Українсько-угорські відносини (1918-1991): інституційний аспект

Обговорюючи в українському МЗС питання про оформлення дозволів на виїзд до Угорщии, консул М. Хорват висловив думку про небажаність надання таких дозволів інтелігенції, зокрема вчителям, бо вони мали б навчати дітей угорською мовою в Закарпатті⁶⁹. Угорські консули опрацьовували питання спрощення режиму пересування територією УРСР угорських громадян, задіяних на будівництві газогону «Союз». Потреба вирішення цього питання зумовлювалася розташуванням ділянки газогону, на якій працювали угорські робітники, в зоні, закритій для іноземців.

У другій половині 1980-х р. набув поширення інститут почесних консулів, правовою основою розвитку якого стала Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р. Першим про початок призначення почесних консульських посадових осіб на території Угорської Народної Республіки повідомило 27 вересня 1988 р. генконсульство Угорщини⁷⁰. Запровадження інституту почесних консулів в українсько-угорських відносинах сприяло реалізації напрямів схваленої у грудні 1987 р. у Будапешті перспективної тематики співробітництва УРСР і Угорської НР до 1990 р. Це мало значення ще й з огляду на запровадження з 1 січня 1988 р. нового паспортного режиму для осіб, що подорожували за кордон зі службових і приватних питань. Новація полягала у видаванні з цією метою паспортів зі строком дії п'ять років, дійсних в усіх країнах світу.

Угорські та українські дипломати долучилися до організації перебування в Будапешті наприкінці 1989 р. української делегації на чолі з заступником міністра культури УРСР Юрієм Олененком, під час якої було підписано протокол про співробітництво Української РСР та Угорської Республіки у сфері культури. Цей документ фактично започатковував двосторонні українсько-угорські відносини на новому історичному етапі. У вересні 1990 р. генконсульство Угорщини забезпечувало офіційний візит до Києва президента Угорської Республіки Арпада Гьонца. Глава сусідньої держави провів конструктивні переговори з керівництвом Української РСР та парламентарями, відвідав визначні пам'ятки української столиці. 27 вересня Л. Кравчук і А. Гьонц підписали спільну заяву про наміри поглиблення дружніх відносин між Україною й Угорщиною. Відповідно до положень спільної українсько-угорської заяви деякі університети Угорської Республіки почали запроваджувати курси української мови. Підготовка вчителів української мови розпочалася в університетах Будапешта, Печі, Ніредьгази, про готовність відкрити відділення української мови заявили університети Дебрецена і Мішкольця. Бажання вивчати українську мови виявили члени нещодавно створеного українсько-угорського товариства.

Копітка діяльність українських і угорських дипломатів у цей час мала своїм результатом двосторонні договори, що, за влучним визначенням першого Посла України в Угорській Республіці Дмитра Ткача, засвідчили «визнання де-факто угорцями незалежності нашої держави ще за часів існування Радянського Союзу»⁷². Йдеться насамперед про Декларацію про основні напрями співробітництва в гуманітарній сфері між Українською РСР та Угорською Республікою й Консульську конвенцію між Українською Радянською Соціалістичною Республікою та Угорською Республікою, підписані міністрами закордонних справ України й Угорщини Анатолієм Зленком та Гейзою Єсенські в Будапешті 31 травня 1991 р. Важливе значення мала й Декларація про принципи співробітництва між Українською Радянською Соціалістичною Республікою та Угорською Республікою по забезпеченню прав національних меншостей, в якій наголошувалося на корисному внеску національних меншостей, що історично проживають у обох країнах, у справу підвищення їхнього добробуту, культурного й гуманітарного розвитку, та гарантувалися основні права і свободи, врахування політичних законних інтересів, право на збереження національної культури, відсутність будь-якої дискримінації тощо.

Помітну роль у підготовці підписання цих документів та організації візитів угорських представників до Києва у зв'язку з їх обговоренням відіграв генеральний консул Угорської Республіки в Києві А. Палді. У лютому 1991 р. Київ відвідав начальник створеного у вересні 1990 р. МЗС Угорської Республіки з метою захисту інтересів угорців, що проживають за межами Угорщини, управління в справах угорців за кордоном Шандер Йолшваї. Мета візиту полягала в узгодженні з прикордонними країнами підходів до питання прав національних меншин та подальшого підписання відповідних декларацій. Відтак Ш. Йолшваї передав проект Декларації про права національних меншин, який планувалося підписати з СРСР із можливістю подальшого приєднання до неї інших зацікавлених країн. 10-13 березня 1991 р. у Києві перебувала делегація угорських експертів з метою проведення консультацій щодо узгодження консульської конвенції з УРСР. До її складу входили начальник консульського управління МЗС Угорщини Імре Станкович, керівник групи консульського управління Занатине Мартін Дьорі, керівник юридичної групи відділу міністерства фінансів Угорщини Ласло Мєч, керівник секретаріату Головної прокуратури Угорщини Хлавати Отила та співробітник МЗС Золтан Едєд. У квітні 1991 р. Київ відвідала угорська парламентська делегація на чолі з колишнім міністром закордонних справ Д. Хорном. Це був перший крок у реалізації ініціативи угорської сторони щодо розвитку міжпарламентських зв'язків⁷⁶.

Окреслена перспектива двосторонніх відносин реалізувалася вже в незалежній Україні. Дипломатичні відносини між Україною й Угорщиною встановлено в грудні 1991 р. Угорщина була однією з перших країн, які визнали незалежність України. 2 грудня про визнання незалежності України оголосили Польща і Канада, 3 грудня -- Угорщина. Генеральний консул Угорської Республіки в Києві Андраш Палді та міністр закордонних справ України Анатолій Зленко підписали Протокол про встановлення дипломатичних відносин між Угорською Республікою та Україною. Вже 6 грудня в Маріїнському палаці в Києві відбулося урочисте підписання Договору про основи добросусідства та співробітництва між Україною та Угорською Республікою⁷⁸, який увійшов в історію України новітньої доби як перший договір такого рівня. У преамбулі документа наголошувалося на тому, що відносини України й Угорської Республіки сягають історичного минулого обох країн і орієнтовані на створення якісно нових взаємин добросусідства, взаємної поваги і співробітництва в усіх сферах на засадах рівноправності та зміцнення системи безпеки в Європі. Договір підписали Президент України Леонід Кравчук та Прем'єр-міністр Угорської Республіки Йожеф Анталл, який очолив першу офіційну угорську делегацію високого рівня в Києві. Того ж дня -- 6 грудня 1991 р. -- на вулиці Рейтарській, 33 було відкрито Посольство Угорської Республіки, що стало першим закордонним дипломатичним представництвом у незалежній Україні.

Відтак розпочаті в 1918 р. році українсько-угорські взаємини отримали нову форму дипломатичних відносин рівноправних держав. Діяльність першого українського дипломатичного представництва в Угорщині (1919-1924 рр.) розгорталася в складний період історії обох держав. Політична та фінансова нестабільність, територіальні проблеми й регіональний сепаратизм як внутрішні чинники були притаманні державному життю як УНР, так і Угорщини. Однак, незважаючи на всі зміни урядів і пріоритетів зовнішньополітичної діяльності, традиція добросусідських відносин наших держав попри всі складнощі залишалася пріоритетом українсько-угорських міждержавних взаємин. У січні 1992 р. посаду Тимчасового повіреного в справах України в Угорщині обійняв Дмитро Ткач, а 24 березня 1992 р. було відкрито Посольство України в Будапешті -- перше дипломатичне представництво держави за кордоном. Агстнер Р. Про цісарів, консулів і купців. Австрія і Україна 1785-2010. Wien-Berlin : Lit Verlag GmbH&Co. KG, 2011. 409 с.

² Матяш Ірина. Українська консульська служба 1917-1923 рр. як державний інститут: становлення, функціонування, персоналії. Київ: Інститут історії України НАН України, 2016. 482 с.

український угорський

Посилання

1 Матяш І. Б., Мушка Ю. Ю. Діяльність Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині: історія, спогади, архівні документи. Київ: Вид. дім Києво-могилянської академії, 2005. 400 с.

2 Тишкун Ю.Я. В. Липинський про бюрократію («Листи до братів-хліборобів»): до проблеми визначення теоретичного підґрунтя поглядів. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. Львів: Нац. ун-т «Львів. політехніка», 2012. Вип. 24. С. 20-26; Матяш І., Мушка Ю. Перші українські посли в Угорщині: до питання про роль особи в історії української дипломатії. ”Як много слово важить... ”: Наук. зб. на пошану проф. Володимира Качкана. Івано-Франківськ, 2006. С. 232-242; Матяш І.Б. Канадські сторінки життєпису Володимира Сікевича. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. праць. Вип. 16. На пошану доктора історичних наук, професора Станіслава Владиславовича Кульчицького з нагоди 70-річчя від дня народження та 50-річчя наукової праці. Ч. 1. Київ, 2007. С. 226-242 та ін.

3 Історія української дипломатії: перші кроки на міжнародній арені (1917-1924 рр.): документи і матеріали / Держкомархів України, Укр. НДІ архів. справи та документо- знавства; [авт. передм., упоряд.: І.Б. Матяш та ін.; редкол.: К.І. Грищенко (голова) та ін.]. Київ: Вид-во гуманіт. л-ри, 2010. 592 с.: табл.; Дипломатія УНР і Української Держави в документах та спогадах сучасників: У двох томах. Упоряд. і передм.

І.М. Гнатишина, О.С. Кучерука, О.О. Мавріна; Вступ. слово В.С. Огризка. Київ: Укр. Письменник, 2008. Т. 1. 369 с.; іл.; Т. 2. 379 с.; Галаган М. З моїх споминів (1880-ті -- 1920 р.): Док.-худ. Передм.: Т. Осташко, В. Соловйова. Київ: Темпора, 2005. 656 с.; іл.

4 Див.: Matsch Erwin. Der Auswдrtige Dienst von Цsterreich(-Ungarn) 1720-1920. Wien, Kцln, Graz, 1986. S. 96, 136.

5 Україна між самовизначенням та окупацією: 1917-1922 роки. Упоряд. В. Дорнік; пер. з нім. В. Кам'янець; наук. ред. Р. Пиріг. Київ: Ніка-Центр, 2015. С. 120.

6 Дорошенко Дмитро. Історія України 1917-1923 рр. В 2-х т.: Документально- наукове видання. Упоряд.: К.Ю. Галушко. Київ: Темпора, 2002. Т. 2. Українська Гетьманська Держава 1918 року. С. 92.

7 Державний архів Австрії (Цsterreichisches Staatsarchiv, далі -- ЦS), Архів цісарського дому, двору і держави (Haus- Hof- und Staatsarchiv -- далі HHSt), Politisches Archiv (далі -- PA) X/Russland, Karton 153, Liasse Xid/1 1918VI-X, fol. 1-607.

8 Агстнер Р. Про цісарів, консулів і купців. Австрія і Україна 1785-2010... С. 307.

9 Там само. С. 309.

10 Там само. С. 314.

11 Новое назначение генерала фон-Бельца. Одесские новости. 1918, 30 (17) мая. № 10706. С. 2.

12 Вінцковський Т.С. Вільне місто Одеса в добу Центральної Ради: революційна інтерпретація політичного сепаратизму. Український історичний журнал. 2013. № 1.

С. 90.

13 Одесса -- украинский город. Одесские новости. 1918, 15 (2) марта. № 10648. С. 2.

14 Українська Держава (квітень-грудень 1918). Документи і матеріали. У двох томах. Т. 1: упоряд. Р. Пиріг (керівник) та ін. Київ: Темпора, 2015. С. 60.

15 Там само. С. 316.

16 HHSt, PA X/Russland, Karton 153, Liasse Xid/1 1918VI-X, fol. 1-607, Z. 8.

17 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі -- ЦДАВО України). Ф. 2592, оп. 1, спр. 55, арк. 8.

18 Агстнер Р. Про цісарів, консулів і купців. С. 312.

19 Имперский канцлер о событиях в Украине. Одесский листок. 1918, 8 мая (25 апреля). № 88.

20 Дорошенко Дмитро. Історія України 1917-1923 рр. Т. 2. С. 91.

21 ЦДАВО України, ф. 3766, оп. 1, спр. 42, арк. 58; Державний Вістник. 1918, 16 травня. № 1.

22 Скоропадський Павло. Спогади. Кінець 1917 -- грудень 1918. Гол. ред. Ярослав Пеленський. Київ, Філадельфія, 1995. С. 171.

23 Там само. С. 240-241.

24 Скоропадський Павло. Спогади... С. 171.

25 Дорошенко Дмитро. Історія України, 1917-1923. Т. 2. С. 56.

26 Там само. С. 95.

27 Скоропадський Павло. Спогади. С. 246.

28 Українська Держава (квітень-грудень 1918). Документи і матеріали. У двох томах. Т. 2: упоряд. Р. Пиріг (керівник) та ін. Київ: Темпора, 2015. С. 105.

29 Там само.

30 Там само. С. 51.

31 HHSt, PA X/Russland, Karton 153, Liasse Xid/1 1918VI-X, fol. 1-607, Z. 26.

32 ЦДАВО України, ф. 1118, оп. 1, спр. 17, арк. 195-196 (у справі сторінки переплутані).

33 Там само, арк. 81.

34 Див.: Агстнер Р. Про цісарів, консулів і купців... С. 313.

35 Україна між самовизначенням та окупацією: 1917-1922 роки. Вольфрам Дорнік та ін.; упоряд. В. Дорнік; пер. з нім. В. Кам'янець; наук. ред. Р. Пиріг. Київ: Ніка-Центр, 2015. С. 124.

36 Скоропадський Павло. Спогади. С. 208.

37 Демократы-хлеборобы у принца Фюрстенберга. Одесские новости. 1918, 19(6) октбря. № 10820.

38 Там само.

39 Агстнер Р. Про цісарів, консулів і купців. С. 316.

40 Вовчук Л. Становлення дипломатичних установ у портових містах Чорноморсько- азовського басейну Російської імперії (1785-1919 рр). Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. Серія «Історичні науки». 2013. Вип. 3.34. С. 317.

41 Там само. С. 318.

42 Агстнер Р. Про цісарів, консулів і купців. С. 319.

43 Регистрация иностранцев. Одесские новости. 1918, 5 октября (22 сентября). № 10809.

44 Что везут и что доставлено из Австрии (из беседы). Одесский листок. 1918, 31 (18) мая. № 106.

45 Агстнер Р. Про цісарів, консулів і купців. С. 320.

46 Матяш І. Б., Мушка Ю. Ю. Діяльність Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині. С. 30.

47 Там само. С. 32.

48 Пушкаш А. Внешняя политика Венгрии. Ноябрь 1918 -- апрель 1927 г. Москва, 1981. С. 83.

49 Павлюк Олександр. Зовнішня політика ЗУНР... С. 119.

50 Матяш І. Б., Мушка Ю. Ю. Діяльність Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині. С. 37.

51 ЦДАВО України, ф. 4, оп. 1, спр. 654, арк. 5.

52 Там само, арк. 4.

53 ЦДАВО України, ф. Р. 4, оп. 1, спр. 32, арк. 20-24.

54 Галузевий державний архів Міністерства закордонних справ України (далі -- ГДА МЗС), ф. 1, оп. 1, спр. 1, арк. 2.

55 ГДА МЗС, ф. 1, оп. 3, спр. 6345, арк. 6.

56 ГДА МЗС, ф. 1, оп.2, спр. 2102, арк. 65.

57 Там само, арк. 68.

58 ГДА МЗС, ф. 1, оп. 2, спр. 2463 к, арк. 1.

59 ГДА МЗС, ф. 1, оп. 3, спр. 3700 л., арк. 5-6.

60 ГДА МЗС, ф. 1, оп. 3, спр. 3897 л., арк. 1.

61 ГДА МЗС, ф. 1, оп. 3, спр. 3897 л., арк. 2.

62 ГДА МЗС, ф. 1, оп. 3, спр. 3897 л., арк. 4.

63 ГДА МЗС, ф. 1, оп. 3, спр. 3897 л., арк. 3.

64 ГДА МЗС, ф. 1, оп. 3, спр. 3897 т., арк. 39.

65 ГДА МЗС, ф. 1, оп. 3, спр. 4611 г., арк. 1.

66 Там само, арк. 3.

67 Там само, арк. 4.

68 ГДА МЗС, ф. 1, оп.4, спр. 6570, арк. 11.

69 ГДА МЗС, ф. 1, оп.4, спр. 6854, арк. 18.

70 Ткач Дмитро. Сучасна Угорщина в контексті суспільних трансформацій. Київ: МАУП, 2004. С. 415.

71 Ратифікована Постановою Верховної Ради України № 2749-ХІІ від 29 жовтня 1992 р., набула чинності 4 лютого 1993 р.

72 Декларація про принципи співробітництва між Українською Радянською Соціалістичною Республікою та Угорською Республікою по забезпеченню прав національних меншостей. ГДА МЗС України, ф. 2, оп. 6, спр. 15, арк. 1-7.

73 ГДА МЗС, ф. 1, оп. 3, спр. 6802б, арк. 8.

74 Там само, арк. 22.

75 Там само, арк. 42.

76 Договір ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 2527-ХІІ (2527-12) від 1 липня 1992 р. Ратифікація угорською стороною відбулася 11 травня 1993 р., обмін ратифікаційними грамотами -- 16 червня 1993 р

77 Договір про основи добросусідства та співробітництва між Україною і Угорською Республікою. иКЬ: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/348_004

References

1. Ahstner, R. (2011). Pro tsisariv, konsuliv i kuptsiv. Avstriia i Ukraina 1785-2010. Wien-Berlin: Lit Verlag GmbH&Co. KG [in Ukrainian].

2. Chto vezut i chto dostavleno iz Avstrii (iz besedy). (1918). Odesskij listok, 106 [in Russian].

3. Demokraty-hleboroby u princa Fjurstenberga. (1918). Odesskie novosti, 10820 [in Russian].

4. Dohovir pro osnovy dobrosusidstva ta spivrobitnytstva mizh Ukrainoiu i Uhors'koiu Respublikoiu. Retrieved from http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/348_004 [in Ukrainian].

5. Doroshenko, D. (2002). Istoriia Ukrainy 1917-1923 rr. (Vols. 1-2). Kyiv: Tempora [in Ukrainian].

6. Dyplomatiia UNR i Ukrains'koi Derzhavy v dokumentakh ta spohadakh suchasnykiv.

(2008). (Vols. 1-2). Kyiv: Ukr. Pys'mennyk [in Ukrainian].

7. Imperskij kancler o sobytijah v Ukraine (1918). Odesskij listok. 88 [in Russian].

8. Istoriia ukrains'koi dyplomatii: pershi kroky na mizhnarodnij areni (1917-1924 rr.): dokumenty i materialy. (2010). Kyiv: Vyd-vo humanit. l-ry [in Ukrainian].

9. Matiash, I.B. (2007). Kanads'ki storinky zhyttiepysu Volodymyra Sikevycha. Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, poshuky,16, 226-242 [in Ukrainian].

10. Matiash, I. (2016). Ukrains'ka konsul's'ka sluzhba 1917-1923 rr. iak derzhavnyj instytut: stanovlennia, funktsionuvannia, personalii. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy [in Ukrainian].

11. Matiash, I.B., & Mushka, Yu.Yu. (2005). Diial'nist' Nadzvychajnoi dyplomatychnoi misii UNR v Uhorschyni: istoriia, spohady, arkhivni dokumenty. Kyiv: Vyd. dim Kyievo- mohylians'koi akademii [in Ukrainian].

12. Matiash, I., & Mushka, Yu. (2006). Pershi ukrains'ki posly v Uhorschyni: do pytannia pro rol' osoby v istorii ukrains'koi dyplomatii. Yak mnoho slovo vazhyt'...: Nauk. zb. na poshanuprof. Volodymyra Kachkana. Ivano-Frankivs'k [in Ukrainian].

13. Matsch, E. (1986). Der Auswдrtige Dienst von Цsterreich(-Ungarn) 1720-1920. Wien, Kцln, Graz [in German].

14. Novoe naznachenie generala fon-Bel'ca. (1918). Odesskie novosti. 10706, 2 [in Russian].

15. Odessa - ukrainskij gorod. (1918). Odesskie novosti, 10648, 2 [in Russian].

16. Pushkash, A. (1981). Vneshnjaja politika Vengrii. Nojabr' 1918 -- aprel' 1927 g. Moskva [in Russian].

17. Skoropads'kyj, P. (1995). Spohady. Kinets' 1917 -- hruden' 1918. Y. Pelens'kyj (Ed.). Kyiv: Filadel'fiia [in Ukrainian].

18. Tkach, D. (2004). Suchasna Uhorschyna v konteksti suspil'nykh transformatsij. Kyiv: MAUP [in Ukrainian].

19. Tyshkun, Yu.Ya. (2012). V. Lypyns'kyj pro biurokratiiu (Lysty do brativ-khlibo- robiv): do problemy vyznachennia teoretychnoho pidgruntia pohliadiv. Ukrains'ka natsional'na ideia: realii taperspektyvy rozvytku, 24, 20-26 [in Ukrainian].

20. Pyrih, R. (Ed.). (2015). Ukraina mizh samovyznachenniam ta okupatsiieiu: 19171922 roky. Kyiv: Nika-Tsentr [in Ukrainian].

21. Pyrih, R. (Ed.). (2015). Ukrains'ka Derzhava (kviten'-hruden' 1918). Dokumenty i materialy. (Vols. 1-2). Kyiv: Tempora [in Ukrainian].

22. Registracija inostrancev. (1918). Odesskie novosti, 10809 [in Russian].

23. Vintskovs'kyj, T.S. (2013). Vil'ne misto Odesa v dobu Tsentral'noi Rady: revoliutsijna interpretatsiia politychnoho separatyzmu. Ukrains'kyj istorychnyj zhurnal, 1, 90 [in Ukrainian].

24. Vovchuk, L. (2013). Stanovlennia dyplomatychnykh ustanov u portovykh mistakh Chornomors'ko-azovs'koho basejnu Rosijs'koi imperii (1785-1919 rr). Naukovyj visnyk Mykolaivs'koho natsional'noho universytetu imeni V.O. Sukhomlyns'koho, 3.34, 317 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru