З думкою про допомогу: АРА на Півдні України У 1921-1923 рр.

Першим завданням у місті, яке визначив М. Раскін, стала організація харчування безпритульних дітей у кількості близько 500 осіб. Для цього було вирішено виловити їх за допомогою міліції та працівників установ і помістити у місцевий дитячий будинок. АРА вдалося протягом тижня навести лад у притулку, де діти були «абсолютно голими та помирали повсюди як мухи». Для цього, всупереч правилам АРА, М. Раскін дозволив на початковому етапі видавати мешканцям дитячого будинку подвійні пайки. У результаті діти навіть не намагалися тікати, віддаючи перевагу притулку Ibid. P. 619-620.. Так було налагоджено харчування дітей у повітовому центрі.

До кінця серпня 1922 р. АРА в Єлисаветграді годувала 10 088 дітей, які отримали протягом місяця 305 243 пайки. Харчування дітей здійснювалося через 19 дитячих будинків, 6 їдалень, 6 лікарень і 120 осіб отримувало пайки через будинок відпочинку робітників і працюючих підлітків. Серед дорослого населення отримало по одному пайку 4 875 осіб Безкровна війна. Мовою архівних документів про голод 1921-1923, 1932-1933 рр. Збірник документів і ма-теріалів. Кіровоград: ДАКО, 2003. С. 45. ЦДАВО України. Ф. 261. Оп. 1. Спр. 266. Арк. 45.. З цього можна зробити висновок, що ситуація в Єлисаветградському повіті була дещо кращою у порівнянні з південними повітами Миколаївської губернії.

Отже Американській адміністрації допомоги вдалося налагодити досить дієву та масштабну систему допомоги голодуючим УСРР, зокрема в Одеській і Миколаївській губерніях. Саме ці губернії отримували одні з найбільших обсягів допомоги, які випереджала лише Запорізька губернія. Уявлення про обсяги допомоги АРА у серпні 1922 р. по Україні надає нижченаведені таблицях 2 і 3.

Таблиця 2. Місячний звіт з надання допомоги дітям станом на 31 серпня 1922 р. (за даними АРА)⁹².

американська допомога продуктовий

Таблиця 3. Місячний звіт з надання допомоги дорослим станом на 31 серпня 1922 р. (за даними АРА)⁹³.

Наряду з позитивною статистикою були в організації роботи АРА на першому етапі формування харчувальних пунктів і певні негаразди. Так у звіті Дніпровського повітком- допголу за липень 1922 р. відзначалося, що «робота на місцях комітетів АРА не цілком задовільна у сенсі постановки звітності. Крім цього часто-густо спостерігається з боку службовців харчпунктів дрібне розкрадання. Пояснюється це тим, що жодної платні з причини відсутності коштів у виконкомі ніхто не отримує, а прожити лише тим, отримуючи дитячий обід в їдальні, ніхто не проживе»⁹⁴.

Часто відбувалися крадіжки різного рівня, які оформлювалися заздалегідь актами про списання. Яскравим прикладом цього є акт Комісії з приймання продуктів зі складу Бериславської бази АРА, які заздалегідь зазначили «що борошно, отримане з «Базсклада» знаходиться у старих і рваних мішках, крупа - також, так що при навантаженні з Базскладу, навантаження у бонтон, вивантаження з бонтону [можливо «понтон». - Авт.], розвантаження у харчпункті могла статися розсип; цукор отримано - вологий, що видно також з довідки Базсклада Бериславської [контори], теж цілком можлива усушка. Справжній [акт] складений на випадок, якщо виявиться недостача крупи, борошна внаслідок рваності мішків, а також недостача цукру внаслідок його вищевказаної вологості, у чому і розписуємося» ІЬШеш. ДАХО. Ф. Р-361. Оп. 1. Спр. 17. Арк. 9. ДАХО. Ф. Р-185. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 8..

З акту можна зрозуміти, що крадіжка або вже відбулася на складі, або планувалася під час перевезення.

На Одещині АРА зіштовхнулася з проблемою відсутності коней, у зв'язку з чим вирішено було для полегшення роздачі та для прискорення справи харчування дітей - територію Одеського повіту та південну частину Тираспольського повіту розбити на 7 районів дитячого харчування АРА, причому у центрі кожного з них улаштувати базисний склад таким чином, щоб кожному селу не було занадто важко й обтяжливо їздити за одержанням продуктів. Зважаючи, однак, на можливості доставки продуктів на базисні склади, центри були обрані по можливості близько до якої-небудь залізничної станції або морського пункту. Такими центрами виявилися: 1 район - с. Маріїнське на ст. Аккаржа; 2 - с. Зельц на ст. Кучурган; 3 - с. Северинівка на ст. Буялик; 4 - с. М.-Буялик на ст. Кремидівка; 5 - с. Адамівка у пристані Матіясово на Березанському лимані; 6 - м. Тирасполь на ст. Тирасполь; 7 - с. Цебриково на ст. Веселий Кут. До 15 червня 1922 р. в цих районах було розгорнуто 320 пунктів харчування, що охоплювали 448 населених пунктів, де харчувалося 102573 дитини ДАОО. Ф. Р-87. Оп. 1. Спр. 16. Арк. 27-28..

Особливо часто представники АРА зіштовхувалися із зловживаннями на пунктах харчування, які призводили до конфліктів місцевих працівників з американцями. Наприклад, 7 червня 1922 р. відбувся інцидент між завідувачем харчового пункту № 1 у Миколаєві І. Ланчковським і паном Штурманом. Суть конфлікту була у тому, що з'явившись на кухню п. Штурман побачив на підлозі порожні банки від згущеного молока, з яких залишки останнього витекли на підлогу. Звинувативши в усьому завідувача, він намагався побити його та всіляко ображав, що робилося на очах у персоналу кухні ДАМО. Ф. Р-608. Оп. 1. Спр. 17. Арк. 18-18-зв.. Не дивлячись на певну правоту завідувача, його було звільнено з посади Тригуб О., Дудар Л. Вказ. праця. С. 109..

21 липня 1922 р. на тому ж пункті трапився випадок крадіжки сала (жирів) хліборізом Пшеничним, який щоденно вискоблював порожні бочонки від жиру і назбиравши значну його кількість, намагався винести з пункту харчування. Але слідчий не повірив такому поясненню і вважав, що сало було вкрадене. У результаті Пшеничного було звільнено з роботи ДАМО. Ф. Р-608. Оп. 1. Спр. 17. Арк. 61-61-зв..

Інший конфліктний випадок трапився 7 червня 1922 р. на харчувальному пункті № 3 м. Миколаєва. Після того як по карткам було видано обіди, на пункті залишилася їжа для працівників. Представник АРА, що відвідував кухню, був цим обурений і став вимагати роздачі обідів дітям. Після цього зробивши обшук і знайшовши вечерю для сторожа, він схопив його та вилив в обличчя завідувачу пунктом Гольберту зі словами: «Ви жулик і працювати тут більше не будете». Потім вилив какао контролеру в обличчя зі словами: «Ви російські свині... тільки красти вмієте та більше нічого, у нас в Америці цього не буває» ДАМО. Ф. Р-608. Оп. 1. Спр. 18. Арк. 28-28-зв..

Одна із проблем годування стосувалася суворого правила АРА: готування їжі й харчування повинне було відбуватися на кухні; нікому не дозволялося брати додому або доставляти їжу хворим вдома. Це, як виявилося, стало найбільш непопулярною акцією АРА. З американської точки зору було б нерозумним дозволяти дітям брати продукти додому, де вони ділилися б серед голодних батьків і родичів, ще більш ускладнюючи проблему підтримки голодних дітей. Належний раціон був призначений на одну людину, але ніяк не на декілька. Американці наполягали на суворому виконанні «науково» запропонованої кількості калорій. Діти й батьки не могли узяти до тями, чому не можна поділити «пайку» Тригуб О., Дудар Л. Вказ. праця. С. 108..

Повсякденна страшна реальність демонструвала неспроможність відстояної на європейському досвіді аксіоми. В селах заборони часто порушувалися, селяни осаджували проханнями супервайзерів відмовитися від безсердечного обмеження. Американці були змушені поступитися - їжу брали додому, їли не готовлячи, годували дорослих і хворих Латыпов Р. Указ. раб.. Наприклад, Уповноважений по Миколаївській губернії М. Раскін змушений був 11 липня 1922 р. дозволити дітям молодше п'яти років, у зв'язку з епідеміями, отримувати обіди вдома. Але часті зловживання у даному напрямку привели до відміни цього розпорядження і з 18 вересня «усі діти без різниці у віці повинні з'їдати свої обіди винятково у приміщеннях їдалень». Хоча певні винятки були передбачені для хворих дітей, якщо вони мали свідоцтво лікаря ДАМО. Ф. Р-608. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 80..

Не дивлячись на швидке розгортання роботи, ситуація влітку 1922 р. ще залишалася складною. Так 17 липня 1922 р. «Нью-Йорк таймс» повідомила про повернення до Женеви 10 липня представника Міжнародного комітету з надання допомоги голодуючим де Люберсака Жан де Люберсак - економічний експерт при комітеті Нансена. У минулому офіцер французької армії, розвідник, граф, монархіст; входив до складу французької військової місії, що знаходилася у Росії й Україні у 1917-1918 рр. - Авт., який зазначав, що «тисячі людей щоденно помирають біля залізничних станцій у таких містах як Київ, Харків та Одеса... Біженці прибрели із сіл до цих центрів і приїхавши туди й опинившись без їжі, помирали біля станцій. Їх тіла підбирали та викидали у поля, що перетворилися у кладовища».

Зазначав де Люберсак і про величезні натовпи дітей-сиріт, які або ж губилися, або ж залишалися одні після смерті батьків від голоду; розповідав і про факти канібалізму, яким був особисто свідком. Його здивувало те, що найбільші страхіття він зустрів на Слобожанщині та Полтавщині у «районі між Полтавою та Харковом, який був дуже багатим», а окремі села вимерли на 85% від довоєнного рівня. «В Одесі, - за словами де Люберсака, - тіла лежать на вулицях декілька днів перед тим як їх поховають, що пов'язано з розвалом санітарної служби» Says Thousands Die in Ukraine Famine. De Lubersac, of Relief Committee, Reports Cannibalism in Once Rich Region // The New York Times. 1922. July 17..

Не завжди були хороші відносини і з офіційними представниками радянської влади. З моменту появи АРА в українських містах і селах організація та її представники опинилися під неусипним оком місцевих органів ВУНК, а згодом - Державного політичного управління (ДПУ). Так, голова особливого відділу ДПУ у Миколаївській губернії Тимофєєв у звіті «Політичний бік допомоги АРА» на закритому засіданні Бюро Миколаївського губ- кому від 11 липня 1922 р. зазначав:

«З моменту організації «АРА» за нею ДПУ запроваджено нагляд і вжито всіх заходів боротьби з можливим американським шпигунством. т. Капустянський (Уповноважений у Миколаївській губернії по роботі з іноземними організаціями допомоги. - Авт.) цілком надійний представник і, як колишній чекіст, дуже корисний.

Поки моменту шпигунства не встановлено. Буржуазія, що засіла в установах «АРА», як к-р. [контрреволюційний. - Авт.] елемент нам не страшний. Усюди є 35% чекістів. Робота особвідділу поставлена так, що ні Рескін, ні Штурм ніколи не здогадаються. Обережність з нашого боку потрібна особлива, бо американці добре обізнані про російську більшовицьку пильність і безсумнівно надзвичайно обережні... Можна з упевненістю сказати, що не тільки робота американців відома ДПУ, а й усі дрібниці їх особистого життя. Ініціатива безумовно у наших руках. Кореспонденція їх перевіряється. Шпигунства на селі також не виявлено». І тут же Тимофєєв підсумовує, що «симпатія населення до «АРА» значна, з цим потрібно повести боротьбу. Висновки такі: відсутність моменту шпигунства. Ініціатива у наших руках.» ДАМО. Ф. П-26. Оп. 1. Спр. 13. Арк. 2-3..

Зазначений витяг яскраво свідчить наскільки тотально контролювалася уся діяльність АРА, що полягала у зовнішньому спостереженні зі сторони ДПУ, перлюстрації кореспонденції, з'ясуванні особливостей особистого житті ключових фігур АРА і, нарешті, наявності сексотів у середовищі організації, які складали, виходячи з доповіді, 35 відсотків працівників.

Подальше обговорення даної доповіді на закритому засіданні свідчить, що більшовицька верхівка була просякнута страхом перед підступними планами й інтригами «світової буржуазії»: «“АРА” дуже складна конспіративна організація, необхідно збільшити нашу пильність» (виступ Гельфериха), «контрреволюційність цієї організації безсумнівна» (виступ Борисова), «контрреволюційність «АРА» видно в усьому» (виступ Мамченка) і т.д. ДАМО. Ф. П-26. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 4зв.-5. Найбільш лицемірною була позиція Любецького, який запропонував заради політичної мети взагалі відмовитися від допомоги АРА дітям, оскільки йому видалася підозрілою вимога організації надавати харчування лише на харчпунктах: «якби у «АРА» не було певної мети, вона не наполягала б на харчуванні дітей винятково на пунктах. Вважаю за необхідне в усіх відношеннях реорганізувати харчування, і краще зовсім від нього відмовитися, ніж годувати тисячу дітей на харчпунктах (виділення наше. - Авт.) - осередках зарази та зміцнювати симпатії населення до американців» Ibid. Арк. 5..

У результаті Бюро прийняло рішення посилити контроль за АРА як зі сторони партійних органів, так і з боку виконавчих і безпекових. При цьому було поставлено завдання перед Губвиконкомом «щоб уся робота з надання допомоги йшла від імені Допголу» Ibid. Арк. 5зв.. Надалі поступово дане рішення втілювалося у життя й радянські органи всіляко затушовували ключову роль американців у допомозі голодуючим.

Також АРА наражалася у своїй діяльності з постійними проблемами, які виникали через неузгодженість роботи державних установ, що повинні були всіляко сприяти роботі міжнародних організацій. Так, на прохання відпустити для їдальні АРА 1 000 пудів дров і 5 000 пудів торфу за рахунок Центрального УТОПа (ймовірніше - Управління паливом) й інших подібних вимог у червні 1922 р. ДАХО. Ф. Р-1186. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 9-10, 12. Херсонський уповноважений Комітету народного господарства відповів, що відділ палива «не має наміру чинити перешкод при відпуску палива..., [але] вимагаючи паливо повинні бути представлені грошзнаки і що згідно з приписом з Центру паливо має відпускатися тільки за готівковий розрахунок» Ibid. Арк. 16..

Подібна ситуація трапилася і з охороною складів. Так АРА направила прохання до Херсонського повітвиконкому про виділення 13 червоноармійців у караул для охорони складів Комітету АРА, тому що попередній не хотів охороняти склади без пайка. Також охороняли і міліціонери, які отримували великий пайок, за що Повітдопгол і Комітет АРА могли бути притягнуті до суду Ibid. Арк. 25, 27-29.. Отже проблем в організації діяльності АРА було достатньо.

Додатковою програмою допомоги була доставка посилок. АРА мала значний досвід посилочних операцій, який вона набула в Європі протягом 1920-1921 років. Для реалізації цієї програми у центральному офісі у Москві та ключових конторах були створені відділи посилок, які працювали на комерційних засадах (комерційність була досить умовною, оскільки, як буде вказано нижче, уся різниця йшла на безкоштовне харчування дітей). На Півдні України основним посилковим центром була Одеса, яка направляла посилки до Миколаєва, Єлисаветграду та Херсона, де були контори АРА. Так у Миколаєві, як губернському центрі, контора по доставці посилок з'явилася на початку травня 1922 р. З цього приводу Миколаївське відділення АРА зробило оголошення:

«Американська Адміністрація Допомоги цим оголошує, що нею відкрито Миколаївське відділення і що усі продуктові посилки для населення міста Миколаєва, що отримувалися раніше через Одеську контору, будуть тепер видаватися Миколаївською конторою АРА. усі особи, що повинні отримати продовольчі посилки будуть сповіщені через пошту» ДАМО. Ф. Р-608. Оп. 1. Спр. 19. Арк. 2..

Сутність програми продовольчих посилок, яка базувалася на угоді між АРА та РСФРР від 19 жовтня 1921 р., полягала у наступному. Будь-який громадянин за кордоном, в Європі чи Америці, вносив кошти у конторі АРА у сумі 10 доларів на одну посилку та заповнював спеціальну аплікаційну форму, де вказував отримувача посилки та його адресу. АРА знаходила одержувача, якому призначалася посилка, та відправляла йому поштою чи кур'єром картку-повідомлення. Одержувач відносив дану картку на найближчий склад АРА й обмінював його на посилку Patenaude В.М. Op. cit. Р. 92..

Для того щоб активізувати та більш чітко організувати посилкову справу АРА поширювала у радянських республіках листівки, які могли відправлятися родичам, знайомим чи друзям за кордоном з проханням надіслати продуктову посилку. Загалом було поширено більш ніж півтора мільйони листівок Федотова А.Ю. Помощь голодающему населению ТАССР советскими и иностранными организациями в 1921-1923 гг.: дис... к.и.н.: 07.00.02 - Отечественная история. Казань, 2011. С. 151-152..

Вартість посилки складалася з вартості продуктів (6,5 дол. Б. Патенод вказує вартість у 6,75 дол. (див.: Patenaude В.М. Op. cit. Р. 94).), страхування та транспортних витрат (1 дол.) і внеску до «ChШfund» (дитячого фонду), кошти з якого йшли на харчування дітей в їдальнях і закритих будинках. Усі витрати, що були пов'язані з посилковою програмою - транспортні, вантажно-розвантажувальні, утримання апарату тощо, несла АРА ЦДАВО України. Ф. 258. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 632; Латыпов Р. Указ. раб.. У разі якщо АРА не вдавалося знайти адресата й доставити йому посилку протягом 90 днів, то 10 дол. поверталися відправнику ЦихелашвилиН.Ш. Американская помощь народам России в начале 1920-х гг. / Дис.к. ист. наук: 07.00.02. Отечественная история. Москва: РГГУ, 1998. С. 127..

Посилка складалася з 49 фунтів борошна, 25 ф. рису, 10 ф. цукру, 10 ф. жиру, 3 ф. чаю, 20 банок згущеного молока. У перерахуванні на кілограми, вага посилки становила приблизно 53 кг. За підрахунками АРА, один типовий набір продуктової посилки забезпечував родину з 5 чол. харчуванням на тиждень Тригуб О., Дудар Л. Вказ. праця. С. 109., або трьох - на місяць Patenaude Б.М. Ор. ей. Р. 95..

Крім індивідуальних, практикувалися колективні посилки (коли одна група людей за кордоном відправляла їх іншій групі людей) та оптові посилки. Цим видом посилок користувалися дрібні організації допомоги. АРА переправляла продукти представникам цих організацій у радянських республіках, допомагаючи їм через структуру Американської адміністрації допомоги розподіляти продукти на свій вибір. Здебільшого до подібного роду практики зверталися представники національних меншин і земляцтва. Це підтверджує у своїй телеграмі Уповноважений Одеського району Студенікін від 5 серпня 1922 р. зазначивши, що велика кількість колективних посилок через Одеський посилковий відділ видається різним групам національних меншин і вираженим контрреволюціонерам без контролю з боку Уповноваженого ЦДАВО України. Ф. 261. Оп. 1. Спр. 5. Арк. 106.. На тому, що саме євреї були першочерговими отримувачами посилок, наголошує у своїй роботі й Б. Патенод Patenaude Б.М. Ор. ей. Р. 96., але вказуючи, що це були саме бідні євреї.

Викликала незадоволення подібна ситуація й у вищих органів влади. Влітку 1922 р. Миколаївський губернський відділ управління та представники УСРР при закордонних організаціях отримали об'єднаний циркуляр НКВС, відділу нацменшин НКВС і Уповноваженого УСРР при всіх закордонних організаціях в якому зазначал ося, що американські земляцтва висилають досить значних розмірів продовольчі посилки через організацію «АРА» на адресу приватних громадян - євреїв, переважно рабинам і «впливовій частині місцевої єврейської буржуазії», які, після отримання, на свій розсуд спільно займалися розподілом посилок «нелегальним шляхом і без будь-якого контролю з боку радянської влади». Це значно обурило більшовицьке керівництво, яке розпорядилося у зв'язку з «незаконним і недопустимим обходом радянської влади... по виявленні незаконного розподілу, продпосилки затримувати та надсилати до Допголу, де вони повинні зберігатися до рішення центру» ЦДАВО України. Ф. 261. Оп. 1. Спр. 6. Арк. 36.. У даному циркулярі яскраво прослідковується цинічна позиція більшовицького уряду - перевага політичної доцільності над збереженням людських життів.

Загалом розподіл посилок на теренах УСРР був справою і клопіткою, і небезпечною: відсутність транспорту, бандитизм, епізодичні бунти та хвилювання, підозрілість радянської влади тощо ускладнювали справу передачі посилок, що, як правило, сягала до 1,5-2 місяців від моменту подачі заявки за кордоном і сплати. Як ми бачимо з вищенаве- дених документів, серед основної маси одержувачів посилок були люди, які мали родичів і друзів за кордоном. Влада очевидно побоювалася, що програма посилок стане каналом, через який зовнішні вороги будуть допомагати внутрішнім. До цієї програми вони ставилися з великою пересторогою та не вітали її розширення.

Були зовсім несподівані проблеми у розподілі посилок. Відомий американський дослідник діяльності АРА Б. Патенод наводить цікаву проблему у видачі посилок, яка виникла в Єлисаветграді - «дивовижна подібність в іменах отримувачів». Досить частими були випадки, коли не лише перше та друге імена були однаковими, але й обидві особи, що мали одне і те ж ім'я, проживали в одному будинку і на тій же вулиці, але ніяким чином не були пов'язані один з одним. У результаті по декілька днів два «Герш Фінкельса» стояли перед вікном ідентифікації, кожен з яких намагався запевнити службовця, що саме він є отримувачем посилки Patenaude ВМ. Op. cit. Р. 95..

26 жовтня 1922 р. між РСФРР й УСРР (К. Ландер) та АРА (Е. Берленд) було укладено додатковий договір про «одежні посилки» ЦДАВО України. Ф. 261. Оп. 1. Спр. 63. Арк. 30-30зв.; ДАХО. Ф. Р-185. Оп. 1. Спр. 5. Арк. 11.. Його сутність зводилася до того, що нарівні з продуктовими дозволялося відправляти одежні посилки майже за тією ж схемою, що й продуктові. Відмінність в умовах доставки одежних посилок полягала у двох моментах: АРА дозволялося продавати одежні посилки радянським установам і фізичним особам; АРА погоджувалася виплатити більшовицькому урядові суму у розмірі одного долара за кожний привезений пакет. Ця сума повинна була покривати імпортне мито та фрахт у радянських республіках.

Кожна посилка містила у собі доброякісний вовняний матеріал для одного костюма або сукні з підкладкою, ґудзиками й іншим прикладом; небілений білизняний матеріал для 2-х пар спідньої білизни; фланелет для 2-х чоловічих сорочок або 2-х жіночих кофтинок. Додавалися нитки, голки, ґудзики та весь потрібний приклад для шиття сукні ДАХО. Ф. Р-185. Оп. 1. Спр. 5. Арк. 11..

Окрім того, надавала АРА і медичну допомогу. Величезні масштаби епідемій (тиф, дизентерія, холера, туберкульоз, віспа та лихоманка), відсутність ліків і величезна нестача лікарів, які, як і пересічні громадяни, вмирали від голоду, загинули у воєнній хуртовині чи емігрували за кордон. У лікарнях не було навіть елементарного - хлороформу й ефіру (операції робилися без анестезії), бинтів чи пов'язок (рани закривали газетами), йоду, термометрів тощо.

Для організації медичної допомоги 2 вересня 1921 р. АРА підписала угоду з Американським Червоним хрестом (АЧХ), згідно якої останній зобов'язувався передати Російському Червоному хресту медичної допомоги на 3,6 млн. дол. під контролем АРА. Програма почала діяти у листопаді 1921 р. на теренах РСФРР. Загальне керівництво здійснювалося з центрального офісу АРА у Москві, де медичний відділ очолив відставний армійський лікар полковник Генрі Біюукс (Henry Beeuwkes) Patenaude В.М. Op. cit. Р. 90..

На чолі медичних відділів у кожному дистрикті було призначено також американських лікарів, головний обов'язок яких полягав у контролі над поширенням 1 222 різних найменувань медикаментів і медичних предметів, що імпортувалися АРА.

При Одеському губернському відділі АРА також діяло окреме відділення медичної допомоги на чолі якого стояв лікар Джес Мак-Ельрой (Jesse L. McElroy) сфера якого охоплювала всю південну Україну. Усі медикаменти, що отримувалися, розподілялися між шпиталями, лікарнями, лазаретами й інтернатами. Постачання лікарських установ медикаментами почалося у кінці квітня - на початку травня 1922 р. Борьба с голодом // Известия (Одесса). 1922. 28 апреля (№ 717). С. 2. Fisher H.H. Op. cit. P. 438.

Головними напрямками роботи медичного відділу АРА стали:

- профілактика захворювань: кампанії по очищенню, купання та щеплення. Розподіл дезінфекційних засобів і дезінфікуючих апаратів. Очищення і ремонт міських систем водопостачання.

- лікування хвороб: максимальне забезпечення медпрепаратами існуючих лікарень, диспансерів, фельдшерських пунктів, лабораторій, дитячих будинків тощо. Організація нових амбулаторій і диспансерів там, де їх не було, або де потрібні додаткові.

- додаткове забезпеченні основних операцій з харчуванні: вирішення проблем з харчування пацієнтів і стаціонарних хворих. Забезпечення продуктами харчування й одягу медичного персоналу.

- поширення медичної літератури в університети й інші установиш.

За першим напрямком проводилося очищення води хлоридом вапняку у найбільших містах, що давало негайний ефект з очищення води та, як наслідок, зменшення тифу та холери. Купання було направлене на дітей, що харчувалися в їдальнях АРА. Так в Одесі з началом кампанії дезінфекції було організовано відвідування бані для 2 600 дітей, де окрім купання дезінфікували також і їхній одяг Ibidem. P. 439.. Вже 1 серпня 1922 р. в Одесі АРА відкрила бані для дітей з пропускною здатністю 6 000 осіб ЦДАВО України. Ф. 261. Оп. 1. Спр. 5. Арк. 104, 111..

Відносно лікування хвороб, то робота Медичного відділу була переважно зосереджена розподілом поставок до існуючих медичних закладів. Перший вантаж медикаментів (три вагони) та постільної білизни (3 000 простирадл та іншого), прибув до Одеси в 20-х числах квітня 1922 р. Увесь вантаж розподілили між шпиталями, лікарнями, оздоро- вницями й інтернатами Борьба с голодом // Известия (Одесса). 1922. 28 апреля (№ 717). С. 2..

До Миколаївської губернії перший вантаж прибув на початку травня з Одеси (13 ящиків медикаментів), які були розподілені по лікарням: Тюремній, Народній лікарні, Робітничій лікарні, Дитячій лікарні та лікувальним закладам Херсонського, Миколаївського й Олешківського повітів.

На початку травня отримав перші медичні вантажі й Єлисаветградський повіт. Доставка до Єлисаветграду відбувалася з Харківської контори АРА і протягом травня була розподілена по лікарням Єлисаветграду ЦДАВО України. Ф. 261. Оп. 2. Спр. 2. Арк. 3-8, 12-15..

Одними з перших отримали допомогу і лікарі згідно програми АРА. 26 квітня 1922 р. одеська газета «Известия» повідомляла, що «для одеських лікарів, студентів-медиків і медперсоналу отримано уповноваженим 350 продовольчих посилок, які були надіслані американськими медичними організаціями, які будуть розподілені за участю комітету лікарів» Американская помощь на Украине // Известия (Одесса). 1922. 26 апреля (№ 715). С. 2..

У подальшому лікарі регулярно отримували допомогу через мережу АРА.

Підбиваючи підсумок короткому огляду змісту та розгортання медичної програми АРА зазначимо, що Уповноважений по роботі із закордонними організаціями Одеського району у своєму звіті на 15 жовтня 1922 р. зазначав, що «медична допомога була розвинена винятково АРА, причому забезпечувалися лікувальні заклади й інтернати медикаментами, дезінфекційними та перев'язувальними засобами, медичними інструментами та постільними речами, а також частково забезпечувалися в індивідуальному порядку білизною та медичними засобами вагітні жінки. Крім того АРА брала участь у загальносанітарних і протиепідемічних заходах, облаштуванні лазні для дітей, що годуються на пунктах, протихолерних і протизапальних щепленнях» ЦДАВО України. Ф. 261. Оп. 1. Спр. 126. Арк. 19-зв.-20..

Отже можна констатувати, що вже у середині 1922 р. протягом декількох місяців Американській адміністрації допомоги вдалося налагодити широкомасштабну та безпрецедентну в історії операцію з урятування голодуючих громадян радянської України. При цьому діяльність АРА не обмежувалася годуванням, а й була направлена на охорону здоров'я та забезпечення населення елементарними речами.

У липні-серпні 1922 р. критична фаза голоду залишилася позаду, був зібраний новий урожай, а голод переходив у нестаток і недоїдання. На офіційному сленгу становище характеризувалося як «последгол». Більшовики почали тяготитися присутністю АРА. Однак, Ради потребували політичного визнання США, тому місію доводилося терпіти, хоча почав проявлятися ввічливий, але твердий натиск. І все-таки, незважаючи на офіційний оптимізм, багато селян, як і раніше, голодували та волали про допомогу Тригуб О., Дудар Л. Вказ. праця. С. 110..

Натомість, враховуючи офіційну позицію більшовицької влади та ситуацію з подоланням важкої фази голоду керівництвом АРА було прийнято рішення з 1 вересня 1922 р. повністю скасувати секцію харчування дорослого населення, а обсяги допомоги дітям були скорочені на 50% ДАХО. Ф. Р-1186. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 46..

Незважаючи на офіційний оптимізм, восени ситуація почала погіршуватися. Так, звіт Дніпровського повіткомдопголу за вересень 1922 р. повідомляв, що «картина становища повіту після проведеного обліку занадто сумна: на 260 000 жителів є всього 18 000 робочої худоби, замість 75 0 00 робочої худоби у 1916 році. З 49 000 господарств залишилося 37-38 тисяч, з них 16 000 господарств напівзруйнованих, які не мають ніякого живого інвентарю. Увесь знятий урожай, без відрахування продподатку, забезпечує населення Дніпровського повіту на 8И місяців, з розрахунку 15 пудів на рік на людину. Таким чином, бракує близько 800-900 тисяч пудів хліба для людей і до 3 млн. пудів зерна й обсяг-фуражу для худоби. На даний час голодує до 2 000 дорослих і до 5 850 дітей. Крім того, є до 40 000 нужденних, які у грудні вже будуть голодувати» ДАХО. Ф. Р-361. Оп. 1. Спр. 17. Арк. 44..

Голодувала і частина Миколаївщини, про що промовисто повідомляла всеукраїнська газета «Селянська правда» від 10 вересня 1922 р:

«Важкі відомості знов надходять з Миколаївщини.

16 волостей Миколаївського повіту: Богоявленська, Кисляківська, Воскресенська, Водопой- ська, Варварівська, Калинівська, місто Очаків, Парутинська, Анчекракська, Куцурупо-Бейкушська, Велика Коренихська, Гурьєвська, Терновська, Пересадівська, Інгульська, Кандибинська - знов засуджені на голод через загибель нового врожаю. Десятина пересічно дала 10-15 пуд. хліба. Пшеничка, що повинна була врятувати справу - теж спалена сонцем. Стан по цих місцях щодня гіршає. Хворіє і вмирає через голод сила людей» Знов голод // Селянська правда (Харків). 1922. 10 вересня (№ 1483). С. 2..

Не дивлячись на такі відомості, під тиском більшовиків, починаючи з 1 вересня 1922 р. АРА почала згортати свою активну діяльність в Україні. На Миколаївщині з даного числа припинялося годування дорослого населення, а кількість дітей зменшувалася на 50% ДАМО. Ф. Р-608. Оп. 1. Спр. 19. Арк. 202.. Так у вересні 1922 р. на Дніпровщині АРА годувала лише 4 700 дітей, а у жовтні - 5 000, переважно у містах Каховка, Гола Пристань, Скадовськ та Олешки ДАХО. Ф. Р-361. Оп. 1. Спр. 17. Арк. 44..

Як наслідок, у жовтні почалася нова хвиля голоду. На початку листопада 1922 р. «фактичний голод виявлено, окрім Олешок, Голої-Пристані, Каховки та Скадовська, в яких проводиться харчування, ще у Хорлах, Костогризово, Старій Маячці та Чулаківці. У Чулакі- вці, як наслідок минулорічного голоду, виявлено людоїдство, знайдені мішки з засоленим людським м'ясом»,

- повідомляв звіт Дніпровського повіту за жовтень 1922 р. Ibid. Арк. 53..

Американська адміністрація допомоги вирішила збільшити харчування. Наприклад, якщо у Миколаєві у жовтні-листопаді 1922 р. організація утримувала 16 їдалень з гарячим харчуванням, де видавалося щоденно 11 348 обідів для дітей і роздавала 132 690 пайків у 74 закладах для дорослих, то у грудні кількість їдалень збільшилася до 28 (14 558 обідів) і кількість пайків збільшилася до 141 390 (70 закладів) Ліньов А.А. Міжнародна допомога голодуючим на Миколаївщині в 1921-1923 рр. // Наукові дослідження в контексті історичних проблем: Збірник наукових праць. Миколаїв-Одеса, 2003. Т. 1: Історія та українознавст-во. С. 159.. У Херсоні та Херсонському повіті у жовтні 1922 р. організація утримувала 26 харчпунктів, де харчувалося 11 905 осіб (усі інші організації разом з повітдопкомгол утримували 21 їдальню, де харчувалося 9 113 осіб) ДАХО. Ф. Р-1887. Оп. 3. Спр. 301. Арк. 21.. Загальна кількість тих, хто харчувався по Одеській і Миколаївській губерніях протягом жовтня 1922 р. показана у таблиці 4.

Таблиця 4. Допомога АРА на Півдні України у жовтні 1922 р. (складено за¹⁴⁵)

Отже ми бачимо, що головна допомога АРА була звернена на підтримку дітей, як це було на початку програми. Харчування дорослих розпочалося лише взимку 19221923 рр., коли жахи голоду почали посилено проявлятися серед усіх вікових категорій.

З 1 січня 1923 р. уся організаційна робота з харчування передавалася місцевим органам Післяголу, але за рахунок продуктів АРА ЦДАВО України. Ф. 261. Оп. 1. Спр. 266. Арк. 25зв.-26, 42. ДАХО. Ф. Р-185. Оп. 1. спр. 5. Арк. 19.. Причиною цього було те, що голод і допомога АРА серйозно компрометували комуністичну владу в очах населення та світової громадськості. Тому влада у центрі та на місцях уживала спроби прямо або побічно зменшити внесок АРА у боротьбі з голодом і заодно приписати їхні заслуги собі. Коли криза минула, відношення явно змінилося, тепер допомога бачилася не такою потрібною, влада стала тяготитися присутністю незалежної від її контролю організації, а у голосі партійних функціонерів усе виразніше стали проявлятися нотки класової ненависті.

Усім місцевим органам влади також заборонялося підтримувати якісь контакти з Комітетами АРА, а тим більше просити їх про допомогу. Так у циркулярному листі Херсонського післяголу від 23 січня 1923 р. зазначалося, що «пропонується прийняти до неухильного виконання, роз'яснивши всім сільвиконкомам: «Категорично забороняється безпосередньо звертатися в іноземні організації допомоги голодуючим. За будь-якого роду довідками, пов'язаних з харчуванням голодуючого населення звертатися до Повітпіслягол» ДАХО. Ф. Р-402сч. Оп. 2. спр. 2. Арк. 9..

Не дивлячись ні на що, навесні 1923 р. АРА годувала, наприклад, в Єлисаветградсь- кому повіті 4 725 дітей і 313 дорослих (хворих у лікарнях) ДАХО. Ф. Р-2. Оп. 4. Спр. 1. Арк. 72., на Дніпровщині близько 26 тисяч, а станом на квітень 1923 р. АРА мала на Миколаївщині 112 їдалень ДАМО. Ф. Р-608. Оп. 1. Спр. 21. Арк. 5. і лише у кінці весни їдальні АРА поступово переходили під контроль Джойнт, Місії Нансена й Українського товариства Червоного Хреста, до яких радянська влада ставилася лояльніше.

Продовжували реалізовуватися й інші програми допомоги. Особливого розмаху набула посилочна програма, оскільки взимку 1922-1923 рр. в Одесі щоденно видавалося близько 2 000 посилок, що продовжувало непокоїти радянську владу. В одному з листів Уповноваженого по Одеському району Валюкаса від 22 грудня 1922 р. до центральних органів влади зазначав, що посилкові операції «набувають настільки серйозне значення, що їм доводиться приділяти тепер набагато більше часу, ніж чому-небудь іншому». Збільшення операцій привело до того, що відділ посилок «став регулятором цін на ринку на продукти споживання. 90% всіх виданих посилок, принаймні, йде на ринок, що не невідомо, зрозуміло, і самій АРА і, навіть, вважається нею явищем цілком природним». Як підсумок чиновник вимагав: «Необхідно відшукати ті чи інші способи боротьби зі спекуляцією посилками» ЦДАВО України. Ф. 261, Оп. 1. Спр. 126. Арк. 5..

У свою чергу американський літописець АРА Х. Фішер помірковано позитивно оцінював спекулятивну складову вказуючи, що попадання товарів з посилок на вільний ринок мало низку плюсів: зменшення цін на продукти харчування, активізація ринкових відносин, можливість обміну продуктових чи одежних надлишків на інші групи товарів тощо Fisher H.H. Op. cit. P. 421., з чим ми абсолютно згодні.

Не дивлячись на обурення більшовиків, операція з передачі посилок тривала до 15 червня 1923 р., коли офіційно були закриті усі посилочні пункти в СРСР. Лише у березні 1923 р. АРА видала через одеську контору 9 034 платних посилок (8 972 індивідуальних і 62 групових) і 2 554 безкоштовних (2 211 індивідуальних і 343 групових) ЦДАВО України. Ф. 261. Оп. 1. Спр. 126. Арк. 14.. Отже посилки відігравали досить помітну роль не лише у спасінні українських громадян, а й у врегулюванні цін на вільному ринку на товари першої необхідності.

Підбиваючи підсумки філантропічної роботи АРА, необхідно зазначити, що обсяг її був безпрецедентний, що відзначали навіть радянські функціонери у своїх звітах. В одному з підсумкових звітів за травень 1923 р. зазначалося, що кількість пайків, які видавалися АРА, у багато разів перевершувала кількість пайків, які видавалися іншими організаціями. Всього за 1922 р. в УСРР було видано 135 869 880 пайків, за 1923 рік (по травень місяць) - 44 951 010 пайків. Істотною також була допомога медикаментами, які АРА видавала окремим амбулаторіям, лікарням, дитячим будинкам тощо. Всього з початку кампанії по березень 1923 р. українським лікувальним закладам видано медикаментів на суму 4 млн. крб. золотом ЦДАВО України. Ф. 261. Оп. 1. Спр. 121. Арк. 15.. За приблизними підрахунками це дало можливість врятувати від голоду та хвороб близько 10 млн. осіб лише в Україні.

Згортання роботи АРА почалося навесні 1923 р. Першим припинив свою діяльність медичний відділ АРА 15 травня 1923 р., а 15 червня, як вже зазначалося, припинилася видача посилок. Надалі почали ліквідовувати регіональні відділення. Першим - 20 червня 1923 р. було ліквідовано Єлисаветградський дистрикт, а 25 червня - Миколаївсько- Одеський Fisher H.H. Op. cit. P. 395.. Ще раніше почали закриватися районні відділення, тобто суб-дистрикти. Так, 1 червня було закрито Херсонську контору АРА, а всі її функції передано до Укрпісляголу На Херсонщині // Херсонский коммунар. 1923. 1 июня (№ 121). С. 3., а 27 червня у Херсоні й окрузі було припинено і харчування по організації АРА Хроника // Херсонский коммунар. 1923. 27 июня (№ 143). С. 3..

15 липня 1923 р. рішенням Раднаркому України було ліквідовано український осередок організації, а 20 липня 1923 р. було закрито центральний офіс місії у Москві.

19 червня 1923 р. у Москві відбувся банкет облаштований АРА. На банкеті були присутні: Каменєв, Дзержинський, Чичерін, Литвинов, Радек, Сокольников і Ландер. Голова АРА, полковник Хаскель, подякував радянський уряд за енергійну підтримку у роботі, сказавши: «Представники АРА їдуть з глибоким переконанням, що радянський уряд є урядом російського народу і працює на його благо». На думку Хаскеля, немає ніяких перешкод до визнання радянського уряду іншими державами, у першу чергу США. Каме- нєв, висловлюючи подяку працівникам АРА, висловив надію, що побажання Хаскеля здійсняться на благо російського й американського народів. Привітав американців і Чичерін, висловивши надію на майбутню спільну роботу російського й американського народів у справі «розкриття незліченних багатств Росії на благо людства» По Советскому Союзу // Красный путь. 1923. 20 июня (№ 137). С. 2.. Після цього 2021 червня прощальні банкети пройшли в Одесі та Харкові ЦДАВО України. Ф. 261. Оп. 1. Спр. 61. Арк. 254; Спр. 63. Арк. 152..

Можна тільки припустити, що у свідомості поколінь, що пройшли через голод та американську допомогу, пам'ять про АРА суперечила тому офіційному уявленню, яке їм намагалася зверху нав'язати радянська влада. У Державному архіві Херсонської області зберігся лист від громадян селища Хрестовоздвиженського Отбєдо-Василівської волості Херсонського повіту від 15 жовтня 1922 р., де за підписами мешканців селища зазначалося:

«Ми, що нижче підписалися, громадяни селища «Хрестовоздвиженського» висловлюємо глибоку подяку Американській адміністрації допомоги голодуючим за ту своєчасно надану допомогу дитячому та дорослому населенню селища, яка позбавила багатьох від важких захворювань і голодної смерті...» ДАХО. Ф. Р-402. Оп. 1. Спр. 16. Арк. 374..

І таких листів, як стверджують сучасні дослідження, було безліч.

Розуміючи, що АРА занадто сильно вплинула на суспільну свідомість, більшовицька влада спробувала викорінити всякі згадки про неї, зробити її зовсім невідомою для наступних поколінь, але той шлях до демократичного суспільства, який обрала незалежна Україна, дає можливість розкрити багато сторінок історичної правди, і серед них сторінку про роль Американської адміністрації допомоги голодуючому населенню України.

Размещено на Allbest.ru