Збройна боротьба в Катеринославі (січень 1918 р.)

Тієї ж ночі у Катеринославі було отримано перші звістки про наближення радянських загонів В. Антонова-Овсієнка. Головний комісар Катерининської залізниці, більшовик Степан Власенко, одержав відомості, що на ст. Ігрень прибув бронепотяг разом з відділом московських червоногвардійців. Він відразу ж повідомив про це Е. Квірінга та інших катеринославських більшовиків Власенко С. В боях за радянську владу в Катеринославі // У дні Жовтня. Спогади учасників боротьби за владу Рад на Україні. - К.: Політвидав, 1987. - С. 284; ЦДАГО України. - Ф. 9. - Оп. 1. - Спр. 1215. - Арк. 127..

Не маючи жодної інформації про події в Амур-Нижньодніпровську й на лівобережжі, у військово-революційному штабі могли лише здогадуватись, чому задніпровські червоногвардійці не поспішають на допомогу обложеним захисникам Ради. Червона гвардія в Амур-Нижньодніпровську за чисельністю майже не поступалася брянцям, тож могла відіграти вирішальну роль в ході вуличних боїв з прихильниками Центральної Ради.

Насправді звістка про ультиматум українського командування й наступні події на Брянському заводі стала несподіванкою для керівників задніпровських червоногвардійців. День був святковим, підприємства не працювали, жодного бойового чергування на заводах не було. Робітники, які мешкали в місті, не могли за першим покликом дістатися до штабу червоної гвардії. Ті ж, хто знаходився в Амур-Нижньодніпровську, внаслідок святкування Різдва часто не могли тримати в руках зброю. Керівники червоної гвардії побоювались, що отаман місцевого Вільного козацтва Чорнобай скористається ситуацією і завдасть удару першим. Начальник штабу задніпровської червоної гвардії згадував: "На протязі години в штаб прибуло близько 20 чоловік. Я непокоївся, нас Чорнобай міг голими руками взяти, основний кістяк залишався в місті й його вже не пустили додому. Щойно я повернувся до штабу, негайно віддав розпорядження увесь легковий транспорт заводу вислати в штаб, тому в наше розпорядження прибули 6 чи 8 фаетонів. Посадивши на фаетони командирів загонів, я їм дав завдання без бійців не повертатися, це значно допомогло, за години підступи до мосту було зміцнено, патрулі на певних спостережних пунктах було розставлено, а решту направили в клуб цвяхарів і вклали спати, не роздягаючись" ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 320. - Арк. 21..

Втім, отаману Вільного козацтва також не відразу вдалося зібрати своїх людей. Тим часом, основні сили задніпровської червоної гвардії (кілька сотень бійців) зосередились на заводі "Сиріус". Взявши під свій контроль залізничну станцію й міст через Дніпро, червоногвардійці до вечора витіснили вільно-козачі відділи з Амур-Нижньодніпровська. Вже вночі частина козаків спробувала прорватися через міст до Катеринослава, але була відбита. Решта вільних козаків відступила до ст. Ігрень, де й закріпилася. Розташування будинків, парканів та штабелів дров забезпечувало їм зручну позицію для оборони. Та головне, поки ст. Ігрень займали вільні козаки, загони В. Антонова-Овсієнка не могли дістатися Катеринослава. Радянський дослідник А. Горб писав: "Спираючись на зв'язки з людністю околишніх сіл, "вільні козаки" могли, не приймаючи нерівного бою, то розсіваючись, то збираючись знову, руйнувати залізничну колію та відрізувати Катеринослав від зв'язку із ст. Синельникове й Харковом" Горб А. Червона гвардія м. Катеринославу (Дніпропетровське) в боротьбі за владу

Рад... - С 68..

Тож замість пробиватися до Катеринослава, штаб задніпровської червоної гвардії вирішив кинути усі свої сили на здобуття ст. Ігрень. Лише зайнявши цю станцію, червоногвардійці могли зв'язатися з силами В. Антонова-Овсієнка і забезпечити їх прибуття до Катеринослава.

Таким чином, перший день повстання не приніс борцям за радянську владу вирішальної переваги. Брянці не змогли скористатися наслідками своєї перемоги на Кайдаках і поки що відсиджувалися за містом. Задніпровська червона гвардія також не поспішала залишати лівий берег Дніпра. В. Аверіна та К. Грінбаума було заарештовано; Рада перебувала в облозі, що загрожувала ось-ось скінчитися капітуляцією. Втім, нечисленні захисники української влади були виснажені не менше від своїх противників. Варто було брянцям і задніпровцям перейти до активних дій, не кажучи вже про прибуття до міста радянських загонів В. Антонова-Овсієнка, щоб становище сил Центральної Ради стало критичним.

Хоча виступ у Катеринославі стався днем раніше від запланованого, П. Єгоров все одно готувався вирушити на допомогу повсталим. Отримавши вже 9 січня звістку про ультиматум робітникам Брянського заводу, він телеграфував В. Антонову-Овсієнку: "Далі можна очікувати, що гайдамаки виконають свій ультиматум. Екстрено висилайте відповідні сили, в тому числі мають бути відправлені панцерні майданчики" ГАРФ. - Ф. 8415. - Оп. 1. - Д. 4. - Л. 101..

П. Єгоров невипадково прохав надіслати йому підкріплення. Під час боїв за Павлоград і Синельникове його загін налічував близько 1400 бійців, але на той час з них лишилася ледве третина. Переважна більшість харківських червоногвардійців і вояки 30-го запасного полку повернулася до Харкова. У розпорядженні Єгорова залишилися бронепотяг № 2 і відділ московських червоногвардійців (430 бійців). Щоправда, у Лозовій та Павлограді до цих сил приєдналися місцеві червоногвардійці (300 бійців), відділ чорної гвардії з Олександрівська (150 бійців) та загін шахтарської червоної гвардії (300 бійців) ЦДАВО України. - Ф. 1042. - Оп. 1. - Спр. 2. - Арк. 55-55зв.; Антонов- Овсеенко В. Записки о гражданской войне. - Т. 1. - С. 109; Лукьянов Х. Красная гвардия Донбасса. - Сталино, 1958. - С. 74.. Крім того, на допомогу П. Єгорову В. Антонов-Овсієнко надіслав сотню петроградських червоногвардійців під командою Полякова. Разом усі ці сили налічували 1300 бійців, але Єгоров вважав, що може покладатися лише на москвичів і петроградців.

Вже 9 січня бронепотяг № 2 за наказом П. Єгорова побував на ст. Ігрень. Жодних військ на станції не було, і бронепотяг безперешкодно повернувся до Синельникового. Місцеві залізничники відразу ж повідомили про це до Катеринослава, а опівночі до ст. Ігрень вже виїхав загін червоногвардійців. Але на цей час станцію зайняли вільні козаки. Залізничний тор на під'їзді до Ігрені було розібрано, а потяг з червоногвардійцями обстріляно. Вискочивши з вагону, червоногвардійці вступили в бій з вільними козаками. Останні не вчинили значного опору й склали зброю; після невеличкого імпровізованого мітингу всіх їх відпустили, взявши обіцянку не виступати більше проти радянської влади. Червоногвардійці повернулися до Синельникового, маючи кількох поранених Горб А. Червона гвардія м. Катеринославу (Дніпропетровське) в боротьбі за владу Рад... - С 68.. П. Єгоров телеграфував В. Антонову-Овсієнку: "Чекаю від вас резерву - необхідний" ГАРФ. - Ф. 8415. - Оп. 1. - Д 4. - Л. 112..

Вранці 10 січня на ст. Ігрень прибув невеличкий червоногвардійський відділ з Амур-Нижньодніпровська (16 бійців). Загін спершу безперешкодно зайняв станцію, але був змушений відступити під натиском вільних козаків, що з'явилися з боку Ігренської колонії. Поблукавши в околицях залізниці, червоногвардійці повернулися через замерзлу Самару до Амур-Нижньодніпровська Горб А. Червона гвардія м. Катеринославу (Дніпропетровське) в боротьбі за владу Рад. - С. 68.. Скерувати на ст. Ігрень більші сили штаб задніпровської червоної гвардії не зміг, оскільки саме в цей час вільно-козачий загін атакував Амур-Нижньодніпровськ. Козаки намагалися прорватись до залізничного мосту, але під кулеметним вогнем втратили кількох вбитих і відступили. Водночас на вимогу штабу червоної гвардії місцеві залізничники підготували до виїзду ремонтний потяг, що мав полагодити залізницю в районі ст. Ігрень. "Години до 10 ранку залізничники обладнали аварійний потяг і зажадали від нас охорону, - згадував начальник штабу червоної гвардії П. Гудима. - Але не встиг потяг дійти до горяйського мосту, як його сильно обстріляли, двох чи трьох наших бійців поранило, і потяг повернувся назад. Довелося збільшити охорону і дати кулемет" ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 320. - Арк. 24..

Для експедиції на ст. Ігрень було сформовано загін з 200 задніпровських червоногвардійців. Його командир згадував: "Миттю загін повантажився у вагони. Настрій змінювався лихоманкою: усі метушилися, кричали, віддавали розпорядження; нетерпляче чекання породжувало паніку. Невміле поводження зі зброєю привело до зайвих, непотрібних жертв" Суханов А. "Заднепровье" (1913 - 1917 гг.) // Летопись революции. - 1923. - № 4. - С. 111..

Без особливих зусиль червоногвардійці розсіяли сторожову охорону біля мосту через Самару, але неподалік ст. Ігрень потрапили під перехресний обстріл. Поспіхом залишивши ешелон, задніпровці залягли й півгодини вели перестрілку з вільними козаками, що закріпилися в Ігренській колонії Горб А. Червона гвардія м. Катеринославу (Дніпропетровське) в боротьбі за владу Рад. - С. 69; Суханов А. "Заднепровье" (1913--1917гг.). - С. 111.. Скориставшись чисельною перевагою, червоногвардійці обійшли колонію і атакували козаків з флангу. Командир загону згадував: "Бігти довелося близько версти, спершу перебіганням, а потім безладною лавою, щоб сховатися за кам'яні стайні й дров'яні укріплення. У цей час зачастили кулемети. Охоплюючи з правого крила лобовим ударом, наша лава вибила гайдамаків, що засіли там. Розстрілювали всіх, хто потрапляв під руку, переслідуючи до самого настання темряви. З нашого боку був один вбитий і двоє поранених" Суханов А. "Заднепровье" (1913--1917 гг.)... - С. 111 - 112.. П. Гудима писав, що вільні козаки мали "чоловіки зо три вбитих, яких вони кинули в кущах, і кількох чоловік поранених, двох чи трьох поранених петлюрівців взяли до полону та підібрали штук 12-15 карабінів" ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 320. - Арк. 24 - 25.. Поки команда ремонтного потягу лагодила залізничний тор, козаки спробували контратакувати, але були відбиті й відійшли на Новомосковськ.

Таким чином, червоногвардійці остаточно закріпилися на ст. Ігрень. Залізничний тор було швидко полагоджено, і до станції прибув з Синельникового бронепотяг № 2, на якому було 100 московських червоногвардійців. Саме ці сили й складали авангард загону П. Єгорова, висланий на допомогу катеринославській червоній гвардії ЦДАВО України. - Ф. 4712. - Оп. 1. - Спр. 57. - Арк. 26.. Бронепотяг без перешкод дістався до Амур-Нижньодніпровська, щоб звідти дістатися до Катеринослава, на вулицях якого другий день поспіль точилися бої.

Тим часом похмурий світанок 10 січня захисники обложеної катеринославської Ради робітничих і солдатських депутатів зустріли з невеселими почуттями. Учасник оборони згадував: "Коли зовсім розвиднілось, я оглянув будинок Ради. Скло повилітало з усіх шибок. Біля кожного вікна було по кілька чоловік. Вони стріляли по пошті. Було сиро, мрячно. Люди перемерзли, дрижали.

Я вийшов за ворота Ради на Воскресенську вулицю з тим, щоб перевірити наші пости. На вулиці не видно було нікого. Але коли я проходив повз будинки, вгору по Воскресенській, до мене раз у раз виходили з парадного ходу майже кожного будинку озброєні робітники. Багато серед них було шодуарівців, які жили в місті" Новіков А. Катеринославський Жовтень...-- С. 265.. "До ранку 28 грудня (10 січня за н. ст. - М. К.) боєприпаси і продукти харчування у нас майже вичерпалися, юнкери і гайдамаки оточили нас, - свідчив М. Потапов. - Позбавлені зв'язку, ми не знали, що відбувається в місті - на заводах, фабриках" Потапов М. Червона гвардія Катеринослава... - С. 277..

У цей час до Ради прибув посланець Брянського заводу, М. Брянський (Бреславський). Один з захисників Ради згадував про розмову з ним: "Я заявив Мирону, що у нас немає набоїв і хліба, а також бійців. Він відповів, що Брянський завод, тобто наш штаб, зовсім не знав про те, що у нас були бої з гайдамаками всю ніч і що в нас є вбиті й поранені, а ми лишень від нього дізналися, що і в них в свою чергу були бої з гайдамаками в районі Кайдаків, де стояв курінь гайдамаків, і що цей курінь було цілковито розбито і полонено брянцями... Після розмови про стан справ тов. Бреславський обіцяв все передати брянцям і попрохати їх якомога швидше вжити заходів для надання нам допомоги. З цими словами він пішов від нас. Нам було вже веселіше, тому що зв'язок з брянцями налагоджено" Кошелев С. Борьба за власть... - С. 131..

Невдовзі з Брянського заводу прибув панцерник з кількома ящиками набоїв, рушницями і продовольством. Оборонці Ради з піднесенням зустріли звістку про те, що опівдні брянці планують спільно з задніпровцями розгорнути наступ на центр міста, а також про наближення до Катеринослава загонів В. Антонова-Овсієнка. Залишивши підбадьорених захисників Ради чекати підмоги, "Гуркіт" повернувся на Брянський завод. За годину українські вояки знову атакували будинок Ради, але після тривалої перестрілки були змушені відступити.

Тим часом українське командування за наполяганням міської думи звільнило К. Грінбаума та В. Аверіна з-під арешту. Останній згадував: ".Ми вирушили до Думи, де застали нашу фракцію - щоправда, не всю. Там були тт. Квірінг, Бек, Гопнер та інші товариші. Стали ми радитися і обговорювати, як бути: починати переговори чи відтягнути їх під різними приводами до приїзду москвичів з артилерією, які знаходилися в ешелонах за 45 верст від Катеринослава. Суперечок було чимало. В результаті - вирішено було не вести переговорів під тим приводом, що командування противника порушило дану обіцянку щодо недоторканості нашої делегації і що внаслідок арешту ми не знаємо, яке зараз становище у робітничих кварталах" Аверин В. Екатеринослав в 1917--1918 году... - С. 588.

Після тривалої суперечки Аверін і Грінбаум переконали представників українського командування, що їм потрібно ознайомитися з настроями брянців, перш ніж вести переговори. Обом було видано перепустки для проїзду на Брянський завод. Та прибувши до брянців, керівники повстання почали готувати червоногвардійців до загального наступу.

Опівдні до міста прибув з лівого берега Дніпра бронепотяг № 2 з московськими червоногвардійцями. На під'їзді до вокзалу бронепотяг було обстріляно українською артилерією (прямим влученням виведено з ладу одну з чотирьох його гармат) ГАРФ. - Ф. 8415. - Оп. 1. - Д 4. - Л. 118; ЦДАВО України. - Ф. 4112. - Оп. 1. - Спр. 57. - Арк. 26.. Але це не перешкодило москвичам спільно з сотнею брянців зайняти вокзал. З Амур-Нижньодніпровська надійшли загони задніпровської червоної гвардії. На цей час червона гвардія Брянського заводу вже була готовою до вирішального наступу. Всього в районі вокзалу й Озерного базару зосередилося не менше 600 червоногвардійців, які почали наступати на центр міста.

Частина озброєних робітників просувалася Катерининським і Пушкінським проспектами, інша частина - Петроградською вулицею, обходячи пошту з тилу. Після 15 год. червоногвардійські загони почали прибувати в центр міста, долаючи опір гайдамаків і вільних козаків. "Гуркіт" їхав попереду лави, підтримуючи червоногвардійців гарматним і кулеметним вогнем. З міського саду панцерник обстріляв позиції українських вояків. Його командир згадував: "Чисто випадково мені вдалося визначити вогневу точку противника, яка знаходилася на даху пошти (слухове вікно). Я встановив сорокавосьмиміліметрову гармату системи "Гочкіс", що знаходилася в мене на панцернику, і дав дві черги пострілів по п'ять снарядів, і вогневу точку противника було придушено, тобто ліквідовано" ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 705. - Арк. 17..

Хоча всі українські військові сили було стягнуто до центру міста, загонам червоної гвардії вдалося з боями зайняти вулиці, прилеглі до губернаторського дому. До 16 год. хлібозавод, млини, типографія вже були в руках червоногвардійців. Відділи робітників зайняли Воскресенську й ріг Олександрівської вулиць, захищаючи будинок Ради від обходу з нагірної частини міста. Зайшовши через Петроградську вулицю, червоногвардійці оточили пошту й почали приготування до штурму останніх позицій противника.

Військово-революційний штаб телефоном передав українському командуванню ультиматум з вимогою очистити будинок пошти Там само. - Спр. 1215. - Арк. 127-128.. На цей час жодних надій на допомогу з Києва чи Одеси у жменьки захисників української влади вже не лишилося. Від вояків 10-го Гайдамацького полку і підрозділів гарматної бригади, які тримали нейтралітет, чекати підмоги також не доводилося. Сердюки, побачивши, чия бере, погодилися нести спільно з червоногвардійцями охорону катеринославського вокзалу Аверин В. Октябрьская революция в Екатеринославе. - С. 123.. Обложені на пошті вояки спробували прорватися на Катерининський проспект, але червоногвардійці відбили атаку. Після цього українське командування вирішило розпочати з противником переговори про перемир'я.

Близько 19 год. вечора до Ради прибула мирна делегація в складі членів міської думи й представників штабу Катеринославської дивізії. Однак керівники військово-революційного штабу погоджувались припинити бойові дії лише за умов складення українськими вояками зброї й арешту всіх, хто виступив проти радянської влади Великая Октябрьская Социалистическая революция на Украине. - Т. 3. - С. 98; Кошелев С. Борьба за власть... - С. 132.. Опівночі делегація штабу передала ці умови українському командуванню (захисники пошти помилково обстріляли делегатів, кількох чоловік було легко поранено). Щоб підштовхнути прихильників Центральної Ради до капітуляції, червоногвардійці зробили два гарматних постріли по будинку пошти. За півгодини українське командування прийняло умови військово-революційного штабу. Будь-який збройний опір радянській владі припинявся. Вояки Гайдамацького полку мали здати зброю й перейти до казарм сердюків до з'ясування їх подальшої долі Радою робітничих і солдатських депутатів. Охорону пошти перебирали червоногвардійці та орликівці ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 833. - Арк. 183; Кошелев С. Борьба за власть. - С. 132--133; Горб А. Червона гвардія м. Катеринославу (Дніпропетровське) в боротьбі за владу Рад... - С. 73..

Член штабу червоної гвардії І. Семенов так описував капітуляцію українських вояків: "З отриманням цієї відповіді, червоногвардійці підійшли до пошти і почали при абсолютній тиші входити всередину її приміщення. Гайдамацька частина знаходилася на верхньому поверсі будинку пошти. Червоногвардійці вломилися в двері майже юрбою, зайняли нижній поверх будинку. Нікому й на думку не спало вжити засобів безпеки, з огляду на можливість засідки з боку гайдамаків, адже вони могли кинути дві-три бомби в таке скупчення людей і була б маса жертв з нашого боку. Але все обійшлося. Гайдамаки вирішили здатися і не воювати з нами і сиділи сумирно в темних кімнатах. На наш вигук "Давайте світло" звідкілясь принесли кілька керосинних ламп і освітили кімнати пошти" ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1215. - Арк. 129.. "Коли я подивився на вікна і на їхній телеграфний апарат, то мені впало у вічі руйнування як результат нашої перестрілки. Все тут було буквально посічено кулями, і не було живого місця на будинку", - згадував інший червоногвардієць Кошелев С. Борьба за власть... - С. 133..

В будинку пошти зброю склало 10 українських старшин і близько 300 вояків. Червоногвардійці відправили останніх в казарми Сердюцького полку, а офіцерів зачинили в одній з кімнат на верхньому поверсі пошти. Палаючи бажанням розправитись з "контрреволюціонерами", юрба озброєних робітників увірвалася до кімнати, де утримувались полонені старшини. І. Семенов, лаконічно написавши у спогадах, що "долею офіцерів ми вже не цікавились", висловив припущення, що над ними було вчинено самосуд ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1215. - Арк. 130.. Член катеринославської губернської ради, який зміг дістатися до Києва, повідомив на засіданні Центральної Ради, що наступного дня після зайняття міста більшовики розстріляли 9 гайдамацьких старшин Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: у 2-х т. - К.: Наукова думка, 1996. - Т. 2. - С. 94.. Один з червоногвардійців згодом стверджував, що розстріляно було близько 80 полонених, а решту відпущено Кошелев С. Борьба за власть... - С. 136.. За іншим свідченням, полонених на Кайдаках вільних козаків відпустили під чесне слово, що вони більше не битимуться проти радянської влади ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1155. - Арк. 46.. Радянський комісар Катерининської залізниці, С. Власенко, також стверджував, що гайдамаків було роззброєно і розпущено Власенко С. В боях за радянську владу в Катеринославі... - С. 284..

Втрати червоногвардійців у вуличних боях в Катеринославі були порівняно невеликими. Повсталі втратили 11 вбитих і 44 поранених, загін П. Єгорова - близько 10 вбитих і 20 поранених ГАРФ. - Ф. 8415. - Оп. 1. - Д. 4. - Л. 120; ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1155. - Арк. 49; Рухман М. В боях за владу Рад // Борці за Жовтень розповідають (Спогади учасників боротьби за владу Рад на Катеринославщині). - Дніпропетровськ, 1957. - С. 154; Кошелев С. Борьба за власть... - С. 134..

Після капітуляції військ Центральної Ради влада в Катеринославі перейшла до Ради робітничих і солдатських депутатів. Е. Квірінг, голова Ради і лідер катеринославських більшовиків, згадував: "28 грудня (10 січня за н. ст. - М. К.) ми вже були повними господарями в місті. Негайно були зайняті всі державні установи: державний банк, коли я не помиляюсь, уже до цього охороняв караул полку Орлика. Скрізь були призначені свої комі- сари" Квірінг Е. Катеринославська Рада і Жовтнева революція// У дні Жовтня. Спогади учасників боротьби за владу Рад на Україні. - К.: Політвидав, 1987. - С. 230.. 11 січня до Катеринослава прибув П. Єгоров з основними силами свого загону. Того ж дня він доповідав В. Антонову-Овсієн- ку: "Зараз місто зайняте нашими військами, роззброюємо окремі частини гайдамаків, але їхні сили вийшли з міста і окопуються в лісі, взявши з собою дві гармати. Панцерний потяг Зайцева зі мною в Катеринославі, завтра дамо бій, загони петроградський і московський зі мною, для розвитку подальшої операції чекаю від Вас [підкріплень], оскільки доводиться на кожній станції залишати охорону. Зараз у місті спокійно, організовано ВР Комітет, із засідання якого я й підійшов до апарату... Місто не здам, але очікую від Вас ще частини" ГАРФ. - Ф. 8415. - Оп. 1. - Д. 4. - Л. 120..

Рештки сил підполковника Д. Абриньби, не затримуючись за містом, відійшли в напрямку на П'ятихатки. Оскільки дати їм бій не вдалось, П. Єгоров спрямував увесь свій запал на батарею 5-го запасного гарматного дивізіону, яка відмовлялась передати гармати червоній гвардії. За наказом Єгорова, батарейців було скликано на мітинг, а оточені червоногвардійцями артилерійські казарми взяв на приціл бронепотяг Терещенко Н. Незабываемые дни // Железнодорожники Екатерининской в борьбе за власть Советов. Воспоминания, биографии, документы. - Днепропетровск, 1958. - С. 90.. Один з червоногвардійців так описував подальші події: "Мітинг тривав кілька годин, вояки погоджувалися віддати гармати, але командний склад був проти. Знову починався мітинг, але коли мітингувальники побачили неподалік від казарми червоногвардійську лаву, а снаряди почали падати неподалік від казарми (нині Байдукова), поблизу гарматних казарм, це москвичі стріляли з бронемайданчика, тоді й командування погодилося здати гармати, але прохали, щоб повернули коней і збрую, їх прохання було задоволене" ЦДАГО України. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 1155. - Арк. 49..

Вільно-козачий відділ, що відступив з Амур-Нижньодніпровська на Новомосковськ, було розсіяно силами павлоградської червоної гвардії. Один з червоногвардійців згадував: "Що ж стосується новомосковських гайдамаків, що тривожили нас з боку Василівки та інших місцевостей, то для їхньої ліквідації було відправлено у Новомосковськ загін червоногвардійців на чолі з тов. Скирдою, який встановив революційний лад і до приїзду катеринославського загону знаходився у Новомосковську" Швед А. Революционные события в Павлограде (март 1917 - март 1918 г.) // Летопись революции. - 1927. - № 4(25). - С. 113..

Поява у придніпровському краю українського загону, що відступав з Катеринослава, сполошила місцевих революціонерів. Група анархістів-комуністів Кам'янського навіть звернулася до катеринославського ВРК з проханням видати їм зброю "для захисту революції й боротьби з гайдамаками" ГАРФ. - Ф. 8415. - Оп. 1. - Д. 17. - Л. 97.. Але гайдамаки просліду- вали до Знам'янки, не роблячи спроб закріпитися у Верхньодніпровську, де з ними міг з'єднатись курінь місцевого Вільного козацтва. І хоча П. Єгоров був впевнений, що Центральна Рада зосереджує війська для наступу на Катеринослав, нечисленний "загін Абриньби", як його називали в українських зведеннях, був єдиною військовою силою, що прикривала південну Київщину від наступу радянських загонів.

Таким чином, внаслідок дводенної збройної боротьби Катеринослав перейшов до рук прихильників радянської влади. Військове керівництво УНР не спромоглося вчасно підтримати нечисленних оборонців української влади в Катеринославі. Відсутність підкріплень і нейтралітет частини української залоги не дозволили гайдамакам і вільним козакам зберегти за собою ініціативу в ході вуличних боїв. Прибуття до міста авангарду радянського загону П. Єгорова остаточно схилило чашу військового успіху на бік противників Центральної Ради.

Зайняття Катеринослава стало значним військовим успіхом для більшовиків. Нарком В. Антонов-Овсієнко не мав сумнівів, що залучення катеринославських пролетарів до боротьби з Каледіним дозволить змінити становище на донському фронті на користь червоних. Крім того, в разі ескалації збройного конфлікту з Центральною Радою, що виглядало тепер практично неминучим, радянські загони отримали змогу не лише розірвати залізничне сполучення Наддніпрянщини з Приазов'ям, а й розгорнути наступ вглиб Правобережної України. Тож втрата такого важливого адміністративного і промислового центру як Катеринослав значно погіршувала не лише політичне, а й військове становище УНР.

Размещено на Allbest.ru