Історичний феномен "самообкладання" селян (1927-1929): фіскально-класове походження надподатку

Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Associate Professor, the Department of Source Studies and Special Historical Sciences, National Pedagogical Dragomanov University (Kyiv, Ukraine)

THE HISTORICAL PHENOMENON OF SELF-TAXATION OF THE VILLAGE (1927-1929): FISCAL-CLASS ORIGIN OF OVER-TAX

The article covers the history of the formation and functioning of the unique overtax, which appeared to be the so-called “self-taxation” of Ukrainian peasants. Based on the archival materials, the statistics of taxation of the single agricultural tax and its self-taxing clone were discovered. It is noted that technically complicated procedure of accrual, organizational registration and administrative and compulsory collection of self-taxation pursued a clear fiscal purpose and a regulatory political and economic task. The proclaimed class-based principle served as an ideological cover- up for the outright robbery of wealthy peasants. The dynamics of self-taxation, initiators and ideologues of the introduction of the new tax system, are discussed. The legal acts around implementation in Ukraine and the ideological justification of a new additional tax, as part of the Soviet totalitarian-repressive policy and, at the same time, an easy way of filling the state budget, raising funds for industrialization and reorganization of industrial and socio-economic relations, are investigated. Common and distinctive features of the two types of taxation are established. Attention is also given to the features of the process “self-taxation” introduction in periodical press of that time.

Key words: tax, tax policy, single agricultural tax, self-tax, over-tax, peasants, Ukrainian SSR, Ukraine.

Виклад основного матеріалу

В історіографії проблем соціально-економічного розвитку України кінця 1920-х рр. термін і явище “самообкладання” розглядаються в контексті бюджетного процесу Чеберяко О.В. Бюджетна система в УСРР 1920-х рр.: організаційно-правові та соціально-економічні основи функціонування. К., 2012., податкового тиску на приватника Олянич В.В. Приватне та кооперативне підприємництво селянських господарств в Україні (1921-1929рр.): історичний аспект. Х., 2012., фактора прискорення хлібозаготівлі Гур'єва О.С. Зернова проблема та криза хлібозаготівель в сільському господарстві Української СРР 1928-1933роки: автореф. дис.... канд. істор. наук: 07.00.01 / Харківський національний ун-т. ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2010., однієї з причин голоду 1928-1929 рр. Його висвітлювали паралельно з функціонуванням системи єдиного сільськогосподарського податку, не виокремлюючи організаційної специфіки, політично-економічних завдань цієї своєрідної грошової повинності селян. Обставини впровадження адміністративно-примусового механізму нарахування та стягнення так званого “самооподаткування” висвітлила українська дослідниця Т.Ю. Козацька, присвятивши статтю та окремий підрозділ дисертації. У зазначених працях українських істориків виокремлюється статистично-економічна складова, тобто співвідношення обсягу самообкладання та єдиного сільськогосподарського податку. Однак залишається недостатньо висвітленими хронологія виникнення та функціонування кампаній самооподаткування в УСРР, його соціально-класове спрямування, оперативно-тактичне завдання і номенклатурне авторство. Важливо з'ясувати наявність інституційних ознак самостійного податку, законодавче поле та нормативні принципи застосування, щоб порівняти з одночасним існуванням єдиного сільгоспподатку, відтак дослідити комбіновану систему оподаткування українських селян.

Отже, об'єктом дослідження є податкова політика радянської держави та її система оподаткування, а предметом -- становлення і функціонування в Україні так званого самообкладання. Мотивація його загадкового і несподіваного виникнення утаємничена, а політично-ідеологічне пояснення необхідністю класового “наступу на куркуля” -- недостатньо переконливе. Тому маємо розглянути еволюцію його основних організаційних форм, спільних і відмінних рис порівняно з класичним податком.

Російський термін “самообложение” уперше постає в постанові союзного уряду від 24 серпня 1927 р. Козацька Т.Ю. Система оподаткування та самооподаткування селян в УСРР 19281930 рр. // Питання аграрної історії України та Росії: Матеріали п'ятих наукових читань, присвячених пам'яті професора Д.П. Пойди. Дніпропетровськ, 2004, 151-157; Її ж. Формування системи державних повинностей сільського населення Української СРР (1928-1933рр.): дис. канд. істор. наук: 07.00.01 / Черкаський національний ун-т ім. Б. Хмельницького. Черкаси, 2005. Собрание законов СССР. 51 (1927), 509. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 122. Арк. 82., а в офіційних законодавчих актах радянської України він набув адаптованого тлумачення -- “самооподаткування” (кілька використань) і “самообкладання” (найчастіше вживаний). До появи самого терміну ніхто з українських податківців не пропонував додаткової форми оподаткування селянських господарств за дивовижним класовим принципом, тому його фіскально-репресивна і політично-економічна функції є загадковими. 31 грудня 1927 р. политбюро ЦК КП(б)У, заслухавши доповідь наркома фінансів УСРР М. Полоза, політично підтримало ухвалення закону про самооподаткування. 2 січня 1928 р. голова РНК УСРР В. Чубар та заступник секретаря ВУЦВК Буздалін підписали постанову “Про самообкладання людності на задоволення її громадських потреб”, а 8 січня її опублікували Вісті ВУЦВК. 8 січня (1928).. Заступник наркома фінансів УСРР О. Арсон повідомив секретаря ЦК КП(б)У

О.В. Медведєва про ухвалення закону та про телеграфне відправлення тексту до редакцій газет, які розмістили його на шпальтах 3 січня ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 2756. Арк.8.. Газета “Радянське село” опублікувала постанову і “Положення про самооб- кладання людності на задоволення її громадських потреб” 6 січня Закон про самообкладання людності Радянське село, 6 січня (1928).. Отже поняття і явище почали функціонувати у повсякденному житті українського селянства. Лінгвістично штучний термін, який постав внаслідок буквального перекладу з російської мови співробітниками апарату ВУЦВКу, виявився суперечливим поєднанням “само” та “обкладання”. Ніхто з селян добровільно не оподатковував власного господарства, а, тим паче, самостійно. Навіть більш адекватний термін “самооподаткування” не узгоджувався з податковою практикою його застосування.

Гуманна місія самооподаткування, адже його кошти мали спрямувати на будівництво лікарень, шкіл, амбулаторій, фельдшерських пунктів, бібліотек, сільських шляхів, вражала надмірною поспішністю і класовим спрямуванням. “Загальний розмір самообкладання, встановленого за цим положенням, протягом бюджетного року, -- наголошувалося у постанові, -- не мусить перевищувати 35% сільськогосподарського податку, вирахуваного по даному залюдненому пункту” Там само, 6 січня.. Загальна сума цього надзвичайного податку, який цілком узгоджувався з дією “надзвичайних заходів” під час хлібозаготівлі у січні 1928 р., встановлювалася сільською радою, але з обов'язковим ухваленням загальних зборів села. Прийняту суму додаткового оподаткування селян розподіляли по дворах, але з тим, щоб “...для міцніших господарств було встановлено і вищі обкладання”. Фінансово-господарська система розподілу податкового навантаження враховувала класовий принцип, тому вся сума розподілялася на подвірний коефіцієнт участі -- пай (фактично частка у загальній сумі нарахування). Якщо господарство мало 150-250 крб. прибутку, то його доля у самооподаткуванні становила 0,5, від 250 до 350 -- 1,5, від 350 до 400 -- 3,5, від 450 до 550 -- 6,5, від 550 до 900 -- 10,5, а понад 1000 крб. -- 28 паїв Там само.. Їх застосовували до кожних 10 крб. прибутку, але цієї техніки нарахування майже не дотримувалися сільські податкові комісії. Самооподаткування поширювалося і на тих, хто не сплачував єдиного сільськогосподарського податку, особливо на “приватних крамарів”, тобто міських і сільських непманів.

Спокуслива ідея швидкого та класово умотивованого пограбування “куркульських елементів” села, на яку пристали партійно-радянські органи влади, дуже швидко впроваджувалася. 5 січня 1928 р. політбюро ЦК

КП(б)У, на якому був присутній В.М. Молотов, внесло доповнення до діючого “Положення”: “Вважати, що у випадку, коли на перші збори з самообкладання з'явиться менше 50% виборців до рад, то наступні збори вважати правочинними за явки не менше однієї третини скликаних виборців до рад даного села” ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 142. Арк. 3.. Наступного дня Харківський окрпартком ухвалив власне рішення щодо оподаткування. “Запропонувати сільським РПК проводити самообкладання повністю в розмірі 35% сільгосп- податку”, -- наголошувалося у партійній резолюції, -- допускаючи в окремих місцях перевищення відсотку в залежності від потреб селян, можливості обкладання і бажання самого населення. Поправку про збільшення самообкладання (понад 35%) запропонував тоді В. Молотов, про що говорив В. Чубар на квітневому 1928 р. пленумі ЦК ВКП(б) Как ломали нэп. Стенограммы пленумов ЦК ВКП(б). 1928-1929 гг. В 5-ти томах. Том 1. Объединенный пленум ЦК и ЦКК ВКП(б), 6-11 апреля 1928 г. / Ред. кол. изд.: В.П. Данилов, О.В. Хлевнюк, А.Ю. Ватлин (отв. ред.) и др. М., 2000, 94..

“У заможних і куркульських селах при самообкладанні не обмежуватися 35% обкладання. Найбільшу тяжкість самообкладання зосередити на групі більш забезпечених і особливо заможних і куркульських господарств” Там само, 7.. Отже, якщо проаналізувати зміст документу окрпарткому, маємо три соціальні групи (забезпечені, заможні та куркулі), ставки оподаткування яких не обмежувалися статутними 35%. Номенклатура ЦК КП(б)У і місцевих партійних органів діяли одночасно і злагоджено, інколи вирізняючись інноваційними пропозиціями. 13 січня політбюро ЦК КП(б)У, на засідання якого були присутні Л. Каганович, П. Постишев, В. Балицький, Р. Терехов, В. Чубар, Й. Якір та інші, встановило терміни впровадження та виконання самообкладанння: 15-17 січня завершити його ухвалення на сільських сходах селян; 18 січня розпочати збір коштів; до 1 лютого зібрати не менше 60%, а 15 лютого завершити саму кампанію Там само.. У “багатих районах і селах” дозволялося стягувати 45-50% самообкладання від загальної суми сільгоспподатку. Отже вище партійне керівництво не обмежувалося 35% ставки, а прагнуло збільшення.

9 січня 1928 р. ВУЦВК вніс зміни до постанови від 2 січня, які стосувалися повноважень зборів селян: не менше 50% виборців для першого скликання, а далі за наявністю третини Постанова ВУЦВК “Про зміни й доповнення постанови «Про самообкладання людності на задоволення її громадських потреб»”, 9 січня 1928 р. Радянське село, 12 січня (1928).. Одночасно було опубліковано інструкцію про застосування закону від 2 січня 1928 р., яку розробив Наркомфін УСРР. Вона мала формат розгорнутого тлумачення закону, дублювала його статті і положення, але наголосила -- не більше 35% ставки єдиного сільськогосподарського податку. Діяла спеціальна таблиця для фактичної розверстки паїв за рівнем дохідності селянського двору. На господарства з прибутком від 1000 крб. припадало 34,6, а до 1490 крб. 64 паї Інструкція про застосування постанови ВУЦВК і РНК з 2 січня 28 р. “Про самообкладання людності на задоволення її громадських потреб”. Радянське село, 12 січня (1928). Там само. Там само. Арк. 20., тобто дольової участі у формуванні суми самообкла- дання. Особливих соціальних обмежень не пропонувалося, але на засіданнях політбюро ЦК КП(б)У 16, 21, 28 січня домовились про звільнення окремих груп селян (із невеликою сумою сільгоспподатку та маломіцних середняків із багатодітними родинами), однак вирішили “негайно і повністю стягувати цей надзвичайний податок із куркулів і заможних.

Технічно складна процедура нарахування, організаційного оформлення та адміністративно-примусового стягнення самообкладання переслідувала виразну фіскальну мету і регулятивне політично-економічне завдання. Проголошений класовий принцип виконував функцію ідеологічного прикриття зухвалого і відвертого пограбування заможних селян. Соціально-політична складова швидкоплинної кампанії самооподаткування, тобто застосування податкового тиску на “куркульсько- непманські елементи”, стосувалася конкретних ідеологічних питань: штучного загострення класової боротьби шляхом “наступу на куркуля” та його економічного витіснення, загострення соціальних стосунків між селянами, форсування майнової нерівності та протиставлення відповідних груп. Однак існували не лише ідеологічні, але і прикладні політично- економічні та фінансові завдання. Вивчення протоколів засідань окрви- конкомів, звітів господарських і податкових органів за 1928-1929 рр. переконливо доводить наявність конкретних завдань: адаптацію примусово-репресивних методів до заможних селян, адміністративного стимулювання селян до вивозу лишків хліба на ринок, компенсування недовиконання річного завдання єдиного сільгоспподатку, “мобілізації коштів” сільського населення, наповнення державного та місцевого бюджетів.

Класово-політичний супровід фінансово-податкової кампанії впливав на інтенсивність останньої. Періодична преса відреагувала активністю сількорів і кореспондентів республіканських газет, які висвітлювали прояви “класової свідомості” селян. Однак висвітлювались статистичні показники надходження самооподаткування, ухвалення його ставок на загальних зборах сіл, тобто відбувалося формування позитивної громадської думки. Сплеск повідомлень припадає на січень-лютий, далі згасає на шпальтах газет. Упродовж другої половини 1928 і майже протягом 1929 р., за незначним винятком (кілька згадок про самообкладання), кампанія зникає з ідеологічних пріоритетів, набувши повсякденного організаційно-технічного спрямування. Про стягнення сільгоспподатку газети інформували постійно, а про його фінансово-організаційне відгалуження у формі самооподаткування майже перестали писати. Фіскальний механізм запустили, нормативно-інструктивні матеріали довели до сільрад та сільських податкових комісій, політично-економічні завдання та класові орієнтири визначили, тому зосередились на сумах реального стягнення.

17 січня 1928 р. газета “Радянське село” повідомила про те, що загальні збори с. Степанівки Вінницької округи ухвалили одноголосно рішення: встановити не 35%, а 60% ставки самообкладання Сількор П'яток. Самообкладання на 60%. Радянське село, 20 січня (1928).. Селяни с. Павлівки Звенигородського району на Уманщині “добровільно” погодились на 35% додаткового оподаткування Сількор №2525. Перші в окрузі провели самообкладання. Радянське село, 20 січня (1920). Там само. На Ізюмщині самообклались усі села. Радянське село, 18 лютого (1928).. На Сумщині самообкладання провели 44 сільради з 215, склавши 159 тис. крб., з яких Гарбу- зівська зобов'язалась на 44%, Бобринська на 58% (Лебединський район), Водолазька Юнаківського району на 58%, а три хутори Виговського району на 60% ставки єдиного сільгоспподатку. На Ізюмщині “само- оподаткувались” усі села району. У селах Маріупольської округи кампанія самооподаткування проходила “успішно”, хоча і дуже швидко: село Мангуш, у якому мешкали переважно греки, “обклало” себе на 27 тис. крб., сподіваючись на будівництво театру, семирічки, шляхів За три дні село сплатило 7236 карб. Радянське село, 5 лютого (1928)..

Між ухваленням фінансового зобов'язання та реальним надходженням коштів існувала часова і сумарна відмінність. На 11 лютого 1928 р. загальними зборами селян було ухвалено підсумкову суму самообкла- дання -- 35,2 млн крб., а реально надійшло 18,4 млн крб. За даними С. Арсона надійшло 19,2 млн крб., хоча місцями стягували до 100% ставки сільгоспподатку, щоб стимулювати “викид” хліба на ринок Арсон С. Самообложение на Украине. Финансы и народное хозяйство. 9 (1928),

3-4.. У доповідній записці Наркомфіну УСРР також присутня цифра 19,2 млн крб., які надійшли на рахунки від самооподаткування ЦДАВО України. Ф. 30. Оп. 2. Спр. 5269. Арк. 26.. До “відстаючих” належали податкові органи Тульчинської, Кам'янецької, Конотопської,

Київської, Куп'янської, Ніжинської, Сталінської, Глухівської округ, у яких виконання зобов'язань коливалося у межах від 3-х до 18% ЦДАВО України. Ф. 30. Оп. 2. Спр. 5269. Арк. 26. Там само. Арк. 26-27.. Участь економічно-географічних регіонів у мобілізації коштів від самообкла- дання вирізнялася наступними показниками.

Таблиця 1

Надходження самооподаткування в УСРР на лютий 1928 р.