Діяльність Вільгельма Вірзінга проти українського націоналістичного руху в часи Другої світової війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Магістр зв'язків з громадськістю, Національний університет «Києво- Могилянська академія»

Ігор Бігун

24 січня 1951 р. в м. Нюрн- берг-Фюрті у Західній Німеччині відбулося судове засідання у справі гауптштурмфюрера СС Вільгельма Вірзінга. Йому інкримінували участь у 15 допитах, на яких він сам або інші особи за його наказами застосовували тортури. Жертвами цих тортур під час Другої світової війни були українські націоналісти.

В українській історіографії до недавнього часу майже не було робіт, присвячених діяльності В. Вірзінга. Більш-менш докладно роль Вірзінга в розгромі бандерівського підпілля на території Німеччини і у Львові в 1942--1943 рр., а також обставини його викриття й засудження висвітлив Степан Мудрик. Подібний нарис, ґрунтуючись на статті Олега Лисяка в «Українському самостійнику», зробив Володимир Макар, доповнивши його маловідомими деталями викриття гестапівського офіцера після війни. Окремі згадки про Вірзінга є в наукових і популярних біографічних публікаціях про осіб, які були в нього на допитах: Івана Климова, Галину Столяр4, Ярослава Старуха5, Володимира Федака6, Олега Ольжича7, Нестора Процика8, Івана Шевчука9,

Галина Столяр - кур'єр Проводу Ярослав Старух - організаційний ОУН(б) між Німеччиною і Львовом референт Проводу ОУН(б)

Мирона-Івана Карпинця10 та ін. В загальних рисах про боротьбу В. Вірзінга проти українських націоналістів коротко писав Володимир Косик11. Процесу над Вірзінгом торкався Микола Омелюсік12. Про участь В. Вірзінга в допитах діячів Організації Українських Націоналістів (мельниківців) в 1944 р. йдеться у статті Юрія Зайцева13. Дмитро Вєдєнєєв і Геннадій Биструхін зарахували заходи Служби безпеки Закордонних частин (СБ ЗЧ) ОУН з викриття В. Вірзінга в 1949 р. до успішних операцій оунівської спецслужби14.

Першу групу джерел, використаних у цьому дослідженні, становлять документи німецьких спецслужб, де висвітлюється хід їхнього протиборства з підпіллям ОУН (бандерівців), і радянське агентурне донесення, що містить деякі подробиці життя В. Вірзінга під час Другої світової війни. Автор також використав доку-

Лебедь М. УПА. Українська Повстанська Армія, її генеза, ріст і діїу визвольній боротьбі українського народу за Українську Самостійну Соборну Державу. -- Б.м.в: Сучасність, 1987. -- С. 37--38; Содоль П. Українська Повстанца Армія 1943--49. Довідник. -- Нью-Йорк, 1994.

Солонинка М. В десятіроковини смерти Г. Столяр//Гомін України --1952. --№ 52 (188) -- 27 грудня. -- С. 2; Визначні українські жінки: матеріали і гутірки -- Вип. 24. -- Нью-Йорк, 1967 -- С. 83--84.

Мороз В. Ярослав Старух (нарис життя і діяльності) // Літопис УПА. Нова серія. -- Т. 21. Ярослав Старух. Документи і матеріали -- Київ; Торонто, 2012. Верига В. Втрати ОУН в часі Другої світової війни. -- Торонто: Вид-во «Новий шлях», 1991 -- С. 177-- 178; В боротьбі за українську державу: есеї, спогади, свідчення, літописання, документи Другої світової війни / ред. М. Г. Марунчак. -- Вінніпег, 1990. -- С. 1033.

Зінкевич О. Олег Ольжич. Шляхи життя, творчості й боротьби// Олег Ольжич. Вибрані твори. -- К.: Смолоскип, 2007. -- С. 397; Верига В. Втрати ОУН в часі Другої світової війни. -- Торонто: Вид-во «Новий шлях», 1991. -- С. 177.

В боротьбі за Українську державу: есеї, спогади, свідчення, літописання, документи Другої світової війни /ред. М. Г. Марунчак. -- Вінніпег, 1990. -- С. 1035.

Зайцев Ю. Просвітянка Євгенія Зелінська -- політв'язень двох тоталітарних режимів // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. праць. -- Вип. 19. -- Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2010. -- С. 494--497.

Вєдєнєєв Д., Биструхін Г. Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУН та УПА і радянських сил спецоперацій. -- К.: К.І.С., 2007. -- С. 230. менти з архівної кримінальної справи В. Вірзінга, яка складається з п'яти томів загальним обсягом у 900 сторінок і зберігається в Державному архіві Нюрнберга15.

Інша категорія джерел -- це спогади осіб, яких допитував В. Ві- рзінг або його співробітники: членів ОУН(б) -- Омеляна Антоновича, Олени Вітик, Богдана Казанівського, Петра Ковальського, Богдана Криницького, Володимира Леника, Володимира Лобая, Теодора Пелеха, Степана Семенюка, Ярослава Старуха, Володимира Стахова, Ярослава Стецька, Івана Тимчука, Володимири Турчиняк, Івана Шевчука; членів ОУН(м) -- Дмитра Андрієвсько- го, Олександра Бойкова, Томи Лапичака, Володимира Мартин - ця, Євгена Онацького, Михайла Селешка; командира Української

Теодор Пелех -- організатор УНС у

До третьої групи джерел слід віднести повоєнні публікації в пресі української діаспори, що висвітлювали заходи ЗЧ ОУН і Ліги українських політв'язнів, спрямовані на притягнення В. Вірзінга до відповідальності, і хід судового процесу на ним. Це передусім стаття Олега Лисяка «Кат Вірзінґ -- поліційним достойником в ІРО», яка вперше публічно викрила злочинця; інформаційні замітки в «Гомоні України», який ретельно передавав подробиці слідства над Вірзінгом; репортаж О. Лисяка із зали суду над гестапівцем у 1951 р.

Степан Семенюк -- зв'язківець

Проводу ОУН(б) у Львові народно-революційної армії (УНРА) Тараса Боровця. Додаткові відомості про В. Вірзінга і його жертв можна знайти у спогадах Дмитра Куп'яка, Дмитра Недовоза та Лідії Лугової.

Вільгельм (Віллі) Вірзінг (Wilhelm Wirsing) народився 22 березня 1898 р. в латвійському м. Єльгава, що тоді входило до складу Російської імперії, у сім'ї державного службовця. Він був балтійським німцем, мав брата й сестру. Шкільна освіта В. Вірзінга складалася з двох класів німецької початкової школи та п'яти -- російської гімназії (1907--1915).

На процесі 1951 р. свідок обвинувачення Петро Ґенґало стверджував, що Вірзінг на допитах вихвалявся перед ним своєю службою в царській «охранці», а відтак і у ВЧК. Але якщо врахувати, що Охоронне відділення МВД Російської імперії розформували 4 березня 1917 р., зразу після Лютневої революції, виникає запитання: а коли і ким устиг попрацювати там Вірзінг, якому на час ліквідації цієї структури було 19 років? Документальних підтверджень цьому немає.

Достовірно відомо, що в незалежній Латвії він працював у поліції м. Риги, куди вступив на службу 1918 р. Протягом 3 січня -- 8 липня 1919 р. Рига була окупована радянськими військами. Та все одно Вірзінг не міг бути чекістом, бо на загарбаних Червоною армією землях Латвії підрозділи Надзвичайної комісії взагалі не діяли.

Вірзінг пройшов п'ятимісячний курс для поліційних службовців, а в 1924 р. був атестований на комісара поліції. До 1932 р. він служив комісаром кримінальної поліції, а в 1932--1940 рр. -- окружним комісаром поліції порядку. Після загарбання Латвії Радянським Союзом протягом січня--березня 1941 р. Вірзінг був службовцем у Штабі з репатріації (Umsiedelungstab), після чого емігрував до Німеччини.

На цей час у нього вже була родина: дружина Ірене (Irene, до заміжжя -- Грассманн (Grass- mann), 1903 р. н., з якою Вірзінг побрався 28 листопада 1925 р., і донька Маргарита, 1927 р. н..

На історичній батьківщині сім'я Вірзінгів спершу перебувала в таборах для репатріантів у містах Ауссіг (нині -- Усті-над- Лабем, Чехія), Фолькенштай- ні та Ратені, очікуючи на отримання німецького громадянства. 28 квітня 1942 р. вони стали повноправними громадянами Райху, а сам Вірзінг зголосився на службу в Гестапо. Відтоді він став працювати у слідчому відділі Гестапо в Дрездені, що якраз було неподалік табору для репатріантів №150 в Ратені Дрезденського округу.

Можливо, Вірзінгу і не судилося б увійти в історію і він так і залишився б одним із мільйонів невідомих коліщаток тоталітарної машини Третього Райху, якби не викриття одного з осередків бандерівської ОУН.

Після невизнання нацистами Акта проголошення Української держави вони розігнали Українське Державне Правління (УДП), а його членів разом із іншими бандерівцями (всього 1500 осіб до кінця

1941 р.) запроторили до в'язниць і концтаборів. Після цього ОУН(б) розпочала підпільну антигітлерівську боротьбу. Вже 20 березня

1942 р. у повідомленнях СД (Служби безпеки) з окупованих територій з'явилася окрема рубрика «Український рух опору», де окупанти подавали інформацію про діяльність ОУН(б) і ОУН(м) на шкоду Третьому Райху і свої репресивні контрзаходиУкраїна в Другій світовій війні в документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (1941--1942) /упор. В. Косик -- Т. 2. -- Львів, 1998. -- С. 145..

Підпільна мережа ОУН(б) активно діяла і на території самої Німеччини, де тереновим провідником був Василь Безхлібник-`Беркут', `Еней'Безхлібник Василь (27.02.1913--2.06.1995) -- закінчив Філію Академічної гімназії у Львові (1933), після чого вивчав економіку в Берліні і Мюнхені. Політв'язень польських тюрем (1934--1936 і 03--09.1939). Учасник II Великого Збору (ВЗ) ОУН в Кракові (31.03--3.04.1941). Тереновий провідник ОУН Німеччини (1941-- 12.1942), в'язень тюрми в Берліні та концтабору Заксенгаузен (з 5.05.1943, табірний № 65620), вийшов на волю 20.10.1944р.. Там існувала доволі велика українська діаспора, що складалася з емігрантів, які прибули сюди після Української революції 1917--1921 рр., студентів німецьких вищих шкіл, а також добровільних робітників і вивезених нацистами на примусові роботи, яких із ходом війни ставало дедалі більше. Усіх цих людей ОУН(б) прагнула підтримати й організувати під гаслами боротьби за Українську державу. Зокрема, оунівці поширювали антинацистські листівки, надруковані на циклостилі, серед українських остарбайтерів. Розслідуванням підпільної діяльності займалося дрезденське Гестапо, де працював В. Вірзінг. У вересні 1942 р. йому вдалося заарештувати кур'єра ОУН(б) Сороку і завдяки цьому наступного місяця розгромити мережу ОУН(б) Дрездена, заарештувавши десятьох її членів. Ця справа й ознаменувала початок його кар'єри як ліквідатора українського націоналістичного руху. Внаслідок цього В. Вірзінг дістав підвищення: його перевели на посаду оперативного співробітника реферату ІУ-Д-3 («боротьба з іноземцями з ворожих держав») Гестапо. Невдовзі за активної участі Вірзінга таємна державна поліція ліквідувала бандерівські осередки по всій Німеччині.

Вірзінг якнайкраще підходив для роботи у підрозділі Гестапо, що працював з іноземцями. Адже він знав крім німецької та латвійської мов ще російську, литовську, польську і, як згодом виявилося, розумів українську. Наскільки можна судити зі спогадів оунівців, які проходили слідство у В. Вірзінга, його вправна російська мова була головною підставою для підозр у роботі на НКВД. Поки жодних документів, які б це підтверджували, не знайдено. Більше того, радянська агентура була переконана, що В. Вірзінг був подвійним агентом Англії в ГестапоГДА СБ України. -- Ф. 13. -- Спр. 372. -- Т 38. -- Арк. 43..

У кур'єра Сороки були знайдені листівки антигітлерівського змісту та адреси українців, що мешкали в Берліні. Серед цих адрес виявилась поштова скринька його зверхника, головного зв'язкового ОУН(б) для Німеччини Миколи Румежака-`Клима'. Під час його арешту 1 листопада 1942 р. німці знайшли адреси інших оунівців та інші компрометуючі матеріали. Вірзінг зумів вибити з арештованих багато цінних відомостей, зокрема адресу, за якою проживав із дружиною та дітьми член ОУН(б) Микола Гайдар (його квартира слугувала явкою)Мудрик-Мечник С. Закордонні частини ОУН.... -- С. 18; Макар В. Кат Вірзінґ... -- С. 90..

Великий провал підпільної мережі ОУН(б) в Німеччині стався тоді, коли німецькі спецслужби змогли викрити лінію кур'єрського зв'язку між головним центром ОУН(б) в Берліні і Проводом у Львові. Поліція безпеки влаштувала засідки на конспіративних квартирах і заарештувала в будинку подружжя Гайдар у Берліні чотирьох кур'єрів ОУН(б) з дистрикту «Галичина»Україна в Другій світовій війні в документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (1941--1942) /упор. В. Косик. -- Т. 2. -- Львів, 1998. -- С. 354.. Серед арештованих були студент берлінської політехніки Юрій Кравчук-`Борис' і сту-дентка стоматології з Мюнхена Галина СтолярСтоляр Галина (Олена) (5.03.1916--27.12.1942) -- зв'язкова Крайової екзекути- ви (КЕ) ОУН на західноукраїнських землях (ЗУЗ) (1940), заарештована НКВД (09.1940) та суджена на т.зв. Процесі 59-ох (15--18.01.1941). На початку війни вирвалася з тюрми, у кін. 1942р. заарештована Гестапо і закатована на допитах.. У них знайшли багато компромату: пропаган- дивні матеріали, підроблені документи, фальшиві хлібні картки. Кур'єри прибули до Берліна зі Львова. Їх послав незалежно одне від одного член Проводу ОУН(б) Іван Климів-`Легенда' із завданням передати інструкції щодо зміни методів конспірації та приготування до нових репресій Гестапо. Допити кур'єрів проводив В. Вірзінг. Г. Столяр вперто мовчала і, не зрадивши ані слова організаційної інформації, померла від тортур 27 грудня 1942 р.Визначні українські жінки: матеріали і гутірки. -- Вип. 24. -- Нью-Йорк, 1967. -- С. 83--84; Лисяк О. Кат Вірзінґ -- поліційним достойником в ІРО... -- С. 5; Мудрик-Мечник С. Закордонні частини ОУН.... -- С. 19.. Олена Вітик зі слів своєї співкамерниці стверджувала, що Г. Столяр повісилася після особливо нестерпного допитуВітик-Войтович О. З академії мистецтв у тюрму і концентрак... -- С. 29.. Натомість сестра Галини Лідія Столяр-Лугова була переконана, що гестапівці інсценізували самогубство вже мертвої Столяр, аби приховати сліди злочину. Так стверджували численні в'язні, і про це свідчить офіційне повідомлення Гестапо батькам, де вказано фіктивну причину смерті -- запалення легенівЛугова Л. Стежками минулого (спогади). -- Буенос-Айрес: Вид-во Юліяна Середняка, 1984. -- С. 109.. Як ми побачимо далі, таким способом «замітання слідів» гестапівці користувалися не раз. Другий кур'єр Ю. Кравчук, не витримавши катувань, зламався і видав адреси конспіративних квартир ОУН(б) у Львові. Так Гестапо здобуло інформацію про верхівку Організації.

До 20 листопада 1942 р. внаслідок гестапівських облав було заарештовано багатьох членів ОУН Лейпцига, Гамбурга, Гільдес- гейма, Берліна, Ганновера та Потсдама (разом 210 осіб), а також Брауншвейга (48 осіб). Таким чином до 1 грудня на території Райху було викрито значну частку осередків українського націоналістичного підпілляУкраїна в Другій світовій війні в документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (1941--1942) / упор. В. Косик. -- Т. 2. -- Львів, 1998. -- С. 354; Патриляк І. Український визвольний рух у 1942 р. // Український визвольний рух / Інститут українознавства ім. І. Крип 'якевича; Центр досліджень визвольного руху. -- Львів: Мс, 2007. - Зб. 7. -- С. 229..

Допитуючи шофера-інструктора Антона Сікорського, що працював у Берлінській автошколі і, за даними СД, «готував бандерівських кур'єрів», Вірзінг сім разів доводив заарештованого до втрати свідомості, б'ючи залізною спіраллюУкраїна в Другій світовій війні в документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (1941--1942) /упор. В. Косик. -- Т. 2. -- Львів, 1998. -- С. 362; Лисяк О. Суд над Вірзінгом. -- С. 3..

В'язень концтабору Равенсбрюк Пелагія Дністрянська так описувала хід слідства у своїй справі в Берліні: «В слідчій кімнаті прийняв мене криком Вірзінґ, спершу в німецькій, а потім в російсько-українській мові. Людей, знімки яких він мені показував, я не пізнала нікого. Тоді він почав бити мене кулаками по лиці й голові яких дві години. На руці в нього був грубезний золотий перстень з монограмою. Мені з уст і з носа потекла кров. Другого дня возили мене автом, відчинивши протилежні вікна навстіж. Від протягу я дістала сильний біль усіх зубів і прикрий шум у вухах. Потім покликали мене знову на слідство. Вірзінґ вдавав, що не бачить моєї спухлої голови й дальше бив мене кулаками в лице і в голову. Я завважила, що навіть гештапівці виходили з кімнати, щоб не дивитися...»Лисяк О. Кат Вірзінґ -- поліційним достойником в ІРОС. 6..

У той час, восени 1942 р., військова референтура Проводу ОУН(б) наполегливо працювала над створенням запасів зброї і спорядження, обліком і підготовкою військових фахівців, розробкою проектів організації і розгортання збройних загонів, що від 1943 р. стануть відомими як Українська повстанська армія. У жовтні 1942 р. тимчасовий Провідник ОУН(б) Микола Лебедь скликав конференцію Проводу і військової референтури, на якій постановлено розробити проект організації партизанської армії, що було покладено на ініціативну групу військових фахівців на чолі з І. КлимовимПатриляк І., Пагіря О. Військова конференція ОУН(б) 1942 р. і розробка планів зі створення українських збройних сил // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. -- 2008. -- № 1/2(30/31). -- С 493--494.. Ця діяльність не пройшла повз увагу німецьких спецслужб, які пильно стежили за всіма проявами «нелегального руху Бандери».

У другій половині листопада з Німеччини до Львова відряджено групу відповідальних співробітників Гестапо для розшуку і арештів членів найвищих структур ОУН(б). Вони привезли з собою і Ю. Кравчука, який вказував їм адреси конспіративних квартир, де гестапівці влаштували засід- киЛобай В. З моїх переживань... -- С. 86--88.. Так, 20 листопада 1942 р. на квартирі по вул. Нарутовича, 34, де проживав член ОУН Федір ЛуцишинЛуцишин Теодор (Федір) (24.03.1920--23.05.1991) -- член ОУН, технічний працівник театру М. Заньковецької, заарештований і ув'язнений Гестапо у Львові, політв'язень концтабору Аушвіц. (заарештований ще раніше), були схоплені Сильвестр Скоробогатий-`Граб', `Сивий'та Іван Шимчук-`Батько'. Арештовували їх Мюллер і Шульце -- колеги Вірзінга Турко В. Спогади з Радехівщини... -- С. 173 --174..

21 листопада 1942 р. гестапівці «накрили» одну з явочних квартир ОУН(б) на вул. Жу- линського, 7 (тепер Академіка Філатова). Коли штурмшарфю- рер СС Герхард Шарфф разом з іншим службовцем кримінальної поліції арештовував п'ятьох оунівців, до помешкання зайшов член Проводу Дмитро Ма- ївський. Побачивши облаву, він пострілом у голову вбив Шарф- фа і поранив службовця Крипо, а сам, незважаючи на поранення, втік через вікно Україна в Другій світовій війні в документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (1941--1942) / упор. В. Косик. -- Т. 3. -- Львів, 1998. -- С. 31; Турко В. Спогади з Радехівщини... -- С. 174; Патриляк І. Український визвольний рух у 1942р... -- С. 228.. За це 27 листопада нацисти за наказом Вірзінга Т[урчиняк] В. Моя співпраця з підпіллям ОУН.... -- С. 182--183; Шевчук І. Із спогадів про Ів. Климіва і Яр. Старуха... -- С. 125; Недовіз Д. Спомини з молодих літ.-- С. 77., який у той час перебував у Львові, розстріляли 27 націоналістів, ув'язнених у Львові (серед них -- брат дружини С. Бан- дери Лев Опарівський, провідний член ОУН(б) Омелян Лапунька Братська могила націоналістів, розстріляних Гестапо 27.11.1942 р.

неподалік Старої Ягільниці

Пам'ятник розстріляним Гестапо у Львові 27.11.1942 р. та член УДП Андрій П'ясецький), і 52 -- у Старій Ягільниці біля Чорткова.

Зв'язкову ОУН(б) Володимиру Турчиняк Гестапо зловило ще в жовтні 1942 р. Увесь час вона відкидала всі звинувачення гестапівців і не давала жодних свідчень про свою підпільну діяльність. Після війни вона згадувала: «Десь під кінець листопада 1942 року мене викликали на допит до самого Вірзінга, який саме тоді приїхав до Львова з Берліну, на “остаточну ліквідацію українського «відерш- тандсбевегунг» (руху опору)”. Він віднісся до мене дуже гостро і “на привітання” дав мені такого стусана під ніс своїм страшним кулаком, що я втратила кілька зубів у горішній щоці...»Т[урчиняк] В. Моя співпраця з підпіллям ОУН...-- С. 182--183..

Тоді ж, у листопаді 1942 р. Гестапо вдалося вистежити голову бандерівської кур'єрської мережі Володимира Лобая-`Вугляра'. Влаштувавши засідку на нього, арештували ще 5 осібУкраїна в Другій світовій війні в документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (1942--1943) /упор. В. Косик. -- Т. 3. -- Львів, 1999. -- С. 31.. Лобай так згадував свої допити в центральній установі Гестапо на вул. Пелчинській (нині Вітовського): «Я побачив Вірзінґа щойно другого або третього дня переслухання. Начальник, який почав мене допитувати, сильно кричав на мене, але не бив. Били мене два дольмечери [перекладачі -- І.Б.], між ними проклятий кат-юда українського походження Тютюнник. Вірзінґ вдарив мене сильно раз, але я не впав, і він мене більше не бив. Я до нічого не признавався. Вірзінґ говорив по-російському... Крім биття, мучили ще електризуванням по лиці і голові та інших частинах тіла. Звичайно брали на “переслухання” вночі, а рано змасакрованого приводили до камери...»51 52.

Шукаючи за `Вуглярем' і `Легендою', Гестапо заарештувало між іншими директора школи Возняка. Згодом його звільнили, але від тортур В. Вірзінга він збо- жеволівШевчук І. Із спогадів про Ів. Климіва і Яр. Старуха.-- С. 130.. Серед тих, хто потрапив у гестапівський полон ⁵⁵ Башук Петро-`Чок' (26.11.1911--29.05.1995) -- член ОУН з поч. 30-х, член повітового і окружного проводу ОУН Сокальщини, працівник вид-ва «Дешева книжка» у Львові (1935--1936), політв'язень польських тюрем (1937--1939) і табору в Березі Картузькій (07.1934--03.1935), керівник ОУН на Поліссі (1939), повітовий провідник ОУН Белзчини (1939--1941), учасник ІІВЗ ОУН (1941), політв'язень концтабору Аушвіц (1943--1944), працівник ОУН у Празі (1946), відтак на еміграції. Чоловік НаталіїЛеонтович., також були Петро і Наталія Башуки, Богдан Криницький, Галина Плат- ків, Іван Тимчук, Мирон Карпинець56.

Зокрема, ось що пережила Галина Платків, підтвердивши це під присягою на процесі проти свого ката: «Вірзінґ бив мене в лице рукою і п'ястуком, на якому був величезний товстий перстень. Питав, чи хочу вмерти, як Ольга Басараб. І грозив. що вб'є мене, як вбив і Климова. Бив так, що інші гестапівці заступались за мною, кажучи, що не можна так бити, бо в'язнів водять із тюрми до бюро гестапо вулицями, і їх вид збурює населення...».

Заарештований Богдан Криницький згадував: «...Мене доставили на Пелчинську, де мені довелося стрінути грубого Міллера [Мюллера -- І. Б.], худорлявого Тютюнника, мого росту Вірзінґа та руденького Вурма, що мав мою справу. Моє поступування викликало погрози в мою сторону, а згодом побої і тортури... Приходив до себе на підлозі в калюжі крови і води. Ця процедура повторювалася кількакратно й тільки змінялися опричники. Коли катом був німецький прихвостень Тютюнник, то я крім побоїв чув його крик: “маєш ОУН!.. маєш Бандеру!”, тратив притомність, не чув нічого»Криницький Б. У вирі боротьби за Українську державу на терені Німеччини... -- С. 34..

У перших числах грудня 1942 р. у Львові знову зібралася на конференцію військова референтура, щоб відзвітувати Проводу про проведену роботу з підготовки до формування військових силПатриляк І., Пагіря О. Військова конференція ОУН(Б) 1942р... -- С. 494--495.. Довідавшись про це, 4 грудня нацисти провели широкомасштабну облаву, в ході якої схопили 18 оунівців, переважно працівників військової, пропагандивної і організаційної ре- ферентур Проводу ОУН(б), в т.ч. трьох членів Проводу: Івана Климова-`Легенду', Ярослава Старуха-`Синього', `Стяга' і Дмитра Грицая-`Дуба', `Перебийноса'Україна в Другій світовій війні в документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (1941--1942) /упор. В. Косик. -- Т. 2. -- Львів, 1998. -- С. 361.. Їх допитував сам Вірзінг.

Заарештованого 2 грудня 1942 р. члена ОУН(б) Степана Семенюка, власника конспіративної квартири, на якій час від часу перебував Климів, катували Вірзінг зі своїми помічниками, домагаючись свідчень. С. Семенюк згадував: «Я стояв твердо на позиції, що я не знав правдивого прізвища Леґенди і не знав про його функції в організації... Мене відливано водою і тортуровано далі, але я повторював все те саме. Мене сконфронтовано з Леґендою [тобто проведено очну ставку -- І.Б.], але він потвердив те саме, що я сказав. На цій першій і останній конфронтації зі мною Леґенда був дуже збитий, весь у синяках і ледве говорив, але погляд його був рішучий, мов би говорив -- убий, не здамся!»Семенюк С. А їм ім'я -- легіон... -- С. 14..

І. Климів також відмовлявся давати свідченняКазанівський Б. Шляхом «Леґенди». -- С. 282. і внаслідок катувань Вірзінга, Мюллера, Вурма, Шульце і фольксдойча-укра- їнця Тютюнника помер у день арешту 4 грудня.

Я. Старуху довелося витерпіти довгі тортури у гестапівських катівнях: «Спец від українських справ оберштурмфюрер Вірзінґ вітає на порозі ударом засушеної бичиці [статевий орган бика, який використовували як знаряддя тортур -- І.Б.] через голову. “А, С[тарух]! Вітаємо!”. І падають удари. В голові шумить. Яку функцію виконував в Організації? Брак задовільної відповіді. “Роздягайся!” Два помічники закочують рукави. Вибирають два середньої грубости дручки. Молотьба триває довго. Так довго, що один з опричників змучився й передає закривавлений дручок третьому. Другий, -- Мюллер, зіпрів, обтирає піт, але дручка не покидає. Удари дручків перехрещуються від шиї до ніг по цілих плечах. Дручок працював на переміну з чоботом. Вечір, ніч, ранок. Рука зломана в двох місцях, пальці обох рук поломані, вихитуються в усі сторони. В грудях страшний біль [...] “Ти написав історію України?”Ідеться про працю Я. Старуха «Тисяча років життя й боротьби українського народу (Короткий нарис історії України)». Див.: Літопис УПА. Нова серія. -- Т. 21. -- С. 246--462. Дрючок при праці. Б'є сам Вірзінґ. -- “Це за історію. Захотілось тобі самостоятельной? України нє било, нєт і нє будєт!” -- Так дослівно в російській мові. Невже ж НКВД в гестапівскім мудирі? Вияснення не помагають. Вірзінґ осатанів. А дальше: “Де шеф? Де друкарні? Хто в проводі?”. Що дальше, не пам'ятаю...»Лебедь М. УПА. Українська Повстанська Армія... -- С. 137--138.. Щоб не видати організаційну інформацію, Старух чотири рази намагався накласти на себе руки. Пробував повіситися в камері, але невдало: першого разу урвався рушник, що виконував роль зашморга, а вдруге зламалася віконна рама, до якої рушника прив'язували. Стрибав у проліт між сходами з четвертого поверху, але зламав лише руку, пальці та кілька ребер⁶¹ Шевчук І. Із спогадів про Ів. Климіва і Яр. Старуха... -- С. 128,130.. Під час конвоювання по вулиці він учинив спробу втечі в надії, що конвоїри його застрелять, та цей план теж не вдався -- його схопили без пострілів. В одній камері № 144 львівської в'язниці на вул. Лонцького (нині -- вул. Степана Бандери) разом зі Стару- хом утримувався і військовий референт Проводу ОУН(б) Дмитро Грицай, якого теж допитував Вірзінг із застосуванням тортурЛисяк О. Кат Вірзінґ -- поліційним достойником в ІРО...-- С. 5; Криницький Б. У вирі боротьби за Українську державу на терені Німеччини... -- С. 34..

Серед спійманих 4 грудня 1942 р. оунівців був і зв'язківець Проводу ОУН(б) для спецдоручень Петро Ковальський-`Копач'. У нього залишилися такі спогади про допити в Гестапо: «В іншому випадку під час мого переслухання прилетів Вірзінґ. Він говорив лиш російською мовою. Коли він так душив мене до непритомнос- ти. секретарка наробила крику в моїй обороні. Вірзінґ, що попав в транс шалу, мусів нарешті випустити мене із своїх ведмежих лап і вийшов з канцелярії».

Дмитро Грицаи - військовий Петро Ковальський - зв'язківець референт Проводу ОУН(б) Проводу ОУН(б) для спец доручень Особливо тортурував Вірзінг співробітника Служби безпеки ОУН(б) Івана Кашубу-`Чада', `Пластуна'Кашуба Іван (7.10.1919--4.01.1995) -- член ОУН (1937), заарештований і ув'язнений Гестапо у Львові, в концтаборі Аушвіц від 2.10.1943 р, звільнений 15.11.1944р. Референт СБ ЗЧ ОУН(1951--1995).. «Він та інші били мене так, що я непритомнів, і тоді мене обливали водою. Коли я весь у крові, лежачи на долівці, просив води, Вірзінґ відповів, що тоді лише дадуть води, коли скажу, що знаю. “Тіло від костей відіб'ю!” -- кричав кат до мене. “Уб'ю, як Леґенду вбив! Ви повстали проти Росії і Німеччини. Це ще нікому не вийшло на добре...” -- повчав мене Вірзінґ. Мою голову впихали поміж планшетами спинки крісла, ставали ногою на голову й били. Вірзінґ кидався на мене, коли я лежав скривавлений на землі, і бив мене сталевою пружиною з сталевою кулею на кінці так, що куля відлетіла, а він обернув пружину другим кінцем і бив так, що вона розлетілась на троє... Коли мене відводили до авта, я повз по сходах руками й ногами...» -- розповідав Кашуба німецькому суду Лисяк О. Суд над Вірзінгом... -- С. 3.. Він потрапив у Гестапо в час масштабних німецьких облав, 2 грудня 1942 р. Разом із Кашубою на його квартирі по вул. Кохановського (нині -- Костя Левицького) у Львові заарештували без розбору всіх, хто там був Шевчук І. Із спогадів про Ів. Климіва і Яр. Старуха... -- С. 133..

Ще один кур'єр Проводу ОУН, студент медицини Іван Шевчук Шевчук Іван (9.10.1922--18.07.1971). Член ОУН, зв'язковий Проводу ОУН, заарештований Гестапо 5.12.1942, ув 'язнений у Львові, відтак в концтаборах Аушвіц та ін., потрапив в облаву біля будинку № 3 на вул. 29 Листопада (нині -- Євгена Коновальця) 5 грудня 1942 р. Йому допити запам'яталися так: «Зразу мав мою справу Вірзінґ і ще один його помічник. Вони мене при кожному переслуханні жорстоко побивали. Потім мою справу перебрав інший німець -- лисий, хитрий; той вже мене не бив» Шевчук І. Із спогадів про Ів. Климіва і Яр. Старуха... -- С. 134..

Гестапо продовжувало вистежувати учасників націоналістичного підпілля. Наприкінці грудня було кинуто за ґрати ще 25 бандерівців у Ватенштедті, Готі й Брауншвейгу, п'ятьох у Франкфурті-на-Майні та п'ятьох у Празі Україна в Другій світовій війні в документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (1942--1943) /упор. В. Косик. -- Т. 3. -- Львів, 1999. -- С. 43--44..

7 грудня 1942 р. німці заарештували провідника Крайової екзе- кутиви ОУН(м) західноукраїнських земель Тому Лапичака, його наречену Аріадну Котко і члена ОУН(м) Петра Ґенґала. Арешти й допити в брутальний спосіб проводив сам Вірзінг. Т. Лапичака тримали три місяці у в'язниці на Лонцького, після чого перевели в Берлін, а відтак -- до Заксенгаузена. А. Котко опинилася в жіночому концтаборі Равенсбрюк. П. Ґенґала в березні--квітні 1943 р. Вірзінг допитував у Берліні StAN. -- 12959. -- Band II. -- S. 278..

9 грудня 1942 р. заарештували студентку медицини зі Львова Анну Ганкевич-Хоркаву. Через чотири місяці слідства у В. Ві- рзінга її відправили в концтабір Равенсбрюк У боротьбі за Українську державу... -- С. 1006..

27 лютого 1943 р. СД повідомляло свій штаб про результати роботи за грудень попереднього року: «Під час заходів, вжитих проти Організації Українських Націоналістів -- групи Бандери, гестапо Берліна заарештувало останнім часом 136 осіб за нелегальну діяльність. Арешти тривають» Україна в Другій світовій війні в документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (1942--1943)/упор. В. Косик. -- Т. 3. -- Львів, 1999. -- С. 63--64.. Тоді схоплено теренового провідника Василя Безхлібника-`Беркута', Дем'яна Кордубу- `Ромка' Кордуба Дем'ян (11.04.1915--після 1984) -- студент хімії Берлінської політехніки, референт СБ теренового проводу ОУН(б) Німеччини. Політв 'язень концтабору Заксенхаузен., Олену Вітик-`Дарку', `Хмару' Вітик (за чол. Войтович) Олена (8.05.1921--?) -- студентка Академії мистецтв, провідниця жіночої мережі ОУН(б) Берліна. Заарештована 11.12.1942р., політв'язень концтабору Равенсбрюк., Лідію Укарму Укарма (за чол. Марцюк) Лідія (1.04.1920--після 1995) -- студентка, член жіночої мережі ОУН(б) в Берліні, фінансовий референт і заступниця районного провідника. Політв 'язень концтабору Равенсбрюк.. Усім їм довелося витримати побої Вірзінга і його поплічників.

«Мене відведено на келію, -- свідчив на суді в 1951 р. Дем'ян Кордуба, -- через відкрите вікно доходили крики Олександра Масляника і відгомін ударів. Я начислив їх коло 200, потім почув його притишений стогін і все втихомирилося. Прикликано мене. Після кількох запитань російською мовою Вірзінґ доручив двом людям поклик. Вони тримали мене за голову й ноги, а Вірзінґ бив залізною штабою по крижах. Змучившися, відсилав до Шенемана на допит, а відпочивши, продовжував биття. Це тривало від 8-ї до 1-ї години ночі. Коли мене відвели на келію, я побачив там скатованого Масляника, що непорушно лежав на долівці. В наступних чотирьох днях Вірзінґ продовжував зі мною цю саму процедуру». «Коли опісля у в'язниці, мене, важко скатованого, привели до лікаря, цей сказав: “Це певно бандерівець..."»86 Лисяк О. Суд над Вірзінгом...-- С. 3.. Внаслідок побоїв Д. Кордубі видалили одну нирку.

«В моєму помешканні в Берліні з'явилося двоє мужчин, -- розповідав член ОУН(б), лікар і літератор Нестор Процик. -- Вони представилися урядниками Ґештапо і заявили, що я арештований. Одним із них був Вірзінґ, людина високої і кремезної будови. Він після кількох слів сильним ударом кулака під бороду повалив мене на канапу, засипаючи мене при цьому брутальною лайкою й погрозами... Маю поламані ребра -- пам'ятку Вірзінґового слідства на ціле життя...» Лисяк О. Кат Вірзінґ -- поліційним достойником в ІРО ...-- С. 5; Кичук Г. «Ти прости, рідний краю, за розлуку з тобою!» // Медична академія. -- 2012. -- № 19 (324). -- 6 жовтня. -- С. 10..

Протягом 1943 р. Вірзінг постійно курсував між Берліном і Львовом, адже й там, і там тривали розшуки бандерівців.

23 квітня 1943 р. на берлінському вокзалі були заарештовані новий тереновий провідник ОУН(б) Німеччини Володимир Федак-Траб' Федак Володимир-`Траб', `Вова' (24.06.1914--23.04.1943) -- вихованець Пласту, провідник Юнацтва ОУНПеремиського повіту (1932--1934), округи. Політв'язень концтабору Береза Картузька (07.1934--10.1935; 1939). Навчався у Кракові, голова Української студентської громади в Кракові. Чотовий «Карпатської Січі» (1939). Учасник ІІВЗ ОУНу Кракові (31.03.--3.04.1941). Тереновий провідник ОУНв Німеччині (1943). Заарештований Тестапо в Берліні 23.04.1943р. Отруївся в тюрмі. і кур'єр для спецдоручень Проводу Юрій Ло- патинський-`Калина', `Шейк' Антонович О. Спогади...-- С. 291.. В. Федак того ж дня після допиту у Вірзінга отруївся прихованим у спідній білизні ціанистим калієм, аби не зрадити перед гестапівцями організаційних та- ємниць Антонович О. Спогади... -- С. 298; ТДА СБ України. -- Ф. 13. -- Спр. 372. -- Т. 38. -- Арк. 43..

30 квітня 1943 р. у Празі Гестапо взяло члена ОУН(б), випускника Українського Віль- Юрій Лопатинський -- кур'єр для ного Університету (УВУ) Оме- спецдоручень Проводу ОУЩб) ляна Антоновича і через три дні доставило його в тюрму на Александерплац у Берлін Антонович О. Спогади.-- С. 291.. Через 10 днів Антоновича викликав на допит В. Вірзінг. «Чоловік років 40-50, на голову вищий від мене та потужний своїм тілесним огромом. Чисто вибрите обличчя, вбраний в цивільному, на голові капелюх з дуже широкими крисами. “Ну, пашлі”, -- сказав. От, думаю, енкаведист або чекіст на націвській службі. Вигляд просто як з детектива. Він забрав мене лімузином з ескортом з Алекса до будинку гестапо, і тут до своєї кімнати. Зразу почав говорити до мене російською мовою, а відтак перейшов на німецьку, коли побачив, що російську я не дуже знаю, бо німецьку я вживав легко», -- записав свої враження О. Антонович у спогадах. Гестапівець вимагав свідчень про членство в ОУН, про діяльність В. Федака і бандерівців узагалі на території Райху. Не діставши потрібних відповідей від підозрюваного, «слідчий лютував, погрожував і кричав, що він знає тих колишніх “руссіше”, а тепер “україніше революціонере”, які глибоко конспіруються. Він знає їхні методи, їхню роботу проти Райху в Україні і тут, але ґестапо їх усіх викриє і розгромить [...]. По чотирьох годинах переслухання наказав мені підписати слідчий протокол, на якому збоку на іншому аркуші побачив назвисько Вірзінґ. Значить, це мій слідчий». Перший допит О. Антоновича пройшов без фізичного впливу. Але Гестапо, що понад усе хотіло добути потрібну їм інформацію, дедалі більше втрачало терпець: «Вірзінґ викликав мене раз на тиждень, і коли втрачав рівновагу в погрозах, то його ведмежа лапа засвічувала канделябри свічок у моїх очах». Проте О. Антонович стояв на своєму: членом ОУН не був, ніяких таємниць не знав, серед знайомих оунівців теж не мав. Вочевидь, Гестапо зайшло в глухий кут: керівник підпілля ОУН(б) в Німеччині мертвий, а з Антоновича та інших заарештованих бандерівців витягти нічого не вдалося, тож «по трьох місяцях прийшли вартові і зняли кайдани з моїх рук, а Вірзінґа я ніколи більше не бачив». На початку вересня 1943 р. О. Антоновича відправили до концтабору Заксенхаузен.

Ю. Лопатинського, який проходив по тій самій справі, перевели до табору ще раніше -- у серпні 1943 р. Першим «привітанням», яким звернувся до нього на допиті Вірзінг, був удар кулаком в обличчя. «...Я сидів із скованими руками три місяці безперервно. Мені відмовили права ходити на прохід», -- говорив він у 1951 р. Лисяк О. Суд над Вірзінгом... -- С. 3..

У вересні 1943 р. Вірзінг знову у Львові, на вул. Пелчинській. Тут його допитуваним був Теодор Пелех-`Чорнота', `Рубан' Пелех Теодор-Ігор-`Чорнота', `Рубан' (14.03.1921--14.06.1988) -- член ОУН(б), організатор УНС у Жовківському р-ні Львівщини. Політв'язень німецької тюрми у Львові і концтаборів Аушвіц (табірний № 15918), Бухенвальд, Дора (№ 33256), Берген-Бельзен. По війні -- в еміграції в ФРН. Від 1954р. служив у вартівничих сотнях британської армії. Член теренового проводу ЗЧ ОУН в ФРН. -- організатор загонів Української народної самооборони (УНС) на Львівщині, який потрапив за ґрати 25 серпня 1943 р. Його допити відбувались так: «Перше запитання гестапівця Вірзінґа -- коли я народився, як називаюся і т.д. Тоді Вірзінґ запитав, де мої батько й мати? Я відповів, що мою родину вивезли більшовики на Сибір 22.05.41 р. Тоді перекладач знову почав бити мене палкою по голові і вигукував, що я хочу бути міністром, хочу самостійної України! Твоя, кричав, родина на Сибірі, то ти повинен брати кріса в руки і боротися в рядах німецької армії! Знову перекладач ударив мене палкою по голові. [...] Вірзінґ продовжував: “Ти належав до ОУН?” Моя відповідь: “Так”. Перекладач запитав -- до якої ОУН, Мельника чи Бандери? Я відповів, що належав до ОУН Бандери. За цю відповідь перекладач знову вдарив мене кулаком у груди, і я знову повалився на землю» Пелех Т. Мої молоді літа у вирі боротьби... -- С. 177--179..

13 вересня 1943 р. за допомогою підроблених документів на конвоювання в'язнів з тюрми на Лонцького у приміщення Гестапо на вул. Пелчинську боївка СБ ОУН під керівництвом К. Цмоця `Модеста' викрала Д. Грицая і Я. Старуха Мороз В. Ярослав Старух (нарис життя і діяльності)... -- С. 119. А 1 жовтня 1943 р. зі Львова до концтабору Аушвіц пішов великий етап ув'язнених -- бл. 1700 осіб. Тоді ж до табору поїхали катовані Вірзінгом В. Лобай, І. Кашуба, Т. Пелех, П. Ковальський,

І. Шевчук, Б. Криницький,

П. Башук Пелех Т. Мої молоді літа у вирі боротьби... -- С. 182--183).. Сам гестапівець був присутній під час сортування в'язнів на групи на тюремному подвір'ї Ми-ко. З друзями в неволі // Макар В. Спомини та роздуми... -- С. 153..

Ймовірно, з того часу В. Ві- рзінг перебував на території Німеччини. У Берліні його першим підозрюваним з-поміж провідників ОУН(м) був професор Євген Онацький, журналіст і викладач, заарештований 29 вересня 1943 р. в Римі. Разом з Вірзінгом допит 30 жовтня проводили гауп- тштурмфюрер СС, кримінальрат (кримінальний радник) Шульце і регірунгсрат (урядовий радник), штурмбанфюрер СС д-р Ганс Гельмут Вольфф Онацький Є. У вавилонському полоні... -- С. 384.. Найголовніше, що їм потрібно було від професора, -- це його архів листування з іншими членами мельників- ського Проводу та українськими націоналістичними організаціями в Америці. Правда, між іншим, Вірзінг висловив таку претензію: «Що це ви пишете по часописах? Не подобаються нам ваші писання». Річ у тому, що Є. Онацький був відомим противником націонал-соціалістичного режиму, щодо якого часто публікував критичні статті в українській пресі. 12 грудня 1943 р. Є. Онацького перевели в барак «Целленбау» концтабору Заксенхаузен, де утримувалися лідери ОУН(б) та інших націоналістичних організацій.

До початку масових арештів членів ОУН А. Мельника слідчі його не викликали. гауптштурмфюрер вірзінг репресія війна

У той самий час об'єктами уваги Гестапо стали керівники УНРА Тарас Боровець-`Бульба' і Олег Штуль-`Жданович', які від 1 грудня 1943 р. перебували у «Целленбау». Допити відбувалися від 3 грудня, протягом понад двох тижнів з перервами, і крім Вірзінга в них брали участь згадані Вольфф, Шульце та гес- тапівець-стенографіст Бульба-Боровець Т. Армія без держави... -- C. 282-- 283.. «Протягом другої половини грудня 1943 року д-р Вольф ще кілька разів “відвідував” мене в камері або ви-

Обер-штурмбанфюрер СС Ганс кликав до переслух°вої кімнати, Гельмут Вольфф на Нюрнберзькому щоб доповнити та узгіднити ве- процесі личезний протокол допитів. Він кожний раз запевняв мене, що справа, з якою я приїхав, стоїть на добрій дорозі. Мені тільки залишається терпеливо “почекати”...», -- писав у книзі спогадів «Армія без держави» Т. Боровець.

На початку 1944 р. німецькі спецслужби звернули увагу на керівництво ОУН (мельниківців). 26 січня була заарештована й доставлена в концтабір Заксенхаузен уся верхівка мельниківської організації: Голова Проводу українських націоналістів (ПУН) Андрій Мельник (заарештований у Берліні), члени ПУН Дмитро Андрієвський (у Берліні), Володимир Мартинець, Денис Квіт- ковський, Кость Мельник (брат А. Мельника), Михайло Мушин- ський, Євген Мацях, Осип Бойдуник (усі -- у Львові) та ін. Діяч Українського Центрального Комітету Кость Паньківський пізніше так передав мотиви німецької влади, висловлені працівником СД В. Шенком: «Шенк зазначав, що причиною арештів стала підозріла рухливість спокійної до того часу групи Мельника і внутрішня її активізація» Цит. за: Киричук Ю. Український національний рух... -- С. 160..

Ярослав Гайвас, один із лідерів ОУН(м), що залишався на волі, причиною арештів вважав спроби мельниківців через емісарів установити контакти із західними союзниками, про що стало відомо німцям Гайвас Я. Коли кінчалася епоха. -- Чікаго: Накладом Українсько-Американської Видавничої Спілки, 1964. -- С. 126--127..

11 лютого 1944 р. в Берліні кілька провідників ОУН(м) на чолі з А. Мельником були на допиті, який проводив Вольфф за присутності Шульце та Вірзінга. «При всіх допитах українців д-рові Вольфові товаришив гестапівський агент на ім'я Ві- рзінґ... Він дозволяв собі на грубі, образливі вихватки і більше допікав українцям, як самі гестапівці СС. Коли хтось не говорив добре по-німецьки, він приходив з російською мовою, хвалячись, що розумів по-українськи», -- згадував Д. Андрієвський Андрієвський Д. Наше ув'язнення в Оранієнбургу... -- С. 615..

Мельниківець Олександр Бойків, голова Українського Народного Союзу у Франції, був заарештований теж 26 січня 1944 р. 26 квітня його відконвоювали до Берліна. «Допити були дурні, як і дурні дискусії на політичні теми, а саме про самостійність України. Допити переводив “крімінальрат” Шульце та московський агент на службі німців Вірзінґ. Щоб ці люди відзначалися інтелігентністю або знанням української проблеми, не можна сказати. Цупко трималися того, що їм треба “лєбенсравм-у” і що їхній “фюрер” є геніяльна людина», -- такі враження залишилися в нього Бойків О. За німецькими ґратами в Парижі і Берліні... -- С. 622..

Чільні діячі ОУН(м) Володимир Мартинець, Микола Бігун, Михайло Бажанський, Юліян Вассиян, Осип Бойдуник, Кость Мельник, Всеволод Левицький, яких заарештовано 26 січня 1944 р. у Львові, утримувалися у філії концтабору Заксенхау- зен -- таборі Брец у Пруссії. До них Вольфф і Вірзінг приходили протягом квітня--червня 1944 р. Головні звинувачення проти них були сформульовані самим Вірзінгом: «Нам навіть наплювать на те, чи ви що робили, чи не робили. Важне для нас те, що ви були представниками української національної думки, ворожої нам, і це нам вистачає. Ми знищимо вас, і знищимо ще кілька чи кільканадцять, чи навіть кількадесять тисяч “голівки”, і матимемо українську проблему розв'язану. А для решти, отої голоти, що тут її бачите в таборі, маємо буки...» Мартинець В. Bratz: німецький концентраційний табір... -- С. 81..

Імовірно, останньою українською жертвою, яка загинула від рук Віллі Вірзінга, був заступник Голови ПУН, в.о. Голови ПУН ОУН(м) на українських землях, відомий український науковець і поет Олег Кандиба-`Ольжич', `Ідеаліст'. Його схопили 25 травня 1944 р. на конспіративній квартирі по вул. Личаківській, 32 у Львові й етапували до концтабору Заксенхаузен, де в «Целленбау» утримувалися інші провідники ОУН(б) і ОУН(м). Там Ольжича тримали в камері № 14, закутого в ланцюги. 7 червня в «Целленбау» прибули Вольфф, Шульце і Вірзінг. «О 15 год. в камері ч. 14 з грюкотом упали кайдани. Невдовзі після того я почув на коридорі рішучі кроки Ольжича. Ковані черевики так і дзвеніли на камінні. Значить -- Вольф, Шульце і Вірзінґ провадитимуть “переслухання”. О 20 год. Ольжич повернувся до камери. Його хода не була вже така рішуча. В четвер 8 червня Кунцевіч закомунікував мені таке: “Я зустрів на коридорі сусіда ч. 14, і він устиг мені сказати, що його жахливо побили. Я відповів йому тільки: Тримайтеся!”», -- згадував товариш по ув'язненню в «Целленбау» В. Стахів.

9 червня 1944 р. після чергового допиту трійкою Вірзінг -- Вольфф -- Шульце Ольжича напівживого вкинули до його камери. У ніч з 9 на 10 червня 1944 р. він помер. О 19.45 останки Ольжича спалили в крематорії. Керівництво табору оголосило, що О. Ольжич повісився. Але українці в це не повірили, адже повішеного тіла ніхто з них не бачив. В'язень із сусідньої камери № 15 поляк Є. Кунцевич про самогубство Ольжича дізнався від наглядача, який нібито бачив небіжчика, але теж не повірив у цю версію Стахів В. Як загинув О. Ольжич... -- С. 124; Лапичак Т. Як згинув Олег Кандиба- Ольжич... -- С. 121.. Після того, як його привели в камеру, Кунцевич не чув жодного звуку звідти, хоча, коли людина вішається, чутно її рухи. Отже, найправдоподібніше, побитий на допитах Ольжич лежав на підлозі доти, поки його серце не зупинилося Лапичак Т. Як згинув Олег Кандиба-Ольжич... -- С. 121--122..

Примітно, що до жодного члена Проводу ОУН(м) німці не застосовували фізичних тортур, окрім О. Ольжича. На допитах він поводився виклично сміливо, всіляко демонстрував презирство до слідчих. Ольжич, на відміну від інших мельниківців, був активним прихильником лінії боротьби проти німецьких окупантів і співробітництва з ОУН(б). 15 травня 1944 р. Голова Бюро Проводу ОУН(б) і Головний командир УПА Р. Шухевич запропонував О. Ольжичу надсилати своїх підлеглих в лави УПА, на що останній погодився Киричук Ю. Український національний рух 40--50-хроків ХХстоліття... -- С. 161.. Але інші члени мельниківського Проводу були проти.

У цей самий час німці допитували й секретаря А. Мельника, члена Головної управи Українського національного об'єднання (УНО) Михайла Селешка. Він залишив докладні спогади про своє ув'язнення і слідство. Гестапо заарештувало його разом з Д. Андрієвським. У в'язниці м. Потсдама впродовж першої половини 1944 р. М. Селешка допитували Вольфф, Шульце, Вірзінг, а також іноді інші гестапівці. «Між нами з'явився якийсь немолодий тип, у цивільному одязі і широкому капелюсі, з великим животом, високого зросту, з запалими грудьми. Він нагадував того, намальованого на розвішаних по місту плакатах. Такі плакати мали надпис: “Ворог підслуховує!”... Хтось із заарештованих тихенько передав, що це знавець української мови і українських справ у ґестапо», -- так описував першу зустріч з Вірзінгом М. Селешко Селешко М. У кігтях ґестапо... -- С. 31, 38..

Допити, що почалися на восьмий день арешту, мали вигляд тривалих бесід на тему діяльності мельниківської ОУН, УНО, їх внутрішнього життя. Шульце твердив, що «націоналісти вдають із себе великих приятелів Німеччини, а в дійсности є гіршими і небезпечнішими ворогами німців, як, наприклад, бандерівці. Бо ті відверто заявили про свою ворожість до німців і виступили явно проти них, а полковник Мельник все лавірував і далі лавірує». В. Вірзінг виявив чималу обізнаність з історією ОУН 30-х рр., в яку часто заглиблювався, правда, в доволі специфічній формі. Гестапівець намагався скомпрометувати провідних діячів ОУН тих часів у зв'язках з СССР, звинувачував ОУН в одержуванні фінансування з Радянського Союзу. Приміром, агента НКВД П. Валюха (П. Судоплатова), який, як зараз відомо, ввійшов у довіру до Голови ПУН Є. Коновальця і, врешті-решт, убив його, Вірзінг називав тим, хто начебто тримав контакт ОУН з радянськими спецслужбами і доставляв радянські субсидії «вождеві націоналістів». Або що Є. Коновалець працював на шкоду Німеччині з доручення СССР. У своїх тирадах Вірзінг згадував таких діячів, як Р. Сушко, Я. Барановський, П. Кожевников, І. Кедрин-Рудницький, О. Бойків, М. Капустянський, А. Луців, Є. Кульчицький, П. Скоропадський, Р. Ярий, Б. Кентржинський, Я. Гайвас, Я. Горбовий, Л. Костарів, М. Порш, Д. Паліїв, Є. Она- цький, С. Росоха, Т. Омельченко. Найпопулярнішими закидами Вірзінга на їхню адресу були звинувачення у роботі на Москву, Варшаву, Париж, Лондон чи Вашингтон. Великої ваги Гестапо надавало питанню про джерела фінансування ОУН(м), тому частині цих людей інкримінували участь у здобуванні грошової підтримки від країн, ворожих Німеччині. Вірзінг і Вольфф домагалися від Селешка інформації про місцеперебування архівів ОУН(м) та про контакти з українськими повстанцями на Волині. УНРА, що їх іменували «бульбівцями», Вірзінг презирливо називав «картоффель-партізанен». Вольфф звинувачував ОУН(м) у тому, що вона хотіла «всадити німцям ніж у спину». Вірзінг заявив Селешкові, що він начебто в 1938 р. разом з шефом Гестапо Генріхом Мюллером їздив у Роттердам розслідувати вбивство Є. Коновальця або що в компанії Шульце літав у Іспанію по А. Луцева, якого іспанці не видали. Загалом гестапівці вдавалися до провокативних вигадок, щоб змусити підозрюваного заплутатися й обмовитися правдою.