XVIII ст. як поворотний етап у розвитку буржуазних відносин західноєвропейських країн і Гетьманщини

В означений період розвиток мануфактур як у Німеччині, так і в Гетьманщині, конкуруючи з виробництвом цехів, поступово витісняв останніх з господарського простору, наповнюючи ринок. У зв'язку з цим кількість майстрів-цеховиків невпинно скорочувалася, а набір на роботу підмайстрів ставав вибірковим (наприклад, серед одружених). За таких обставин майстри на свій розсуд могли подовжувати робочий час, довільніше встановлювати регламент і обсяг праці.

Для прикладу наведемо дані про занепад баварського сукноробства Biedermann K. Deutschland im achtzehnten Jahrhundert. Leipzig, 1880. Bd. I. S. 296. Всемирная история. Т. V. С. 412.

* «Доми» являли собою невеликі підприємства із порівняно незначними доходами.:

Таблиця 1

Якщо в 1680 р. у Баварії виготовлялося 70 тис. штук сукна, то в 1780 лише 5 тис. щорічно.

Водночас із звуженням цехового ремесла погіршувалася якість і зростала ціна виготовленої продукції, що неодмінно викликало скарги замовників. Нерідко підмайстри, створюючи всілякі профільні спілки та об'єднання, виступали проти свавілля керівництва цехів і міської влади, яка їх підтримувала. Вони влаштовували страйки й масово полишали не лише підприємство, а навіть місто, де працювали.

Витіснивши цехове ремесло і сільських кустарів, їхнє місце займали підприємці нового типу -- з великими сумами оборотних капіталів. Так, у м. Кальве (Вюртемберг) об'єднана група скупників підпорядкувала собі всіх дрібних «домашніх» і окремих ремісників. У північно-західній Німеччині, в Саксонії та Баварії розсіяна мануфактура від початку XVIII ст. поступово, але систематично витісняла старі промислові технології та консервативну систему праці. Проте не завжди наявні купецькі фінанси за своїми обсягами дозволяли активно втручатися у виробничі процеси і здійснювати значні поліпшення.

Протягом усього століття у Німеччині й Гетьманщині великій промисловості у вигляді мануфактур продовжували наполегливо протистояти дрібні підприємства та окремі кустарі, адже від їхніх заробітків залежало прожиття сотен, а то й тисяч осіб. Навіть у середині 1760-х років у Києві функціонували 22 «партикулярні шкіряні доми»*, що перебували у власності міщан. Їхні господарі закуповували в різників шкури по 50-90 коп., а продавали їх після обробки, в залежності від якості, по 1-2 руб. Щорічно на цих підприємствах вичинялося 4 тис. бичачих, 4 тис. овечих, 1 тис. телячих, 800 -- 1 тис. козлячих і 100 кінських шкір. Отже, на кожне підприємство приходилося всередньому понад 500 шкір щорічно Андриевский А.А. Исторические материалы из архива Киевского губернского правления. Киев, 1884. Вып. 6. С. 3-5.. Про кількісні показники щодо «заводів», «домів», робітників, котрі обробляли шкіру, маємо відомість за 1765 р. на території Лівобережної України (по полках) Плохинский М.М. Иноземцы в старой Малороссии // Труды ХІІ Археологического съезда в Харькове 1902. Москва, 1905. Т. 2. С. 262.:

Таблиця 2

Отже, на найдрібніших підприємствах -- «домах» працювало в середньому 2-3 особи, а трохи більше -- на «заводах». Виготовлялося всього 60400 шкір. Найбільше домів існувало в Лубенському та Ніжинському полках, найменше -- в Полтавському та Прилуцькому. За кількістю працюючих осіб домінували ніжинські та лубенські підприємства.

Іншим шляхом йшов економічний і промисловий розвиток Голландії, що з давніх часів входила до складу Нідерландів, часто ототожнювалася єдиною з ними країною, а вже в XVII ст. перетворилася на потужну морську державу та посіла ледь не перше місце в світовій торгівлі. Завдяки перейманню високотехнологічних досягнень фландрійського сукнарства і модернізаційним формам підприємництва, скажімо, в Брюзі, Антверпені й ін., Голландія виявилася найбільш репрезентативною територіальною складовою Західної Європи.

Проте і в цій країні, як і загалом для значної частини Європи, протягом XVin ст. притаманною стала тенденція якщо і не занепаду, то принаймні перманентного спадання темпів виробництва й обсягів торгівлі.

Різке зниження економічного потенціалу розпочалося від 1730-х років. Так, наприкінці XVII ст. частка Голландії в зовнішній торгівлі Англії становила 14,6%, а в 70-х роках XVIH ст. впала майже до 4%. Особливо показово занепали колись потужні обробні галузі промисловості -- амстердамська фарбувальна та гарлемська вибільна. Їх витіснили відповідні технологічні процеси в інших західноєвропейських країнах, і в першу чергу Англії. А тому в другій половині століття першість у цій справі на російсько-українському ринку явно перейшла від голландських купців до англійських. На початку ХІХ ст. Голландія опинилася серед другорядних держав Західної Європи Мотылев В.Е. Экономическая история зарубежных стран. Эпоха домонополистического капитализма. Москва 1961. С. 70..

Причина такого явища полягала, головним чином, у тому, що тут не склалася ґрунтовна база для мануфактурної промисловості (відчутний брак сировини та робочої сили, обмеження придатної території). В свою чергу це і зумовило помітне згортання голландського товарообігу. Розвинувшись на грунті транзитної торгівлі, але поступово вичерпавши внутрішні ресурси, країна мала поступитися своїми передовими позиціями в світі Бааш Э. История экономического развития в Голландии в XVT-XVin вв. / Пер. с немецкого. Москва, 1949. 397 с.; Любименко И.М. Московский рынок как арена борьбы Голландии с Англией // Русское прошлое: Исторические сборники. Москва, 1923. № 5. С. 3-23.. Коли в західноєвропейських державах, а також Гетьманщині уже активно розроблялися копалини вугілля та залізної руди, Голландія відчула їх повну нестачу. Отже, головна спрямованість голландської буржуазії набувати доходи переважно в торгівлі призвела до занедбання промислових галузей.

Між тим, царський уряд, активно використовуючи українські землі як сировинний придаток і будуючи відносини у формі метрополії з колонією Kononenko K. Ukraine and Russia. A History of the Economic Relations between Ukraine and Russia (1654--1917). Milwaukee--Wisconsin, 1958. P. 23, 196; Chirovsky N. Old Ukraine: It's socio-economic history prior to 1781. Madison (New Jersey), 1963. P. 15, 26., видав чимало указів відповідного змісту. Зокрема, в указі від 18 червня 1714 р. йшлося про розробку селітри і облаштування профільних «заводів» Июня 18, 1714 г. Сенатский. -- О размножении в малороссийских городах Киевской губернии селитреных заводов и о продаже селитры в казну // ПСЗРИ. Санкт- Петербург, 1830. Т. V. № 2829. С. 117.. Також передбачалося налагодження юхтової галузі, розвиток тютюнництва та шовківництва Марта 19, 1719 г. Именный, объявленный из Сената. -- О посылке в Киевскую и Азовскую губернии юфтянаго дела мастеров иноземцев, для размножения и усовершенствования сего ремесла // Там же. № 3335. С. 684.. Розведення якісних порід овець сприяло забезпеченню сировиною та поліпшенню діяльності суконних мануфактур. З цією метою налагодили постачання овець і баранів з Іспанії. В «Регламенті Головного магістрату» 1721 р. йшлося про потребу «розмноження» купецтва та мануфактур Генваря 16, 1721 р. Регламент или Устав Главного магистрата // Там же. RVI. № 3708. С. 291--295.. 1723 р. Петро І видав указ Берг-колегії про необхідність розшуку та розробки руди і кам'яного вугілля на берегах Дніпра. 2 вересня 1741 р. було встановлено «Регламент и работные регулы на суконныя и каразейныя фабрики» Сентября 2, 1741 г. Регламент и работные регулы на суконныя и каразейныя фабрики, состоявшейся по докладу учрежденной для рассмотрения о суконных фабриках комисии // Там же. Т. XI. № 8440. С. 482--494.. Схожі заходи мали місце протягом усього століття.

На соціально-економічному розвитку Італії, а точніше, різних її областей, досить сильно позначалися іноземні впливи, а тому вона мала великі відмінності від інших західноєвропейських країн. Вкрай цікаві спостереження й важливі характеристики щодо становища Італії у XVin ст. маємо в багатотомній праці (точніше, довіднику-путівнику) відомого французького астронома де ла Ланда (1732-1807), який в 1765-- 1766 рр. мандрував по країні й зібрав значний фактичний матеріал, зокрема, з літературних тогочасних джерел. Названий автор звернув увагу безпосередньо на Міланську область, що була політико-адміністративно розчленована і непомірно обтяжена всілякими податками, запровадженими Віденським двором. Утиски влади породжували соціальні протести й зубожіння населення. Лише в скарбницю Відня з області надходило у вигляді податків близько 10 млн міланських ліврів (або понад 6 млн французьких ліврів). Причому 3/5 від цієї суми збиралося за земельне обкладання, а інші доходи брали за відкупи. Майже всі отримані кошти йшли на утримання армії й інші державні потреби. В середині 60-х років населення міланської області становило 1200 тис. осіб, а сплачувалося ним податків понад 13 млн французьких ліврів.

У Мілані, як і скрізь, існували два види відкупів -- державні, або «загальні», і приватні. Місцеві користувачі землі скаржилися, що вони сплачують з своїх доходів 1/3 на податок, 1/3 на, власне, її обробіток, а 1/3 йде безпосередньому землеробу.

Про окремі накопичення капіталу може свідчити той факт, що в міланському ломбарді зібралася сума в 100 тис. міланських ліврів, або 66666 французьких ліврів.

Стосовно торгівлі й промисловості на території області, то де ла Ланд зазначив: вона «завжди вважалась видатною». Стосовно ж зовнішньої торгівлі він зауважив: «... Складність транспортування змусила надати перевагу перевезенню морем; у теперішній час до берегів Італії причалюють щорічно понад 300 французьких кораблів, англійський флот, багато іспанських, голландських, датських і російських кораблів; Генуя, Ліворно та Венеція займаються каботажним плаванням у італійських берегів; король сардинський і навіть особисто папа мають також торговий флот» Lande, de la. Voyage en Italia fait dans les annees 1765 et 1766. Paris, 1786. P. 463484..

Щодо промислового виробництва французький письменник і публіцист Ролан д'Ерсевіль (1734-1794), страчений як жирондист у період Французької революції, висловився так: в Міланській області виготовляють лише деякі грубі тканини; продукція камлота занепадає; дрібні залізні й мідні вироби завозяться з-за кордону, а високоякісні сукна -- з Англії та Франції; звичайні -- з Німеччини та Чехії; полотно поставляється з Швейцарії та Сілезії; багато шовкових товарів привозять з Ліону. Також він наголосив: шовкові мануфактури в цій країні малозначні.

Стосовно Венеції де ла Ланд зазначив: тут «торгівля, колись велика, занепала після відкриття морського шляху в Індію і після втрати венеціанцями їхніх основних володінь на Сході. Вона продовжує знижуватися через ті перешкоди, які їй ставлять при розвиткові промисловості; через сусідство двох портів -- Франко-Анкони та Трієста, а також завдяки тому, що вхід у лагуни часто ускладнено».

При цьому венеціанська соціальна еліта, на відміну від Гетьманщини, не брала безпосередню участь у торгівлі, а передавала свої повноваження та капітали місцевим купцям, які сплачували 6% податків (1765) Ibid. Р. 757-780.. На території Російської імперії на той час купецтво замість попереднього «подушного окладу» почало сплачувати спеціальний податок -- 1% з оголошеного наявного капіталу.

Про специфіку торгівлі й промисловості, їхню вузьку спеціалізацію в Республіці Генуя маємо свідчення інспектора французьких мануфактур пана Лотапі з м. Бордо (1775), на які посилається в своїй праці де ла Ланда. Так, одну з основних галузей генуезької промисловості репрезентувало виробництво всіляких сортів оксамиту, особливо чорного. Нерідко його сторони фарбували в різні кольори, скажімо, в чорний і червоний. У великих обсягах виготовлення оксамиту здійснювалося у сільській місцевості, де на той час працювало близько 6 тис. робітників. Генуезькі тканини за якістю помітно поступалися французьким, а тому коштували майже в половину дешевше. Більшу частину роботи виконували жінки, котрі, як вважалося, були стараннішими за чоловіків.

Тканинну продукцію з республіки вивозили в усі європейські держави, особливо багато в Іспанію, при цьому спеціально враховувалися вподобання тамтешніх жителів.

Виготовлення стрічок, шовкових панчіх і дечого іншого в ХУЛІ ст. поступово занепало і перетворилося в дрібний вид промисловості. Схоже спостерігалося на багатьох місцевих мануфактурах Мая 3, 1783 г. Именный, даный Сенату. -- О податях с купечества, мещан, крестьян и других обывателей губерний Киевской, Черниговской, Новгород-Северской, Харьковской... // ПСЗРИ. Т. ХХІ. № 15724. С. 908; Яковцевский В.Н. Купеческий капитал в феодально-крепоснической России. Москва, 1953. Lande, de la. Voyage en Italia... P. 356-378..

Підприємства з виготовлення оксамиту, крім Генуї, діяли в Мілані, Венеції, Флоренції. Значного розвитку вони набули також у Франції, Німеччині та Голландії. Високоякісним привозним оксамитом в Україні особливо масово користувалися в період козаччини.

Одним з найбільш типових явищ для всієї Європи XVIII ст. слід вважати поширення жебрацтва. Воно набрало особливої масштабності порівняно з попередньою добою. Прикметним ставленням і вжитими заходами щодо нього вирізнявся Фрідріх ІІ, наказавши вкрай зубожілий люд обкласти спеціальним податком і змусити його працювати. В його рескрипті від 19 грудня 1763 р. про жебраків у містах Німеччини зазначалося і велілося: «... Ми вже різними оприлюдненими едиктами та опублікованими розпорядженнями, особливо ж заново виданим едиктом від 25 квітня 1748 р., як государ (батько підданих), визначили і приписали встановити податок на жебрацтво, як у містах, так і в сільських місцевостях, щоб кожна місцевість і кожна община самі утримували своїх дійсно бідних і нездатних до праці людей; інші ж, які свідомо займаються жебрацтвом, мають бути спіймані, і їх необхідно примусити працювати в робітничих будинках (мануфактурах? -- О.Г.) або інших схожих підприємствах. Все ж таки, для нашого великого невдоволення, переконалися, що жебрацтво, як у містах на головних вулицях, так і в сільських місцевостях знову посилилося, а це викликає відразу і дуже обтяжує населення».

Цікаво, що майже в один рік з виходом рескрипту в Києві також розгортається повномасштабна боротьба проти нужденних і жебраків. 1764 р. Київська губерська канцелярія навіть вдавалася до спеціальних заходів «против умножения нищих и бродяг» у стольному граді Verzeichniss der in dem 1759-sten... S. 345-346. Меры против умножения нищих и бродяг в Киеве в 1764 г. / Публ. А.А. [Андриевский] // Киевская старина. 1893. № 9. С. 450 (Документы, известия и заметки).

* Завершився в кінці 20-х років ХІХ ст..

Таким чином, залучені й опрацьовані документальні матеріали та спеціальна література дають підстави стверджувати, що соціально-економічний і промисловий розвиток Гетьманщини мав багато схожостей із загальноєвропейськими тенденціями, зокрема, західними. Насамперед, вони проявилися в тій чи іншій мірі у формуванні характерних для раннього нового часу відносин практично в усіх галузях господарства. Щоправда, коли порівнювати конкретні історичні явища, котрі мали місце в Західній Європі та Гетьманщині в ХУШ ст., то можна простежити певні часові й якісні відставання на території останньої, їхню меншу масштабність і інтенсивність. Зокрема, коли в другій половині століття розпочався промисловий переворот в Англії*, а в 30-х роках ХІХ ст. у іноземно залежній Італії, то Україна фактично спрямувалася шляхом політично й економічно роздробленої кріпосницької Німеччини, та і то з певною затримкою на кілька десятиліть. Адже в Німеччині промисловий переворот (за виразом деяких дослідників, «економічна революція») визрів наприкінці 40 років ХІХ ст., а завершився в 60-х -- коли в Україні він лише зароджувався. Заради об'єктивності зазначимо: фабрично-заводська промисловість відставала в Іспанії та Португалії, а в Голландії в досліджуваний період вона взагалі занепала.

Велика Британія, визначившись як осердя промислового перевороту, здійснила швидкий перехід від «традиційного», із залишками середньовіччя, суспільства до суспільства модерного -- з розвинутими ринковими відносинами, великою групою підприємців і професійних купців, державним апаратом, що запровадив порівняно помірковану ліберальну політику, з поступовою заміною ручної праці на машинну техніку, із значним поширенням найманої праці.

Водночас у Гетьманщині під політичною зверхністю Російської імперії відбувався процес нищення національної автономії і обмеження потенційних можливостей української торгівлі, затримувалося визначення статусу купців і підприємців на загальнодержавному законодавчому рівні, а мільйони селян перетворювалися на кріпаків. Разом з тим численне рядове козацтво -- вільні виробники -- перетворювалося на дер- жавнозалежних посполитих, а шляхта набувала привілейованого стану дворянства, наймана праця не стала домінантною в мануфактурному виробництві. Проте спільною рисою як для Західної Європи, так і Гетьманщини було занепадання цехового ремесла.

західноєвропейський гетьманщина політичний торгівля

References

1. Adadurov, V. (2002). Istoriia Frantsii: Korolivs'ka derzhava ta stvorennya natsii (vidpochatkiv do kintsiaXVIIIstolittia). L'viv: UCU [in Ukrainian].

2. Baas, E. (1949). Istoriya ekonomichnoho rozvytku v Hollandiyi v XVI- XVIIIvv. Per. s nemetskoho. Moscow: Izdatel'stvo inostrannoi literatury [in Russian].

3. Baines, E. (1835). History of the cotton manufacture in Great Britain. London: Fisher and Jackson [in English].

4. Beer, M. (1927). Vseobschaia istoriia sotsyalizma i sotsyal'noi bor'by. Perevod s nemetskoho M. YA. Vytol'. Moscow -- Leningrad: Kniga [in Russian].

5. Biedermann K. (1880). Deutschland im achtzehnten Jahrhundert. (Bd. I). Leipzig: J. Weber [in German].

6. Butmi, Ye. (1904). Razvitiie gosudarstvennogo i obschestvennogo stroia Anglii. Perev. s frantsuzskogo izdaniia pod red. M. N. Pokrovskogo. Moskva: Ob-vo rasprostranieniia poleznykh knig [in Russian].

7. Chirovsky, N. (1963). Old Ukraine: It's socio-economic history prior to 1781. Madison, New Jersey: Florham Park Press [in English].

8. Druzhynina, Ye. I. (1966). Znacheniye russko-nemetskikh nauchnykh sviazei dlia khoziaistvennogo razvitiia Yuzhnoy Ukrainy v kontse XVIII v. Mezhdunarodnyye svyazi Rossii v XVII-XVIIIvv.Moscow: Nauka [in Russian].

9. Gothein, E. (Ed.) (1892). Acta Borussica. (Bd. I). Berlin: Paul Parey [in German].

10. Honcharuk, T. H. (2010). Tranzytna torhivlia v Ukraiini kintsia XVIII -- pershoii polovyny XIX st. Avtoref. dokt. ist. nauk. Kyiv: Instytut istorii Ukraiiny, NANU [in Ukrainian].

11. Hurzhii, O. (2004). Ivan Skoropads'kyi. Kyiv: Al'ternatyvy [in Ukrainian].

12. Iakovtsevskii, V. N. (1953). Kupecheskii kapital v feodal'no-kreposnicheskoi Rossii. Moscow: Iz-vo AN SSSR [in Russian].

13. Iefimenko, A. (1891). Turbaievskaia katastrofa. Kiievskaya starina, 3, 373401 [in Russian].

14. Isaiev, A. O. (1890). Kustarnaia promyshlennost' v Germanii. Vestnik Yevropy, 3, 6, 371-379 [in Russian].

15. Isaiev, A. O. (1894). Nachala politicheskoi ekonomii. Saint-Petersburg: A.F. Zinsierling [in Russian].

16. Kampfmeyer, P. (1907). Istoriia obschestvennykh klassov v Germanii. Perevod s nemetskoho pod red. V. Bazarova. Saint-Petersburg: Narodnaia pol'za [in Russian].

17. Kondufor, Iu. (Ed). (1983). Istoriia Ukrainskoi SSR. (T. 3). Kyiv: Naukova dumka [in Russian].

18. Kononenko, K. (1958). Ukraine and Russia: A History of the Economic Relations between Ukraine and Russia (1654-1917). Milwaukee-Wisconsin: Marquette University Press [in English].

19. Kononenko, V. P. (2017). Modernizatsyia Het'manshchyny: proekty kozats'koii administratsii 1687-1764 rr. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy [in Ukrainian].

20. Kosymenko, O.K. (Ed.). (1959). Istoriia Kyieva. (T. I) Kyiv: AN URSR [in Ukrainian].

21. Krupnyts'kyi, B. (1948). Het'man Danylo Apostol i iogo doba. Augsburg: UVAN [in Ukrainian].

22. La Lande, J. (1786). Voyage en Italie fait dans les annйes 1765 et 1766. Paris: Desaint [in French].

23. Labrousse, E. (1944). La crise de l'йconomie Franзaise а la fin l'Ancien Rйgime. Paris: Presses Universitaires de France [in French].

24. Liubimenko, I. M. (1923). Moskovskii rynok kak arena bor'by Gollandii s Angliiei. Russkoieproshloie: Istoricheskiie sborniki, 5, 3-23 [in Russian].

25. Makhnova, H. P. (1965). Chysel'nist' i sklad ukraiins'koho naselennia Rosii v 60-kh rr. XVIII st. Ukraiins'kyi istorychnyi zhurnal, 2, 111-116 [in Ukrainian].

26. Manfred, A.F. (Ed.) (1972). Istoriia Frantsii. (T. I). Moscow: Nauka [in Russian].

27. Mantoux, P. (1937). Promyshlennaia revoliutsyia XVIII stoletiia v Anglii. Moscow: Sotsekgiz [in Russian].

28. Mel'nyk, L. H. (1969). Promyslovyi perevorot v Rosii i na Ukraiini. Kyiv: KDA[in Ukrainian].

29. Mel'nyk, L. H. (1972). Tekhnichnyi perevorot na Ukraiini. Kyiv: KDA [in Ukrainian].

30. Modzalevskyi, V. (1904). General'nyi sud'ia Ivan Chernysh i iego rod. Kiyv: KS [in Russian].

31. Motylev, V. Ye. (1961). Ekonomicheskaya istoriya zarubezhnykh stran: Epokha domonopolisticheskogo kapitalizma. Moscow: Sotsekgiz [in Russian].

32. Nesterenko, O. O. (1959). Rozvytokpromyslovosti na Ukraiini. (P. I). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

33. Plokhynskyi, M. M. (1905). Inozemtsy v staroi Malorossii. Trudy Arkheo- logicheskogo s”ezda v Khar'kove 1902, 2, 102-130 [in Russian].

34. Ponomar'ov, O. M. (1971). Rozvytok kapitalistychnykh vidnosyn u promyslovosti UkraiinyXVIIIst. L'viv: L'vivs'kyi Universytet [in Ukrainian].

35. Potemkin, F. V. (1957). K istorii kamennougol'noi promyshlennosti vo Frantsii v pervoi polovine XVIII v. Iz istorii obshchestvennykh dvizhenii i mezhdu- narodnykh otnoshenii. Moscow: Iz-vo AN SSSR [in Russian].

36. Potemkin, F. V. (1971). Promyshlennaia revoliutsyia vo Frantsii. (T. I). Moscow: Nauka [in Russian].

37. Putro, O. I. (2008). Het'man Kyrylo Rozumovs'kyi ta ioho doba (z istorii ukraiins'koho derzhavotvorenniaXVIIIst.). Kyiv: DAKKKiM [in Ukrainian].

38. Slabchenko, M. E. (1922). Khoziaistvo Getmanschiny v XVII-XVIII stoletiiakh. Sud'byfabrykypromyshlennosty. (T. 2). Odessa: GIU [in Russian].

39. Smith, A. (1924). Issledovaniye o bogatstve narodov. Petrograd: Priboi [in Russian].

40. Smolii, V. (Ed.). (2018). Istoriia Ukraiins'koii derzhavy: Het'manat rann'o- modernoii doby. Kyiv: Arii [in Ukrainian].

41. Thun, A. (1879). Die Industrie am Niederrhein und ihre. Arbeiter: zwei Theile in einem Bande. (Bd. II). Leipzig: Duncker & Humbolt [in German].

42. Usher, A. P. (1920). Introduction to the History of England. Boston-New York: Houghton Mifflin Company [in English].

43. Vladimirskiy-Budanov, M. (1884). Naselenie g. Kieva v 1742 godu. Kievskaia starina, 1884, 4, 2-9 [in Russian].

44. Zutis, Ia. (Ed.). (1958). Vsemirnaia istoriia. (T. V). Moscow: Izdatel'stvo sotsyalno-ekonomicheskoi literatury [in Russian].

Размещено на Allbest.ru