"Вони повірили в мене, а я повірив у них" (особливості наукової школи М. Ковальського)

Наскільки зацікавленість, передана від учителя, сприяла розробці учнями певної теми (на прикладі «Хроніки європейської Сарматії») описував Ю.Мицик: «Тільки з легкої руки проф. М.П.Ковальського, котрий звернув увагу на твір Гваньїні в одній зі своїх статей і зацікавив нею декого зі своїх учнів по створеній ним же “дніпропетровській школі” джерелознавців, відбуваються принципові зрушення: Олег Дячок написав кандидатську дисертацію і цикл статей, присвячених Гваньїні та його хроніці; Юрій Князьков простежив вплив хроніки на український хронограф ІІ редакції; Юрій Мицик розпочав переклад і видання пам'ятки, встановлення ступеня її впливу на “Скіфську історію” російського історика кінця XVII ст. Андрія Лизлова» Гваньїні О. Хроніка європейської Сарматії / Упор. та пер. із пол. Ю.Мицика. -- К., 2007. -- С.5--6..

Інтереси своїх підопічних М.Ковальський відстоював у різних ситуаціях: при вступі, добиваючись додаткового аспірантського місця Якунин В. Н.П.Ковальский -- учёный, учитель, товарищ. -- С.77--78; Его же. История, идеология, политика... -- С.28--29; Воронов В. Мій образ професора М.П.Ковальського. -- С.97--98., під час захистів, коли виникали проблеми з забезпеченням кворуму спецради Святець Ю. Харизма професора. -- С.125. та ін. Іноді питання стояло про можливість чи неможливість перебування в аспірантурі. Наприклад, першого його аспіранта В.Якуніна зарахували після того, як Микола Павлович через Д.Пойду домігся виділення додаткового аспірантського місця Якунин В. Н.П.Ковальский -- учёный, учитель, товарищ. -- С.77--78; Его же. История, идеология, политика. -- С.28--29.. Подібна ситуація виникла 1992 р., коли троє з п'яти претендентів (О.Журба, В.Дячок, В.Воронов) подали заяви на вступ до професора М.Ковальського. Попри непросту ситуацію він, як згадував В.Воронов, толерантно і спокійно переконав кожного добре готуватися до вступних іспитів та не розглядати один одного як жорсткого конкурента, а потім зміг переконати відділ аспірантури й ректорат у доцільності прийому відразу усіх трьох Воронов В. Мій образ професора М.П.Ковальського. -- С.97--98..

Як бачимо, формування «школи М.Ковальського» проходило в особливих умовах, мало свої риси й відбувалося довкола визначеного організаційного центру, початковим і найголовнішим з яких була кафедра історіографії та джерелознавства ДДУ, а пізніше, у НаУОА - історії, де працював засновник і лідер цього «наукового співтовариства» Посохов С., Чала О. Наукове співтовариство // Історіографічний словник. -- С.169..

Це лише один чинник, який визначає формування наукової школи. Найважливішою умовою її існування, за наведеною вище теорією Л.Винара, є спільність головних концепцій засновника школи і його учнів у тій галузі, в якій відбуваються їхні дослідження (наприклад, для історіографічної школи важливою є спільність історіографічних концепцій) Винар Л. Михайло Грушевський: історик і будівничий нації. -- С.62..

Спираючись на праці М.Ковальського та його учнів, можна визначити історичну концепцію, тобто систему поглядів на факти, спосіб розуміння, тлумачення й узагальнення історичних явищ і подій, сукупність історіографічних фактів, пов'язаних із поглядами на історичний процес, головну ідею, відштовхуючись від якої вони проводили свої дослідження Богдашина О. Концепція історична // Енциклопедія історії України: У 10 т. -- Т.5. -- К., 2008. -- С.119; Куделко С. Концепція // Історіографічний словник. -- С.121..

Концепцією представників розглядуваної тут наукової школи можна вважати систему поглядів на історичне джерело як основний об'єкт їхнього студіювання. М.Ковальський визначав його фундаментом джерелознавчого дослідження Ковальский Н.П. Некоторые проблемы теории и методики исторического источниковедения. -- Запорожье, 1999. -- С.15.: «В цілому історичне джерело можна визначити як все, що відображає історію людського суспільства, різноманітну і цілеспрямовану діяльність людей і є основною інформацією про минуле людства. Історичне джерело є не лише залишком цільової праці людини, але й відображенням тієї діяльності» Ковальський М. Джерелознавчі аспекти у викладанні курсу історії України в середній школі // Нова педагогічна думка. -- 1997. -- №2 (10). -- С.36.. Шанобливого ставлення до джерел, навіть «суворого документалізму» він намагався дотримуватись у власних дослідженнях і вчив цьому своїх учнів Воронов В. Мій образ професора М.П.Ковальського. -- С.95; Його ж. Джерелознавство: науковий статус. -- С.37; Особистий архів В.В.Трофимовича. -- Спогади Миколи Богдановича Близняка, записані 8 лютого 2014 р.. Саме від нього вони дізналися, що справжній джерелознавець повинен мати такі якості та дані:

1. Фундаментальні знання, професіоналізм із циклу спеціальних історичних дисциплін, палеографії, текстології, філігранології, неографії, сфрагістики, геральдики, хронології, генеалогії та ін.

2. Володіти теорією, методикою джерелознавчих досліджень - класифікації, типології, систематизації, прийомів аналізу й синтезу різних типів, видів, родів різновидів джерел, вибір прийомів - генетичного, клаузульно- формулярного, історико-порівняльного, кількісних методів та ін.

3. Знати історіографію джерелознавства та вдосконалення джерелознавчих методів, надбань минулого - як і вітчизняні традиції, здобутки, прогалини, втрати.

4. Знання архівних фондів, колекцій, зібрань.

5. Бути обізнаним із системою та комплексом публікацій джерел.

6. Бути ерудованим істориком, мати знання в галузі літератури, мистецтва, культури.

7. Шанобливо ставитися до історіографічної традиції -- своїх попередників і поряд із цим мати певний критицизм до тих, хто виконує публікації на низькому рівні, давати принципову оцінку профанам і профанації науки, вульґарній публіцистиці, творенню міфологем та стереотипів, плаґіаторам.

8. Добропорядність, працьовитість, кмітливість, постійна напруга мозку, певний фанатизм, цілеспрямованість, тренування у самовдосконаленні.

9. Уважне й шанобливе ставлення до джерел, застосування різних прийомів для встановлення автентичності, вірогідності, репрезентативності Н.П.Ковальский: о времени и о себе... -- С.25--26..

Основним об'єктом досліджень учнів М.Ковальського були джерела з історії України. У кандидатських дисертаціях особлива увага приділялася писемним пам'яткам XVI--ХУЛІ ст.: Ю.Мицик написав працю про «Кройніку» Ф.Софоновича Мицик Ю. Моє знайомство з М.П.Ковальським. -- С.73., Г.Виноградов досліджував документальні джерела з історії цехового ремесла XVI--першої половини XVII ст. Виноградов Г.Н. Анализ документальных источников по истории цехового ремесла Украины XVI -- первой половины XVII в.: Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. -- Днепропетровск, 1989. -- 19 с., В.Атаманенко--свідчення документів Луцького ґродського суду про селянське питання другої половини XVI ст. Атаманенко В. Положение и классовая борьба крестьянства Волыни во второй половине XVI в. (по материалам Луцкого гродского уряда): Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. -- Днепропетровск, 1987. -- 16 с., В.Брехуненко проаналізував джерела про зв'язки запорізького й донського козацтва в першій половині XVII ст. Брехуненко В.А. Источники о связях донского и запорожского казачества в первой половине XVII в: Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. -- Днепропетровск, 1990. -- 16 с., а О.Дячок -- «Хроніку європейської Сарматії» А.Ґваньїні Дячок О.О. «Хроніка європейської Сарматії» Алессандро Гваньїні як джерело здсторії України XV--XVI ст.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Дніпропетровськ, 1992. -- 21 с.; Його ж. Відзначення 75-ліття Миколи Павловича Ковальського. -- С.103., П.Кулаковський підготував роботу про Руську (Волинську) метрику (1569-1672 рр. як джерело до історії Київського та Брацлавського воєводств) Кулаковський П.М. Руська (Волинська) метрика (1569--1672 рр.) як джерело до історії Київсь-кого та Брацлавського воєводств: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Дніпропетровськ, 1992. -- 18 с., а С.Абросимова -- про документи Литовської метрики як джерело з історії міст України першої половини XVI ст. Абросимова С.В. Документы Литовской метрики как источник по истории городов Украины первой половины XVI в.: Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. -- Днепропетровск, 1988. -- 16 с., І.Кіку (Ворончук) опрацювала матеріали волинських актових книг про становище та боротьбу селян Волині в 1620-1640-х рр. Кику И.А. Положение и антифеодальная борьба крестьян Волыни в 20-х -- 40-х гг. XVII в. (на материалах волынских актовых книг): Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. -- Днепропетровск, 1984. - 20 с., Ю.Князьков вивчив джерельний потенціал «Українського хронографа» Князьков Ю.П. Украинский хронограф как источник по отечественной истории: Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. -- Москва, 1984. -- 23 с., а Н.Ченцова -- документи Коша Нової Запорізької Січі як джерело з історії Катеринославщини Ченцова Н.В. Документи Коша Нової Запорізької Січі як джерело до історії Катеринославщини: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Дніпропетровськ, 1992. -- 17 с.. Дві теми з джерелознавчих дисертацій аспірантів М.Ковальського присвячені питанням «Хмельниччини» Колесник І.І. Українська історіографія (XVIII -- початок ХХ ст.). -- К., 2000. -- С.12.: С.Плохій писав про латиномовні твори з історії національно-визвольної боротьби під проводом Б.Хмельницького Плохий С.Н. Латиноязычные сочинения середины XVII в. как источник по истории Освободительной войны украинского народа 1648--1654 гг.: Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. -- Днепропетровск, 1982. -- 27 с., а М.Ку- чернюк -- про джерела з історії українсько-російських політичних зв'язків у той час КучернюкН.Ф. Источники о русско-украинских политических связях в годы Освободительной войны украинского народа (1648--1654 гг.): Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. -- Днепропетровск, 1975. -- 27 с..

Деякі джерелознавчі дисертації виходять за хронологічні рамки XVI- XVIII ст.: В.Дячок вивчав джерела про Устима Кармалюка та опришків- ство на Поділлі 1813-1835 рр. Дячок В.В. Джерела про Устима Кармалюка та опришківство на Поділлі (1813--1835): Автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- К., 2000. -- 20 с., Ю.Святець розробляв методи дослідження масових джерел із соціально-економічної історії України 1920-х рр. Святець Ю.А. Соціально-економічна типологія селянських господарств України в роки непу (масові джерела та методи їх дослідження): Автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Дніпропетровськ, 1993. -- 19 с. Дослідження О.Журби присвячене діяльності Київської археографічної комісії, спрямованої на вивчення та видання джерел з історії України періоду феодалізму Журба О.И. Деятельность Киевской археографической комиссии по изданию и изучению источников по истории Украины периода феодализма: Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. -- Днепропетровск, 1989. -- 17 с..

Як бачимо, з 15 дисертацій джерелознавчого характеру 14 присвячені конкретним історичним джерелам або їх комплексам. Це якраз та когорта аспірантів, яких традиційно зараховують до «джерелознавчої школи Ковальського» Яремчук В. Минуле України в історичній науці УРСР післясталінської доби. -- С.420.. Не вдаючись до поглибленого аналізу названих вище праць, зазначимо, що вже формулювання тем свідчить про особливу увагу до джерела як об'єкта дослідження.

Важливим критерієм при визначенні функціонування наукової школи є спільність методологічних підходів, адже це вказує на шляхи аналізу джерел із метою реконструкції реальної історії, а методологічними принципами пропонує напрями формулювання гіпотез для їх інтерпретації як складових елементів універсальної історії Стельмах С. Методологія історії // Енциклопедія історії України. -- Т.6. -- К., 2009. -- С.622.. Вона являє собою сукупність пізнавальних правил, принципів, операцій і методів, що використовуються у професійній історіографії для досягнення правдивої реконструкції минулої людської діяльності Там само. -- С.621; Бондаренко Г.В. Теорія та методологія історії: поняття і категорії історичного пізнання: Словник-довідник. -- Луцьк, 2015. -- С.41..

Серед найважливіших принципів методології джерелознавства науковці виділяють такі: конкретно-історичного підходу або історизму, об'єктивності, достовірності джерела, комплексності дослідження, тобто всебічності й цілісності джерела, або групи джерел чи комплексу та ін. Історичне джерелознавство: Підручник / Я.С.Калакура, І.Н.Войцехівська, С.Ф.Павленко та ін. -- К.: Либідь, 2002. -- С.33--34; Макарчук С. Джерелознавство історії України: Навч. посібн. - Л., 2008. - С.32-35. Як уже підкреслювалось, у розумінні М.Ковальського, справжній джерелознавець повинен володіти методикою джерелознавчого дослідження, а саме методами класифікації, типології, систематизації, клаузуально-формулярним, історико-по- рівняльним, генетичним прийомами, методами аналізу та синтезу різних типів, видів, родів різновидів джерел та ін. Н.П.Ковальский: о времени и о себе. -- С.25. Ці методи використовувалися вченим уже в перших джерелознавчих працях, присвячених документам про початковий етап друкарства на українських землях і діяльності І.Федоровича Ковальський М. Джерела про початковий етап друкарства на Україні (діяльність першодрукаря Івана Федорова в 70-х -- на початку 80-х рр. XVI ст.). -- Дніпропетровськ, 1972. - С.8..

Працюючи під керівництвом М.Ковальського, молоді історики навчалися таким самим принципам і методам досліджень. Якщо розглядати це питання з погляду просопографії, із прочитанням авторефератів як «колективного тексту», то можна зробити такий висновок: його учні не лише продовжили послуговуватися вказаними методологічними підходами, але й розвинули їх, розширюючи поле застосування або використовуючи в конкретних випадках нові методи і принципи дослідження. Серед них діахронний, методи контент-аналізу Дячок В. Джерела про Устима Кармалюка та опришківство на Поділлі (1813-1835): Автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- К., 2000. -- С.3-4., загальної теорії систем, фронтальної теорії структур, теорії ієрархічних систем, математичної статистики Кику И. Положение и антифеодальная борьба крестьян Волыни в 20-х -- 40-х гг. XVII в. (на материалах волынских актовых книг). -- С.9., синтезованих підходів Воронов В. Науковий доробок О.М.Лазаревського в галузі археографії, джерелознавства та історіографії: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Дніпропетровськ, 1996. -- С.11--12., суцільного подокументного вивчення джерел Атаманенко В. Положение и классовая борьба крестьянства Волыни во второй половине XVI в. (по материалам Луцкого гродского уряда). -- С.5; Кулаковський П.М. Руська (Волинська) метрика (1569--1672 рр.) як джерело до історії Київського та Брацлавського воеводства. -- С.9., багатовимірного статистичного аналізу (кореляційний, компонентний, кластер-аналіз) Святець Ю. Соціально-економічна типологія селянських господарств України в роки непу (масові джерела та методи їх дослідження): Автореф. дис. . канд. іст. наук. -- Дніпропетровськ, 1993. -- С.6, 11. та ін. Це відображає процес розвитку наукової школи, в якій зазвичай відбувається постійний, багаторічний пошук із запровадженням нових методик і підходів, адекватних завданням Сінкевич Є. Проблема наукової школи в історіографії та етика взаємин // Харківський історіографічний збірник. -- Вип.11. -- Х., 2012. -- С.183..

Якщо взяти до уваги джерелознавчий напрям наукової школи, то навіть проаналізовані критерії свідчать про наявність чітко окресленого організаційного осередку, спільність тематики дослідження, концептуальних підходів та методологічної основи, що водночас не ставало перепоною для використання учнями розширеного кола методів і принципів досліджень.

Дещо інші погляди висловлюються з приводу історіографічних студій адептів наукової школи М.Ковальського. Виділення цього напряму залишається дискусійним. Про це свідчать уже наведені вище термінологічні суперечності, де він іноді брався до уваги на рівні з джерелознавчим, а іноді не виділявся взагалі. Навіть у сприйнятті деяких колишніх аспі- рантів-історіографів науковця його існування не знаходить підтвердження. Наприклад, В.Яремчук ідентифікував себе з когортою учнів, але не зі школою М.Ковальського, називаючи її суто джерелознавчою Особистий архів О.Мельника. -- Спогади Віталія Петровича Яремчука, записані в м. Острозі 1 березня 2013 р..

Не претендуючи на остаточне вирішення питання, пропонуємо розглянути його крізь призму виділених Л.Винаром критеріїв наукової школи (принаймні щодо персоналійних тем). Осередками, в яких здійснювались історіографічні дослідження, були ті ж науково-освітні інституції, що і для джерелознавчого напряму - кафедра історіографії та джерелознавства ДДУ й кафедра історії НаУОА.

Історіографічні теми, які досліджували аспіранти М.Ковальського, можна поділити на дисертації з проблемної історіографії та біоісторіографії. При цьому, вони були так чи інакше пов'язані з історією ХУЕ-ХУШ ст., охоплюючи в певних випадках суміжні історичні періоди. Проблемна історіографія представлена двома дисертаціями: Г.Швидько розробляла тему соціально- економічного розвитку міст України ХУЕ-ХУШ ст. в радянській історіографії Швидько А. Советская историография социально-экономического развития городов Украины в XV--XVШ вв.: Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. -- К., 1979. -- 18 с., а Ю.Назаренко дослідив радянську історіографію 1930 - середини 1980-х рр. про події «Хмельниччини» Назаренко Ю. Исследование истории Освободительной войны украинского народа 1648--1654 гг. и воссоединение Украины с Россией в советской историографии середины 30-х -- середины 80-х гг.: Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. -- Днепропетровск, 1987. -- 17 с..

Праці з персоналійної тематики присвячені дослідженню життєвого і творчого шляху знаних істориків. На необхідності його розробки вчений наголошував у 1980 р., під час обговорення тематичної спрямованості журналу «История СССР» Ковальский Н., Болебрух А.Г. Встреча с читателями // История СССР. -- 1981. -- №4. -- С.234.. Уже в радянський час двоє його аспірантів проводили такі дослідження: В.Якунін вивчав праці М.Покровського Якунин В. Борьба М.Н.Покровского против дворянско-буржуазной и мелкобуржуазной историографии: Автореф. дис. ... канд. ист. наук. -- Днепропетровск, 1972. -- 23 с.; Л.Литовченко дослідила науковий спадок І.Забєліна Литовченко Л. Исследование проблем истории России ІХ--ХУШ вв. в трудах И.Е.Забелина: Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. -- Днепропетровск, 1988. -- 18 с.. Більшість дисертацій указаного жанру написані в роки незалежної України і стосувалися діяльності відомих науковців: О.Удод захистив роботу про К.Гуслистого Удод О. К.Г.Гуслистий -- історик України: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Дніпропетровськ, 1994. -- 18 с.; А.Атаманенко - про Д.Бантиша-Каменського Атаманенко А. Д.М.Бантиш-Каменський -- історик України: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. - К., 1998. - 16 с.; В.Воронов вивчав доробок О.Лазаревського Воронов В. Науковий доробок О.М.Лазаревського... -- 21 с.; В.Яремчук - діяльність Я.Кіся Яремчук В. Проблеми історичної науки в працях Я.П.Кіся: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- К., 1998. -- 16 с., а М.Близняк - спадок В.Дядиченка Близняк М. Вадим Архипович Дядиченко (1909--1973) -- історик України: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Дніпропетровськ, 2006. -- 20 с..

Як і чимало тем із джерелознавчого напряму, біоісторіографічні дисертації теж часто опрацьовувалися зі студентських років, про що згадувала А.Атаманенко Особистий архів О.Мельника. -- Спогади Алли Євгеніївни Атаманенко, записані 20 червня 2016 р.. А В.Яремчук, який продовжує дослідження вітчизняного історіографічного процесу, зазначав, що саме науковий керівник «уселив» у нього «переконання в необхідності і доречності студій над українською радянською історіографією» Яремчук В. Минуле України в історичній науці УРСР післясталінської доби. -- С.27; Особистий архів О.Мельника. -- Спогади Віталія Петровича Яремчука, записані в м. Острозі 1 березня 2013 р..

Концептуальний підхід М.Ковальського до біоісторіографічних досліджень, який певним чином впливав на розробки його учнів, визначено у статті про місце Д.Яворницького у вітчизняній історіографії. Він пропонував ураховувати такі критерії: наукова проблематика, якою займався вчений, наявність попередників, інтенсивність і темпи досліджень із визначенням етапів, ступінь новизни наукових розробок, використання нових напрямів та методів студіювань, оцінка сучасниками й нащадками результатів його наукової діяльності, вплив фахівця на історіографічний процес (наявність наукової школи) Ковальський М. Місце Д.І.Яворницького у вітчизняному історіографічному процесі // Вчений-подвижник: Життєвий шлях та літературна спадщина відомого на Придніпров'ї археолога, історіографа, краєзнавця та етнографа Д.І.Яворницького (матеріали науково- практичної конференції, присвяченої 135-річчю з дня народження вченого, 26--27 жовтня 1990 р.). - Дніпропетровськ, 1991. - С.6--7..

Безумовно, біоісторіографічні дослідження аспірантів М.Ковальського не завжди повною мірою відображали наведений перелік чинників, але навіть короткий огляд методологічних підходів може свідчити, що вони мали таке спрямування. Серед найбільш використовуваних методів і принципів виділяються історико-генетичний, історико-порівняльний, проблемно-хронологічний, методи періодизації, систематизації, класифікації та ін. Литовченко Л. Исследование проблем истории России... -- С.7; Удод О. К.Г.Гуслистий -- історик України. -- С.10; Яремчук В. Проблеми історичної науки в працях Я.П.Кіся. -- С.5; Близняк М. Вадим Архипович Дядиченко... -- С.4.

П'ять із восьми історіографічних тем з'явилися з 1994 по 2006 рр., причому всі були присвячені персоналійним дослідженням. Сукупність цих ознак може свідчити про те, що у середовищі наукової школи М.Ковальського в роки незалежності України починав формуватися напрям, пов'язаний зі студіюванням життєвого і творчого шляху вітчизняних істориків. Виходячи з того, що школа -- це феномен взаємодії в науці, який народжується впродовж тривалого часу Острянко А. Наукові школи: несучасні сучасники // Історик і Влада / Відп. ред. В.Смолій. -- К., 2016. -- С.321. (на думку Ю.Мицика, для її створення необхідно щонайменше 20 років Мицик Ю. Світовий рівень -- українській історичній науці // Пам'ять століть. -- 1996. -- №1. -- С.4.), цей процес у даному випадку не міг бути завершений через дочасний відхід керівника.

Ще один аспект, запропонований Л.Винаром для розгляду історичної школи, стосується наявності наукових видань для оприлюднення дослідницьких здобутків її прибічників. Уже з початку роботи у Криворізькому за- гальнонауковому факультеті М.Ковальський організував роботу для виходу збірників наукових праць. У 1970-1990-х рр., коли відбувалося формування школи, він активно спрямовував видання тематичних історіографічних і джерелознавчих номерів. Тут мали змогу публікуватися його учні, котрі досліджували відповідні питання.

Аспіранти, які за тематикою своїх кандидатських робіт не можуть належати до школи М.Ковальського, розробляли за хронологією і спрямуванням відмінні від основних зацікавлень ученого теми: А.Болебрух досліджував боротьбу проти суспільно-політичної думки в Російській імперії у другій половині ХШІІ ст. Болебрух А. Борьба русского самодержавия с передовой общественно-политической мыслью второй половины XVIII в.: За материалами деятельности цензурных органов: Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. -- Днепропетровск, 1972. -- 17 с.; К.Марков вивчав діяльність ХДС, ХСС, спрямовану проти політики уряду СДПН/ВДПН у 1969-1976 рр. Марков К. ХДС, ХСС и неофашистские силы ФРГ в борьбе против «восточной политики» правительства СДПГ/СВДП (1969-1976): Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. - К., 1979. - 19 с.; А.Хведась писав про розвиток краєзнавчих музеїв Західної України наприкінці ХІХ -- у середині 40-х рр. ХХ ст. Хведась А. Розвиток краєзнавчих музеїв в Західній Україні в кінці ХІХ -- першій половині ХХ ст.: Джерела і література (на матеріалах Волинської, Рівненської та Тернопільської областей): Автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Дніпропетровськ, 1997. -- 18 с., В.Павлюк присвятив роботу вивченню ролі шляхетських родів у соціально-економічному та культурному розвитку Волині ХІХ ст. Павлюк В. Вплив шляхетських родів Волині на соціально-економічний та культурний розвиток краю в ХІХ ст.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Запоріжжя, 2000. -- 20 с. Сюди ж можна віднести докторську дисертацію С.Світленка про народо- вський рух у Наддніпрянській Україні 1860-1880-х рр., в якого Микола Павлович був науковим консультантом Світленко С.І. Народництво в Наддніпрянській Україні 60--80-х рр. XIX ст.: проблеми історіографії, джерелознавства та археографії: Автореф. дис. ... д-ра іст. наук. -- Дніпропетровськ, 2000. -- 34 с.; Світленко Сергій Іванович // Професори Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара: Бібліограф. довідник. -- С.442.. На думку Г.Швидько, таке різноманіття тем свідчить про широту ерудиції наукового керівника, без чого не можна чітко визначити об'єкт, предмет і завдання дисертаційної праці, передбачити можливі шляхи наукового пошуку, обсяг джерельної бази, проблемні питання Швидько Г. Професор М.П.Ковальський як науковий керівник... -- С.32--33..

Загалом створення наукової школи було одним із важливих напрямів організаційної діяльності М.Ковальського, який розпочався наприкінці 1960-х рр. і тривав до кінця його життя. Упродовж цього часу він був науковим керівником 28 кандидатських і науковим консультантом 1 докторської дисертацій. Незважаючи на тотальний компартійний контроль за розвитком історичної науки в УРСР, історикові та його учням удалося здійснити низку важливих джерелознавчих досліджень, присвячених писемним пам'яткам ХУІ--ХШП ст. Завдяки аналізу джерельного матеріалу знання про минуле України кінця середньовіччя -- раннього нового часу збагачувалися новими фактами. Із початку 1990-х рр. тематична спрямованість дисертаційних праць змінилася на користь історіографії, у середовищі школи почали розвиватися дослідження життєвого і творчого шляху видатних українських істориків.

REFERENCES

школа ковальський історіографія науковий

1. Abrosymova, S. (1999). Adept dzhereloznavstva. Osiahnennia istorii: Zbirnyk nauk- ovykh prats na poshanu profesora Mykoly Pavlovycha Kovalskoho z nahody 70-richchia. (36--43). Ostroh; Niu-York. [in Ukrainian].

2. Abrosimova, S. (1988). Dokumenty Litovskoj metriki kak istochnik po istorii gorodov Ukrainy pervoj poloviny XVI veka: avtoref. diss. kand. ist. nauk. Dnepropetrovsk. [in Russian].

3. Abrosymova, S. (1997). Liudyna i vchenyi. Dnipropetrovskyi istoryko-arkheohrafichnyi zbirnyk. Dnipropetrovsk: Promin, 1, 58-60. [in Ukrainian].

4. Apanovych, O. (2000). Zhyttievyi i tvorchyi shliakh Yuriia Andriiovycha Mytsyka. Mytsyk Yurii Andriiovych: Bibliohrafichnyi pokazhchyk. (3-24). Kyiv: VD «KM Akademia». [in Ukrainian].

5. Atamanenko, A. (1998). D.M.Bantysh-Kamenskyi - istoryk Ukrainy: avtoref. dys. kand. ist. nauk. Kyiv. [in Ukrainian].

6. Atamanenko, A. (2002). Zhyttievyi i tvorchyi shliakh Mykoly Pavlovycha Kovalskoho. Mykola Pavlovych Kovalskyi: Materialy do biobibliohrafii. (7-16). Ostroh. [in Ukrainian].

7. Atamanenko, A. (2004). Lystuvannia Mykoly Kovalskoho yak dzherelo do vyvchennia istorii Ukrainskoho istorychnoho tovarystva. Naukovi zapysky Natsionalnoho universyte- tu «Ostrozka akademiia»: Istorychni nauky, 4, 40-46. [in Ukrainian].

8. Atamanenko, A., Atamanenko, V. (1999). Mykola Pavlovych Kovalskyi (z nahody 70-littia). Ukrainskyi istoryk, 2/4, 241-255. [in Ukrainian].

9. Atamanenko, A., Atamanenko, V. (1999). Ukrainske istorychne tovarystvo ta M.P.Kovalskyi. Osiahnennia istorii. Zbirnyk naukovykh prats na poshanu profesora Mykoly Pavlovycha Kovalskoho z nahody 70-richchia. (45-49). Ostroh; Niu-York. [in Ukrainian].

10. Atamanenko, V. (1987). Polozhenie i klassovaya bor'ba krest'yanstva Volyni vo vtoroj polovine XVI veka (po materialam Luckogo grodskogo uryada): avtoref. diss. kand. ist. nauk. Dnepropetrovsk. [in Russian].

11. Belkin, D. (2009). N.P.Koval'skij glazami studenta nachala 90-x. Istoriohrafichni ta dzhereloznavchi problemy istorii Ukrainy. Teoriia. Metodyka. Praktyka. (3/6). Dnipropetrovsk: DNU. [in Russian].

12. Blyzniak, M. (2006). Vadym Arkhypovych Diadychenko (1909-1973) - istoryk Ukrainy: avtoref. dys. kand. ist. nauk. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].

13. Bohdashyna, O. (2008). Kontseptsiia istorychna. Entsyklopediia istorii Ukrainy. T.5. (119). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].

14. Bolebrukh, A. (2003). Rozshyriuiuchy doslidnytski obrii (do 30-richchia kafedry isto- riohrafii ta dzhereloznavstva DNU). Istoriohrafichni ta dzhereloznavchi problemy istorii Ukrainy. Istoriohrafiia ta dzhereloznavstvo v chasovomu vymiri. Mizhvuzivskyi zbirnyk naukovykh prats. (3-10). Dnipropetrovsk: RVV DNU. [in Ukrainian].

15. Bolebrukh, A. (1972). Bor'ba russkogo samoderzhaviya s peredovoj obshchestven- no-politicheskoj mysl'yu vtoroj poloviny XVIII v.: Za materialami deyatel'nosti cenzurnykh organov: avtoref. diss. kand. ist. nauk. Dnepropetrovsk. [in Russian].

16. Bondarenko, H. (2015). Teoriia ta metodolohiia istorii: poniattia i katehorii istorych- noho piznannia. Slovnyk-dovidnyk. Lutsk: Nadstyria. [in Ukrainian].

17. Brekhunenko, V.A. (1990). Istochniki o svyazyakh donskogo i zaporozhskogo ka- zachestva v pervoj polovine XVII veka: avtoref. diss. kand. ist. nauk. Dnepropetrovsk. [in Russian].

18. Brekhunenko, V. (2011). Podvyzhnyk. Naukova shkola profesora A.V.Boika: person- alii ta dorobok. (12-20). Zaporizhzhia. [in Ukrainian].

19. Vashchenko, V. (1999). Profesor M.P.Kovalskyi: liudyna, vykladach, naukovets (Retrospektsii ta refleksii). Osiahnennia istorii. Zbirnyk naukovykh prats na poshanu profesora Mykoly Pavlovycha Kovalskoho z nahody 70-richchia. (67-69) Ostroh; Niu- York. [in Ukrainian].

20. Vashchenko, V. (2009). Stratehii dekonstruktsii kontseptsii «naukova shkola» v ukrainskii istoriohrafii: mizh «orhanizovanoiu komunikatsiieiu» ta «komunikatsii- nym rozryvom». Istoriohrafichni ta dzhereloznavchi problemy istorii Ukrainy. Teoriia. Metodyka. Praktyka. (170--182). Dnipropetrovsk: DNU. [in Ukrainian].

21. Vynar, L. (2002). Biobibliohrafiia profesora Mykoly Kovalskoho. Mykola Pavlovych Kovalskyi: Materialy do biobibliohrafii. (4--6). Ostroh. [in Ukrainian].

22. Vynar, L. (2008). Lyst-vitannia uchasnykam naukovykh chytan pamiati profesora M.P.Kovalskoho. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia»: Istorychni nauky. Ostroh: NaUOA, 12, 3--4. [in Ukrainian].

23. Vynar, L. (1995). Mykhailo Hrushevskyi: istoryk i budivnychyi natsii. Statti i materialy. Niu-York; Kyiv; Toronto: Fundatsiia im. O.Olzhycha. [in Ukrainian].

24. Vynar, L. (1999). Sviato ukrainskoi istorychnoi nauky (z pryvodu Yuvileiu Mykoly Pavlovycha Kovalskoho). Osiahnennia istorii. Zbirnyk naukovykh prats na poshanu profesora Mykoly Pavlovycha Kovalskoho z nahody 70-richchia. (6). Ostroh; Niu-York. [in Ukrainian].

25. Vinogradov, G. (1989). Analiz dokumental'nykh istochnikov po istorii tsekhovo- go remesla Ukrainy XVI - pervoj poloviny XVII veka: avtoref. diss. kand. ist. nauk. Dnepropetrovsk. [in Russian].

26. Voronov, V. (2009). Dzhereloznavstvo: naukovyi status, dystsyplinarne pole i dy- daktychnyi obraz na suchasnomu etapi. Istoriohrafichni ta dzhereloznavchi problemy istorii Ukrainy. Teoriia. Metodyka. Praktyka. (36--44). Dnipropetrovsk: DNU. [in Ukrainian].

27. Voronov, V., Chernov, Ye. (2008). Dzhereloznavchi lektury V.B.Antonovycha ta V.I.Kliuchevskoho na foni spomyniv pro Mykolu Pavlovycha Kovalskoho. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia»: Istorychni nauky. Vyp.12, 81--92. Ostroh: NaUOA, [in Ukrainian].

28. Voronov, V. (2007). Mii obraz profesora M.P.Kovalskoho. Mykola Pavlovych Kovalskyi: Ad gloriam... Ad honores... Ad memorandum... (92--99). Dnipropetrovsk: Lira LTD. [in Ukrainian].

29. Voronov, V. (1996). Naukovyi dorobok O.M.Lazarevskoho v haluzi arkheohrafii, dzhereloznavstva ta istoriohrafii: avtoref. dys. kand. ist. nauk. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].

30. Hvanini, O. (2007). Khronika yevropeiskoi Sarmatii. Kyiv: Kyievo-Mohylianska akademiia. [in Ukrainian].

31. Hotsuliak, V. (2009). Vyvchennia suchasnymy vchenymy problemy naukovoi shkoly. Visnyk Cherkaskoho universytetu. Seriia «Istorychni nauky». 160/161, 10--16. [in Ukrainian].

32. Hrytsak, Ya. (2005). Ukrainska istoriohrafiia. 1991--2001: desiatylittia zmin. Ukraina moderna. 9, 43-68. [in Ukrainian].

33. Darchyk, S. (2008). Osoblyvosti memuariv XVII st. ta problemy yikh klasyfikatsii. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia»: Istorychni nauky. Ostroh: NaUOA, 12, 110-121. [in Ukrainian].

34. Diachok, V.V. (2000). Dzherela pro Ustyma Karmaliuka ta opryshkivstvo na Podilli (1813-1835): avtoref. dys. kand. ist. nauk. Kyiv. [in Ukrainian].

35. Diachok, O. (2007). Vidznachennia 75-littia Mykoly Pavlovycha Kovalskoho. Mykola Pavlovych Kovalskyi: Ad gloriam... Ad honores... Ad memorandum... (100-105). Dnipretrovsk: Lira LTD. [in Ukrainian].

36. Diachok, O.O. (1992). «Khronika yevropeiskoi Sarmatii» Alessandro Hvanini yak dzherelo z istorii Ukrainy XV-XVI st.: avtoref. dys. kand. ist. nauk. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].

37. Diachok, O. (2008). Shtrykhy do portreta Mykoly Pavlovycha Kovalskoho. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia»: Istorychni nauky. 12, 36-43. Ostroh: NaUOA. [in Ukrainian].

38. Zhurba, O.Y. (1989). Deiatelnost Kyevskoi arkheohrafycheskoi komissii po izdaniu i izucheniu istochnikov po istorii Ukrainy perioda feodalizma: avtoref. dyss. kand. ist. nauk. Dnepropetrovsk. [in Russian].

39. Zemskyi, Yu. (2008). Fakhove poklykannia ta suspilno-politychni vypro-

buvannia istoryka M.P.Kovalskoho. Naukovi zapysky Natsionalnoho univer- sytetu «Ostrozka akademiia»:Istorychni nauky.12,30--35. Ostroh:NaUOA,

[in Ukrainian].

40. Isaievych, Ya. (1997). Podvyzhnyk nauky. Dnipropetrovskyi istoryko-arkheohrafich- nyi zbirnyk. 1, 56--57. Dnipropetrovsk: Promin [in Ukrainian].

41. Kavun, M. (2008). Udod Oleksandr Andriiovych. Profesory Dnipropetrovskoho natsionalnoho universytetu imeni Olesia Honchara: Biobibliohrafichnyi dovidnyk. Dnipropetrovsk: Vydavnytstvo Dnipropetrovskoho natsionalnoho universytetu, 511--513. [in Ukrainian].

42. Kalakura, Ya. (2000). Drevnii Ostroh u dokumentakh i v ochakh suchasnoho istoryka. Pamiat stolit, 6, 145--148. [in Ukrainian].

43. Kalakura, Ya. (2004). Ukrainska istoriohrafiia: Kurs lektsii. Kyiv: Heneza. [in Ukrainian].

44. Kiku, I.A. (1984). Polozhenie i antifeodal'naya bor'ba krest'yan Volyni v 20-x -- 40-x gg. XVII v. (na materialakh volynskikh aktovykh knig): avtoref. diss. kand. ist. nauk. Dnepropetrovsk. [in Russian].

45. Knyaz'kov, Yu.P. (1984). Ukrainskij khronograf kak istochnik po otechestvennoj is- torii: avtoref. diss. kand. ist. nauk. Moskva. [in Russian].

46. Kovaleva, I. (2008). Zhizn', provedennaya v mogile: Ispoved' arkheologa. Dnepropetrovsk: Art-press. [in Russian].

47. Kovalova, I. (2008). Ya mala shchastia pratsiuvaty razom z M.P.Kovalskym. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia»: Istorychni nauky. 12, 5--11. Ostroh: NaUOA. [in Ukrainian].

48. Kolesnyk, I. (2006). Dnipropetrovska istoriohrafichna shkola: sproba samorefleksii. Eidos, 2, 381-404. [in Ukrainian].

49. Kolesnyk, I. (2013). Istoriohrafichna topohrafiia: Dnipropetrovskyi fenomen. Eidos, 7, 355-370. [in Ukrainian].

50. Kolesnyk, I. (2009). Merezheva model nauky (novyi proekt ukrainskoi istoriohrafii?). Eidos, 4, 54-88. [in Ukrainian].

51. Kolesnyk, I. (2013). Ukrainska istoriohrafiia: kontseptualna istoriia. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

52. Kudelko, S. (2004). Kontseptsiia. Istoriohrafichnyi slovnyk. (121-123). Kharkiv: Skhidno-rehionalnyi tsentr humanitarno-osvitnikh initsiatyv. [in Ukrainian].

53. Kulakovskyi, P. (2008). Evoliutsiia pryntsypiv i perspektyvy vydannia dokumentiv metryky v Ukraini. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia»: Istorychni nauky. Ostroh: NaUOA, 12, 93-109. [in Ukrainian].

54. Kulakovskyi, P.M. (1992). Ruska (Volynska) metryka (1569-1672 rr.) yak dzhere- lo do istorii Kyivskoho ta Bratslavskoho voievodstva: avtoref. dys. kand. ist. nauk. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].

55. Kucherniuk, N.F. (1975). Istochniki o russko-ukrainskikh politicheskikh svyazyakh v gody Osvoboditel'noj vojny ukrainskogo naroda (1648-1654 gg.): avtoref. diss. kand. ist. nauk. Dnepropetrovsk. [in Russian].

56. Litovchenko, L. (1988). Issledovanieproblem istorii Rossii IX-XVIII vekov v trudakh I.E.Zabelina: avtoref. diss. kand. ist. nauk. Dnepropetrovsk. [in Russian].

57. Makarchuk, S. (2008). Dzhereloznavstvo istorii Ukrainy. Lviv: Svit. [in Ukrainian].

58. Markov, K. (1979). KhDS, KhSS i neofashistskie sily FRG v bor'be protiv «vostoch- noj politiki» pravitel'stva SDPG/SVDP (1969-1976): avtoref. diss. kand. ist. nauk. Kiev. [in Russian].

59. Miernikov, H.I. (1997). Rysy naukovoi shkoly v ukrainskii istoriohrafii druhoi polovyny XIX stolittia. Dnipropetrovskyi istoryko-arkheohrafichnyi zbirnyk. 1, 332-346. Dnipropetrovsk: Promin. [in Ukrainian].

60. Mykhalchenko, S. (2004). Shkola v nautsi (istorychnii). Istoriohrafichnyi slovnyk. (307-316). Kharkiv: Skhidno-rehionalnyi tsentr humanitarno-osvitnikh initsiatyv. [in Ukrainian].

61. Mytsyk, Yu. (2004). Virni syny dvokh bratnikh narodiv (lysty M.M.Ulashchyka do M.P.Kovalskoho). Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia»: Istorychni nauky. 4, 25--32. Ostroh: NU «OA». [in Ukrainian].

62. Mytsyk, Yu. (2012). Dopovnennia do lystuvannia M.P.Kovalskoho. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia»: Istorychni nauky. 19, 4--30. Ostroh: NU «OA». [in Ukrainian].

63. Mytsyk, Yu. (2009). Kozatska maty. Apanovych O. Kozatska entsyklopediia dlia yunatstva. Knyha statei pro istorychne buttia ukrainskoho kozatstva. (704--713). Kyiv: Veselka. [in Ukrainian].

64. Mytsyk, Yu. (1999). Mykola Kovalskyi (do 70-richchia z dnia narodzhennia). Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk. Kyiv, 3/4: Nova seriia, 6/7, 6--14. [in Ukrainian].

65. Mytsyk, Yu. (1997). Moie znaiomstvo z M.P.Kovalskym. Dnipropetrovskyi isto- ryko-arkheohrafichnyi zbirnyk. 1, 69--73. Dnipropetrovsk: Promin. [in Ukrainian].

66. Mytsyk, Yu. (1996). Svitovyi riven -- ukrainskii istorychnii nautsi. Pamiat stolit, 1, 3--5. [in Ukrainian].

67. Mytsyk, Yu. (2008). Spomyn pro Liubov Kyrylivnu Kovalsku. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia»: Istorychni nauky. 12, 12--21. Ostroh: NaUOA. [in Ukrainian].

68. Nazarenko, Yu. (1987). Issledovanie istorii Osvoboditel'noj vojny ukrainskogo naroda 1648-1654 gg. i vossoedinenie Ukrainy s Rossiej v sovetskoj istoriografii serediny 30-kh - serediny 80-kh gg.: avtoref. diss. kand. ist. nauk. Dnepropetrovsk. [in Russian].

69. Nazarenko, Yu. (2007). Epizody iz vospominanij ob uchitele i druge. Mykola Pavlovych Kovalskyi: Adgloriam... Ad honores... Ad memorandum... (85--91). Dnipropetrovs'k: Lira LTD. [in Russian].

70. Ostrianko, A. (2012). Naukovi istorychni shkoly v Ukraini: fantomy ukrainskoi istori- ohrafii. Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukraini. 22, 293--310. [in Ukrainian].

71. Ostrianko, A. (2016). Naukovi shkoly: nesuchasni suchasnyky. Istoryk i Vlada. (303-- 327). Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

72. Pavliuk, V. (2000). Vplyv shliakhetskykh rodiv Volyni na sotsialno-ekonomichnyi ta kul- turnyi rozvytok kraiu v XIXst.: avtoref. dys. kand. ist. nauk. Zaporizhzhia. [in Ukrainian].

73. Pasichnyk, I. (1999). Fenomenolohiia istoryka. Osiahnennia istorii. Zbirnyk nauk- ovykh prats na poshanu profesora Mykoly Pavlovycha Kovalskoho z nahody 70-richchia. (7--8). Ostroh; Niu-York. [in Ukrainian].

74. Plokhii, S. (2011). Slovo pro maistra. Naukova shkolaprofesora A.V.Boika:personalii ta dorobok. (9--11). Zaporizhzhia. [in Ukrainian].

75. Plokhiy, S.N. (1982). Latinoyazychnye sochineniya serediny XVII veka kak istochnik po istorii Osvoboditel'noj vojny ukrainskogo naroda 1648-1654 gg.: avtoref. diss. kand. ist. nauk. Dnepropetrovsk. [in Russian].

76. Posokhov, S., Chala, O. (2004). Naukove spivtovarystvo. Istoriohrafichnyi slovnyk. (168--171). Kharkiv: Skhidno-rehionalnyi tsentr humanitarno-osvitnikh initsiatyv. [in Ukrainian].

77. Pryshchepa, O., Pryshchepa, B. (2001). Pratsia z istorii Ostroha profesora M.P.Kovalskoho. Ostrohiana v Ukraini i Yevropi. Materialy Mizhnarodnoho naukovoho sympoziumu. (349--352). Starokostiantyniv. [in Ukrainian].

78. Santsevych, A. (1997). Podvyzhnyk nauky ta vykladannia u vyshchii shkoli. Dnipropetrovskyi istoryko-arkheohrafichnyi zbirnyk. 1, 64--68. Dnipropetrovsk: Promin, [in Ukrainian].

79. Svitlenko, S.I. (2000). Narodnytstvo v Naddniprianskii Ukraini 60-80-kh rokiv XIX stolittia: problemy istoriohrafii, dzhereloznavstva ta arkheohrafii: avtoref. dys. d-ra ist. nauk. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].

80. Svitlenko, S. (2009). Svit dzhereloznavstva profesora M.P.Kovalskoho. Istoriohrafichni ta dzhereloznavchi problemy istorii Ukrainy. Teoriia. Metodyka. Praktyka. (13--22). Dnipropetrovsk: DNU. [in Ukrainian].

81. Sviatets, Yu.A. (1993). Sotsialno-ekonomichna typolohiia selianskykh hospodarstv Ukrainy v roky nepu (masovi dzherela ta metody yikh doslidzhennia): avtoref. dys. kand. ist. nauk. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].

82. Sviatets, Yu. (2007). Kharyzma profesora. Mykola Pavlovych Kovalskyi: Ad glo- riam... Ad honores... Ad memorandum... (119--126). Dnipropetrovsk: Lira LTD. [in Ukrainian].

83. Sinkevych, Ye. (2012). Problema naukovoi shkoly v istoriohrafii ta etyka vzaiemyn. Kharkivskyi istoriohrafichnyi zbirnyk. 11, 178--186. Kharkiv. [in Ukrainian].

84. Stelmakh, S. (2009). Metodolohiia istorii. Entsyklopediia istorii Ukrainy. 6, 621--627. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].

85. Trofymovych, V., Melnyk, O. (2014). Zhyttia zarady nauky (do 85-richchia z dnia nar- odzhennia vydatnoho ukrainskoho istoryka Mykoly Pavlovycha Kovalskoho). Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Istorychni nauky. 22, 49--87. Ostroh: Natsionalnyi universytet «Ostrozka akademiia». [in Ukrainian].

86. Udod, O. (2007). Dystsyplinarna struktura ukrainskoi istorychnoi nauky: akademich- ni ta dydaktychni vymiry. Mykola Pavlovych Kovalskyi: Ad gloriam... Ad honores... Ad memorandum... (129--142). Dnipropetrovsk: Lira LTD. [in Ukrainian].

87. Udod, O. (1997). Istoryk: dukhovnist, pratsia, samoviddanist (do 40-richchia naukovoi diialnosti M.P.Kovalskoho). Dnipropetrovskyi istoryko-arkheohrafichnyi zbirnyk. 1, 29--40. Dnipropetrovsk: Promin, [in Ukrainian].

88. Udod, O. (1994). K.H.Huslystyi - istoryk Ukrainy: Avtoref. dys. kand. ist. nauk. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].

89. Khvedas, A. (1997). Rozvytok kraieznavchykh muzeiv v Zakhidnii Ukraini v kintsi XIX - pershii polovyni XX st. Dzherela i literatura (na materialakh Volynskoi, Rivnenskoi ta Ternopilskoi oblastei): avtoref. dys. kand. ist. nauk. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].

90. Chentsova, N.V. (1992). Dokumenty Kosha Novoi Zaporizkoi Sichi yak dzhere- lo do istorii Katerynoslavshchyny: avtoref. dys. kand. ist. nauk. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].

91. Shvydko, H. (2007). Budenna velych vchenoho i pedahoha. Mykola Pavlovych Kovalskyi: Ad gloriam... Ad honores... Ad memorandum... (20--33). Dnipropetrovsk: Lira LTD. [in Ukrainian].

92. Shvydko, H. (2014). Profesor M.P.Kovalskyi yak naukovyi kerivnyk: etychna sklado- va. Istoriohrafichni ta dzhereloznavchiproblemy istorii Ukrainy. Profesiina etyka istoryka u mizhdystsyplinarnomu prostori. (30--41). Dnipropetrovsk: Lira. [in Ukrainian].

93. Shvydko, H. (1997). Slushna porada. Dnipropetrovskyi istoryko-arkheohrafichnyi zbirnyk. 1, 61--63. Dnipropetrovsk: Promin. [in Ukrainian].

94. Shvidko, A. (1979). Sovetskaya istoriografiya sotsial'no-ekonomicheskogo razvitiya gorodov Ukrainy v XV-XVIII vv.: avtoref. diss. kand. ist. nauk. Kiev. [in Russian].

95. Yakunin, V. (1972). Bor'ba M.N.Pokrovskogo protiv dvoryansko-burzhuaznoj i melkoburzhuaznoj istoriografii: avtoref. diss. kand. ist. nauk. Dnepropetrovsk, 1972. [in Russian].

96. Yakunin, V. (2013). Istoriya, ideologiya, politika. Zhizn' i poznanie istorii. Dnepropetrovsk: Gerda. [in Russian].

97. Yakunin, V. (2007). N.P.Koval'skij -- uchenyj, uchitel', tovarishh. Mykola Pavlovych Kovalskyi: Ad gloriam... Ad honores... Ad memorandum... (76--84). Dnipretrovsk: Lira LTD. [in Russian].

98. Yaremchuk, V. (2009). Mynule Ukrainy v istorychnii nautsi URSR pisliastalinskoi doby. Ostroh: NaUOA. [in Ukrainian].

99. Yaremchuk, V. (1998). Problemy istorychnoi nauky v pratsiakh Ya.P.Kisia: avtoref. dys. kand. ist. nauk. Kyiv. [in Ukrainian].

100. Yaremchuk, V. (1999). Studentski roky M.P.Kovalskoho. Osiahnennia istorii. Zbirnyk naukovykh prats na poshanu profesora Mykoly Pavlovycha Kovalskoho z nahody 70-richchia. (18--29).Ostroh; Niu-York. [in Ukrainian].

101. Yaremchuk, V. (2012). Formy «kooperatsii» mizh vladoiu ta naukoiu v ukrainskii radianskii istoriohrafii. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia»: Istorychni nauky. 19, 250--260. Ostroh: Natsionalnyi universytet «Ostrozka akademi- ia». [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru