Збройна боротьба в Катеринославі (січень 1918 р.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України

ЗБРОЙНА БОРОТЬБА В КАТЕРИНОСЛАВІ (СІЧЕНЬ 1918 р.)

Михайло Ковальчук

Кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник

Анотація

На підставі спогадів і архівних документів відтворено історію збройного протистояння між військовими силами Центральної Ради та прихильниками радянської влади у Катеринославі в січні 1918 р. Показано вплив політичної боротьби на розгортання збройного конфлікту, докладно висвітлено перебіг військових операцій.

Ключові слова: українська революція, Українська Центральна Рада, Українська Народна Республіка, радянська влада.

Mikhailo Kovalchuk. Military fighting in Ekaterinoslav (January 1918)

On the basing of memories and archival documents author researches the history of military confrontation between armed forces of Centralna Rada and proponents of soviet power in Ekaterinoslav in January of 1918. Author investigates the influence of political struggle for the launch of armed conflict, reconstructs in details the course of military actions.

Key words: Ukrainian revolution, Ukrainian Centralna Rada, Ukrainian People's Republic, soviet power.

Перша українсько-радянська війна 1917-1918 рр. й досі залишається "білою плямою" в історії національно-визвольних змагань. У радянські часи дослідження цієї теми було неможливим через державно-адміністративні перепони, створені з ідеологічних причин. Тривалий час українські дослідники, не маючи доступу до архівних документів, також не могли займатися повноцінним вивченням історії збройного конфлікту між Центральною Радою та Раднаркомом. Нариси з історії українських збройних сил 1917- 1921 рр. містили лише уривчасті, здебільшого неточні відомості з цієї теми Див.: Прохода В. Вождь та військо // Збірник пам`яти Симона Петлюри (1879-- 1926). - Прага: Накладом Міжорганізаційного комітету для вшанування пам`яти Симона Петлюри в Празі, 1930. - С.109--148; Історія українського війська (від княжих часів до 20-х рр. XX ст.) / Під ред. І. Крип`якевича, Б. Гнатевича, З. Стефаніва та ін. - Львів: Вид-во І. Тиктора, 1936. - 804 с.; Удовиченко О. Україна у війні за державність. Історія організації і бойових дій Українських Збройних Сил 1917--1921. - Вінніпег, 1954. - 206 с.. В сучасній історіографії, незважаючи на часті звертання науковців та публіцистів до проблематики національно-визвольної боротьби, перша українсько-радянська війна не знайшла належного висвітлення. В історичній літературі домінують загальні відомості з цієї теми, запозичені з праць діаспорних або й радянських дослідників. Кілька нарисів з історії збройного конфлікту між Раднаркомом та Центральною Радою, надруковані упродовж останніх десятиліть, не вийшли за межі науково-популярного жанру Романчук О. Ультиматум. Хроніка одного конфлікту між Раднаркомом РСФСР і Центральною Радою. - К.: Знання, 1990. - 62 с. або ж через фрагментарність і величезну кількість фактологічних помилок не можуть вважатися повноцінними науковими дослідженнями Див.: Тинченко Я. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 - березень 1918). - Київ, Львів, 1996. - 376 с.; Його ж. Українські збройні сили. Березень 1917 - листопад 1918 (організація, чисельність, бойові дії). - К.: Темпора, 2009. - 480 с.. Відтак, чимало важливих, визначальних подій першої українсько-радянської війни донині залишається в тіні бою під Крутами. До таких, зокрема, належить і дводенне протиборство між прихильниками Центральної Ради та Раднаркому в Катеринославі, яке суттєво вплинуло на перебіг збройної боротьби в Україні в січні 1918 р.

Катеринослав на час революції був одним з головних центрів політичного життя Наддніпрянщини й Північного Приазов'я. У промислово розвинутому місті налічувалося кілька десятків тисяч робітників, значна частина яких брала активну участь у революційних подіях. Наприкінці 1917 р. радянський уряд відводив катеринославському пролетаріатові важливу роль в організації військових операцій проти донської "контрреволюції" на чолі з Олексієм Каледіним. Але встановлення в Катеринославі радянської влади було прямим викликом урядові Української Народної Республіки. Якщо появу в Харкові загонів Раднаркому наприкінці грудня 1917 р. більшовики пояснювали необхідністю організації бойових дій проти Каледіна, то захоплення Катеринослава радянськими військовими силами робило конфлікт Раднаркому з Центральною Радою незворотнім. Невипадково вуличні бої, що спалахнули в Катеринославі між прихильниками радянської влади та уряду УНР на початку січня 1918 р., були особливо запеклі. Тож, спираючись на документи й спогади сучасників, ми спробували реконструювати перебіг цього першого повномасштабного збройного зіткнення в історії українсько-радянського конфлікту.

Наприкінці 1917 - на початку 1918 рр. становище у Катеринославі було надзвичайно загостреним. Більшовики, маючи більшість у Раді робітничих й солдатських депутатів, виступали за встановлення в місті радянської влади. Формально Катеринослав залишався під українською владою, але фактично Рада робітничих і солдатських депутатів ігнорувала розпорядження уряду УНР. Наприкінці грудня 1917 р. з ініціативи місцевих більшовиків та анархістів було створено військово-революційний штаб та військово-революційне бюро, які намагалися здійснювати керівництво частинами катеринославської залоги. Вже 1 січня 1918 р. Рада заявила про намір діяти "у повній одностайності з усіма військово-революційними силами, що оперують проти Каледіна". Катеринослав було оголошено "на становищі військово-революційної бази пролетаріату і селянських сил, що мобілізуються проти Каледіна" Великая Октябрьская Социалистическая революция на Украине. Февраль 1917 - апрель 1918 гг. Сборник документов и материалов: в 3-х т. - Т. 3. - К.: Политиздат, 1957. - С. 81; Революционное движение в военных округах. Март 1917 г. - март 1918 г. - М.: Наука, 1988. - С. 406. 4 січня цю постанову було опубліковано в катеринославській пресі. А вже наступного дня місцевий більшовицький часопис "Зоря" закликав Раду робітничих і солдатських депутатів взяти владу в місті до своїх рук і повідомив про зайняття радянськими загонами наркома Владимира Антонова-Овсієнка Лозової, Павлограда і Синельникового Великая Октябрьская Социалистическая революция на Украине. - Т. 3… - С. 82--83; Гопнер С. Від березня 1917 до березня 1918 року // У дні Жовтня. Спогади учасників боротьби за владу Рад на Україні. - К.: Політвидав, 1987. - С. 253..

Але керівники катеринославських більшовиків на чолі з Еммануїлом Квірінгом уникали збройного конфлікту з урядом Української Народної Республіки, сподіваючись, що влада в місті перейде до Ради без бою. Лише настрій робітників найбільшого у Катеринославі промислового підприємства - Брянського заводу - мимоволі підштовхував декого з них до дій. Серафима Гопнер у спогадах визнавала: "Вже доводилося рахуватися з тим, що озброєні брянці, не дочекавшись наказу Військово-революційного штабу, організованого спеціально для керівництва збройною боротьбою, виступлять передчасно" Центральний державний архів громадських об'єднань (далі - ЦДАГО) України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 290. - Арк. 58.. Втім, керівники штабу сподівалися, що навіть в разі передчасного виступу на допомогу повсталим наспіють радянські загони В. Антонова-Овсієнка.

31 грудня нарком В. Антонов-Овсієнко доручив Павлу Єгорову, загін якого просувався в напрямку Лозова - Павлоград - Синельникове, домовитися з катеринославським військово-революційним штабом про організацію повстання у місті. У перших днях січня В. Антонов-Овсієнко отримав листа від члена катеринославського військово-революційного штабу, анархіста Давида Гопнера. Останній прохав виділити червоногвардійцям Катеринославу кілька панцерників і скаржився на нерішучість місцевих більшовицьких керівників. Нарком повторно доручив П. Єгорову, загін якого вже зайняв Павлоград і Синельникове, організувати повстання у Катеринославі Государственный архив Российской Федерации (далі - ГАРФ). - Ф. 8415. - Оп. 1. - Д. 4. - Л. 69, 71; Антонов-Овсеенко В. Записки о гражданской войне. - Т. 1. - М., 1924. - С. 99.. Виходячи з повідомлень катеринославських більшовиків, В. Антонов-Овсієнко оцінював співвідношення сил в місті таким чином: "У Катеринославі 5000 червоної гвардії й Сердюцький полк, симпатії якого на нашому боці. Проти нас до 1500 гайдамаків, артилерія нейтральна" Антонов-Овсеенко В. Записки о гражданской войне. - Т. 1… - С. 98--99; Директивы командования фронтов Красной армии (1917--1922 гг). Сборник документов: в 4-х т. - Т. І. - М.: Воениздат, 1971. - С. 27 - 28.. Нарком не мав сумнівів, що прихильники Центральної Ради не зможуть протистояти об'єднаним силам радянських загонів і місцевим робітничим загонам червоної гвардії.

Та навіть за присутності на Катеринославщині військових сил Раднаркому керівники катеринославських більшовиків не зважувалися на збройний переворот у своєму місті. Місцеві анархісти вже готувалися самотужки організувати повстання, коли на початку січня з Петрограда повернувся один з чільних катеринославських більшовиків, Василь Аверін. Колишній робітник Брянського заводу, він був членом РСДРП(б) з довоєнним стажем, брав активну участь у революційних подіях, зокрема й у російській столиці. Рішучий прихильник збройного перевороту, В. Аверін відразу ж взяв до своїх рук справу підготовки повстання у Катеринославі Аверин В. Борьба за советскую власть (Катеринослав 1917--1918 г.) // Пятая годовщина Октябрьской революции. 1917 - октябрь - 1922. - Катеринослав, 1922. - С. 84; Потапов М. На шляху широкім. - К., 1961. - С. 118--119; ЦДАгО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1155. - Арк. 44..

Зі складу військово-революційного бюро було виключено представників українських організацій, а саме бюро перейменовано на військово-революційний комітет. До складу ВРК увійшли анархісти Гаврило Грінбаум (голова) і Д. Гопнер, більшовики В. Аверін, С. Гопнер та Яков Епштейн. Повстання планувалося підняти відразу ж після різдвяних свят, як тільки робітники вийдуть на заводи. З командиром радянського загону в Лозовій (Єго- ровим) було домовлено, що збройний виступ відбудеться 10 січня 1918 р. ГАРФ. - Ф. 8415. - Оп. 1. - Д. 4. - Л. 87; Антонов-Овсеенко В. Записки о гражданской войне. - Т. 1... - С. 106..

Спільно з президією Ради робітничих і солдатських депутатів ВРК намітив заходи для мобілізації усіх військових сил у Катеринославі проти Центральної Ради. Безпосереднє керівництво "революційними" загонами покладено на військово-революційний штаб, який відразу ж оголосив, що усі катеринославські робітники й вояки "мобілізуються і за першим наказом військово-революційного штабу мають бути готовими до виступу". Без відома штабу заборонялися будь-які пересування військових частин. Крім того, усіх начальників і командирів частин катеринославської залоги було оголошено звільненими з посад, а воякам запропоновано негайно приступити до виборів командного складу Кошелев С. Борьба за власть // Борьба за Советы на Екатеринославщине. Сборник воспоминаний и статей. - Днепропетровск, 1927. - С. 122; Октябрь в Екатеринославе (Сборник документов и материалов). - Днепропетровск, 1957. - С. 244--245.. Начальник залоги міста полковник Нестор Каратєєв, хоча й ставився вороже до більшовиків, не міг протидіяти розпорядженням військово-революційного штабу.

Оскільки розпропагандовані 228-й, 229-й і 271-й запасні полки (колишньої російської армії) на цей час вже остаточно розклались, єдиною військовою силою в розпорядженні ВРК залишалася червона гвардія. Найбільший червоногвардійський загін створено на Брянському металургійному заводі. Червона гвардія існувала також на трубопрокатному заводі, на заводах Рудзького, Гантке, "Шодуар", "Сиріус" та ін. Всього, у Катеринославі налічувалося близько 2 000 червоногвардійців. Напередодні різдвяних свят усім робітникам, які співчували радянській владі, було видано рушниці Державний архів Дніпропетровської області (далі - ДАДО). - Ф. П-24. - Оп. 1.-- Спр. 348. - Арк. 5.. катеринослав збройний конфлікт радянський

Оскільки командир катеринославської червоної гвардії Трофим Бондарьов виїхав до Росії, керівництво червоногвардійця- ми перейшло до рук Михаїла Потапова, начальника загальноміського штабу червоної гвардії. Залізничник за фахом, 29-річний росіянин Михаїл Потапов уславився як енергійний організатор робітничих формувань, хоча й не мав жодного військового досвіду ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1215. - Арк. 119; Державний архів Дніпропетровської області. - Ф. Р-3493. - Оп. 1. - Спр. 25. - Арк. 75.. Керівництво червоногвардійськими загонами здійснювали 4 районні штаби. Перший, що діяв на Брянському заводі, був най- чисельнішим. Другий штаб було створено в Амур-Нижньодніпровську, на лівому березі Дніпра. Третій охоплював невеличкі підприємства, а четвертий керував червоногвардійцями-латишами, які працювали на різних заводах і фабриках міста.

Військові сили Центральної Ради у Катеринославі складались з частин 3-ї Катеринославської дивізії, яка перебувала на стадії формування. Оскільки начальник дивізії полковник Петро Черський так і не прибув на місце служби, замість нього було призначено підполковника Дмитра Абриньбу. 32-річний офіцер-генштабіст, Дмитро Абриньба походив з дворян Полтавської губернії. Отримавши під час служби в російській армії численні ордени та бойові відзнаки, в 1917 р. він приєднався до українського руху й командував українізованими частинами Российский государственный военно-исторический архив (далее - РГВИА). - Ф. 409. - Оп. 1. - П/с. 396а. - Л. 1об. - 9; Там само. - Ф. 2067. - Оп. 1. - Д. 2986. - Л. 157.. За свідченням сучасника, Д. Абриньба був палким українським патріотом і водночас рішучим противником "демократизації" армії Див.: В обличчу памяти борців // Літопис червоної калини. - 1932. - Ч. 4. - С. 22..

Формування Катеринославської дивізії гальмувалося через нестачу людей й відсутності коштів. 9-й Сердюцький полк ім. П. Орлика (командир - Чекаленко) налічував 2 000 багнетів, 10-й Гайдамацький полк (командир - поручник Сергій Єфремов) - лише 1 000. Гарматна бригада, що формувалася з підрозділів 5-го запасного гарматного дивізіону, а також 130-ї, 40-ї, 59-ї й 58-ї легких позиційних батарей для стріляння по повітряному флоту, була нечисленною (її командир, полковник Володимир Первозванський також не прибув на місце служби). Командувач Одеським військовим округом наказав звести 228-й, 229-й і 271-й запасні полки в один полк і підпорядкувати його командиру 3-ї Катеринославської дивізії. Управління 5-ї запасної бригади належало розформувати, а її майно та особовий склад влити до Катеринославської дивізії. Крім того, до складу дивізії мала увійти 480-та ополченська дружина, переформована в батальйон. Але ці частини й підрозділи вже фактично не підлягали наказам української влади.

Настрій української залоги був несприятливим для уряду УНР. Сердюцький полк ім. П. Орлика проголосив нейтралітет в політичної боротьбі. "Мене послали до "сердюків"> і я всю ніч під Різдво проводив з ними бесіди, - згадував один з катеринославських більшовиків. - Все ж вони не дали згоди піти за нами, але запевнили, що в разі виступу гайдамаків вони ні за нас, ні проти нас не підуть" Новіков А. Катеринославський Жовтень // У дні Жовтня. Спогади учасників боротьби за владу Рад на Україні. - К.: Політвидав, 1987. - С. 261.. В 10-му Гайдамацькому полку лише частина вояків була готова битися з більшовиками.

Крім регулярних військових частин, у Катеринославі існували добровольчі вільно-козачі формування. Сформований братами Горобцями робітничий курінь налічував 700 осіб, загін Вільного козацтва в Амур-Нижньодніпровську - близько 200 ЦДАТО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 320. - Арк. 20; Там само. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 833. - Арк. 186; Там само. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1091. - Арк. 122; Суханов А. "Заднепровье" (1913--1917 гг.) // Летопись революции. - 1923. - № 4. - С. 111.. На відміну від більшості вояків української залоги, козаки були сповнені рішучості боронити Центральну Раду від більшовиків. Серед них було чимало фронтовиків, знайомих з військовою справою. У прилеглих селах (Діївка, Сухачівка, Нові Кодаки та ін.) налічувалося не менше 200 Вільних козаків, в сусідніх Новомосковському та Верхньодніпровському повітах також існували вільно-козачі осередки ДАДО. - Ф. Р-3493. - Оп. 1. - Спр. 24. - Арк. 10--11; Горб А. Червона гвардія м. Катеринославу (Дніпропетровське) в боротьбі за владу Рад. - Б.м.в., 1933.-- С. 47; Різників З. З історії УВК в Новомосковському повіті // Українське козацтво. - 1978. - Ч. 1--2 (46--47). - С. 31; Авраменко Н. Спомини запорожця. - К.: Темпора, 2007. - С. 221; Центральний державний архів вищих органів влади та управління (далі - ЦДАВО) України. - Ф. 5235. - Оп. 1. - Спр. 1596. - Арк. 18..

Вважаючи свої сили недостатніми для збройного зіткнення з більшовиками, представники української влади очікували допомоги з Києва чи Одеси. Але 9-та кавалерійська дивізія, спрямована до Катеринослава, так і не прибула. За наказом командувача Одеського військового округу генерала Юрія Єлчанінова, підполковнику Д. Абриньбі було підпорядковано дислоковані в Херсоні та Миколаєві 44-й і 45-й запасні полки. Але обидва полки були радше натовпом розпропагандованих вояків, які бажали якомога швидше демобілізуватися. Підрозділи 11-го Українського полку й панцерники перебували в Олександрівську, а формування 12-го полку лише поволі починалося в Маріуполі. Щоправда, до складу 3-ї Катеринославської дивізії належав ще 2-й кінний полк ім. І. Сірка (командир - штабс-капітан Янчевський). Цей полк було сформовано наприкінці грудня 1917 р. з чотирьох маршових сотень 8-го запасного кінного полку в Но- вогеоргіївську.

Українські діячі та борці за "пролетарську революцію" не могли передбачити вислід майбутнього збройного зіткнення на вулицях Катеринослава. Будь-які цифри щодо чисельності військових сил обох сторін були умовними: настрій бійців важив більше, аніж їхня кількість. Українська залога чисельно переважала сили ВРК, але заледве третина вояків погоджувалась виступити проти більшовиків. Водночас далеко не всі з кількох тисяч катеринославських червоногвардійців бажали проливати свою чи чужу кров в ім'я влади Рад. Ті ж, хто був готовий до кровопролиття, здебільшого погано володіли зброєю й не мали належного військового вишколу.

Організатори повстання розраховували на допомогу з боку радянських загонів В. Антонова-Овсієнка. Але місто, якому судилося в найближчі дні стати ареною збройної боротьби, було розташоване на правому березі Дніпра, а радянські загони перебували на лівому. Залізничний міст через Дніпро знаходився у північній частині Катеринослава, однаково віддалений від розміщених в центрі міста українських військ й зведеного за межами передмістя Брянського заводу, головної цитаделі революціонерів. Міст сполучав Катеринослав з Амур-Нижньодніпровськом, який зі сходу огинала річка Самара, що впадала в Дніпро нижче за течією. Біля ст. Ігрень обидва її береги з'єднував залізничний міст. Повсталим потрібно було взяти під свій контроль Амур- Нижньодніпровськ, а також мости через Дніпро і Самару, щоб ешелони з радянськими загонами могли дістатися до Катеринослава. Це завдання могло виявитися заважким для червоної гвардії, якби озброєним робітникам протистояв вмілий і організований противник.

Прагнучи зміцнити свої сили, підполковник Д. Абриньба вирішив перевезти до Катеринослава один з панцерників, які знаходилися в Олександрівську. Довідавшись про це, у головному штабі катеринославської червоної гвардії вирішили відібрати машину ще на під'їзді до міста. "Ми виставили засади на станціях Ігрень і Нижньодніпровськ з тим, щоб при появі ешелону з бронемашиною затримати його і забрати броньовик, - згадував Михаїл Потапов. - Але ми прорахувались. Ми сподівалися, що автобронемашина міститиметься на відкритій платформі, але виявилось, що вона була поставлена у великий закритий вагон" Потапов М. Червона гвардія Катеринослава // У дні Жовтня. Спогади учасників боротьби за владу Рад на Україні. - К.: Політвидав, 1987. - С. 275.. Ввечері 6 січня панцерник прибув до Катеринослава. Це був "Гуркіт" (рос. "Грохот") - броньована машина марки "Рено", озброєна двома кулеметами і невеличкою траншейною гарматою.

Панцерник було розміщено в гаражі пожежної частини, неподалік вокзалу. Вже наступного дня "Гуркіт" почав патрулювати довжелезний Катерининський проспект, головну вулицю міста. Заклопотані приготуванням до Різдва перехожі не надто зважали на броньовану машину, зате організаторів повстання її поява надзвичайно занепокоїла. "Панцерник, чесно кажучи, був поганенький, згори відкритий, але моральне значення його було величезним", - свідчив Е. Квірінг Квиринг Э. Некоторые поправки к воспоминаниям о Екатеринославском Октябре //Летопись революции. - 1928. - № 2(29). - С. 141..

На час різдвяних свят підприємства не працювали, і переважна більшість робітників перебували вдома. У Раді робітничих і солдатських депутатів побоювались, що українські війська скористаються моментом, щоб захопити Брянський завод, на якому перебувала лише сотня червоногвардійців. Один з чільних катеринославських більшовиків, А. Новіков, згадував: "В Раді я застав т. Ройзенмана, який нервово ходив по кімнаті. Потім стали збиратися ще члени президії і революційного комітету. Почали радитись: як бути, що зробити з броньовиком? В цей час до нас приходить завідуючий гаражем - "дідусь", як його всі називали, і каже, що броньовик стоїть у нього в гаражі. Броньовик, казав він, на ходу, його можна вивезти, охороняє його варта з 4-х гайдамаків з офіцером" Новіков А. Катеринославський Жовтень. - С. 262..

Будинок пожежної частини, де стояв панцерник, знаходився неподалік губернаторського палацу, який займала Рада робітничих і солдатських депутатів. Відтак, було вирішено відправити на розвідку надійну людину, здатну не викликати підозр і за допомогою алкоголю "знешкодити" охоронців. Виконати це завдання зголосився рядовий 152-ї команди ви здоровців Ільченко - матрос, що співчував більшовикам. "Дідусь" відразу ж провів відчайдуха до гаража ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1416. - Арк. 24; Там само. - Спр. 1099. - Арк. 21; ДАЛО. - Ф. Р-3493. - Оп. 1. - Спр. 25. - Арк. 82.. Оскільки настрій в охорони був святковий, в хід швидко пішло вино, яке Ільченко приніс з собою й гостинно запропонував українським воякам. Більшовики напружено чекали звісток в Раді робітничих і солдатських депутатів. Один з них так описував подальші події: "Через годину, не більше, повертається тов. Ільченко і каже: "Ура, хлопці, - клює, робота піддається, гайдамаки випили і ще можуть випити". Момент був вдалий, і було вирішено ще раз відправити Ільченка в гараж, давши йому на допомогу загін, який мав захопити панцерник" Кошелев С. Борьба за власть... - С. 123.. Загін складався з кількох десятків червоногвардійців, а також бойовиків від Бунду та дружини анархістів.

Озброєні робітники залягли в садку біля пожежної частини, поки Ільченко продовжував "частувати" охоронців. Коли ж українські вояки остаточно втратили пильність, червоногвардійці за умовним знаком Ільченка зі зброєю напоготові увірвалися до гаража. Заскочених зненацька охоронців і "дідуся", який імітував опір викрадачам, робітники зв'язали, позатикавши їм роти ганчірками ДАДО. - Ф. Р-3493. - Оп. 1. - Спр. 39. - Арк. 5--6;Новиков А. Катеринославський Жовтень... - С. 263.. Завівши мотор, панцерник викотили на вулицю. Лише коли "Гуркіт" забуксував у снігу, частина охорони, що перебувала в караульному приміщенні на другому поверсі, помітила викрадачів і відкрила їм вслід безладний вогонь ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1155. - Арк. 45; Там само. - Спр. 1091. - Арк. 112.. Одного з червоногвардійців було смертельно поранено, поки мотор машини встигли знову завести, й панцерник виїхав на бруківку.

Оскільки не всі бойовики могли розміститися на панцернику, більша їх частина вирушила до Брянського заводу пішки. В районі Озерного базару групу червоногвардійців затримала українська стежа. Тим часом "Гуркіт" безперешкодно дістався Брянського заводу. Червоногвардійці загнали броньовану машину у снарядно- пресовий цех, подалі від сторонніх очей. На випадок несподіванок на заводі було встановлено бойове чергування й розставлено кулемети ДАДО. - Ф. Р-3493. - Оп. 1. - Спр. 39. - Арк. 5--6; Там само. - Спр. 23. - Арк. 7--8; ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1099. - Арк. 22; Кошелев С. Борьба за власть. - С. 124; Горб А. Червона гвардія м. Катеринославу (Дніпропетровське) в боротьбі за владу Рад. - 1933. - С. 61--62..

Місцезнаходження викраденого панцерника не залишилось таємницею для українського командування. 8 січня підполковник Д. Абриньба звернувся до Ради робітничих і солдатських депутатів з проханням повернути броньову машину, викрадену робітниками Брянського заводу. Але Рада відповіла, що брянці їй не підкоряються. "День минув у чеканні сигналу про виступ. Чекали нападу гайдамаків", - згадував І. Семенов, член загальноміського штабу червоної гвардії²⁶ Семенов І. Незабутнє // Борці за Жовтень розповідають (Спогади учасників боротьби за владу Рад на Катеринославщині). - Дніпропетровськ, 1957. - С. 242..

Переконавшись, що мирно полагодити інцидент не вдасться, підполковник Абриньба почав готуватися до збройного зіткнення. Та марно старшини в українських полках намагалися роз'яснити воякам цілі боротьби з більшовиками. Орликівці й більшість гайдамаків дотримувалися нейтралітету, настрій гарматчиків також був ненадійним Аверин В. Екатеринослав в 1917--1918 году // Октябрьская революция. Первое пятилетие. - Х.: Госиздат, 1922. - С. 587; ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1497. - Арк. 4.. Не більше 150-200 вояків, переважно гайдамаків, були готові захищати уряд УНР від більшовиків. У робітничих районах було мобілізовано Вільне козацтво; до міста викликано вільно-козачі відділи з Діївки та Сухачівки.

Складені з добровольців бойові відділи зайняли телеграф, пошту, вокзал і центральну телефонну станцію. На дахах деяких будинків на Катерининському проспекті було встановлено кулемети. Викликані з Діївки та Сухачівки вільні козаки закріпилися на Озерному базарі, неподалік вокзалу. Таким чином, військові сили Центральної Ради блокували райони, які з'єднували центр міста з Чечелівкою, Кайдаками і Брянським заводом. Рада, ВРК і штаб червоної гвардії, що знаходилися в губернаторському палаці, опинилися відрізаними від своєї основної бази - Брянського заводу. Увесь район до Аптекарської балки й Керосинної вулиці в бік Чечелівки охоронявся українськими стежами. Три 3-дюймові гармати, взяті з 2-ї батареї 5-го запасного гарматного дивізіону, було встановлено в полі біля Монастирського лісу, звідки вони могли обстрілювати Брянський завод Державний архів Дніпропетровської області. - Ф. Р-3493. - Оп. 1. - Спр. 39. - Арк. 6; ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1155. - Арк. 45; Там само. - Спр. 1091. - Арк. 114..

Вранці 9 січня Д. Абриньба передав на Брянський завод ультиматум з вимогою до 12 год. повернути викрадений панцерник і здати зброю. В іншому разі український командувач погрожував розпочати гарматний обстріл заводу.

Революційний штаб брянців терміново викликав на завод керівників катеринославського ВРК К. Грінбаума та В. Аверіна. Водночас було скликано екстренні збори представників усіх цехів спільно з заводським комітетом. "Після короткої інформації про те, що сталось, без обговорення, одноголосно було вирішено відкинути ультиматум і вжити всіх можливих заходів, щоб підготувати належний опір упродовж часу, який залишився в нашому розпорядженні", - згадував В. Аверін Аверин В. Октябрьская революция в Екатеринославе // Летопись революции. - 1927. - № 5--6(26--27). - С. 121.. Ухвалено було скликати на завод робітників за сигналом заводського гудка.

Отже, брянці не збиралися виконувати вимоги українського командування. Рівно опівдні батарея біля Монастирського лісу зробила три гарматні постріли по заводу. Перший снаряд влучив у барак полонених австрійців (6 осіб загинуло, 28 було поранено), другий розірвався на терені заводської лікарні, а третій поцілив у заводську трубу. Після цього батарея була змушена припинити вогонь: вояки полку ім. П. Орлика зажадали від Д. Абриньби негайно припинити обстріл заводу, погрожуючи в іншому разі виступити на боці більшовиків. Підполковник був змушений поступитися і передати гармати під охорону орликівців Потапов М. Червона гвардія Катеринослава. - С. 277; ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1091. - Арк. 115..

За кілька хвилин після того, як обстріл припинився, пролунав заводський гудок, який скликав на бій борців за "владу трудящих". А вже невдовзі до заводу почали прибувати озброєні робітники. Переважна більшість з них ще нічого не знала про події, які сталися у ці різдвяні дні Аверин В. Екатеринослав в 1917 - 1918 году. - С. 587; ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 705. - Арк. 15.. Лише утаємничені в план повстання розуміли, що боротьба починається раніше, аніж очікувалося. Як тільки у величезному мостовому цеху заводу зібралося кілька тисяч робітників, В. Аверін зачитав їм перекладений російською мовою ультиматум українського командування. "Аверін після доповіді про ситуацію, що склалась, поставив перед робітниками питання: чи повернути броньовик чи битися? - описувала події С. Гопнер. - Збори, як один, голосували за те, щоб битися. Вони ухвалили резолюцію, в якій робітники поклялись не здаватися, дати бій і перемогти. Цього ж вечора на заводі відбувся ще один мітинг, на якому більше 1 000 озброєних робітників теж голосували за бій. Такі ж мітинги були проведені на залізничному вузлі та на інших заводах"⁴⁴ Гопнер С. Від березня 1917до березня 1918року // У дні Жовтня. Спогади учасників боротьби за владу Рад на Україні. - К.: Політвидав, 1987. - С. 253..

Після брянців найбільший за чисельністю загін червоної гвардії вдалося зібрати на Трубному заводі. Один з червоногвардійців згадував: "До заводу почали збігатися робітники, червоногвардійці. Мені довелося керувати видачею робітникам зброї, патронів, виділяти старшин десятків. Старшинами призначали робітників - колишніх солдатів, демобілізованих з армії. Одержавши зброю, патрони, робітники розходились по своїх цехах. Наш ревком був зв'язаний телефоном зі всіма цехами заводу. За розпорядженням Брянського районного ревштабу, з цехів негайно ж виступила група озброєних робітників для формування бойових загонів" Козлов П. Назустріч вирішальним подіям // Борці за Жовтень розповідають (Спогади учасників боротьби за владу Рад на Катеринославщині). - Дніпропетровськ, 1957. - С. 283..

Член загальноміського штабу червоної гвардії свідчив, що на Брянському заводі зібралося 400-500 червоногвардійців. Саме брянці були ударною силою повстання. Менш чисельні загони інших заводів мали виконувати функції допоміжних відділів й наступати слідом за брянцями ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1215. - Арк. 119; Семенов І. Незабутнє... - С. 243.. Лише в Амур-Нижньодніпровську червона гвардія мала діяти самостійно: очікувалось, що тамтешні червоногвардійці нейтралізують місцеве Вільне козацтво, візьмуть під контроль залізничний міст й підтримають своїх катеринославських товаришів.

Відрізана від зв'язку з Брянським заводом Рада робітничих і солдатських депутатів опинилася у скрутному становищі. Українські вояки займали пошту, що знаходилась майже навпроти губернаторського дому, в якому розміщувалися Рада і військово-революційний штаб. Лише широкий Катерининський проспект відділяв обидва будинки один від одного. Втім, двоповерховий губернаторський дім мав високу кам'яну огорожу, яка забезпечувала певний захист його оборонцям. Цих останніх спершу було небагато - кілька десятків червоногвардійців, а також відділи з дружин Бунду, польських та єврейських соціалістів. "Але коли на Брянці проревів тривожний гудок, сталося несподіване, - згадував один з червоногвардійців. - До Ради, яка знаходилася через вулицю напроти пошти, почали сходитися робітники заводу, які жили в центрі міста і навіть ремісники, з проханням дати їм зброю для захисту штабу від гайдамацького нашестя. Звичайно, їм негайно було роздано зброю, і утворений таким чином бойовий загін, чоловік з 150, було розставлено в місцях, звідки швидше всього могли з'явитися гайдамаки" ДАДО. - Ф. Р-3493. - Оп. 1. - Спр. 39. - Арк. 7..

З настанням сутінків вулиці в центрі міста майже спорожніли, припинився рух трамваїв, згасла електрика. Однак українські вояки, закріпившись на пошті, не поспішали атакувати будинок Ради. До виконкому Ради прибули представники міської думи з проханням мирно врегулювати конфлікт. В губернаторському домі відбулося екстренне засідання виконкому. "Засідання було важливе, серйозне, - згадував один з більшовиків. - Кожний з присутніх дуже нервував. Майже ніхто не сидів - ходили, жестикулювали, сперечались, намагаючись переконати один одного" Новіков А. Катеринославський Жовтень... - С. 264.. Засідання перервалось, коли з вулиці пролунали рушничні постріли. Перестрілка була нетривалою, кожна сторона втратила одного вбитого.

Член більшовицької фракції Ради так описував атмосферу, що царювала в губернаторському домі після першої збройної сутички: "В будинку і на подвір'ї Ради - шум, галас. Всі хотіли командувати, кожний пропонував якийсь свій план, кожний горів бажанням зробити щось корисне, допомогти. То тут, то там лунали окремі несподівані постріли - через невміле поводження зі зброєю. Минуло ще півгодини, і стрілянина розпочалась знову. На вогонь гайдамаків з пошти наші дружно відповідали. Знову стихало" Новіков А. Катеринославський Жовтень... - С. 264.. Оборону губернаторського дому очолили керівник бойової дружини анархістів Бакунін і начальник загальноміського штабу червоної гвардії М. Потапов. Вночі до захисників Ради приєдналися 15 осіб кримінальної зовнішності, які прийшли від анархістів. Їхню допомогу прийняли Кошелев С. Борьба за власть. - С. 129..

Спроба більшовиків підняти на повстання полк ім. П. Орлика була безуспішною: орликівці зберігали дружній до радянської влади нейтралітет. Е. Квірінг згадував: "Я особисто цю ніч провів у казармах полку Орлика, намагаючись викликати його на виступ. Замість виступу полковий комітет вирішив почати переговори з гайдамаками, поставивши вимогу негайно припинити воєнні дії і повернути захоплені у робітників 10 кулеметів" Квірінг Е. Катеринославська Рада і Жовтнева революція// У дні Жовтня. Спогади учасників боротьби за владу Рад на Україні. - К.: Політвидав, 1987. - С. 229-- 230..

В. Аверін та К. Грінбаум залишалися на Брянському заводі, керуючи підготовкою робітників до виступу. До вечора зі складу червоногвардійців було виділено загони, кожен з яких налічував 50-100 осіб і отримав власне бойове завдання. Перші кілька загонів було направлено на Кайдаки для ліквідації вільно-козачого відділу, який засів у районі Озерного базару. Загін силою в 100 червоногвардійців мав зайняти ст. Горяїнове, на захід від Катеринослава, і не допустити до міста ешелони з українськими військами з Києва чи Одеси. Інший загін мав опанувати вокзал і залізничну станцію, ще один - пробитися до центру міста, для захисту Ради робітничих і солдатських депутатів. Крім того, окремі групи по 2080 червоногвардійців охороняли підступи до Брянського заводу Аверин В. Октябрьская революция в Екатеринославе. - С. 121; Потапов М. Червона гвардія Катеринослава... - С. 277; Семенов І. Незабутнє. - С. 243; ЦДАТО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1155. - Арк. 46; Там само. - Спр. 1215. - Арк. 119--120; Там само. - Спр. 741. - Арк. 26..

На Кайдаках вільно-козача сотня відкрила вогонь по двом чер- воногвардійським загонам, які намагалися оточити козаків. Після нетривалої перестрілки вільні козаки склали зброю. 75 козаків, в тому числі й курінний отаман Кравченко, потрапили до полону. Червоногвардійці втратили 1 вбитого і 4 поранених. Спроба брянців використати в цьому бою захоплений панцерник була невдалою. Призначений начальником броньованої машини червоно- гвардієць згадував: "Не доїжджаючи до Кайдаків, біля так званої канави, панцерник застряг в калюжі багна, і їхати далі не уявлялося можливим. Червоногвардійці, що знаходилися на панцернику - чоловік дванадцять - зіскочили з панцерника і побігли великою вулицею до будинку Тихонова на допомогу червоногвардійцям. Ціною значних зусиль мені вдалося завести панцерник і повернутися назад на завод, оскільки години до десятої вечора курінь було розбито і червоногвардійці поверталися на завод" ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 705. - Арк. 15-16..

Тим часом червоногвардійський загін безперешкодно зайняв ст. Горяїнове. Ніяких ешелонів з військами Центральної Ради в околицях помічено не було, вільні козаки з Верхньодніпровська також не турбували червоногвардійців. Сум'яття виникло, коли інший червоногвардійський загін, що охороняв Брянський завод з боку Брянської колонії, прийняв у нічній темряві своїх товаришів на ст. Горяїнове за українських вояків. Від "дружнього вогню" загинув один червоногвардієць, перш ніж непорозуміння з'ясувалося Рухман М. В боях за владу Рад // Борці за Жовтень розповідають (Спогади учасників боротьби за владу Рад на Катеринославщині). - Дніпропетровськ, 1957. - С. 152.. Не ризикуючи вв'язуватися в нові нічні сутички, керівники повстання вирішили відкласти подальші бойові дії на ранок. Ніч на Брянському заводі минула спокійно, червоногвардійці відпочивали й готувалися продовжити бій наступного дня.

В центрі міста боротьба натомість лише розпочиналася. О 21 год. українське командування по телефону запропонувало оборонцям Ради скласти зброю, але останні відхилили пропозицію. Після цього українські вояки незначними силами атакували губернаторський дім з боку пошти. Відстрілюючись з усіх вікон та саморобних бійниць у цегляному паркані довкола обложеного будинку, червоногвардійці відбили натиск Горб А. Червона гвардія м. Катеринославу (Дніпропетровське) в боротьбі за владу Рад... - С. 66; Квиринг Э. Некоторые поправки к воспоминаниям о Екатеринославском Октябре // Летопись революции. - 1928. - № 2 (29). - С. 142; Аверин В. Октябрьская революция в Екатеринославе //Летопись революции. - 1927. - № 5-6(26-27). - С. 121..

Але становище оборонців Ради залишалось критичним. М. Потапов згадував: "Будинок Ради, який ми обороняли, було блоковано юнкерами і гайдамаками (насправді юнкерів у складі українських військ в Катеринославі не було - М. К.), зв'язок з заводом порушено, наша спроба зв'язатися з заводами не вдалася, відправлені товариші не повернулися. Гайдамаки по телеграфу пропонували нам здатися і скласти зброю, але ми в свою чергу також пропонували їм здатися і скласти зброю, по телефону здебільшого вів переговори т. Каверін Вася. На всі спроби юнкерів і гайдамаків здобути нас приступом, ми відповідали жорстоким рушничним вогнем, вони виставили проти нас бомбомет, але він суттєвої користі не приносив, оскільки снаряди вибухали передчасно, не досягаючи цілі, лише псували прекрасні дерева і дроти на головному проспекті, але все-таки помітно відчувалося, що перевага була на їхньому боці й облогу довелося нести нам у напруженому стані, з нашого боку вже було троє вбитих і декілька поранених бійців" ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1091. - Арк. 116.. Один з червоногвардійців свідчив у спогадах: "Вбитих ми зносили в окрему кімнату Ради, а пораненим тут же робили перев'язку. Лікарів і сестер у нас не було, і наші комунарки справлялися самі з цими обов'язками в якості сестер, достаючи зі своєї аптечки необхідні для перев'язки матеріали" Кошелев С. Борьба за власть… - С. 127..

Опівночі знову спалахнув бій. Цього разу українські вояки спробували обійти губернаторський дім й захопити кінотеатр, в якому засів бойовий відділ анархістів. "Гайдамаки здійснили спробу захопити кінотеатр і під час перебіжки гайдамаків через проспект, нами з бійниць було відкрито біглий рушничний вогонь по гайдамаках і їхня спроба захопити кінотеатр провалилася. Ця спроба їм дорого обійшлася, вони втратили вбитими і пораненими більше десяти чоловік", - згадував М. Потапов ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1091. - Арк. 117. Червоногвардійці цього разу втратили лише кількох бійців важко пораненими.

Українським воякам все ж вдалося зламати опір бойовиків- анархістів і зайняти кінотеатр. О 3 год. ночі гайдамаки і вільні козаки знову атакували губернаторський дім. Їх зустріли дружнім вогнем з бійниць та вулиці. "Щойно гайдамаки скомандували "ура" і кинулись в наступ, наш загін, який ще не був у рукопашних боях, спочатку перелякався, - згадував учасник оборони Ради. - Тов. Бакунін скомандував: "Назад ні кроку!" - і сам перший, тримаючи по револьверу в кожній руці, рушив в наступ на противника. Наші дали залп. Гайдамаки відступили, залишивши 4-х вбитих" Кошелев С. Борьба за власть... - С. 129.. Та коли наступ було відбито, випадкова куля влучила в Бакуніна. Смертельно поранений керівник оборони Ради помер на руках своїх товаришів Там же. - С. 130; Горб А. Червона гвардія м. Катеринославу (Дніпропетровське) в боротьбі за владу Рад... - С. 66..

Близько 5 год. ранку українське командування знову запропонувало захисникам Ради скласти зброю. Та замість капітуляції, в губернаторському домі почали готуватися до бою. "Підняли всіх на ноги, перевірили, чи є набої у всіх бійців. В кого було їх багато, ми частину відібрали і передали тим, в кого їх було мало, - згадував червоногвардієць. - Рівно через 15 хвилин здіймається ракета, а слідом за нею починається кулеметний і бомбометний обстріл будинку Ради. Наші відповідали з рушниць по будинку пошти, і коли противник робив перебіжку з будинку театру "Колізей" на пошту, то наші вдарили залпом по перебіжчикам і цим залпом було вбито 8-9 чоловік. Всі вони впали і не піднялися з землі" Кошелев С. Борьба за власть... - С. 130..

Українське командування запропонувало обложеним припинити бойові дії на дві години, щоб забрати тіла вбитих і підібрати поранених. Виснажені оборонці Ради охоче пристали на цю пропозицію. На цей час набої та запаси продуктів у них майже скінчилися. Член штабу червоної гвардії так описував становище всередині губернаторського дому: "На верхньому поверсі у вікнах скло було вибите гайдамацькими кулями і підлога була всіяна уламками скла. На нижніх поверхах будинку було темно, як і в дворі. Нагорі, в одній з кімнат, горіла керосинна лампочка і біля телефону чергувало декілька чоловік наших товаришів" ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1215. - Арк. 127.. Зв'язку з Брянським заводом і Амур-Нижньодніпровськом не було. Багатьом захисникам Ради становище здавалося безнадійним.

Міська дума, не полишаючи надії врегулювати конфлікт, запропонувала обом сторонам своє посередництво для мирних переговорів. Підполковник Д. Абриньба погодився припинити бойові дії, але лише за умови здачі більшовиками зброї й розпуску червоної гвардії. Проте делегатам думи вдалося переконати українського командувача зустрітися з представниками військово-революційного штабу в приміщенні думи, для з'ясування можливості мирних переговорів ДАДО. - Ф. Р-3493. - Оп. 1. - Спр. 39. - Арк. 6.

Керівники повстання на Брянському заводі погодилися на переговори з українським командуванням. "Пропозицію ми прийняли з умовою надання нам права розмови телефоном з містом... Нам було гарантовано недоторканість делегації", - згадував В. Аве- рін Аверин В. Екатеринослав в 1917-1918году... - С. 588.. Але вислана з Брянського заводу делегація зникла безвісти, як потім з'ясувалось, біля пошти делегати були затримані українськими вояками Луговой А. Эпоха бури и натиска // Звезда. - 1921. - № 29. - С. 42.. Глухої ночі В. Аверін та К. Грінбаум виїхали до думи, щоб особисто взяти участь в переговорах. У центрі міста їх також затримали. В. Аверін згодом свідчив: "Напроти штабу петлюрівців, незважаючи на наші протести, нас взяли до полону, зав'язали очі обом, відвезли в штаб до чергового офіцера поодинці й знову з зав'язаними очима відправили в різні кімнати. Так ми, поодинці, в очікуванні розстрілу проспали до ранку" Аверин В. Борьба за советскую власть (Катеринослав 1917-1918 г.) // Пятая годовщина Октябрьской революции. 1917 - октябрь - 1922. - Катеринослав, 1922. - С. 85..

Незалежно від брянців, обложені в губернаторському домі захисники Ради також пристали на переговори. Лідери катеринославських більшовиків вирішили скористатися цією можливістю, щоб виграти час до прибуття в Катеринослав радянських загонів Квиринг Э. Некоторые поправки к воспоминаниям о Екатеринославском Октябре... - С. 142.. Член штабу червоної гвардії І. Семенов, зустрівши Е. Квірінга вже в приміщенні думи, почув від нього саме цю думку: "Тоді мені Квірінг повідомив, що він спільно з іншими членами міськкому партії більшовиків веде переговори з командуванням гайдамаків, які вимагають негайно припинити збройну боротьбу, здачі зброї, розпуску червоної гвардії тощо, тобто цілковитого підпорядкування влади Центральній Українській Раді та її органам на місцях - губернській раді. Наша мета, сказав Квірінг, зараз затягти переговори з ними, оскільки перевага військової сили на боці гайдамаків, але до нас на підмогу з боку Синельникового просуваються загони московських червоногвардійців і задніпровці. Щойно лишень москвичі до Нижньодніпровська просунуться і рушать до Амуру, тоді ми пред'явимо ультиматум гайдамакам, які засіли на пошті, щоб вони здалися, а поки що до них не треба виявляти гарячки" ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1215. - Арк. 126--127.