Образ Росії та росіян на сторінках сучасних українських підручників з історії (2000-2012)

Размещено на http://allbest.ru

УДК 94(470+571):371.671(477:=161.1)“2000/2012”

Павло Артимишин

У процесі становлення та розвитку української держави важливим є спільне сприйняття суспільством власного минулого, що сприяє формуванню національної самоідентифікації - невід'ємної ознаки націй на сучасному етапі історії.

Важливим чинником у вихованні національно свідомих громадян є шкільна освіта, насамперед її гуманітарна сфера. Ще О. фон Бісмарк відзначав, що війни виграють не генерали, а шкільні вчителі. Отже, сучасні шкільні підручники, які відіграють значну роль у процесі навчання, з-поміж іншого, виконують також і функцію формування національної самосвідомості учнів, особливо якщо йдеться про навчальні видання з історії.

Одночасно ключовим для самоідентифікації є і візія образів “Іншого” - сусідньої спільноти, народу, держави тощо, які також вимальовуються на сторінках шкільних навчальних книг. Дослідження цих образів дозволяє виявити концептуальні настанови авторів підручників стосовно “Інших”, а також історичні міфи та стереотипи, що культивуються на уроках історії, які, з одного боку, можуть сприяти об'єднувальній ідеї української нації, але, з другого - продукувати ненаукові твердження та поле для політичних маніпуляцій стосовно сприйняття сусідніх народів. Особливо гостро це питання постає, якщо говоримо про Росію - державу, із якою в України історично склались тісні, тривалі та досить неоднозначні відносини.

Мета статті - дослідити сутність та особливості образів Росії, які створюються на сторінках українських шкільних підручників з історії, та проаналізувати основні концепції бачення України у контексті відносин із Росією у цих навчальних книгах.

Джерельною базою дослідження стали шкільні підручники з історії України та всесвітньої історії для 5-11 класів, що вийшли у світ у 2000-2012 рр., у яких російська проблематика розглядається як безпосередньо (у курсі всесвітньої історії), так і опосередковано (на уроках історії України).

Різні аспекти досліджень навчальних видань з історії починає вивчати дедалі ширше коло дослідників. Ще у 1990-х роках з'явились статті С. Кульчицького Кульчицький С. Історія і час. Роздуми історика / С. Кульчицький // Український історичний журнал (Київ). - № 4. - С. 3-10., В. Сарбея Сарбей В. Роздуми з приводу фундаментальної “Історії України” / В. Сарбей // Київська старовина (Київ). - 1995. - № 2. - С. 2-10., у яких містились теоретичні роздуми над принципами розбудови історичної науки в умовах української незалежності, зокрема у сфері написання підручників. В. Сарбей стверджував про необхідність певної романтизації історії у шкільному підручнику на противагу збереженню принципу науковості академічної історії. Згодом з'явилися й інші розвідки, зокрема ті, що стосувались розгляду історичних міфів та власне образів “Іншого” у навчальних виданнях. Йдеться про статті І. Гирича Гирич І. Страсті навколо підручників з історії: підручник як головний засіб будівництва держави / І. Гирич // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: міжвід. зб. наук. праць. - Київ, 2007. - Вип. 16. - № 1. - С. 243-252., Н. Гончаренко Гончаренко Н. Міфи в сучасних підручниках з історії України / Н. Гончаренко // Дух і літера (Київ). - 1998. - № 3-4. - С. 220-229., Л. Зашкільняк Зашкільняк Л. Історія “своя” й історія “чужа” / Л. Зашкільняк // Критика (Київ). - 2009. - Ч. 9-10(143-144). - С. 24-27; Його ж. Образ Польщі та поляків у сучасній Україні / Л. Зашкільняк // Проблеми слов'янознавства (Львів). - 2011 . - Вип. 60. - С. 68-80., О. Лукачук Лукачук О. Литовська тема в українській навчальній літературі / О. Лукачук // “Гілея: науковий вісник”: зб. наук. праць. - Київ: В-во УАН ТОВ “НВП “ВІР”, 2012. - Вип. 58. - № 3. - С. 62-67., М. Мудрого Мудрий М. Образ поляка (Польщі) та німця (Німеччини) в сучасних українських шкільних підручниках з історії / М. Мудрий // Polska-Niemcy-Ukraina w Europie. Narodowe identyfikacje i europejskie integracje w przededniu XXI wieku / ^od. red. Wlodzimierza Bonu- siaka]. - Rzeszow: Wydawn. Wyzszej Szkoly Pedagogicznej, 2000. - S. 139-145., В. Середи Середа В. Конструювання образу іншого та історичної ідентичності в Україні і Польщі: порівняльно-текстуальний аналіз шкільних підручників з історії / В. Середа // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: зб. наук. праць. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету, 2003. - С. 270-276., А. Портнова Портнов А. Беларусь і беларусы ва украінскіх падручніках па гісторьіі / А. Портнов // Бе- ларускі Гістарьічньї Агляд (Мінск). - 1998. - Т. 5. - Сш. 2. - С. 434-447; Його ж. Terra his- torica. Образ Росії в українських шкільних підручниках з історії / А. Портнов // Історії для домашнього вжитку: Есеї про польсько-російсько-український трикутник пам'яті. - Київ: Критика, 2013. - С. 55-82., Н. Яковенко Яковенко Н. Польща та поляки в шкільних підручниках історії, або відлуння давнього й недавнього минулого / Н. Яковенко // Її ж. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-XVII ст. - Київ: Критика, 2002. - С. 366-382.. Заслуговують також уваги збірник матеріалів Робочої наради з моніторингу шкільних підручників історії України Шкільна історія очима істориків-науковців: матеріали Робочої наради з моніторингу шкільних підручників історії України / [упоряд. Н Яковенко]. - Київ: В-во ім. Олени Теліги, 2008. - 128 с. та розвідка співробітників Інституту історії України НАН України Касьянов Г Україна в російському історичному дискурсі: проблеми дослідження та інтерпретації / Г. Касьянов, В. Смолій, О. Толочко. - Київ: Б. в., 2013. - 128 с.. Однак ця проблема залишається актуальною та продовжує цікавити дослідників. самоідентифікація україна росія підручник

Вперше учні знайомляться з історією у 5 класі, коли вивчають курс зі вступу до історії України. Саме тоді школярам подається узагальнений образ України та її минулого. В. Власов та О. Данилевська пропонують у своєму підручнику історичні оповідання, “які покликані донести певну історичну інформацію й викликати емоційне ставлення до прочитаного” Власов В. Вступ до історії України: підруч. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл. / В. Власов, О. Данилевська. - Київ: Генеза, 2002. - С. 4..

Уже із перших сторінок підручника школярам подається візія “Іншого”, зокрема й російського, крізь призму протиставлення “миролюбному характеру” українського народу, який на різних етапах історії “страждав” від “лихих завойовників”, повставав та воював проти них: “Споконвіку жили на нашій землі люди: вирощували хліб.. .виховували дітей. Коли ж раптом лихі завойовники загрожували їхній мирній праці - вставали орачі й рукомесники міцним муром, бо над усе цінували волю” Там само. - С. 7.. Водночас згадано й успішні походи “мирних хліборобів” на Візантію та проти половців у період Русі, проти “турецько-татарських нападників” у XVI-XVII ст., проти поляків у час національно-визвольної боротьби під проводом Б. Хмельницького тощо. Відтак, вже з перших сторінок школярам пропонується україноцентричне бачення історії, у котрій всі “Інші” трактуються як вороги.

Київську Русь у книзі охарактеризовано як виключно українську державу Там само. - С. 14., її наступницею визнано Галицько-Волинське князівство Там само. - С. 71., а етнічне визначення “руський” на сторінках навчального видання ототожнюється лише із “українським”. При цьому майже відсутні згадки про території, які в науці часто пов'язують із початками російської та білоруської історій.

Вперше Росія як чинник впливу на українську історію та суб'єкт геополітики у підручнику з'являється у 1654 р., у контексті проведення Переяславської ради, а згодом в укладенні українсько-російського воєнно-політичного союзу. Останній у книзі оцінено як “установлення рівноправних і взаємовигідних відносин між обома державами”, за яких “незалежність України майже не зазнавала обмежень” Там само. - С. 152.. Лише порушення московським царем домовленостей 1654 р. та укладення нової угоди у 1659 р. “поклали край незалежності України” Там само., бо царський уряд “не збирався захищати інтереси українського народу” Там само. - С. 154..

Під час зображення у підручнику Конотопської битви 1659 р. між Гетьманщиною та Московським царством, останнє трумачиться як ворог Там само. - С. 156., а московський правитель, вустами І. Виговського, звинувачується у тому, що “задумав зовсім знищити.

Україну...почав сіяти усобицю, підтримувати бунти проти гетьмана й наступати на Україну оружною рукою” Власов В. Вступ до історії України. - С. 157..

Період другої половини XVII-XVIII ст. характеризується “невпинним наступом” московського царату на незалежність України, а перехід гетьмана І. Мазепи на бік Карла XII під час Північної війни трактується як “нова спроба здобути волю й відновити державну самостійність” України, яка була неуспішною Там само. - С. 161-162.. При цьому Петро I та Катерина II зображені найбільш жорстокими російськими правителями XVIII ст. Там само. - С. 165-174..

Російська імперія XIX ст. у книзі - це самодержавна держава зі селянами- кріпаками, які “народжувались та вмирали, не маючи особистої волі. були власністю своїх панів” Там само. - С. 185. та багатонаціональна країна, де заборонялись будь-які національні рухи. Зокрема українці не визнавались окремим народом, а використання української мови всіляко переслідувалось Там само. - С. 185-189; 194.. Однак це не завадило поступовому розвитку національних рухів у Росії, у т. ч. й українського, протягом всього XIX ст. Там само. - С. 193-207..

У роки Першої світової війни Росія постає у навчальному виданні як одна із ключових сторін конфлікту, невдачі якої на фронті призвели до загострення внутрішньої ситуації у державі та її розпаду, а згодом - до захоплення влади у країні більшовиками у листопаді 1917 р. Останні розпочали тривалу війну з Україною, яка врешті призвела до втрати останньою незалежності, встановлення на Наддніпрянщині більшовицької влади, створення Української Соціалістичної Радянської Республіки у складі СРСР Там само. - 208-209; 216..

Нововстановлена влада у підручнику зображується як “нечувано жорстока”, а голод 1932-1933 рр. визнається навмисно організованим, частиною програми більшовиків із винищення будь-яких проявів українства Там само. - С. 216-217.. Нова радянська дійсність описана у навчальному виданні так: “Будують державу, на світовому дурилюдстві засновану. Проста людина в ній принижена й застрашена, селянство приречене тільки на вимирання.. .в житті панує брехня, доноси” Там само. - С. 219..

Говорячи про період Другої світової війни, автори підручника покладають частину відповідальності за розв'язання конфлікту на СРСР, наголошуючи на підписанні останнім таємного протоколу Пакту про розподіл сфер впливу у Північній та Східній Європі із нацистською Німеччиною Там само. - С. 223.. Показово, що автори називають події періоду з 22 червня 1941 р. по 9 травня 1945 р. не Великою Вітчизняною війною, а радянсько-нацистською війною Там само.. При цьому Організація українських націоналістів (ОУН) трактується авторами як очільниця “національно свідомих українців” Там само. - С. 224., а створення та діяльність Української повстанської армії (УПА) оцінюється позитивно, наголошується на боротьбі останньої як з нацистами, так і з більшовиками, водночас війна між радянською владою та УПА визнається “свідченням більшовицького терору” Власов В. Вступ до історії України. - С. 224-225..

Описуючи події другої половини XX ст., СРСР постає лише тлом, на якому розвиваються події в Україні: діяльність дисидентів, зокрема, шістдесятників та правозахисників, Чорнобильська катастрофа, проголошення незалежності України Там само. - С. 230-241.. Росія після 1991 р. у підручнику побіжно згадується лише як країна проживання значної частини української діаспори, а також як східний сусід України Там само. - С. 245-247..

У перевиданні цього ж підручника 2010 року Там само. - 208 с. назагал повторюються концепція та вищезгадані сюжети щодо Росії видання 2002 р., із деякими доповненнями та змінами. Зокрема, говорячи про факт укладення українсько-російського договору 1654 р., автори не дають йому жодної оцінки Там само. - С. 115., замість терміна “німецько-радянська війна” йдеться про Велику Вітчизняну війну Там само. - С. 172., а діяльність УПА оцінено стриманіше, більше інформації подано про Червону армію та радянське підпілля Там само. - С. 176; 178-181.. Радянська історія другої половини XX ст. зображена як час “отримання безкоштовного житла”, “зростання заробітків” громадян СРСР, досягнень в науці та освіті, а матеріал про діяльність дисидентів обмежується лише інформацією про В. Стуса Там само. - С. 181-187..

Ще одним навчальним виданням для учнів 5 класу є підручник В. Мисана Мисан В. Вступ до історії України: підруч. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл. / В. Мисан. - 2-ге вид., переробл. та доп. - Київ: Генеза, 2010. - 176 с.. Загалом автор повторює концепцію викладу історії підручника В. Власова та О. Данилевської із певними власними нюансами. Історик вказує на “невипадковості” вибору Б. Хмельницьким Росії як союзника, адже росіяни, як і населення Гетьманщини, “сповідували православ'я, були споконвічними сусідами”, а сам договір характеризується як “нова сторінка в історії” Там само. - С. 102.. Перехід І. Мазепи на сторону Карла XII з метою звільнення України від російського впливу В. Мисан називає “незрозумілим вчинком” Там само. - С. 104..

Захоплення більшовиками влади у Росії В. Мисан оцінив досить стримано, а політика останніх стосовно наділення селян землею, залучення робітників до управління на підприємствах, розбудови освітньої системи, українізації суспільного життя отримала від автора підручника позитивну оцінку Там само. - С. 143.. Неоднозначною є характеристика політики радянської влади 1930-х років: Голодомор 1932-1933 рр. він називає “великим голодом”, який був спричинений радянською владою, однак замовчує факт геноциду українського народу Мисан В. Вступ до історії України. - С. 146., а факти більшовицьких репресій проти різних верств населення намагається збалансувати інформацією про позитивні зміни цього часу (подолання неписемності, розвиток системи багаторівневої освіти, урбанізація, поява кіно тощо) Там само. - С. 147.. Описуючи період Другої світової війни, В. Мисан стверджує, що українці Західної України, куди 17 вересня 1939 р. вступила Червона армія, зустрічали останню “радо”, адже “прийшли свої брати - слов'яни”, хоча вказує і на негативи радянізації у Західній Україні Там само. - С. 149., а події 1941-1945 рр. названо “Великою Вітчизняною війною” Там само. - С. 150..

Повоєнна радянська Росія постає у підручнику як один із найтісніших союзників у відбудові України після війни, адже постачала останній “устаткування для вугільних шахт Донбасу ... машини та верстати для заводів” Там само. - С. 155.. Після цього Росію у підручнику більше не згадано.

Після мандрівок історією стародавнього світу, яку здійснюють школярі 6 класів, семикласники розпочинають вивчати великі курси з історії України та всесвітньої історії, які викладаються за хронологічним принципом аж до 11 класу включно. У рамках курсів більш детально розкриваються ті сюжети, які в загальних рисах пропонувались у “Вступі до історії”.

Учні 7 класів вивчають період історії України із кінця IV ст. до XV ст. Підручник авторства В. Смолія та В. Степанкова пропонує школярам “систематичний виклад історії українського народу за доби середньовіччя” із врахуванням “загальноєвропейських тенденцій” Смолій В. Історія України: підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. / В. Смолій, В. Степанков. - Київ: Генеза, 2007. - С. 2..

Неоднозначно автори розглядають питання етнічної належності Київської Русі: подають, з одного боку, гіпотезу про існування на території Русі “досить стійкої етнокультурної спільноти” із власною мовою, релігійною й культурною єдністю, відчуттям територіальної цілісності, із якої від середини XII ст. розпочався розвиток російського, українського й білоруського народів Там само. - С. 13., а з другого боку, пропонують школярам ознайомитись із уривком статті М. Грушевського, у якій він трактує Київську Русь як винятково “утвір українсько-руської народности” Там само. - С. 15.. При цьому стверджено, що спершу державою управляли представники місцевої династії Києвичів, яких у 882 р. замінили Рюриковичі, що прийшли з Північної Русі Там само. - С. 17; 199..

У підручнику наголошено на знаковій для історії України події - погромі у Києві 1169 р., який здійснив володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський (прототип Росії для цього часу), зазначаючи, що цей напад на місто був “жахливим”, було вивезено духовні святині Русі - дзвони, ікони, церковне майно і книги Там само. - С. 92; 96-97..

Порушуючи питання про історичну спадкоємність Київської Русі, автори видання визнають законним спадкоємцем Галицько-Волинське князівство, натомість Батиєве проголошення старшим князем у Русі володимиро-суздальського князя Ярослава Всеволодовича у 1243 р. та пізніше отримання його сином, Олександром Невським, ярлика “на Київ” названо формальністю Смолій В. Історія України. - С. 130..

Володарі Московського князівства XIV-XVI ст. зображені як такі, що “енергійно й цілеспрямовано проводили політику створення централізованої держави”, а також розпочали реалізацію ідеї поширення власної влади “на всі землі, що раніше входили до складу Київської Русі” Там само. - С. 163.. Це призвело до відторгнення від Великого князівства Литовського Чернігівщини й Сіверщини та їх приєднання до Московського князівства вже на початку XVI ст. Там само..

У книзі Ю. Свідерського, Т. Ладиченко та Н. Романишин Київська Русь постає результатом об'єднання у 882 р. князем Олегом двох центрів східнослов'янських земель - Києва та Новгорода Свідерський Ю. Історія України: підруч. для 7 кл. / Ю. Свідерський, Т. Ладиченко, Н. Романишин. - Київ: Грамота, 2007. - С. 25; 30.. Говорячи про етнічну приналежність населення Русі, автори уникають тверджень про історичну спадкоємність цієї держави якимось із народів, називаючи більшість населення Русі просто слов'янами, зазначаючи, що разом з ними у Київській Русі жили нормани, балти, болгари, сармати, угро-фіни та інші Там само. - С. 25.. При цьому підручник пропонує школярам сучасну точку зору науковців стосовно місця норманів у створенні Русі, зауваживши, що вони становили собою невелику і мобільну військову групу, яка посприяла розвитку, але не була вирішальною для місцевого державотворчого потенціалу Там само. - С. 29..

Пограбування Києва у 1169 р. Андрієм Боголюбським у підручнику визнається трагічною для історії міста подією, однак детальніше вона у книзі не проаналізована Там само. - С. 119.. Із XV ст. Московське князівство зображено як важливий гравець на геополітичній карті Центрально-Східної Європи. Так, у книзі йдеться про візит серед інших й делегації з Московії у складі великого князя московського Василія II, митрополита Фотія, великих князів Бориса Рязанського та Олега Тверського, бояр та дяків на з'їзд європейських монархів, що проходив у 1430 р. в Луцьку Там само. - С. 190.. Політика ж Івана III та Василія III трактується як спроба виступити борцями “за руську народність і православну віру, оголошуючи себе правонаступниками Київської Русі та збирачами її земель” Там само. - С. 198-199.. Саме останнім автори й пояснюють початок тривалих московсько- литовських протистоянь Там само..

Образ Росії прослідковується і в підручниках із всесвітньої історії. Основною особливістю яких є те, що вони значною мірою успадкували формули радянської історичної науки, як лексично, так і у візії історичного процесу.

Підручник написали професор О. Крижановський та вчитель-методист О. Хірна, мета яких - “простою і доступною мовою” познайомити учнів із середньовіччям Крижановський О. Історія середніх віків: підруч. для 7-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. Крижановський, О. Хірна. - Львів: Оріяна-Нова, 2007. - С. 2.. У книзі продемонстровано еволюцію розвитку від Володимиро-Суздальського князівства до централізованої Московської держави. У цьому контексті автори розповідають про становлення та існування Володимиро-Суздальського князівства, його правителів: засновника місцевої династії Юрія Долгорукого, Андрія Боголюбського (у підручнику його названо “пихатим та жорстоким”), Всеволода Великого Гнізда, Ярослава III, Олександра Невського. На сторінках книги вимальовується образ Володимиро- Суздальської держави, яку роздирають постійні протиріччя між великим князем, його дружинниками та боярами, що призвело до її розпаду на самостійні уділи та початку посилення династії московських князів Там само. - С. 209-210.. Окрему увагу автори приділили Новгородській республіці - державному утворенні із центром у Новгороді, що існувало у 1136-1478 рр. Республіка зображена як держава “людей неспокійної вдачі” (колоністів, звіроловів, рибаків, воїнів-торговців), які нерідко проганяли небажаного князя, присланого великими князями з Києва, а після смерті Ярослава Мудрого почали самі їх обирати. Крім цього, вже наприкінці XII ст. новгородці мали виборний місцевий уряд, а також ухваляли чи відкидали на вічах, зборах усіх повноправних громадян рішення, які заздалегідь готувала міська рада, що складалась із бояр Там само. - С. 210 - 211..

Із певним ідеологічним підтекстом вказано на перемоги Олександра Невського над шведами у Невській битві 1240 р. та над лицарями Лівонського ордену у битві на Чудському озері 1242 р. Останню, як зазначено, “русичі сприйняли ... як перемогу православ'я над католицизмом” Там само. - С. 212..

Період монгольської навали зображено як час існування на території Північно- Східної Русі дрібних самостійних князівств, посилення Московського та Тверського князівств та розвитку протиріч між ними, що закінчились перемогою Москви, яка стала в подальшому політичним центром Північно-Східної Русі Там само.- С. 216-217.. Особливу увагу приділено опису Куликівської битви 1380 р., у якій військо великого князя московського та володимирського Дмитра Донського перемогло ординців татарського темника Мамая, пов'язуючи із цією подією початок повалення іга Там само. - С. 217-219.. Наступне XV ст. постає як час остаточного повалення золотоординського панування та становлення централізованої Московської держави, яка підкорила й Новгородську республіку Там само. - С. 219-221..

Наявний у книзі й образ тогочасного суспільства Північно-Східної Русі: поневолене від панщини селянство; князі, бояри та монастирі, яким належали вотчини - маєтки, що були їхньою власністю; середні та дрібні служилі люди, яким належали помістя, що надавались на період служби, але не у власність; городяни (ремісники, купці, міські низи) Крижановський О. Історія середніх віків. - С. 221-222..

Схожі сюжети та концепція викладу навчального матеріалу про середньовічну Росію мають місце і у відповідних розділах підручників авторства Н. Подаляк Подаляк Н. Історія середніх віків: підруч. для 7-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / Н. Подаляк. - Київ: Генеза, 2007. - С. 186-204. та І. Ліхтей Ліхтей І. Історія середніх віків: підруч. для 7-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / І. Ліхтей. - Київ: Грамота, 2007. - С. 227-243.. Спільною тенденцією цих книг є зображення “перетікання” історії Русі із Києва до Володимира-на-Клязьмі, а з останнього - до Москви. Автори ототожнюють Північно-Східну Русь із всією Руссю, військо Дмитра Донського називається військом “Русі”, а Москва - основним духовним центром Русі Там само. - С. 233-235..

Для періоду XVI-XVIII ст., який вивчають школярі у 8 класі, також маємо низку підручників.

Росія у підручнику В. Власова вперше з'являється як активний геополітичний гравець у Східній Європі, зокрема як учасник Лівонської війни, який ледь не завоював усю Литву, і лише створення Речі Посполитої запобігло цьому Власов В. Історія України: підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. / В. Власов. - Київ: Генеза, 2008. - С. 16-21..

Визнання Московського патріархату, надання його главі титулу Патріарха Московського та всієї Русі у 1589 р. подано як подію, що “занепокоїла” українських церковних діячів і спонукала частину з них схилитись до ідеї об'єднання з римо- католицькою церквою Там само. - С. 29.. До слова, створена у 1596 р. уніатська (греко-католицька) церква зображена у підручнику як “чужа” для більшості українського населення, “утворена через зраду батьківської віри” Там само. - С. 79..

Похід 20-тисячного козацького війська П. Сагайдачного на Москву у 1618 р. задля підтримки польського королевича Владислава, який претендував на московський престол, постає у книзі як частина активної зовнішньої політики гетьмана. Автори підручника подають школярам для ознайомлення уривок із розповіді Якуба Собеського, що сповіщає про збентеженість, яку викликала у Москві допомога П. Сагайдачного королевичу, а також про руйнування козаками низки міст на території Московії Там само. - С. 84.. В результаті, хоч військова кампанія 1618 р. й завершилась Деулінським перемир'ям між Москвою та Варшавою, згідно з яким Владислав відмовився від претензій на Московську державу, Річ Посполита натомість отримала Смоленщину й Чернігіво-Сіверщину.

У час Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького Московське царство зображено як держава, яка у зовнішній політиці зайняла очікувальну позицію, не поспішаючи підтримати безпосередньою військовою допомогою жодну із воюючих сторін, адже ні посилення Речі Посполитої, ні України у її плани не входило Власов В. Історія України. - С. 148..

Водночас у підручнику йдеться про активний розвиток дипломатичних відносин між Чигирином і Москвою у 1648-1653 рр., якому сприяло “православне віросповідування двох народів” Там само. - С. 151.. Але лише тиск з боку гетьмана, його ультимативні погрози вступити у союз із Туреччиною змусили царський уряд схилитись на бік України. Як наслідок такої політики у книзі постає рішення московського Земського собору 1653 р. прийняти “гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо Запорізьке з містами і землями” і стати його союзником проти Польщі Там само. - С. 152..

Створений у 1654 р. українсько-російський союз у підручнику оцінено як “договір рівноправних держав, за яким Москва, як сюзерен чи протектор Гетьманщини, взяла на себе зобов'язання гарантувати їй незалежність” Там само. - С. 156.. Зазначається, що у період українсько-російських переговорів із Москвою загалом порозумілися лише міщани, українська православна шляхта і козацтво - лише частково (значна частина населення Правобережної України та Запорізька Січ взагалі не брали участі в церемонії прийняття присяги на вірність цареві), а православне духівництво, яке не погодилось на узалежнення від московського патріарха, не підтримало вимог Московської держави Там само. - С. 154-156.. Московське царство у 1654-1655 рр. виступає як неоднозначний союзник України, із яким виникали часті суперечки (наприклад, за Південну Білорусь), що, врешті, завершилось підписанням за спиною Б. Хмельницького Віленського перемир'я 1656 р. між Річчю Посполитою та Московією, яке протактоване як “зрада з боку царя” Там само. - С. 164..

У час “Руїни” Московська держава зображується як одна із найбільш зацікавлених у розпаді України сторін, що чинила наступ на незалежність Гетьманщини, поступово обмежуючи суверенітет останньої. У цьому контексті значну увагу приділено московсько-українській війні 1658-1659 рр., ключовим моментом якої була Конотопська битва, що завершилась перемогою війська І. Виговського над московською армією.

Попри “гучну перемогу під Конотопом”, звістка про яку “швидко облетіла Україну”, розбрату у Гетьманщині не вдалось подолати, що призвело до розколу держави, і початку інтеграції Гетьманщини (Лівобережжя) до Московії, яка тривала наступні два століття Там само. - С. 173-182.. Цей процес розвивався поступово, що описано у книзі, зокрема через підпорядкування Української православної церкви Московському патріархату Там само. - С. 207-208..

Особливо інтенсивного характеру цей процес набув після поразки під Полтавою коаліції Карла XII та Івана Мазепи, коли розпочались переслідування “мазепинців”, були заборонені видання українських книг, українців усували із урядових посад Гетьманщини тощо Там само. - С. 227.. До речі, автори уникають оцінок переходу Івана Мазепи на сторону Карла XII восени 1708 р., лише розповідаючи про цю подію, її причини та наслідки Там само. - С. 221-225..

Правління Кирила Розумовського, останнього гетьмана, зображується частково спричиненим українським оточенням російської імператриці Єлизавети, при дворі якої стала популярною мода “на все українське” (пісні, звичаї, страви тощо) Власов В. Історія України. - С. 261.. Однак діяльність гетьмана, спрямована на зміцнення Гетьманщини, зустріла опір у Петербурзі, що призвело до остаточної ліквідації української державності, яку оцінено у підручнику як “закономірний захід імперського уряду”, що мав на меті остаточне приєднання Лівобережжя до Росії Там само. - С. 263.. Врешті-решт, на території Гетьманщини та Слобожанщини було ліквідовано рештки автономного устрою, на місці якого ввели загальноросійські адміністративно-територіальний поділ, систему органів державної влади та регулярні кінні та гусарські полки російської армії. Розпочалось й закріпачення селян Там само. - С. 265-267..

Росія кінця XVIII ст. постає як держава, що значно розширила власні території. По-перше, було здобуто низку теренів на півдні в результаті російсько-турецьких війн: частину Північного Кавказу, Приазов'я, східну частину Керченського півострова, території між Дніпром і Дністром та Крим Там само. - С. 265; 280.. По-друге, внаслідок поділів Речі Посполитої, до складу Росії ввійшли Брацлавщина, Західне Поділля, Київщина, Східна та Західна Волинь, білоруські землі, низка теренів Прибалтики Власов В. Історія України. - С. 274..

Схожі сюжети про Росію повторюються і в інших опрацьованих підручниках з історії України для 8 класу Гісем О. Історія України: підручник для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. Гісем, О. Мартинюк. - Харків: АН ГРО плюс, 2008. - 260 с.; Струкевич О. Історія України: підруч. для 8-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. Струкевич, І. Романюк, Т. Пірус. - Київ: Грамота, 2008. - 272 с.; Швидько Г Історія України XVI-XVIII ст.: підруч. для 8-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / Г. Швидько. - Київ: Генеза, 2008. - 336 с.. Зокрема, як і В. Власов, О. Гісем та О. Мартинюк вважають, що важливою передумовою встановлення союзницьких відносин між Гетьманщиною та Росією була їх приналежність до однієї православної релігії, що могло б посприяти боротьбі “братів по вірі” проти “влади католицької Польщі” Гісем О. Історія України. - С. 124-125.. Натомість українсько-російський договір 1654 р. ці ж автори оцінюють як юридично закріплене відокремлення Гетьманщини від Речі Посполитої та визнання її державності Москвою Там само. - С. 127.. Така ж оцінка договору у підручнику О. Струкевича, І. Романюка та Т. Пірус Там само. - С. 140.. Г. Швидько оцінює договір як “символ незалежної від Польщі держави” Швидько Г. Історія України XVI-XVIII ст.: підруч. для 8-го кл. ... - С. 162.. Росія у цих книгах постає як зростаючий протягом XVI-XVIII ст. геополітичний гравець, який проводив зовнішню експансію на терени України.

Російське питання розкривається і у книгах із всесвітньої історії для 8 класу. Росія XVI ст. - час трансформації Московського князівства у царство, у якій значну роль відіграв Іван IV Грозний, у час правління якого відбувався процес формування самодержавства, що супроводжувалось боротьбою із боярством Гісем О. Всесвітня історія. Новий час (XV-XVIII ст.): підручник для 8 кл. загальноосвіт.

навч. закл. / О. Гісем, О. Мартинюк. - Харків: АН ГРО плюс, 2008. - С. 132.. Цар Іван IV виступає у підручнику О. Гісем та О. Мартинюк, з одного боку, як правитель-реформатор, а з другого - як жорстокий правитель, який “усюди вбачав зраду, карав винних і невинних”Там само. - С. 133-135.. Політика Івана Грозного зображується як експансійна, наслідком якої стало значне територіальне розширення Московської держави на схід. Так, під час правління Івана IV були підкорені Казанське, Астраханське, Сибірське ханства, а ось у боротьбі за вихід до Балтійського моря військо царя зазнало поразки Там само. - С. 135-137..

Розповідається і про “Смутний час” - кризу влади, що тривала у Московському царстві у 1598-1613 рр., коли держава “була на межі загибелі”, і завершилась початком правління династії РомановихТам само. - С. 137-139..

Автори не ставлять однозначних оцінок українсько-російському договору 1654 р., вказуючи на різне трактування його умов самими договірними сторонами. У підручнику зазначено, що створений союз дозволив Московській державі повернути усі втрачені у “Смутні часи” землі, які захопили поляки, до 1667 р. Для України ж наслідки договору були катастрофічними Там само. - С. 141..

Московське царство другої половини XVII ст. постає як держава, у якій завершилось формування самодержавства, а царська влада вважалася даною Богом. Юридично засади російського абсолютизму були закріплені у Соборному уложенні 1649 р.Там само. - С. 140.. Але саме у цей період російської історії сталась найбільша кількість повстань селян і міщан, більшість з яких відбулось під проводом Степана Разіна Там само. - С. 141.. Крім цього, у 1650-1660-х роках розпочалась боротьба царя проти патріарха Никона, який претендував на вищу духовну владу, якій мала підкорятись світська влада, а також проти старообрядців - противників реформування московської церкви Там само. - С. 142-143..

Наголошено на економічній відсталості Московської держави від європейських країн та на гострій боротьбі придворних угруповань за владу у 1680-х роках, переможцем з якої вийшов Петро I. Останній постає у підручнику як правитель-реформатор, який “мав намір перетворити Росію на цивілізовану державу, побудувати могутній флот і розгорнути торгівлю” Там само. - С. 187.. Хоч реформи, які він проводив, переважно були без зазделегідь продуманого плану та впроваджувались на тлі Північної війни, вони посприяли перемозі у цій війні і стали підґрунтям для Російської імперії, хоча й мали згубні наслідки для російської національної культури Там само. - С. 187-193..

Стабільному періоду правління Петра I протиставлена епоха двірцевих переворотів (1725-1762), що почалась після смерті першого російського імператора, і супроводжувалась боротьбою дворян, що отримали свої звання завдяки відданій службі проти нащадків бояр та князів, які прагнули відновити свій вплив і обмежити самодержавство. Ці події оцінюються як “закономірний етап у зміцненні абсолютизму в Росії"', адже в процесі протистояння зміцнило своє становище саме дворянствоГісем О. Всесвітня історія. Новий час. - С. 196..

Епоха правління Катерини II (1762-1796) названа у підручнику “золотим віком”, для якого були характерні: остаточне оформлення абсолютизму, централізація та бюрократизація державного апарату; зміцнення кріпацтва селян і одночасне надання жалуваних грамот дворянству і містам; завершення процесу формування території величезної Російської імперії; жорстке придушення соціальних виступів населення, у т. ч. й селянської війни під проводом О. Пугачова Там само. - С. 197-203.. Із початком революції у Франції кінця XVIII ст., Росія виступає як активний її противник, а автори підручника називають її “оплотом абсолютизму”Там само. - С. 202.. Такі ж сюжети присутні і у низці інших підручників із всесвітньої історії для 8 класуБірюльов І. Всесвітня історія. Нові часи: підруч. для 8 кл. середньої школи / І. Бірюльов. - Київ: Генеза, 2000. - Ч. 1: XVI - кінець XVIII століття. - 200 с.; Д'ячков С. Всесвітня історія. Новий час (XV-XVIII ст.): підручник для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. / С. Д'ячков, С. Литовченко. - Харків: Ранок-НТ, 2008. - 224 с.; Ліхтей І. Всесвітня історія. Новий час (XV-XVIII ст.): підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. / І. Ліхтей. - Київ: Грамота, 2008. - 264 с.; Подаляк Н. Г Всесвітня історія: Новий час (кінець XV-XVIII ст.): підруч. для 8-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / Н. Подаляк. - Київ: Генеза, 2008. - 240 с.. Їхньою наскрізною ниткою є опис трансформації Московського князівства у Московське царство, а останнього - у Російську імперію протягом XVI-XVIII ст.

У 9 класах на уроках з історії України та всесвітньої історії учні знайомляться із періодом, що охоплює добу від кінця XVIII ст. до початку XX ст. У вступі одного з підручників з історії України описано Російську та Австрійську імперії, їхні відносини із населенням України: “Чужоземне панування, національне гноблення, релігійна роз'єднаність, соціально-економічний гніт ... викликали відродження в суспільно-політичній думці ідеї соборності, закликів до боротьби за єдність етнічних українських земель, культури їх народу й церкви”Реєнт О. Історія України: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. Реєнт, О. Малій. - Київ: Генеза, 2009. - С. 4.. Отже, йдеться про візію становлення українського національного руху, що постає у підручнику неминучим, закономірним процесом, який стримувався лише центральним державним апаратом, але врешті завершився формуванням української нації на рубежі XIX-XX ст.Там само. - С. 8.. Немов для підтвердження цієї тези наводяться слова німецького філософа Й. Гердера, про те, що “Україна стане новою Грецією” Там само. - С. 13.. Такий підхід, очевидно, має на меті виховання патріотизму у школярів, через протиставлення “свій - чужий”.

Імперську політику Росії та Австрії показано як “колонізаторську експлуатацію”, за якої Україна виступає лише як їхній “сировинний придаток”. Зауважимо, що імперія Габсбурґів у підручнику зображена як “менше зло”, адже тут “внаслідок існуючих політичних і соціально-економічних обставин виникли передумови для більш інтенсивної інтеграціїї українства у політичне життя Австрії, зростання його національної свідомості”, що яскраво протиставлено значно повільнішому “відторгненню віджилих форм господарювання, поширення національної ідеї та політичної культури” у підросійській УкраїніРеєнт О. Історія України. - С. 4-5..

Російська імперія XIX ст. постає як самодержавна країна, влада якої не визнавала жодного національного руху, зокрема й українства, а політика її правителів мала на меті “позбавити українців почуття національної самобутності й здатності до самовизначення” Там само. - С. 17; 23.. Водночас, розповідаючи про війни, які проводила Росія, наголошено на підтримці останньої значною частиною населення Наддніпрянщини.

Так, хоч в підручнику і вказано на наявність серед української еліти прихильників Наполеона та відсутній ідеологічний штамп “Великої вітчизняної війни 1812 р.”, але висновки авторів стають зрозумілими і без цього: “українці безпосередньо долучилися до перемоги над чужоземними [французькими. - П. А.] загарбниками [курсив наш. - П. А.]”Там само. - С. 33., попри те, що в історіографії з'являються спроби поглянути на події 1812 р. як на можливість розіграти французьку карту задля українського національного визволення та проведення модернізаційних реформ.

Протиставленням російському самодержавству у підручнику стали національні та соціальні рухи, які виникали на території Російської імперії: рух декабристів, польське повстання 1830-1831 рр., діяльність Кирило-Мефодіївського братства, повстання поляків 1863-1864 рр., громадівський рух, робітничі та селянські рухи, виникнення політичних партій наприкінці XIX ст. тощо. Однак до початку XX ст. Росія залишилася міцною монолітною абсолютистською державою.

Розвиток соціально-економічної сфери відображений як відсталий, побудований на “феодально-кріпосницькій системі” у селі та на ручній праці (мануфактурі) у містіРеєнт О. Історія України. - С. 54-59.. Лише початок промислового перевороту у 1830-х роках та проведення урядових реформ у 1860-1870 рр. (зокрема скасування кріпосного права 1861 р.) розпочали шлях розвитку російської економіки на ринковій основіТам само. - С. 164 - 167.. Такі ж концепції візій Росії бачимо і в низці інших навчальних книг із вітчизняної історії Струкевич О. Історія України: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. Струкевич. - Київ: Грамота, 2009. - 288 с.; Турченко Ф. Історія України: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Ф. Турченко, В. Мороко. - Київ: Генеза, 2009. - 352 с.; Їхнє ж. Історія України: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Ф. Турченко, В. Мороко. - 2-ге вид. - Київ: Генеза, 2011. - 352 с..

У зв'язку з тим, що більша частина України перебувала протягом XIX ст. у складі Росії, чимало сюжетів про цю імперію повторюються і на сторінках підручників із всесвітньої історії. Відмінними є певні ідеологічні моменти, успадковані від радянських шаблонів героїзації російських військових кампаній.

Так, в одному з них війна Росії із наполеонівською Францією протрактована як “вітчизняна”, у якій, “захищаючи батьківщину, брав участь весь [курсив наш. - П. А.] російський народ” Білоножко С. Всесвітня історія. Нові часи. Частина друга. (кін. XVIII - поч. ХХ ст.): під- руч. для 9 кл. серед. шк. / С. Білоножко, І. Бірюлов, О. Давлєтов, В. Космина, Л. Нестеренко, Ф. Турченко. - Київ: Генеза, 2000. - С. 58.. Така ж героїзація є, зокрема, в описі оборони Севастополя у роки Кримської війни Там само. - С. 131. та “мужності захисників” Порт-Артура під час російсько-японської війни 1904-1905 рр.Білоножко С. Всесвітня історія. Нові часи... - С. 194., хоча жодна з цих акцій не посприяла перемозі Росії. Відгомоном радянської історичної науки вважаємо і постійне акцентування авторів підручника на тезі про “наздоганяючий характер розвитку Росії” стосовно країн Західної Європи та “зближення економіки і суспільства із Заходом”, які контрастували із російським самодержавством, і це, зрештою, призвело до виникнення в громадському русі Росії другої половини XIX ст. радикальних напрямів та циклу соціальних протестів початку XX ст.Там само. - С. 195.. Схожі твердження знаходимо й у низці інших підручників, щоправда, тези про “Вітчизняну війну 1812 р.” там відсутні Гісем О. Всесвітня історія: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. Гісем, О. Мар- тинюк. - Харків: Ранок, 2009. - 224 с.; Осмоловський С. Всесвітня історія: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / С. Осмоловський, Т. Ладиченко. - Київ: Генеза, 2009. - 240 с..

Із найновішим періодом історії XX-XXI ст. учні знайомляться у 10-11 класах. Писати підручники з історії для старшокласників найважче, адже йдеться про найбільш заполітизований проміжок історії, про який учням відомо із повсякденних розмов, ЗМІ, спілкування із живими свідками подій, і який є частиною колективної пам'яті сучасників.

У підручнику Ф. Турченка для 10 класу Росія періоду Першої світової війни (характер останньої - “несправедливий, грабіжницький, імперіалістичний” Турченко Ф. Новітня історія України. Частина перша. 1914-1939: підруч. для 10-го кл. серед. загальноосвіт. навч. закл. / Ф. Турченко. - 3-тє вид., виправл. та допов. - Київ: Генеза, 2003. - С. 8.) постає як одна із ключових сил конфлікту, що воювала на стороні Антанти, і мала на меті, з-поміж іншого, й захоплення Східної Галичини, Північної Буковини і Закарпаття Там само. - С. 9..

Вступ російських військ у Східну Г аличину і Північну Буковину у серпні 1914 р. у підручнику оцінено як “окупацію”, а встановлений в результаті режим характеризується як “нищення українства”, що мало на меті “перетворити галичан на росіян” Там само. - С. 19..

Повалення російського самодержавного режиму у березні 1917 р. та розгортання радикальних соціально-політичних трансформацій, які завершились перемогою збройного повстання більшовиків в Петрограді, трактуються як “початок кривавій боротьбі за контроль над усією імперією, її національними регіонами” Турченко Ф. Новітня історія України. - С. 72.. У цьому контексті зображено більшовицьку Росію як зовнішню агресивну силу проти України, де з березня 1917 р. розгорнулась національно-демократична революція, що була закономірним наслідком “прагнення українського народу до свободи”Там само. - С. 47..

Отже, на кожному етапі Української революції (у час Української Центральної Ради, Гетьманату П. Скоропадського, правління Директорії УНР) Росія (як білогвардійська, так і більшовицька) стає безпосередньою загрозою українській державності, якій вдалося кілька разів встановити свою владу в Україні збройним шляхом, а в результаті військових протистоянь 1917-1921 рр. із різношерстими військовими силами - остаточно закріпити її (у формі більшовицького СРСР)Там само. - С. 90; 133-134; 165; 180-183.. При цьому деякі найкривавіші для українців протистояння проти Росії глорифікуються: наприклад, відомий бій під Крутами - “символ національної честі” Там само. - С. 91..

Включення УСРР до складу СРСР постає як, з одного боку, акт обмеження суверенних прав України, а, з другого - як визнання територіальної цілісності України та її власного адміністративного апаратуТам само. - С. 229.. Політика більшовиків 1920-1930-х років оцінена як “нейтралізація з фанатичною рішучістю і жорстокістю” всіх противників “червоної” влади Там само. - С. 154., а політика українізації хоч і посприяла зменшенню рівня неписьменності та поширенню української мови серед населення, все ж трактується не як самоціль, а як процес, що мав сприяти “перебудові культури в Україні на засадах марксизму”Там само. - С. 239-246..

Голод 1932-1933 рр. автор підручника визнає Голодомором, який був “одним із найстрашніших злочинів сталінізму проти українського народу”, штучно спровокований більшовиками у відповідь на відмову українських селян прийняти колгоспну системуТам само. - С. 279..

Однак у цьому навчальному виданні відсутня оцінка Голодомору як геноциду [курсив наш. - П. А.], що збігається із баченням цієї події провладним українським політикумом початку 2000-х років, зокрема Леонідом Кучмою, який був тоді президентом України. Відзначимо, що після Помаранчевої революції та обранням Віктора Ющенка президентом, питання визнання Голодомору 1932-1933 рр. геноцидом українського народу набули суспільного резонансу, і відповідний закон Верховна Рада України прийняла у листопаді 2006 р.

Характеристика цієї трагедії як геноциду з'явились і на сторінках підручників із вітчизняної історії. Зокрема, у книзі Г. Середницької йдеться про “злочинну політику геноциду проти українського народу”Середницька Г Історія України (1914-1939): 10 кл.: опорні конспекти. / Г. Середницька. - Київ: А. С. К., 2006. - С. 139.. Оцінюючи сталінську модернізацію, Ф. Турченко наголошує, що за короткий термін у країні вдалось зробити “важливі кроки”, як в економічній, так і в культурно-освітній сферах, хоча ціною цьому було встановлення тоталітарного режиму та проведення масових репресій Турченко Ф. Новітня історія України. - С. 312-313..

У наступних підручниках з історії України для десятикласників пропонується для вивчення період 1900-1921 рр. У цих навчальних виданнях Росія є державою, що протягом двох десятиліть пройшла шлях від Російської імперії, яку “розкладали” деструктивні чинники (соціальні рухи робітників та селян 1900-1904 рр., поразка у російсько-японській війні 1904-1905 рр., революція 1905-1907 рр., участь та неуспіх у Першій світовій війні та як наслідок - революційні події 1917 р., що призвели до розпаду держави), до більшовицької Росії, крізь гущу подій та військових протиріч 1917-1921 рр. Кульчицький С. Історія України: підруч. для 10-го кл. серед. загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академічний рівень / С. Кульчицький, Ю. Лебедева. - Київ: Генеза, 2010. - 304 с.; Пометун О. Історія України: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академічний рівень / О. Пометун, Н. Гупан - Київ: Освіта, 2012. -288 с.; Ре- єнт О. Історія України: підруч. для 10-го кл. серед. загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академічний рівень / О. Реєнт, О. Малій. - Київ: Генеза, 2010. - 240 с.

Трансформація Росії із імперської самодержавної країни до держави на чолі із тоталітарним більшовицьким режимом, через проміжні стадії спроб запровадження демократичного ладу та громадянської війни, є лейтмотивом відповідних розділів підручників із всесвітньої історії для 10 класівПолянський П. Всесвітня історія 1914-1939: підруч. для 10-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / П. Полянський. - Київ: Генеза, 2003. - 288 с.; Його ж. Всесвітня історія: підруч. для 10-го кл. серед. загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академічний рівень / П. Полянський. - Київ: Генеза, 2010. - 254 с.; Щупак І. Всесвітня історія: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. / І. Щупак, Л. Морозова. - Запоріжжя: Прем'єр, 2010. - 272 с..