Військові служителі в Гетьманщині: групи, статус, соціопрофесійна організація

Як і військова артилерія, важливу роль відігравали військові музики у процесі леґітимізації політичних рішень. Так, наприклад, напередодні гетьманських виборів 1727 р. офіційний уповноважений імператора Петра ІІ таємний радник Ф.Наумов розпорядився розіслати «с объявительным указом» у Глухів і полкові центри Гетьманщини офіцерів «с трубачем и с литаврами». На початку ж самих виборів перед каретою, в якій секретар Нєпєїн «с великим почтением» віз на місце проведення ради імператорський указ про відновлення в Україні гетьманства, «перед тою каретою была музика от малоросійских полков: трубы и литавры. А трубачи и литаврщики ехали на лошадях в убранстве» Окиншевич Л. Генеральна рада на Україні-Гетьманщині. -- Додаток №12. -- С.175.. По завершенні виборчих процедур, коли новообраний реґіментар у супроводі офіційних представників Петра ІІ і козацьких старшин слідував на врочистий обід, що мав відбутися в будинку гетьмана Д.Апостола, процесію супроводжувало віддавання військової честі козацькими полками, при цьому військові музиканти «играли на трубах и на литаврах били» Там само. - С.177..

Подібну картину вельми широкого застосування праці військових музик спостерігаємо й на полковому рівні. Так, скажімо, офіційний уповноважений Правління гетьманського уряду ґенеральний хорунжий М.Ханенко, описуючи процедуру перевиборів стародубського полковника, занотував, що коли він «приказ отдал собрать полк и отведши от моей квартери [...] устроить в монастирі», то вранці 17 січня 1742 р. полкова старшина й товариство прибули до монастиря зі «знаменами полковими и музикою и перначем». Приїзд на раду вповноваженого представника гетьманського уряду зустріли «музикою і приклоненіем знамен, честь отдана» Дневник генерального хоружего Николая Ханенка... -- С.143; Лазаревский А. Описание старой Малороссии. -- Т.2: Полк Нежинский. -- К., 1893. -- С.17--18.. Після ж обрання на полковництво, вручення «болшого полкового знамя», пернача й полкового значка, присутня на раді старшина вітала обраного, а коли «по здешнему обичаю» введеного на посаду старшину «покрили шапками», то «музика полковая играла» Там же.. Під час церемоніального виходу полку з монастиря, коли старшина й товариство йшли зі «знаками полковими», а полковник «имел в руках пернач», процесія рухалася «при играню музики полковой» Там же. Польський дослідник К.Лопатецький, вивчаючи організацію посполитого рушення, зауважив, що одним із проявів компетенції військових музик у Речі Посполитій було залучення їх навіть до правозастосування вироків судів посполитого рушення, покладаючи на них тим самим частково функції ката (див.: ЬораїесМ К. ОгдапНафа, prawo і dyscyplina w роНкіт і litewskim pospolitym ruszeniu... -- S.498). У реаліях Гетьманщини подібні практики виявити не вдалося..

Тож немає нічого дивного в тому, що гетьман Д.Апостол у супровідній записці до «Табеля перечневого, коликое число денежного окладу [...] на служителей годовой плати [...]» від 9 червня 1732 р. окремо зауважив особливу важливість акумулювання коштів на платню полковим музикам (поряд із городничими та сторожами), «без которих служителей було бы невозможно» Архив СПбИИ РАН. - Колл.150. - Ед.хр.ІІ/21. - Л.7..

Кількість військових музик у полках була різною. Так, у Чернігівському в 1722 р. було по 3 трубачів і довбишів, 2 сурмачів; у Гадяцькому -- 5 трубачів, по 2 довбишів і «пищалок»; у Лубенському -- 5 трубачів, 1 довбиш, 2 сурмачів; у Прилуцькому -- 6 музикантів; у Стародубському й Переяславському -- по 7; у Ніжинському -- 8; у Полтавському полку вказано лише 1 довбиша та 4 «трембачів».

В.Дядиченко стверджував, що лише в Миргородському полку, згідно з матеріалами «Ведения...» 1722--1723 рр., відомості про військових музик були відсутні Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою. -- С.464-465.. Проте, як видається, тут маємо справу з некоректним відображенням укладачами перепису картини соціальної мозаїки цього адміністративно-територіального утворення, тож не варто думати, що Миргородський полк був винятком із загального правила. Тим більше у списках полкового товариства й поспільства, приведених у 1718 р. до присяги новому спадкоємцеві трону царевичеві Петрові Петровичу, зустрічаємо згадку про цілий курінь «музикантов войсковых», до складу якого входили «Савка Тренбач полный атаман», 1 довбиш, 2 «пищалок» та ще 3 музикантів, не означених за професійною належністю -- загалом 7 осіб Присяга Миргородського полку 1718 р. - С.38.. Так само й у компуті Миргородського полку 1723 р. бачимо 7 музик, щоправда на той час їх очолював уже Андрій Павленко, а «пищалок» із документа від 1718 р. -- Івана Тимченка й Данила Пилипенка -- тепер записано як сурмачів ІР НБУВ. - Ф.І. - №54479. - Арк.7.. До слова, саме ці лексичні колізії з миргородських переписів 1718, 1723 рр. дозволяють висловити здогад, що термінами «пищалка» та «сурмач» означували одну й ту саму спеціалізації військових музикантів. А ось у матеріалах ревізії Лубенського полку 1766 р., крім 2 трубачів, містяться відомості й про нові номенклатури: 2 валторністів і стільки ж гобоїстів Лазаревский А. Исторические очерки полтавской Лубенщины... -- С.84.. Іноді до складу куреня «музик войскових» (наприклад, у Стародубському та Миргородському полках 1718 р.) зараховували й довбишів Присяга Стародубського полку 1718 р. -- С.95; Присяга Миргородського полку 1718 р. -- С.38.. Ще від річпосполитських часів було заведено, що трембачів використовували в кавалерії, а сурмачів і довбишів -- у піхоті ЬораїесМ К. О^апИа^а, prawo і dyscypИna w роНкіт і Иtewskim pospoИtym

mszenш... -- S.498..

У компутах деяких полків Гетьманщини вказано осіб, які стояли на чолі полкових музикантів. Зокрема в Миргородському полку це був уже згаданий вище «Савка Тренбач полный атаман», у Чернігівському читаємо про «атамана трубецкого», у Переяславському -- «старшого музиканта», у Київському -- «першого музиканта полкового» ЦДІАК України. -- Ф.63. -- Спр.20. -- Арк.12; Присяга Миргородського полку 1718 р. -- С.38; Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою... -- С.463--464.. Із фінансової документації того ж таки Київського полку можна навіть з'ясувати матеріальну вигоду від становища очільника полкових музик. Так, якщо рядові музиканти Михайло Чаплинський, Петро та Яків Соболевські й полковий довбиш Роман Яковлів за свою службу отримували по 15 руб. річної платні, то «перший музикант полковий» Онуфрій Ласкевич -- 20 руб. ЦДІАК України. -- Ф.63. -- Спр.20. -- Арк.12. Цілком очевидно, що, зважаючи на специфічність служби, аналогічні посади існували в усіх полках, утім це далеко не завжди відображалось у відповідних документах. Варто зауважити, що у шляхетському ополченні Корони Польської функції командира над музиками зазвичай виконував старший трембач ЬораїесМ К. О^апИа^а, prawo і dyscyplina w роНкіт і litewskim pospolitym

mszenш... -- S.498.. Опосередковані матеріали дозволяють висловити здогад, що річпосполитські традиції збереглися й в українських козацьких реаліях.

У матеріалах перепису Лубенського полку 1766 р. надибуємо згадку про козака з характерним прізвищем Трембач, котрий перебував на той час уже серед абшитованих значкових товаришів. А ще деякі військові музиканти розвивали доволі прибуткові власні справи. Скажімо, лубенські валторністи Іван Андріїв та Іван Макаренко тримали в полковому місті «промисл шинковий», а гобоїст Данило Крушталь -- «промисл крамарській» Лазаревский А. Исторические очерки полтавской Лубенщины... -- С.84..

Указуючи на доволі широкий перелік номенклатури військових слуг, слід водночас зауважити, що далеко не завжди він був саме таким у конкретному полку. Так само різною була й кількість представників однієї соціо- професійної групи в різних полках. Наприклад, згідно з даними «Ведения» 1722-1723 рр., у Гадяцькому, Миргородському і Прилуцькому полках було по 4 гармашів, у Лубенському -- лише 2, у Стародубському -- 5, у Чернігівському -- аж 9. За переписами 1721 і 1732 рр. в Полтавському полку зафіксовано присутність 1 довбиша, 3, а згодом 4 «арматних пушкарів» та 6 гармашів ІР НБУВ. -- Ф.І. -- Спр.54481. -- Арк.1--210; Спр.54335. -- Арк.1--568..

Насамкінець варто відзначити, що як і будь-який інший соціальний феномен спільнота військових служителів Війська Запорозького перебувала в постійному розвитку, змінюючи свої кількісні та якісні показники, модернізуючи соціальні статуси і пристосовуючись до нових реалій. Але попри те, що соціальна структура Гетьманщини впродовж усієї її історії й перебувала у стані певної дифузії (спричиненої значною мірою втручанням імперської влади в іманентне соціальне життя автономії), у ній чітко простежується побутування певних стійких правил і традицій. У числі останніх виразно виділяється тенденція до збереження виокремлення із козацького загалу (так званих сотенних козаків) окремих соціальних і соціопрофесійних груп, представники яких за виконання специфічних службових обов'язків винагороджувалися певними соціальними й економічними привілеями, об'єднувалися в окремі автономні локальні групи.

Доволі чисельною та різною за своїми номенклатурними показниками була конґломерація служительських груп, котрі розрізнялися як за підпорядкуванням (одні несли службу цілому Війську Запорозькому, інші -- його окремим старшинам, ще хтось служив міським органам управління), так і за характером службових обов'язків (задіяність у військовій справі, опікування фіскальною сферою або служба в канцелярії). Крім того, різнились і пакети соціальних привілеїв представників різних груп, а також джерела виплати грошових винагород. Зважаючи на всі ці маркери під означення категорії саме військових служителів Гетьманщини підпадають артилерійські служителі та військові музики. За своїм значенням і статусними показниками вони вивищувалися над рештою служителів. Утім ближче до середини XVIII ст., із поступовим інтеґруванням козацької автономії у загальноімперський організм, в якому прискореними темпами відбувалася бюрократизація державного життя, у Гетьманщині також спостерігалася виразна тенденція до посилення позицій служителів канцелярій (або «чиновних людей») і, натомість, зменшення значення військових служителів.

Привертає увагу й той факт, що попри понад столітню історію розвитку в межах козацької держави так і не було вироблено уніфікованої моделі соціальної стратифікації, тут продовжували існувати відмінності у суспільному облаштуванні полкових утворень, які все ще не справляли враження гомогенної соціальної субстанції. Причому остання обставина аж ніяк не свідчила про державну недорозвиненість Гетьманщини, а радше вказувала на генетичну спорідненість із Річчю Посполитою, для котрої таке розмаїття було явищем звичним, і від якої козацька державність успадкувала чимало проявів соціальної, військової, політичної організації, звісно ж, прилаштувавши їх до нових потреб.

Важливо наголосити, що намагання сучасного дослідника чітко впорядкувати соціальну структуру ранньомодерного соціуму, ґрунтуючись на законах формальної логіки, далеко не завжди має перспективу увінчатись успіхом. Адже для того часу багато важили прецеденти, традиції, а отже залишалося чимало простору для певного змішування різних ціннісних соціальних характеристик в одному соціальному явищі, що не дає підстав для чіткого диференціювання.

REFERENCES

1. Brekhunenko, V., Mytsyk, Yu., Shcherbak, V. (Comps.). (2016). Dokumenty ukrains- koho kozatstva XVI - pershoi polovyny XVII st.: universaly, lystuvannia, uhody, prysiahy. Kyiv: Instytut ukrainskoi arkheohrafii ta dzhereloznavstva imeni M.S.Hrushevskoho. [in Ukrainian].

2. Diadychenko, V.A. (1959). Narysy suspilno-politychnoho ustroiu Livoberezhnoi Ukrainy kintsia XVII -pochatku XVIII st. Kyiv. [in Ukrainian].

3. Horobets, V. (2000). Kozatskyi Hetmanat u sotsiopolitychnii strukturi Rechi Pospolytoi: proekt ustroievoi modeli hetmana Pavla Teteri z roku 1664. Moloda natsiia: Almanakh. 40--61. [in Ukrainian].

4. Horobets, V. (2001). Elita kozatskoi Ukrainy v poshukakh politychnoi lehitymatsii: sto- sunky z Moskvoiu ta Varshavoiu, 1654-1665. Kyiv: Krytyka. [in Ukrainian].

5. Horobets, V. (2008). Mali sotsialni ta sotsioprofesiini hrupy Hetmanatu: «kurinchyky», «striltsi», «protektsiianty», «dvoriany». Sotsium: Almanakh sotsialnoi istorii, 8, 184--201. [in Ukrainian].

6. Horobets, V. (2009). Vlada ta sotsium Hetmanatu: Doslidzhennia z politychnoi i sotsialnoi istorii rannomodernoi Ukrainy. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

7. Horobets, V. (2018). Heneralna starshyna Viiska Zaporozkoho. In: Smolii, V.A. (Ed.) Ukrainskyi Hetmanat: narysy istorii natsionalnoho derzhavotvorennia XVII-XVIII st. (Vol.1, pp.101--122). Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

8. Horobets, V. (2018). Mali sotsialni hrupy kozatskoho stanu. In: Smolii, V.A.

(Ed.). Ukrainskyi Hetmanat:narysy istorii natsionalnoho derzhavotvorennia

XVII-XVIII st. (Vol.2, pp.81-104). Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

9. Horobets, V. (2018). Polkovnyky Viiska Zaporozkoho: pravo vilnoi elektsii v svitli ko- zatskykh tradytsii, rozporiadchykh prypysiv i politychnykh realii. In: Smolii, V.A. (Ed.). Ukrainskyi Hetmanat: narysy istorii natsionalnoho derzhavotvorennia XVII-XVIII st. (Vol.1, pp.123--160). Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

10. Horobets, V. (2019). Viiskovi sluhy u Viisku Zaporozkomu: palubnychi, koniukhy, konovaly, furmany, stadnyky, tsyrulnyky ta inshi. Sotsium: Almanakh sotsialnoi istorii, 14/15, 21--45. [in Ukrainian].

11. Horobets, V.M. (2008). Struktura vriaduvannia ta sotsialne dystsyplinuvannia v pivdennykh polkakh Hetmanatu (za materialamy revizii Poltavskoho polku 1719, 1721 i 1732 rr.). Ukrainskyi istorychnyi zhurnal - Ukrainian Historical Journal, 5, 49--67. [in Ukrainian].

12. Kaliada, V.V. (2007). Artykuly pushkarske 1557--1567 hh. yak krynytsy vaiskova- ha zakanadaystva Vialykaha Kniastva Lytoyskaha. In: Marozav, S.V. (Ed.). Lev Sapeha (1557-1633 hh.) i yaho chas. Hrodno. [in Belorussian].

13. Krykun, M. (2006). Mizh viinoiu i radoiu: Kozatstvo Pravoberezhnoi Ukrainy v druhii polovyni XVII - na pochatku XVIII stolittia: Statti i materiialy. Kyiv: Krytyka. [in Ukrainian].

14. Kryvosheia, I.I. (2009). Znachkove tovarystvo Nizhynskoho polku na pochatku 40-kh rr. XVIII st.: dva novykh spysky tovarystva. Zbirnyk prats molodykh uche- nykh ta aspirantiv. Kyiv: Instytut ukrainskoi arkheohrafii ta dzhereloznavstva imeni M.S.Hrushevskoho, 19, 271-283. [in Ukrainian].

15. Kryvosheia, I.I. (2010). Viiskove tovarystvo Hetmanshchyny u XVIII st. Siverianskyi litopys, 2/3, 124-136. [in Ukrainian].

16. Kryvosheia, I.I. (2011). Neuriadova starshyna Poltavskoho polku v druhii polovyni XVII -- pershii tretyni XVIII st. Gileia: Naukovyi visnyk, 52, 216-235. [in Ukrainian].

17. Kryvosheia, I.I. (2011). Prysiahy rosiiskym tsariam XVII-XVIII st. yak dzhere-

lo istorii neuriadovoi starshyny Hetmanshchyny. Siverianskyi litopys, 4,17-26.

[in Ukrainian].

18. Kryvosheia, I.I. (2012). Neuriadova starshyna Myrhorodskoho polku XVII -- pershoi tretyny XVIII st. Naukovyi chasopys NPU im. M.P.Drahomanova: Seriia 6: Istorychni nauky, 9, 86--100. [in Ukrainian].

19. Kryvosheia, I.I. (2018). Neuriadova starshyna Hetmanshchyny. In: Smolii,

V.A. (Ed.). Ukrainskyi Hetmanat:narysy istorii natsionalnoho derzhavotvoren-

nia XVII-XVIII st. (Vol.2, pp.42-80). Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

20. Lopatecki, K. (2009). Muzycy wojskowi w Rzeczypospolitej -- zarys problematyki. Nad spoleczenstwem staropolskim, t.II: Polityka i ekonomia - spoleczenstwo i wojsko - religia i kultura w XVI-XVIII wieku. In: Wereda, D. (Ed.). Siedlce. 231--246. [in Polish].

21. Lopatecki, K. (2012). „Disciplina militaris» w wojskach Rzeczypospolitej do polowy XVII wieku. Bialystok. [in Polish].

22. Lopatecki, K. (2013). Organizacja, prawo i dyscyplina w polskim i litewskim pospolit- ym ruszeniu (do polowy XVII wieku). Bialystok. [in Polish].

23. Penskoy, V.V. (2003). Popytka voennykh reform v Rossii nachala XVII veka. Voprosy istorii, 11, 127--138. [in Russian].

24. Prishlyak, V.V. (2013). Ukrainskoe getmanstvo v gody pravleniya Daniila Apostola: obzor arkhivnykh kollektsiy dokumentov i materialov Sankt-Peterburga. Studia Slavica et Balcanica Petropolitana / Peterburgskie slavyanskie i balkanskie issledovaniya, 2, 137-- 154. [in Russian].

25. Pryshliak, V. (2018). Instytut hetmana ta vyshcha kozatska starshyna v umovakh politychnykh transformatsii pershoi polovyny XVIII st. In: Smolii, V.A. (Ed.). Ukrainskyi Hetmanat: narysy istorii natsionalnoho derzhavotvorennia XVII-XVIII st. (vol.1, pp.161-- 235). Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

26. Rynsevych, V. (Comps.). (2008). Universaly Pavla Polubotka (1722-1723). Kyiv. [in Ukrainian].

27. Sikora, R. (2008). Zapomniana armia. W krqgu Hadziacza A.D. 1658. Od Historii do Literatury. Krakow. 150--162. [in Polish].

28. Sokyrko, O. (2006). Zholdatski formuvannia v Hetmanshchyni 1669--1765 rr. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal - Ukrainian Historical Journal, 4, 64--77. [in Ukrainian].

29. Sokyrko, O. (2008). «Panove zhovniry»: Formuvannia i evoliutsiia zhovnirskykh hro- mad u XVIII st. Sotsium: Almanakh sotsialnoi istorii, 8, 198--212. [in Ukrainian].

30. Sokyrko, O. (2011). Naimyty v kozatskomu viisku druhoi polovyny XVII -- sere- dyny XVIII st. (do postanovky problemy). Zbirnyk Kharkivskoho istoryko-filolohich- noho tovarystva: Naukovi rozvidky, materialy ta publikatsii, retsenzii, 14, 120--128. [in Ukrainian].

31. Sokyrko, O. (2012). Artyleriia kozatskoi derzhavy: stvorennia, rozvytok, vnutrish- nia orhanizatsiia (1648--1781 rr.). Ukrainskyi istorychnyi zhurnal - Ukrainian Historical Journal, 4, 28--39. [in Ukrainian].

32. Storozhenko, I.S. (1996). Bohdan Khmelnytskyi i voienne mystetstvo u Vyzvolnii viini ukrainskoho narodu seredyny XVIIst. (Vol.1). Dnipropetrovsk: Vyd-vo Dnipropetrovskoho derzhavnoho universytetu. [in Ukrainian].

33. Sytyi, I., Horobets, S. (Comps.). (2017). Prysiaha Starodubskoho polku 1718 roku. Chernihiv. [in Ukrainian].

34. Vyrskyi, D. (2010). Bytva pid Biloiu Tserkvoiu 1626 r. ta «Reliatsiia pravdyva...» Yana Dobrotseskoho. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal - Ukrainian Historical Journal, 6, 150-- 165. [in Ukrainian].

35. Vyrskyi, D., Moskalenko, R. (Comps.). (2012). Prysiaha Myrhorodskoho polku 1718 roku. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru