Поділи Речі Посполитої та українське питання у вітчизняній історіографії

М. Варварцев торкається іншого боку проблеми, фактично пояснюючи, що самодержавство боялось поширення ідей і впливу Французької революції на українські землі. Автор особливо підкреслює: по-перше, що діячі Французької революції привертали свою увагу до України; по-друге, зауважує, що 1790 р. французьке міністерство закордонних справ у меморіалі «Про небезпеку для Європи анексіоністської політики Росії», назвало Україну «жертвою» царизму; по-третє, зазначає, що за наполяганням депутатів Ж. Л. Карра і Ф. А. Буассід'Англа Законодавчі збори дали вказівку своєму представникові «для Польщі та східних країн» «пильно стежити за настроями в Україні та подавати інформацію про українські справи»; по-четверте, вказує на факт, направлення 1792 р. французького емісара до Константинополя для з'ясування можливості повстання в Україні та посла у Венецію - для розшуку українців серед тамтешніх польських емігрантів представників з України, котрі могли б поширювати гасла свободи на всій Півночі. Республіканська влада виступила за створення мережі агентів для революційної пропаганди в Україні; по-п'яте, наголошує, що в 1794 р. Комітет громадської безпеки висунув завдання залучити до боротьби проти Російської імперії українську націю: «щоб дерево свободи розквітло в Києві»; по-шосте, звертає увагу на те, що через призму політики революційного визволення Європи українське питання стали трактувати також у періодиці й інших виданнях Франції Варварцев М. М. Французька революція кінця ХУІІІ ст. // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Вип. 4. Предметно-тематична частина: П-Я / [ відп. ред. М. М. Варварцев]. Київ : Ін-т історії України НАН України, 2013. С. 302..

Із числа небагатьох наукових досліджень останнього часу, присвячених безпосередньо поділам Речі Посполитої і їхньому впливові на подальшу долю України, стала монографія і стаття автора цієї розвідки Філінюк А. Поділи Речі Посполитої в долі Правобережної України // Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи : збірник наукових праць / [ редкол.: В. С. Степанков (головн. ред.) та ін.]. Кам'янець-Подільський : Кам'янець-Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка, 2015. Вип. 4. С.114.. В уже зазначеній монографії обґрунтовано, що завдяки вкрай несприятливому збігу обставин, російська і прусська інтрига, які використовувалася в якості свідомої чи несвідомої зброї нечисленну і чужу народним інтересам групу польських магнатів, розкололи єдине тіло суспільства великої держави Речі Посполитої, яке тільки почало виліковуватись після тривалої депресії, розчленували її землі та включили до складу Російської, Прусської та Австрійської імперій. У статті розкрито внутріполітичні процеси напередодні та в період поділів, внаслідок яких було розчленовано, а згодом і повністю ліквідовано польську державність; підкреслено зацікавленість у цьому одних держав Європи і байдужість інших країн до подій навколо цих поділів, які, нажаль, не стали на її захист, а також висвітлено вплив анексії Росією на долю та цивілізаційні зміни в розвитку Правобережжя. Зроблено висновок про те, що Правобережжя відігравало в елике геополітичне значення в поділах Речі Посполитої та з ахисті православних на її території. Росіяни хотіли знищити повністю Річ Посполиту і зовсім не задумувалися над тим, що після поневолення двох націй можуть виникати об'єднані повстання проти Російської імперії, що й виникало в ході історії. Що ж до включення Правобережної України в загальноімперський простір, то воно передбачало не тільки перетворення її в частину території нової держави, а й у складову політичних, економічних, соціальних і культурних відносин. Воно супроводжувалося насадженням російського адміністративно-територіального устрою, самодержавних суспільних і правових відносин із перспективою повної інтеграції України в Російську державу, наростаючим посиленням експлуатації, подвійним польсько-російським гнітом, планомірною русифікацією і т. п.

Знайомлячись із самим третім поділом Речі Посполитої, не можна не виділити статтю сучасного українського історика О. Рубльова «Поділи Польщі» у восьмому томі «Енциклопедії історії України» Рубльов О. С. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795 // Енциклопедія історії України: У 10 т. /[редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.]. Київ : Наук. думка, 2011. Т. 8 : Па-Прик. С. 297-303., де зроблено висновок про те, що придушення повстання 1794 р. потягло за собою ліквідацію Речі Посполитої на основі третього, остаточного поділу. Придушення повстання 1794 р. потягло за собою ліквідацію Речі Посполитої. На основі російсько-австрійського та російсько-прусського договорів, підписаних у Петербурзі відповідно 3 січня і 24 жовтня 1795 р., вона втретє, на цей раз остаточно, була поділена між Росією, Пруссією та Австрією.

Іншою розвідкою про поділи Речі Посполитої в контексті всесвітньої історії є стаття О. Філатової Філатова О. Поділи Речі Посполитої // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія «Історичні науки». 2017. № 5 (354). С. 104-117., де відображено вирішальну роль зовнішнього чинника в їх здійсненні. В праці доволі чітко простежується обґрунтування порозуміння між Росією, Австрією та Пруссією щодо територіальних намірів на теренах Речі Посполитої, які, зрештою, були реалізовані під час трьох її поділів.

Отже, представниками вітчизняної історіографії, яка пройшла в своєму розвитку три основних етапи, зроблено значну роботу щодо об'єктивного висвітлення причин, чинників і основних акторів поділів Речі Посполитої в останній третині ХУІІІ ст. і доля в них українських земель та українського народу. За більш як півтора століття нагромаджено великий масив фактичного матеріалу, розроблено ґрунтовні теоретичні і методологічні підходи до вивчення й осмислення проблеми. В літературі проводиться думка про те, що головним у зближенні трьох держав чорних орлів опиралося на принцип територіальної експансії, а не внутрішньо-політична та внутрішньо-економічна криза в Речі Посполитій і що причини її розпаду корінились не стільки в розколі суспільства і перебіг внутрішнього суспільного розвитку країни, скільки незацікавленість сильних сусідніх держав сильних сусідніх держав у нормалізації обстановки і позитивних наслідках реформ і їх продумані й цілеспрямовані експансіоністські дії та територіальні посягання. З літератури випливає, що поведінка російського самодержавства аж ніяк не була вимушеною та імпульсивною, вона вирізнялася продуманістю й випливала з інтересів Російської імперії. Усі три країни окремо і разом ставили вимоги і претензії до польського уряду і політичних сил країни, не пов'язавши себе жодними зобов'язаннями поліпшити ситуацію.

Загалом, історіографічний аналіз засвідчив, що все, що відбулось у Речі Посполитій в останній третині ХУІІІ ст., було закономірним, але не абсолютно детермінованим. Поділи Речі Посполитої не були неприродною випадковістю, руйнацію її державності зумовив комплекс внутрішніх і зовнішніх чинників й причин, а ключову роль відіграла Російська імперія. Противники українського руху використали внутрішньо-політичну ситуацію в Речі Посполитій як один із головних аргументів на користь неумісності, неможливості чи шкідливості проведення реформ.

Размещено на Allbest.ru