Система державного управління та адміністрування у Валаському та Молдавському князівствах
Революційні події 1848 р. та їх вплив на систему державного управління Валахії та Молдови. Вища влада: уособлення та діяльність на території Молдови та Валахії в 1848-1859 рр. Адміністративні органи Валахії та Молдови в період уніфікації (1859-1866 рр.).
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.11.2019 |
| Размер файла | 70,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Висновок
Якщо говорити про підсумок революційного піднесення Молдово варто сказати що, ряд відомих політичних діячів Молдови створили в серпні 1848 року революційний комітет в Чернівцях на чолі з М. Когелнічану і розробив інший програмний документ, під назвою «Вимоги національної партії Молдови », доповнений згодом проектом Конституції Молдови. Нова програма і 120 статей проекту Конституції представили в стислій формі, основні вимоги румунської нації: об'єднання Молдови з Валахією, повна внутрішня і зовнішня автономія, скасування чинів і привілеїв, свобода особистості і друку, скасування боярщини і наділення селян землею за викуп, секуляризація монастирського майна, що знаходилися в Валахії, Буковині і Трансільванії, революціонери з Молдови взяли активну участь у подіях, що сприяли реалізації вимог румунського народу Джапаридзе Э. А. Общественно-политическое движение в Дунайских княжествах. - С. 149..
В Румунії ж революційний комітет видав свою програму перетворень, всі двадцять дві статті Прокламації містили програму реформ в румунському суспільстві: адміністративна та законодавча самостійність країни, реальна внутрішня автономія, рівноправність громадян, скасування панщини і наділення селян землею за викуп, обрання господаря на п'ятирічний термін новим представницьким органом громадські збори, створення національної гвардії Джапаридзе Э. А. Общественно-политическое движение в Дунайских княжествах (из предыстории революции 1848 г.). - С. 159..
Згідно з цим документом, над Валахією зберігався сюзеренітет Порти без російського протекторату. В кінці зборів було утворено тимчасовий уряд (І. Хеліаде-Редулеску, Ш. Голеску, К. Телль, Н. Плешояну і священик Раду Шапке). Тільки великі бояри і духовенство брали участь в прямих виборах; дрібна знать, особи вільних професій і селяни голосували через вибірників. У жовтня 1857 року в Бухаресті і Яссах відкрилися надзвичайні збори, які все ж були репрезентативними, хоча і користувалися обмеженими правами, бо були скликані на вимогу великих держав лише для з'ясування думки румунського народу в питанні про об'єднання. Проте збори з великим ентузіазмом прийняли резолюцію про об'єднання Молдови та Валахії, перед цим виклавши назву майбутньої суверенної держави - Румунія, а також висловивши згоду щодо приходу до влади іноземної династії. Збори в Молдові перевищили свої повноваження, обговорювалося також питання майбутньої внутрішньої організації та особливо селянське питання. Пропозиції надзвичайних зборів і доповідь Комісії європейських держав в Бухаресті стали предметом переговорів представників семи країн-гарантів в травні 1858 року в Парижі, результатом яких стало підписання 19 серпня 1858 року документа під назвою «Конвенція», який став по суті Конституцією князівств, яка замінила Органічні регламенти .
Коли ж йде мова про політичне життя князівств в період уніфікації то згідно Паризької конвенції, в князівствах створювались тимчасові комісії (каймаками) в складі трьох членів, перед якими ставилося завдання організації виборів в надзвичайні збори, які обирають потім обох князів. У Надзвичайних зборах Молдови чільна роль належала представникові уніоністського руху національної партії, що виступила за об'єднання, а в зборах Валахії - консерваторам, які підтримували ідею об'єднання, але під скіпетром минулого регламентського господаря - Г. Бібеску. У столиці Молдови Яссах господарем одноголосно був обраний Олександр Іоанн Куза. Після відхилення кандидатури Г. Стурдзи, сина колишнього регламентського господаря Михайла Стурдзи. 11 лютого 1866 року було утворено господарське намісництво, яке скликало законодавчі палати. Главою нового уряду став Іон Гіка, лідер «жахливої ??коаліції », який підтримував тісні зв'язки з Портою. В якості господаря Румунії він запропонував графа Філіпа Фландрського, брата бельгійського короля Леопольда II. Для політичної еліти Бухареста це послужило сигналом до того, що слід орієнтуватися на досягнення незалежності та встановлення політичного режиму за зразком Бельгії, невеликої країни, що розташовувалася на перехресті інтересів ряду великих держав. У складній, але не позбавленій певного елемента везіння політичній обстановці Іон К. Бретіану переконав Карла Людвіга Гогенцоллерна-Зігмарінгена, сина князя Карла Антона Гогенцоллерна-Зігмарінгена, який поступився в 1849 році своїм князівством в Пруссії, вступити на престол Румунії під ім'ям Кароля I. Ця пропозиція була підтримана Наполеоном III, який був родичем молодого принца, а також канцлером Отто фон Бісмарком, який з притаманною йому проникливістю побачив в новому господарі Румунії «опору» німецького впливу в Південно-Східній Європі.
Продовжуючи політику «факту», намісництво 14 - 20 квітня 1866 року організувало плебісцит, в ході якого переважна більшість громадян з правом голосу висловили згоду зі зведенням на престол Румунії іноземної династії, першим представником якої став Кароль I. Новий господар 22 травня 1866 року присягнув перед представниками нації, заявивши, що відчув себе румуном з того моменту, як вступив на землю своєї нової батьківщини. Порта, хоча і була незадоволена тим, як розгорталися події, була змушена поступитися і погодиться з європейськими державами, які прийняли новий статус-кво, а також з рішучою політикою лідерів Бухареста, на чолі яких тепер знаходився родич прусського короля Вільгельма I і французького імператора Наполеона III. Цим черговим «доконаним фактом» Румунія, до назви якої Європа вже почала звикати, відкрила наступну сторінку в своїй історії, що завершився в 1918 році Поп И. А., Болован И. История Румынии. - М: «Весь мир», 2005. - С.475.
Список використаної літератури
1. Giurescu C.C. Istoria Bucureєtilor.Din cele mai vechi timpuri pоnг оn zilele noastre. - Bucuresti, 1966. - с. 250.
2. Hitchins K. The Romanians, 1774-1866. - USA: Oxford University Press, 1996. - с 173.
3. Maior L. 1848-1849: Romвni єi unguri оn revoluюie. - Bucuresti, 1998. - с. 267.
4. Березняков Н. В. Революционное и национально-освободительное движение в Дунайских княжествах в 1848-1849 гг. - Кишинёв: АН СССР, 1955. - с. 120.
5. Борецкий Н., Бергфельд Р. История Румынии. - С -Петербург.: Брокгаус-Ефрон, 1907. - с. 360.
6. Варта И. С. Международные отношения на Балканах 1830-1856. - М.: Наука, 1990. - с. 282.
7. Виноградов В. Н. Краткая история Румынии. - М.: Наука, 1987. - с. 546.
8. Виноградов В.Н. Россия и обединение румынских княжеств. - М.: АН СССР, 1961. - с. 331.
9. Водовозов В. В. Революция 1848 года // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: Т. 4. - СПб., 1890-1907. - С. 165-180.
10. Гросул В. Я. Россия и формирование румынского независимого государства. - Москва: Наука, 1969. - с. 267.
11. Джапаридзе Э. А. Общественно-политическое движение в Дунайских княжествах. - Москва: АН СССР, 1991. - с. 353.
12. Крупенский Я. Н. Краткий очерк о бессарабском дворянстве. - С-Петербург, 1991. - с. 174.
13. Крылов. А. Л. Труды Бессарабской губернской ученой архивной комиссии. - Кишинев: Бессарабская губернская ученая архивная комиссия, 1900. - с. 337.
14. Лависс Э., Рамбо А. Революции и национальные войны. 1848-1870 // История XIX века. - Москва: Наука, 1938. - с. 236.
15. Лебедев Н.И. Очерки политической истории Румынии (1859-1944). - Кишинев: АН СССР, 1985. - с. 479.
16. Мадиевский С.А. Политическая система Румынии: Последняя треть 19 - начало 20 в. - Москва: Наука, 1980. - с. 332.
17. Ожог И. А., Шаров И. М. Краткий курс лекций по истории румын. Новая история. - Кишинёв: Молдавский гос. ун-т., 1992. - с. 214.
18. Палаузов С.Н. Румынские господарства Молдавия и Валахия в историко - политическом отношении. - С-Петербург.: Книгопрод, 1859. - с. 300.
19. Поп И. А., Болован И. История Румынии. - М: Весь мир, 2005. - с. 461.
20. Свиньин П. П. Описание Бессарабской области // ЗООИД. - Одеса, 1867. - с. 358.
21. Удальцова А. Д., Черепнина Л. В. История Молдавии. - Кишинев: АН СССР, 1951. - с. 206.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Найдавніші сліди існування людини на території Молдови. Історія Молдови від стародавніх віків до сучасного часу. Римська експансія. Намісник Молдови. Молдавське князівство. Бессарабія у складі Російської Імперії. Молдавська демократична республіка.
контрольная работа [60,5 K], добавлен 03.10.2008Найважливіші органи державної влади Афін у період існування демократії: Народні збори, Рада п'ятисот та Колегія 10 стратегів. Судові органи державного управління: ареопаг і геліея. Головні принципи та своєрідність афінського державного устрою.
реферат [28,6 K], добавлен 08.12.2010Революційні події у Відні 1848 р., поштовх посиленню визвольних рухів, об’єднаних під скіпетром Габсбургів у Галичині та Буковині. Господарська криза Австрії у період наполеонівських воєн. Посилення національного руху серед українського населення.
реферат [24,3 K], добавлен 11.05.2011Історичні передумови революції, та головні фактори розвитку протестних настроїв у суспільстві. Революційні події 1848 - початку 1849 р.: їх суть, спрямованість. Завершальний етап революції та її наслідки, історичне та соціально-політичне значення.
реферат [52,5 K], добавлен 22.04.2015Розвиток Італії після поразки революції 1848-1849 рр. Франко-італо-австрійська війна 1859 р. і звільнення Ломбардії. Перемир'я у Віллафранці, похід "Тисячі" Д. Гарібальді. Італія на початку 60-х р. XIX ст. Перетворення на єдине конституційне королівство.
лекция [25,6 K], добавлен 29.10.2009Особливості і характерні риси державного управління. Розпорядчі методи, їх характеристика і класифікація. Рада Міністрів та Міністерства Української держави (Гетьманат Скоропадського 1918 р.): статус, структура, повноваження, компетенція та діяльність.
контрольная работа [50,2 K], добавлен 14.06.2011Реформування державного управління в Австрійській монархії у 1848 р. Вибори до рейхстагу на Галичині та Буковині. Делегування до парламенту найчисельнішого селянського представництва. Програма, висунута селянськими депутатами австрійського рейхстагу.
реферат [29,8 K], добавлен 11.05.2011Передумови та причини революції 1917 року на Херсонщині. Органи міського самоврядування в період революції. Завершення революції. Політична діяльність партій. Події 1917 року на Херсонщині в контексті національного і культурного відродження України.
курсовая работа [74,2 K], добавлен 17.03.2015Історія конфлікту і становлення Придністровської молдавської республіки (ПМР). Події конфлікту. Переговорний процес. Первинни основи врегулювання. Конференція в Тирасполі "Моделі рішення придністровської проблеми". Створення нової конституції Молдови.
контрольная работа [22,8 K], добавлен 03.10.2008Висвітлення причин, передумов та наслідків українського питання в революції 1848-1849 рр. в Австрійській імперії у світлі цивілізаційного підходу сучасної історичної науки. Буржуазна революція 1848 р. — "Весна народів" — і реформи в Австрійській імперії.
контрольная работа [34,4 K], добавлен 26.07.2015Международное положение Великобритании и ее колониальная мощь в начале 1857 г. Политический и социально-экономические кризис в Индии. Структура англо-индийской армии. Предпосылки, ход, историческое значение и последствия индийского восстания 1857–1859 гг.
реферат [67,6 K], добавлен 26.02.2010Причины возникновения Великого национального восстания в Индии в 1857-1859 гг. как движения против колониального режима Англии. Анализ хода восстания сипаев, его основные итоги и результаты. Важнейшие очаги восстания. Чудовищные зверства при взятии Дели.
реферат [55,8 K], добавлен 11.12.2014Історія створення Кримського ханства. Реформи Петра І та їх втілення в Україні. Юридичне оформлення кріпацтва та остаточна ліквідація автономного устрою. Російська централізаторська політика на Україні, її головна мета. Зміцнення позицій царату.
контрольная работа [41,7 K], добавлен 26.08.2013История правления династии Бурбонов. Описания промышленного переворота и Июльской революции. Тяжелая жизнь рабочих и рост социальных противоречий. Революция 1848 года. Создание буржуазно-республиканского правительства. Всенародные выборы президента.
презентация [1,9 M], добавлен 19.12.2014Проведення реформ під час царювання Петра Першого у всіх областях державного життя країни. Посилення і зміцнення самодержавного апарату в центрі і на місцях, централізації управління. Побудова стрункої і гнучкої системи управлінського владного апарату.
реферат [18,8 K], добавлен 08.10.2009Революция 1848 г. во Франции. Вторая республика во Франции. Бонапартистский переворот 1851 г.. Установление Второй Империи. Революция в Германии и ее поражение. Особенности революции в Италии. Провозглашение Римской республики. Победа контрреволюции.
реферат [36,0 K], добавлен 16.11.2008Огляд революцій 1848–1849 рр. у Європі. Повалення монархії і проголошення республіки у Франції. Бонапартистський переворот. Встановлення Другої імперії. Передумови революції у Німеччині. Революція і національний рух в Австрійській імперії, в Італії.
курсовая работа [47,2 K], добавлен 06.07.2012Характеристика змін в політичному та економічному стані держав Прибалтики після здобуття ними незалежності від СРСР. Життєвий рівень населення Білорусі. Аналіз реформ проведених в країнах Центральної Азії, сучасного стану та перспектив їх розвитку.
презентация [1,5 M], добавлен 11.11.2015Наказ Гітлера про введення цивільного управління на окупованих східних територіях. Створення Вінницької обласної управи після окупації та її робота у період війни. Запровадження на території області оподаткування національним та поземельним податками.
реферат [27,5 K], добавлен 10.06.2010Соціально-економічне і політичне становище Італії в 40-х рр. ХІХ ст. Початок революції. Війна за незалежність і поразка сардінської армії. Падіння Римської та Венеціанської республік. Причини поразки та історичне значення італійської революції 1848-49 рр.
курсовая работа [57,4 K], добавлен 06.12.2010
