З думкою про допомогу: АРА на Півдні України У 1921-1923 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

З думкою про допомогу: АРА на Півдні України У 1921-1923 рр.

Олександр Тригуб, Тимур Михайловський

Анотація

Oleksandr Trygub, Tymur Mykhailovskyi With an Opinion About Relief: ARA in the South of Ukraine in 1921-1923

Abstract

The activity of one of the key international relief organizations in the Southern Ukrainian region - the American Relief Administration (ARA) is revealed. The beginning of cooperation between the ARA and the Soviet republics was the Riga Agreement on August 20, 1921. After its signing, the ARA formed its apparatus in Moscow and in the regions of the RSFSR and the Soviet republics in a very short time. On January 10, 1922, an agreement similar to the Riga Agreement was signed between the ARA Commissioner in the RSFSR W. Haskel and the Prime Minister of the Ukrainian SSR H. Rakovskyi in Moscow.

At the beginning of 1922, the entire territory of the Ukrainian SSR in need of assistance was divided into districts or branches. In the South of Ukraine 3 districts were created: Odesa, Mykolaiv and Yelisavethrad. The district was headed by a district supervisor. Each department had a branched structure, each department which dealt with a separate area of work. To coordinate the actions of the district branches of the ARA in April-May 1922, the ARA organized the «Ukrainian department of the ARA» in Odesa, headed by Colonel W. Grove. Thus, to provide assistance to the starving population, the ARA created a well-structured organization in the Ukrainian SSR.

The first task facing the ARA in the region was to feed children, deploying a network of canteens, and from June 1, 1922, the adult population. The first canteens appeared in the spring and summer of 1922: April 30 (Odesa), May 18 (Mykolaiv), May 27-28 (Kherson), the end of May (Yelisavethrad). By the end of the summer in the Mykolaiv and Odesa provinces 820 canteens where 192774 children and 1045 adults ate were opened. Children and adults of closed institutions (orphanages, hospitals, sanatoriums, student's dining-room, etc.) also received dry rations and lunches. A total of 427,624 people received assistance.

Along with the positive statistics, there were some problems in the organization of the work of the ARA at the first stage of the formation of food outlets: theft, security of warehouses, conflicts between canteen employees and the American administration, management of ARA and soviet authorities, etc.

In addition to food, the ARA distributed food and material parcels, provided medical care (organization of medical centres, baths, supplies of medicines, treatment of diseases, disease prevention, distribution of medical literature, etc.).

From January 1, 1923, all organizational work on nutrition was transferred to the local authorities of the Posledgol, but at the expense of ARA products. The closure of the ARA began in the spring of 1923. The first to cease its activities was the medical department of the ARA on May 15, 1923, and on June 15 the issuance of parcels ceased. During June 20-25, re-gional offices in Southern Ukraine were liquidated. On July 15, 1923, the Ukrainian branch of the organization was liquidated, and on July 20, 1923, the mission's central office in Moscow was closed.

Keywords: international organizations, humanitarian relief, Soviet Ukraine, famine of 1921-1923, American Relief Administration (ARA)

Протягом тривалого часу участь неурядових міжнародних організацій філантропічного характеру у міжвоєнній історії України всіляко применшувалася і, навіть, приховувалася. Натомість сьогодення, яке характеризується активною позицією сучасної України у міжнародних організаціях, повинно ґрунтуватися не лише на сучасних реаліях, а й враховувати плідний історичний досвід співпраці, у тому числі, й практику 1920-х років, коли УСРР досить ефективно співробітничала з низкою міжнародних організацій, серед яких однією з найбільших була Американська адміністрація допомоги (АРА). Саме вищезазначений аспект і актуалізує урахування історичного досвіду співпраці України з різними міжнародними організаціями, серед яких ключове місце займає АРА.

Вивчення місця та ролі АРА у допомозі голодуючим почалося ще з 1930-х років. Натомість першою ґрунтовною працею є дисертація І.Л. Портного, де уперше у вітчизняній історіографії автор звернувся до проблеми діяльності АРА на Півдні України. Його робота побудована у руслі класичної марксистсько-ленінської історіографії, де на рівні кандидатської дисертації автор намагався довести діяльність Американської Адміністрації Допомоги як винятково спрямованої «для ліквідації радянської влади під виглядом так званої «допомоги» Ibid. С. 5.. І, мовляв, «Трудящі УРСР правильно оцінили угоди Радянського уряду з АРА й припинили спроби агентів американського імперіалізму використовувати «кістляву руку голоду» для своїх злочинних задумів повалення Радянської влади й реставрації капіталізму. У численних резолюціях, прийнятих на загальних зборах і мітингах у кінці 1922 - початку 1923 р., трудящі УСРР засудили антирадянські підступи АРА й висловили свою щиру подяку Комуністичній партії та Радянському урядові, великому російському народу й іншим народам нашої Батьківщини за допомогу, надану у ліквідації голоду та його наслідків, у відновленні народного господарства республіки» Ibid. С. 12..

Натомість, не дивлячись на значну ідеологічну заангажованість даної роботи, треба віддати належне авторові, який вперше увів до наукового обігу значну частину першоджерел, насамперед, архівні документи Держархіву Одеської області та періодичну пресу Одеси того часу. Але така обмежена джерельна база дала змогу досліднику розкрити діяльність АРА лише у межах Одещини, лише побіжно вихоплюючи окремі факти з життя Миколаївщини, Херсонщини чи Єлисаветградщини.

Серед авторів, що досліджували дану проблему з нових позицій, можна назвати О.М Мовчан, яка у своїх статтях Мовчан О.М. Іноземна допомога голодуючим України в 1921-1923 рр. // Український історичний журнал. 1989. № 10. С. 77-84; Мовчан О.М. Голод 1921-1922 рр. на Україні // Проблеми історії України: факти, суджен-ня, пошуки. Вип. 1. Київ: Ін-т історії України, 1991. С. 18-29. вперше у радянській українській історіографії по новому подивилася на допомогу іноземних рятівників голодуючим України.

Справжній прорив у вивченні проблеми в українських наукових колах істориків відбувся на межі ХХ-ХХІ століть, оскільки на той час вже остаточно було розсекречено усі фонди, які стосувалися діяльності АРА. З того часу і дотепер з'явилася низка робіт, що частково чи повністю співвідносяться із заявленою нами темою. Насамперед, це праці миколаївських дослідників - Т.О. Михайловського, О.П. Тригуба, Ю.В. Котляра, І.С. Міроно- вої, О.М. Цвілинюк (Щербакова), І.Є. Ніколаєва, В.О. Погромського, Л.С. Біліченко; херсонських - М.М. Марченка, С. Гойка, В. Сахно; одеських - В. Савченко й інших. Діяльності АРА на Одещині присвячені статті С.І. Шевченка та О. Бєлікова.

Окремо треба згадати працю Бенджаміна Родса «Американська рятувальна операція в Миколаєві, УРСР, 1922-1923» Rhodes B.D. American Relief Operations at Nikolaiev, USSR, 1922-1923 // The Historian. 1989. Vol. 51 (August). Issue 4. P. 611-626., яка присвячена рятувальній діяльності АРА на Мико- лаївщині та ґрунтується винятково на першоджерелах американських архівів, що є одночасно і позитивом, і негативом роботи, оскільки вся статті пронизана возвеличенням ролі АРА у справі спасіння голодуючих. Натомість дослідження фактологічно добре наповнене та дає уявлення про американську позицію у вивченні даної проблеми.

Разом з тим комплексного дослідження із проблеми діяльності АРА як на Півдні України, так і загалом в УСРР, до сьогодні не з'явилося. Саме це й спонукало авторів до широкого оприлюднення даних напрацювань.

Складна ситуація, що склалася в економіці радянських республік та, особливо, у сільському господарстві, потребувала негайного втручання. Усі зусилля радянського керівництва, що були направлені на ситуативний перерозподіл наявних ресурсів, почасти досить невдалий, не приносив відчутного результату та негативно відображався у регіонах, вражених посухою. Саме це й спонукало більшовицьку владу все ж таки знайти точки дотику з європейськими й американськими недержавними міжнародними організаціями.

Вже 25 листопада 1921 р. Україну вирішили відвідати представники Американської адміністрації допомоги Л. Хатчінсон і Ф. Голдер. Спочатку вони побували у Харкові та Києві, а протягом 11 грудня 1921 - 14 січня 1922 р. відвідали голодуючі райони: Катерино- славщину, Одещину, Миколаївщину тощо. Особливо вразив голод на Олександрівщині (Запоріжжя):

«...Ми відвідали будинки селян, де спостерігали невимовні умови голоду та хвороб у багатьох сім'ях. Лікар повідомляє про численні випадки захворювання тифом. Немає реальної їжі в жодному з будинків, які я відвідав, у багатьох з них не було навіть чим замінити їжу, типу сушених бур'янів, трави, качанів, масла-шроту тощо» Golder F.A., Hutchinson L. On the Trail of the Russian Famine. Stanford, CA: Stanford University Press, 1927. Р. 134..

В Єлисаветграді представники АРА відзначили катастрофічну ситуацію у медичній сфері:

«Медична ситуація тут гірша, ніж ситуація з продовольством. Тиф швидко зростає (число випадків збільшилося зі 180 до 280 протягом трьох тижнів). Катастрофічно не вистачає ліків і медикаментів, медичного обладнання та витратних матеріалів. Окрім 280 випадків у лікарні є багато інших випадків, коли хворих не можуть прийняти до лікарні через нестачу обладнання, і вони розкидані по місту у різних приватних будинках. Поширені усі три типи тифу. Багато хто помирає тут щодня» Ibid. Р. 137..

У свою чергу, 10 грудня 1921 р. для з'ясування ситуації в Одеському регіоні, з Москви до Одеси приїхала місія АРА на чолі с Джоном Г. Хайнесом (John H. Hynes), який 27 грудня того ж року у телеграмі до московського офісу АРА повідомляв:

«Ціни на предмети харчування швидко зростають. З тих пір як ми сюди приїхали за 2 тижні один хліб піднявся на 400%. Хліба на ринку надзвичайно багато, проте він абсолютно недоступний масам населення, які сильно страждають» Центральний держархів вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО України). Ф. 4сч. Оп. 1с. Спр. 784. Арк. 11..

Отже потреба у міжнародній допомозі була, оскільки країна була виснажена багатьма масштабними лихами: громадянським протистоянням, воєнними діями, природними катаклізмами, соціальними й економічними експериментами більшовиків, погромами від яких значно постраждало єврейське населення, масовим переселенням населення з голодуючого Поволжя тощо. У результаті залежності України від московського центру, який в умовах посухи на Півдні республіки діяв не в інтересах українського населення, у країні склалися надзвичайно важка ситуація, що й потребувало міжнародної допомоги.

Огляд голодуючих губерній американськими посланцями Л. Хатчінсоном і Ф. Голдером привели американців до думки про невідкладну допомогу регіонам, які найбільше потерпали від голоду.

Початком співпраці АРА і радянських республік стало підписання 20 серпня 1921 р. між Москвою та АРА Ризького договору. З 27 пунктів Ризької угоди тільки 5 (з 23 по 27) фіксували зобов'язання самої АРА. Вона отримала право формувати органи розподілу продовольства, мати свій персонал, вибирати райони діяльності, вирішувати всі питання, пов'язані з організацією харчування дітей, незалежно від їх національності, релігії та соціального положення, відмовлялася від ведення політичної та торгової діяльності на території Росії, погоджувалася вести роботу, головним чином, у Поволжі, як найбільш пост- раждалому районі, відмовлялася від ввезення до РСФРР алкоголю та допускала митний огляд всіх своїх вантажів.

Допомога АРА на початковому етапі призначалася тільки для дітей і хворих, усі продукти вважалися власністю цієї організації до моменту їх уживання, і ніхто не повинен був позбутися пайків, виданих іншому населенню, а Рада Народних Комісарів (Рад- нарком, РНК) через місцеві ради гарантувала приміщення для кухонь, паливо й устаткування для варіння їжі, медичну допомогу та безкоштовне користування залізницею. У зв'язку з цим були здійснені надзвичайні заходи по підготовці портів і залізниць для прийому та транспортування американського продовольства. Співробітникам АРА був забезпечений безплатний проїзд залізницями, першочергове та безкоштовне користування телефоном і телеграфом Хенкин Е.М. Очерки истории борьбы Советского государства с голодом (1921-1922). Красноярск, 1988. С. 123..

Після підписання Ризької угоди АРА у гранично короткий термін сформувала свій апарат у Москві та 12 відділень у районах РСФРР і радянських республіках. Її діяльність поширилася на Казанську, Самарську, Саратовську, Симбірську, Царицинську, Уфимську, Оренбурзьку та Петербурзьку губернії, Крим, Білорусію, Україну. Таким чином, крім районів охоплених голодом, АРА діяла також у районах, де голод тільки подавав ознаки все- загального охоплення. Вже 1 вересня 1921 р. у Петроградський порт з продовольством увійшло американське судно Фенікс, а 6 вересня відкрилася перша їдальня АРА у більшовицькій Росії, а чотири дні потому у Москві відкрився дитячий пункт харчування. Протягом перших тижнів вересня 1921 р. американські рятувальники у Петрограді сформували 120 кухонь для 42 тисяч дітей Латыпов Р.А. Помощь АРА Советской России в период «великого голода» 1921-1923 гг. // Научно-культурологический журнал. 2006. №1 [123]. URL: http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tgu-

www.woa/wa/Mam?textid=864&level1=mam&level2=artides.

Восени 1921 р. до адміністрації АРА, яка була зосереджена на допомозі губерніям РСФРР, почала надходити інформацію про значне погіршення ситуації у губерніях УСРР. Це було пов'язано з тим, що пресі було заборонено повідомляти про становище на українських теренах і представники АРА навіть не здогадувалися про те, що українські губернії голодують FisherH.H. Famine in Soviet Russia, 1919-1923: the operations of the American Relief Administration. N.-Y.: The Macmillan Company, 1927. P. 246..

Після обстеження губерній УСРР, АРА, як вже зазначалося вище, 1 грудня 1921 р. запропонувала М. Скрипнику допомогу на основі угоди з урядом РСФРР, але останній відповів: «УСРР до згаданих угод ніякого відношення не має». У той же час відзначивши те, що країна була б рада отримати допомогу, але необхідно укласти договір подібний до Ризької угоди Golder F .A., Hutchinson L. Op. cit. P. 118-119.. У результаті 10 січня 1922 р. між Уповноваженим АРА у РСФРР Вільямом Хаскелом і Головою Уряду УСРР Х. Раковським у Москві було підписано договір, подібний до Ризької угоди, але з невеликими доповненнями Fisher H.H. Op. cit. P. 528-531; Тригуб О., Дудар Л. Діяльність АРА на Миколаївщині (1921-1923 рр.) // Емінак. 2007. № 2 (жовтень-грудень). С. 107.. Також визнавалося, що усі додаткові угоди, що були підписані між АРА та РСФРР, мали силу і в Україні.

Як зазначав з цього приводу працівник АРА Гарольд Фішер: «Підпис Раковського під угодою АРА - Україна не зняв, як очікувалося, проблемних моментів, які турбували американців. Український ЦВК дійсно розіслав наказ по всіх українських губерніях, попередивши чиновників, що робота АРА. вважалася першочерговою і що всі розумні запити повинні виконуватися протягом сорока восьми годин. Був потрібно час, щоб цей наказ дійшов до губерній, а коли його отримали, особливого ефекту він не справив.

Так, 25 січня [1922 р.] Хайнес в Одесі не зміг отримати жодної допомоги від Южного, чиновника НКЗС України, через якого йому доводилося вести справи, тому що останній сказав, що не отримував від свого начальства ні слова про якусь угоду (хоча остання була підписана у Москві за два тижні до цього), і він не отримував ніяких інструкцій щодо надання допомоги АРА у підготовці порту для прийому «кукурудзяних суден» (corn ships).

Хайнес намагався отримати про порт технічну інформацію, як-от: довжина пірсу, причалу тощо, але Южний наказав посадовцям порту не надавати її, оскільки не був упевнений, що АРА мала на це право. Інформація була важливою, і Хайнес отримав її, але без допомоги українського представника.

Інший приклад: для надання медичної допомоги Хайнес запросив у Департаменті охорони здоров'я Одеси список ліків, лікарняного обладнання і т.д., яких міська установа потребувала найбільше. Южний почув про це прохання і заборонив Департаменту охорони здоров'я її подавати.

У цій офіційній ворожості, як зазначав Г. Фішер, було кілька причин, які кілька місяців перешкоджали процесу організації надання допомоги. До американців ставилися з такою ж підозрою, яка виникала в інших регіонах Росії та була результатом політики Москви та більшовицької психології. Похмура ворожість українських селян до радянської влади мала тенденцію до загострення», що лише поглиблювало вороже ставлення до АРА Fisher H.H. Op. cit. P. 267-268..

Одним з перших міст, до яких проявився інтерес американців, була Одеса, що відбулося ще у кінці 1921 р. Як вже зазначалося вище, для з'ясування потреби у допомозі неврожайним районам, на початку грудня 1921 р. до Запорізької й Одеської губерній адміністрацією АРА було направлено спеціального інспектора професора Л. Гудчинсона (Хатчинсон, Lincoln Hutchinson) Коммунист (Харьков). 1922. 5 января (№ 4/596); Держархів Одеської області (далі - ДАОО). Ф. Р-99. Оп. 1. Спр. 139. Арк. 6., а 10 грудня приїхала місія на чолі с Джоном Г. Хайнесом, який до цього працював керівником місії АРА в Австрії. Разом с Хайнесом прибули його найближчі співробітники, які працювали до цього в Поволжі. У місцевій пресі було оголошено, що місія АРА займеться «допомогою бідуючим від недороду в південному (Одеському) районі» і що вона відкриє в Одесі і на місцях, у найближчий час, продовольчі склади, їдальні та харчувальні пункти Известия (Одесса). 1921. 11 декабря (№ 605)..

На жаль, до укладання окремого договору між АРА та УСРР здійснення допомоги голодуючим у повному обсязі було неможливим. У листі Раднаркому УСРР від 16 грудня 1921 р. на адресу Одеського губвиконкому було вказано, що до рішення питання про укладання угоди між урядом УСРР та АРА, робота місій АРА повинна носити тимчасовий характер і торкатися винятково розподілу посилок, що надходили на територію України ДАОО. Ф. Р-99. Оп. 1. Спр. 139. Арк. 5.. Вже у наступні два тижні посилочним відділом АРА в Одесі було розподілено перші 12 посилок Портной И.Л. Указ. раб. С. 76..

У кінці 1921 р. американці зрозуміли, що окрім дитячого харчування необхідно допомогти і дорослому населенню. У телеграмі від 19 грудня 1921 р. нарком зовнішньої торгівлі РСФРР Л. Красін повідомив про те, що представник АРА У. Браун передав йому наступну пропозицію голови АРА Герберта Гувера: американський уряд згоден витратити 20 мільйонів доларів на закупівлю хліба та насіння для голодуючих губерній Росії, якщо радянський уряд візьме зобов'язання протягом трьох місяців, починаючи з 1 січня 1922 р., закупити у США продовольства та насіння для голодуючих районів на 10 млн. доларів. В якості обов'язкової умови висувалося те, щоб закупівля проводилася комісією Гувера (АРА). Якогось фактичного контролю над закупівлею, писав Красін, радянський уряд не матиме, «бо посилка наших представників до Америки все ще є неприпустимою». Виплата цих 10 млн. доларів повинна проводитися або чеками, або золотом, «що належало російській скарбниці до серпня 1914 року». Відповідь необхідно було дати не пізніше 26 грудня Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т. 54. Москва: Изд-во политической литературы, 1975. С. 284-285..

Проти американської пропозиції різко виступив представник радянського уряду при АРА О. Ейдук, який 21 грудня 1921 р. направив до Політбюро листа в якому вважав пропозицію Гувера невигідною як економічно, так і політично, оскільки вона призвела б до розширення апарату АРА, яка «проводить ворожу діяльність проти радянської Росії». Саме тому він рекомендував відмовитися від зазначеної пропозиції.

Не дивлячись на негативну позицію О. Ейдука, пропозиція Г. Гувера й У. Брауна була розглянута на засіданні Політбюро ЦК РКП(б) 22 грудня 1921 р. Політбюро вирішило прийняти його і доручило М. Литвинову відповісти Л. Красіну. У той же день М. Литвинов терміновою телеграмою Л. Красіну повідомив, що рішення позитивне, і просив «встановити найближчі терміни доставки хліба з огляду на все більше загострення становища з голодом». У свою чергу, 31 грудня 1921 р. Політбюро ЦК РКП(б), обговоривши питання «про політичні заходи у зв'язку з АРА», доручило комісії у складі І. Уншліхта, О. Ейдука та В. Михайлова «виробити заходи спеціальної обережності на випадок надмірного розширення апарату АРА та залучення ним ненадійних елементів» Ibid. С. 285..

30 грудня 1921 р. у Лондоні Л. Красін підписав з Американською адміністрацією допомоги угоду про харчування голодуючого населення старше 15 років. Відповідно до цієї угоди радянський уряд повинен був передати організації $10 млн. золотом, на які Г. Гувер мав закупити продовольство у американських фермерів і доставити його.

Після укладання угоди до усіх пунктів діяльності АРА були розіслані інструкції по харчуванню голодуючого населення старше 15 років. Видача пайків дорослим проводилася окремою кампанією - брати продукти з вантажів, призначених для дитячого харчування, заборонялося. В Україні дана кампанія розпочалася не раніше 1 липня 1922 р.

Дорослим видавали крупи та зернові хліба у сухому та не переробленому вигляді пайками з розрахунку 20 фунтів борошна на місяць на людину протягом березня, червня, липня і по 1 фунту на день в інші місяці. Для охорони продовольства під час доставки та зберігання на складах місцева влада мала надати охорону та повністю нести відповідальність за цілісність вантажу. Оскільки основним продуктом для видачі повинна була стати кукурудза, в інструкції зазначалося особливості її зберігання та вживання. Пайки, основну частину яких становила кукурудза, голодуючим дорослим видавали кожні два тижні. Видача пайків проводилася найбільш нужденним кожен день з 9 до 12 години за заздалегідь складеними списками, і кожен завідувач складом зобов'язаний був подавати звіт про отримання пайка кожним, хто вносився до списку Космачева Т.С. Государственные и общественные организации России и зарубежья в борьбе с голодом 1921-1922 годов на Южном Урале: дис... к.и.н.: 07.00.02 - Отечественная история. Оренбург, 2009. С. 127-128..

На початку 1922 р. уся територія УСРР, що потребувала допомоги, була поділена на дистрикти (від англійського слова `district' - округ, район), або відділення. Вони не завжди збігалися з адміністративно-територіальним поділом країни. Їхній вибір пояснювався факторами наявності залізниць, річок і розташуванням складів. На досліджуваній нами території було утворено 3 дистрикти: Одеський, Миколаївський та Єлисаветградський (американський дослідник Бенджамін Родс стверджує, що Єлисаветград був у складі Миколаївського дистрикту і був підконтрольним Уповноваженому М. Раскіну Rhodes B.D. Op. cit. P. 618.). Одеська губернія склала Одеський дистрикт, але фактично до нього відносилася лише голодуюча частина губернії: Одеський повіт і південні частини Тираспольського та Вознесенського повітів ДАОО. Ф. Р-87. Оп. 1. Спр. 16. Арк. 27.. Миколаївська губернія (за винятком північних територій) склала Миколаївський дистрикт, куди увійшли більша частина сучасних Херсонської та Миколаївської областей. Єлисаветградський дистрикт охоплював переважно відповідний повіт Миколаївської губернії. Районні Уповноважені АРА отримували директиви від головної контори АРА в Москві.

Після ліквідації у жовтні 1922 р. Миколаївської губернії Миколаївський дистрикт було ліквідовано й об'єднано з Одеським (з центром в Одесі), а Миколаїв і Херсон почали представляти собою т.зв. суб-дистрикти (subdistrict). Єлисаветград зберіг за собою самостійне адміністрування.

На чолі дистрикту стояв окружний супервайзер, у рамках свого дистрикту він мав вищі повноваження. Офіційно ця посада звучала «Уповноважений АРА по...губернії, або району». З відкриттям Одеського офісу і до серпня 1922 р. Уповноваженим по Одещині був Джон Г. Хайнес, якого змінив Стюарт Форбес (C. Stewart Forbes) Известия (Одесса). 1922. 18 августа (№ 810). С. 2., а згодом, після відозви С. Форбеса до США, - Конвей Говард (Conway R. Howard) Портной И.Л. Указ. раб. С. 91.. З відкриттям Миколаївського офісу і до кінця 1922 р. Уповноваженим по Миколаївщині був Майєр Раскін (Mayer Raskin), а у 1923 р. його змінив Леонідас М. Паркер (Leonidas M. Parker) Тригуб О., Дудар Л. Вказ. пр. С. 107.. На чолі Єлиса- ветградського дистрикту у кінці 1922 і до середини 1923 р. знаходився Уолтер Колмен (Walter H.A. Coleman), який мав значний досвід роботи і був переведений до УСРР з Оренбургу Patenaude Б.М. The Big Show in Bololand: The American Relief Expedition to Soviet Russia in the Famine of 1921. Stanford: Stanford University Press, 2002. Р. 387..

У дистрикті діяло 5-6, максимум 10-12 американських рятувальників. Величезні відстані, погані комунікації, якість взаємостосунків з місцевими жителями - усе це приводило до багатьох імпровізацій, відходів від «канонів», сприяючи різноманіттю видів діяльності АРА Тригуб О., Дудар Л. Вказ. пр. С. 107..

Одеське відділення АРА мало досить розгалужену структуру. Так, на 1 листопада 1922 р. до його складу входили: 1) відділ посилок - 146 чол., 2) відділ дитячого харчування

- 34 чол., 3) відділ портових операцій - 103 чол., 4) відділ харчування дітей у провінції - 42 чол., 5) відділ харчування студентів - 56 чол., 6) медичний відділ - 53 чол., 7) медичний підвідділ відділу дитячого харчування - 45 чол., 8) адміністративний відділ

- 55 чол., 9) підвідділ постачання - 40 чол., 10) фінансово-розрахунковий відділ - 12 чол., 11) статистичний відділ по загальних відділах - 12 чол., 12) статистичний відділ по відділу дитячого харчування - 8 чол. Крім того у дитячих їдальнях працювало 96 чол., завідувачів складами відділу дитячого харчування налічувалося 14 чол. Таким чином, відділення АРА складалося з 736 чол., що перебували безпосередньо в Одесі Портной ИЛ. Указ. раб. С. 103.. Окрім цього, лише на території Одеського і Тираспольського повітів Одеської губернії, де була розгорнута мережа пунктів харчування АРА для дітей, до місцевих комітетів АРА було залучено 1466 осіб Ibid. С. 113..

Окрім того для координації дій районних відділень АРА в квітні-травні 1922 р. головна московська контора АРА організувала в Одесі так званий «Український відділ АРА», на чолі з полковником Вільямом Р. Гров (William R. Grove) ДАОО. Ф. Р-99. Оп. 1. Спр. 139. Арк. 121; ПортнойИ.Л. Указ. раб. С. 85., що включав до 60 осіб. До складу АРА входило управління Джойнт, до складу якого в Одесі входило 55 осіб ДАОО. Ф. Р-702. Оп. 1. Спр. 119. Арк. 23, 29, 68, 90, 115, 189..

Миколаївський районний комітет АРА було утворено на організаційному засіданні 6 травня 1922 р. Тоді ж було прийнято рішення про утворення комітетів по повітах губернії Держархів Миколаївської області (ДАМО). Ф. Р-608. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 1.. Уся губернія була поділена на дільниці обслуговування продуктовими базами у межах окремих повітів. Так Миколаївський повіт мав наступну структуру постачання.

У Миколаєві знаходилося 3 бази, які обслуговували як усю губернію, так і безпосередньо постачали продукти на 7 харчових пунктів і 74 дитячих будинки розташованих у Миколаєві й у 12 окружних волостях. Сільську місцевість обслуговували наступні бази: з центром у Миколаєві, що об'єднувала 12 волостей, 2) містечко Ново-Павловка - 5 волостей, 3) колонія Добра - 6 волостей, 4) м. Очаків - 3 волості, 5) містечко Нова Одеса, Новий Буг - 3 волості, 7) Олександрівка, що обслуговував тільки Олександрівську волость ЦДАВО України. Ф. 258. оп. 1. Спр. 37. Арк. 179-179зв..

На Херсонщині діяло два районних представництва АРА - Херсонське та Дніпровське. На чолі Херсонського районного представництва спочатку стояв Д.І. Гершкович (травень 1922 - квітень 1923 рр.), рідкий випадок, коли уповноваженим організації призначено місцевого представника, а згодом (квітень-червень 1923 р.) - американець Д.А. Ліндзей (Donald A. Lindsay). На чолі ж Дніпровського районного представництва, який розпочав роботу 28 травня 1922 р. і завершив у червні 1923 р., тривалий час був доктор А. Фрейман, а його заступником (на посаді секретаря) Ф. Штурм (Philip Sturm), який часто виконував обов'язки уповноваженого Михайловський Т.О. Американська адміністрація допомоги (АРА) на Дніпровщині (1922-1923 рр.) // Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної краєзнавчої конференції «Минуле і сучасність: Херсонщина. Таврія. Каховка» (16-17 вересня 2016 р.) / Упоряд. М.В. Гончар. Каховка-Херсон: Гілея, 2016. С. 96..

Мережа розподілу вантажів і постачання продуктів Херсонського повіту була наступною. У Херсоні знаходилося 2 бази, які обслуговували увесь повіт у цілому і безпосередньо харчові пункти та закриті дитячі установи міста, а також 6 волостей навколо. Сільську місцевість обслуговувала мережа баз з 5 центрів: Херсон - 6 волостей, Снігурівка - 5, Берислав - 5, Олександрівка - 8, Ново-Воронцовка - 3 ЦДАВО України. Ф. 258, оп. 1, спр. 37, арк. 179зв..

У Дніпровському повіті на Херсонщині станом на середину червня 1922 р. було сформовано мережу допомоги від АРА, яка виглядала наступним чином. В Олешках було створено дві складські продуктові бази, які розподіляли вантажі на увесь повіт, зокрема, харчувальні пункти в Олешках і прилеглі до міста три волості. У сільській місцевості були сформовані бази: з центром у Каховці, який об'єднував дві волості; центр у Голій Пристані, що об'єднував три волості; центр у Скадовську, що об'єднував три волості Ibidem. Арк. 180.. Подібні структури були створені на теренах усього Півдня України.

Отже можна констатувати, що для забезпечення допомоги голодуючому населенню Американська адміністрація допомоги створила на Півдні України добре структуровану та розгалужену організаційну структуру.

Першим завданням, яке стояло перед АРА у регіоні, було годування дітей у голодуючих районах Миколаївської й Одеської губерній, розгорнувши мережу їдалень. Так, за планом для Одещини надавалося 90 тисяч пайків щоденно: Одеси - 38 тисяч, Одеського повіту - 30, Вознесенського - 15 і Тираспольського - 7 тисяч Американская помощь на Украине // Известия (Одесса). 1922. 26 апреля (№ 715). С. 2..

Першу їдальню в Одесі було відкрито 30 квітня 1922 р. по вул. Дальницькій, ріг Степової, яка була розрахована на 2300 обідів щоденно. З них 1200 обідів надавалися дітям безпосередньо в їдальні, інші передавалися до найближчих пунктів харчування. Обід складався з солодкої маїсової кукурудзяної каші, здобреної жиром, чашки какао і порції білого хліба Борьба с голодом. АРА // Известия (Одесса). 1922. 30 апреля (№ 719). С. 2; Борьба с голодом. Столовые АРА // Известия (Одесса). 1922. 4 мая (№ 721). С. 2.. Наступна їдальня була відкрита у колишньому будинку Трудолюбія по вул. Лісній на 2500 осіб, згодом на Слободі Романівці, Ярмарковій площі, по Судовому провулку 2, приміщенні Вознесенської гімназії й інші.

Протягом трьох тижнів (30 квітня - 20 травня 1922 р.) АРА відкрила в Одеському повіті 70 їдалень для харчування дітей, де отримували обіди 31 118 голодуючих. По волостям пункти харчування розподілялися наступним чином: Маріїнська - 36 (15 456 осіб), Зельцська - 8 (5 394), М. Буялінська - 25 (9 128) та Севериновська - 1 їдальня на 600 осіб Борьба с голодом. Питательные пункты в Одесском уезде // Известия (Одесса). 1922. 21 мая (№ 736). С. 1..

У кінці травня АРА прийняла рішення про розширення мережі харчування на Одещині для охоплення частини найбільш голодуючого дорослого населення. За твердженням полковника Хаскеля, АРА протягом червня 1922 р. в Одеській губернії планувала годувати 150 тисяч дітей і 75 тисяч дорослих Борьба с голодом. Деятельность АРА // Известия (Одесса). 1922. 25 мая (№ 739). С. 2..

Окрім цього, за ініціативою окремих груп громадян і меценатів, через АРА надавалася допомога лікарям, студентам-медикам, медперсоналу, професурі та працівникам сценічного мистецтва. Так для медиків у квітні 1922 р. американськими медичними організаціями було надіслано 350 продовольчих посилок. Для одеської професури вантаж продовольства надіслала американка Шуман. Нью-Йоркський театральний діяч Моріс Гест зібрав 250 продовольчих посилок для одеських сценічних працівників Американская помощь на Украине // Известия (Одесса). 1922. 26 апреля (№ 715). С. 2..

Окремо відбувалося харчування студентів Одеси практично всіх вищих навчальних закладів міста. До 1 червня 1922 р. було організовано 2 студентські їдальні, де харчувався 2691 студент Борьба с голодом. Работа АРА // Известия (Одесса). 1922. 1 июня (№ 744). С. 1..

Загалом на середину липня 1922 р. АРА по Одеській губернії харчувала 110 822 особи ЦДАВО України. Ф. 4сч. Оп. 1с. Спр. 1331. Арк. 67..

У травні 1922 р. АРА розгорнула свою роботу у Тираспольському повіті Одеської губернії. Приїхавши до Тирасполя, представник АРА створив громадський комітет з 24 членів по організації безкоштовного дитячого харчування. Комітет поділив місто на ділянки, почав проводити запис на харчування й обстеження голодуючих ДАОО. Ф. Р-99. Оп. 4а. Спр. 46. Арк. 119..

Тираспольський повіт був розділений між 3 районами: Тираспольський район (№ 6, центр у м. Тирасполь, станція Тирасполь) охоплював Тирасполь і волості: Григоріо- польську, Слободзейську, Малаєштську, Парканську, Ново-Петровську, Дубосарську. Це- бриковський район (№ 7, центр у с. Цебриково, станція Веселий Кут) охоплював Цебри- ковську, Катаржинську, Петроверівську та Захар'євську волості. Розальєвська волость входила до Зельцського району АРА № 2, з центром у с. Зельц Одеського повіту, станція Кучурган ДАОО. Ф. Р-453. Оп.1. Спр. 11. Арк. 40-42..

Протягом травня-червня 1922 р. повітом почала швидко формуватися мережа їдалень і харчових пунктів. У Тираспольському районі у період 26 травня - 13 липня 1922 р. було відкрито 17 столових АРА. Також на забезпеченні АРА перебували закриті установи: школа-комуна, дитмістечко, 2 єврейських дитбудинки, дитмайданчик, будинок дитини, 2 будинки піклування, трудова колонія червоних інвалідів і 2 лікарні у Тирасполі; дитбудинки (Павлівка, Григоріополь, Ново-Петрівці, Слободзея, Плоске); інтернат у Дубосса- рах; лікарні у Слободзеї, Малаєшти I, Гроссулово, Дубоссарах.

Протягом 22 травня - 9 червня 1922 р. було відкрито 9 їдалень АРА у Цебриківсь- кому районі, 19-26 травня - 4 столові на 630 дітей у Розальєвській волості. Крім цього на забезпеченні АРА перебували закриті установи: дитбудинки у Катаржино, Розкішному, Петроверівці, Кошарах і Ширяєві; лікарні у Захар'євці, Петроверівці, Ширяєві, Цебриково, Гор'єві, Роздільній Тригуб А., ВовчукЛ. Протягивая руку помощи... Американская гуманитарная помощь населению Тирас-польского уезда (1922-1923 гг.) // Вестник Томского государственного университета. История. 2020. № 66. С. 60..

Найбільший пік харчування організацією АРА у Тираспольському повіті припадає на липень 1922 р., коли у 76 їдальнях харчувалося 26 215 дітей (у цей же час Повітдопгол годував 2551 дітей у 34 їдальнях). При цьому динаміка арівського харчування протягом травня-липня 1922 р. виглядала наступним чином: травень - 15 їдалень (5 892 дітей), червень - 65 (24 286), липень - 76 (26 215) ДАОО. Ф. Р-702. Оп. 1. Спр. 6. Арк. 39.. За іншими ж даними пік припадає на червень, коли у 81 їдальні отримували обіди 32 787 дітей, а також було розподілено 10 тисяч сухих пайків для дорослих голодуючих Ibid. Арк. 44.. Фактично велику частину дітей до 15 липня 1922 р. забезпечувала саме АРА, оскільки до цього часу в повіті голодувало 81 713 чол., з яких 42 429 дорослих і 39 284 дітей Ibid. Арк. 52..

У галузі харчування дорослих робота АРА розгорнулася лише з останніх чисел липня, причому об'єктом постачання АРА з'явилися зареєстровані у губвідділі праці безробітні й інші категорії нужденного населення (за посвідченням будинкового комітету та після лікарського огляду). Норма видачі дорослому населенню дорівнювала одному фунту маїсу в день (епізодична допомога) Галузевий держархів Служби безпеки України (ГДА СБУ). Ф. 13. Оп. 1. Спр. 426. Т. 2. Арк. 404.. У голодуючих повітах норма пайка дорослого населення полягала в 30 фунтах зерном або 22,5 фунта кукурудзяної муки на сім'ю в 5 осіб на місяць Портной И.Л. Указ. раб. С. 136.. АРА оголосила, що видача сухих пайків «призначається для найбіднішого населення» Портной ИЛ. Указ. раб. С. 137..

До кінця серпня 1922 р. практично всі їдальні АРА по Тираспольському повіту були закриті ДАОО. Ф. Р-99. Оп. 4с. Спр. 49. Арк. 15об.. Але це рішення було поспішним і вже на початку вересня 1922 р. у політзведен- ні по Тираспольському повіту зазначалося, що «з огляду майбутнього відновлення харчування дітей протягом 2-х місяців Комітет АРА здійснив розкладку 8 150 місячних раціонів. Розкладка проведена пропорційно числу фактично голодуючих дітей і майбутніх матерів у періоді вагітності 6-9 місяців, при чому, в першу чергу, поставлені діти - круглі сироти». До кінця вересня почався відпуск продуктів інтернатам міста та повіту, проводився поточний ремонт в їдальнях дитячого харчування Ibid. Арк. 18об. Ibid. Арк. 26об..

У жовтні 1923 р. їдальні АРА знову почали свою роботу. До кінця листопада 1922 р. у Тирасполі та повіті діяло 16 їдалень на 1913 дітей ЦДАВО України. Ф. 261. Оп. 1. Спр. 126. Арк. 10.. До початку лютого 1923 р. мережа їдалень і харчувальних пунктів не змінювалася, у динаміці була лише кількість відвідувачів, яка збільшилася до більш ніж 3 000 осіб ГДА СБУ. Ф. 13. Оп. 1. Спр. 426. Т. 2. Арк. 458об.. Тільки по 6му та 7му районах АРА, куди входило більшість волостей Тираспольського повіту (без Розальєвської волості, яка входила до 2го району), у грудні 1922 р. було надано допомоги: 23 кухні на 3 209 дітей, видано 146 персональних обідів, забезпечено 17 інтернатів на 891 дитину, обслужено 10 лікарень зі 196 пацієнтами, надано допомогу 3 інвалідним домам на 58 інвалідів, всього надано 4 500 раціонів ДАОО. Ф. Р-453. Оп. 1. Спр. 11. Арк. 13-14, 25.. У цей же час у Розальєвській волості працювало 4 їдальні на 630 дітей і обслуговувалася лікарня на 5 чол. Ibid. Арк. 40-41.

Надалі кількість їдалень АРА постійно збільшувалася, оскільки вже у жовтні кількість голодуючих по повіту досягало 42 278 чол. (22 147 дітей і 20 131 дорослих) ДАОО. ф. Р-702. Оп. 1. Спр. 6. Арк. 25.. У результаті на середину березня 1923 р. АРА кормила 7 000 дітей по колишньому Тираспольському повіту, а на 1 травня 1923 р. - 8 750 осіб, 10 дитінтернатів і 6 лікарень, дитмістечко, 3 інвалідних будинки Тригуб А., ВовчукЛ. Протягивая руку помощи... С. 61..

У Миколаєві відкриття їдалень відбулося 18 травня ДАМО. Ф. Р-608. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 7.:

«Пітпункти відкрилися. Прилеглі до пітпунктів АРА квартали були дещо ошелешені. Вулиця наповнилася дитячим гомоном, брязкотом посуду - вулиця була невпізнанна... Рисовий суп. Білий хліб! Какао! Пітпункт схожий на осаджену фортецю», - писала з цього приводу газета «Красный Николаев» Красный Николаев. 1922. 20 мая (№ 413)..

Вже у перший день роботи 3 пункти міста приготували та видали 7 тисяч обідів ДАМО. Ф. Р-608. Оп. 1. Спр. 6. Арк. 12..

М. Раскін, голова миколаївського дистрикту, так описував початок харчування у Миколаєві:

«Миколаївські діти починали формувати черги звечора і до шостої години ранку біля кожної з трьох їдалень збиралося по декілька тисяч, більшість з яких чекали усю ніч. Коли я дивився на обличчя бідних маленьких дітей, я не мав сумніву, що більшість з них голодують і що рішення нагодувати їх у першу чергу було правильною політикою» Rhodes B.D. Op. cit. P. 618..

«Працівники АРА щоденно о другій годині видавали обіди дітям, які штовхалися, кричали, билися, створюючи безлад і «не вірячи своїй щасливій долі». Лише через декілька днів було налагоджено порядок, оскільки діти впевнилися, що АРА має намір надавати харчування регулярно», - зазначав у своєму звіті М. Раскін Ibidem..

За рішенням Миколаївського районного комітету АРА, у першу чергу, продукти надходили таким закладам: 1) дитяча лікарня № 1 - 200 дітей; 2) інфекційне містечко першої Нарлікарні - 150 дітей; 3) реформаторіум - 45 дітей; 4) ізолятор у дитячому містечку - 25 дітей; 5) цинготний будинок - 100 дітей; 6) дитячий санаторій - 100 ді- тей;7) дитячий будинок № 5 - 150 дітей ДАМО. Ф. Р-608. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 12..

Велику увагу зосередили на допомозі дітям-сиротам Так, згідно з рішенням комітету АРА, тимчасово були прикріплені до харчового пункту № 3 на предмет отримання обідів діти-сироти: 1) Володимир Терентьєв - 1,5 роки, 2) Анна Терентьєва - 5 років, Клавдія - 7 років, Тимофій - 9 років, Марія - 13 років. Їм були видані реєстраційні картки. Надалі діти перейшли до харчового пункту № 6. Загалом, за два тижні з початку діяльності АРА на Миколаївщині допомогу було надано 15 тис. дітям, частина яких перебували у дитячих будинках ДАМО. Ф. Р-608. Оп. 1. Спр. 18. Арк. 22.

Активно діяла «АРА» і в невеликих містечках і селах. Так, у листопаді 1922 р. в Ново-Одеській волості відкрито Американською адміністрацією допомоги їдальню, яка годувала 600 дітей. 24 липня 1922 р. АРА разом з Місією Нансена передала 2 тис. пудів зер- нохліба для розподілу серед вчителів сільської місцевості по Миколаївській губернії ДАМО. Ф. Р-608. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 60.. Постачалася також сільськогосподарська Кореніська школа та Горохівський дитячий будинок «Інтернаціонал» Тригуб О., Михайловський Т., Біліченко Л. Діяльність Американської адміністрації допомоги в Одеській і Миколаївській губерніях (1921-1923 рр.) // Юго-Запад. Одессика / Південний захід. Одесика. Історико- краєзнавчий науковий альманах. 2020. Вип. 28. С. 88-89..

Протягом травня місяця у Миколаєві та губернії швидкими темпами було відкрито 48 пунктів АРА на 41725 дітей ЦДАВО України. Ф. 258. Оп. 1. Спр. 37. Арк. 156.. В інформації, що була надана одеській газеті «Известия» Повноважним представником УСРР при закордонних організаціях допомоги голодуючим Артамоновим, зазначалося, що на 7 червня 1922 р. АРА годувала у Миколаєві 18 тисяч дітей, у Херсоні - 10 тисяч, Олешках - 5 500. До 15 червня на теренах Миколаївської губернії планувалося довести харчування до 125 тисяч на добу Борьба с голодом. В Николаевской губернии // Известия (Одесса). 1922. 8 июня (№ 749). С. 2..

Херсон отримав перші обіди близько 27-28 травня 1922 р. Затримка була пов'язана з нерозторопністю місцевого персоналу Херсонського відділення АРА. Так, прибувши 25 травня до Херсону, М. Раскін побачив, що баржа, яка доставила продукти у Миколаїв ще 16 травня і відразу відправилася до Херсону Держархів Херсонської області (далі - ДАХО). Ф. Р-1887. Оп. 3. Спр. 339. Арк. 40зв., лише починала розвантажуватися. Така безвідповідальність розлютила керівника дистрикту і він попередив співробітників, що у разі нерозвантаження баржі через два дні, усі будуть звільнені. Дана погроза мала свій результат і по поверненні за два дні з Дніпровського району М. Раскін найшов відкриття першої їдальні, де у перший день роботи отримали харч 6500 маленьких херсонців.

У червні мережа харчування у Херсонському повіті почала швидко зростати. Якщо у другій половині червня АРА годувала у Херсоні 12 477 осіб щоденно, а по повіту - 19 тисяч⁷⁵, то у першій половині липня лише у повітовому місті харчувалося 30 557 дорослих і дітей⁷⁶, а у другій половині липня - 21 736 осіб у місті та 19 000 - у повіті. При цьому основною формою харчування були сухі пайки для дорослих у місті (11 886 пайків) і для дітей у повіті (19 тисяч), що видавалися щоденно⁷⁷. На початку серпня 1922 р. кількість осіб, які отримували обіди чи сухі пайки від АРА по Херсонському повіту сягала вже 86 278 осіб (30 000 у місті, 56 278 у повіті)⁷⁸.

Загальну динаміку харчування населення Херсонського повіту організацією АРА (за даними Післяголу) протягом червня-серпня 1922 р. можна побачити у таблиці 1.

Таблиця 1. Кількість осіб по Херсонському повіту, що отримували харчування від

АРА (червень-серпень 1922 р.)⁷⁹

Місяць / територія у місті - дітей по повіту - дітей по повіту - дорос-

та контингент лих

Червень 9 000 12 000 -

Липень 15 000 35 000 35 000

Серпень 15 000 13 000 17 500

Ми бачимо, що таблиця подає дещо інші цифри у порівнянні з наведеними нами вище. Ймовірніше за все вони є усередниними за місяць й округленими. Є вірогідність того, що післягол у пізніших звітах свідомо применшував роль АРА у допомозі голодуючим.

Місцева влада Херсонщини значно відставала у допомозі голодуючим. Про безпорадність місцевої влади у справі допомоги голодуючим спецслужби яскраво повідомляли у зведенні про стан Херсонського повіту з 7 по 17 серпня 1922 р.:

«Боротьба з голодом ведеться переважно іноземними організаціями, що ж стосується влади на місцях у повіті, то вона допомоги не надає, як з причини відсутності ресурсів, так і в зв'язку з наявністю можливості населенню влітку абияк перебитися (виділення наше. - Авт.)» ДАХО. Ф. Р-1887. Оп. 3. Спр. 359. Арк. 21зв. Ibid. Арк. 9зв. Ibid. Арк. 10зв. Ibid. Арк. 13. ДАХО. Ф. Р-2. Оп. 1. Спр. 65. Арк. 2зв. ДАХО. Ф. Р-1887. Оп. 3. Спр. 359. Арк. 14зв. ДАХО. Ф. Р-361. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 59..

Дніпровський повіт першу допомогу від АРА отримав 28 травня 1922 р.⁸¹ і вона почала швидко поширюватися. Протягом кінця травня - початку червня 1922 р. пайки були розподілені наступним чином: Олешківські бази - 5 500 дитячих пайків і 2 925 дорослих; Каховська база - 6 600 дитячих пайків і 4 500 дорослих; Голопристанська - 11 300 дитячих і 9 300 дорослих пайків; Скадовська - 6 600 дитячих і 5 775 дорослих пайків. Усього по Дніпровському повіту відпущених пайків: дитячих - 30 000 і дорослих - 22 500 ЦДАВО України. Ф. 258. Оп. 1. Спр. 37. Арк. 180..

Лише за червень 1922 р. Дніпровським повітовим комітетом допомоги голодуючим (повіткомдопгол) разом з АРА було організовано та відкрито 38 дитячих харчувальних пункти, де отримували обіди 30 тисяч дітей (отже у кожній їдальні харчувалося у середньому майже 800 дітей) ДАХО. Ф. Р-361. Оп. 1. Спр. 17. Арк. 1. та 22,5 тисяч дорослих. З 16 липня АРА узяла під свою опіку вже 45 тисяч дітей і 56 тисяч дорослих Ibid. Арк. 9.. АРА настільки ґрунтовно взялася за справу харчування голодуючих, що вже у кінці червня 1922 р. склади організації в Олешках були переповнені продуктами, що привело до неможливості приймати нові вантажі. Так заступник голови Дніпровського повіткомдопголу 24 червня писав до Дніпровського повітвиконко- му: «Сьогодні чи завтра очікується баржа з продуктами у 6 500 пудів, які, внаслідок переповненості складів, нікуди розвантажити» ДАХО. Ф. Р-361. Оп. 1. Спр. 9. Арк. 18..

Протягом серпня місяця допомога з боку АРА голодуючим Дніпровщини продовжувалася та полягала у харчуванні 32 тисяч дітей і 21 тисячі дорослих ДАХО. Ф. Р-361. Оп. 1. Спр. 17. Арк. 44.. Лише у м. Каховка у трьох їдальнях міста протягом серпня 1922 р. обіди отримували 3 500 дітей і 2 666 дорослих, а з 25 серпня стали отримувати пайки лише 1 700 дітей на день ДАХО. Ф. Р-239. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 24-24-зв..

Найгірша ситуація в організації мережі харчування АРА склалася на Єлисаветгра- дщині. На початку червня у цьому віддаленому від Миколаєва й Одеси повітовому центрі не було сформовано навіть певної структури, оскільки у своєму звіті від 13 липня 1922 р. Уповноважений по Миколаївській губернії зазначав, що «відомостей про розподіл Єлиса- ветградського повіту на бази не мається». Хоча на повіт у червні 1922 р. було виділено «до з'ясування ситуації» 25 000 дитячих і 13 500 дорослих пайків ЦДАВО України. Ф. 258. Оп. 1. Спр. 37. Арк. 180..

Керуючий Миколаївського дистрикту М. Раскін, прибувши близько 26 травня 1922 р. до Єлисаветграду, знайшов, що у місті навіть «не було програми для годування дітей». Для негайного вирішення питання супервайзер з'явився до голови міськради та заявив, що йому необхідно отримати приміщення й організувати офіс протягом 24 годин, або він скасує програму допомоги і «присвятить свій дорогоцінний час іншим частинам дистрикту». Очільник міста виділив американцю 25 полонених з місцевого ДОПРу у супроводі дюжини охоронців із завданням здійснити ремонт і підготувати підходящий офіс для АРА. Через 12 годин приміщення було підготовлене (при цьому одному полоненому під час ремонту вдалося втекти) Rhodes B.D. Op. cit. P. 619..