З’єднуючи Британську, Російську й Німецьку імперії: родина британського віце-консула Джона Ґрієвза в аванґарді модернізації на Півдні України

Будинок родини Ґрієвзів у Бердянську був оснащений за останнім словом техніки. Як згадувала племінниця Джона Амі Евелін, яка 1899 р. вперше приїхала до Бердянська із Шеффілда, великий будинок Ґрієвза із розлогим двором за залізними кованими воротами, з численними просторими кімнатами із дубовою підлогою і важкими теж дубовими дверима, басейном із золотими рибками, галереєю зі скляним дахом, у якій росло багато пальм, - все освітлювалось електрикою. І це при тому, що в будинку Амі Евелін у Шеффілді на той час іще використовували газове освітлення. При спальні, призначеній в Бердянську для Амі Евелін, була найсучасніша ванна кімната з розкішною сантехнікою і фурнітурою, з гарячою і холодною проточною водою. Будівля мала центральне опалення. Невдовзі гостя із Шеффілда мала можливість переконатись, що будинок її дядька був у Бердянську величезним винятком: не те що гаряча, але й холодна проточна вода в місті була майже не відома, а електричне освітлення й центральне опалення Амі Еве- лін не побачила більше ніде і вважала, що тільки інженерні здібності Джона Ґрієвза дозволили йому так обладнати своє житло. Крім цього будинку і будинків дітей Джона Ґрієвза, родина британського віце-консула мала вельми комфортабельну дачу для відпочинку на курорті неподалік узбережжя моря - будівля вціліла в Бердянську донині. Був вражений умовами життя й успіхами Джона Ґрієвза, так само як і розмірами його заводу, і рідний брат підприємця, який вперше і востаннє приїхав із Англії до Бердянська для участи у весіллі своєї доньки.

Певною мірою про специфіку лояльностей британського консула в Бердянську, його належности, хоча і в різних аспектах, одразу до двох імперій свідчать і траєкторії географічної мобільности його дітей і онуків у здобутті освіти. Син Джона Георг, тільки один клас провчившись у Бердянській чоловічій гімназії Циркуляр по управлению Одесским учебным округом, 11 (1884): 409., подальшу освіту здобував на малій батьківщині батька, у старому коледжі Уеслі і Технічній школі Шеффілда “Victims of Enemy Hate. Wife of former Sheffield Gentleman Dies in Russia”, Sheffield Independent (January 9, 1917): 2., де вивчився на інженера. Син Георга Ніколас був відправлений з Бердянська на навчання спочатку до коледжу британського міста Гаррогейт, а згодом вступив до елітної англійської школи Оундл. У коледжі Гаррогейта здобув освіту також рідний брат Ніколаса Джон. На навчання в дівочу школу до Англії Джон Ґрієвз відіслав і свою доньку Клеопатру (Петті). І тільки молодша донька Ґрієвза Емілія здобула освіту на території Російської імперії Amy E. Greaves Sudermann Enss, Winding Trails: From Sheffield to the Steppes and Beyond: a Memoir 1899-1915, 1..

За такого підходу до вибору країни навчання дітей і онуків Джон Ґрієвз аж ніяк не прагнув «прив'язати» їх до Британської імперії. Після навчання кожен з них повернувся до міста на узбережжі Азовського моря, причому це зробили всі чоловіки - аби влитись у бізнес, який заснував глава родини. Члени родини Ґрієвза мали соціялізуватись у Бердянську.

Навіть більше, жоден із дітей Джона Ґрієвза не обрав собі за супутника життя підданого чи піддану Великої Британії. До того ж усі вони стали до шлюбу навіть не з одновірцями. У цьому розумінні case study родини Ґрієвза цілком відповідає характеристиці Південної України відповідного періоду як плавильного котла народів і культур, де був сприятливий ґрунт для виникнення нових «культурних гібридів».

Що ж до соціялізації онуків Джона Ґрієвза, які через юний вік у бердянський період свого життя в шлюби не вступили, то тут маємо чудовий приклад перенесення Ґрієвзами британського досвіду на місцевий ґрунт. Як відомо, перший у світі офіційний футбольний клуб з'явився 1857 р. саме в Шеффілді. І саме повернувшись з навчання в Англії, Ніколас і Джон Ґрієвз-молодший привезли звідти захоплення футболом, яке вони передали своїм бердянським ровесникам: в місті були сформовані кілька футбольних команд, причому одна з них - при заводі Ґрієвза, і обидва онуки британського віце-консула стали грати за неї «Матч “Никополь” - Бердянск», Мариупольская жизнь (2.09.1913).. Родина Ґрієвзів навіть у спорті виявилась комунікатором між двома імперіями, між якими вона аж ніяк не «розривалась», а навпаки з'єднувала.

Родина Джона Ґрієвза виступала колективним актором, який вельми прислужився інтересам як Британської, так і Російської імперій, при цьому, вочевидь, діючи передусім у власних інтересах. Вона прагнула і змогла вписатись у пріоритети обох імперій, певною мірою впливаючи на їхнє втілення і маючи від цього важливі зиски. Можна сказати, що успіхи промисловця і британського віце-консула Джона Ґрієвза і його родини стали, з одного боку, втіленням тих можливостей, що відкривались в умовах модернізації, а з другого, самі впливали на формування цих можливостей.

Певною мірою щодо Джона Ґрієвза є справедливою характеристика, що її дали імперським економічним елітам Тім Бухен і Мальте Рольф. Відповідно до неї підприємці розглядали імперію як структуру можливостей, територі- яльні складові якої тісно взаємопов'язані. При цьому підприємці мислили саме в імперських категоріях, усвідомлюючи себе частиною загальноімпер- ської еліти «модернізаторів або соціяльних інженерів» Tim Buchen, Rolf Malte, eds., Eliten im Vielvцlkerreich: Imperiale Biographien in Russland und Цsterreich-Ungarn (1850-1918) (Oldenbourg: De Gruyter, 2015), 34.. Свідомо прагнучи діяти в масштабах всієї Російської імперії і не обмежуватись у своїй підприємницькій діяльності реґіоном, у якому він перебував і де розміщено його виробництво, Джон Ґрієвз при цьому об'єктивно все ж робив першочерговий внесок у модернізацію саме південноукраїнських земель і безпосередньо Північного Приазов'я як їхньої складової. І завод Ґрієвза, і його методи ведення бізнесу (разом із методами просування продукції), і навіть його побут і спосіб життя були для багатьох взірцем, на який варто було рівнятись. Британець вів перед з-поміж місцевих еліт, між тим не протиставляючи їм себе і докладаючи зусиль для власної соціялізації і членів своєї родини в російських імперських реаліях. Усі його дії до 1917 р. свідчили про те, що Ґрієвз не планував повернутись до Британської імперії, роблячи все, аби міцніше закріпитись у Російській, але при цьому аж ніяк не пориваючи тісних зв'язків із Великою Британією.

«Система координат», у якій рухалась родина Ґрієвзів, хоча і мала двома основними складовими Російську і Британську імперії, але зовсім не обмежувалась ними. Маємо на увазі рух не тільки і навіть не так географічний. Прагнення найефективніше використовувати можливості модернізації із урахуванням специфіки національних законодавств на зламі ХІХ і ХХ ст. спонукали Ґрієвзів додати до ієрархії їхніх лояльностей бельгійську складову. А складна траєкторія взаємин родини із Німецькою імперією певною мірою може служити вельми колоритним прикладом на мікрорівні неоднозначности взаємин Британської, Російської й Німецької імперій.

Найуспішніший представник економічних еліт Бердянська, якому належали цілі квартали нерухомости в місті на узбережжі Азовського моря і під керівництвом якого свого часу працювали кілька тисяч робітників, закінчив життя 1923 р. у Великій Британії, на своїй малій батьківщині, у доволі скромних умовах, залишивши після себе спадок, на який можна було придбати в Шеффілді лише будинок на дві-три спальні. Його некролог, надрукований у місцевій газеті, мав промовисту назву “Pioneer of Industries. Late Sheffield Resident's Experiences in Russia”. Карколомні зміни на теренах уже колишньої Російської імперії не дозволили Ґрієвзу надалі бути тут ані підприємцем, ані британським віце-консулом: більшовицький режим такий актор змін уже зовсім не влаштовував. Завод був націоналізований, а британське консульство, як і всі інші іноземні представництва в Бердянську, були закриті. Імперська модернізація була перервана, і подальший розвиток як міста і реґіону, так і країни, до якої вони тепер належали, вже виключав участь представників старих економічних і політичних еліт на кшталт Ґрі- євза і членів його родини.

Анотація

Вікторія Константінова - докторка історичних наук, професорка Бердянського державного педагогічного університету, директорка Науково-дослідного інституту історичноїурбаністики.

Серед акторів модернізаційних процесів у Російській імперії помітну роль відіграв британський підданий Джон Ґрієвз, який, прибувши до портового міста Бердянська в статусі представника британської фірми “Clayton & Shuttleworth”, заснував там завод із виготовлення сільськогосподарської техніки, що згодом став найбільшим заводом в Европі у відповідному сеґменті; ще 1877 р. Ґрієвз пропонував себе на посаду німецького віце-консула в Бердянську, а 1907 р. став віце-консулом Британської імперії, залишаючись на цій посаді аж до 1918 р.

Ґрієвз став прикладом нового вектора мобільности акторів і нових практик соціялізації, що формувались під впливом модернізаційних процесів і стимулювали появу нових форм лояльностей, а також поєднання економіки й політики. Тож на прикладі Джона Ґрієвза і членів його родини вивчено економічні й політичні еліти Півдня України часів його модернізації як стратегічно важливої складової Російської імперії. Модернізації, яка зазнавала впливів зокрема й з боку Британської імперії.

Іншим аспектом, висвітленим у статті, який арґументує концепт імперської біографії і при цьому є доволі показовим для характеристики мо- дернізаційних процесів у реґіоні, є родинні й ділові зв'язки Ґрієвза із німцями, а також персональний досвід його контактів із владою Німеччини, що особливо цікаво в контексті конкурентної боротьби, що розгорталась між Британською, Російською і Німецькою імперіями.

Ключові слова: модернізація, еліти, міжнародні відносини, консульство, імперська біографія

Full Professor of the Department of History and Philosophy of Berdyansk State Pedagogical University, Director of the Research Institute of Urban History.

John Greaves, a British subject, was an important actor of modernization in the Russian Empire. He arrived at the port of Berdyansk as a representative of the British company Clayton & Shuttleworth, and he established a plant agricultural machinery there, which became the largest plant of this kind in Europe. In 1877 Greaves offered himself for the position of German viceconsul in Berdyansk. In 1907 he became a vice-consul of the British Empire, and kept this post until 1918.

Greaves and his family became an example of a new vector of actors' mobility and new practices of socialization, formed under the influence of modernization. These stimulated the emergence of new forms of loyalty, as well as the combination of economics and politics.

Special attention is paid to the Greaves' family and business ties with the Germans, as well as on his personal experience of contacts with the German authorities, which is particularly interesting in the context of the competitive struggle between the British, Russian and German empires.

Key words: modernization, elites, international relations, consulate, imperial biography

Размещено на Allbest.ru