не було. Дорогий Андрію! Напевно, коли перевіряла військова цензура, то вийняти з конверту вийняла, а вкласти назад забула».

Співробітники відділу «В» УНКДБ по Омській області вилучили з листа такий уривок:

«Ось так посилай фото... Це фото може хтось чекає, а воно пропало. Це, видно, так працює військова цензура» Там само, спр. 216-сп, арк. 73-74..

Зіншого директивного документа, № 20 від 11 лютого 1944 р., дізнаємося, що під час викреслення тексту цензори допускали грубі помилки, і це викликало нарікання з боку бійців і командирів Червоної армії на роботу ВЦ. Причини такого явища керівництво відділу «В» НКДБ СРСР убачало в недостатній кваліфікації працівників пунктів військової цензури, вибірковості у системі повторного контролю й завантаженні оперативного складу загально-організаційними питаннями, що відволікало їх від основних завдань з інструктажу та якості перевірки перлюстрованих листів. У результаті виникла низка технічних порушень:

¦ закреслення тексту («антирадянсько-провокаційно-нак- лепницького характеру») тоді, коли ці листи підлягали конфіскації;

¦ недбале викреслення, що давало адресату змогу все ж таки прочитати текст;

¦ нелогічні викреслення, у результаті чого текстова частина спотворювалася настільки, що зміст ставав ще більш небажаним. Наприклад, після тексту «я живу неважно» цензор викреслив три рядки, а далі залишив слова «ну, добре, пережити можна як-небудь». Або у фразі «Тату, цей рік у нас картоплі багато, а хліба мало» слово «мало» - викреслили ГДА СБ України, ф. 9, спр. 220-сп, арк. 21-21 зв..

Слід зазначити, що проблеми з харчовим забезпеченням, питання нестачі хліба, скорочення норм його видачі цивільному населенню стали забороненою для розголосу інформацією, що передбачалося директивною вказівкою відділу «В» НКДБ СРСР № 115 від 23 листопада 1943 р. Там само, спр. 18-сп, арк. 141.

Задля усунення прорахунків керівництво союзного наркомату держбезпеки та відділу «В» НКДБ СРСР у травні 1944 - березні 1946 рр. ухвалило декілька документів щодо організації процесу роботи цензорів:

¦ циркуляр, затверджений заступником наркома держбезпеки СРСР В. Меркуловим, «Про поліпшення якості інформації по матеріалах військової цензури» № 57 від 13 травня 1944 р. Там само, спр. 220-сп, арк. 44-45.;

¦ циркуляр, затверджений заступником наркома держбезпеки СРСР В. Меркуловим, «Про правила перегляду цінних листів» № 58 від 13 травня 1944 р. Там само, арк. 46.;

¦ циркуляр, затверджений заступником наркома держбезпеки СРСР М. Свинелуповим, «Про заходи щодо листів членів сімей військовослужбовців, що йшли на адресу командування військових частин Червоної армії» № 146 від 15 листопада р. ГДА СБ України, ф. 9, спр. 220-сп, арк. 76.;

¦ циркуляр заступника наркома держбезпеки СРСР Б. Кобуло- ва «Про заходи щодо впорядкування роботи пунктів військової цензури НКДБ СРСР» № 14 від 27 січня 1945 р. Там само, спр. 223-сп, арк. 25-26.;

¦ циркуляр, затверджений заступником наркома держбезпеки СРСР Б. Кобуловим, «Про вилучення з листів фотографій понівечених інвалідів Вітчизняної війни» № 15 від 26 січня р. Там само, арк. 38-38 зв.;

¦ циркуляр, затверджений заступником наркома держбезпеки СРСР Б. Кобуловим, «Про повідомлення військового характеру, заборонені в поштово-телеграфному листуванні» № 38 від 8 березня 1945 р. Там само, арк. 138-138 зв.

Прагнення керівництва наркомату до постійного вдосконалення роботи відділів цензури простежується у циркулярі НКДБ СРСР № 57 від 13 травня 1944 р.:

«Поштове листування, що контролюється органами військової цензури НКДБ СРСР, є досить цінним джерелом інформації про політичні настрої й висловлювання населення, про різного роду прорахунки в роботі промисловості, транспорту, сільського господарства, органів забезпечення тощо» Там само, спр. 220-сп, арк. 44..

На заключному етапі діяльності відділу «В» НКДБ СРСР-УРСР робота цензорів зазнала істотних змін:

¦ правила перегляду цінних листів змінилися від цілковитого до вибіркового. Конфіскація допускалася лише за рішенням наркома держбезпеки, начальників УНКДБ або відділу ВЦ НКДБ фронту;

¦ категорії відбору інформації - з перелікової до тематичної, найбільш актуальної на певний момент (наприклад, реагування населення на суспільно-політичні процеси). Розподіл її за територіальною належністю (відображення про становище в окремих районах, республіках, краях, областях) (детальніше див. додаток № 3);

¦ прагнення до створення умов рівномірного розподілу навантаження на співробітників та кадрового доукомплектування відділень/пунктів ВЦ. Слід зазначити, що станом на кінець 1944 - початок 1945 рр. добове навантаження на одного цензора зросло до 1200-1500 листів порівняно з 300 на початку війни. Штатна чисельність на 1 грудня 1944 р. по тилових відділеннях ВЦ збільшилася до 1589 співробітників;

¦ внесення до «Переліку повідомлень, що становлять військову таємницю і забороняються в особистому листуванні» нової категорії інформації - про союзницькі англійські й американські війська (дислокація, розпізнавальні знаки, пересування, участь у бойових діях та ін.);

¦ вилучення з листів фотографій інвалідів війни з демонстрацією каліцтв (ампутовані кінцівки, спотворені обличчя, втрачені очі тощо).

Із кінця літа 1944 р., згідно з циркуляром НКДБ СРСР № 103 від 21 серпня, відділи ВЦ мали поступово переходити до політики мирного часу, повертаючись до методів роботи довоєнної цензури - ПК. Тож заступник наркома держбезпеки Б. Кобулов зобов'язав начальників відділів кадрів і відділів «В»:

«Приступити до відбору з числа найбільш досвідчених, із гарною політико-чекістською характеристикою співробітників ВЦ членів партії, кандидатів у члени партії та членів ВЛКСМ для агентурно- оперативної роботи у НКДБ-НКВС. Із числа найбільш кваліфікованих і перевірених цензорів, що мали довготривалий досвід роботи в ПК, керуючись розрахунками довоєнних штатів ПК».

Кінцевим терміном виконання Б. Кобулов визначив 1 листопада 1944 р. ГДА СБ України, ф. 9, спр. 220-сп, арк. 68.

Окрім листів на адресу військовослужбовців, їхні родини й організації відправляли поштою посилки та бандеролі, котрі також переглядалися цензурою у відповідності зі згаданими вище критеріями. Існував і ваговий ліміт відправлень - не більше 5 кг для рядових і сержантів, не більше 10 кг для офіцерів. Слід також зауважити, що на завершальному етапі війни через накопичення в бійців великої кількості трофейного майна масово поширилася практика відправлення військовослужбовцями посилок у тилові райони країни.

Упродовж досліджуваного періоду керівництво органів державної безпеки дбало про підвищення професійного та кваліфікаційного рівнів працівників цензури. Звіти, рукописні написи про ознайомлення з документами, резолюції на нормативно- розпорядчих актах по лінії роботи ПК-ВЦ свідчать, що кожен новий наказ, указівка, інформаційне повідомлення чи циркуляр обов'язково опрацьовувалися та доводилися до особового складу на відповідних нарадах ГДА СБ України, ф. 16, оп. 1, спр. 560, арк. 259.. Однак, крім знання вимог нормативно-правових документів, працівники цензури мали бути політично обізнаними для якісного опрацьовування кореспонденції (ситуація у країні та за її межами, ідейні засади ВКП(б), історія СРСР і світу тощо).

У циркулярі заступника наркома держбезпеки СРСР Б. Кобулова № 5 від 25 січня 1944 р. викладалася низка фактів, котрі ілюстрували, як слабкий політико-ідеологічний рівень цензорів поштово-телеграфного контролю впливав на якість виконання роботи:

«Цензор відділення ВЦ при головному ВПСЦ Корочкіна на питання: з ким веде війну Радянський Союз, - відповіла, що Радянський Союз веде війну з Японією; цензор Арського пункту ВЦ Татарської АРСР Яніна не знала, що ЦК ВКП(б) є керівним органом нашої партії, також нічого не знала про розпуск Комінтерну; цензор армійського відділення ВЦ НКДБ № 184 Прокоф'єва нічого не знала про присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці т.т. Молотову, Берія, Маленкову й Мікояну; цензор того ж відділення Ананьєва на питання - який державний пост займає тов. Молотов - відповіла: "Голова Президії Верховної Ради". Особливо погано було організовано політосвіту цензорів у міських і районних пунктах ВЦ, де деякі штатні одиниці навіть не отримували свіжих газет» Там само, ф. 9, спр. 220-сп, арк. 7-7 зв..

Після війни відділи/відділення ВЦ було приведено до штатів довоєнного часу: відділи/відділення/пункти з підпорядкуванням відділу «В» НКДБ СРСР-УРСР до моменту ліквідації НКДБ 15 березня 1946 р. і створення Міністерства державної безпеки (МДБ). Станом на лютий 1946 р. у 25 областях УРСР діяло 80 пунктів цензури із 892 цензорами та 116 вакансіями ГДА СБ України, ф. 16, оп. 1, спр. 560, арк. 256.. Важливість відділу «В» зумовила його статус самостійної одиниці при центральних і регіональних апаратах МДБ.

Отже, населення радянської України, довіряючи паперу свої думки й почуття, навіть не могло уявити масштабів перлюстрації. Ішлося не лише про заборону чи дозвіл на проходження тієї або іншої кореспонденції, а про суцільний контроль за політичними настроями громадян СРСР. Такі заходи спричинило бажання вищого партійно-державного керівництва СРСР «вилучати» інакомислячих громадян. Про це свідчать численні кримінальні справи проти тих, хто висловлював «антирадянські настрої» у приватній кореспонденції. Листи від цивільного населення до бійців діючої армії, а також у зворотному напрямку - від військовослужбовців-фронтовиків у тилові райони СРСР, також переглядалися цензурою, а через свій зміст вони могли бути конфісковані та знищені, або ж текст зазнавав втручань. Поточна діяльність відділів цензури ретельно контролювалася керівництвом органів державної безпеки. Відібрана інформація кожні два тижні викладалася у звітах, що включали не лише аналіз кореспонденції, а і якість роботи цензорів. Слід звернути увагу, що дані про роботу цензурних органів у СРСР-УРСР перебували під забороною. Їх розголошення, порушення цензурних процедур загрожували співробітникам відділів ПК - ВЦ не тільки адміністративними, але й кримінальними (ст. 185 КК УРСР, до 3-х місяців виправних робіт або штраф) покараннями. Водночас діяльність військово-цензурних органів під час Другої світової війни була одним із методів оперативної роботи щодо дотримання режиму нерозголошення державної таємниці, відстеження відповідних злочинів, викриття й ліквідації каналів поширення панічних чуток тощо.

ДОДАТКИ № 1

Статистичні дані щодо роботи пунктів із перлюстрації кореспонденції (09.1939 - 03.1946) Статистичні дані узагальнено на основі виявлених тижневих та щомісячних звітів роботи відділу «В» НКДБ УРСР (див.: ГДА СБ України, ф. 16, оп. 1, спр. 359, арк. 251-257; спр. 363, арк. 97-102; спр. 376, арк. 272-307; спр. 508, арк. 1-10, 61-89, 189-208; спр. 518, арк. 240, 270-275, 293-299, 328-329; спр. 542 в, арк. 12-14; спр. 555, арк. 213-223, 237-247; спр. 556, арк. 60-62; спр. 558, арк. 174-185; спр. 559, арк. 43-53; спр. 560, арк. 256-259, 292-316).

За період	Усього	Внутрішня (вх. і вих.)	Міжна родна	Із них конфісковано
09.1939	10 982 216	10 950 998	31218	16 869
1-5.11.1939	500	--	--	--
12.1940	129 050	--	129 050	6520
1-25.01.1941	97 160	--	97 160	5130
10.02-10.03.1941 (вих. зі сходу України)	6270	--	6270	1079
01-04.1941	2000	--	2000	?
14.03.1941	38 235	--	38 235	4235
05.1941	287 110	?	287 110	10 478
23-25.06.1941	13 776	13 776	--	251
13-17.08.1941 (Харків)	95 480	--	--	540
16-20.08.1941 (Полтава)	32 464	--	--	117
21.08.1941	5937	--	--	18
23-28.08.1941 (Харків)	92 336	--	--	1123
02.1944	6 992 796	--	--	102 378
12.1945	20 400 560	20 200 994	199 566	60 569
01.1946	5 458 613	5 319 935	138 678	24 237
02.1946	7 830 531	--	--	15 632



№ 2

Дані щодо кількості оброблених листів (вхідна та вихідна кореспонденція), написаних іноземними або регіональними мовами СРСР (02.1944 - 02.1946) Статистичні дані узагальнено на основі виявлених щомісячних звітів роботи відділу «В» НКДБ УРСР (див.: ГДА СБ України, ф. 16, оп. 1, спр. 542 в, арк. 12-12 зв.; спр. 555, арк. 213, 237; спр. 559, арк. 43; спр. 560, арк. 292).

Мова	02.1944	12.1945	01.1946	02.1946
Азербайджанська	21	13 337	11759	4414
Англійська	-	2294	48	-
Башкирська	-	1596	624	1416
Болгарська	-	352	14 650	350
Вірменська	217	14 686	7245	4558
Грузинська	-	20 290	12 165	5674
Єврейська	-	44 662	6305	3797
Казахська	5244	23 007	11698	10 774
Каракалпацька	-	-	-	286
Киргизька	1050	904	165	820
Марійська	25	1033	2995	1859
Молдавська	-	63 552	26 641	16 513
Мордовська	-	-	-	30
Німецька	162	27 568	2579	7120
Північноосетинська	-	-	-	226
Польська	2	259 421	69 105	35 880
Румунська	-	89 792	17 315	18 663
Словацька	-	369	-	-
Таджицька	-	1920	3	71
Татарська	4484	31418	28 074	20 129
Туркменська	485	3507	4060	5388
Угорська	-	5106	39	60
Удмуртська	25	757	925	300
Узбецька	4298	20 879	9412	5636
Французька	-	346	-	11
Чеська	4	1900	-	-
Чуваська	2185	3213	4443	4836



№ 3

Дані щодо кількості обробленої вхідної та вихідної кореспонденції з розбиттям її за категоріями забороненої до витоку інформації (02.1944-02.1946) Статистичні дані узагальнено на основі виявлених щомісячних звітів роботи відділу «В» НКДБ УРСР (див.: ГДА СБ України, ф. 16, оп. 1, спр. 542 в, арк. 1-2 зв. - 13; спр. 555, арк. 213 зв. - 214, 237 зв. - 238; спр. 559, арк. 43 зв. - 44 зв.; спр. 560, арк. 256-257, 294-295).

Категорії інформації	За період
	02.1944	12.1945	01.1946	02.1946
Антирадянські та к-р висловлювання	20	1044	28	544
Антирадянські листівки та к-р анонімки	194	15	5	7
Недоліки у промисловості	110	156	13	105
Недоліки в роботі колгоспів і радгоспів	531	4009	748	930
Недоліки в роботі транспорту	58	14	--	1
Недоліки в роботі радянського апарату	265	169	10	46
Скарги на роботу органів зв'язку	157	39	5	3
Скарги на роботу органів ВЦ	63	--	--	5
Скарги родин військовослужбовців	1406	822	781	1015
Скарги інвалідів Вітчизняної війни	51	289	62	309
Скарги евакуйованих	121	2	--	1
Скарги на мат.-побутові умови та забезпечення	4791	5565	756	2545
Скарги на харчове забезпечення	146	5557	1131	1617
Скарги на виробничу діяльність	11 916	--	--	--

Нижче подаємо матеріали Галузевого державного архіву Служби безпеки України, в яких розкривається робота цензорських відділів. Документи відтворено згідно з археографічними правилами, мовою оригіналів. Наявні в тексті стилістичні й орфографічні помилки, що не впливають на зміст, виправлено без застережень. Відсутні слова, букви дописано у квадратних дужках.

Автори висловлюють щиру подяку за допомогу в підготовці дослідження співробітникам ГДА СБ України Д. Бойко, І. Бухаревій, О. Катре- вичу, Ю. Копил, О. Михайлову, В. Окіпнюк, Т. Петруші, О. Сіроштан.

ДОКУМЕНТИ № 1

Наказ народного комісара внутрішніх справ СРСР № 0056 про запровадження цензури на всі види поштово-телеграфної вхідної та вихідної кореспонденції діючих частин Червоної армії та Військово-морського флоту

14 січня 1940 р. Совершенно секретно Гриф «Совершенно секретно» змінено на «Нетаємно» за рішенням ЕК з питань таємниць Служби безпеки України (реєстр. № акта 24/2-387 від 30.01.2014).

ПРИКАЗ

НАРОДНОГО КОМИССАРА ВНУТРЕННИХ ДЕЛ Союза ССР за 1940 год

№ 0056. СОДЕРЖАНИЕ: О введении цензуры на все виды почтовотелеграфной входящей и исходящей корреспонденции действующих частей Красной армии и Военно-морского флота

№ 005614 января 1940 г. гор. Москва

Для предотвращения проникновения через красноармейскую корреспонденцию антисоветских провокационно-клеветнических и иных, направленных против государственных интересов Советского Союза, сведений, а также - разглашения военной тайны,

ПРИКАЗЫВАЮ:

1. Ввести на всю входящую и исходящую почтово-телеграфную корреспонденцию действующих частей Красной армии и Военно-морского флота цензуру.

2. Производить официальное вскрытие всей красноармейской корреспонденции: простые, заказные и ценные письма, телеграммы и посылки.

3. Всю вскрываемую корреспонденцию подвергать химической обработке на предмет возможного обнаружения тайнописи, бактериологических и взрывчатых веществ.

4. На просмотренных письмах накладывать штамп «Просмотрено цензурой».

Прилагаемый оттиск штампа цензуры - утвердить.

5. Конфискации подлежат следующие письма:

а)антисоветского, провокационно-клеветнического содержания;

б)с контрреволюционными вложениями (листовки, воззвания);

в)содержащие сведения: о составе, численности и наименовании частей Красной армии и Военно-морского флота; о месте расположения и передвижения войсковых частей, эскадр, военных или морских отрядов или отдельных судов; фамилии старшего и высшего командно-политического состава Краской армии и Военно-морского флота; о характере работ по устройству укрепленных пунктов, их вооружении и численности гарнизона; о комплектовании новых войсковых соединений; о военных перевозках и техническом состоянии железных и шоссейных дорог и водных путей; о состоянии телеграфной и телефонной линий и месте расположения радиостанций; о ходе боев на фронте, количестве убитых и раненых, результатах бомбардировки; об эпидемических заболеваниях; о железнодорожных катастрофах и планах намечаемых или проводимых операций; о ходе выполнения заказов военного ведомства; о продовольственных затруднениях в тылу и просьбы в высылке фиктивных документов для получения отпусков.

6. Конфискованные письма, исходящих из действующих частей, направлять в особые отделы соответствующих войсковых соединений Красной армии и Военно-морского флота; конфискованные же письма, адресованные в действующие части Красной армии и Военно-морского флота, направлять в территориальные управления НКВД по месту жительства отправителя письма - для оперативного использования.

7. Для осуществления цензуры в отношении исходящей из действующих частей Красной армии и Военно-морского флота почтово-телеграфной корреспонденции организовать при военно-почтово-сортировочном пункте Наркомсвязи в Ленинграде отделение цензуры с непосредственным подчинением его 2-му специальному отделу Управления НКВД по Ленинградской области.

Начальником отделения цензуры исходящей из действующих частей Красной армии и Военно-морского флота почтово-телеграфной корреспонденции при 2-ом спецотделе УНКВД по Ленинградской области назначить лейтенанта государственной безопасности ЛУРЬЕ Якова Адольфовича, освободив его от должности заместителя начальника 3-го отделения 2 спецотдела УНКВД по Ленинградской области.

Начальнику УНКВД по Ленинградской области - комиссару государственной безопасности 2 ранга тов. ГОГЛИДЗЕ немедленно приступить к организации работы отделения и его укомплектованию в соответствии с прилагаемой при этом штатной положенности Не друкується..

Заместителю начальника 2 спецотдела НКВД СССР бригадному комиссару тов. САВИНОВУ, в соответствии с имеющейся договоренностью с Наркоматом связи, обеспечить поступление всей исходящей из действующих частей Красной армии и Военно-морского флота через военнопочтовые базы в Петрозаводске, Мурманске и Райволле корреспонденции в Ленинградский военно-почтовый сортировочный пункт для оперативной обработки.

8. Для осуществления цензуры в отношении направляемой в действующие части Красной армии и Военно-морского флота почтово-телеграфной корреспонденции создать при военно-почтово-сортировочных пунктах в городах: Москве, Ленинграде, Минске и Киеве отделения цензуры с включением их в состав 2 спецотделов соответствующих НКВД-УНКВД.

Назначить начальниками отделений цензуры:

а)при Московском военно-почтово-сортировочном пункте - лейтенанта государственной безопасности тов. ДУЛИНА Ивана Михайловича, освободив его от должности старшего оперуполномоченного 3 отделения 2 спецотдела НКВД СССР;

б)при Ленинградском военно-почтово-сортировочном пункте - младшего лейтенанта государственной безопасности тов. КУРЬЯКОВА Ульяна Кузьмича, освободив его от должности руководителя группы ПК 2 спецотдела УНКВД по Ленинградской области;

в)при Минском военно-почтово-сортировочном пункте - младшего лейтенанта государственной безопасности тов. НЕОМАНОВА Тимофея Исааковича, освободив его от должности начальника 2-го отделения 3-го отдела ЭКУ НКВД Белорусской ССР;

г)при Киевском военно-почтово-сортировочном пункте - лейтенанта государственной безопасности тов. ЗАЙЦЕВА Александра Васильевича, освободив его от должности заместителя начальника 4-го отделения 2 спецотдела НКВД УССР.

9. Заместителю начальника 2-го спецотдела НКВД СССР - бригадному комиссару тов. САВИНОВУ, начальнику УНКВД по Ленинградской области - комиссару государственной безопасности 2 ранга тов. ГОГ- ЛИДЗЕ, народному комиссару Украинской ССР - комиссару государственной безопасности 3 ранга тов. СЕРОВУ и наркому внутренних дел

Белорусской ССР - старшему майору государственной безопасности тов. ЦАНАВА немедленно приступить к организации работы этих отделений и их укомплектованию на основе прилагаемой при этом штатной положенности Не друкується..

Обисполнении доложить.

НАРОДНЫЙ КОМИССАР ВНУТРЕННИХ ДЕЛ СОЮЗА ССР

КОМИССАР ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ[Л. БЕРИЯ]

Верно: пом[ощник] оперуполномоченного отделения кодификации секретариата НКВД СССР

сержант государственной безопасности [підпис нерозбірливий]

ГДА СБ України, ф. 9, спр. 208-сп, арк. 12-16.

Засвідчена копія, машинопис.

№ 2

Наказ наркома внутрішніх справ СРСР № 0074 про порядок здійснення політичного контролю за міжнародною та внутрішньою поштово-телеграфною кореспонденцією

18 січня 1940 р. Совершенно секретно Гриф «Совершенно секретно» змінено на «Нетаємно» за рішенням ЕК з питань таємниць Служби безпеки України (реєстр. № акта 24/2-4691 від 29.11.2013 р.).

ПРИКАЗ

НАРОДНОГО КОМИССАРА ВНУТРЕННИХ ДЕЛ Союза ССР за 1940 год

№ 0074. СОДЕРЖАНИЕ: О порядке осуществления политического контроля международной и внутренней почтово-телеграфной корреспонденции

№ 007418 января 1940 г.гор. Москва

Во изменение существующего порядка осуществления политического контроля почтово-телеграфной корреспонденции, как международной, так и действующих частей Красной армии и Военно-морского флота,

ПРИКАЗЫВАЮ установить следующий порядок осуществления политического контроля этой корреспонденции:

1. Всю международную почтово-телеграфную корреспонденцию как инопосольств, торгпредств и инокорреспондентов, так и частных граждан - подвергать негласному политическому контролю.

2. Отменить существующий порядок гласной цензуры исходящей и входящей корреспонденции действующих частей Красной армии и Военно-морского флота.

3. При негласном просмотре почтово-телеграфной корреспонденции, как международной, так и действующих частей Красной армии и Военно-морского флота, - развертывание, наложение штампа «Просмотрено», вычеркивание текста и явную химическую обработку документов - отменить.

4. Международные документы, содержащие антисоветские провокационно-клеветнические или иные сведения, направленные против государственных интересов Союза ССР, подвергать конфискации. Конфискацию международных документов инопосольств, торгпредств и инокорреспондентов производить только с санкции моей или моего заместителя.

Конфискацию же международной корреспонденции частных граждан производить с санкции начальника 2-го спецотдела НКВД СССР и наркомов внутренних дел союзных и автономных республик - начальников краевых и областных управлений НКВД.

5. Предоставить право осуществления политического контроля международной корреспонденции дополнительно 2 спецотделам: НКВД Узбекской ССР, НКВД Туркменской ССР, НКВД Бурят-Монгольской АССР, УНКВД по Приморскому краю, УНКВД по Новосибирской области, УНКВД по Иркутской области.

6. Народному комиссару внутренних дел Узбекской ССР старшему майору государственной безопасности т. САДЖАЯ, народному комиссару внутренних дел Туркменской ССР майору государственной безопасности т. БОРЩОВУ, наркому внутренних дел Бурят-Монгольской АССР полковнику т. ТКАЧЕВУ, начальнику УНКВД по Приморскому краю старшему майору государственной безопасности т. ГВИШИАНИ, начальнику УНКВД по Новосибирской области майору государственной безопасности т. КУДРЯВЦЕВУ и начальнику УНКВД по Иркутской области капитану государственной безопасности т. СМИРНОВУ - организовать за счет существующих штатов пунктов ПК работу по негласному просмотру международной почтово-телеграфной корреспонденции.

7. Из корреспонденции действующих частей Красной армии и Военно-морского флота конфискации подвергать следующие письма:

а)антисоветского, провокационно-клеветнического содержания;

б)с контрреволюционными вложениями (листовки, воззвания);

в)содержащие сведения: о составе, численности и наименовании частей Красной армии и Военно-морского флота; о месте расположения и передвижения войсковых частей, эскадр, военных или морских отрядов или отдельных судов; фамилии старшего и высшего командно-политического состава Красной армии и Военно-морского флота; о характере работ по устройству укрепленных пунктов, их вооружении и численности гарнизона; о комплектовании новых войсковых соединений; о военных перевозках и техническом состоянии железных и шоссейных дорог и водных путей; о состоянии телеграфной и телефонной линий и месте расположения радиостанций; о ходе боев на фронте, количестве убитых и раненых, результатах бомбардировки; об эпидемических заболеваниях; о железнодорожных катастрофах и планах намечаемых или проводимых операций; о ходе выполнения заказов военного ведомства; о продовольственных затруднениях в тылу и просьбы о высылке фиктивных документов для получения отпусков.

8. Конфискованные письма, исходящие из действующих частей, направлять в особые отделы соответствующих войсковых соединений Красной армии и Военно-морского флота; конфискованные же письма, адресованные в действующие части Красной армии и Военно-морского флота, направлять в территориальные управления НКВД по месту жительства отправителя письма, - для оперативного использования.

9. Для обеспечения полного контроля и нормальных сроков прохождения исходящей корреспонденции действующих частей Красной армии и Военно-морского флота - обработку этой корреспонденции возложить на республиканские, краевые и областные пункты политического контроля.

Заместителю начальника 2-го спецотдела НКВД СССР бригадному комиссару т. САВИНОВУ, по договоренности с Наркоматом связи Союза ССР, обеспечить распределение исходящей из действующих частей Красной армии и Военно-морского флота корреспонденции по соответствующим республиканским, краевым и областными органам НКВД.

10. Во изменение пункта 7 приказа НКВД СССР № 0056 от 14 января 1940 г., отделение цензуры при военно-почтовом сортировочном пункте Наркомсвязи в Ленинграде - переименовать в отделение ПК, с оставлением штатной положенности отделения в 50 человек.

11. Созданные на основании приказа НКВД СССР № 0056 от 14 января 1940 г. в Москве, Ленинграде, Минске и Киеве отделения цензуры для официального просмотра направляемой в действующие части Красной армии и Военно-морского флота почтово-телеграфной корреспонденции - переименовать в отделения ПК, возложив на них негласное осуществление политического контроля этой же корреспонденции.

НАРОДНЫЙ КОМИССАР ВНУТРЕННИХ ДЕЛ СОЮЗА ССР

КОМИССАР ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ[Л. БЕРИЯ]

Верно: пом[ощник] оперуполномоченного отделения кодификации секретариата НКВД СССР

сержант государственной безопасностиЦветков

ГДА СБ України, ф. 9, спр. 208-сп, арк. 17-20.

Засвідчена копія, машинопис.



№ 3

Наказ наркома внутрішніх справ СРСР № 0077 про затвердження положення щодо розпорядку роботи та обов'язків співробітників політконтролю НКВС СРСР

...