Образ Росії та росіян на сторінках сучасних українських підручників з історії (2000-2012)

Мають місце у них й характеристики становлення та розвитку СРСР у 1920-1930-х років. Наприклад, оцінюючи політику радянського керівництва у 1930-х роках, П. Полянський зазначає: “Внутрішня політика режиму базувалася на ... засадах, які включали ... підкорення державі господарства, освіти, культури, приватного життя людей, централізацію управління й політичні репресії проти дійсної та надуманої опозиції"Полянський П. Всесвітня історія 1914-1939. - С. 122-123.. Радянський тоталітарний режим прирівняний у підручниках до аналогічних у Німеччині (нацистський) та Італії (фашистський).

В 11 класі школярі розглядають одну із найбільш дискусійних тем не лише в історіографії, але й для національної пам'яті - час Другої світової війни.

Підписання радянсько-німецького пакту про ненапад та таємного протоколу до нього у підручнику співавторства Ф. Турченко, П. Панченко та С. Тимченко оцінене як подія, що “проілюструвала імперську суть обох держав, цинічне ігнорування їхнім керівництвом загальноприйнятих у цивілізованому світі принципів міжнародних відносин” Турченко Ф. Новітня історія України (1939-2001): підруч. для 11-го кл. серед. загальноосвіт. навч. закл. / Ф. Турченко, П. Панченко, С. Тимченко. - 4-те вид., дооп. та допов. - Київ: Генеза, 2001. - С. 5.. По суті, йдеться про визнання СРСР однією з країн, що спровокували початок Другої світової війни. Такі ж оцінки зауважуємо і в низці інших навчальних книгГупан Н. Новітня історія України: підруч. для 11-го кл. / Н. Гупан, О. Пометун, Г. Фрей- ман. - Київ: А. С. К., 2007. - С. 7; Турченко Ф. Історія України: підруч. для 11 кл. загально- осв. навч. закл.: профільний рівень / Ф. Турченко. - Київ: Генеза, 2011. - С. 12..

Неоднозначно оцінюється у навчальних виданнях вступ Червоної армії у Західну Україну 17 вересня 1939 р. та подальша радянізація цих теренів. З одного боку, перехід радянсько-польського кордону показано у підручниках як “фактичний вступ Радянського Союзу в Другу світову війну”, з другого, - як реалізація “споконвічних прагнень” західних українців “до єднання зі своїми східноукраїнськими братами”Турченко Ф. Новітня історія України (1939-2001). - С. 5-6..

Вказуючи на позитивні аспекти початку політики радянізації у Західній Україні (розширення мережі українських шкіл, українізація вищої освіти та усіх сфер культури, введення безкоштовної медицини тощо), автори навчальної літератури наголошували і на її “темних сторонах”: недоцільність всеохоплюючої націоналізації підприємств, початок колективізації у селі, масові репресіїТурченко Ф. Історія України: підруч. для 11 кл. - С. 17-18..

Етап війни із 22 червня 1941 р. по 9 травня 1945 р. у всіх розглянутих підручниках названо “Великою Вітчизняною війною”, акцентовано увагу на її “всенародному” характері, у якій взяли участь усі народи СРСР, зокрема українці.

Розповідаючи про події 1941-1945 рр., автори підручників намагаються разом із нарацією про Червону армію та радянське підпілля в Україні, відобразити діяльність тодішніх українських націоналістичних організацій та їх збройних формувань.

Однак оцінки цих сил у підручниках відрізняються. Наприклад, переважно знаходимо збалансовану характеристику як діяльності червоноармійців та радянських партизан, так і ОУН та УПА, при цьому ОУН (б) в одній із книг зображена як “найсерйозніша небезпека” для нацистів у 1941-1942 рр.Там само. - С. 28. Натомість у підручнику, що вийшов у світ у 2012 р., коли міністром освіти і науки України був Д. Табачник, досить емоційному викладу матеріалу про радянських партизанів, спонуку їх до дій, що “були ініційовані самим народом інтернаціональним за складом”, “непримиренністю до окупаційного режиму” протиставляється безбарвне та нечітке відображення діяльності націоналістичного крила українського руху Опору Пометун О. Історія України: підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академічний рівень / О. Пометун, Н. Гупан. - Харків: Сиция, 2012. - С. 47-50.. Очільники українських націоналістів постають у цьому виданні ледь не колаборантами: мовляв, їхні лідери “здійснювали спроби прислужитися [курсив наш. - П. А.]” нацистській владі, і лише відмова останніх у підтримці “позбавила перспектив український політичний колабораціонізм” Там само. - С. 26.. І це - на тлі зображень “масового героїзму” радянських воїнів та відносно стриманій, порівнюючи з іншими підручниками, критиці прорахунків радянського керівництва.

Перемога у Другій світовій війні трактується у підручниках як результат “звитяжної праці тилу” Кульчицький С. Історія України: підруч. для 11-го кл. серед. загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академічний рівень / С. Кульчицький, Ю. Лебедєва. - Київ: Генеза, 2011. - С. 67. та “ратного подвигу червоноармійців у складі багатонаціональних радянських з'єднань”Турченко Ф. Новітня історія України (1939-2001). - С. 56., при чому мають місце і тези про винятково важливу роль Радянського Союзу та його Збройних сил для її досягненняПометун О. Історія України: підруч. для 11 кл. ... - С. 56.. Повоєнний час характеризується як “складний і суперечливий”, коли, з одного боку, спостерігалось зміцнення позицій сталінського режиму (назване в одній із книг “об'єктивним соціально-політичним явищем” Там само. - С. 112.), яке проявлялось у репресіях, посиленні ізоляції країни від зовнішнього світу, реанімації образу внутрішнього ворога, а, з другого - досягались “значні здобутки в економіці та культурі”Там само. - С. 66.. Більше того, у підручнику

Ф. Турченка наголошено, що саме у цей період серед населення СРСР “зникав страх перед тоталітарним режимом, відроджувалося ... почуття громадянської і національної самосвідомості, наростало прагнення до змін” Турченко Ф. Історія України: 11 кл... - С. 122..

Період “хрущовської відлиги” зображений у підручниках як час проведення реформ у сфері економіки, що посприяло суттєвому покращенню життєвого рівня населення, та у суспільному і культурному житті, які спричинили виникнення дисидентства у радянських республіках. Водночас наголошено на половинчастості та незавершеності реформ, які було згорнено, але “закладена в них демократизація економічного життя сприяла вивільненню творчої енергії народу”Пометун О. Історія України: підруч. для 11 кл. ... - С. 120..

Період середини 1960 - початку 1980-х років (т. зв. брежнєвського “застою”) подано як час “загострення кризи радянської системи”, що “вичерпала можливості свого розвитку” та проявила себе у деморалізації партійної номенклатури, поступовому зниженні економічних показників, політизації культуриТурченко Ф. Історія України: підруч. для 11 кл. ... - С. 217-220.. Однак в одному з підручників маємо твердження, що “більшість громадян УРСР приймала радянський режим як природний і ототожнювалася з ним”Пометун О. Історія України: підруч. для 11 кл. ... - С. 170.. Там же є теза про “поразку” дисидентського руху, спричинену відсутністю широкої підтримки останнього серед населенняТам само. - С. 178..

Реформи доби “перебудови” в СРСР зображені як спроби “оновлення, модернізації всіх сфер життя, надання соціалізму демократичного характеру” Турченко Ф. Історія України: підруч. для 11 кл. ... - С. 270., які, однак, виявились половинчастими, запізнілими, що призвело до наростання розчарувань серед населення, його зневіри у можливість керівництва зупинити розвиток кризи у країні, а політика “гласності” лише “посилила процеси суверенізації союзних республік”^шПометун О. Історія України: підруч. для 11 кл. ... - С. 223. та прискорила розпад радянської держави.

Заколот ДКНС оцінено як ще один каталізатор розколу СРСР, який було юридично оформлено у Біловезькій Пущі, під час зустрічі президента Російської Федерації (РФ) Б. Єльцина, президента України Л. Кравчука і голови Верховної Ради Білорусії С. Шушкевича, на якій було заявлено, що “СРСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність” припинив існуванняКульчицький С. Історія України: підруч. для 11-го кл. ... - С. 236. та підписано угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД).

Росію після 1991 р. у підручниках із історії України зображено як державу, що, з одного боку, однією з перших визнала незалежність України, встановила тісні політичні та економічні взаємовідносини, а, з другого - прагнула “зберегти за Москвою функції керівного центру в республіках колишнього СРСР”Там само. - С. 243. та мала територіальні претензії до своїх сусідів, зокрема до України (проблема Криму та острова Тузла). Проте російсько-українські відносини виступають, на рівні з відносинами із ЄС, США та державами, які виникли на території колишнього СРСР, основним напрямом зовнішньої політики України.

Однак, якщо у більшості підручників ці напрями рівнозначні, навіть із певним пріоритетом щодо питань євроінтеграції, то у згаданому “табачницькому” підручнику знаходимо рядки про країни колишнього СРСР “як найсприятливіший [курсив наш. - П. А.] економічний простір ... де є реальні можливості для активізації відносин на новій політико-економічній основі”Пометун О. Історія України: підруч. для 11 кл. ... - С. 276., а в одному із останніх абзаців книги маємо “обґрунтування” проросійської орієнтації української влади у 2010-2011 рр: “Швидкої євроатлантичної інтеграції не сталося ... Тому цілком природно, що згодом домінуючим напрямом української зовнішньої політики стала Росія. Основою такого орієнтира було прагнення влади спільними зусиллями сусідніх країн подолати кризові явища вітчизняної економіки”Там само. - С. 318..

Більшість розділів про Росію у підручниках із всесвітньої історії для 11 класу присвячено відображенню політичної трансформації тоталітарного СРСР, однієї з країн-переможниць у Другій світовій війні, наддержавою другої половини XX ст., очільника “соціалістичного табору”, що конфронтував із блоком країн НАТО на чолі із іншою наддержавою - США. Розпад радянської держави та комуністичної системи в одному з видань названо “видатною подією кінця XX ст.'Бураков Ю. Всесвітня історія: новітні часи: підруч. для 11-го кл. серед, загальноосв. навч. закл. / Ю. Бураков, Г. Кипаренко, С. Мовчан. - 4-те вид., виправл. та доповн. - Київ: Генеза, 2005. - С. 347.”, яка позитивно вплинула на світову геополітику, а угоду про створення СНД названо “швидше політичною декларацією, аніж реальним договором”Там само. - С. 163..

Росія часів президенства Б. Єльцина - це держава, у якій, по-перше, розпочався перехід до ринкової економіки, що супроводжувався формуванням фінансової олігархії, нелегальним вивезенням капіталів за кордон, появою кримінальних угруповань, дефолтом 1998 р., по-друге, постійним протистоянням виконавчої (президентської) та законодавчої (парламентської) гілок влади, що особливо виявилось у політичній кризі 1993 р., а по-третє, відбулась перша російсько-чеченська війна, яка “була непопулярною у російському суспільстві”Там само. - С. 167-172.. Президентство ж В. Путіна характеризується як час другої російсько-чеченської війни, на цей раз підтриманої громадськістю Росії, здійсненням екстремістами низки терористичних актів у 2002-2004 рр. та посиленням “авторитарного внутрішньополітичного курсу президента”Бураков Ю. Всесвітня історія. - С. 173-174..

Разом з цим, президентство Д. Медвєдєва в одному з видань зображене як час “подальшого розвитку громадянських і економічних свобод”Ладиченко Т Всесвітня історія: підручн. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академічний рівень / Т. Ладиченко. - Київ: Грамота, 2011. - С. 123.. У тому ж підручнику підписання та ратифікація договору про продовження перебування Чорноморського флоту Росії в Севастополі до 2042 р. пояснюється тим, що “Росія й Україна - стратегічні партнери, які повинні розвивати широке співробітництво в різних сферах, вони мають десятки спільних проектів і програм”Там само.. Врахувавши, що це видання побачило світ у роки президенства В. Януковича, стає зрозумілим, що нерідко навчальні книги з історії містять не стільки інформацію про минуле, як бачення сучасності та майбутнього країни чинною на час виходу підручника провладною політичною елітою.

Висновки

Підсумувавши все вищесказане, зробимо висновки:

1. Головною особливістю підручників з історії України є поєднання україноцен- тризму, уявлень народовців рубежа XIX-XX ст. із домішками пережиткових форм марксизму-ленінізму. У навчальних виданнях із всесвітньої історії домінантними у викладі матеріалу ще є формули радянсько-російської історичної традиції.

2. В основі навчальних книг обох курсів покладено принцип пріоритетного зображення політичної історії та історії політичних еліт, відтак втрачається людський вимір історії, бачення пересічної людини, яку якщо і зображують, то в марксистсько-ленінському контексті “пригноблювач-пригноблювальний”. Отже, росіяни на сторінках книг - переважно правителі держави (князі, царі, імператори, партійна еліта, президенти), військові (від війська Андрія Боголюбського до генерала В. Вареннікова) та аморфні робітники і селяни, яким “живеться тяжко”.

3. Починаючи вже із курсу “Вступу до історії”, що вивчається у 5 класі, учням пропонується візія “Іншого”, зокрема й російського, крізь призму бачення миролюбного характеру українського народу, який на різних етапах історії “страждав” від “лихих завойовників”. Таке протиставлення себе “Іншому” у підручниках виступає засобом для української самоідентифікації.

4. Оцінки етнічної належності Київської Русі у підручниках варіюються: від тверджень про виключно українську державу до тез про спільну батьківщину предків російського, українського й білоруського народів. При цьому, якщо в підручниках з історії України провідною є ідея “перетікання” історії Київської Русі в історію Галицько-Волинської держави, то у книгах із всесвітньої історії йдеться про Володимиро-Суздальське, а пізніше - Московське князівства, як спадкоємців Русі.

5. До 1654 р. Росія в образі Володимиро-Суздальського та Московського князівств, а згодом - Московського царства, виступає зовнішньою стосовно України силою, яка на історію останньої практично не впливає (за винятком подій 1169 р. та приєднання Чернігіво-Сіверщини до Московської держави на початку XVI ст.). Після Переяславської ради 1654 р. вона аж до 1991 р. постає внутрішнім, переважно деструктивним для української державності, чинником (в образі Московського царства, Російської імперії та СРСР).

6. Попри наголошенні на етнічній та культурній близькості росіян та українців та нечисленних моментах історії, коли Росія виступала союзником українців (зокрема, спільні військові походи 1654-1655 рр., час Наполеонівських війн та переважно, бо не вважалась всіма українцями союзником, - у Першій і Другій світових війнах), здебільшого вона зображена у підручниках одним із головних ворогів українського народу.

7. Реалії та протиріччя XIX-XX ст. у навчальних виданнях переносяться на попередні століття, і часто конфлікти, наприклад, Володимиро-Суздальского князівства із Києвом чи Гетьманщини із Московським царством, трактуються ледь не як боротьба сучасних України та Росії, а князі Київської Русі “наділені” сучасним політичним мисленням.

8. Оцінки відносин України і Росії на сучасному етапі у підручниках різняться: від тез про пріоритет євроінтеграції України, до переконань про Росію як основного стратегічного партнера. Такі оціночні судження значно корелювались провладними політичними елітами протягом всього досліджуваного періоду, і насамперед мали на меті не лише ознайомити учнів із нещодавнім станом у геополітиці, а із власними політичними проектами та побажаннями.

Анотація

УДК 94(470+571):371.671(477:=161.1)“2000/2012”

Аннотация

Образ России и россиян на страницах современных украинских учебников по истории (2000-2012). Павел Артимишин.

Сделана попытка исследовать сущность и особенности образов России, которые создаются на страницах современных украинских школьных учебников по истории, опубликованных в 2000-2012 гг.

Проанализированы ключевые сюжеты видения Украины в контексте отношений с Россией в этих учебных изданиях. Констатировано, что отражение образов России обусловлено как украиноцентричным видением исторического процесса, так и рудиментами советской исторической науки.

В выводах подчеркивается, что оценочные суждения различных моментов истории России коррелируются провластными элитами, которые согласовывают их с собственными политическими проектами.

Ключевые слова: Россия, россияне, школьные учебники, история Украины, всемирная история.

Annotation

The image of Russia and Russians on the pages of modern Ukrainian school history textbooks (2000-2012). Pavlo Artymyshyn.

This article attempts to study the nature and special features of the images of Russia and Russians, illustrated on the pages of modern Ukrainian school history textbooks, published in 2000 - 2012.

The key aspects of Ukrainian view in the context of relations with Russia in these educational publications has been analyzed. It has been stated that the Ukrainian centered view of the historical process, as well as the rudiments of the Soviet approach to history determine the representation of images of Russia and Russians. The conclusion accentuates that evaluative opinions about various periods of Russian history correlate with pro-governmental elites, which conform them to their own political projects.

Key words: the Russian Federation, Russians, school textbooks, history of Ukraine, world history.

Размещено на Allbest.ru